Номер провадження: 22-ц/813/3693/24

Справа № 522/8353/23

Головуючий у першій інстанції Шенцева О.П.

Доповідач Дришлюк А. І.

Категорія: 51

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.03.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М.,

при секретарі судового засідання Нечитайло А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою Одеської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2023 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Одеської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (далі - Одеська регіональна державна лабораторія Держпродспоживслужби), якою з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив суд поновити його на роботі, стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення до поновлення на роботі у розмірі 104198,89 гривень та стягнути з відповідача на його користь 10000 гривень моральної шкоди за незаконне звільнення.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що оспорювані накази відповідачем не були надані позивачу для ознайомлення й всупереч вимогам частини 2 статті 40, частини 3 статті 49-2 КЗпП України відповідач не запропонував позивачеві вакантні посади за відповідною професією чи спеціальністю, незважаючи на те, що в новому штатному розписі було створено новий відділ матеріально-технічного забезпечення, в якому наявна посада провідного фахівця, яка є аналогічною посадою за змістом та обсягом посадових обов`язків і функціонального навантаження тій посаді, з якої його звільнено. Крім того, позивач вважає своє звільнення незаконним, оскільки він перебуває в статусі одинокого батька, має сина ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю з дитинства 2 групи, а відтак - на нього поширюються гарантії, передбачені ч. 3 ст. 184 КЗпП України.

11 грудня 2023 року рішенням Приморського районного суду м. Одеси вирішено позов ОСОБА_1 задовольнити частково, а саме поновити ОСОБА_1 на посаді провідного фахівця відділу технічного забезпечення та охорони праці Одеської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів з 01 квітня 2023 року;

стягнути з Одеської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 68905 грн, з утриманням із цієї суми обов`язкових податків, платежів і зборів у дохід держави; 5000 грн у відшкодування моральної шкоди та 1073,60 грн судового збору;

стягнути з Одеської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на користь держави 2 147,20 судового збору.

22 грудня 2023 року засобами поштового зв`язку Одеська регіональна державна лабораторія Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів направила до Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2023 року. Апелянт не погоджується із оскаржуваним рішенням, вважає його необґрунтованим та винесеним із грубим порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, апелянт зазначає, що позивач не посилався на наявність вакантних посад, які він міг би зайняти, і з матеріалів справи вбачається, що таких посад на час вирішення питання про звільнення позивача не було. Апелянт також вказує на те, що штатним розписом, затвердженим 31 січня 2023 року, введені вакансії лікарів та лаборантів, у зв`язку з тим, що до організації приєдналися міжрайонні ринки. Апелянт повідомляє, що відповідно до кваліфікаційних вимог, передбачених посадовими інструкціями, особи, які можуть займати вказані посади, повинні мати вищу освіту відповідного напрямку. Однак, позивач займати ці посади не міг, оскільки не має відповідної освіти. З огляду на це, апелянт вважає висновок суду першої інстанції про порушення відповідачем вимог ст.ст. 40, 49-2 КЗпП України необґрунтованим. Також, апелянт вважає, що суд першої інстанції не проаналізував докази, надані стороною відповідача, неповно та не об`єктивно дослідив їх, а тому дійшов до помилкових висновків при ухваленні рішення. Крім того, на думку апелянта, суд першої інстанції безпідставно задовольнив вимогу позивача про стягнення моральної шкоди, оскільки позивач не надав жодного доказу на підтвердження такої вимоги. З огляду на викладене в апеляційній скарзі, апелянт просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2023 року та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі та стягнути з позивача судові витрати, зокрема зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

06.02.2024 через підсистему Електронний суд представник ОСОБА_1 ОСОБА_3 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та безпідставними, а рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до вимог діючого законодавства. Крім іншого, позивач посилався на те, що відповідачем була порушена процедура попередження про звільнення та пропозиція вакантних посад, передбачена ст. 49-2 КЗпП України.

З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 10, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці та тимчасово відряджені до Одеського апеляційного суду), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило затягування розгляду справи по незалежним від суду причинам.

В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_4 просила задовольнити апеляційну скаргу. Позивач в судове засідання не з`явився. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. 06.03.2024 через підсистему Електронний суд представник ОСОБА_1 ОСОБА_3 подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача та просив врахувати заперечення на апеляційну скаргу, викладені у відзиві.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Приймаючи оскаржуванерішення судпершої інстанціївиходив зтого,що з урахуванням ненадання відповідачем пояснень щодо звільнення позивача чи то на підставі від 31.01.2023 № 36 «Про скорочення штату», чи то на підставі наказу № 29 від 27.01.2023 «Про скорочення штату», чи то на підставі наказів Держпродспоживслужби № 516 від 07.12.2022 «Про граничну чисельність працівників територіальних органів Держпродспоживслужби» та № 524 від 07.12.2022 «Про штатну чисельність працівників державних установ, що належать до сфери управління Держпродспоживслужби» суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем факту скорочення штату Одеської регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби, яке слугувало скороченню саме посади ОСОБА_1 .

