Єдиний державний реєстр судових рішень
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Головуючий суддя у першій інстанції: Комшелюк Т.О.
18 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/27809/23 пров. № А/857/9529/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
головуючого судді: Бруновської Н.В.
суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.
за участю секретаря судового засідання: Пославського Д.Б.
представника апелянта: Бевз Т.С.
представника апелянтів: Слиш Г.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 , Офісу Генерального прокурора та Рівненської обласної прокуратури на Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року у справі № 460/27809/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, Рівненської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
ВСТАНОВИВ:
08.12.2023р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Офісу Генерального прокурора, Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, Рівненської обласної прокуратури, у якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур №4 від 19 жовтня 2023 року «Про неуспішне проходження атестації у зв`язку з неявкою для складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону відповідності здійснювати повноваження прокурора, а також ненадання документального підтвердження інформації про поважні причини його неявки до початку перенесеного складення відповідного іспиту»;
- визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора №313-к від 09 листопада 2023 року про звільнення з посади заступника прокурора Рівненської області та органів прокуратури з 13 листопада 2023 року;
- поновити в органах прокуратури України на посаді заступника прокурора Рівненської області - з 13 листопада 2023 року;
- стягнути з Рівненської обласної прокуратури середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з дати незаконного звільнення (13.11.2023р.) і до дати постановлення судового рішення.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 18.03.2024р. позов задоволено повністю.
Суд визнав протиправним та скасував рішення Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур № 4 від 19 жовтня 2023 року «Про неуспішне проходження прокурором атестації у зв`язку з неявкою для складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону відповідності здійснювати повноваження прокурора, а також ненадання документального підтвердження інформації про поважні причини його неявки до початку перенесеного складення відповідного іспиту».
Крім того, суд визнав протиправним та скасував наказ Генерального прокурора № 313к від 09 листопада 2023 року про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Рівненської області та органів прокуратури з 13 листопада 2023 року.
Одночасно, суд першої інстанції поновив ОСОБА_1 в органах прокуратури України на посаді заступника прокурора Рівненської області з 14 листопада 2023 року.
При цьому, суд також стягнув з Рівненської обласної прокуратури в користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 14 листопада 2023 року - 18 березня 2024 року в розмірі 241024,94грн. відрахувавши податки та обов`язкові платежі.
Також, суд першої інстанції в силу вимог ст.71 КАС України рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць, допустив до негайного виконання.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, апелянти Рівненська обласна прокуратура та Офіс Генерального прокурора подали апеляційні скарги, в яких зазначають, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Просять суд, Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18.03.2024р скасувати та прийняти нову постанову, якою в позові відмовити.
Крім того, апеляційну скаргу подав ОСОБА_1 в частині щодо визначення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 14 листопада 2023 року - 18 березня 2024 року, а саме апелянт просить суд, рішення суду першої інстанції в цій частині скасувати та прийняти нову постанову, якою стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 383 854,53 грн. (90 робочих днів х 4112,7271 грн), а не 241 024,94грн. як зазначеному в судовому рішенні, оскільки період вимушеного прогулу з 14 листопада 2023 року по 18 березня 2024 року становить 90 робочих днів.
Представник апелянтів, Офісу Генерального прокурора та Рівненської обласної прокуратури, Слиш Г.С. в судовому засіданні апеляційні скарги підтримала з підстав у них зазначених та просила такі задовольнити. Однак, апеляційну скаргу ОСОБА_1 просила суд, залишити без задоволення.
Представник апелянта ОСОБА_1 - Бевз Т.С., в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала з підстав в ній зазначених, а апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора та Рівненської обласної прокуратури просила суд, залишити без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарг, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора та Рівненської обласної прокуратури не підлягають до задоволення, а апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення виходячи з наступних підстав.
03.02.2004р. Наказом Генерального прокурора України № 100к , ОСОБА_1 призначений на посаду заступника прокурора Рівненської області.
23.10.2014р. Наказом Генеральної Прокуратури України № 1470к позивач звільнений з посади заступника прокурора Рівненської області у зв`язку із припиненням трудового договору відповідно до п.7-п.2 ст.36 КЗпП України.
16.07.2020р. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/17805/14, яке залишене без змін Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2020р. року, позов ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України, Прокуратури Рівненської області задоволено.
Суд визнав протиправним з моменту прийняття та скасував наказ Генерального прокурора України № 1470к від 23.10.2014р. про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Рівненської області.
Крім того, суд поновив ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Рівненської області з 24 жовтня 2014 року та стягнув з прокуратури Рівненської області на користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24 жовтня 2014 року - 16 липня 2020 року у розмірі 2 037 340, 52 грн.
При цьому, суд зобов`язав Генеральну прокуратуру України проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої ч.3 ст.1 Закону України "Про очищення влади".
Також, суд допустив негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 з 24 жовтня 2014 року на посаді заступника прокурора Рівненської області та в частині стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
ч.4 ст.78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
28.09.2021р. з метою виконання вказаного судового рішення наказом Генерального прокурора № 304к ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника прокурора Рівненської області з 24.10.2014р.
У зв`язку із набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" № 113-ІХ, яким запроваджено реформування системи органів прокуратури розпочалася атестація, яка проводиться у порядку, передбаченому законодавством.
ОСОБА_1 на підставі п.10 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України від 19 вересня 2019 року № 113-ХІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" звернувся до Генерального прокурора із заявою про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію.
