Провадження № 2-а/760/650/24

Справа № 760/18799/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2024 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва в складі головуючого судді - Зуєвич Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (участі) учасників справи (в письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / (адреса: АДРЕСА_1 ; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Департаменту патрульної поліції /далі - Департамент/ (код ЄДРПОУ: 40108646; адреса: 03048, м. Київ, вул. Ф. Ернста, 3; e-mail: public@patrol.police.gov.ua), Управління патрульної поліції у місті Києві /далі - Управління/ (адреса: 03151, м. Київ, вул. С. Хороброго, 9) про скасування постанови про адміністративне правопорушення та справи про адміністративне правопорушення,

В С ТА Н О В И В:

Рух справи

17.08.2023 до Солом`янського районного суду міста Києва надійшла вказана позовна заява, за підписом позивача, в якій вона просить суд:

- визнати дії інспектора взводу 2 роти 6 батальйону 3 полку (ЗОПБ) УПП м. Києві ДПП лейтенанта поліції Ліщука Богдана Олександровича протиправними;

- постанову (серія БАД № 436851) від 15.09.2022 скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.08.2023 для розгляду зазначеного позову визначено суддю Шереметьєву Л.А.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 21.08.2023 вказаний позов прийнято до провадження, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (письмового провадження).

Розпорядженням керівника апарату Солом`янського районного суду міста Києва № 337 від 22.02.2024 у зв`язку з звільненням у відставку головуючого судді Шереметьєвої Л.А., призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2024 для розгляду зазначеного позову визначено суддю Зуєвич Л.Л.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України /далі - КАС України/).

Обґрунтування позову

В позові, зокрема, вказується, що 15.09.2022 інспектор взводу 2 роти 6 батальйону З полку (ЗОПБ) УПП м. Києві ДПП лейтенант поліції Ліщук Богдан Олександрович ухвалив постанову (серія БАД, № 436851) про застосування до позивача стягнення у виді штрафу на підставі ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Відповідно до змісту складеної постанови 15.09.2022 о 09 год. 35 хв. ОСОБА_1 , керуючи т.з. HUNDAI VENUE, р.н. НОМЕР_1 здійснила рух на заборонений червоний сигнал світлофору, чим порушила вимоги пункту 8.7.3.е ПДР. У постанові також зазначено, що до постанови додаються відео з БК 472398, 473401 - натомість копії відео з нагрудних камер позивачу надано не було.

Позивач вважає, що оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню через наявність обґрунтованого сумніву щодо наявності в ї діях складу адміністративного правопорушення.

Так, зазначає, що 15.09.2022, близько 9 год. 30 хв. позивач, рухаючись у напрямку м. Берестейська по вул. В. Гавела в районі зупинки трамваю № 14, що розташована поряд з вул. В. Чумака, за вказівкою поліцейських, які входили до екіпажу поліцейської машини, зупинилась. Після чого поліцейський Ліщук Б.О. повідомив позивачу, що вона рухалась на червоне світло світлофора, чим порушила ПДР і розпочав розгляд відповідної справи. На що позивач озвучила сумнів в тому, що рухалась на заборонний сигнал світлофора, оскільки вважала, що рухалась на зелений сигнал.

Зі слів позивача, під час розгляду справи вона заявила клопотання про ознайомлення із матеріалами справи, а саме із відео записом з нагрудної камери, оскільки вважала, що рухалась на зелене світло світлофора і інших способів перевірки цього факту не вбачається. Проте, у задоволенні такого клопотання поліцейський Ліщук Б.О. відмовив, при цьому пояснив, що відеозапис можна отримати в УПП м. Києва вже після складання постанови.

Щодо правової позиції відповідачів

13.08.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому Департамент просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с. 23-25).

У відзиві вказується, що відповідно до оскарженої постанови, 15.09.2022 о 09 год. 35 хв. у м. Києві, по бул. Вацлава Гавела, 16, позивач керуючи транспортним засобом «HYUNDAI VENUE», номерний знак НОМЕР_1 , здійснила рух на заборонений «червоний» сигнал світлофора, чим порушила пункт 8.7.3 (е) Правил дорожнього руху України затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР України), - порушення проїзду на заборонний червоний сигнал, або миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняється рух, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Таким чином, як стверджує відповідач, позивач проїхавши на ТЗ перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора вчинила адміністративне правопорушення, відповідальність якого передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, відповідно до останнього було застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн.

Зі слів відповідача, під час патрулювання міста Києва 15.09.2022 о 09 год 35 хв., екіпажем патрульної поліції було виявлено транспортний засіб «HYUNDAI VENUE», номерний знак НОМЕР_1 , який здійснив проїзд на заборонений червоний сигнал світлофора. Інспектором було подано сигнал про зупинку транспортному засобу на підставі ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію". Інспектор підійшовши до водія, належним чином представився, пояснив суть правопорушення, причину та підставу перевірки документів, попросив пред`явити документи, зазначені в п. 2.1. ПДР на підставі ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» та п. 2.4. (а) ПДР.

Як наголошується у відзиві, позивачем не надано належних та допустимих доказів які б свідчили про протиправність оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень.

Щодо відеозапису з нагрудного відеореєстратора інспектора поліції, у відзиві зауважується, що відповідно до розділу VIII Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1026 від 18.12.2018, строк зберігання відеозаписів становить 30 діб. Таким чином в управлінні патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції відсутні фото - та відеоматеріали на підставі яких була винесена постанова серії БАД № 436851 від 15.09.2022, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Разом з тим, наголошується, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення б досліджений та встановлений інспектором під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.

15.09.2022 інспектор Управління патрульної поліції в місті Києві Ліщук Богдан Олександрович склав постанову серії БАД № 436851 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (а.с. 8), за змістом якої 15.09.2021 о 09:35, у м. Київ, бул. Вацлава Гавела, 16, водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , керуючи транспортним засобом «HYUNDAI VENUE», номерний знак НОМЕР_1 , здійснила рух на заборонений червоний сигнал світлофора, чим порушила пункт 8.7.3 (е) ПДР України, - порушення проїзду на заборонний червоний сигнал, або миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняється рух, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.

У зв`язку з зазначеним на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 510,00 грн.

У пункті 7 вказаної постанови - «до постанови додаються» зазначено: «відео з БК472398, 473402».

Позивач не погоджується із інкримінованим йому правопорушенням, вважає оскаржувану постанову незаконною, акцентує на відсутності доказів вчинення ним правопорушення.

Відповідач доказів на підтвердження вчинення позивачем зазначеного правопорушення до матеріалів справи не долучив, вказав, що подія була зафіксована на нагрудний реєстратор інспектора, однак, відповідно до розділу VIII Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1026 від 18.12.2018, строк зберігання відеозаписів становить 30 діб, а тому направити відеофайл правопорушення з об`єктивних причин не вдається за можливе.

За змістом п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Частиною 4 статті 9 КАС України передбачено, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За змістом ч. 3 ст. 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Оскільки завданням адміністративного судочинства є встановлення адміністративним судом у справі об`єктивної істини та правильного застосування норм матеріального та процесуального права, для цього КАС України покладає на суд обов`язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для правильного з`ясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Дієвість адміністративного судочинства залежить від того, на скільки повно і всебічно будуть підтверджені доказами обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (див. постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15.02.2024 у справі № 480/9736/21, адміністративне провадження № К/990/8645/23).

В силу принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі вжив усі передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі.

Як вбачається з Єдиного реєстру судових рішень, 21.09.2022 до Солом`янського районного суду міста Києва засобами поштового зв`язку надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в м. Києві про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, кий ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 26.09.2022 було залишено без руху (https://reyestr.court.gov.ua/Review/107562199).

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 05.09.2023 позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в м. Києві про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - повернуто особі, яка її подала (https://reyestr.court.gov.ua/Review/113223191).

Не погодившись з таким рішенням ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу, в якій вона просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, проте ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2024 таку апеляційну скаргу на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 05.09.2023 - залишено без руху (https://reyestr.court.gov.ua/Review/117285241).

Як вже зазначалось, 17.08.2023 до Солом`янського районного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 («в редакції від 17.08.2023 на виконання ухвали суду від 26.09.2022»), який є предметом розгляду у даній справі.

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже законодавчо встановлено презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується.

Це означає, що повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).

Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.

Стаття 62 Конституції України встановлює, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Визначення доказів в справі про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований ст. 251 КУпАП, а саме: доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

В постанові Верховного Суду від 27.06.2019 у справі № 560/751/17, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України є обов`язковою для врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, звертається увага на те, що обов`язок доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача в даній категорій справ, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України покладений на відповідача, - суб`єкта владних повноважень.

Даючи оцінку правомірності оскаржуваної постанови суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 вказаного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до Закону України "Про дорожній рух" єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР України).

Згідно з п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 1.9. ПДР України передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з п. 8.7.3е ПДР України червоний сигнал світлофора має, зокрема таке значення (у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали): забороняють рух.

За змістом ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, ю - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Разом з тим, відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, в ній як доказ вчинення позивачем адміністративного правопорушення вказано відео з бодікамери. Разом з тим, відповідного відеозапису матеріали справи не містять, а позивач вчинення правопорушення заперечує.

При цьому, судом встановлено, що матеріали справи не містять жодних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Не подано належних, достовірних та достатніх доказів на підтвердження вчинення правопорушення до суду також і в порядку надання відзиву.

Суд ще раз наголошує, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача. Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 05.03.2020 у справі № 607/7987/17, від 19.02.2020 у справі № 524/1284/17, від 13.02.2020 у справі № 524/9716/16-а, від 02.12.2019 у справі № 766/16904/16-а, від 17.07.2019 у справі № 295/3099/17, від 24.01.2019 у справі № 428/2769/17, від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17, від 30.05.2018 у справі № 337/3389/16, які є обов`язковими для врахування в силу приписів ч. 5ст. 242 КАС України.

На підставі зазначеного, суд не приймає доводи відповідача стосовно того, що строк зберігання відеозаписів становить 30 діб, тому у патрульної поліції відсутні фото- та відеоматеріали на підставі яких була винесена оскаржена постанова. Встановлення більшого терміну зберігання доказів вчинення адміністративного правопорушення знаходиться в сфері компетенції відповідного органу суб`єкта владних повноважень, а не позивача чи суду.

Як зазначено у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 177/525/17(2-а/177/23/17) /адміністративне провадження № К/9901/34580/18/ сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.

Не може бути доказом вчинення адміністративного правопорушення оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки така постанова за своєю природою є результатом розгляду справи про адміністративне правопорушення після збору та дослідження доказів вчинення такого правопорушення.

При цьому, рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень (див. постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №524/4668/17, адміністративне провадження № К/9901/33802/18).

Разом з тим, суд бере до уваги, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі № 338/1/17 зазначив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Посилання на оскаржувану постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності як на беззаперечний доказ вчинення ним правопорушення є помилковим, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

При цьому провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (відповідна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а).

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

З іншого боку, рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Враховуючи викладене, відсутність доказів правомірності дій з боку інспектора патрульної поліції, встановлені судом обставини, не спростовані відповідачем, суд приходить висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача щодо скасування оскаржуваної постанови.

При цьому суд зазначає, що належним відповідачем в даній категорії справ є саме Департамент патрульної поліції.

Так, як зазначено у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 742/2298/17 від 17.09.2020 належним відповідачем у справах про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення є орган який таке стягнення застосував, а не конкретна посадова особа вказаного органу.

На підставі наведеного позовні вимоги в частині скасування оскарженої постанови підлягають задоволенню в частині належного відповідача.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Отже, одним зі способів захисту прав позивача у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є скасування судом оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень і закриття справи про адміністративне правопорушення.

Враховуючи наведене, відсутність доказів правомірності дій з боку відповідача, встановлені судом обставини, не спростовані відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення.

Разом з тим, зважаючи на те, що положеннями ч. 3 ст. 286 КАС України передбачений вичерпний перелік рішень місцевого загального суду як адміністративного суду за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, який не підлягає розширеному тлумаченню, позов в частині визнання протиправними дій інспектора патрульної поліції при винесенні оскаржуваної постанови, - задоволенню не підлягає.

При цьому, суд звертає увагу на те, що позовна вимога про визнання протиправними дій відповідача охоплюється вимогою про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у цій справі.

Дії особи, яка винесла оскаржувану постанову, щодо розгляду справи відносяться до процесу провадження у справі про адміністративне правопорушення і є процесуальною діяльністю відповідної посадової особи, тобто, є активною діяльністю відповідної службової особи у процесі провадження у справі про адміністративне правопорушення. Такі дії були вчинені відповідно до норм чинного законодавства, в межах повноважень, на виконання цих повноважень та у визначений законом спосіб, а вже можливі протиправні наслідки таких дій є предметом оскарження та підлягають судовій перевірці та захисту.

Щодо судового збору

За змістом п. 10 ч. 3 ст. 2 КАС України однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Частиною першою статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, з урахуванням задоволення позову на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції судовий збір у розмірі 496,20 грн (а.с. 13), сплачений позивачем за подання позову у даній справі.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 72-78, 90, 139, 241-247, 255, 257, 269, 286 КАС України, ст.ст. 7, 9, 18, 251, 256, 268, 276, 286-289, 293 КУпАП, ст. 62 Конституції України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції у місті Києві про скасування постанови про адміністративне правопорушення та справи про адміністративне правопорушення, - задовольнити в частині належного відповідача - Департаменту патрульної поліції.

Скасувати постанову серії БАД № 436851 від 15.09.2022 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складену інспектором Управління патрульної поліції в місті Києві Ліщук Богданом Олександровичем відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Закрити справу у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ: 40108646; адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ;адреса: АДРЕСА_1 ; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 496,20 грн (чотириста дев`яносто шість гривень двадцять копійок) судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Л. Л. Зуєвич