Також суд зазначив, що відповідач порушив положення законодавства та не попередив позивача про наступне звільнення за 2 місяці.

Звільнення ОСОБА_1 , як одинокого батька дитини - сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є особою з інвалідністю з дитинства 2 групи з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням.

Тому суд вирішив задовольнити позовні вимоги про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також частково задовольнив позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Фактичні обставини справи

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 з 01.07.2018 наказом Одеської регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби №08-п від 27.06.2018 був прийнятий на посаду завідувача відділу інженер-енергетик відділу технічного забезпечення та охорони праці в порядку переведення (т. 1, а.с. 72), а 16.07.2019 - переведений на посаду провідного провідного фахівця відділу технічного забезпечення та охорони праці (т. 1, а.с. 11, 130).

07.10.2022 Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів був прийнятий наказ № 415 «Про реорганізацію деяких державних установ, що належать до сфери управління Держпродспоживслужби» (т. 1, а.с.100-103). Наказом Держпродспоживслужби № 516 від 07.12.2022 «Про граничну чисельність працівників територіальних органів Держпродспоживслужби» (т. 1, а.с. 124) керівникам територіальних органів Держпродспоживслужби наказано затвердити граничну чисельність працівників територіальних органів Держпродспоживслужби, що визначені у додатку до цього наказу (т. 1, а.с. 124).

Відповідно до штатного розпису відповідача на 2022 рік від 08.12.2022 затверджено штат (без номеру наказу) Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області у кількості 338 штатних одиниць (т. 1, а.с.74), в якому передбачено 6 одиниць провідних фахівців загально-виробничого відділу (т. 1, а.с.82).

31.01.2023 року прийнято штатний розпис на 2023 рік, з якого вбачається, що затверджено штат (без номеру наказу) Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області у кількості 390 штатних одиниць (т. 1, а.с. 84), в якому передбачено 4 одиниці провідних фахівців загально-виробничого відділу (т. 1, а.с.95).

На підставінаказів Держпродспоживслужби№ 516та №524,31.01.2023видано наказОдеської регіональноїдержавної лабораторіїДержпродспоживслужби №36 «Про скорочення штату», яким наказано скоротити посади з 01 квітня 2023 року, зокрема, пунктом 17 наказу дві посади провідного фахівця відділу технічного забезпечення та охорони праці (т. 1, а.с.153).

01.02.2023 року відповідачем видано наказ № 40 «Про попередження про звільнення зі скороченням штату», згідно якого за наказом Одеської регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби від 31.01.2023 № 36 «Про скорочення штату» наказано попередити про звільнення 01.02.2023 відповідно до п.1 ст.40 КЗпП (т.1,а.с.122), зокрема,провідного фахівцявідділу технічногозабезпечення таохорони праці ОСОБА_1 .Відповідно дотексту наказу№ 40підставою дляйого виданнястав наказ№ 29від 27.01.2023«Про скороченняштату». З наказомпозивач бувознайомлений 02.02.2023 (т. 1, а.с.123 оборот).

Наказом №101-п від 24.03.2023 ОСОБА_1 був звільнений з 01 квітня 2023 року у зв`язку зі скороченням штату працівників згідно п.1.ч.1.ст.40 КЗпП України (т. 1, а.с. 128).

Нормативно-правове регулювання та оцінка апеляційного суду

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;

Відповідно до положень ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Відповідно до ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Також положення цієї статті визначають категорії працівників, яким при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації надається перевага в залишенні на роботі.

Велика палата Верховного Суду в постанові від 18.09.2018 у справі № 800/538/17 зробила правовий висновок про те, що «за положеннями частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. З огляду на викладене, оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення».

За обставинами справи відповідач надав позивачу список вакантних посад в загально-виробничому відділі станом на 02.02.2023. Відомості про повідомлення позивача про вакантні посади або про їх відсутність в подальшому до дня звільнення 01.04.2023 в матеріалах справи відсутні та відповідачем не подавались.

На виконання ухвали суду першої інстанції 27.11.2023 відповідач надав додаткові пояснення щодо наявності/відсутності вакантних посад, які були в Одеській регіональній державній лабораторії Держпродспоживслужби на час звільнення ОСОБА_1 , та пояснення щодо перевірки наявності у позивача, посада якого була скорочена, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці, в порівнянні з кваліфікацією та продуктивністю праці працівників, що залишилися на посадах (т. 2, а.с. 13-29).

Разом з тим, надана відповідачем інформація не свідчить про те, що позивач повідомлявся про вакантні посади станом на день звільнення. Пояснення відповідача, також, не містять переконливих та обґрунтованих даних проведення процедури порівняння працівників під час вирішення питання про пріоритетне залишення на посаді в зв`язку зі скороченням. Відповідач приєднав таблицю, в якій надав характеристику шести працівників, які займали посаду провідного фахівця до скорочення. В цій характеристиці, зокрема, наявна інформація про вищу освіту. Однак, відповідач зазначив спеціалізацію за вищою освітою лише в двох працівників, зокрема і в ОСОБА_1 . В інших працівників значиться лише відмітка про наявність вищої освіти без зазначення спеціалізації. Апеляційний суд звертає увагу, що відповідач-апелянт наполягав на тому, що скорочення ОСОБА_1 відбулося, зокрема, через відсутність вищої освіти за фахом. Однак, надані відповідачем дані про інших працівників, які залишилися працювати у відділі, не свідчать про наявність у них потрібної спеціалізації за вищою освітою в порівнянні з ОСОБА_1 . Тому апеляційний суд критично сприймає надані відповідачем дані про вакантні посади та пояснення щодо перевірки наявності у позивача, посада якого була скорочена, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці, в порівнянні з кваліфікацією та продуктивністю праці інших працівників, що залишилися на посадах.

Апеляційний суд зауважує, що суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що в наказі №40 від 01.02.2023 є посилання на підставу для видання цього наказу - наказ №29 від 27.01.2023 року «Про скорочення штату» (т. 1, а.с. 123). Зазначене, дає підстави для висновку про наявність у відповідача інших розпорядчих актів, які стосувалися реорганізації та скорочення штату працівників. Однак копія цього наказу в матеріалах справи відсутня та відповідачем до суду не подавалась. Пояснень чи заперечень щодо цього апеляційна скарга не містить.

Як правильно зауважив суд першої інстанції, саме на роботодавці лежить тягар доказування законності звільнення. Однак, відповідачем не було надано достатніх доказів на підтвердження законності його дій. Тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині поновлення позивача на займаній посаді.

Апеляційний суд враховує, що предметом дослідження в рамках даної справи не виступала законність та обґрунтованість реорганізації у відповідача, позивач заперечень щодо цього до суду не подавав. Однак, суд першої інстанції надав правову оцінку даному факту, внаслідок чого вийшов за межі дослідження в рамках позовних вимог. Тому апеляційний суд враховує відповідні доводи апелянта та змінює мотивування оскаржуваного рішення.

Крім того, висновок суду першої інстанції про недотриманням відповідачем терміну у два місяці про попередження про звільнення в порядку ст. 49-2 КЗпП України спростовується матеріалами справи. Зокрема, наказ про попередження про звільнення був прийнятий 01.02.2023, позивач звільнений з займаної посади 01.04.2023, тобто з дотриманням встановленого законом строку.

Так само, висновок суду першої інстанції про переважне залишення на посаді на підставі ст. 184 КЗпП України. Відповідно до ч. 3 цієї статті звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи роботодавця не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням.

Відповідач має сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є особою з інвалідністю з дитинства 2 групи (т. 1, а.с.16).

Відповідно до ч. 1 ст. 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

Отже, оскільки син позивача ОСОБА_2 досяг повноліття, та набув статусу особи з інвалідністю, положення ч. 3 ст. 184 КЗпП не поширюються на правовідносини, які виникли між сторонами в даній справі. Тому апеляційний суд враховує відповідні доводи апелянта та змінює й доповнює оскаржуване рішення в частині мотивування.

Щодо доводів апелянта про стягнення моральної шкоди. Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порушення прав працівника у сфері трудових відносин може полягати в незаконному звільненні або переведенні, невиплаті належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Звільнення з роботи (яке в подальшому визнане незаконним), втрата джерела доходу з одночасним поєднанням складних життєвих обставин, наприклад, перебування на утриманні дітей, осіб з інвалідністю, непрацездатних осіб тощо, створює дискомфорт та призводить до моральних страждань, що є очевидним та логічно допустимим. Тому апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 5000 грн, що відповідає критеріям розумності та справедливості.

Таким чином, враховуючи вище встановлені обставини справи, оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження, однак не спростували правильних по суті спору висновків суд першої інстанції, апеляційний суд на підставі ст. 376 ЦПК України частково задовольняє апеляційну скаргу та змінює і доповнює оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині мотивування.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Одеської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2023 року змінити в частині мотивування. В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішень

Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк

Р.Д. Громік

М.М. Драгомерецький

Повний текст постанови складений 18 березня 2024 року

Суддя Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк