РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

17 квітня 2024 року м. Рівне№460/339/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі відповідач-2), в якому просить суд:

визнати протиправним рішення відповідача-1 та відповідача-2 щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до вимог статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

зобов`язати відповідача-2 повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком позивачу, врахувавши до страхового стажу період навчання з 01.09.1978 по 08.07.1980, період роботи у дитячому садочку Трифонівської сільської ради з грудня 1991 року по листопад 1995 року, період роботи в СК «Родина» з липня 2000 року по грудень 2003 року, періоду перебування на обліку у Великоолександрівському районному центрі зайнятості з 17.11.2004 по 01.12.2004, з урахуванням періодів, що вже зараховані до її стажу органами пенсійного фонду;

зобов`язати відповідача-2 призначити та виплачувати пенсію за віком позивачу починаючи з дня досягнення пенсійного віку, тобто з 07 вересня 2023 року відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що 22.08.2023 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про призначення пенсії за віком. Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (визначеного за принципом екстериторіальності) відмовлено у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу - 30 років. Позивач вважає, що їй протиправно не зараховано до страхового стажу період навчання з 01.09.1978 по 08.07.1980, періоди роботи з грудня 1991 року по листопад 1995 року, з липня 2000 року по грудень 2003 року та період виплати допомоги по безробіттю до 30.11.2004, з огляду на що, просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

02.02.2024 через підсистему "Електронний суд" від Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області надійшов відзив на позовну заяву , у якому відповідач-1 заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що 06.11.2023 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області за принципом екстериторіальності прийнято рішення № 104750007152 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058 у зв`язку з тим, що на підставі наданих до заяви про призначення пенсії документів, встановлено, що страховий стаж позивача складає 23 роки 09 місяців 17 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058. З підстав наведених у відзиві, просить суд відмовити у задоволенні позову.

19.03.2024 через підсистему "Електронний суд" від Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області надійшов відзив на позовну заяву , у якому відповідач-2 заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що за принципом екстериторіальності, надані позивачем документи із заявою про призначення пенсії розглядались Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області, яке своїм рішенням відмовило позивачу у призначенні пенсії, оскільки станом на дату звернення у позивача відсутній необхідний страховий стаж передбачений статтею 26 Закону № 1058-IV. З огляду на вищевикладене, вважає, що право на призначення пенсії у позивача відсутнє тому просить суд відмовити у задоволенні позову.

06.02.2024 через підсистему "Електронний суд" представником позивача подано до суду відповідь на відзив, у якій більш детально конкретизовано доводи та обґрунтування, зазначені у позовній заяві, а також наведено аргументи на спростування тверджень відзиву відповідача-1.

ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Інших заяв та клопотань, які мають значення для вирішення спору до суду не надходило.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою суду від 12.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ ПРАВОВІДНОСИН.

Розглянувши матеріали, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 22.08.2023 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про призначення пенсії за віком.

За принципом екстериторіальності заява та додані до неї документи були передані Головному управлінню Пенсійного фонду України в Миколаївській області для вирішення питання про призначення пенсії.

Рішенням відповідача-1 № 172850022785 від 31.08.2023 заявнику відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з відсутністю необхідного стажу. Зазначено, що необхідний страховий стаж відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" становить 30 років, натомість страховий стаж ОСОБА_1 становить 23 роки 09 місяців 17 днів. За доданими заявником документами до страхового стажу не зараховано:

період навчання з 01.09.1978 по 08.07.1980, оскільки в архівній довідці від 04.08.2023 № 9/1-к зазначено про помилку при заповненні атестату, яка полягає в неправльному записі по батькові позивача;

період роботи з грудня 1991 року по листопад 1995 року, оскільки архівну довідку про заробітну плату від 15.02.2022 № 01-20/52 може бути розглянуто після отримання результатів перевірки обґрунтованості та достовірності поданих відомостей;

період роботи в СК "Родина" з липня 2000 року по грудень 2003 року, оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб в повному обсязі (страховий стаж за вказаний період обчислено за даними наявними в реєстрі застрахованих осіб);

період виплати допомоги по безробіттю, оскільки в трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_1 від 02.11.1984 наявний запис про скорочення виплати допомоги по безробіттю з 24.11.2004 та про припинення такої допомоги з 30.11.2004, однак відсутній запис про початок виплати допомоги по безробіттю.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача-1 та вважаючи його протиправним, позивач звернулась до суду з адміністративним позовом.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави щодо тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно положень пункту 1 частини першої статті 8 Закон № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до статті 26 Закону № 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років.

Позивач, вважаючи наявним у неї стажу роботи не менше 30 років, 22.08.2023 звернулась до відповідача-2 із заявою про призначення пенсії за віком (звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку).

Матеріалами справи підтверджується, що обчислений відповідачем-1 (визначеного для розгляду документів за принципом екстериторіальності) страховий стаж позивача становить 23 роки 09 місяців 17 днів. При цьому, як вважають Пенсійні органи, відсутні підстави для зарахування до страхового стажу позивача період навчання з 01.09.1978 по 08.07.1980, оскільки в архівній довідці від 04.08.2023 № 9/1-к зазначено про помилку при заповненні атестату, яка полягає в неправльному записі по батькові позивача; період роботи з грудня 1991 року по листопад 1995 року, оскільки архівну довідку про заробітну плату від 15.02.2022 № 01-20/52 може бути розглянуто після отримання результатів перевірки обґрунтованості та достовірності поданих відомостей; період роботи в СК "Родина" з липня 2000 року по грудень 2003 року, оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб в повному обсязі (страховий стаж за вказаний період обчислено за даними наявними в реєстрі застрахованих осіб); період виплати допомоги по безробіттю, оскільки в трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_1 від 02.11.1984 наявний запис про скорочення виплати допомоги по безробіттю з 24.11.2004 та про припинення такої допомоги з 30.11.2004, однак відсутній запис про початок виплати допомоги по безробіттю.

Перевіряючи правомірність поведінки відповідачів у спірних правовідносинах, суд зазначає наступне.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24 Закону № 1058-IV).

Частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону № 1058-IV).

З огляду на наведене, страховий стаж отриманий до впровадження системи персоніфікованого обліку обчислюється на підставі документів згідно законодавства, що діяло до набрання чинності Закону № 1058-IV.

За період до 1 січня 2004 року обчислення трудового стажу здійснювалося згідно зі статтями 56-63 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII).

Відповідно до частини першої статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Крім того, пунктом "д" частини третьої статті 56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до оскаржуваного рішення, Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області до страхового стажу не врахувало період навчання позивача з 01.09.1978 по 08.07.1980, оскільки в архівній довідці від 04.08.2023 № 9/1-к зазначено про помилку при заповненні атестату, яка полягає в неправльному записі по батькові позивача, при цьому підставою внесення змін зазначено дані паспорту серії НОМЕР_2 від 12.11.1997.

Так, паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Великоолександрівським РВ УМВС України в Херсонській області 12.11.1997 ОСОБА_1 .

Натомість, атестат № 2894 від 08.07.1980 про закінчення Херсонського професійного-технічного училища Херсонського обласного (міського) управління побутового населення видано на ім`я " ОСОБА_2 " (російською - ОСОБА_3 ).

Суд зауважує, що після реєстрації шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , останній присвоєно прізвище " ОСОБА_5 ", що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 .

Архівною довідкою від 04.08.2023 № 9/1-к стверджується, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчалася на деній формі навчання в Херсонському професійно-технічному училищі Херсонського обласного (міського) управління побутового населення з 01.09.1978 (наказ № 173 від 26.09.1978) по 08.07.1980 (наказ № 152 від 09.07.1980) та здобула професію "Модистка-шапочниця", однак при заповненні атестату в прізвищі, імені та по батькові були допущені помилки: записано " ОСОБА_2 " в той час як правильно - " ОСОБА_2 ".

Суд звертає увагу на те, що на час заповнення поданих позивачем документів, в тому числі, атестату, усі відомості вносились двома мовами, російською та українською, тобто здійснювався переклад з однієї мови на іншу. Досліджуючи зазначені документи можна дійти висновку, що перекладаючи по батькові позивача з російської на українську навчальним закладом було допущено помилку, а саме з російської " ОСОБА_3 " замість " ОСОБА_7 " українською перекладено - " ОСОБА_8 ".

При цьому, відповідачем не наведено жодних аргументів про те, що відповідний атестат стосується іншої особи, а не позивача.

На переконання суду, така невідповідність в зазначенні по батькові позивача є формальною неточністю, а формальні неточності в документах за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі № 638/18467/15-а (адміністративне провадження № К/9901/17572/18).

Разом з тим, суд звертає увагу, що у вищенаведеній довідці констатовано, що при заповненні атестату № 2894 було допущено помилку, однак не зазначено, що підставою внесення відповідних змін є паспорт серії НОМЕР_2 від 12.11.1997, як вважають відповідачі.

Судом встановлено, що згідно з наданого позивачем витягу з Реєстру застрахованих осіб, за даними оцифрованих документів стаж набутий позивачем з 01.09.1978 по 08.07.1980 становить 01 рік 10 місяців 08 днів, однак цей стаж не був зарахований Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області.

Відтак, враховуючи надані позивачем документи, зокрема архівну довідку від 04.08.2023 № 9/1-к, відповідач-1 повинен був врахувати період навчання позивача з 01.09.1978 по 08.07.1980 до її страхового стажу.

Стосовно незарахування до страхового стажу позивача період роботи з грудня 1991 року по листопад 1995 року у зв`язку з тим, що архівну довідку про заробітну плату від 15.02.2022 № 01-20/52 може бути розглянуто після отримання результатів перевірки обґрунтованості та достовірності поданих відомостей, суд зазначає наступне.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з частиною третьою статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Разом з тим, пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, серед іншого, уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу та повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.

Так, згідно архівної довідки Великоолександрівської селищної ради від 15.02.2022 № 01-20/52 у документах архівного фонду "Трифонівська сільська рада" (дитячий садок) Великоолександрівського району Херсонської області в особових рахунках за 1991-1995 роки значиться ОСОБА_1 .

Вказаною довідкою, виданою на підставі особових рахунків за 1991-1995 роки стверджується, що позивач у період з грудня 1991 року по листопад 1195 року отримувала заробітну плату.

В свою чергу, відповідно до підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, Управління має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.

Таким чином, відповідач має право, зокрема, у разі виникнення певних сумнівів щодо достовірності записів трудової книжки, чи відсутності окремих документів у архівних установах, для підтвердження стажу роботи, звертатися із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання певної інформації, в тому числі, уточнюючої довідки чи документів, що містять відомості про періоди роботи.

Відповідач-1 в оскаржуваному рішенні від 31.08.2023 № 172850022785 зазначив, що архівну довідку про заробітну плату від 15.02.2022 № 01-20/52 може бути розглянуто після отримання результатів перевірки обґрунтованості та достовірності поданих відомостей, однак відповідачем не подано жодного доказу про вжиття певних заходів з метою отримання інформації щодо достовірності інформації зазначеної у архівній довідці.

Суд враховує, що у довідці Трифонівського закладу дошкільної освіти від 12.12.2023 № 1 зазначено, що ОСОБА_1 працювала в Трифонівському ясел-садку та з 01.12.1991 по 13.07.1992 виконувала обов`язки вихователя ясельної групи (наказ № 47-а), з 13.07.1992 по 31.07.1992 виконувала обов`язки помічника вихователя старшої групи ( наказ № 61), з 01.08.1992 по 14.09.1992 виконувала обов`язки вихователя старшої групи (наказ № 61), з 15.09.1992 по 31.05.1994 виконувала обов`язки прачки (наказ № 63-б) та з 01.06.1994 по 02.12.1995 виконувала обов`язки няні середньої групи (наказ № 26), однак з дати видачі цієї довідки вбачається, що така не надавалась відповідачам разо із заявою про призначення пенсії за віком.

Враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що відсутність результатів перевірки обгрунтованості та достовірності відомостей відображених в архівній довідці від 15.02.2022 № 01-20/52, не може мати наслідком позбавлення позивача права зарахування спірного періоду роботи до її страхового стажу, відтак період роботи ОСОБА_1 з 01.12.1991 по 02.12.1995 (згідно довідки № 1 від 12.12.2023) підлягає зарахуванню до її страхового стажу.

В оскаржуваному рішенні відповідач-1 вказав, що до страхового стажу позивача не зараховано також період роботи в СК "Родина" протягом липня 2000 року - грудня 2003 року, оскільки відсутні дані в реєстрі застраховних осіб. При цьому, зазначив, що страховий стаж за вказаний період обчислено за даними наявними в реєстрі застрахованих осіб.

Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310 та чинних на час роботи позивача в колгоспі (далі - Основні Положення).

Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

До трудової книжки колгоспника, зокрема заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).

Відтак, трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого взірця, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі). У випадку відсутності трудової книжки колгоспника або відповідних записів у ній, трудовий стаж колгоспника підтверджується довідкою господарства, в якому набуто стаж або довідкою правонаступника. В разі ліквідації господарства колгоспний стаж підтверджується довідками архівних установ.

Судом досліджено трудову книжку колгоспника серії НОМЕР_1 , відповідно до якої позивач::

згідно запису від 23.03.2000 прийнята на роботу по договору в Сільськогосподарський кооператив «Родина» Великолександрівського району Херсонської області в якості різноробочої (наказ № 3 від 08.04.2000);

згідно запису від 29.03.2001 переведена обліковцем тракторної бригади № 1 (наказ № 2 від 29.03.2001);

згідно запису від 30.04.2003 переведена різноробочою в бригаду №1 (наказ № 3 від 30.04.2003);

згідно запису від 19.07.2004 договір розірвано на підставі поданої заяви за статтею 38 КЗпП України (наказ № 3 від 19.07.2004).

Записи у зазначеній трудовій книжці на сторінках 18-19 містять розділ "трудова участь в громадському господарстві", я кому заповнені наступні колонки: номер запису; рік, за який даються відомості; прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі; виконаний річний мінімум трудової участі; причина невиконання річного мінімуму трудової участі; на підставі чого внесений запис; печатка колгоспу.

Відповідно до записів трудової книжки позивача, у спірний період, зокрема у 2000 році був встановлений річний мінімум трудової участі 189 днів (вихододні), позивачем було виконано 189, у 2001 році виконано 292 з 260 днів, у 2002 році - 307 з 260 днів, у 2003 році - 260 з 260 днів.

З долученої довідки Виробничого кооперативу "Сільська родина" Херсонської області вбачається, що книги протоколів СК "Родина" знаходяться на зберіганні у ВК "Сільська родина", однак, під час військової агресії російської федерації, документи які знаходилися в бухгалтерії ВК "Сільська родина" була знищені.

Згідно частини другої статті 56 Закону № 1788-ХІІ при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Враховуючи те, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, та містить інформацію про встановлений мінімум його трудової участі та фактично відпрацьований час в колгоспі за спірні періоди та те, відповідачем не надано суду доказів, що позивач не виконував встановленого мінімуму суд дійшов висновку, що записи в трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_1 про період роботи ОСОБА_1 в СК "Родина" з липня 2000 року по грудень 2003 року є достатніми для зарахування спірного періоду до страхового стажу в повному обсязі.

Разом з тим, щодо посилання відповідача-1 на відсутність відомостей про нарахування доходу та сплату страхових внесків в повному обсязі, суд зауважує, що згідно з пунктом 1 Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 № 794 (далі - Положення № 794), персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов`язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням (далі - відомості про фізичних осіб).

Відповідно до пункту 3 Положення № 794 в основі персоніфікованого обліку лежить обов`язковість і своєчасність подання відомостей про фізичних осіб.

Пунктом 5 Положення № 794 передбачено, що персоніфікований облік здійснює Пенсійний фонд та його органи на місцях (далі - уповноважений орган).

Згідно з пунктом 8 Положення № 794 уповноважений орган виконує функції щодо організації персоніфікованого обліку в тісній взаємодії з центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, державної податкової адміністрації, фінансовими органами, банківськими установами.

Тобто, відповідно до Положення відповідальність за належну організацію персоніфікованого обліку відомостей про фізичних осіб покладено на Пенсійний фонд та його органи на місцях.

Згідно із Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464) Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань формує та веде реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі реєстр застрахованих осіб).

У реєстрі застрахованих осіб накопичується, зберігається, автоматично обробляється інформація про фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інформація, необхідна для обчислення і призначення страхових виплат за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Дані до реєстру застрахованих осіб вносяться на підставі відомостей, що надходять з джерел, передбачених статтею 18 Закону № 2464, зокрема відомостей про нараховану заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, поданих страхувальником у складі звітних відомостей та інформації про сплату внесків.

Відповідно до пункту 2 розділу V Положення № 794 Про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 № 8-1), інформація з реєстру застрахованих осіб надається безоплатно Пенсійним фондом України та територіальними органами Пенсійного фонду України в паперовій та/або електронній формі.

Інформація з Реєстру формується та надається за формами визначеними пунктом 6 розділу V Положення, зокрема, довідці ОК-5.

В довідці ОК-5, яка використовується для призначення пенсії, автоматично відображаються персоніфіковані відомості про застраховану особу щодо заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, які зазначені у звітності роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують заробітну плату, грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.

Стаж обчислюється на підставі індивідуальних відомостей про застраховану особу, які надаються відділом персоніфікованого обліку Пенсійного фонду.

Аналіз вищенаведених норм права дозволяє дійти висновку, що обов`язок внесення відомостей про фізичних осіб до системи персоніфікованого обліку покладено на уповноважений орган Пенсійного фонду.

Відтак, відсутність даних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного пенсійного страхування свідчить про неналежне виконання саме пенсійним органом приписів вищенаведених норм законодавства. З огляду на наведене, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків не може бути достатньою підставою для не зарахування до страхового стажу позивача спірного періоду роботи.

З огляду на наведене, суд критично оцінює доводи відповідаів щодо відсутності відомостей про нарахування доходу та сплату страхових внесків в повному обсязі в спірний перід, оскільки згідно витягу з Реєстру застрахованих осіб за даними віцифрованих документів у період з липня 2000 року по грудень 2003 року позивачу зараховано страховий стаж за кожен місяць роботи у СК "Родина" в повному обсязі.

Щодо не зарахування до страхового стажу періоду перебування на обліку у Великоолександрівському районному центрі зайнятості у 2004 році, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу 3 частини першої статті 24 Закону № 1058-IV, період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період діїкарантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Абзацом 5 підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1 встановлено, що період отримання допомоги по безробіттю підтверджується до 01 січня 2010 року на підставі записів у трудовій книжці або відомостей про трудову діяльність із реєстру застрахованих осіб, а починаючи з 01 січня 2010 року - індивідуальними відомостями про застраховану особу.

З аналізу трудової книжки серії НОМЕР_1 судом встановлено, що позивачу: 24.11.2004 Великоолександрівським районним центром зайнятості Херсонської області скорочено виплату, а 30.11.2004 припинено виплату допомоги по безробіттю відповідно до підпункту 1 пункту 5 статті 31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 № 1533-ІІІ.

При цьому, згідно абзацу 6 частини п`ятої статті 21 Закону № 1058-IV, відомості про осіб, які підлягали загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття та отримували допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, подаються державною службою зайнятості.

Згідно довідки від 20.11.2023 № 21/02/06/912/23, виданої Бериславською філією Херсонського обласного центру зайнятості, ОСОБА_1 перебувала на обліку у Великоолександрівському районному центрі зайнятості як безробітна з 17.11.2004 по 01.12.2004. При цьому, виплата допомоги по безробіттю призначена з 24.11.2004 (наказ НТ 041124 від 24.11.2004), але не розпочата у зв`язку з скороченням на 90 календарних днів (звільнення з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин), та мала б розпочатись з 21.05.2005, однак 01.12.2004 позивач була знята з обліку (наказ НТ 041201 від 01.12.2004). При цьому, дата видачі вищевказаної довідки вказує на те, що така не подавалась позивачем разом із заявою про призначення пенсії.

Оскільки в спірний період позивач не отримувала допомогу по безробіттю, а лише перебувала на обліку у Великоолександрівському районному центрі зайнятості як безробітна, то підстав для зарахування до її страхового стажу періоду з 17.11.2004 по 01.12.2004 немає.

В сукупності встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення відповідача-1 є протиправним в частині незарахування до страхового стажу позивача періоду її навчання з 01.09.1978 по 08.07.1980 та періодів роботи з 01.12.1991 по 02.12.1995 та з 01.07.2000 по 31.12.2003 у повному обсязі, а відтак підлягає скасуванню.

При вирішенні спору суд враховує правову позицію Верховного суду, викладену у постанові від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23, у якій колегія суддів дійшла висновку про те, що дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що призначив позивачу пенсію.

Перевіряючи обґрунтованість позовної вимоги про зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію суд зазначає, що повноважним органом для обрахунку та призначення пенсії є Пенсійний фонд, до компетенції якого і входить розгляд документів. Суд не може перебирати компетенцію суб`єктів владних повноважень та досліджувати документи, яким не надана оцінка, встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права та встановлювати наявний стаж на призначення пенсії за умови, що таких дій не вчинив відповідач.

Таким чином, належним та ефективним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача-1 зарахувати до страхового стажу позивача період її навчання з 01.09.1978 по 08.07.1980 та періодів роботи з 01.12.1991 по 02.12.1995 та з 01.07.2000 по 31.12.2003 у повному обсязі та повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії.

Відповідно до частини першої, другої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини частково підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, позовну заяву належить задовольнити частково.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Підстави для вирішення судом питання про розподіл судового збору між сторонами у відповідності до приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 172850022785 від 31.08.2023 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1978 по 08.07.1980 та періоди роботи з 01.12.1991 по 02.12.1995 та з 01.07.2000 по 31.12.2003 (у повному обсязі).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 17 квітня 2024 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, буд. 1,м. Миколаїв,Миколаївська обл.,54008, ЄДРПОУ/РНОКПП 13844159) Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)

Суддя О.В. Поліщук