Справа № 573/2448/23

Номер провадження 1-кп/573/26/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2024 року Білопільський районнийсудСумської областіу складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захиника ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопіллі кримінальне провадження, що зареєстроване в ЄРДР 06 грудня 2023 року за №12023200570000648, по обвинуваченню

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Білопілля Сумської області, зі спеціальною освітою, розлученого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

- за ст. 336 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з довідки військово-лікарської комісії №1722, медичний огляд ВЛК ОСОБА_6 проведений 24 листопада 2023 року.

На підставі статті 49 «а» графи ІІ Розкладу хвороб, який є додатком до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року за №402 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за №1109/15800 ОСОБА_6 , перебуваючи на військовому обліку, будучи військовозобов`язаним, у зв`язку із оголошенням загальної мобілізації і призовом на військову службу в Збройні Сили України за мобілізацією пройшов військово-лікарську комісію, за наслідками якої його визнано придатним для проходження військової служби.

01 грудня 2023 року о 09:40 годині військовозобов`язаному ОСОБА_6 була вручена повістка про явку для відправки 04 грудня 2023 року о 05:00 годині до ІНФОРМАЦІЯ_2 та подальшого направлення у військову частину НОМЕР_1 для проходження військової служби під час мобілізації, а також його попереджено про кримінальну відповідальність у разі відмови від проходження військової служби.

Усупереч вимогам ст. 65 Конституції України, положенням ст. ст. 1, 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу України» від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ, ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-ХІІ та Указу Президента України №69/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України №2105-ІХ від 03 березня 2022 року (зі змінами, внесеними Указом від 17 травня 2022 року №342/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року №2264-IX, Указом від 12 серпня 2022 року №574/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року №2501-IX, Указом від 07 листопада 2022 року №758/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року №2739-IX, Указом від 06 лютого 2023 року №59/2023, затвердженим Законом України від 07 лютого 2023 року №2915-ІХ, Указом від 01 травня 2023 року №255/2023, затвердженим Законом України від 02 травня 2023 року №3058-ІХ, Указом від 26 липня 2023 року №452/2023, затвердженим Законом України від 27 липня 2023 року №327-ІХ, Указом від 06 листопада 2023 року №735/2023, затвердженим Законом України від 08 листопада 2023 року №3430-ІХ) ОСОБА_6 , будучи достовірно обізнаним про проведення на території України мобілізації, без поважних причин, свідомо не прибув 04 грудня 2023 року о 05:00 годині до ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_2 для направлення проходження служби до військової частини НОМЕР_1 .

Після того, діючи умисно, всупереч вимогам ст. 65 Конституції України, положенням ст. ст. 1, 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу України» від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ, ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-ХІІ та Указу Президента України №69/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України №2105-ІХ від 03 березня 2022 року (зі змінами, внесеними Указом від 17 травня 2022 року №342/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року №2264-IX, Указом від 12 серпня 2022 року №574/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року №2501-IX, Указом від 07 листопада 2022 року №758/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року №2739-IX, Указом від 06 лютого 2023 року №59/2023, затвердженим Законом України від 07 лютого 2023 року №2915-ІХ, Указом від 01 травня 2023 року №255/2023, затвердженим Законом України від 02 травня 2023 року №3058-ІХ, Указом від 26 липня 2023 року №452/2023, затвердженим Законом України від 27 липня 2023 року №3276-ІХ, Указом від 06 листопада 2023 року №735/2023, затвердженим Законом України від 08 листопада 2023 року №3430-ІХ), будучи попередженим про кримінальну відповідальність за ухилення від призову за мобілізацією, ОСОБА_6 без поважних причин, не маючи права на відстрочку від призову за станом здоров`я та з інших поважних причин, передбачених ст. 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку, умисно ухилився від виконання свого конституційного обов`язку та ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Виконуючи вказані дії, ОСОБА_6 розумів їх суспільну небезпечність, усвідомлював можливість настання суспільно небезпечних наслідків від цих дій та бажав їх настання, тобто діяв з прямим умислом.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою винуватість визнав повністю, щиро розкаявся та дав показання, які відповідають обставинам, викладеним у обвинувальному акті. Зокрема пояснив, що перебуває на військовому обліку та є військовозобов`язаним. 01 листопада 2023 року працівники ТЦК приїхали до нього додому і вручили йому повістку. Після цього він пройшов лікарську комісію, за результатами якої вже знав, що за станом здоров`я він придатний для мобілізації. На цьому ґрунті він зірвався і запив. Щоб вийти із запою ОСОБА_6 звернувся до наркодиспансеру в м. Суми, де з 12 по 21 листопада 2023 року пройшов курс лікування від алкоголю. Після цього він у лікарні забрав лікарський висновок про придатність до служби і відніс його в ТЦК. Потім 01 грудня 2023 року йому вручили бойову повістку, за якою він повинен був прибути в ТЦК з речами 04 грудня 2023 року. Також йому роз`яснили наслідки неприбуття по повістці у виді притягнення до кримінальної відповідальності. Але 04 грудня 2023 року він свідомо до ТЦК не прибув, бо злякався.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації №6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з якими суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

При цьому встановлено, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, а тому в суду немає сумнівів у добровільності та істинності їх позицій.

Також судом обвинуваченому роз`яснено, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують його особу, дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті та вироку суду, доведена повністю.

За таких обставин суд дії ОСОБА_6 кваліфікує за ст. 336 КК України як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Призначаючи покарання обвинуваченому у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує таке.

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» звернуто увагу судів на те, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні кримінального правопорушення, суди мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема, у справі «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів та меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів з огляду на відповідність таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.

За місцем проживання ОСОБА_6 характеризується задовільно, не інвалід, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_6 згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, оскільки він повністю визнав свою винуватість, критично оцінив вчинений ним злочин; активне сприяння розкриттю злочину, бо він правдиво повідомив про обставини його вчинення; вперше притягується до кримінальної відповідальності.

Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_6 згідно зі ст. 67 КК України, судом не встановлені.

При обранні виду та міри покарання для обвинуваченого суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Також суд враховує і те, що вчинений ОСОБА_6 злочин пов`язаний із ситуацією, яка наразі склалася в країні, збройною агресією рф та конституційним обов`язком кожного громадянина захищати свою країну.

ОСОБА_6 хоча і скоїв умисний нетяжкий злочин, але його поведінка створює в очах громадян та суспільства в цілому негативне враження безладдя, безкарності, тим паче під час введеного на всій території України воєнного стану та мобілізації, що суттєво підвищує ступінь суспільної небезпечності як вчиненого діяння, так і винуватого.

У зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України - захист незалежності та територіальної цілісності України набуває особливого значення та повинен бути забезпечений усіма можливими засобами. Наслідки ухилення від військової служби в цих умовах через покарання повинні досягати такої мети, яка зможе запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням сформує негативну думку інших військовослужбовців, вплине на їх бойовий дух та мотивацію, не сприятиме дотриманню мети покарання, сприятиме ухиленню інших осіб від призову на військову службу під час мобілізації, та в свою чергу вплине на якість оборони України, функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність і підготовку Збройних Сил України до здійснення покладених на них функцій і завдань.

Зазначені вищеобставини унеможливлюютьвиправлення обвинуваченогобез реальноговідбуття покаранняв умовахізоляції відсуспільства,тому зурахуваннямобставин, що пом`якшують покарання, суд дійшов висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах санкції, передбаченої статтею 336 КК України.

Запобіжний захід ОСОБА_6 під час досудового розслідування та судового розгляду не застосовувався і на теперішній час підстав для його застосування не вбачається.

Процесуальні витрати у провадженні відсутні.

Питання про речові докази необхідно вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили ОСОБА_6 не обирати.

Строк покарання ОСОБА_6 відраховувати з дня затримання.

Речові докази копію облікової картки до військового квитка серії НОМЕР_2 ОСОБА_6 , копію військового квитка серії НОМЕР_2 ОСОБА_6 , копію розписки про отримання повістки №267 ОСОБА_6 від 01 грудня 2023 року, копії аркушів книги відвідувачів ІНФОРМАЦІЯ_4 за 04 грудня 2023 року, копії аркушів видачі повісток військовозобов`язаним по ІНФОРМАЦІЯ_4 за 01 грудня 2023 року, копію довідки №1722 від 02 грудня 2023 року ВЛК щодо ОСОБА_6 , копію картки обстеження та медогляду військовозобов`язаного ОСОБА_6 №1722 від 24 листопада 2023 року, які зберігаються у матеріалах кримінального провадження, що знаходиться в Білопільському відділі Сумської окружної прокуратури, залишити там же.

На вирок може бути подана апеляція до Сумського апеляційного суду через Білопільський районний суд Сумської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя