Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 130/2292/23
Провадження № 22-ц/801/541/2024
Категорія: 77
Головуючий у суді 1-ї інстанції Грушковська Л. Ю.
Доповідач:Матківська М. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2024 рокуСправа № 130/2292/23м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
Головуючого: Матківської М. В.
Суддів: Міхасішина І. В., Стадника І. М.
Секретар: Луцишина О. П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс»
на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 10 січня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс» про скасування наказу про звільнення, стягнення моральної шкоди,
Рішення ухвалила суддя Грушковська Л. Ю.
Рішення ухвалено о 12 год 31 хв у м. Жмеринка Вінницької області
Дата складення повного тексту рішення 15 січня 2024 року,
Встановив:
29 серпня 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс» про скасування наказу про звільнення і стягнення моральної шкоди.
Свої вимоги мотивував наступним. 04 серпня 2020 року його призначено на посаду заступника директора з питань розвитку ТОВ «Енерго Збут Транс».
Згідно наказу № 121 «Про звільнення ОСОБА_1 » від 18 листопада 2021 року він був звільнений з посади заступника директора з питань розвитку.
Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 02 лютого 2023 року по справі № 130/1596/22 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені повністю, а саме: скасовано наказ № 121/ос від 18 листопада 2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 », виданий директором ТОВ «Енерго Збут Транс» Русланом Чайковським; поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора з питань регіонального розвитку ТОВ «Енерго Збут Транс» з 19 листопада 2021 року.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 06 квітня 2023 року рішення суду по справі № 130/1596/22 залишено без змін.
21 лютого 2023 року старшим державним виконавцем Шевченківського відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полінкевичем Л. В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 71081429 з примусового виконання виконавчого листа № 130/1596/22, виданого Жмеринським міськрайонним судом Вінницької області про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника директора з питань розвитку ТОВ «Енерго Збути Транс».
29 березня 2023 року ТОВ «Енерго Збут Транс» до органу виконавчої служби надіслало заяву № 1, зі змісту якої вбачається, що рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 02 лютого 2023 року по справі № 130/1596/22 не може бути виконане, оскільки посада заступника директора з питань розвитку була скорочена та на дату надіслання вказаної заяви відсутня в штатному розписі товариства.
11 квітня 2023 року в рамках виконавчого провадження № 71081429 старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полінкевичем О. В. винесено постанову про накладення на ТОВ «Енерго Збут Транс» штрафу в сумі 5100,00 грн. за не виконання рішення суду.
20 квітня 2023 року т.в.о. Генерального директора ТОВ «Енерго Збут Транс» О. Середою видано наказ № 18/ос «Про виконання рішення суду», відповідно до якого ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника директора з питань розвитку ТОВ «Енерго Збут Транс» з 19 листопада 2021 року.
29 травня 2023 року ОСОБА_1 вручено попередження про наступне вивільнення № 569 від 29 травня 2023 року, з якого вбачається, що посада заступника директора з питань розвитку ТОВ «Енерго Збут Транс» скорочена відповідно до наказу № 22 «Про внесення змін до організаційної структури, штатної чисельності та штатного розпису» від 30 листопада 2021 року.
31 липня 2023 року наказом «Про звільнення ОСОБА_1 » № 30/ос його звільнено з посади заступника директора з питань розвитку з 31 липня 2023 року, згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників.
Даний наказ позивач вважає незаконним і просить його скасувати з таких підстав.
ОСОБА_1 був поновлений на посаді заступника директора з питань розвитку ТОВ «Енерго Збут Транс», яка на дату такого поновлення була відсутня в штатному розписі товариства.
Виходячи із правової позиції Верховного Суду, для виконання рішення суду про поновлення його на посаді заступника директора з питань розвитку, зважаючи на те, що така посада на дату ухвалення судового рішення була відсутня в штатному розписі, відповідач повинен був або поновити позивача на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни в штатний розпис, оскільки поновлення ОСОБА_1 на посаді, яка не передбачена внутрішніми організаційно-управлінськими документами відповідача, зокрема, штатним розписом, не забезпечує відновлення порушених прав особи та не відповідає законодавчо встановленим гарантіям.
Згідно відповіді на адвокатський запит товариство повідомило про те, що зміни в організаційну структуру та штатний розпис товариства у зв`язку з поновленням ОСОБА_1 на посаді заступника директора з питань розвитку не вносилися і така посада в штатному розписі відсутня.
Таким чином відповідач не виконав рішення Жмеринського міськрайонного суду від 02 лютого 2023 року щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника директора з розвитку товариства. І на дату подачі даного позову виконавче провадження № 71081429 з примусового виконання виконавчого листа № 130/1596/22 не закінчено, що також свідчить про відсутність фактичного виконання рішення суду в повному обсязі.
А тому за таких обстави ОСОБА_1 не міг бути звільнений із займаної посади, оскільки станом на дату видання оскаржуваного наказу рішення суду про поновлення його на вказаній посаді відповідачем не виконано, відтак оскаржуваний наказ № 30/ос від 31 липня 2023 року, яким ОСОБА_1 звільнено з посади заступника директора з питань розвитку з 31 липня 2023 року, згідно ч. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників є незаконним і підлягає скасуванню.
На підставі викладеного позивач просив визнати незаконним та скасувати цей наказ № 30/ос від 31 липня 2023 року, яким його звільнено з посади заступника директора з питань розвитку з 31 липня 2023 року, згідно ч. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників, а також стягнути моральну шкоду в сумі 150000,00 грн., мотивуючи це тим, що йому виповнилося 62 роки, що суттєво ускладнює пошук нового місця роботи; тривалий судовий розгляд справи № 130/1596/22, процедура примусового виконання рішення суду, яка триває, порушення його законних прав як працівника, які у тому числі гарантовані Конституцією України, та повторне незаконне звільнення з посади вкрай негативно відобразилися на його здоров`ї і самопочутті. Він змушений звертатися у лікарню із скаргами на головний біль, головокружіння, виражену загальну слабкість, що було викликано тривалим емоційно-розумовим навантаженням, яким передували стресові фактори, джерелом яких є порушення його трудових прав. У зв`язку з чим він перебував на лікуванні з 07 серпня 2023 року по 18 серпня 2023 року з діагнозом: «транзиторна ішемічна атака в вертебро-базилярному басейні, гіпертонічна хвороба Ш ст. надвисокий ризик, гіпертонічна енцефалоратія, гіпертонічний криз, ІХС, атеросклеротичний кардіосклероз. СН І ст.» Також причинення моральної шкоди виразилося в тривалому невиконанні відповідачем судового рішення про його поновлення на займаній посаді, повторним звільненням із займаної посади незважаючи на те, що відповідачем так і не було виконане попереднє рішення, невиплаті середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з листопада 2021 року по квітень 2023 року, внаслідок чого він вимушений звертатися до суду з окремим позовом.
Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 10 січня 2023 року позов задоволено повністю.
Визнано незаконним і скасовано наказ ТОВ «Енерго Збут Транс» № 30/ос від 31 липня 2023 року «Про звільнення ОСОБА_1 »
Стягнуто із ТОВ «Енерго Збут Транс» на користь ОСОБА_1 суму моральну шкоду в розмірі 150000,00 грн. та судовий збір в розмірі 2684,00 грн.
В апеляційній скарзі відповідач ТОВ «Енерго Збут Транс» просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Зазначив, що рішення суду вважає незаконним і необґрунтованим через неповне встановлення обставин, які мають значення для справи; неправильність встановлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів позивача; неправильне дослідження та оцінку доказів позивача; неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо.
Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що суд не врахував, що скасування наказу про звільнення не призведене до поновлення прав позивача, оскільки матиме наслідком поновлення його на посаді, якої на його думку не існує, тобто не поновить його права. Це також обґрунтовується і відсутністю в позовній заяві вимоги про поновлення на посаді, тобто задоволення позовної заяви не матиме жодних реальних наслідків, тому позивач мав подати позов не про скасування наказу про звільнення, а про зобов`язання товариства ввести в штатний розпис посаду, на якій бажає поновитися та видати наказ про призначення його на зазначену посаду.
Буде несправедливим вимагати від товариства, щоб воно на виконання рішення суду про поновлення робітника на посаді, яка скорочена, ввело відповідну посаду у штатний розпис, не зважаючи на те, що у товаристві відсутня потреба у ній, а потім повторно видавати наказ про її скорочення.
Оскаржуваний наказ є законним та справедливим, оскільки на виконання вимог АТ «Укрзалізниця» ТОВ «Збут Енерджи ЛТД», яке є єдиним засновником ТОВ «Енерго Збут Транс», прийняло рішення єдиного учасника про внесення змін до організаційної структури, штатної чисельності та штатного розпису товариства, яким скорочено кількість працівників товариства та яке є обов`язковим для виконання товариством.
Судом безпідставно визнано доведеним, що оскаржуваний наказ про звільнення є незаконним, що ґрунтується нібито на встановленому судом факті, що позивач не був поновлений на посаді, проте це суперечить обставинам, доведеним відповідачем, зокрема: згідно діючого і не скасованого наказу № 18/ос від 20 квітня 2023 року позивача поновлено на посаді, він приступив до виконання трудових обов`язків і одержував заробітну плату та у встановленому порядку був звільнений у зв`язку із скороченням, з дотриманням всіх вимог законодавства та одержав всі необхідні виплати від роботодавця у зв`язку із звільненням.
В судовому рішенні відсутні будь-які дані, не описані обставини, докази, якими підтверджується факт заподіяння позивачу будь-якої моральної шкоди, які б давали хоч якусь можливість визначити її розмір, тому суд безпідставно прийшов до переконання про заподіяння позивачу моральної шкоди, не зважаючи на те, що це не підтверджено жодними встановленими обставинами справи.
Суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, оскільки суд не відреагував на зауваження відповідача про обрання позивачем неналежного способу захисту порушених на його думку прав. З метою ухвалення незаконного рішення в інтересах позивача суд першої інстанції дозволив позивачу в порушення вимог статті 93 ЦПК України не відповідати на поставлені відповідачем у відзиві на позовну заяву питання, зокрема і на питання чи приступив він до виконання трудових обов`язків, чи одержував заробітну плату. Повна відповідь на поставлені питання унеможливлювала постановлення судом такого незаконного рішення. Також суд безпідставно не врахував жодного доводу відповідача та у порушення статті 228 ЦПК України не з`ясував обставин, на які посилався відповідач як на підставу своїх заперечень та не дослідив доказів, якими вони обґрунтовувалися. У випадку виконання судом зазначених вимог, було б встановлено, що позивач був поновлений на посаді і звільнений у законний спосіб у зв`язку із скороченням штату.
Відповідач в апеляційній скарзі також вказав на те, що не існує жодної норми матеріального права, зокрема ст. КПК України, яку порушило товариство при поновлення та звільненні позивача з роботи у зв`язку із скороченням штату.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу; вважає її необґрунтованою, просить відхилити її, а законне рішення суду залишити без змін.
У судовому засіданні представник відповідача адвокат Слободяник І. П. підтримав апеляційну скаргу, просить її задовольнити. Також повідомив про те, що не підтримує і не просить розглядати його клопотання про зупинення розгляду даної справи до перегляду Верховним Судом та Вінницьким апеляційним судом оскаржуваних рішень у справі № 130/1596/22, оскільки відпала необхідність у вирішенні даного клопотання у зв`язку з їх розглядом.
Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Щудла А. М. заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просить її залишити без задоволення та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно наказу № 121/ос від 18 листопада 2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 » позивач був звільнений 19 листопада 2021 року з посади заступника директора з питань розвитку у зв`язку з нез`явленням на роботу протягом більш як чотири місяці підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, п. 5 ч. 1 с т. 40 КЗпП України (а. с. 7).
Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 02 лютого 2023 року по справі № 130/1596/22 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені повністю. Скасовано наказ № 121/ос від 18 листопада 2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 », виданий директором ТОВ «Енерго Збут Транс» Русланом Чайковським; поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора з питань регіонального розвитку ТОВ «Енерго Збут Транс» з 19 листопада 2021 року.
Зазначене рішення суду 06 квітня 2023 року набрало законної сили, згідно постанови Вінницького апеляційного суду від 06 квітня 2023 року у справі № 130/1596/22, якою апеляційна скарга ТОВ «Енерго Збут Транс» залишена без задоволення, а рішення суду без змін (а. с. 18-27).
21 лютого 2023 року старшим державним виконавцем Шевченківського відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полінкевичем Л. В. на підставі заяви стягувача від 14 лютого 2023 року про примусове виконання, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 71081429 з примусового виконання виконавчого листа № 130/1596/22, виданого Жмеринським міськрайонним судом Вінницької області про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника директора з питань розвитку ТОВ «Енерго Збути Транс» (а. с. 28).
29 березня 2023 року ТОВ «Енерго Збут Транс» до органу виконавчої служби надіслало заяву № 1, зі змісту якої вбачається, що відповідно до штатного розпису на 2023 рік, затвердженого наказом т.в.о. директора товариства Середи О. В. від 08 лютого 2023 року № 2од, у товаристві відсутня посада заступника директора з питань регіонального розвитку, на якій необхідно поновити ОСОБА_1 , а також у товаристві відсутні виробничі, економічні підстави для внесення до штатного розпису на 2023 рік посади заступника директора з питань регіонального розвитку і такий обов`язок не покладений на товариство рішенням суду. Вказана посада відсутня у товаристві з 01 грудня 2021 року після введення в дію організаційної структури та штатної чисельності товариства, відповідно до наказу директора ОСОБА_2 № 22 від 30 листопада 2021 року. За таких обставин товариство позбавлене законної можливості виконати рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника директора з питань регіонального розвитку (а. с. 29).
Постановою старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полінкевича О. В. від 11 квітня 2023 року у виконавчому провадженні № 71081429, за невиконання без поважної причин рішення суду накладено на боржника ТОВ «Енерго Збут Транс» штраф на користь держави у розмірі 5100,00 грн. (а. с. 30).
Наказом т.в.о. Генерального директора ТОВ «Енерго Збут Транс» О. Середи 20 квітня 2023 року видано наказ № 18/ос «Про виконання рішення суду», відповідно до якого ОСОБА_1 поновлено з 19 листопада 2021 року на посаді заступника директора з питань розвитку ТОВ «Енерго Збут Транс» (а. с. 31, 84).
29 травня 2023 року ОСОБА_1 вручено попередження про наступне вивільнення № 569 від 29 травня 2023 року, з якого вбачається, що посада заступника директора з питань розвитку ТОВ «Енерго Збут Транс» скорочена відповідно до наказу № 22 від 30 листопада 2021 року «Про внесення змін до організаційної структури, штатної чисельності та штатного розпису» (а. с. 32, 87).
З переліком вакансій ТОВ «Енерго Збут Транс» станом на 29 травня 2023 року позивач ознайомлений 29 травня 2023 року (а. с. 33, 88).
Матеріали справи не містять відомостей щодо відмови позивача від запропонованих вакансій.
31 липня 2023 року наказом «Про звільнення ОСОБА_1 » № 30/ос від 31 липня 2023 року ОСОБА_1 звільнено з посади заступника директора з питань розвитку з 31 липня 2023 року, згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників (а. с. 34, 89).
Згідно відповіді № 649 від 27 червня 2023 року на адвокатський запит ТОВ «Енерго Збут Транс» повідомило про те, що зміни до організаційної структури та штатного розпису у зв`язку з виданням наказу товариства від 20 квітня 2023 року № 18/ос не вносилися (а. с 36).
Із доданих до відповіді: організаційної структури товариства, штатного розпису товариства на 2021 рік, що введений в дію з 01 грудня 2021 року та штатного розпису товариства на 2023 рік, введений в дію з 05 квітня 2023 року, вбачається відсутність посади заступника директора з питань розвитку (а. с. 37 і 78, 38-39 і 79-80 і 82-83, 41-42).
Згідно наказу № 22 від 30 листопада 2021 року генерального директора ТОВ «Енерго Збут Транс» О. Статника, з 01 грудня 2021 року вводяться в дію, затверджені рішенням Єдиного учасника ТОВ «Енерго Збут Транс» від 30 листопада 2021 року № 4/30/11/2021, організаційна структура та штатна чисельність товариства; затверджено штатний розпис товариства в новій редакції, що введена в дію з 01 грудня 2021 року; зобов`язано бухгалтерію здійснювати нарахування заробітної плати працівникам на підставі затвердженого штатного розпису (а. с. 40, 81).
Наказом № 23/ос від 29 травня 2023 року ОСОБА_1 , заступнику директора з питань розвитку товариства, запроваджено дистанційну роботу з 29 травня 2023 року із визначеним графіком роботи (а. с. 86).
Згідно довідки № 1086 виданої 02 жовтня 2023 року ТОВ «Енерго Збут Транс», заробітна плата ОСОБА_1 на посаді заступника директора з питань розвитку за період з 20 квітня 2023 року по 31 липня 2023 року склала 564490,55 грн.: квітень 25805,28 грн., травень 103221,12 грн., червень 103221,12 грн., липень 332243,03 грн. (а. с. 85).
Необхідність скорочення штатної чисельності працівників товариства, наслідком чого було видано наказ № 22 від 30 листопада 2021 року «Про внесення змін до організаційної структури, штатної чисельності та штатного розпису» відповідач обґрунтував: листом Департаменту оплати праці та мотивації персоналу АТ «Укрзалізниця» ЦТЗБ-8/1999 від 10 листопад 2021 року; листом Департаменту управління корпоративними правами та забезпечення діяльності правління з додатками від 15 грудня 2021 року № ЦКУ-14/308, листом ТОВ «Збут Енерджи ЛТД» від 16 грудня 2021 року № 16/12; листом Департаменту оплати праці та мотивації персоналу АТ «Укрзалізниця ЦТЗБ-8/202 від 16 травня 2022 року (а. с. 91-94, 95, 96, 97).
Цим наданим відповідачем доказам вірно надана оцінка судом першої інстанції, як таким, що є неналежними, оскільки вони обґрунтовували необхідність скорочення штату, проведеного в 2021 році після звільнення 18 листопада 2021 року позивача у зв`язку із нез`явленням на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, в той час, коли позивача звільнено у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників у 2023 році, після його поновлення 20 квітня 2023 року на посаді заступника директора з питань розвитку.
Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 04 січня 2024 року у справі № 130/3644/23 за скаргою представника стягувача ОСОБА_1 адвоката Щудли А. М. на дії старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) О. В. Полінкевича, скаргу задоволено.
Визнано неправомірною та скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 30 листопада 2023 року, винесену старшим державним виконавцем Шевченківського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полінкевичем О. В. при примусовому виконанні виконавчого листа № 130/1596/22, виданого 02 лютого 2023 року Жмеринським міськрайонним судом Вінницької області, про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника директора з питань регіонального розвитку ТОВ «Енерго Збут Транс» з 19 листопада 2021 року.
Зобов`язано старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полінкевича О. В. відновити виконавче провадження при примусовому виконанні виконавчого листа № 130/1596/22, виданого 02 лютого 2023 року Жмеринським міськрайонним судом Вінницької області, про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника директора з питань регіонального розвитку ТОВ «Енерго Збут Транс» з 19 листопада 2021 року (а. с. 139-145).
Дану ухвалу Жмеринського міськрайонного суду від 04 січня 2024 року, суд першої інстанції не прийняв як доказ у справі, оскільки вона не набула законної сили. Ця ухвала набула законної сили 27 лютого 2024 року, згідно постанови Вінницького апеляційного суду від 27 лютого 2024 року у справі № 130/3644/23.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що оскаржуваний наказ про звільнення позивача є незаконним, так як його було звільнено з посади заступника директора з питань регіонального розвитку, яка не була введена відповідачем при поновленні позивача на роботі до штатного розкладу. При цьому суд не прийняв як доказ ухвалу Жмеринського міськрайонного суд від 04 січня 2024 року, оскільки вона не набула законної сили, а також визнав неналежними доказами надані відповідачем: лист Департаменту оплати праці та мотивації персоналу АТ «Укрзалізниця» ЦТЗБ-8/1999 від 10 січня 2021 року, лист Департаменту управління корпоративними правами та забезпечення діяльності правління з додатками від 15 грудня 2021 року № ЦКУ-1/308, лист ТОВ «Збут Енерджи ЛТД» від 16 грудня 2021 року № 16/12, лист Департаменту оплати праці та мотивації персоналу АТ «Укрзалізниця ЦТЗБ-8/202 від 16 травня 2022 року, так як вони обґрунтовують рішення відповідача відносно скорочення штату в 2021 році, а звільнення з посади заступника директора з питань регіонального розвитку, яка була введена в штат, відбулося в 2023 році. При стягненні моральної шкоди у визначеній позивачем сумі, суд першої інстанції виходив із встановленого, що внаслідок повторного незаконного звільнення з роботи позивачу завдано моральну шкоду, яка полягає у моральних стражданнях, емоційно-розумовому навантаженні, перебуванні на лікування, яким передували стресові фактори, джерелом яких є порушення трудових прав позивача, а також, що позивачу виповнилося 62 року, пошук нового місця роботи є суттєво ускладненим через перевагу молодшим працівникам, що він залишився без роботи, так як отримувана ним заробітна плата була його основним джерелом доходу.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду.
Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (частини 1 і 6 статті 43 Конституції України).
Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений в абзаці 7 статті 5-1 КЗпП України правовий захист від незаконного звільнення.
Частиною другоюстатті 2 КЗпП Українипередбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Частиною першоюстатті 21 КЗпП Українивизначено, що трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника передбачені у статтях40,41 КЗпП України.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Стаття 235 КЗпП Українивизначає, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Поновлення на роботі це повернення працівника в попередній стан, який існував до його незаконного звільнення, а тому правовими наслідками поновлення працівника на роботі є надання йому попередньої роботи (посади), з тими ж функціональними обов`язками, що мали місце до звільнення. Обов`язком відповідача є не лише видання наказу про поновлення працівника на роботі, а й фактичний допуск поновленого працівника до виконання попередніх обов`язків.
Кодекс законів про працю Українине містить визначення поняття «поновлення на роботі», як і не встановлює порядку виконання відповідного рішення. Частково умови, за яких рішення суду про поновлення на роботі вважається примусово виконаним, закріплені устатті 65 Закону України «Про виконавче провадження». Так, згідно з цією статтею рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
При розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов`язків, тобто створення умов, за яких він може їх здійснювати у порядку, що мав місце до незаконного звільнення.
Таким чином, виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.
При цьому мається на увазі не формальне, а фактичне забезпечення поновленому працівнику доступу до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.
До такого висновку прийшов Верховний Суд у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 702/725/17 і аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 521/1892/18.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 звільнено із займаної посади заступника директора з питань розвитку наказом № 121/ос від 18 листопада 2021 року, який визнаний незаконним рішенням Жмеринського міськрайонного суду від 02 лютого 2023 року (залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 06 квітня 2023 року та постановою Верховного Суду від 17 січня 2024 року) та поновлено з 19 листопада 2021 року на посаді заступника директора з питань розвитку ТОВ «Енерго Збут Транс», згідно наказу № 18/ос від 20 квітня 2023 року.
Статтею 235 КЗпП України, серед іншого, передбачено, що в разі звільнення без законної підстави, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядав трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості, і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно і з часу його оголошення в судовому засіданні.
Статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.
Виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків. При цьому працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.
У разі скорочення посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавецьповинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розкладу - ввести скорочену посаду, а якщо підприємство, установа реорганізовано - рішення про поновлення працівника на роботі має бути виконано правонаступником.
До такого висновку прийшов Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 721/910/10 (провадження № 61-4490св21), а також Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 808/2741/16 (провадження № К/9901/21219/18).
З аналізу правових норм та судової практики чітко видно, що з метою встановлення того, чи виконано рішення суду належним чином, роботодавець спочатку має утворити умови для поновлення на посаді: 1) внести скорочену посаду до штатного розпису, 2) скасувати попередній наказ про звільнення позивача, 3) поновити позивача на посаді, згідно з чинним штатним розписом.
Таким чином поновлення позивача ОСОБА_1 на посаді поза штатом є вчиненим поза межами закону та не визнано виконанням рішення суду, про що свідчить постановлена Жмеринським міськрайонним судом Вінницької області ухвала від 04 січня 2024 року, яка набрала законної сили 27 лютого 2024 року.
За таких обставин, поновлений з порушенням визначеного законом способу ОСОБА_1 , через невнесення займаної ним посади до штатного розпису, не вважається працівником ТОВ «Енерго Збут Транс», а тому він не може бути звільненим, у тому числі і у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників, оскільки займана ним посада до цього штату не внесена.
Із наведеного слідує, що якщо посада заступника директора з питань розвитку не внесена до штатного розпису, що діяв у ТОВ «Енерго Збут Транс» з 05 квітня 2023 року (а. с. 38-39), тому вона не може бути скорочена із цього штатного розпису, у зв`язку з чим не може вважатися законним звільнення 31 липня 2023 року позивача, у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників.
З огляду на викладене колегія суддів вважає законним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про незаконність оскаржуваного наказу про звільнення позивача, так як його було звільнено з посади, яка не була введена відповідачем при поновленні позивача на роботі, до штатного розкладу.
Таким чином доводи апеляційної скарги відповідача не заслуговують на увагу та спростовуються викладеним.
Щодо доводів апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права, які виразилися в тому, що суд не відреагував на зауваження відповідача про обрання позивачем неналежного способу захисту порушених на його думку прав, то такі доводи є безпідставними, з огляду на положення статті 15 ЦК України щодо права кожної особи на захист свого порушеного права, статті 16 ЦК України щодо права кожної особи на звернення до суду за захистом свого порушеного права у визначений спосіб, та з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України щодо можливості позивача у розпорядженні своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
При цьому суд за наслідками розгляду справи та вирішення спору по суті прийшов до висновку про те, що позивачем обрано належний спосіб захисту порушеного його права.
Відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Першим таким юридичним фактом є порушення власником законних прав працівника. "Законних" - це не слід розуміти так, що маються на увазі лише права, передбачені законами. Будь-яке суб`єктивне право, яке виникло на підставі закону, підзаконного акта, угоди, трудового договору, іншої угоди між сторонами трудових правовідносин і має чинність, потрібно визнати законним.
Обов`язок по відшкодуванню моральної шкоди виникає лише за умови, що моральні страждання працівника, або втрата ним нормальних життєвих зв`язків, або необхідність додаткових зусиль для організації свого життя стали наслідками порушення законних прав працівника.
Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України у пункті 13 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року, відповідно до ст. 237 1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
При визначенні розміру моральної шкоди суд першої інстанції врахував, що відбулося повторне незаконне звільнення позивача із займаної посади заступника директора з питань розвитку, у зв`язку з чим він переніс моральні страждання, емоційно-розумові навантаження, перебував на лікуванні, чому передували стресові фактори, джерелом яких є порушення його трудових прав, а також, що йому виповнилося 62 роки, пошук нового місця роботи є суттєво ускладненим через перевагу молодшим працівникам, що позивач залишився без роботи, а отримувана ним заробітна плата була його основним джерелом доходу.
Наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги в тому, що позивачем не доведено спричинення йому моральної шкоди, у тому числі і в зазначеному ним розмірі.
З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції встановлено доведеним факт спричинення позивачу моральної шкоди, яка полягала у душевних стражданнях, пов`язаних із незаконним звільненням, втраті заробітку та нормальних життєвих зв`язків, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, а також з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості, вірно визначений розмір моральної шкоди в сумі 150000,00 грн.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, а рішення суду не підлягає до скасування.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд
Постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс» залишити без задоволення.
Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 10 січня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
ГоловуючийМ. В. Матківська СуддіІ. В. Міхасішин І. М. Стадник
Повний текст судового рішення складено 07 березня 2024 року
