11.07.2024 Справа №469/1011/20

2/469/83/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2024 року селище Березанка

головуючого судді - Тавлуя В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Рогозевич С.О.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 - не з`явився,

представник позивача - адвокат Степіна Н.Г.

(в режимі відеоконференції),

представник позивача адвокат Шепітко Г. І. - не з`явився,

відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - не з`явилися,

представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Петровський Д. О.,

(в режимі відеоконференції),

представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Єнова Л. М.,

(в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Степіної Наталі Георгіївни до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнанняправа вимогита іпотекодержателя,

в с т а н о в и в:

27 листопада 2020 року позивач, через свого представника, адвоката Степіної Н.Г., звернувся до Березанського районного суду Миколаївської області з вказаним позовом, у якому просив визнати за ним, громадянином Королівства Саудівської ОСОБА_4 , право вимоги та іпотекодержателя згідно з договором іпотеки, який 07.05.2010 року посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ягужинською К.Т. за реєстровим №1651 на нежитлові приміщення - туристично-котеджний комплекс бази відпочинку «Алые паруса» (номер об`єкта в реєстрі прав власності на нерухоме майно 64190548209) та земельні ділянки: кадастровий №4820982200:12:045:0021 (номер об`єкта в реєстрі прав власності на нерухоме майно 413444748209) та кадастровий №4820982200:12:045:0019 (номер об`єкта в реєстрі прав власності на нерухоме майно 413428548209), розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.05.2010 року між позивачем, громадянином Королівства Саудівської Аравії, ОСОБА_1 , від імені якого на підставі довіреності діяла ОСОБА_5 , та ОСОБА_6 було укладено договір позики; згідно з п.10 договору позики, забезпеченням виконання зобов`язання з погашення позики був договір іпотеки, згідно з яким у іпотеку передавався комплекс, база відпочинку «Алые паруса», розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві власності належав ТОВ «Агенство «Медиус-Плюс». В порушення умов іпотечного договору, за відсутності згоди іпотекодержателя, предмет іпотеки був відчужений, змінився власник іпотечного майна, а також змінилися і характеристики предмета іпотеки внаслідок добудов, зміни його адреси та загальної назви (з бази відпочинку «Алые паруса», який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на туристично-котеджний комплекс бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, наявність рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 25.04.2014 року у справі №1403/1806/12 про звернення стягнення на предмет іпотеки не свідчить про відсутність порушеного права позивача з огляду на те, що це рішення стосувалося предмета іпотеки - бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , якої фактично вже не існує у зв`язку зі здійсненням добудов, зміни його адреси та загальної назви. На час прийняття рішення у справі №1403/1806/12 - власником предмета іпотеки вже був ОСОБА_7 , який ІНФОРМАЦІЯ_2 помер. Відповідачі ОСОБА_7 та ОСОБА_2 є спадкоємцями ОСОБА_7 , які прийняли спадщину у передбаченому законом порядку, однак не оформили своїх спадкових прав на спірне майно.

Ухвалою суду від 15 грудня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання за правилами загального позовного провадження.

Від представника відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній заперечив щодо задоволення позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні, посилаючись на те, що позовні вимоги про визнання права вимоги іпотекодержателя сягають: зовсім інших осіб, які ніколи за жодних умов не мали суб`єктного статусу іпотекодавця за вказаним договором іпотеки, і ніколи не передавали позивачу належне їм на праві власності нерухоме майно; зовсім іншого нерухомого майна, яке не було предметом іпотеки у згаданому договорі і знаходиться за іншою адресою - АДРЕСА_1 , зазначаючи, це нерухоме майно збудовано і введене в експлуатацію ОСОБА_7 у встановленому законом порядку, а земельні ділянки придбані за правочинами, що відповідали вимогам цивільного законодавства і також не були предметом іпотеки. Крім того представник відповідача зазначила, що правомірність дій ОСОБА_7 встановлена постановою Верховного Суду від 31.07.2019 року, у справі № 814/4088/15. Також у відзиві представник відповідача заявив про застосування строку позовної давності до заявлених вимог.

Представник позивача надіслала відповідь на відзив від 13.08.2021 року, відповідно до якого позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

18.08.2021 року від представника позивача надійшло клопотання про визнання поважними причин пропущеної позовної давності при зверненні до суду.

16.11.2021 року в судовому засіданні представником позивача було заявлено клопотання про поновлення строку на подання відповіді на відзив, яке було задоволено судом.

Ухвалою суду від 16.11.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 19 грудня 2023 року судом забезпечено позов шляхом заборони всім суб`єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам прав на нерухоме майно: державним та приватним нотаріусам, державним та приватним виконавцям, іншим акредитованим суб`єктам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київської, Севастопольських міських, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністраціях), окрім Міністерства юстиції України, вчиняти будь-які реєстраційні дії з відчуження нерухомого майна, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживав за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , та помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (спадкова справа № 20/2017, заведена приватним нотаріусом Южненського міського нотаріального округу Одеської області Кармасьовою Олесею Володимирівною 08 грудня 2017 року) в Державному реєстрі речових прав щодо нерухомого майна: туристично-котеджного комплексу бази відпочинку «Алые паруса» (номер об`єкта в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 64190548209), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; земельних ділянок: кадастровий №4820982200:12:045:0020 (номер об`єкта в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 413444748209) та кадастровий №4820982200:12:045:0019 (номер об`єкта в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 413428548209), розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

У судовому засіданні представник позивача, адвокат Степіна Н.Г., позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник позивача, адвокат Шепітко Г.І. у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву від 10.07.2024 року, у якій зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить суд розглянути справу без його участі та задовольнити позов.

Представник відповідача ОСОБА_2 , адвокат Петровський Д.О., позовні вимоги не визнав, просив визнати недопустимими висновки експертів у справі та відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача ОСОБА_3 , адвокат Єнова Л.М., позовні вимоги не визнала, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просила відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення учасників справи, вивчивши та дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

07.05.2010року,між громадяниномКоролівства Саудівської ОСОБА_4 , від імені якого на підставі довіреності діяла ОСОБА_5 , та ОСОБА_6 було укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ягужинською К.Т. за реєстровим №1650 (а.с.16-17 т.1).

07.05.2010 року між ОСОБА_1 , від імені якого на підставі довіреності діяла ОСОБА_5 , та ТОВ «Агентство «Медиус-Плюс» (код ЄДРПОУ 25374664), в особі ОСОБА_6 , яка діяла на підставі статуту товариства та протоколу №1 загальних зборів засновників ТОВ «Агентство «Медиус-Плюс» ( ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , в цілому 100% голосів) від 28.04.2001 року, було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Ягужинською К.Т. за реєстровим №1651 (а.с.20-24 т.1).

Відповідно до п.1.1 цього договору іпотеки Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю нерухоме майно - комплекс, базу відпочинку «Алые паруса», яка розташована за адресою: Миколаївська область, Березанський район. с. Коблеве, проспект Курортний, 15 єамзагальну площу 1741.18 м2, та має в цілому наступні характеристики: літера «А» - спальний корпус, матеріал стін - кам`яні, площею 1073,4 кв.м; літера «Б» - їдальня, матеріал стін - кам`яні, площею 358,28 кв.м; літера «В» - адміністративна будівля, матеріал стін - кам`яні, площею 209,9 кв.м.; літера «К» - прохідна, матеріал стін - кам`яні; літера «М» - кіоск, матеріал стін - металеві; літера «Н» - електрощитова, матеріали стін - кам`яні; літера «Т» - спальний будинок, матеріал стін - кам`яні, площею 99,6 кв.м; літера «У» - кінобудка, матеріал стін - кам`яні; літера «О» - склад, матеріал стін - кам`яні; літера «Ф» - вбиральня, матеріал стін - кам`яні; літера «X» - вбиральня, матеріал стін - кам`яні; літера «Р» - відеозал, матеріал стін - металеві; літера «С» - насосна, матеріал стін - кам`яні; №1 - ворота; №2 - огорожа; №3 - ворота; №4 - цистерна; №5 - колонка; №6 - огорожа; №7 - ворота; №8 - сміттєзбірник; №9 - свердловина; №10 - цистерна; №11 - ТП-170; №12 - огорожа; №13 - насосна станція; №I - замощення; №II - замощення; №III замощення.

Відповідно до п.1.3 цього договору іпотеки, предмет іпотеки є приватною власністю іпотекодавця (ТОВ «Агентство «Медиус-Плюс») та належить на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, обладнання і інвентаря, укладеного між ВАТ НПКК «Алые Паруса» та ТОВ «Агентство «Медиус-Плюс» 28 квітня 2001 року, зареєстрованого Миколаївським МБТІ 09.07.2001 в реєстрову книгу №25 за реєстровим №58, реєстраційне посвідчення від 09.07.2001 року.

Право власності ТОВ «Агентство «Медиус-Плюс» на предмет іпотеки було підтверджено витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 27.04.2010 року (а.с.26 т.1).

Земельною ділянкою, загальною площею 1,3 га., на якій розташована база відпочинку «Алые Паруса», ТОВ «Агентство «Медиус-Плюс» користувалось на підставі договору оренди, укладеного між Березанською районною державною адміністрацією Березанського району Миколаївської області в особі голови ОСОБА_8 та ТОВ «Агентство «Медиус-Плюс» в особі директора Полякової Н.Г., який посвідчено 31.05.2003 державним нотаріусом Березанської державної нотаріальної контори Мартинюк О.Б. за реєстраційним №737 (а.с.28-31 т.1).

Згідно з п.1.4 договору іпотеки ТОВ «Агентство «Медиус-Плюс» підтвердило, що предмет іпотеки до цього часу не був предметом іпотеки за іншими зобов`язаннями, був вільним від боргів, не переданий в оренду, жодним способом не відчужений, в спорі чи під арештом не перебував. Також, ТОВ «Агентство «Медиус-Плюс» підтвердило, що стосовно предмета іпотеки не була оформлена довіреність будь-якій іншій особі щодо володіння з правом відчуження, не було жодних договірних змін строків позовної давності щодо правочинів, на підставі яких ТОВ «Агентство «Медиус-Плюс» отримало право власності на предмет іпотеки.

У зв`язку із невиконанням ОСОБА_6 своїх зобов`язань за договором позики, ОСОБА_1 , через свого представника ОСОБА_5 , звернувся до Березанського районного суду Миколаївської області з позовною заявою до ОСОБА_6 та ТОВ «Агентство «Медиус-Плюс» про стягнення коштів за договором позики та звернення стягнення на предмет іпотеки.

25.04.2014 року рішенням Березанського районного суду Миколаївської області у справі №1403/1806/12 позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_6 та ТОВ «Агентство «Медиус-Плюс» було задоволено частково, а саме: стягнуто з ОСОБА_6 суму боргу у розмірі 8527968,00 гривень, з якої основний борг складає 8279582,00 грн та 248387,46 грн - 3% річних, а також звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: нерухоме майно, комплекс - базу відпочинку «Алые паруса», який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , яке ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 04.06.2014 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.09.2014 року залишено без змін (а.с.34-40 т.1).

17.07.2014 року на підставі виконавчого листа Березанського районного суду Миколаївської області від 25.04.2014 року, було відкрито виконавче провадження №44080788 (а.с.44-51 т.1).

07.12.2015 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки об`єкти які входили до складу предмета іпотеки, на момент виконання рішення суду, - вже не існували. Факт незбереження іпотечного майна іпотекодателем підтверджуються повідомленням начальника Березанського РВ УМВС України в Миколаївській області від 11.09.2014 року (а.с.52 т.1).

Згідно ст.6 ЗУ «Про іпотеку» іпотекодавець зобов`язаний до укладання іпотечного договору попередити іпотекодержателя про всі відомі йому права та вимоги інших осіб на предмет іпотеки, в тому числі ті, що не зареєстровані у встановленому законом порядку.

Разом з тим, судом встановлено, що, станом на момент укладання договору іпотеки, між ТОВ «Агентство «Медиус-Плюс» та приватним підприємцем ОСОБА_7 було укладено низку договорів та додаткових угод, щодо майна, що становило предмет іпотеки від 07.05.2010 року, про які іпотекодержателя Дашішаха Оосама Абдулелла повідомлено не було.

Так, 05.01.2003 року, між ТОВ Агентство «Медиус-Плюс» в особі директора ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було укладено договір оренди нерухомого майна, згідно якого ТОВ «Агентство «Медиус-Плюс» передало, а ОСОБА_7 отримав у користування нерухоме майно - комплекс, базу відпочинку «Алые Паруса», що розташоване за адресою: Миколаївська область, Березанський район, с. Коблево, проспект Курортний, 51.

Також, 05.03.2003 року, між ТОВ «Агентство «Медиус-Плюс» в особі директора ОСОБА_6 та ОСОБА_7 укладено додаткову угоду №1 до договору оренди нерухомого майна, згідно якої останньому надалось право на проведення реконструкцій об`єктів нерухомого майна, які він взяв у користування.

17.11.2003 року, між ТОВ «Агентство «Медиус-Плюс» в особі директора Полякової Н.Г. та приватним підприємцем Шведенком Леонідом Андрійовичем укладено договір суборенди землі від 17.11.2003 року, строком на 25 років (з 01.10.2003 по 31.05.2028) відповідно до якого ТОВ «Агентство «Медиус-Плюс» передало, а ОСОБА_7 отримав у користування земельну ділянку загальною площею 1,3 га., яка знаходиться в межах території зони відпочинку Коблевської сільської Ради Березанського району Миколаївської області та на якій розташована база відпочинку «Алые Паруса» (а.с.32 т.1).

У подальшому, на підставі дозволу на виконання будівельних робіт від 14.07.2004 р. №224, виданого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю управління містобудування та архітектури Миколаївської обласної державної адміністрації на ім`я ОСОБА_7 видано акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об`єкту від 08.11.2005 року (а.с.84-89 т.1).

Внаслідок чого, 16.03.2006 року, на підставі розпорядження Березанської РДА від 14.02.2006 року, за реєстровим №123 ОСОБА_7 видано Свідоцтво про право власності на комплекс, який включає в себе будівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: двоповерхову адміністративну будівлю, триповерховий спальний корпус та каналізаційну насосну станцію, які складались з основних об`єктів в літ. А загальною площею 1073,4 кв.м, в літ. В загальною площею 209,9 кв.м. (а.с.105-108, 173, 175 т.1).

Таким чином, судом встановлено, що, станом на момент укладання договору іпотеки (07.05.2010 року), право на двоповерхову адміністративну будівлю, триповерховий спальний корпус та каналізаційну насосну станцію, які складались з основних об`єктів в літ. «А» загальною площею 1073,4 кв.м, в літ. «В» загальною площею 209,9 кв.м було одночасно зареєстровано, як за ТОВ «Агентство «Медиус-Плюс», так і за ОСОБА_7 .

Про зазначені вище обставини іпотекодержателя ОСОБА_1 не було повідомлено всупереч п.1.4 договору іпотеки та ст.6 ЗУ «Про іпотеку».

Як вбачається із матеріалів реєстраційної справи туристично-котеджного комплексу бази відпочинку «Алые паруса», АДРЕСА_1 (реєстраційний №64190548209) ОСОБА_7 отримував дозволи на виконання будівельних робіт та акти вводу в експлуатацію, посилаючись в якості підстави своїх прав на земельну ділянку не на договір суборенди землі від 17.11.2003 року, а на договір оренди землі укладений між Березанською районною державною адміністрацією Березанського району Миколаївської області та ТОВ «Агентство «Медиус-Плюс», посвідчений 31.05.2003 року державним нотаріусом Березанської державної нотаріальної контори за реєстровим №737.

Разом з цим, ОСОБА_7 був учасником ТОВ «Агентство «Медиус-Плюс» на час укладання договорів позики та іпотеки.

Так, на момент укладання іпотечного договору у 2010 році, всі засновники ТОВ «Агентство «Медиус-Плюс»: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , вирішили на загальних зборах від 05.05.2010 (протокол № 2/10) передати в іпотеку в забезпечення договору позики ОСОБА_6 все нерухоме майно, а саме базу відпочинку «Алые паруса», за адресою АДРЕСА_1 (а.с.27 т.1).

При цьому в зазначеному протоколі № 2/10 від 05.05.2010 року є посилання на договір купівлі-продажу від 28.04.2001 року, а отже всі учасники ТОВ «Агентство «Медиус-Плюс» (100 % голосів), включно із ОСОБА_7 , стверджували про відповідність переліку будівель та споруд та наявне на них право власності у ТОВ «Агентство «Медиус-Плюс» (а.с.27 т.1).

Крім того, ОСОБА_7 , за життя, жодного разу не заперечував факт проведення зборів та прийняття ними вказаного рішення, в той час, коли справа про звернення стягнення на предмет іпотеки розглядалася судами, і, як учаснику ТОВ «Агентство «Медиус-Плюс» та відповідачу по справі, ОСОБА_7 було відомо про судовий розгляд, позовні вимоги, докази та ін.

За вказаних обставин, суд погоджується із доводами позивача про те, що ОСОБА_7 було відомо про даний факт та він його не заперечував, а навпаки підтвердив шляхом голосування на загальних зборах ТОВ «Агентство «Медиус-Плюс» від 05.05.2010 року.

Крім того, суд зауважує, що подвійна реєстрація права власності на один і той самий об`єкт нерухомого майна діючим законодавством не передбачена. Вказане створює правову невизначеність у взаємовідносинах між власником таких приміщень та іншими особами, зокрема позивачем як іпотекодержателем. При цьому, правова позиція відповідачів, що іпотека стосувалася зовсім іншого нерухомого майна, яке не було предметом іпотеки у згаданому договорі і знаходиться за іншою адресою спростовується матеріалами справи та свідчить про свідомий мотив дублювання реєстрації права власності, з метою створення підґрунтя для зловживання та використання такого факту в недобросовісних і корисливих цілях, а саме ухилення від можливості звернення стягнення на іпотечне майно.

Також слід зазначити, що ст.331 ЦК України чітко визначено вичерпний перелік підстав набуття прав власності на новостворене майно та об`єкти незавершеного будівництва. Крім того, право оренди нерухомого майна не надає будь-яких підстав набуття права власності на орендоване майно. При цьому, слід зазначити, що новоствореним об`єктом нерухомості може вважатись виключно такий, що був створений без прив`язок до іншого, вже існуючого нерухомого майна, без використання його складових структурних елементів. Тобто, неможливо визнати новоствореним нерухомим майном об`єкт нерухомого майна, що являє собою вже існуючий об`єкт нерухомості зі зміненими зовнішніми та внутрішніми параметрами. Наведене також узгоджується з висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеними у постановах від 18.04.2018 у справі № 910/4650/17, від 06.02.2020 у справі № 916/2828/18.

Відповідно до ст.6 ЗУ «Про іпотеку», якщо в іпотеку передається будівля (споруда), розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля (споруда) підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована. І навпаки, якщо в іпотеку передається земельна ділянка, на якій розташовані будівлі (споруди), які належать іпотекодавцю на праві власності, така земельна ділянка підлягає передачі в іпотеку разом із цими будівлями (спорудами).

З аналізу зазначеної норми вбачається, що земельна ділянка та будівля (споруда), яка на ній розташована, нерозривно пов`язані між собою, а отже, іпотека щодо будівлі (споруди) повинна поширюватись і на земельну ділянку, на якій вона розташована, і навпаки, причому навіть у тих випадках, коли предметом у договорі іпотеки визначено лише один об`єкт (або будівля, або забудована земельна ділянка). До такого висновку дійшов Верховний Суд України в ухвалі від 8 грудня 2010 року в справі № 6-50440св10.

Відповідно до ч.4 ст.6 ЗУ «Про іпотеку», якщо будівля (споруда), що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля (споруда) підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована. Якщо ця земельна ділянка належить іншій особі та була передана іпотекодавцю в оренду (користування), після звернення стягнення на будівлі (споруди) їх новий власник набуває права і обов`язки, які мав іпотекодавець за правочином, яким встановлено умови оренди цієї земельної ділянки (користування нею).

Відповідно до п.40 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», якщо предметом іпотеки є об`єкт незавершеного будівництва, то по закінченні його будівництва іпотека зберігає силу, і її предметом є будівля (споруда), зведена в результаті завершення будівництва. Якщо будівля (споруда), у тому числі й об`єкт незавершеного будівництва, що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, такий об`єкт нерухомості передається в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій він розташований (статті 5 - 6, 16 Закону України «Про іпотеку»). Те саме стосується й земельної ділянки, яка на час укладення договору іпотеки знаходилась у користуванні іпотекодавця, а на момент вирішення спору - в його власності. У зв`язку із цим при зверненні стягнення на будівлю (споруду) чи об`єкт незавершеного будівництва при наведених вище умовах підлягає звернення стягнення й на земельну ділянку, на якій розташовано об`єкт нерухомості. Вказана правова позиція викладена в листі Верховного Суду України від 01.02.2015 «Аналіз судової практики застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна».

05.01.2011 року, на підставі розпорядження Березанської РДА від 28.12.2010 року за №1014, було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Березанського районного нотаріального округу Миколаївської Мартинюк О.Б. за реєстровим №9, згідно з яким Березанська РДА продала, а ТОВ «Агентство «Медиус-Плюс» придбало земельну ділянку загальною площею 1,30 га, кадастровий номер №4820982200:09:000:0101, яка розміщена за адресою: АДРЕСА_1 , за межами населеного пункту в межах території Коблівської сільради, на якій знаходиться нежитлова будівля, приміщення бази відпочинку «Алые паруса», що належить ТОВ «Агентство «Медиус-Плюс» на підставі договору купівлі-продажу від 28.04.2001 року, зареєстрованого 07.07.2001 року Миколаївським МБТІ в реєстрову книгу №25 за реєстровим №58 (а.с.78-82 т.1).

Таким чином, право власності в ТОВ «Агентство «Медиус-Плюс» на земельну ділянку виникло не одночасно із виникненням у неї права власності на будівлі та споруди майнового комплексу бази відпочинку «Алые паруса» - в порядку ст. 120 ЦК України, а у зв`язку з окремим придбанням земельної ділянки за договором купівлі-продажу.

Отже, з урахуванням викладеного, зважаючи на принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою та умови договору іпотеки від 07 травня 2010 р., іпотека поширюється і на земельну ділянку площею 1,30 га, кадастровий № 4820982200:09:000:0101 за адресою: АДРЕСА_1 , в межах території Коблівської сільради, на якій розташована нерухомість (будівлі та споруди майнового комплексу бази відпочинку «Алые паруса».

ТОВ «Агентство «Медиус-Плюс», отримавши земельну ділянку загальною площею 1,30 га, кадастровий номер №4820982200:09:000:0101, яка розміщена за адресою: АДРЕСА_1 , не ініціювало внесення змін та доповнення до іпотечного договору в частині збільшення предмета іпотеки шляхом додавання земельної ділянки всупереч вимогам п.1.13 Договору іпотеки, а здійснило поділ цієї земельної ділянки на три окремі земельні ділянки та зареєструвало право власності зі зміною адреси для кожної земельної ділянки, а саме на:

- земельну ділянку загальною площею 0,135 га, кадастровий №4820982200:12:045:0018, для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку загальною площею 0,44 га, кадастровий №4820982200:12:045:0020, для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку загальною площею 0,725 га, кадастровий №4820982200:12:045:0019, для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

В наступному, 10.04.2012 року інспекцією ДАБК в Миколаївській області була зареєстрована декларація про початок виконання будівельних робіт по будівництву туристично-котеджного комплексу бази відпочинку «Алые паруса», замовником вказаного будівництва виступав ФОП ОСОБА_7 .

Відповідно до зазначеної декларації за ФОП ОСОБА_7 було зареєстровано два котеджі літ. «Ю» та в літ. «Ю1» загальною площею 789,71 кв.м кожний, літня розважальна торгівельна площадка загальною площею 486,6 кв.м та сторожка загальною площею 49,68 кв.м. (а.с.95-101 т.1).

21.05.2013 року, виділивши в окрему адресу - АДРЕСА_1 , ОСОБА_7 зареєстрував право власності на вищевказані об`єкти, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22.05.2013 року (а.с.111-112 т.2).

У подальшому, 17.09.2014 між ОСОБА_6 , яка виступала у якості директора ТОВ «Агентство «Медиус-Плюс» та ОСОБА_7 було укладено договір купівлі-продажу земельних ділянок, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу за реєстровим №676. Відповідно до вказаного договору ТОВ «Агентство «Медиус-Плюс» передало, а ОСОБА_7 отримав у власність земельні ділянки з кадастровими номерами 4820982200:12:045:0019 та 4820982200:12:045:0020 загальною площею 0,725 га. та 0,44 га., відповідно.

Таким чином, зважаючи на принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою та умови договору іпотеки від 07 травня 2010 р., суд дійшов висновків про обґрунтованість позовних вимог про визнання права вимоги та іпотекодержателя згідно здоговором іпотеки на земельні ділянки: кадастровий №4820982200:12:045:0020 (номер об`єкта в реєстрі прав власності на нерухоме майно 413444748209) та кадастровий №4820982200:12:045:0019 (номер об`єкта в реєстрі прав власності на нерухоме майно 413428548209), розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки вказані земельні ділянки утворились в результаті поділу земельної ділянки загальною площею 1,30 га, кадастровий номер №4820982200:09:000:0101, за адресою: АДРЕСА_1 , яка в свою чергу утворилась внаслідок присвоєння кадастрового номеру ділянці, на якій перебувало нерухоме майно - база відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою АДРЕСА_1 , яке є предметом іпотеки згідно договору іпотеки від 07.05.2010 року, укладеного між громадянином Королівства Саудівської ОСОБА_4 та ОСОБА_6 .

Вирішуючи питання про визнання за позивачем права вимоги та іпотекодержателя згідно здоговором іпотеки нежитлові приміщення - туристично-котеджний комплекс бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (номер об`єкта в реєстрі прав власності на нерухоме майно 64190548209) суд виходить із того, чи можливо вважати туристично-котеджний комплекс бази відпочинку «Алые паруса» (номер об`єкта в реєстрі прав власності на нерухоме майно 64190548209, зареєстрований за ОСОБА_7 ) та базу відпочинку «Алые паруса», за адресою: АДРЕСА_1 , що була предметом іпотеки, згідно договору іпотеки від 07.05.2010 року, - двома окремими об`єктами нерухомого майна, як на те посилаються відповідачі.

Так, судом встановлено та зазначено вище, вже станом на момент укладання договору іпотеки, існувала подвійна реєстрація права власності двоповерхову адміністративну будівлю, триповерховий спальний корпус та каналізаційну насосну станцію, які складались з основних об`єктів в літ. «А» загальною площею 1073,4 кв.м., в літ. «В» загальною площею 209,9 кв.м, а саме за ТОВ «Агентство «Медиус-Плюс» та за ОСОБА_7 , одночасно, що було приховано від іпотекодержателя цього майна - Дашішаха Оосама Абдулелла.

В наступному, вищевказані будівлі також увійшли до складу туристично-котеджного комплексу бази відпочинку «Алые паруса», номер об`єкта в реєстрі прав власності на нерухоме майно 64190548209, зареєстрований за ОСОБА_7 , зі зміною адреси на АДРЕСА_1 , що вбачається із технічних характеристик об`єкта нерухомості.

Наданої позивачем та дослідженої в ході судового розгляду технічної документації на туристично-котеджний комплекс бази відпочинку «Алые паруса» (номер об`єкта в реєстрі прав власності на нерухоме майно 64190548209) у порівнянні із технічною документацією на базу відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою: АДРЕСА_1 , достатньо, щоб переконати об`єктивного спостерігача в тому, що зареєстрований на ім`я ОСОБА_7 туристично-котеджний комплекс бази відпочинку «Алые паруса», номер об`єкта в реєстрі прав власності на нерухоме майно 64190548209 є результатом реконструкції та добудов, здійснених в межах земельної ділянки кадастровий номер №4820982200:09:000:0101, за адресою: АДРЕСА_1 , яка в свою чергу утворилась внаслідок присвоєння кадастрового номеру ділянці, на якій перебувало нерухоме майно - база відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою АДРЕСА_1 , яке є предметом іпотеки згідно договору іпотеки від 07.05.2010 року.

Вищевказане також підтверджується висновком експерта №20-247/248/249 судової будівельно-технічної експертизи від 03.04.2020 року у цивільній справі № 469/1568/14-ц та висновком експерта судової будівельно-технічної експертизи, від 19.06.2024 року №CE-19/115-24/9544-5T, складеним у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.11.2023 за №12023150000000620 (а.с.56 т.1, а.с.23 т.4).

Так, відповідно до висновку експерта від 03.04.2020 року №20-247/248/249 встановлено наступне:

«1. У складі бази відпочинку «Алие паруса» протягом 2004 - 2010 років було проведено реконструкцію спального корпусу літ. А в існуючих габаритах в плані з надбудовою третього поверху та збільшенням загальної площі приміщень до 1073,4 кв.м.; адміністративної будівлі літ. В зі збільшенням розмірів в плані, надбудовою другого поверху та збільшенням загальної площі приміщень до 209,9 кв.м.; також фактично відбулася реконструкція будівлі прохідної літ. К зі збільшенням розмірів в плані, надбудовою другого поверху та збільшенням загальної площі приміщень до 42,9 кв.м. Також відбулося нове будівництво споруди №13 насосна станція.

2. Роботи, що були здійсненні відносно спального корпусу літ. А, адмінкорпусу літ.В, прохідної літ. К у складі бази відпочинку «Алие паруса» за адресою АДРЕСА_1 протягом 2004-2010 років відносяться до реконструкції існуючих будівель, що входили до складу бази відпочинку «Алие паруса» за адресою АДРЕСА_1 .

Роботи, що були здійсненні відносно споруди насосна (каналізаційна) станція № 13 відносяться до нового будівництва.

3. Станом на травень 2010 будівлі та споруди: спальний корпус літ. А, адмінкорпус літ. В, насосна (каналізаційна) станція № 13, прохідна літ. К були складовою частиною комплексу будівель та споруд бази відпочинку «Алие паруса» за адресою АДРЕСА_1 . Зазначені будівлі мали такі характеристики:

- спальний корпус літ. А триповерховий загальною площею 1073,4 кв.м.;

- адмінкорпус літ. В двоповерховий загальною площею 209,9 кв.м.;

- прохідна літ. К двоповерхова загальною площею 42,9 кв.м.

технічні характеристики насосної станції №13 визначити не вбачається можливим.

4. Будівлі та споруди: спальний корпус літ. А, адмінкорпус літ.В, насосна (каналізаційна) станція № 13, прохідна літ. К (після будівництва та реконструкції протягом 2004-2010 р.р.) станом на травень 2010 р. входили до складу будівель та споруд майнового комплексу бази відпочинку «Алие паруса» (власник ТОВ «АГЕНТСТВО «МЕДІУС-ПЛЮС») за адресою АДРЕСА_1 .

Підстави вважати, що будівлі та споруди: спальний корпус літ.А, адмінкорпус літ. В, насосна (каналізаційна) станція № 13, прохідна літ. К після будівництва та реконструкції протягом 2004-2010 р.р. були окремим, незалежним від бази відпочинку «Алие паруса» об`єктом нерухомого майна - відсутні».

У відповідності до висновку експерта від 19.06.2024 року №CE-19/115-24/9544-5T, експертом також встановлено наступне:

«В межах земельний ділянок з кадастровими №4820982200:12:045:0018, №4820982200:12:045:0020, №4820982200:12:045:0019, які сформовано в результаті розподілу земельної ділянки з кадастровим №4820982200:09:000:0101, яка в свою чергу стала земельною ділянкою внаслідок присвоєння кадастрового номеру ділянці, на якій перебувало нерухоме майно - база відпочинку «Алые паруса», за адресою АДРЕСА_1 і яке є предметом іпотеки згідно договору іпотеки від 07.05.2010 року, укладеного між громадянином Королівства Саудівської ОСОБА_4 та ОСОБА_6 були збудовані наступні будівлі та споруди (назву споруд прийнято згідно з листом ТОВ «КОНСАЛТ ПЛЮС ІНЖИНІРИНГ» від 02.04.2024 вих. № 98-24): спальний корпус літ. «Ю»; спальний корпус літ. «Ю1»; спальний корпус літ. «МІ»; спальний корпус з їдальнею літ. «И»; кафе літ. «У1»; прохідна літ. «К»; склад літ. «К1»; майстерня літ. «Л1»; аптека літ. «О1»; навіс літ. «У2»; цистерни №4; колонка №5; басейни IV, V; сцена VІ; вежа VІІ.

Відповісти на запитання стосовно будівництва цистерни №4, колонки №5, споруд огорожі №1-3, 6-10, мостіння І, ІІ, ІІІ не надається можливим, оскільки надана на дослідження документація малоінформативна для надання відповіді щодо цих споруд.

Спальний корпус літ. «А» та адміністративний корпус літ. «В» існували під час укладання Договору іпотеки і існують на теперішній час, але можливо були реконструйовані з існуючих на той час, або збудовані наново, замість існуючих на цих місцях будівель.

Дату будівництва збудованих будівель та споруд з наданих на дослідження документів визначити не надається за можливе».

Відповідно до вимог ст.106 ЦПК учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. Саме на підставах матеріалів справи №469/1568/14-ц на замовлення позивача була проведена вказана експертиза, про що прямо зазначено у висновку експерта.

З огляду на зазначене, суд приймає в якості належного та допустимого доказу у даній справі висновок експерта № 20-247/248/249 судової будівельно-технічної експертизи від 03.04.2020 року, виконаний у цивільній справі № 469/1568/14-ц та висновок експерта судової будівельно-технічної експертизи, від 19.06.2024 року №CE-19/115-24/9544-5T, складеним у кримінальному провадженні внесеному од Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.11.2023 за №12023150000000620.

Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 30.04.2020 справа № 924/497/19 зазначив, що при вирішені спорів може бути досліджений і висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в т.ч. цивільної, кримінальної, адміністративної. Висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ зі справи, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, і поданий до господарського суду в належним чином засвідченій копії. Така ж правова позиція щодо можливості використання в господарському судочинстві висновку експерта, наданого в межах кримінального провадження, викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.11.2019 у справі №918/204/18.

Отже, надані позивачем висновки експертиз проведені відповідно та в межах чинного законодавства. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Заслуговує на увагу також і наявність у справі двох діаметрально протилежних довідок від 15.11.2011 року, за підписом керівника Березанської філії ММБТІ Ковширіна І.К., згідно з якими замовником щодо котеджів в літ. «Ю» та в літ. «Ю1» загальною площею 789,71 кв.м в одній виступає ТОВ «Агентство «Медіус-Пліюс», в іншій - ФОП ОСОБА_7 , але, користувачем земельної ділянки станом на 2011 рік є ТОВ «Агентство «Медиус-Плюс» (а.с.113-114 т.1).

Усе вищевикладене в сукупності із правовою позицією відповідачів у справі дає підстави стверджувати, що учасники ТОВ «Агентство «Медиус-Плюс», зокрема померлий ОСОБА_7 та відповідач ОСОБА_2 заздалегідь спланували подвійну реєстрацію права власності на базу відпочинку «Алые паруса», з метою створення підґрунтя для зловживання та використання такого факту в недобросовісних і корисливих цілях, а саме ухилення від можливості звернення стягнення на іпотечне майно.

Згідно з пунктом 1.12 договору іпотеки, всі зроблені іпотекодавцем в період дії цього договору поліпшення (шляхом реконструкції, доробок, добудов тощо), автоматично стають предметом даного договору іпотеки предметом іпотеки.

Пунктами 2.3.1, 2.3.2 договору іпотеки передбачено обов`язок іпотекодержателя вжити заходів необхідних для збереження предмета іпотеки, в тому числі вжити всі заходи для захисту предмета іпотеки від посягань будь-яких осіб; не вчинювати дій, які спричиняють зменшення вартості та якості предмета іпотеки.

Згідно ч.5 ст.5 Закону України «Про іпотеку» у разі якщо іпотекодавцем предмет іпотеки було реконструйовано або щодо нього було проведено самочинне будівництво (у тому числі, але не виключно, споруджено нові будівлі, споруди тощо на земельній ділянці, що належить іпотекодавцю на праві власності чи перебуває в його користуванні), всі реконструйовані, новостворені об`єкти нерухомості вважаються предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що вимоги про визнання за позивачем права вимоги та іпотекодержателя за договором іпотеки від 07.05.2010 на нежитлові приміщення - туристично-котеджний комплекс бази відпочинку «Алые паруса», номер об`єкта в реєстрі прав власності на нерухоме майно 64190548209, право власності на які зареєстровано за ОСОБА_7 , відповідає способам захисту порушеного права, передбаченим чинним законодавством та підлягають задоволенню, адже, іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна (ст.23 ЗУ «Про іпотеку»).

Вказане підтверджується правовим висновком ВС у складі судів Касаційного господарського суду викладеного у постанові від 06.02.2020 року (справа № 916/2828/18), а також ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 28.01.2012 у справі № 1490/5837/12.

Так, у постанові від 28.10.2020 справа № 910/10963/19 Верховний Суд дійшов висновку, що права належного правоволодільця можуть бути відновлені шляхом визнання за ним таких прав.

Щодо посиланняпредставника відповідачана справу№ 814/4088/15,зокрема напостанову ВерховногоСуду від31.07.2019року, в якості підтвердження правомірності дій ОСОБА_7 слід зазначити наступне.

Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи, щодо якої встановлені обставини. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду обставини, не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності. Преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин.

У адміністративній справі № 814/4088/15 розглядався позов ОСОБА_7 до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області про визнання неправомірним та скасування рішення від 09.10.2015р. №2. Вказаним рішенням Відповідач скасував реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт «Будівництва туристично-котеджного комплексу бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в АДРЕСА_1 », яка зареєстрована за № МК 08311084597 від 23.11.2011 (замовник ФОП ОСОБА_9 ) та скасував реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації «Будівництва туристично-котеджного комплексу бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в АДРЕСА_1 , яка зареєстрована за № МК 14312056332 від 10.04.2012 (замовник ФОП ОСОБА_7 ).

У рішенні суду зазначено, що відповідно до листа Коблевської сільської ради Березанського району Миколаївської області від 07.10.2015 року № 936 встановлено факт подання замовником будівництва ФОП ОСОБА_9 недостовірних даних щодо використання земельної ділянки, які наведено у декларації про початок виконання будівель них робіт на об`єкті від 23.11.2011 року та декларації про готовність об`єкта експлуатації від 10.04.2012, тому відповідач дійшов висновку, що є підставі вважати об`єкт самочинним будівництвом на підставі ст.376 ЦК України та п.22 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 13.04.2011 року № 466 та п.22 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою КМУ № 46 від 13.04.2011.

Задовольняючи позов, суди посилалися на те, що декларація про готовність об`єкта до експлуатації була зареєстрована відповідачем 10.04.2012 року. Рішення про скасування декларацій відповідач прийняв 09.10.2015 року, тобто з пропуском строку передбаченого ст.250 ГК України, що виключає застосування таких санкцій до позивача.

А також зазначили, що 31.05.2003 року між Березанською районною державною адміністрацією та ТОВ «Агентство «Медиус-Плюс» був укладений договір оренди земельної ділянки площею 1,3 га строком на 25 років.

17.11.2003 року між ОСОБА_7 та ТОВ «Агентство «Медиус-Плюс» був укладений договір суборенди землі, за умовами якого позивачу була передана земельна ділянка площею 1,3 га для рекреаційного призначення під розміщення бази відпочинку «Алые паруса».

05.01.2011 року між Березанською районною державною адміністрацією та ТОВ «Агентство «Медиус-Плюс» був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 1,30 га, посвідчений приватним нотаріусом Березанського районного нотаріального округу Миколаївської Мартинюк О.Б. за реєстровим №9, але право власності відповідно до п.2.1, п.5.1, договору Товариство набуло у липні 2014 року.

У п. 3.1 договору купівлі-продажу земельної ділянки зазначено, що земельна ділянка вільна від будь-яких майнових прав і претензій третіх осіб. Тобто, не зазначено будь-які права ОСОБА_7 , як на нерухоме майно, розташоване на цій земельній ділянці, так і права користування самою земельною ділянкою.

17.09.2014 року ОСОБА_7 уклав договір купівлі-продажу земельної ділянки з ТОВ «Агентство «Медиус-Плюс» площею 0,44 га та 0,725 га, що підтверджується відомостями з реєстру прав власності на нерухоме майно.

Але, як випливає з постанови від 03.07.2019 р. у справі № 814/4088/15, до відома суду не були доведені обставини про обтяження нерухомого майна (договір іпотеки), про існування судового спору у справі №1403/1806/12 про звернення стягнення на предмет іпотеки, а також ті обставини, що ОСОБА_7 подав декларацію про готовність об`єкта до експлуатації щодо спірного іпотечного майна саме в цей період.

Таким чином, в цьому випадку розглядалися спірні правовідносини між Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області та ФОП ОСОБА_7 .

Судом не надавалась оцінка правомірності набуття права користування земельною ділянкою та набуття права власності на спірне нерухоме майно ОСОБА_7 , тобто ці обставини є тільки згадувані Судом. Також, при розгляді справи не спростовано факт внесення завідомо неправдивих та недостовірності відомостей про право на земельну ділянку у Деклараціях.

Отже, судові рішення у справі №814/4088/15, на які посилається відповідач у відзиві, не мають преюдиціальності для вирішення справи про визнання права вимоги та іпотекодержателя.

Судом встановлено, що станом на сьогоднішній день право на нежитлові приміщення - туристично-котеджний комплекс бази відпочинку «Алые паруса» (номер об`єкта в реєстрі прав власності на нерухоме майно 64190548209) та земельні ділянки: кадастровий №4820982200:12:045:0020 (номер об`єкта в реєстрі прав власності на нерухоме майно 413444748209) та кадастровий №4820982200:12:045:0019 (номер об`єкта в реєстрі прав власності на нерухоме майно 413428548209), розташовані за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за померлим ОСОБА_7 .

Згідно з довідкою приватного нотаріуса Южненського міського нотаріального округу Одеської області Кармасьової О.В. від 30 січня 2018 року, спадкоємцями, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_7 , є ОСОБА_2 згідно з поданою заявою про прийняття спадщини за заповітом, та ОСОБА_3 , як син спадкодавця, що постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та протягом строку, встановленого ст.1270 Цивільного кодексу України, не заявив про відмову від спадщини.

Позовні вимоги у цій справі заявлені позивачем (іпотекодержателем) до спадкоємців померлого ОСОБА_7 , які відповідно до статті 23 ЗУ «Про іпотеку» набули статус іпотекодавця і мають всі його права і несуть всі його обов`язки за іпотечним договором.

Відповідно до частин першої та другої статті 23 Закону України «Про іпотеку», в якій визначені наслідки переходу права власності на предмет іпотеки до третьої особи, у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Отже, статус іпотекодавця набуває особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки та спадкоємець, який прийняв спадщину з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права й обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за винятком прав і обов`язків, зазначених у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 цього Кодексу).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України). Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України). Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем, визначені у частинах третій, четвертій статті 1268, статті 1269 ЦК України.

Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України «Здійснення права на спадкування») та оформлення спадщини (глава 89 цього Кодексу «Оформлення права на спадщину»).

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що хоч отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов`язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог кредитора.

Отже, аналіз норм статей 1216, 1218, 1219, 1231, 1268, 1269, 1296, 1297 ЦК України свідчить про те, що спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, реалізувавши які, спадкоємець, незалежно від отримання ним свідоцтва про право на спадщину, набуває прав на спадкове майно, в тому числі нерухоме (право володіння, користування), а з моменту оформлення права власності на нерухоме майно набуває і право розпорядження ним.Відсутність у спадкоємця, який прийняв спадщину, свідоцтва про право власності на спадкове нерухоме майно не позбавляє кредитора спадкодавця звернутися на підставі норми статті 23 Закону України «Про іпотеку» до такого спадкоємця, що зволікає з отриманням свідоцтва, з вимогами про звернення стягнення на спадкове майно, яке є предметом іпотеки (постанови Верховного Суду України від 8 квітня 2015 року у справі№ 6-33цс15, від 12.04.2017 р. у справі№ 6-2962цс16).

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню судом повністю, оскільки в судовому засіданні достовірно встановлено порушення прав позивача як іпотекодержателя, оскільки нерухоме майно, належне іпотекодателю ТОВ «Агентство «Медиус-Плюс», яке було передано в іпотеку позивачу, було реконструйовано ОСОБА_7 в порушення умов діючого договору іпотеки, а відповідачі у справі у передбаченому законом порядку прийняли спадщину після померлого ОСОБА_7 . Внаслідок дій посадових осіб ТОВ «Агентство «Медиус-Плюс» та ОСОБА_7 , які полягають у відчуженні, поділу, реконструкції та перереєстрації предмета іпотеки за договором іпотеки, укладеного між ОСОБА_10 та ТОВ «Агентство «Медиус-Плюс», стало неможливим виконання рішення суду від 25.04.2014 року, яким були задоволені вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Доводи відповідачів не приймаються судом до уваги як такі, що спростовані встановленими у судовому засіданні обставинами та не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_7 було достовірно відомо про факт укладення договору іпотеки між ОСОБА_1 та ТОВ «Агентство «Медиус-Плюс», засновником якого він був та брав участь у голосуванні 05.05.2010 року на загальних зборах ТОВ «Агентство «Медиус-Плюс», щодо передачі в іпотеку, в забезпечення позики ОСОБА_6 , нерухомого майна, а саме: бази відпочинку «Алые паруса» за адресою: Миколаївська область, Березанський район, проспект Курортний, 51 (протокол зборів №2/10).

З приводу заяви представника відповідача ОСОБА_2 у відповіді на відзив про пропуск позивачем строку позовної давності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Позивач подав клопотання про поновлення строку, в якому зазначив про наявність обставин, які з об`єктивних, незалежних від нього підстав унеможливлювали та істотно утруднювали своєчасне подання позову з причин, які від нього не залежали.

Так, у грудні 2012, позивач звернувся до Березанського районного суду Миколаївської області з позовною заявою до ОСОБА_6 та ТОВ «Агентство «Медиус-Плюс» про стягнення коштів за Договором позики та звернення стягнення на Предмет іпотеки. 25.04.2014 Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області позовні) вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_6 та ТОВ «Агентство «Медиус-Плюс» було задоволено частково.

Однак, державним виконавцем, у провадженні якого перебував вищевказаний виконавчий лист щодо стягнення з ОСОБА_6 заборгованості за Договором позики та звернення стягнення на Предмет іпотеки, який належав ТОВ «Агентство «Медиус-Плюс», на підставі рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 25.04.2014, шляхом його продажу на прилюдних торгах, не могло бути виконано, оскільки об`єкти, які входили у склад предмета іпотеки на момент виконання рішення суду, вже не існували. У державному реєстрі один і той же самий об`єкт нерухомого майна враховується за окремими номерами та назвами.

З`ясувавши вказані обставини від державного виконавця, 24.12.2014 р. позивач звернувся до Березанського районного суду Миколаївської області з позовною заявою до Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області, Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, Реєстраційної служби Березанського районного управління юстиції Миколаївської області, ТОВ «Агентство «Медиус-Плюс» та ОСОБА_7 про визнання недійсними свідоцтв про право власності, договору купівлі-продажу земельних ділянок, договору оренди земельної ділянки та заміну замовника в акті введення в експлуатацію. 25.12.2014 ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області відкрито провадження у справі №469/1568/14-ц.

Тривале провадження в справі № 469/1568/14-ц (більше 7 років з грудня 2014 по момент звернення позивача із заявою про поновлення строку позовної давності) призвело до того, що зміни в цивільному законодавстві та в судовій практиці унеможливили повне відновлення прав позивача навіть у разі задоволення його вимог у справі №469/1568/14-ц.

Суд погоджується, що зазначені вище обставини, унеможливлювали та істотно ускладнювали своєчасне подання позову з причин, які не залежали від позивача (зокрема, тривале провадження у справі № 469/1568/14-ц). Зазначене узгоджується з практикою суду касаційної інстанції в аналогічних ситуаціях. Так, у справі № 910/10963/19, в якій КГС ВС у постанові від 28.10.2020 року залишив в силі рішення судів І та ІІ інстанції, суд погодився із висновками про поважність причин пропуску позовної давності. Крім іншого, погодився щодо обраного позивачем способу захисту визнання права. (додається Постанова КГС ВС від 28.10.2020 року у справі №910/10963/19).

Крім того, заслуговують на увагу й інші обставини, зазначені позивачем, зокрема:

-безпосередньо позивач-Дашішах ОосамаАбдулелла є громадянином Королівства Саудівська Аравія, який постійно проживає в цій країні, що підтверджується копією його паспорту. Укладав договори позики, іпотеки, на правову допомогу через свого представника на підставі довіреності, вказана обставина підтверджується копією довіреності. Всі ці обставини значно утруднюють реалізацію процесуальних прав Позивачем, адже потребують додатково часу для обговорення та узгодження рішень по справі.

-Іпотекодержатель-позивач звернувся до суду за захистом своїх прав одразу, як тільки йому стало відомо про переоформлення об`єктів нерухомого майна, що складали предмет іпотеки, на іншу особу ОСОБА_7 .

Чинне законодавство України не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права у випадку подання позову з пропуском строку позовної даності, дане питання віднесене до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог, та приймає відповідне рішення, виходячи зі встановлених обставин.

Як зазначив ВС у Постанові від 29.12.2020 (справа №909/1165/19) подання позову з іншими матеріально-правовими підставами не перериває перебігу позовної давності, але може бути поважною причиною для поновлення цього строку (додається). Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 712/21651/12, від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19.

Також, Верховний Суд розглядаючи питання поновлення строку, зазначив у постанові від 20.01.2021 (справа № 1140/2209/18 (К/9901/7719/19): суди повинні звертати увагу на усі доводи позивача, на тривалість строку, який пропущено, на поведінку позивача протягом цього строку, на дії, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності. Суди повинні гарантувати доступ до правосуддя особам, які вважають, що їх право порушене, і діяли добросовісно, але пропустили строк з поважних причин.

Крім того, суд зауважує, що позов подано до спадкоємців померлого ОСОБА_7 . Так, згідно з актовим записом № 127 від 14 червня 2017 року, виданого Южненським міським відділом ДРАЦС ГТУЮ в Одеській області, відповідач у справі 469/1568/14-ц - ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . 01 березня 2018 року провадження у справі було відновлено, у зв`язку із отримання судом відомостей про осіб, які прийняли спадщину. Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 29.05.2018 року по справі № 469/1568/14-ц до участі в справі було залучено спадкоємців померлого відповідача ОСОБА_7 : ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Судом встановлено, що саме з ухвали Березанського районного суду Миколаївської області від 29.05.2018 року позивачеві стало відомо про спадкоємців ОСОБА_7 відповідачів у справі.

З огляду на зазначене, суд погоджується із доводами позивача про добросовісність його дій та наявність обставин, які з об`єктивних, незалежних від нього підстав, унеможливлювали та істотно утруднювали своєчасне подання позову з причин, які від позивача не залежали, тому суд визнає причини пропущення строку позовної давності поважними, а заяву про застосування наслідків пропущення строку позовної давності такою, що не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про можливість стягнення з відповідачів на користь позивача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з наступного.

За змістом ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно положень ч.2. ст.137ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження розміру понесених судових витрат позивачем надано посвідчену копію договору про надання правової (правничої) допомоги та квитанцію про сплату судового збору у розмірі 840,8 грн. Факт оплати грошових коштів у сумі 3000 грн підтверджується випискою з розрахункового рахунку.

Відповідно до ч.1ст.141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд вважає, що з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на правову допомогу у заявленому до стягнення розмірі в сумі 1500 грн., з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 133, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Степіної Наталі Георгіївни до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - задовольнити у повному обсязі.

Визнати за громадянином Королівства Саудівської ОСОБА_4 право вимоги та іпотекодержателя згідно з договором іпотеки, який 07.05.2010 р. посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ягужинською К.Т. за реєстровим №1651 на нежитлові приміщення - туристично-котеджний комплекс бази відпочинку «Алые паруса» (номер об`єкта в реєстрі прав власності на нерухоме майно 64190548209) та земельні ділянки: кадастровий №4820982200:12:045:0020 (номер об`єкта в реєстрі прав власності на нерухоме майно 413444748209) та кадастровий №4820982200:12:045:0019 (номер об`єкта в реєстрі прав власності на нерухоме майно 413428548209), розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 накористь ОСОБА_1 судові витратив сумі1920,40грн зкожного,в томучислі:витрати насплату судовогозбору 420,40 грн, витрати на правову допомогу 1500,00 грн.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 11 липня 2024 року.

Суддя: