ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 465/6259/23 пров. № А/857/5411/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання: Калабуховій М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 22 лютого 2024 року у справі №465/6259/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (головуючий суддя першої інстанції Мартьянова С.М., місце ухвалення м. Львів, дата складання повного тексту 22.02.2024),

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про скасування постанови №333 від 05.07.2023 року. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 05.07.2023 року адміністративною комісією при Франківській районній адміністрації Львівської міської ради винесено постанову №333, якою накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення штраф 1360,00 грн.

Вважає, що оскаржувана постанова №333 від 05.07.2023 року є незаконною та протиправною, та винесена з грубим порушенням норм чинного законодавства, оскільки винесена за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яку своєчасно не сповістили про час та місце розгляду справи. Окрім того, зазначає, що відповідачем належним чином не ідентифіковано особу позивача, як особу, котра притягається до адміністративної відповідальності, не відображено жодних пояснень позивача. Відповідачем не встановлено суб`єкта адміністративного правопорушення та місце його ймовірного вчинення згідно ст. 152 КУпАП.

Позивач не є керівною особою, чи службовою особою підприємства, установи чи організації, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , також позивач не володіє жодним нерухомим майном за вказаною в оскаржуваній постанові адресою, а відтак не може нести відповідальності за вигадані правопорушення за будь-якою адресою, яку вкаже відповідач. Позивач не має жодного відношення чи правового зв`язку із прибудинковою територією, територією підприємства чи організації, котрі знаходяться за вказаною в оскаржуваній постанові адресою.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 22 лютого 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, вважаючи оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим, а встановлені судом обставини та висновки суперечать уже наявним у матеріалах справи доказам.

Зокрема апелянт вказує на те, що позивача не було повідомлено про час і дату розгляду справи Адміністративною комісією Франківської районної адміністрації ЛМР. Окрім цього, ОСОБА_1 наголошує, що він не є ні керівною, ні службовою особою магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а також не володіє жодним нерухомим майном за вказаною в оскаржуваній постанові адресою, а відтак не може нести відповідальності за правопорушення за нею. Апелянт вважає, що зображені на фотофіксації тротуарні плити, між стиками який вбачаються органічні паростки, є наслідком безгосподарного ставлення до місць, вулиць, громадського простору з боку цієї районної адміністрації.

Користуючись правом, передбаченим ч. 1 статтею 304 КАС України, відповідач подав відзив на апеляційну скаргу і не погодився із законністю вимог апелянта. Франківська районна адміністрація ЛМР просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Представник вказаної районної адміністрації попросила про розгляд справи без її участі у зв`язку з перебуванням у відпустці.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 КАС України, якщо фізична особа, яка бере участь у справі, діє через представника і суд не вважає її особисту участь обов`язковою, він може направити повістку лише представнику.

Згідно із ч. 10 ст. 126 КАС України, вручення повістки представнику учасника справи вважається також врученням повістки і цій особі.

Представник позивача, адвокат Репецький В.В. в судове засідання не прибув, хоча належним чином були повідомлений про дату судового засідання на офіційну електронну адресу, про що свідчить довідка про доставку електронного листа в електронний кабінет 01.04.2024 р. 19:55.

Відповідно до статті 268 КАС України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-1, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету, а за його відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи (ч.5 ст. 286 КАС України).

З врахуванням вищенаведеного, та у відповідності до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що згідно припису Франківської районної адміністрації позивача зобов`язано в термін до 14.06.2023 року провести покіс трави території, що прилягає до нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 .

У випадку невиконання даного припису ОСОБА_1 зобов`язано з`явитися 15.06.2023 о 09 год. 00 хв. в ЛКП «Південне» за адресою м. Львів, вул. Кульпарківська, 131 для надання пояснення та зауважень по суті вчиненого правопорушення і підписання протоколу про адміністративне правопорушення згідно чинного законодавства. В іншому випадку протокол буде складено без його участі.

15.06.2023 року майстром ЛКП «Південне» ОСОБА_2 складено протокол про те, що ОСОБА_1 порушив п. 20.1.27 Розділу 20 «Правил благоустрою Львівської МТГ» від 21.04.2011 року зі змінами та доповненнями, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, за яке передбачено адміністративна відповідальність, згідно ст. 152 КУпАП.

У цьому протоколі міститься позначка про те, що ОСОБА_1 не з`явився, хоча повідомлявся належним чином, а також зазначено, що 08.06.2023 року о 15:00 год за адресою м. Львів, вул. Наукова, 64 (нежитлове приміщення м-н Реліквія) виявлено непокошену траву на території, що прилягає до нежитлового приміщення (м-н Реліквія, а саме незадовільне утримання прибудинкових територій, територій підприємств і організацій). До протоколу долучено фотофіксацію виявленого порушення, чеки та припис.

Постановою адміністративної комісії при Франківській районній адміністрації Львівської міської ради № 333 від 05.07.2023 року на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1360 гривень за адміністративне правопорушення за ст. 152 КУпАП.

З даної постанови вбачається, що ОСОБА_1 станом на 08.06.2023 допустив незадовільне утримання території, а саме не покосив траву на території, що прилягає до нежитлового приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , чим порушив п. 20.1.27 Розділу 20 Правил благоустрою Львівської міської територіальної громади (зі змінами та доповненнями), затверджених ухвалою Львівської міської ради від 21.04.2011р. №376, чим порушив ст. 152 КУпАП. За фактом виявленого порушення майстром ЛКП «Південне» ОСОБА_2 складено протокол про адміністративні правопорушення від 15.06.2023 №226, який скеровано в районну адміністрацію листом від 22.06.2023 №858, зареєстрований 22.06.2023 №2-11594-Ф-35.

Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив з тих підстав, що відповідачем надано достатні докази на підтвердження правомірності винесення оскаржуваної постанови та винуватості позивача у вчиненні наведеного у оскаржуваній постанові адмінправопорушення.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 5 КУпАП регламентовано, що сільські, селищні, міські ради встановлюють відповідно до законодавства правила, за порушення яких адміністративну відповідальність передбачено статтями 152, 159 і 182 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ч.1 ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до ст. 218 КУпАП адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 45, 46, 92, 99, 103-1, 103-2, 104, 104-1, статтею 136 (за вчинення порушень на автомобільному транспорті), статтями 138, 141, 142, 149-152, частинами першою - п`ятою статті 152-1, частиною першою статті 154, статтями 155, 155-2, частиною другою статті 156, статтями 156-1, 156-2, 159, статтею 175-1 (за порушення, вчинені у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтею 179, статтею 180 (крім справ щодо батьків неповнолітніх або осіб, які їх замінюють), частиною четвертою статті181, статтею181-1, частиною першою статті182, статтями183, 185-12, 186, 186-1, 189, 189-1, 212-1 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 152 КУпАП порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян суб`єктів підприємницької діяльності - від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Правила благоустрою Львівської міської територіальної громади затверджені ухвалою Львівської міської ради від 21.04.2011 № 376.

Згідно п. 1.1 Правил, Правила благоустрою міста Львова є нормативно-правовим актом, яким установлюється порядок благоустрою та утримання об`єктів благоустрою міста Львова, визначають правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою міста і спрямовані на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини.

Розділ XX цих Правил встановлює відповідальність громадян та юридичних осіб за порушення у сфері благоустрою території.

Відповідно до ч. 1 ст.1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» благоустрій заселених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових га екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Частиною 1 ст. 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить: затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів; затвердження правил благоустрою територій населених пунктів; створення в разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення спільно з іншими суб`єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб); визначення на конкурсних засадах підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об`єктів благоустрою.

Згідно із ч. 1 ст. 34 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» правила благоустрою території населеного пункту - це нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст .17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» фізичні та юридичні особи у сфері благоустрою населених пунктів зобов`язані дотримуватися правил благоустрою територій населених пунктів, не порушуючи права і законні інтереси інших суб`єктів благоустрою населених пунктів.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом.

Благоустрій здійснюється в обов`язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста).

Частиною четвертою цієї ж статті передбачено, що рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов`язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.

Аналіз зазначених правових норм вказує на те, що адміністративні комісії при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад уповноважені притягувати до адміністративної відповідальності осіб за вчинення ними визначених законом адміністративних правопорушень у сфері благоустрою, зокрема за порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218-221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати посадові особи, уповноважені на те виконавчими комітетами (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчими органами, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад (статті 44-3, 96-2, 103-1, 103-2, 103-3, 104, частина перша статті 106-1, статті 106-2, 127-2, 149 - 152, частини третя - п`ята статті 152-1, статті 154, 155, 155-2, 156, частини перша четверта статті 156-1, статті 156-2, 159 - 160, стаття 175-1 (за порушення, вчинені у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статті 183, 185-1, 186-5, 197, 198).

Згідно рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 30.04.2015р. № 294 «Про надання посадовим особам права складати протоколи про адміністративні правопорушення» та статті 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення посадові особи КП «Адміністративно-технічне управління» наділені правом складати адміністративні протоколу по статті 152 КУпАП.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

Відповідно до ст. 152 КУпАП, порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб`єктів підприємницької діяльності - від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, при складанні протоколу про адміністративного правопорушення вимоги щодо змісту були дотримані у повному обсязі.

З положень 256 КУпАП вбачається, що у разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо місту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання. При складанні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що аргументи позивача в частині неповідомлення його про день, час та місце засідання адміністративної комісії та ненадання йому права надати пояснення по суті порушення є безпідставними, оскільки в матеріалах містяться докази належного повідомлення позивача про день, час та місце засідання адміністративної комісії. Таким доказом є копія повідомлення від 26.06.2023 року, направлена ОСОБА_1 27.06.2023 року, яка надійшла у точку видачі/доставки 03.07.2023, та 04.07.2023 відправлення не вручене під час доставки, тобто позивач був належним чином повідомлений про день, час та місце засідання адміністративної комісії, але не з`явився на неї.

Положеннями ст. 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Зазначена норма має певний перелік доказів, які підтверджують відсутність або наявність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності (ст. 252 КУпАП).

Таким чином притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

В силу ч. 1ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 1ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими, електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно положень ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи із норм, викладених в ст. 77 КАС України, встановлено, що за загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. При розгляді справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод та інтересів.

Таким чином, фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, встановлюються, зокрема, показаннями технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, іншими визначеними законодавством доказами.

В матеріалах справи міститься фотофіксація, яка додана до протоколу №226 від 15.06.2023 складеного на ОСОБА_3 про факт вчинення останнім адміністративного правопорушення.

З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що засновником та керівником Приватного підприємства «Реліквія» є ОСОБА_1 . Також встановлено, що підприємство не перебуває в процесі припинення.

Саме тому суд апеляційної інстанції не погоджується з доводами апелянта про те, що він не володіє жодним нерухомим майном за вказаною адресою та не є керівною особою, чи службовою особою підприємства.

Як вбачається з постанови адміністративної комісії при Франківській районній адміністрації Львівської міської ради №333 від 05.07.2023 року, адміністративна комісія при притягненні до адміністративної відповідальності позивача за ст. 152 КУпАП, виконано та дотримано вимоги ст.ст. 33, 36 КУпАП, яка передбачає спеціальні правила накладення стягнення за адміністративне правопорушення, про що свідчить розмір штрафу, що складає 1360,00 гривень: він є у межах санкції ст. 152 КУпАП.

Суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що оскаржувана постанова винесена з дотриманням норм чинного законодавства, при цьому, дії позивача утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП, що підтверджується дослідженими в ході розгляду справи доказами.

Разом з тим, суд звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 14.02.2018 по справі № 735/1246/15-а висловив правову позицію, що посилання позивача на окремі процедурні порушення при притягненні його до адміністративної відповідальності не можуть спростовувати правомірності спірної постанови відповідача, оскільки не доводять відсутності факту порушення.

При цьому, саме такий склад правопорушень зазначено у спірній постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та саме за це до нього застосовано штрафні санкції, передбачені ст.152 КУпАП.

Відтак, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи апелянта є безпідставними та такими, що не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, а також спростовуються матеріалами справи. Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, і зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

Відповідно до ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В обґрунтування своїх вимог позивач та його представник, як при пред`явленні позову до суду, так і в процесі розгляду адміністративної справи не надали судам жодного доказу, які б свідчили про обставини, які б унеможливлювали винесення адміністративною комісією оскаржуваної постанови безпідставно.

Частиною 2 ст. 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Представник відповідача, в порядку ч.2 ст. 77 КАС України, надав докази до відзиву на позовну заяву, що підтверджує факт правопорушення з боку позивача. Ці докази належним чином дослідив та оцінив суд першої інстанції.

Вказане свідчить про наявність відповідних доказів вчинення позивачем, як керівником ПП «Реліквія» правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 152 КУпАП.

Доводи позивача про те, що він не має жодного відношення до адреси м. Львів, вул. Наукова, 64 апеляційний суд вважає необґрунтованими з наведених вище підстав та наявних у матеріалах справи доказів.

Не представлення позивачем доказів, які спростовують обставини, викладені адміністративною комісією в постанові про притягнення його до адміністративної відповідальності, судом розцінюються не обґрунтованими доводи позивача щодо відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

З огляду вищевказані обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, щодо відсутності підстав для задоволення позову, оскільки оскаржувана постанова винесена уповноваженою комісією, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення та застосувати адміністративне стягнення за вищевказані правопорушення, доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративних правопорушень та обставин, що виключають адміністративну відповідальність позивачкою у межах розгляду даної справи надано не було і судом таких обставин не встановлено.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Франківського районного суду м. Львова від 22 лютого 2024 року у справі №465/6259/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді О. М. Гінда В. В. Ніколін Повний текст постанови складено та підписано 29.04.2024 р. у зв`язку із проходженням головуючою суддею Матковською З.М. в період з 22.04.2024 р. по 26.04.2024 р. онлайн підготовки для підтримання кваліфікації в Національній школі суддів України.