ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 березня 2024 року Справа № 280/51/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В. розглянувши в письмовому проваджені за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною бездіяльність про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

02 січня 2024 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі по тексту - відповідач 1, або ІНФОРМАЦІЯ_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі по тексту - відповідач 2), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо не надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 3, 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

- зобов`язати працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 3, 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він через представника адвоката Шокарєву А.В., звернувся з заявою про відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 3, 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» до відповідача - 1. Однак, в задоволенні його заяви було відмовлено, у зв`язку з тим, що він не пройшов повторно медичного огляду ВЛК. Тому, так як відсутнє рішення ВЛК, щодо його придатності, обмеженої придатності чи не придатності до військової служби відстрочка відповідачем-1 не надана. Вважаючи дії відповідача - 1 незаконними, а свої права порушеними, позивач звернулася до суду із вказаним позовом. Просить задовольнити позовні вимоги.

Справі за цією позовною заявою присвоєно № 280/51/24 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Сацькому Р.В.

Ухвалою суду від 05.01.2024 відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів.

Відповідачем-2 через систему «Електронний суд» 22.01.2024 за вх. № 2070 в порядку ст. 162 КАС України подано, відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач - 2 не у повноважений розглядати заяви про надання відстрочки від призиву під час мобілізації, натомість таким правом наділені районні територіальні центри укомплектування та соціальної підтримки . З таких підстав Відповідач - 2 не є належним відповідачем в даній справі, тому заперечує проти задоволення позовних вимог.

Відповідачем - 1 до суду 29.01.2024 за вх. № 4585 в порядку ст. 162 КАС України подано, відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що прийняте рішення відповідачем-2, щодо відмови ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 3, 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» прийнято у відповідності з нормами чинного законодавства. Підставою прийняття такого рішення, є небажання Позивача пройти медичний огляд ВЛК, за результатами якого, було б прийняте рішення про відстрочку від призову на військову службу. З наведених вище фактів, відповідач -1 вважає що, Позивачем не надано будь-яких письмових чи інших доказів на підтвердження його позовних вимог, тому заперечує проти їх задоволення.

Представником позивача адвокатом Шокарєвою А.В. використане право передбачене ст. 163 КАС України та через систему « Електронний суд» до суду 12.02.2024 за вх. № 6849 подана відповідь на відзив, в якій, викладена незгода з обставинами викладеними відповідачами, зазначивши, що позовні вимоги обґрунтовані наданими письмовими доказами, які мав у своєму розпорядженні відповідач-1, при врегулюванні даного спору в досудовому порядку. Поєднання відповідача-1 всіх діючих норм законодавства України є неприпустимим, так як відстрочка від призиву на військову службу під час мобілізації надається за Законом, а проходження медичного огляду ВЛК проходить за Положенням та Порядком. Поєднання всіх норм в єдине є протиправним, а прийняті рішення з таких підстав є незаконними. Тому, відповідачем-1 проігноровані прохання позивача, прийняте незаконне та не обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні заяви Позивача, тому захистити порушені права позивача можливо лише в судовому порядку.

Відповідно дост. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини 5статті 262 КАС Українисуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з частиною 4статті 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з частини 4статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексурозгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянин України, що підтверджується паспортом НОМЕР_1 виданий Шевченківським РВ УМВС України в Запорізькій області від 20.05.1999, має ідентифікаційний код, що підтверджує довідкою про присвоєння ідентифікаційного коду від 22.06.2000. Крім цього, він є особою з інвалідністю та має ІІ групу інвалідності до 31.01.2025, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК від 12.01.2023; та пенсіонером, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 . Копії документів містяться в матеріалах справи.

25.09.2023 ОСОБА_1 за допомогою представника адвоката А.В. Шокарєвої, звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 з заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 3, 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з нотаріально завіреними додатками: нотаріально завіреною копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_3 від 04.06.2016; нотаріально завіреною копією свідоцтва про народження дитини серія НОМЕР_4 від 07.09.2023; нотаріально завіреною копією свідоцтва про народження дитини серія НОМЕР_5 від 23.09.2023; нотаріально завіреною копією свідоцтва про народження дитини серія НОМЕР_6 від 16.08.2023; Нотаріально завіреною копією паспорту ОСОБА_1 та картою платника податків; нотаріально завірена копія довідки МСЕК; нотаріальна засвідчена копія пенсійного посвідчення. Копії документів містяться в матеріалах справи.

03.10.2023 ІНФОРМАЦІЯ_6 письмово листом № 6688 повідомлено ОСОБА_1 про відмову в задоволенні його заяви, посилаючись на відсутність висновку ВЛК. Зазначивши, що для вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, позивачу особисто необхідно звернутись з паспортом громадянина України, військовим квитком та медичними документами до ІНФОРМАЦІЯ_7 для проходження повторного медичного огляду ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби в облікових цілях та для внесення відповідних змін у військово - облікові документи його особової справи. Копія листа міститься в матеріалах справи.

09.10.2023 представником ОСОБА_1 , адвокатом Шокарєвою А.В., направлений на адресу адвокатський запит до ІНФОРМАЦІЯ_2 з вимогою на проведення службового розслідування, повідомлення про причини та підстави відмови ІНФОРМАЦІЯ_7 , прийняти відповідне рішення за вказаним фактом порушення, та вирішити питання, щодо видачі ОСОБА_1 військового квитка з відповідною відміткою про відстрочу.

На адвокатський запит, ІНФОРМАЦІЯ_8 надано відповідь за № 4494 від 11.10.2023, якою зазначено, що ОСОБА_1 , як особа з інвалідністю та має на утриманні дітей віком до 18 років, не підлягає призиву на військову службу під час мобілізації. Для оформлення відстрочки від призиву під час мобілізації та в особливий період і воєнний час , йому необхідно надати до ІНФОРМАЦІЯ_7 документи, що підтверджують право на відстрочку від призиву на військову службу під час мобілізації. Копія листа міститься в матеріалах справи.

27.10.2023 представником ОСОБА_1 , адвокатом Шокарєвою А.В., направлений на адресу адвокатський запит до ІНФОРМАЦІЯ_7 та до відома: ІНФОРМАЦІЯ_2 , Міністерства оборони України з проханням прийняти відповідне письмове рішення про надання відстрочки військовозобов`язаному ОСОБА_1 ,. військового квитка з відповідною відміткою про відстрочу та надати письмову відповідь заявнику та його представнику. Копія запиту адвоката міститься в матеріалах справи.

На що, ІНФОРМАЦІЯ_3 адвокату направлений лист № 7614 від 03.11.2023, в якому, зазначено, що 03.10.2023 ІНФОРМАЦІЯ_3 запит з аналогічних питань був розглянутий, та направлений лист № 6688. В листі викладені підстави, які унеможливлюють надання відстрочки від призиву під час мобілізації ОСОБА_1 . Копія листа міститься в матеріалах справи.

23.11.2023 представником ОСОБА_1 , адвокатом Шокарєвою А.В., направлений на адресу адвокатський запит до ІНФОРМАЦІЯ_7 та до відома: Міністерству оборони України, з проханням надати копію довідки ВЛК № 34 від 06.02.2023 та інформацію стосовно того на якій підставі ОСОБА_1 визначено тимчасово непридатним до проходження військової служби лише до 06.04.2023. Копія адвокатського запиту міститься в матеріалах справи.

28.11.2023 ІНФОРМАЦІЯ_3 надана відповідь за № 8383 в якій зазначено, що позивач має право на відстрочку від призову під час мобілізації відповідно до абзацу 3 частини першої ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", однак йому необхідно пройти ВЛК для винесення остаточного рішення.

Згідно довідки військово-лікарської комісії від 06.02.2023 ОСОБА_1 визнано тимчасово непридатним до проходження військової служби до 06.04.2023 з подальшим проходженням ВЛК. Вказане рішення було прийнято на підставі діагнозу, який віднесено до ст. 44 розкладу хвороб Наказу МО України № 402 від 2008 року (зі змінами). Додатково роз`яснено, що ОСОБА_1 має право на відстрочку від призову під час мобілізації на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» але відповідне рішення може бути прийнято лише після прийняття: остаточного рішення за результатами проходження ним ВЛК. Копія відповіді міститься в матеріалах справи.

Представнику ОСОБА_1 адвокату Шокарєвій А.В. Міністерством оборони України надійшов лист за № 5915 від 13.12.2023, яким визначено, що для вирішення зазначеного питання, щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, ОСОБА_1 необхідно особисто з`явитись з паспортом громадянина України, військовим квитком та медичними документами до ІНФОРМАЦІЯ_7 для проходження повторного медичного огляду військово-лікарською комісією з метою визначення остаточного ступеня придатності до військової служби та для внесення відповідних змін у його військово-облікові документи. Копія листа міститься в матеріалах справи.

Не погоджуючись з такими діями відповідача-1 Позивач вважає що його права порушені, тому він і звернувся до суду з вказаною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним відносинам, суд виходить з того, що відповідно до статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією в межах і відповідно до законів України.

Зокрема, статтею 8 Конституції Українив Україні встановлено, що в країні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція Українимає найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основіКонституції Україниі повинні відповідати їй.

НормиКонституції Україниє нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставіКонституції Українигарантується.

Крім цього, правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі регулюються законами України та підзаконними нормативними актами.

Таким чином, надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За статтею 65 Конституції України - захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-ХІІ, визначає правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Відповідно до ч.1ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі за текстом - Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

За ч. 7 ст. 1 Закону № 2232-XII визначено, що виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя(далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Згідно з ч. 1, 2статті 2 Закону № 2232-XIIвійськова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

П. 2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженогоУказом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008передбачено, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом.

У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу.

За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

За приписамистатті 1 Закону України «Про оборону України» № 1932-XII від 6 грудня 1991 року особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно з пунктом 20 частини 1статті 106 Конституції УкраїниПрезидент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022,№ 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023 строк дії режиму воєнного стану продовжувався. Указами Президента України воєнний стан продовжено, діє на теперішній час.

Указом Президента України № 69/2022 від 24 лютого 2022 року постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію; мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Статтею 1 Закону України « Про Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-ХІІ від 21.10.1993 (зі змінами та доповненнями на час виникнення спору) (далі по тексту - Закон № 5343-ХІІвизначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Згідно частини 4статті 3 Закону № 3543-ХІІзміст мобілізації становить, зокрема, переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу.

Статтею 22 Закону № 3543-ХІІвизначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Зокрема, відповідно до частини 3статті 22 Закону № 3543-XIIпід час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Згідно з частини 5статті 22 Закону № 3543-ХІІпризов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154(далі - Положення № 154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно пунктом 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Згідно пункту 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Згідно пункту 12 Положення № 154 керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, видавати у межах своїх повноважень накази та розпорядження.

Отже, обов`язки щодо мобілізації на військову службу за призовом, встановлення відстрочок покладені на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Статтею 23 Закону № 3543-ХІІпередбачено відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Так, згідност. 23 Закону № 3543-ХІІ, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані визнані в установленому порядку особами з інвалідністю, жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років.

З матеріалів справи судом встановлено, що 25.09.2023 позивач звернувся до відповідача-1 із заявою про відстрочку від призову за мобілізацією, у зв`язку із тим, що він є особою з інвалідністю та має на утриманні трьох дітей віком до 18 років. Крім того, позивачем надані належні письмові докази на підтвердження його права на відстрочку від призову під час мобілізації згідно абз. 4 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-ХІІ.

Така обставина не є спірною, та не заперечується відповідачем -1 у відзиві на позовну заяву.

Крім цього, як зазначено у відзиві на позовну заяву відповідача-1, єдиною підставою відмови позивачу у наданні йому відстрочки, стало те, що позивачем не пройдено повторний медичний огляд ВЛК на підтвердження його придатності або не придатності до військової служби. Однак, до такого твердження відповідача-1, суд ставиться критично, з огляду на наступне.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. №1487, (далі за текстом Порядок) визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації).

Відповідно до п. 2 Порядку військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з пп. 8 п. 1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (додаток 2 до Порядку) призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених устатті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених устатті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до п. 19 Порядку - призовники, військовозобов`язані та резервісти, винні в порушенні вимог правил військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом.

З метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботинаказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402затверджено «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» (далі - Положення № 402).

Відповідно до п. 1.1.-1.2. глави 1 розділу І Положення № 402, військово - лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України);визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів.

Відповідно до п. 1.1. глави 1 розділу ІІ, медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.

Главою 3 розділу ІІ Положення № 402 встановлено порядок проведення медичного огляду військовозобов`язаних у мирний час та під час мобілізації, на особливий період.

Так, вказаною главою визначено, що медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ІНФОРМАЦІЯ_9 на збірних пунктах районних (міських) ІНФОРМАЦІЯ_5 або за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності лікарями, які включаються до складу ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Повторний медичний огляд військовозобов`язаних проводиться один раз на 5 років ВЛК районних, міських ІНФОРМАЦІЯ_5 . Офіцери запасу підлягають повторному медичному огляду зазначеними ВЛК під час чергового атестування, а рядовий, сержантський та старшинський склад запасу - у разі зміни призначення.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що порушення військовозобов`язаним вимог правил військового обліку має наслідком настання відповідальності згідно із Закономта не може бути підставою для відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на яку позивач має право відповідно до закону.

Таким чином, не проходження позивачем військово-лікарської комісії для визначення ступеня придатності до військової служби, що визначена підставою для відмови позивачу не ґрунтується на вимогах законодавства та визнається судом протиправною.

Тому, оскільки судом встановлено, що позивач має право на відстрочку від призову за мобілізацією на підставі абзацу 3,4 ч. 1статті 23 Закону № 3543-XII, суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача буде зобов`язання відповідача надати позивачу на підставі абзацу 3,4 ч. 1ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до частини 2статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В силу положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Ухвалюючи це судове рішення, суд керуєтьсяст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п. 41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п. 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За приписами частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. На думку суду, в даній справі, відповідачами не доведено правомірності своїх дій у спірних правовідносинах.

Згідно положеньстатті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваної діяльності на відповідність наведеним вище критеріям, не виходячи за межі заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, з мотивів та обґрунтування наведених судом вище.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно частини 1статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 1 073,60 грн, що документально підтверджується квитанцією.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, а тому підлягає стягненню з ІНФОРМАЦІЯ_7 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір в загальній сумі 1 073,60 грн.

Відповідно до ч. 5ст. 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись статтями2, 241 - 246 та 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ) про визнання протиправною бездіяльність про зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправними дії працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 3, 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Зобов`язати працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 3, 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на оплату судового збору у розмірі 1 073,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 29 березня 2024 року.

Суддя Р.В. Сацький