Вказана обставина сторонами визнається та додаткового обґрунтування не потребує.
09.12.2021р. Рішенням Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур (протокол № 50), ОСОБА_1 допущений до проходження атестації та включений до графіка складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.
У подальшому дата складання іспиту позивача неодноразово Шістнадцятою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур переносилася на іншу дату.
15.08.2023р. Рішенням Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур (Протокол № 85), затверджено графік, складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення знань та умінь у застосуванні закону відповідності здійснювати повноваження прокурора на 21.08.2023р. До цього графіку під порядковим № 24 включено ОСОБА_1
15.08.2023р. на електронну скриньку позивача направлено запрошення на 1 етап атестації на 21.08.2023р.
Наведене запрошення ОСОБА_1 отримав 16.08.2023р.
19.08.2023р. ОСОБА_1 на електронну адресу Шістнадцятої кадрової комісії направив повідомлення про те, що у зв`язку із перебування на лікуванні відповідно до медичного висновку про непрацездатність 278Х-ТЕ4Е-4Х4Т-6РХК та неможливістю прибути 21.08.2023р. для складання іспиту до м. Києва, просив вирішити питання про перенесення складання іспиту на іншу дату.
Проте, 04.09.2023р., Шістнадцята кадрова комісія повідомила позивача про те, що його заява отримана та буде передана на розгляд комісії.
21.08.2023р. Шістнадцята кадрова комісія з атестації прокурорів регіональних прокуратур (Протокол № 86) зафіксувала, факт неявки прокурора ОСОБА_3 21.08.2023р. на іспит у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення знань та умінь у застосуванні закону відповідності здійснювати повноваження прокурора.
Рішенням комісії перенесено дату складання іспиту для ОСОБА_1
04.10.2023р. Рішенням Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур (Протокол № 90), затверджено графік, складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення знань та умінь у застосуванні закону відповідності здійснювати повноваження прокурора на 12.10.2023р. До цього графіку під порядковим № 16 включено ОСОБА_1
04.10.2023р. на електронну скриньку позивача направлено запрошення на 1 етап атестації на 12.10.2023р.
Наведене запрошення ОСОБА_1 отримав 06.10.2023р.
10.10.2023р. позивач на електронну адресу Шістнадцятої кадрової комісії направив повідомлення про те, що оскільки 10.10.2023р. відповідно до направлення 6372-6712-8054-5958 госпіталізований та перебуває на стаціонарному лікуванні у КНП "Центральна міська лікарня" РМР в кардіологічному відділенні, не може прибути 12.10.2023р. для складання іспиту до м. Києва та просить вирішити питання про перенесення складання іспиту на іншу дату.
Шістнадцята кадрова комісія 11.10.2023р. повідомила ОСОБА_1 про те, що заява отримана та передана на розгляд комісії.
12.10.2023р. Шістнадцята кадрова комісія з атестації прокурорів регіональних прокуратур (Протокол № 92), зафіксувала факт неявки прокурора ОСОБА_3 12.10.2023р. на іспит у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення знань та умінь у застосуванні закону відповідності здійснювати повноваження прокурора.
Із змісту Протоколу № 94 Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 19.10.2023р. видно, що на електронну поштову скриньку комісії надійшло повідомлення від ОСОБА_1 , що він перебуває на лікуванні, у зв`язку з чим не може прибути на іспит 21.08.2023р. При цьому, позивач не надав документальне підтвердження інформації про поважні причини його неявки на іспит. В період з 04.10.2023р. - 16.10.2023р. на адресу комісії, в тому числі безпосередньо її секретарю, не надано будь-якого документального підтвердження інформації про поважні причини неявки останнього до початку перенесеного складення відповідного іспиту. Одночасно, комісія, враховуючи, що ОСОБА_1 не прибув 21.08.2023р. для складання іспиту та не надав документальне підтвердження інформації про поважність причини неявки 21.08.2023р. до початку перенесеного складення відповідного іспиту на 12.10.2023р., має вирішити питання щодо ухвалення рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. При цьому, в комісії відсутні дискреційні повноваження на прийняття інших рішень, крім як ухвалення рішення про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації. Цим же Протоколом комісія вирішила ухвалити рішення про неуспішне проходження атестації заступником прокурора Рівненської області ОСОБА_3
19.10.2023р. за результатами атестації, Шістнадцята кадрова комісія з атестації прокурорів регіональних прокуратур, прийняла оскаржуване рішення №4 про неуспішне проходження позивачем атестації.
Із змісту вказаного рішення видно, що ОСОБА_1 не прибув 21.08.2023р. для складання іспиту та не надав документальне підтвердження інформації про поважність причини неявки 21.08.2023р. до початку перенесеного складення відповідного іспиту на 12.10.2023р. При цьому, в комісії відсутні дискреційні повноваження на прийняття інших рішень, крім як ухвалення рішення про неуспішне проходження атестації. У зв`язку з викладеним, заступник прокурора Рівненської області ОСОБА_1 неуспішно пройшов атестацію.
Наказом Генерального прокурора від 09.11.2023р. № 313к згідно ст.9, п.2 ч.2 ст.41 Закону України "Про прокуратуру" п.3 розділу II Прикінцевих і перехідних положень Закону України № 113-ІХ від 19.09.2019р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", на підставі рішення Шістнадцятою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур № 4 від 19.10.2023р., ОСОБА_1 звільнено з посади заступника прокурора Рівненської області та органів прокуратури з 13.11.2023р.
З вказаним наказом позивач ознайомлений 10.11.2023р. під особистий підпис.
Не погоджуючись із рішення кадрової комісії № 4 від 19.10.2023 та Наказом Генерального прокурора № 313к від 09.11.2023р. ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом свого, як він вважає порушеного права на працю.
ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про прокуратуру» № 113-ІХ, яким запроваджено реформування системи органів прокуратури (далі - Закон № 1697-VII).
п.7 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про прокуратуру» прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
З огляду на визначення нового місця прокуратури в системі державної влади України, вимоги до осіб, які мають намір обійняти посаду прокурора, мають бути подібними до тих, що їх висунуто до кандидатів на посаду професійного судді та має поширюватись і на запровадження механізмів та процедур у питаннях професійної підготовки, оцінювання, призначення, кар`єрного зростання, дисциплінарної відповідальності, звільнення прокурорів тощо (рішення Конституційного Суду України від 18 червня 2020 року №5-р(ІІ)/2020), тому застосовними до спірних правовідносин є висновки ЄСПЛ у рішенні по справі «Джоджай проти Албанії» (Xhoxhaj v. Albania) від 09 лютого 2021 року (заява №15227/19), що набуло статусу остаточного 31 травня 2021 року, з приводу результатів процедури оцінювання щодо заявниці, у результаті якої її звільнили з посади судді Конституційного суду внаслідок недекларування частини активів на банківському рахунку та спільної із чоловіком квартири.
Зокрема, ЄСПЛ у вказаній справі визначив три критерії щодо втручання держави у приватне життя особи, а саме, чи вчинене таке втручання:- «згідно із законом» (пункт 384 цього рішення ЄСПЛ);- із легітимною метою (пункт 393 рішення ЄСПЛ);- чи необхідне у демократичному суспільстві (пункт 402 рішення ЄСПЛ).
Суд апеляційної інстанції, здійснюючи перевірку на відповідність вказаним критеріям, які дозволяють визначити чи проведення атестації та висновки комісії мали втручання у його право на повагу до приватного життя, дійшов такого.
«Згідно із законом» - втручання відбулося на підставі Закону «Про прокуратуру», проведення атестації прокурорів визначено як умова реформування органів прокуратури, що стосувалась зокрема усіх без винятку прокурорів, які мали бажання продовжувати працювати у органах прокуратури. Встановлена Законом України «Про прокуратуру» № 113-ІХ переатестація прокурорів не має систематичного характеру, відбувається одноразово за окремим законом, є винятковою.
Легітимна мета - Законом «Про прокуратуру» передбачено кадрове перезавантаження органів прокуратури, а також надання можливості всім доброчесним кандидатам, які мають належні теоретичні знання та практичні навички, на конкурентних засадах зайняти посаду прокурора у будь-якому органі прокуратури (пункт 36 цієї постанови).
Необхідність у демократичному суспільстві - втручання відповідає загальній суспільній потребі і пропорційне законній меті.
Конституційний Суд України у рішенні від 08.07.2003р. № 15-рп/2003 у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про проведення атестації державних службовців» (справа про атестацію державних службовців) зазначив, що «атестація є одним із способів перевірки та оцінки кваліфікації працівника, його знань і навичок. Вона передбачена ч. 6 ст. 96 Кодексу законів про працю України, положення якого поширюються і на державних службовців з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про державну службу». Згідно з цією нормою атестацію можуть проводити власник або уповноважений ним орган. Такими органами відповідно до законодавства України є, зокрема, всі органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Атестація окремих категорій державних службовців передбачена й іншими законами України, зокрема «Про державну податкову службу в Україні» (ст. 15), «Про прокуратуру» (ст. 46), «Про статус суддів» (глава VII)» (абз. 5 пп. 5.1 п. 5 мотивувальної частини).
Отже, запровадження законодавцем такого механізму реформування органів прокуратури України в аспекті умов проходження публічної служби (професійної діяльності) є виправданим втручанням у приватне життя особи прокурора в розумінні ст.8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини. Однак, таке втручання в цьому разі є прямо передбаченим законом і переслідує легітимну мету; необхідним у демократичному суспільстві, оскільки відповідає нагальній суспільній потребі; пропорційним з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямований Закон «Про прокуратуру».
Так, п. 12 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону «Про прокуратуру» визначено, що предметом атестації є оцінка професійної компетентності прокурора, професійної етики та доброчесності прокурора.
ч.2 ст.9 Закону "Про прокуратуру" № 1697-VII передбачено, що Генеральний прокурор видає накази з питань, що належать до його адміністративних повноважень, у межах своїх повноважень, на основі та на виконання Конституції і законів України. Усі накази Генерального прокурора оприлюднюються державною мовою на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора на наступний робочий день після їх підписання з додержанням вимог режиму таємності. Накази Генерального прокурора, що є нормативно-правовими актами, набирають чинності з дня їх оприлюднення, якщо інше не передбачено самим актом, але не раніше дня оприлюднення.
п.9 розд. II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України "Про прокуратуру" № 113-ІХ встановлено, що атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.
Атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур, утворення, визначення складу, періоду та порядку роботи яких, здійснюється Генеральним прокурором (п. 11).
Предметом атестації є оцінка:
1) професійної компетентності прокурора;
2) професійної етики та доброчесності прокурора (п. 12).
Атестація прокурорів включає такі етапи:
1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди;
2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
Атестація може включати інші етапи, не проходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор (п. 13).
Графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія. Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису (п.14).
На виконання вимог Закону України «Про прокуратуру», наказом Генерального прокурора № 221 від 03 жовтня 2019 року затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок №221 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
За визначенням, що міститься в п.1 розділу І Порядку №221, атестація прокурорів - це встановлена Розділом II Прикінцеві і перехідні положення Закону № 113-IX та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.
В п.п. 2, 4 розділу І Порядку № 221 видно, що атестація прокурорів Генеральної прокуратури України проводиться відповідними кадровими комісіями, порядок роботи яких, перелік і склад визначаються відповідними наказами Генерального прокурора.
Згідно абз.3 п.2 розділу І Порядку №221 проведення атестації прокурорів та слідчих регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних) забезпечують кадрові комісії Офісу Генерального прокурора, а прокурорів та слідчих місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) - кадрові комісії обласних прокуратур.
п. 6 розділу 1 Порядку №221 встановлено, що атестація включає такі етапи:
1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;
2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки;
3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
Із змісту п.8-п.10 розділу І Порядку №221 за результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень: 1) рішення про успішне проходження прокурором атестації; 2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Форми типових рішень визначені у додатку 1 до цього Порядку.
Атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 до цього Порядку.
Заява, вказана у п.9 розділу І цього Порядку, подається Генеральному прокурору прокурорами Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), прокурорами регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних), прокурорами місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів та інших військових прокуратур (на правах місцевих) до 15 жовтня 2019 року (включно). Заява підписується прокурором особисто.
п.2 розділу ІІІ Порядку №221 передбачено, що кадрова комісія формує графік складання іспитів. Графік із зазначенням прізвища, імені та по батькові прокурора, номера службового посвідчення, інформації про дату, час та місце проведення тестування оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше ніж за п`ять календарних днів до дня складання іспиту. Прокурор вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце складання іспиту з моменту оприлюднення відповідного графіка на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора).
В п.11 розділу І Порядку № 221 видно, що особиста участь прокурора на всіх етапах атестації є обов`язковою.
Згідно абз.2, абз.3 п.11 розділу І Порядку № 221 у разі неявки прокурора для проходження відповідного етапу атестації у встановлені кадровою комісією дату, час та місце, кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Факт неявки прокурора фіксується кадровою комісією у протоколі засідання, під час якого мав відбуватися відповідний етап атестації такого прокурора.
У виключних випадках, за наявності заяви, підписаної прокурором або належним чином уповноваженою ним особою (якщо сам прокурор за станом здоров`я не може її підписати або подати особисто до комісії) про перенесення дати іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, або дати іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, або дати співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, кадрова комісія має право протягом трьох робочих днів з дня отримання такої заяви ухвалити рішення про перенесення дати складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора.
Заява має бути передана безпосередньо секретарю відповідної кадрової комісії не пізніше трьох днів з дати, на яку було призначено іспит, співбесіду відповідного прокурора. До заяви має бути долучена копія документу, що підтверджує інформацію про поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. У разі неможливості надати документальне підтвердження інформації про причини неявки в день подання заяви, прокурор має надати таке документальне підтвердження в день, на який комісією було перенесено проходження відповідного етапу атестації, однак до початку складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. Якщо прокурор не надасть документальне підтвердження інформації про поважні причини його неявки до початку перенесеного складення відповідного іспиту, проходження співбесіди, комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором.
Таким чином, кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації прокурором, якщо він для проходження відповідного етапу атестації у встановлені кадровою комісією дату, час та місце не з`явився. Водночас, законом надано право кадровій комісії ухвалити рішення про перенесення дати складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для прокурора, зокрема, у випадку наявності підписаної ним або належним чином уповноваженою ним особою (якщо сам прокурор за станом здоров`я не може її підписати або подати особисто до комісії) заяви про перенесення дати іспиту із долученням до неї копії документу, що підтверджує інформацію про поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. У разі відсутності такої заяви із документальним підтвердженням інформації про поважні причини його неявки до початку перенесеного складення відповідного іспиту, проходження співбесіди, кадрова комісія зобов`язана ухвалити рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором.
В абз.4 п.11 розділу І Порядку № 221 видно, що документальне підтвердження поважності причин неявки на іспит надається безпосередньо особою в той же день, на який комісією було перенесено проходження відповідного етапу атестації, однак до початку складання відповідного іспиту (це час початку реєстрації для його проходження).
З метою виконання вимог п.9 та п.10 Розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону «Про прокуратуру» ОСОБА_1 19.08.2023р. на електронну адресу Шістнадцятої кадрової комісії направив повідомлення про те, що у зв`язку із перебування на лікуванні відповідно до медичного висновку про непрацездатність 278Х-ТЕ4Е-4Х4Т-6РХК та неможливістю прибути 21.08.2023р. для складання іспиту до м. Києва, позивач просив вирішити питання про перенесення складання іспиту на іншу дату.
Шістнадцята кадрова комісія 04.09.2023р. повідомила позивача про те, що його заява отримана та передана на розгляд комісії.
Рішенням комісії перенесено дату складання іспиту для ОСОБА_1 .
Рішенням Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 04.10.2023р. (Протокол № 90), затверджено графік, складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення знань та умінь у застосуванні закону відповідності здійснювати повноваження прокурора на 12.10.2023р. До цього графіку під порядковим № 16 включено ОСОБА_1
10.10.2023р. ОСОБА_1 на електронну адресу Шістнадцятої кадрової комісії направлено повідомлення про те, що з 10.10.2023р. відповідно до направлення 6372-6712-8054-5958 госпіталізований та перебуває на стаціонарному лікуванні у КНП "Центральна міська лікарня" РМР в кардіологічному відділенні, тому не може прибути 12.10.2023р. для складання іспиту до м. Києва та просить вирішити питання про перенесення складання іспиту на іншу дату.
Шістнадцята кадрова комісія 11.10.2023р. повідомила позивача про те, що заява отримана та передана на розгляд комісії.
Із матеріалів справи видно, що Протоколом № 92 Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур 12.10.2023р. зафіксовано факт неявки прокурора ОСОБА_3 12.10.2023р. на іспит у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення знань та умінь у застосуванні закону відповідності здійснювати повноваження прокурора.
З Протоколу № 94 Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 19.10.2023р. видно, що на електронну поштову скриньку комісії надійшло повідомлення від ОСОБА_1 про те, що перебуває на лікуванні, у зв`язку з чим не може прибути на іспит 21.08.2023р. При цьому, позивач не надав документальне підтвердження інформації про поважні причини неявки на іспит. В період з 04.10.2023р. - 16.10.2023р. на адресу комісії, не надано будь-якого документального підтвердження інформації про поважні причини неявки останнього до початку перенесеного складення відповідного іспиту.
Як наведено у вказаному протоколі, комісія, враховуючи, що ОСОБА_1 не прибув 21.08.2023р. для складання іспиту та не надав документальне підтвердження інформації про поважність причини неявки 21.08.2023р. до початку перенесеного складення відповідного іспиту на 12.10.2023р., має вирішити питання щодо ухвалення рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. При цьому, в комісії відсутні дискреційні повноваження на прийняття інших рішень, крім як ухвалення рішення про неуспішне проходження атестації.
Цим же Протоколом комісії вирішено ухвалити рішення про неуспішне проходження атестації заступником прокурора Рівненської області ОСОБА_3 .
За результатами атестації, Шістнадцятою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур, 19.10.2023р. прийняте оскаржуване рішення №4 про неуспішне проходження позивачем атестації.
Як зазначено у змісті спірного рішення, комісією встановлено, що ОСОБА_1 не прибув 21.08.2023р. для складання іспиту та не надав документальне підтвердження інформації про поважність причини неявки 21.08.2023р. до початку перенесеного складення відповідного іспиту на 12.10.2023р. При цьому, в комісії відсутні дискреційні повноваження на прийняття інших рішень, крім як ухвалення рішення про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації. У зв`язку з викладеним, позивач не пройшов атестацію.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає таке рішення необґрунтованим з огляду на наступне.
У матеріалах справи наявні Витяги з Електронного реєстру листків непрацездатності за №№: 3537 5050 7680 1591; 3221 2724 5582 6211 від 01.12.2023р., які підтверджують факт перебування позивача у період: 18.08.2023р. - 22.08.2023р. на лікарняному та 10.10.2023р. - 27.10.2023р. на стаціонарному лікуванні у КНП "Центральна міська лікарня" РМР в кардіологічному відділенні.
Крім того, згідно довідок Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 41 від 10.10.2023р. (за період, зокрема, 18.08.2023р. - 22.08.2023р.), № 55 від 13.11.2023р. (за період 10.10.2023р. - 17.10.2023р. та 18.10.2023р. - 27.10.2023р.), про перевірку обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності ОСОБА_1 , на звернення відповідача 3, встановлено, що такі видані обґрунтовано.
В той же час, за правилами п.11 розділу І Порядку № 221 позивач мав би надати документальне підтвердження поважності причин його неявки 21.08.2023р. безпосередньо саме 12.10.2023р. в день, на який комісією перенесено проходження відповідного етапу атестації. Тобто, до початку проведення реєстрації для його проходження - до 10год. 12.10.20213р.
Однак, слід зазначити, що період тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 , тривав з 10.10.2023р. - 27.10.2023р., охоплюючи строк, протягом якого, відповідно до п.11 Порядку № 221 слід було надати документальне підтвердження поважності причин неявки 21.08.2023р. При цьому, позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КНП "Центральна міська лікарня" РМР в кардіологічному відділенні. Тобто, ОСОБА_1 фактично не мав фізичної можливості з`явитися для проходження атестації 12.10.2023р. та надати документальне підтвердження поважності причин його неявки 21.08.2023р.
Варто також звернути увагу на те, що Наказом Міністерства охорони здоров`я № 1234 від 17.06.2021р. затверджений Порядок видачі (формування) листків непрацездатності в Електронному реєстрі листків непрацездатності.
За змістом п.1, п.2 розділу ІІ цього Порядку, дані медичних висновків про тимчасову непрацездатність (далі - медичний висновок), що внесені до Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я, надходять з електронної системи охорони здоров`я.
Листок непрацездатності формується в Реєстрі на підставі інформації про медичний висновок (медичні висновки) у разі ідентифікації пацієнта як застрахованої особи в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - РЗО).
Сформований листок непрацездатності надсилається страхувальникам, з якими застрахована особа перебуває у трудових відносинах (за основним місцем роботи та за сумісництвом) через кабінет страхувальника на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України.
Відповідно до п.16 ч.1 ст.1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", листок непрацездатності - сформований програмними засобами електронного реєстру листків непрацездатності на підставі медичного висновку про тимчасову непрацездатність або документа, що засвідчує факт усиновлення дитини, і зареєстрований за єдиним реєстраційним номером цього реєстру електронний документ, що є підставою для звільнення від роботи, призначення страхових виплат відповідно до законодавства про соціальне страхування.
Із викладеного видно, що листки непрацездатності формуються в Електронному реєстрі та безпосередньо скеровуються страхувальнику.
Як наведено вище по тексту листки непрацездатності позивача у період часу: 18.08.2023р. - 22.08.2023р. та 10.10.2023р. - 27.10.2023р. сформовані в Електронному реєстрі, що підтверджується Витягами з Електронного реєстру листків непрацездатності за №№: 3537 5050 7680 1591; 3221 2724 5582 6211 від 01.12.2023р.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянтів, що тимчасова непрацездатність ОСОБА_1 є об`єктивною та поважною причиною, що перешкодила йому надати документальне підтвердження поважності причин його неявки 21.08.2023р. безпосередньо саме 12.10.2023р. Тобто, в день, на який комісією перенесено проходження відповідного етапу атестації згідно з приписами Порядку № 221.
Крім того, вдаючись до смислового, логіко-граматичного та телеологічного (цільового) тлумачення норм Закону «Про прокуратуру» № 113-ІХ та Закону «Про прокуратуру» № 1697-VII, колегія суддів зазначає, що у розумінні вказаних положень, неуспішне проходження атестації можливе за умови безпосередньої участі прокурора в проходженні її певних етапів, і в залежності від результатів, набраних балів, співбесіди, кадровою комісією приймається відповідне рішення.
За наявності заяви прокурора про бажання пройти атестацію, неприбуття на певний її етап у визначений день, не може бути розцінене, як неуспішне проходження атестації, оскільки оцінювання прокурора не проводилось.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що оскільки ОСОБА_1 не прибув на іспит та не надав документальне підтвердження поважності причин його неявки 21.08.2023р. безпосередньо саме 12.10.2023р., з об`єктивних і поважних причин, а рішення кадрової комісії про неуспішне проходження ним атестації є наслідком неотримання комісією документального підтвердження про ці причини у встановлений строк, аніж результатом атестації як такої, адже позивач її по суті не проходив.
Отже, з метою повної та об`єктивної оцінки та застосування відповідних наслідків комісія повинна встановлювати фактичні причини неявки для проходження атестації або одного з її етапів, визначити чи такі причини пов`язані із: самостійним рішенням прокурора не приймати участь у такій процедурі або неявкою прокурора, обумовленою певними об`єктивними причинами (підтвердженими належними та допустимими доказами).
Зважаючи на мету реформування системи органів прокуратури, впроваджену Законом № 113-ІХ, й атестації прокурорів як одного із способів її досягти, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відсутність позивача на іспиті у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, яка підтверджена належним документом (Витягами з Електронного реєстру листків непрацездатності за №№: 3537 5050 7680 1591; 3221 2724 5582 6211 від 01.12.2023р.), не може сама по собі свідчити про неналежний рівень його професійної компетентності. Оскільки, неналежне/несвоєчасне документальне підтвердження про причини неприбуття на іспит, яке у цій справі прирівняне до неуспішного проходження (позивачем) атестації, якщо зіставити із юридичними наслідками, які настали для позивача внаслідок цього (звільнення з посади прокурора та органів прокуратури), не може замінити атестацію, завданням (призначенням) якої є проявити/підтвердити рівень знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.
Крім того, Офіс Генерального прокурора проводив перевірку правомірності видачі позивачу листків тимчасової непрацездатності про що складена пенсійним органом довідка № 41 від 10.10.2023р. Результати зазначеної перевірки 18.10.2023р. скеровані Рівненською обласною прокуратурою до Департаменту кадрової роботи та державної служби Офісу Генерального прокурора.
Тобто, Офісу Генерального прокурора та Шістнадцятій кадровій комісії було відомо про обґрунтованість та поважність причин неявки ОСОБА_1 для проходження 1 етапу атестації 21.08.2023р.
З огляду на встановлені фактичні обставини, які перешкодили прибуттю позивача на іспит у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора у визначену дату (тимчасова непрацездатність), колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскаржуване рішення кадрової комісії, хоча й ухвалено з дотриманням формальних умов і процедур, передбачених п. 11 Порядку № 221, проте не може відповідати критеріям законності, обґрунтованості та пропорційності.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17 листопада 2021 року у справі № 540/1456/20 та від 28 квітня 2022 року у справі № 420/12089/20, від 26 грудня 2022 у справі № 300/2744/21.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що рішення Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора від 19 жовтня 2023 року № 4 "Про неуспішне проходження прокурором атестації у зв`язку з неявкою…", та наказ Генерального прокурора від 09.11.2023р. №313к «Про звільнення з посади заступника прокурора Рівненської області та органів прокуратури» є протиправними які слід скасувати.
В абз.3 п.19 розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону №113-IX, установлено, що прокурори та слідчі органів прокуратури, зазначені в п.п.1-4 п.7 цього розділу, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора за умови настання однієї з таких підстав: рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації.
Щодо позовних вимог про поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд апеляційної інстанції зазначає про таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Отже, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивача слід поновити на попередній роботі, а саме на посаді заступника прокурора Рівненської області.
Також, відповідно до ст. 241-1 КЗпП України, строки виникнення і припинення трудових прав та обов`язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку. Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, то строк закінчується в останній день цього місяця. Строк, обчислюваний тижнями, закінчується у відповідний день тижня. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк. Якщо останній день строку припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то днем закінчення строку вважається найближчий робочий день.
п.2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, днем звільнення вважається останній день роботи.
З матеріалів справи видно, що позивач звільнений з посади заступника прокурора Рівненської області та органів прокуратури з 13.11.2023р.
Тобто, 13.11.2023р. є останнім робочим днем ОСОБА_1 , тому такий підлягає поновленню з наступного робочого дня, тобто з 14.11.2023р.
ч.2 ст.235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що обчислюючи середній заробіток, який підлягає стягненню на користь позивача, суд першої інстанції невірно розрахував такий з огляду на таке.
Рішенням Конституційного Суду України від 13 вересня 2023 року № 8-р(II)/2023 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу третього пункту 3 розділу II «;Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113-IX (щодо винагороди прокурора як гарантії його незалежності).
У цьому Рішенні Конституційний Суд України, відповідаючи на порушені заявниками питання, з покликанням, з-поміж іншого, на свої рішення від 26 березня 2020 року № 6-р/2020, від 13 грудня 2019 року № 7-р(II)/2019, від 1 березня 2023 року № 1-р(II)/2023 виснував, що врегулювання законом, а не підзаконним актом питань матеріального, соціального, пенсійного забезпечення прокурорів становить гарантію забезпечення їх незалежності, унеможливлює втручання органів виконавчої влади в діяльність прокуратури, що інакше призведе до недодержання принципу поділу влади.
Конституційний Суд України зазначив також, що наділення Кабінету Міністрів України повноваженням урегульовувати питання винагороди прокурорів не можна визнати таким, що відповідає конституційній вимозі щодо здійснення органами державної влади своїх повноважень у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.
З огляду на ці міркування Конституційний Суд України дійшов висновку, що друге речення абзацу третього пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX є таким, що суперечить статті 6 Конституції України в поєднанні з частиною другою статті 131-1 Конституції України.
За текстом Рішення, з набранням чинності Законом № 113-IX питання винагороди прокурорів, які пройшли атестацію та яких переведено до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури, регулює Закон № 1697-VII, а питання винагороди тих прокурорів, які продовжували здійснювати свої повноваження до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури, - підзаконний нормативний акт - постанова Кабінету Міністрів України. Відтак оспорювані приписи Закону № 113-IX визначають відмінне від установленого статтею 81 Закону № 1697-VII регулювання оплати праці прокурорів, що свідчить про відмінність у підході законодавця до питання винагороди прокурорів, а отже, про неоднакове ставлення до прокурорів попри те, що їх наділено єдиним юридичним статусом за обсягом гарантій забезпечення їх незалежності як невіддільного складника цього статусу. З погляду Конституційного Суду України таку відмінність у ставленні до прокурорів, які мають єдиний юридичний статус, не можна вважати об`єктивно виправданою, а тому вона є дискримінаційною.
Конституційний Суд України у пункті 1, 2 резолютивної частини вказаного рішення керуючись статтями 147, 150, 151-1, 151-2, 152, 153 Конституції України, на підставі статей 7, 32, 36, 65, 67, 74, 84, 88, 89, 91, 92, 94 Закону України „Про Конституційний Суд України, ухвали: визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), друге речення абзацу третього пункту 3 розділу II „Прикінцеві і перехідні положення Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури від 19 вересня 2019 року № 113-IX; друге речення абзацу третього пункту 3 розділу II „Прикінцеві і перехідні положення Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури від 19 вересня 2019 року № 113-IX, визнане неконституційним, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
ч. 2 ст.152 Конституції України встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
В ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» видно, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Аналіз норм розділу ХІІ Конституції України («Конституційний Суд України») та Закону України «Про Конституційний Суд України» дає підстави для висновку про те, що рішення Конституційного Суду України має пряму (перспективну) дію в часі та застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі та виникли до ухвалення рішення Конституційним Судом України, проте продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення Конституційного Суду України.
Отже, рішення Конституційного Суду України поширюється на правовідносини, які виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують існувати (тривають) після цього. Водночас чинним законодавством визначено, що Конституційний Суд України може безпосередньо у тексті свого рішення встановити порядок і строки виконання ухваленого рішення.
У пункті 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 вересня 2023 року №8-р(ІІ)/2023 (справа № 3-80/2022) визначено, що друге речення абзацу третього пункту З розділу ІІ; Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року №113-ІХ, визнане неконституційним, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, а отже має значення для вирішення наступних справ.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВС від 30 квітня 2024 року у справі №360/931/21.
За вказаних правовідносин, починаючи з 13.09.2023р. оплата праці прокурорів незалежно від проходження атестації здійснюється за нормами, визначеними ст.81 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII.
З матеріалів справи видно, що позивача звільнено з посади заступника прокурора Рівненської області з 13.11.2023р., як наслідок спірним періодом за який слід визначити середній заробіток позивача є період: 13.11.2023р. по дату постановлення судового рішення. Як наслідок до вказаних правовідносин застосовується положення ст.81 Закону «Про прокуратуру» № 1697-VII та Рішення Конституційного Суду України від 13 вересня 2023 року №8-р(ІІ)/2023 (справа № 3-80/2022).
Згідно ст.81 Закону «Про прокуратуру»№ 1697-VII заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за:
1) вислугу років;
2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.
Преміювання прокурорів здійснюється в порядку, затвердженому Генеральним прокурором, за результатами оцінювання якості їх роботи за календарний рік у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.
З 1 січня 2022 року посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
При цьому, ч.4, ч.5 ст. 81 названого Закону посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом:
1) прокурора обласної прокуратури - 1,2;
2) прокурора Офісу Генерального прокурора - 1,3.
Посадові оклади прокурорів, які перебувають на адміністративних посадах, встановлюються у такому розмірі, а зокрема: заступника керівника обласної прокуратури - 1,3 посадового окладу прокурора обласної прокуратури (пункт 8 ч.5 ст.81).
За приведених положень законодавства посадовий оклад прокурора окружної прокуратури визначається за формулою 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року х 1.2
В ст.7 Закону України «Про державний бюджет на 2023 рік» та Закону України «Про державний бюджет на 2024 рік» установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури у розмірі 1600 гривень.
З урахуванням вказаного посадовий оклад прокурора окружної прокуратури у період 2023 -2024 рр становить 25х1600= 40000 грн, а прокурора обласної прокуратури відповідно становить 40000 х 1,2 = 48000 грн.
Згідно п.8 ч.5 ст.81 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII посадовий оклад прокурорів, які перебувають на адміністративних посадах, а зокрема для заступника керівника обласної прокуратури (на якій перебував позивач) встановлюють у розмірі - 1,3 посадового окладу прокурора обласної прокуратури, що складає 62400грн. Розрахунок: 48000 грн х 1,3 = 62400 грн.
Стосовно ж надбавки за вислугу років, з матеріалів справи видно, що з урахуванням військової служби (у період 12.05.1985р. - 01.06.1987р.), позивач навчався на денній формі в Харківській юридичній академії (у період 01.09.1988р. - 30.06.1993р.) Тому, у ОСОБА_1 наявний стаж, що дає право на отримання надбавки за вислугу років понад 30 років. Вказані обставини сторонами не заперечуються.
Відповідно до ч.7 ст.81 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII прокурорам виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: за наявності стажу роботи понад один рік - 10 відсотків, понад 3 роки - 15 відсотків, понад 5 років - 18 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 15 років - 25 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків, понад 25 років - 40 відсотків, понад 30 років - 45 відсотків, понад 35 років - 50 відсотків посадового окладу.
Тобто, позивач має право на отримання надбавки за вислугу років за стаж понад 30 років у розмірі 45 % посадового окладу, що складає 28080 грн. (62400грн х 45 % = 28080грн).
Як наслідок, заробітна плата за вересень 2023 року за відпрацьований період 21 робочий день становить 90480грн ( посадовий оклад у розмірі 62400грн + надбавка за вислугу 28080грн).
Заробітна плата за жовтень 2023 року виходячи з відпрацьованого періоду 6 робочих днів становить 24676,36 грн ( 90480грн / 22 робочих дні жовтня 2023 року х 6 робочих днів які відпрацьовані)
Відповідно п.8 Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995р. «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
З урахуванням приведених положень законодавства заробітна плата за вересень 2023 року становила 90480 грн та за жовтень 2023 року становила 24676,36 грн, кількість відпрацьованих днів - 27 робочих днів (з яких: 21 у вересні + 6 днів у жовтні).
Як наслідок середня заробітна плата за один день з урахуванням заробітку за два попередні місяці перед звільненням та кількості фактично відпрацьованих днів становить: 4265,05 грн (90480 грн + 24676,36 грн/ 27 робочих днів).
Оскільки період вимушеного прогулу з 14.11.2023р. - 18.03.2024р. становить 90 робочих днів, тому на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі - 383854,53грн (4265,05 грн х 90 робочих днів). Однак, суд першої інстанції, положень п.8 Порядку №100 не урахував та як наслідок здійснив невірний розрахунок.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкти владних повноважень в особі Офісу Генерального прокурора та Рівненської обласної прокуратури діяли не у спосіб що визначений законом та Конституцією України.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою Офісу Генерального прокурора та Рівненської обласної прокуратури з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, п.29).
Також згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
В ст.242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст.317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4)неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову. При цьому, суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи - невірно визначив розмір суми середнього заробітку, який підлягає до стягнення на користь позивача, не здійснивши обрахунку такого розміру відповідно до Порядку №100.
Разом з тим, вказана обставина, не може бути підставою для встановлення помилковості висновків суду першої інстанції та не є підставою для скасування ухваленого рішення.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає за необхідне змінити судове рішення шляхом викладення його резолютивної частини у новій редакції.
В іншій частині рішення суду першої інстанції- залишити без змін.
Розподіл судових витрат, відповідно до вимог ст.139 КАС України не передбачений.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора та Рівненської обласної прокуратури - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року у справі № 460/27809/23 змінити виклавши абзац 5 резолютивної частини постанови у наступній редакції:
«Стягнути з Рівненської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу: 14 листопада 2023 року - 18 березня 2024 року в розмірі - 383 854,53 грн. (триста вісімдесят три тисячі вісімсот п`ятдесят чотири гривні п`ятдесят три копійки), відрахувавши податки та обов`язкові платежі.»
В іншій частині Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року у справі № 460/27809/23 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді Р. Б. Хобор Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 28.06.2024р
