СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2024 року Справа № 480/842/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Воловика С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/842/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач-1, ГУ ПФУ в Сумській обл.), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач-2, ГУ ПФУ в Харківській обл.), в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 08 грудня 2023 за №183450028458 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу роботи;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Сумській області з 04 грудня 2023 року призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.«б» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач звернулася до органів пенсійного фонду із заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах, однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 08.12.2023 за №183450028458 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв`язку відсутністю необхідного пільгового стажу та недосягненням пенсійного віку встановленого законодавством.

Позивач вважає таку відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у призначенні пенсії на пільгових умовах протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Ухвалою суду від 06.02.2024 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі № 480/842/24, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , 04 грудня 2023 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 08.02.2023 №183450028458 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку відсутністю необхідного пільгового стажу та недосягненням пенсійного віку встановленого законодавством. До страхового стажу не зараховано: період навчання з 01.09.1988 по 24.06.1991, оскільки в дипломі від 24.06.1991 НОМЕР_1 ім`я ( ОСОБА_2 ) не відповідає даним за паспортом ( ОСОБА_3 ); період отримання допомоги по безробіттю з 06.01.1999 по 12.05.1999, згідно трудової книжки від 01.07.1991 НОМЕР_2 , оскільки запис внесено з порушенням п.4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Міністерством соціального захисту населення України від 29 липня 1993 №58 та затвердженої Міністерством юстиції України 17 серпня 1993 за №110, а саме: запис про припинення виплати не скріплений печаткою. До пільгового стажу не зараховано періоди роботи згідно пільгової довідки №01-08/07/2498 від 25.10.2023 - довідка не відповідає вимогам додатку №5 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, а саме в довідці не зазначено розділ, підрозділ згідно Постанови КМУ від 24 червня 2016 №461 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. В наказі від 29.12.2001 №193, про результати атестації робочого місця відсутня посада "молодша медична сестра по догляду за хворими".

Не погодившись із вказаним рішенням відповідача, позивач звернулася до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, та вирішуючи спір по суті, суд зазначає таке.

На виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991(надалі по тексту - Закон №1788-XII) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003(надалі по тексту - Закон №1058-ІV).

Пунктом 16 Прикінцевих положень Закону №1054-IV передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до статті 8 Закону № 1058-IVправо на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи, зокрема, громадянами України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Частиною першою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Частиною другою статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частиною першою статті 56 Закону №1788-ХІІ визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Пунктами «а», «д» частини третьої статті 56 Закону №1788-ХІІ визначено, що до стажу роботи стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі

Як встановлено судом, підставою не зарахування до страхового стажу періоду отримання допомоги з безробіття з 06.01.1999 по 12.05.1999 стала відсутність скріпленого печаткою запису про припинення виплати допомоги.

Статтею 62 Закону №1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (далі - Інструкція №162), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Згідно з п. 2.3 Інструкції № 162, всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнення та повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 162, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з п.2.6 Інструкції № 162, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Згідно з п.4.1 Інструкції №162, при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження і заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи в даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Контроль за дотриманням порядку ведення трудових книжок здійснювався в порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 6 вересня 1973 року № 656 «Про трудові книжки робітників і службовців» (п. 8.1. Інструкції).

Згідно пункту 18 постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС № 656 від 06.09.1973 «Про трудові книжки робітників та службовців» відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Системний аналіз вищезазначених положень, дає підстави дійти обґрунтованого висновку, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її неналежне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до її страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

Як видно із трудової книжки, позивач отримувала допомогу з безробіття з 06 січня 1999 року по 12 травня 1999 року. Вказані записи №8 і №9 завірено підписом посадової особи Сумського міського центру зайнятості.

Відповідно до ст.28 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 №803-XII (далі - Закон №803-XII), який був чинний до 01.01.2013, право на допомогу по безробіттю мають громадяни, визнані у встановленому порядку безробітними, які не мають інших передбачених чинним законодавством доходів, що перевищують розмір мінімальної заробітної плати.

Допомога по безробіттю виплачується з одинадцятого дня після реєстрації громадянина у державній службі зайнятості до вирішення питання про працевлаштування, але не більш як 12 місяців протягом наступних трьох років, а для осіб перед пенсійного віку (за 2 роки до настання права на повну пенсію) - до 18 місяців. У перший рік допомога подається не більш як 6 місяців, другий - не більш як 3 місяці, третій рік - залишок, не використаний за попередні 2 роки (ч.2 ст.28 Закону №803-XII).

Громадянам, які бажають відновити трудову діяльність після тривалої (понад один рік) перерви, допомога по безробіттю подається на умовах, передбачених пунктом 2 цієї статті, а для осіб, які шукають роботу вперше, тривалість виплати допомоги становить 6 місяців (ч.3 ст.28 Закону №803-XII).

У період одержання допомоги безробітний зобов`язаний сприяти своєму працевлаштуванню відповідно до рекомендацій, погоджених з державною службою зайнятості (ч.4 ст.28 Закону №803-XII).

Статтею 29 Закону №803-XII, передбачено, що громадянам, які мають право на одержання допомоги по безробіттю, гарантується її виплата у розмірі:

а) не менш як 50 процентів середньої заробітної плати за попереднім місцем роботи, але не нижче встановленої законодавством мінімальної заробітної плати - при втраті роботи на підприємстві, в установі та організації, якщо громадянин протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, мав оплачувану роботу не менш як 12 тижнів; максимальний розмір допомоги по безробіттю не може бути вищим від середньої заробітної плати, що склалася в народному господарстві відповідної області;

б) не нижче 75 процентів встановленої законодавством мінімальної заробітної плати - в усіх інших випадках, включаючи громадян, які шукають роботу вперше або після тривалої (понад один рік) перерви.

Частинами 3, 4 ст.29 Закону №803-XII передбачено, що розмір допомоги по безробіттю підлягає індексації в установленому законодавством порядку.

У період одержання громадянином допомоги по безробіттю за ним зберігається безперервний трудовий стаж.

Пунктом 12 частини першої ст.1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 №1533-III (далі - Закон №1533-III), страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає страхуванню на випадок безробіття та за який сплачено страхові внески (нею, роботодавцем).

Статтею 21 вказаного Закону передбачено, що страховий стаж обчислюється як сума періодів, протягом яких особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та сплачувала страхові внески особисто або через рахунки роботодавця та роботодавцем.

Період, протягом якого застрахована особа була звільнена відповідно до цього Закону від сплати страхових внесків або отримувала виплати за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, крім пенсій усіх видів, включається до страхового стажу.

До страхового стажу прирівнюється трудовий стаж, набутий працівником за час роботи на умовах трудового договору (контракту) до набрання чинності цим Законом.

Пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону 1058, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22- 1передбачено, що до 01.01.2010 період одержання допомоги по безробіттю підтверджується на підставі записів у трудовій книжці, а починаючи з 01.01.2010 довідкою з бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Відповідачем не надано доказів того, що позивач не отримував державну допомогу по безробіттю або періоди отримання державної допомоги по безробіттю не відповідають дійсності, чи записи у трудовій книжці позивача стосовно отримання державної допомоги по безробіттю зроблені неправильно, неточно або з іншими вадами, які заважають їх зарахуванню до стажу роботи, або взагалі відсутні, а тому суд вважає за можливе вважати їх належною інформацією, яка утримує в собі доказову складову на підтвердження права позивача на пенсійне забезпечення.

Згідно з частиною 3 статті 44 Закону № 1058-ІVоргани Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

У разі наявності сумнівів або необхідності уточнити певні відомості, пенсійний орган мав можливість скористатися правами, передбаченими ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV, та звернутися до центру зайнятості з відповідним запитом.

При цьому, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області не надано суду доказів, які б підтверджували той факт, що ним вчинялись певні дії щодо здійснення зустрічної перевірки первинних документів для підтвердження спірного періоду.

Відтак відповідач не довів правомірності своїх дій щодо незарахування періодів отримання позивачем допомоги по безробіттю з 06 січня 1999 року по 12 травня 1999 року.

Щодо періоду навчання з 01.09.1988 по 24.06.1991, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом "д" частини третьої статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

В трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 наявний запис № 1, за змістом якого в період з 01.09.1988 по 24.06.1991 ОСОБА_1 навчалася в ПТУ № 15 м. Мукачева. Запис внесений на підставі диплому Д №661448.

Враховуючи встановлене суд, доходить висновку, що період навчання позивача в ПТУ № 15 м. Мукачева з 01.09.1988 по 24.06.1991 підлягає зарахуванню до його страхового стажу, внаслідок чого відповідачем неправомірно не враховано вказаний період навчання ОСОБА_1 .

Щодо зарахування періодів роботи згідно пільгової довідки №01-08/07/2498 від 25.10.2023, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з пунктом "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За приписами підпункту 2 пункту 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

В свою чергу пунктом п. 2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою КМУ від 01.08.1992 № 442 визначено, що відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) пенсії за віком на пільгових умовах за списками виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 р. N 461, а також пенсії, що можуть встановлюватися підприємствами й організаціями за рахунок власних коштів працівникам інших виробництв, професій та посад залежно від умов праці, призначаються за результатами атестації робочих місць.

З аналізу зазначених норм законодавства суд вбачає, що пенсія за віком за Списком № 2 призначається особам, якщо:

- професію чи посаду передбачають Списки № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість у яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України;

- результати атестації робочих місць за умовами праці підтвердили шкідливі умови праці працівника безпосередньо на робочому місці;

- працівники працюють в умовах, передбачених відповідним Списком, повний робочий день.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

З матеріалів справи, а саме з копії трудової книжки серії НОМЕР_2 , суд вбачає, що позивач працювала, зокрема, з 09.06.2003 в мед. закладі КНП СОР "Сумська обласна клінічна лікарня" на посаді молодшої сестри по догляду за хворими рентгенівського відділення (запис №14 від 09.06.2003) - де в даний час працює на посаді молодшої сестри з догляду за хворими рентгенівського відділення.

Крім того, відповідно до довідки Комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради "Сумська обласна клінічна лікарня" від 16.10.2023 року № 01-08/07/2415 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, позивач у період з 09.06.2003 по теперішній час працює на посаді "молодша медична сестра з догляду за хворими рентгенівського відділення", що передбачена Списком №2.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005 р. передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинний на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 р. та за результатами проведення атестації робочих, місць за умови праці після 21.08.1992 р.

Тобто в період роботи позивача необхідно застосовувати Список 2, який був чинний у цей період.

Згідно підрозділу 22600000-14467 розділу ХХІV "Установи охорони здоров`я і соціального забезпечення" "Списку 2 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162 Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (втратила чинність на підставі Постанови КМ N 36 від 16.01.2003) до Списку 2 відносяться молодші медичні сестри по догляду за хворими, зайняті в рентгенівських відділеннях (кабінетах)

Також відповідно до підрозділу 24к розділу ХХІV "Охорона здоров`я та соціальна допомога" Списку 2 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36 Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 02.08.2016 року № 461) до Списку 2 відносяться працівники, які безпосередньо обслуговують хворих у рентгенівських відділеннях (кабінетах): молодші медичні сестри з догляду за хворими.

Таким чином, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача у спірному рішенні як на підставу для відмови у призначенні пенсії на те, що довідка, яка надана пенсійному органу позивачем не відповідає додатку 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 «Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», оскільки внесення відповідних записів є обов`язком уповноваженої особи підприємства, на якому працювала особа, а не обов`язком позивача.

Крім того, суд зауважує, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки або іншої документації, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення їх.

Також суд вказує, що на особу не може перекладатись обов`язок доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Посилання на неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по інвалідності.

А відтак, враховуючи викладене, суд доходить висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до пільгового стажу позивача період роботи в КНП СОР "Сумська обласна клінічна лікарня" з 09.06.2003 відповідно до довідки Комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради "Сумська обласна клінічна лікарня" від 16.10.2023 року № 01-08/07/2415.

Щодо посилання відповідача на недосягнення пенсійного віку встановленого законодавством, суд зазначає.

Законом № 213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", який набрав чинності з 01.04.2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом б статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти б г статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (далі - Рішення № 1-р/2020).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення № 1-р/2020 Застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року N 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: "На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік - у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

Дана позиція суду узгоджується з постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 року по справі № 360/3611/20 (провадження № 11-209заі21).

З матеріалів справи, а саме з оскаржуваного рішення, суд вбачає, що вік позивача на час винесення рішення про призначення пенсії становить 50 років, тобто, на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 позивач досягла необхідного віку (50 років).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову у призначенні пенсії не відповідає критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим є протиправним, а позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про зобов`язання призначити з 04 грудня 2023 року позивачу пенсію за віком на пільгових умовах, суд зазначає наступне.

Статтями 80-85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у процедурі забезпечення громадян пенсіями прямо передбачені такі механізми як призначення пенсії та виплата пенсії. Ці ж самі механізми згадані законодавцем і у приписах ст.ст.44-47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до ч.5 ст.45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Процедура подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" додатково деталізована нормами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (надалі за текстом - Порядок №22-1).

Згідно з п.4.3 розділу IV Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов`язків) та завіряється печаткою управління. Таким чином, суд доходить до висновку, що правова категорія «призначення пенсії» використовується законодавцем у розумінні прийняття територіальним органом Пенсійного фонду України письмового рішення (як індивідуального акту) з приводу визнання за особою суб`єктивного права на одержання грошових платежів у галузі соціального страхування із визначенням розміру регулярного платежу у межах календарного місяця. А тому виданий ПФУ індивідуальний акт з приводу призначення пенсії одночасно охоплює як владне управлінське волевиявлення стосовно правової підстави пенсії, так і владне управське волевиявлення стосовно грошового виміру пенсії.

Судом встановлено, що у спірних правовідносинах пенсійний орган не досліджував, не оцінював та не висловлював жодних суджень з приводу юридично значимих факторів обчислення розміру пенсії.

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, підставою для відмови у призначенні пенсії був той факт, що позивач не досягла віку, згідно чинного законодавства, що дає право на пенсію за віком по списку №2. Однак судом встановлено, що у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 року №1-р/2020, позивач має право на призначення пенсії при досягненні 50-річного віку у відповідності до пункту «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788, але дана обставина відповідачем не досліджувалася при розгляді заяви позивача і не було взято до уваги при прийнятті рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду. Згідно з п.4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Саме органи пенсійного фонду визначають правильність та повноту наданих документів для призначення (перерахунку) пенсії.

Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення, перерахунку пенсій громадянам. Оскільки рішення про призначення пенсії приймається органом Пенсійного фонду і право на призначення пенсії є його виключними повноваженнями, втручання у яке не відповідатиме завданням адміністративного судочинства, суд вважає за необхідне застосувати належний спосіб захисту прав позивача та вийти за межі позовних вимог для повного захисту порушеного права на пенсію у відповідності до вимог ст. 9 КАС України та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати спірні періоди до трудового стажу позивача та повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та прийняти рішення з урахуванням зарахованих періодів, та висновків суду по даній справі.

На підставі ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає необхідним стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1211,20 грн., сплачений при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 08 грудня 2023 за №183450028458 про відмову в призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Сумській області (40009, м. Суми, вул. Степана Бандери, 43, код ЄДРПОУ 21108013) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_3 ) період навчання з 01.09.1988 по 24.06.1991 та період отримання допомоги по безробіттю з 06.01.1999 по 12.05.1999.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Сумській області (40009, м. Суми, вул. Степана Бандери, 43, код ЄДРПОУ 21108013) зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_3 ) період роботи в КНП СОР "Сумська обласна клінічна лікарня" з 09.06.2003, відповідно до довідки Комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради "Сумська обласна клінічна лікарня" від 16.10.2023 року № 01-08/07/2415.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Сумській області (40009, м. Суми, вул. Степана Бандери, 43, код ЄДРПОУ 21108013) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_3 ) про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 04.12.2023 та прийняти рішення з урахуванням зарахованих періодів, та висновків суду по даній справі.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_3 ) судовий збір, сплачений при зверненні до суду в сумі 1211 грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Воловик