Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
31 липня 2024 року
м. Київ
справа № 450/2418/21
адміністративне провадження № К/990/26932/24
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Тацій Л.В., перевіривши касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.07.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.05.2024 у справі №450/2418/21 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та Виконавчого комітету Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головний центр капітального будівництва та реконструкції Державної прикордонної служби України, про визнання дії та бездіяльності протиправними, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету щодо невидачі позивачу ордеру на службову квартиру АДРЕСА_1 ;
- визнати право ОСОБА_1 на службову квартиру АДРЕСА_1 .
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 03.09.2021 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного суду від 30.05.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення суду в частині відмови у визнанні протиправною бездіяльності Сільської ради щодо невидачі ордера ОСОБА_1 на службову Квартиру та відмови у визнанні права ОСОБА_1 на службову Квартиру скасовано та ухвалено в цій частині нову постанову, якою ці позовні вимоги задоволено: визнано протиправною бездіяльність Сільської ради щодо невидачі ордера ОСОБА_1 на службову Квартиру; визнано право ОСОБА_1 на службову квартиру; в іншій частині Рішення суду залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 16.11.2022 касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 задоволено частково. Рішення судів попередніх інстанцій скасовано. Провадження у справі закрито.
Ухвалою Верховного Суду від 07.12.2022 справу №450/2418/21 передано для продовження розгляду до Львівського окружного адміністративного суду.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18.07.2023 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Сільської ради щодо не видачі ОСОБА_1 ордеру на службову Квартиру. Зобов`язано Сільську раду видати ОСОБА_1 ордер на службову Квартиру. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2023 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.07.2024 скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Постановою Верховного Суду від 05.03.2024 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2023 у справі №450/2418/21 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.05.2024 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.07.2023 змінити, в абзацах другому, третьому, п`ятому резолютивної частини рішення суду, слова: «Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області, Сокільницьку сільську раду Львівського району Львівської області» замінити словами «Виконавчого комітету Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області, Виконавчий комітет Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області.». В решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.07.2023 залишено без змін.
11.07.2024 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій заявник просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.07.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.05.2024, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
За правилами частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. При цьому, варто зауважити, що в такому випадку обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У випадку посилання скаржником на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційну оскарження, скаржнику необхідно зіслатися на конкретний пункт частин другої або третьої статті 353 цього Кодексу з належним обґрунтуванням, яке могло б давати підстави для висновку про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У касаційній скарзі заявник зобов`язаний навести мотиви незгоди з судовим рішенням (рішеннями), беручи до уваги передбачені КАС України підстави для його скасування або змінення (статті 351-354 КАС України), з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, та одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом чи не були нам застосовані.
Отже, касаційна скарга має містити вказівку на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їхнього) застосування. Скаржник зобов`язаний зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом під час його (їхнього) ухвалення, та навести аргументи на обґрунтування своєї позиції.
Надаючи належну оцінку посиланням скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків викладених у постановах Верховного Суду, Суд зазначає таке.
Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, заявник покликається на приписи пунктів 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначаючи, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 02.08.2022 у справі №620/4205/21, від 11.08.2021 у справі №809/1042/18, від 06.04.2023 у справі №640/10399/20, від 17.05.2023 у справі №640/17939/20, від 09.02.2022 у справі №635/6613/17. Також посилається на приписи частини другої статті 353 КАС України.
У справі, що розглядається, спір стосується дій та бездіяльності виконавчого органу місцевого самоврядування щодо невидачі ордеру на службову квартиру.
Щодо посилань у касаційній скарзі на постанови Верховного Суду від 02.08.2022 у справі №620/4205/21 та від 17.05.2023 у справі №640/17939/20 Суд звертає увагу заявника на те, що Верховний Суд в ухвалі від 18.06.2024 у цій справі вже зазначав, що посилання на вказані постанови не можна брати до уваги, оскільки предметом спору у справах №620/4205/21, №640/17939/20 було проведення перерахунку пенсії, а у постанові від 06.04.2023 у справі № 640/10399/20 предметом спору був наказ про звільнення з посади прокурора.
Суд не бере до уваги посилання скаржника на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11.08.2021 у справі №809/1042/18, оскільки у вказаній справі спір стосується відмови Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Міністерства юстиції України у виключенні ІНФОРМАЦІЯ_2 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
У справі №635/6613/17 предметом спору була вимога про звільнення у добровільному порядку займаної службової квартири.
Суд наголошує, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, їхніх повноважень, об`єкта, предмета правового регулювання відносин, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їхньої подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
Указаний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 та від 25.04.2018 у справі № 910/24257/16.
При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.
Отже, оскільки у справах, на які посилається скаржник, існують інші фактичні обставини, внаслідок яких виникли спірні правовідносини та предмет розгляду, Суд відхиляє вказані посилання та не приймає їх до уваги.
Що стосується посилань на приписи частини другої статті 353 КАС України, то такі мають загальний характер та не містять належного нормативно-правового обґрунтування в розумінні приписів частини четвертої статті 328 КАС України.
Верховний Суд звертає увагу, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.
Суд касаційної інстанції позбавлений можливості самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).
За приписами частини першої статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» («Levages Prestations Services v. France») від 23 жовтня 1996 року, заява №21920/93; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» («Brualla Gomes de la Torre v. Spain») від 19 грудня 1997 року, заява №26737/95).
Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.
З огляду на те, що скаржник не виклав передбачених КАС України обґрунтованих підстав для оскарження у касаційному порядку судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, касаційну скаргу слід повернути особі, яка її подала, з огляду на вимоги пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.
Керуючись положеннями статті 248 та приписами пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, Суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.07.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.05.2024 у справі №450/2418/21 - повернути скаржнику.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя Л.В. Тацій
