Справа № 757/48593/23-ц
№ провадження 2/646/382/2024
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08.10.24 м.Харків
Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:
судді Янцовської Т.М.,
з участю секретаря Величка О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 757/48593/23-ц за позовом ОСОБА_1 до Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
в с т а н о в и в:
Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом з урахуванням збільшення позовних вимог про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01.09.2023 р. в розмірі 56927 гривень, з 01.02.2023 р. по 31.08.2023 р. у розмірі 123813,12 гривень, включення часу з 01.04.2022 р. до 31.08.2022 р., з 01.02.2023 р. по 31.08.2023 р., 01.09.2023р. до дня поновлення на роботі до стажу роботи і до страхового стажу, зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію за невикористану відпустку за період з 12.02.2021 по 11.02.2022 р. 4599,36 гривень, 01.04.2022 р. по 31.08.2022 р. у сумі 5720 гривень, з 01.09.2022 р. до 31.01.2023 р. у розмірі 5720 гривень, з 01.02.2023 р. по 31.08.2023 р. у розмірі 8008 гривень, нарахувати та виплатити оплату у розмірі 2/3 посадового окладу за час простою з 01.04.2022 р. по 31.08.2022 р. у розмірі 32112,30 гривень, нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини заробітку в зв`язку з порушенням строків виплати за період 01.04.2022 р. по 31.08.2022 р. у розмірі 4027,49 гривень, визнання протиправним та скасування наказу № 32-к від 27.01.2023 р. про призупинення дії трудового договору. В обґрунтування позову позивачка зазначила, що 12.02.2018 р. вона була призначена на посаду провідного концертмейстера кафедри естрадного і академічного вокалу та звукорежисури Інститута сучасного мистецтва Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв згідно наказу №28-ка від 08.02.2018р. 28.06.2023 р. отримала на корпоративну електронну пошту попередження № 538 про наступне звільнення з 01.09.2023 р. за п. 1 ст. 40 КЗпП України, з виплатою вихідної допомоги та компенсації невикористаної відпустки, у зв`язку із реорганізацією кафедри естрадного і академічного вокалу та звукорежисури. 17.07.2023 р. вона отримала на корпоративну електронну пошту попередження №538 від 17.07.2023р. про наступне звільнення з 01.09.2023р. за п. 6 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін у зв`язку із змінами істотних умов праці, з причини відсутності учбового навантаження. 11.09.2023 р. позивачка отримала на корпоративну електронну пошту Наказ № 280-ка від 01.09.2023 р. про звільнення з посади провідного концертмейстера за п.1 ст.40 КЗпП України з 01.09.2023р. з виплатою вихідної допомоги та компенсації невикористаної відпустки у зв`язку із реорганізацією кафедри. Вважає звільнення незаконним. Рішенням Вченої ради було створено нову кафедру вокального мистецтва, на якій наявна посада провідного концертмейстера, аналогічна за змістом та обсягом посадових обов`язків і функціонального навантаження тій, з якої її звільнено. Проте, всупереч вимогам статті 49-2 КЗпП України відповідач не запропонував вакантні посади на підприємстві, хоча повинен був це зробити, тобто адміністрацією не приймалися ніякі заходи для переведення працівника з його згоди на іншу роботу, відповідну роду його діяльності. Таким чином, насправді відбулась лише реорганізація внутрішньої структури підприємства без змін істотних умов праці і не планувалось проводити скорочення чисельності або штату працівників. Крім того, попередження та наказ надійшли засобом електронної комунікації, який не узгоджено заздалегідь між нею та відповідачем, як того потребує ч. 2 ст. 7 Закону № 2136 «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», тобто позивачка не була повідомлена належним чином про попередження та наказ про звільнення. Позивачка знаходиться за кордоном з родинних обставин, про що повідомила в листуванні у мессенджері завідувачку кафедри ОСОБА_2 , і також повідомила про це письмово службовою запискою від 29 серпня 2023 року керівництво кафедри і інститута, з проханням дозволити виконувати службові обов`язки дистанційно. Вона є штатним працівником підприємства з 2018 р., має великий досвід і стаж роботи за спеціальністю понад 10 років, у тому числі більше 10 років педагогічної та наукової діяльності, тому з урахуванням стажу та кваліфікації має переважне право продовжувати обіймати посаду у випадку змін у діяльності підприємства. Вважає, що компенсація невикористаних відпусток нарахована помилково і сплачена не повністю; не нарахована та не виплачена оплата за вимушений простій, наказ про призупинення дії трудового договору №32-ка від 27.01.2023р. оформлений без дотримання вимог чинного законодавства, та по суті є протизаконним.
Ухвалою суду від 29.12.2023 р. провадження по вищевказаній цивільній справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 08.10.2024 р. позовні вимоги ОСОБА_1 в частині вимог про включення часу з 01.04.2022 р. до 31.08.2022 р., з 01.02.2023 р. по 31.08.2023 р., 01.09.2023р. до дня поновлення на роботі до стажу роботи і до страхового стажу, зобов`язання нарахувати та сплатити страхові внески за зазначені періоди, визнання протиправним та скасування наказу № 32-к від 27.01.2023 р. про призупинення дії трудового договору залишено без розгляду.
В судове засідання позивачка не з`явилась, належним чином повідомлена про час, дату та місце розгляду справи, подала заяву про розгляд справи за її відсутності.
Представник відповідача Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у відповідності до ст.ст.178ЦПК України своїм правом подання до суду відзиву на позовну заяву не скористався.
За наявності одночасного існування умов, передбачених положеннями ст. 280 ЦПК України, суд вважав можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Ухвалою суду від 08.10.2024 року призначено провести заочний розгляд справи на підставі ст. 280 ЦПК України.
Зважаючи на неявку в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Перевіривши матеріали справи, суд прийшов до наступного.
Судом встановлено, що згідно до трудової книжки НОМЕР_1 позивачка ОСОБА_1 перебуває в трудових відносинах з Інститутом сучасного мистецтва на посаді провідного концертмейстера кафедри естрадного виконавства з 12.02.2018 р.
Наказом Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв № НОМЕР_2 від 01.09.2023 р. позивачку ОСОБА_1 звільнено 01 вересня 2023 року у зв`язку з реорганізацією кафедри на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України. Планово-фінансовому відділу виплатити вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку, ст. 44 КЗпП України, та грошову компенсацію за невикористану відпустку в кількості 14 календарних днів за період роботи з 12.02.2021 р. по 11.02.2022 р., та 4 календарних днів за період роботи з 12.02.2022 р. по 31.03.2022 р., з 01.09.2022 р. по 31.01.2023 р.
28.06.2023 р. в.о. ректора Копієвською Ольгою позивачку ОСОБА_1 відповідно до ст. 49-2 КЗпП України попереджено про наступне звільнення із займаної посади у зв`язку із ліквідацією кафедри академічного і естрадного вокалу та звукорежисури Інституту сучасного мистецтва з 01 вересня 2023 року на підставі наказу Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв від 28 червня 2023 року № 68-о «Про введення в дію рішення вченої ради Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв від 27 червня 2023 року (протокол № 10) про ліквідацію кафедри академічного і естрадного вокалу та звукорежисури Інституту сучасного мистецтва»
17.07.2023 р. першим проректором Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв позивачку ОСОБА_1 попереджено про припинення трудового договору у зв`язку з неможливістю забезпечити навчальним навантаженням з 01 вересня 2023 року у зв`язку зі зміною істотних умов праці відповідно пункту 6 статті 36 КЗпП України.
Зі службової записки від 29.08.2023 р. убачається, що позивачка ОСОБА_1 довела до відома керівництва Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, що її перебування за кордоном пов`язано із повномасштабним вторгненням Росії в Україні, перебуває у Греції в статусі "під тимчасовим захистом", просить дозволити працювати у 2023/24 учбовому році дистанційно та надати педагогічне навантаження.
Згідно службової записки в.о. зав.кафедри вокального мистецтва Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв від 04.09.2023 р. ОСОБА_1 не з`явилася 01.09.2023 р. на робочому місті (НАКККіМ, АДРЕСА_1 ). У зв`язку із зим, що позивачка особисто не підписалася в отриманні картки навчального навантаження на 2023/2024 навчальний рік і не ознайомилась з «Посадовою інструкцією провідного концертмейстера кафедри» та не пройшла інструктаж з техніки безпеки, допустити до виконання посадових обов`язків її немає підстав.
Наказом ректора Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв № 67-к від 31.03.2022 р. оголошено з 01.04.2022 р. простій для співробітників, зазначених у Додатку № 1, в тому числі ОСОБА_1 , оплатою простою в розмірі 2/3 посадового окладу.
Наказом ректора Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв № 222-ка від 30.08.2022 р. поновлено дію трудового договору з ОСОБА_1 з 01.09.2022 р.
Наказом відповідача № 247-К від 02.09.2022 р. позивачку ОСОБА_1 призначено на посаду старшого викладача за сумісництвом з 12.09. по 15.12.2022 р., звільнено з роботи зі сумісництвом з посади старшого викладача в зв`язку з закінченням строкового договору на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України відповідно до наказу № 334-к від 22.11.2022 р.
З наказу Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв № 32-ка від 27.01.2023 р. вбачається, що дію трудового договору з ОСОБА_1 призупинено з 01.02.2023 р.
Наказом в.о.ректора Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв № 68-о від 28.06.2023 р. введено в в дію з 28.06.2023 р. рішення вченої ради Академії про реорганізацію кафедри академічного і естрадного вокалу та звукорежисури Інституту сучасного мистецтва. Реорганізовано з 01.09.2023 р. кафедру академічного і естрадного вокалу та звукорежисури Інституту сучасного мистецтва шляхом створення на її базі двох кафедр -Кафедру вокального мистецтва; Кафедру музичного продакшну. Зобов`язано заступника начальника відділу кадрів та документозабезпечення ОСОБА_3 попередити персонально у письмовій формі працівників кафедри академічного і естрадного вокалу та звукорежисури Інституту сучасного мистецтва про їх вивільнення у зв`язку з ліквідацією відповідно чинного законодавства до 01 липня 2023 року, зобов`язано планово-фінансовий відділ вивести із штатного розпису Академії кафедру академічного і естрадного вокалу та звукорежисури Інституту сучасного мистецтва з 01 вересня 2023 року. Перевести працівників на створені кафедри відповідно до їх педагогічною навантаження.
З довідки Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв від 05.10.2023 р. вбачається, що посадовий оклад позивачки становить 9633,69 гривень.
Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу в Пенсійному фонді України відсутня інформація про сплату страхових внесків та врахування страхового стажу позивачці за період квітень- серпень 2022 р. та березень- серпень 2023 р.
Статтею 43Конституції Українипередбачено,що коженмає правона працю,що включаєможливість зароблятисобі нажиття працею,яку вінвільно обираєабо наяку вільнопогоджується. Державастворює умовидля повногоздійснення громадянамиправа напрацю,гарантує рівніможливості увиборі професіїта родутрудової діяльності,реалізовує програмипрофесійно-технічногонавчання,підготовки іперепідготовки кадріввідповідно досуспільних потреб. Коженмає правона належні,безпечні іздорові умовипраці,на заробітнуплату,не нижчувід визначеноїзаконом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положеньКЗпП України під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановленіЗаконом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
15 березня 2022 року прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який визначає особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Частиною другою статті 1Закон України«Про організаціютрудових відносинв умовахвоєнного стану» встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.
Згідно ст.76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників сторін, та інших обставин, які мають значення для справи.
Частинами 6, 7 статті 81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Підстави для звільнення позивача від доказування, передбачені ст.82 ЦПК України, відсутні.
Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).
Пунктом 1статті 40Кодексу Законівпро працюУкраїни передбачено,що трудовийдоговір,укладений наневизначений строк,а такожстроковий трудовийдоговір дозакінчення строкуйого чинностіможуть бутирозірвані роботодавцему випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною другою статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Згідно з частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.
При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.
Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника. Реалізація зазначеного обов`язку повинна відбуватися з урахуванням принципу рівності трудових прав громадян і не може бути обумовлена виключно розсудом роботодавця.
У постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15 суд дійшов висновку, що власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року № 9 зазначено, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. При недодержанні строку попередження працівника про звільнення, якщо він не підлягає поновленню на роботі з інших підстав, суд змінює дату його звільнення, зарахувавши строк попередження, протягом якого він працював.
З наданих сторонами доказів вбачається, що 28.06.2023 р. позивачку ОСОБА_1 відповідно до ст. 49-2 КЗпП України попереджено про наступне звільнення із займаної посади у зв`язку із ліквідацією кафедри академічного і естрадного вокалу та звукорежисури Інституту сучасного мистецтва з 01 вересня 2023 року.
В той же час матеріали справи не містять ознайомлення позивачки з вакантними посадами Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, які ОСОБА_1 могла обіймати з огляду на її освіту, досвід роботи та кваліфікацію. Доказів того, що в Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв не було вакантних посад чи роботи за відповідною професією чи спеціальністю, чи інша вакантна робота, яку позивачка могла би виконувати з урахуванням її освіти, кваліфікації, досвіду, відповідачем не надано.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач - Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв як роботодавець, з метою дотримання трудових прав ОСОБА_1 при вивільненні та можливого працевлаштування її, не виконав вимоги статті 49-2 КЗпП України.
Суд, оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, прийшов до висновку про те, що звільнення позивачки на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України відбулось з порушенням вимог трудового законодавства, а тому наявні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі.
Згідно з частиною другоюстатті 235 КЗпП Українипри винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Середній заробіток за частиною другоюстатті 235 КЗпП Україниза своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється нароботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.
Середній заробіток працівника визначається відповідно достатті 27 Закону України «Про оплату праці»за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.
Згідно з пунктом 5 розділу IV Порядку №100 основною для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку, єсередньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Порядку №100 середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, щопередують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, вякому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього-п`ятого пункту 4 цього Порядку, а саме з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.
З наведеного можна зробити висновок про те, що якщо працівник протягом останніх чотирьох календарних місяців, що передують місяцю, у якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, не відпрацював жодного робочого дня, у нього відсутній розрахунковий період, тому середня заробітна плата в такому випадку обчислюється виходячи з посадового окладу.
Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача за липень та серпень 2023 р. становить 9633,69 х 2:(21+23) = 437,90 гривень.
Середній заробіток за час вимушеного прогулу при звільненні за період з 01.09.2024 р. по день ухвалення рішення складає: 437,90 х 288 дн. = 126115,20 гривень.
Згідно з ст. 113 КЗпП України, час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.
Статтею 12 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що оплата праці за час простою не з вини працівника належить до мінімальних державних гарантій в оплаті праці. Такі виплати належать до фонду додаткової заробітної плати як оплата за невідпрацьований час (пункт 2.2.12 Інструкції зі статистики заробітної плати). Таким чином, простій слід оплачувати двічі на місяць (аванс та решту в кінці місяці) з дотриманням загальних правил щодо строків здійснення таких виплат.
Отже, виплата 2/3 окладу є мінімальною державною гарантією, нижче якої роботодавець не має право встановлювати оплату часу простою, який виник не з вини працівника. Також слід зазначити, що збереження середнього заробітку за час простою стосується саме небезпечної ситуації пов`язаної з виробництвом.
З 01.04.2022 р. та до 01.09.2022 р. організація відповідача перебувала в оголошеному простої, що підтверджується Наказами № 67-к від 31.03.2022 р. про оголошення простою з позивачкою та наказом № 222-ка від 30.08.2022 р. про поновлення дію трудового договору з ОСОБА_1 з 01.09.2022 р., відповідно оплата часу простою мала оплачуватись з розрахунку 2/3 від окладу працівника.
Отже, за період простою відповідач зобов`язаний сплатити позивачці 2/3 від окладу. Оклад позивачки становив 9633,69 грн на місяць, за 5 місяців відповідна оплата часу простою з урахування обов`язкових податків та зборів становить 32112,30 (9633,69: 3 х 2 = 6422,46 х 5).
Згідно зі ст.34Закону України«Про оплатупраці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Відповідно ст. ст. 1, 2, 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Вищенаведені норми свідчать про те, що роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі виплачувати зарплату своїм працівникам. У зв`язку з несвоєчасною виплатою зарплати в роботодавця виникає обов`язок виплатити працівникові компенсацію втрати частини заробітної плати. Компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати виплачують громадянам у разі затримки виплат, нарахованих громадянам, на один і більше календарних місяців.
В зв`язку з відсутністю нарахувань позивачці заробітної плати за час простою, відсутні підстави для задоволення вимоги про нарахування та виплату компенсації втрати частини заробітку в зв`язку з порушенням строків виплати за період 01.04.2022 р. по 31.08.2022 р. у розмірі 4027,49 гривень.
Щодо вимог позивачки про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01.02.2023 р. по 31.08.2023 р. у розмірі 123813,12 гривень, зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію за невикористану відпустку за період з 01.02.2023 р. по 31.08.2023 р. у розмірі 8008 гривень суд зазначає.
Законом України від 24.02.2022 № 2102-1X «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан з 24.02.2022 року, який в подальшому неодноразово продовжено.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором. Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України.
Призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану. У разі прийняття рішення про скасування призупинення дії трудового договору до припинення або скасування воєнного стану роботодавець повинен за 10 календарних днів до відновлення дії трудового договору повідомити працівника про необхідність стати до роботи.
Наведена норма права надає роботодавцю право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв`язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою.
У постанові Верховного Суду від 21 червня 2023 року (справа № 149/1089/22) міститьсяправовий висновок, згідно якогонаведена спеціальна норма права надає роботодавцю право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості узв`язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою. Однак таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціонування з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.
З наказу № 32-к від 27.01.2023 р. про призупинення дії трудового договору вбачається, що відповідач виходив з відсутності у нього можливості організувати дистанційну роботу окремих працівників структурних підрозділів Академії на робочому місці.
Згідно ч. 1 ст 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Оскільки вимоги позивачки ОСОБА_1 про скасування наказу № 32-к від 27.01.2023 р. про призупинення дії трудового договору залишено без розгляду, тобто зазначений наказ не визнано протиправним та не скасовано, відсутні підстави для задоволення вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01.02.2023 р. по 31.08.2023 р. у розмірі 123813,12 гривень, зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію за невикористану відпустку за період з 01.02.2023 р. по 31.08.2023 р. у розмірі 8008 гривень.
Обчислення компенсації за невикористані відпустки здійснюють відповідно доп.2Порядку №100 Порядку обчислення середньої заробітної плати. Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду 01.09.2022 р. - 01.09.2023 р. з урахуванням фактичних виплат у період за вересень 2022 р. січень 2023 р.
Таким чином середньоденний заробіток складає 15965,48+17795,65+17907,45+13180,97+3503,34+ 68343,89 гривень:181 днів = 377,59 гривень.
Таким чином, сума компенсації за 18 днів невикористаної відпустки за періоди з 12.02.2021 р. 11.02.2022 р. та 12.02.2022 р. 31.03.2022 р. становить: 377,59 * 18 = 6796,62 гривень. Різниця з нарахованою відповідачем сумою складає: 6796,62 грн. - 5696,64 грн. = 2197,26 гривень.
Суд не знаходить підстав для задоволення вимоги позивачки щодо врахування для компенсації невикористаної відпустки за період з 01.04.2022 р. по 31.08.2022 р. та з 01.09.2022 р. по 31.01.2023 р., оскільки відсутні відомості про облік невикористаної відпустки за зазначені періоди, позивачкою не доведено обставин, на які вона посилалась в обґрунтування позову в цій частині.
Щодо задоволення вимог позивачки як спосіб захисту зобов`язання нарахувати та виплатити належні їй суми при звільненні, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
При вирішенні питання стягнення з роботодавця на користь працівника середнього заробітку за час затримку розрахунку при звільненні обов`язковим є визначення судом його розміру.
Так, Верховний Суд, надаючи оцінку застосуванню положень статті 117 КЗпП України, неодноразово наголошував на обов`язку визначення розміру середнього заробітку за час затримки органом, який виносить рішення по суті спору, зокрема у постановах від 30 квітня 2020 року у справі № 140/2006/19, від 26 листопада 2020 у справі № 520/1365/2020, від 29 листопада 2021 року у справі № 120/313/20-а, та у подальшому підтриманий у постанові від 21 березня 2023 року у справі № 640/11699/21 та інші.
Суд, установивши порушення законодавства про оплату праці (як-то невиплата належних працівникові сум при звільненні), повинен визначити розмір суми, яка не була виплачена працівникові при звільненні, що є належним і ефективним способом захисту його порушених трудових прав та покликаний забезпечити належне виконання рішення суду.
На підставі викладеного, керуючись постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року № 9, ст. ст. 21, 36. 40, 49-2 КЗпП України, ст. ст. 12, 13, 259, 263-265, 280 ЦПК України, суд, -
в и р і ш и в:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково.
Скасувати наказ Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв № 280-ка від 01.09.2023 р. про звільнення ОСОБА_1 .
Поновити ОСОБА_1 на посаді провідного концертмейстера кафедри естрадного виконавства Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв з 01 вересня 2023 року.
Допустити рішення суду в частині поновлення на роботі до негайного виконання.
Стягнути з Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв на користь ОСОБА_1 з утриманням відповідних податків та інших обов`язкових платежів середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 126115,20 гривень, заборгованість по заробітній платі за період простою 32112,30 гривень, компенсацію при звільненні за невикористану відпустку у розмірі 2197,26 гривень.
В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.
Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. ст. 284-285 ЦПК України.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Повний текст рішення складено 08.10.2024 р.
Відомості щодо учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ,
відповідач - Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв, м. Київ, вул. Лаврська, 9, ЄДРПОУ 02214142.
Суддя: Т.М. Янцовська
