ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №333/6217/23 Головуючий в 1 інст. Холод Р.С.

Провадження №33/807/702/23 Доповідач в 2 інст. Дадашева С.В.

Категорія ч.2 ст.172-15 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2023 року місто Запоріжжя

Суд апеляційної інстанції у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Дадашевої С.В., за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника-адвоката Лугового Б.В., розглянув в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , за апеляційною скаргою захисника останнього - адвоката Лугового Б.В. на постанову Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 23 серпня 2023 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який перебуває на посаді начальника радіолокаційної станції певної військової частини, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 гривень (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок).

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави у розмірі 536,80 грн.

Згідно з постановою суду, ОСОБА_1 є військовою службовою особою Збройних Сил України, який займає посаду начальника радіолокаційної станції певної військової частини.

13 липня 2023 року близько 09 год. 06 хв. по технічній позиції певного окремого радіолокаційного взводу країна-агресор (рф) застосувала баражуючий боєприпас типу «ланцет», що стало наслідком влучання у інженерне обладнання радіолокаційної станції.

На вказаній позиції, у місці розташування зазначеного інженерного обладнання ніс військову службу старший лейтенант ОСОБА_1 , який у порушення вимог ст.ст.11,12,14, 16, 17, 58, 59, 120 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №548-XIV (із змінами), не виконав розпорядження старших командирів та начальників по належному забезпеченню захисту та збереженню радіоелектронної техніки, а саме: не замаскував радіоелектронну техніку захисною штатною сіткою, що безпосередньо входило в його службові обов`язки, хоча мав таку реальну можливість.

Таким чином, ОСОБА_1 допустив неналежне виконання своїх службових обов`язків та недбале ставлення до військової служби в умовах особливого періоду, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.172-15 КУпАП.

В апеляційній скарзі та доповненнях до неї захисник-адвокат Луговий Б.В. просить постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що судом першої інстанції помилково визнано доведеними обставини, які не підтверджуються доказами та допущено порушення норм процесуального права.

Посилається на те, що коло службових обов`язків ОСОБА_1 судом не встановлювалось взагалі.

Вказує, що суд лише цитує положення Статутів Збройних сил України, які виписано загальними фразами і з яких не випливає існування у ОСОБА_1 відповідного службового обов`язку.

Більше того, зауважує, що з наведених судом доказів не убачається, що відповідні заходи з маскування взагалі передбачені нормами чинного законодавства і що їх здійснення входить до обов`язків саме ОСОБА_1 .

Зазначає, що судом зроблено висновок про незабезпечення інженерного обладнання позицій на належному рівні, при цьому, чим та як встановлено цей самий належний рівень, з матеріалів справи встановити неможливо.

Звертає увагу, що матеріали справи взагалі не містять жодних документів, які б містили перелік службових обов`язків ОСОБА_1 .

Також, сам протокол про військове адміністративне правопорушення не містить навіть посилання на документи, в яких може міститися відповідний перелік.

Вказує, що матеріали службового розслідування також не містять будь-якого опису службових обов`язків ОСОБА_1 , а містять лише перелік загальних статей Статутів Збройних Сил України.

Таким чином, вважає безпідставним висновок про те, що ОСОБА_1 неналежним чином поставився до виконання свої службових обов`язків, а як наслідок і наявність у нього вини у формі необережності.

Крім того, судом допущено суттєве порушення норм процесуального права оскільки, постановою від 14 серпня 2023 року, суд першої інстанції витребував з військової частини копії матеріалів службового розслідування по вищевказаному факту.

Вважає, що тим самим, суд першої інстанції перебрав на себе функцію обвинувачення, самостійно здійснив збирання доказів у справі, чим виявив свою упередженість в розгляді справи.

Заслухавши пояснення особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Лугового Б.В., які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд доходить таких висновків.

Згідно з положеннями ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Зі змісту ст.283 КУпАП вбачається, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення має бути законною, обґрунтованою та вмотивованою.

Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Цих вимог закону суд першої інстанції дотримався не в повній мірі, оскільки не з`ясував повно і всебічно всіх обставин справи та не проаналізував належним чином наявні в справі докази.

Так, згідно з матеріалами справи, щодо ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії А2189 №20 від 13 липня 2023 року, у якому зазначено, що останній, будучи начальником радіолокаційної станції,не виконав розпорядження старших командирів та начальників по належному забезпеченню захисту та збереженню радіоелектронної техніки, внаслідок чого остання зазнала значних пошкоджень, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.172-15 КУпАП.

До протоколу додано:

- письмові пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 13 липня 2023 року;

- службова характеристика старшого лейтенанта ОСОБА_1 від 13 липня 2023 року;

- письмові пояснення ОСОБА_1 від 13 липня 2023 року.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції були витребувані та досліджені також додаткові докази, а саме: матеріали службового розслідування за вищевказаним фактом, відеозапис та фотознімки радіолокаційної станції після влучання БПЛА ударного типу «ланцет».

Дослідивши наявні в справі докази в т.ч. додаткові докази, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП України.

На думку апеляційного суду, такий висновок суду першої інстанції є передчасним, оскільки на його підтвердження достатніх доказів в матеріалах справи немає.

При розгляді справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП, не визнав та надав пояснення, зміст яких відображений в оскаржуваній постанові, та які зводяться до того, що він не мав реальної можливості запобігти наслідкам, про які ідеться в протоколі.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції було допитано свідка ОСОБА_2 (заступника командира певної військової частини з озброєння), показання якого відображені в оскаржуваній постанові. Ці показання зводяться до того, що при передислокуванні елементарних заходів маскування вказаної станції застосовано не було, у т.ч. станція не була накрита навіть маскувальною штатною сіткою. Про проблеми з маскування радіоелектронної станції 12 липня 2023 року керівництву військової частини не доповідалося.

Свідок ОСОБА_3 в суді першої інстанції пояснив, що за вищевказаним фактом було проведено службове розслідування та в діях начальника радіолокаційної станції старшого лейтенанта ОСОБА_1 встановлено неналежне виконання службових обов`язків та недбале ставлення до військової служби в умовах особливого періоду, що проявилось у нездійсненні дій по захисту та збереженню РЕТ, яка зазнала значних пошкоджень.

При апеляційному розгляді ОСОБА_1 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та додатково зазначив, що він перебуває на посаді начальника радіолокаційної станції певної військової частини. До його основних посадових обов`язків входило у разі поломки станції ремонтувати її та під час оголошення готовності №1 разом з оператором керувати роботою з виявлення повітряних цілей. Менше ніж за 12 годин був наданий наказ від командирів про переїзд на іншу позицію. Інші військовослужбовці займались перевозкою, розташуванням майна та підготовкою місця для ночівлі. Зауважив, що його безпосереднім начальником є перший командир ОСОБА_4 та інші офіцери, але вони перебували в пункті постійної дислокації. Також зазначив, що ним було отримано наказ лише щодо переміщення позиції та розгортання станції, щоб вона була в боєздатному стані у визначений термін. На запитання суду, чи входило до його службових обов`язків здійснення заходів щодо маскування радіолокаційної системи, останній зазначив, що обов`язки писались ще у мирний час. У військовий час до його службових обов`язків маскування радіолокаційної системи та її захист - не входило. Маскування цієї системи нічим не передбачено. Навіть, в комплекті до радіолокаційної станції не йде маскувальних сіток. Сітка в наявності була, але вона була не тих розмірів, що сама станція. Заходів, щоб замаскувати тією сіткою, що була в наявності, ним не вживалось, оскільки при переміщенні на іншу дислокацію станція вийшла з ладу та він займався її ремонтом. Після того, як закінчили ремонт станції, то вже була оголошена готовність №1. Після надходження команди №1 ще ремонтували станцію. При розгортанні зразка, при її включенні та перевірці готовності до роботи, було виявлено помилку у роботі станції, яка не дозволяла станції працювали на повну потужність. Почали ремонтувати зразок, під час вже ремонту була оголошена готовність №1. Після ремонту станції вони вже працювали по готовності №1. Ворожий ланцет вразив радіолокаційну станцію приблизно у антену. Антена висотою приблизно 8 метрів. Накрити її тією сіткою, що була в наявності, ніяк неможливо.

Захисник ОСОБА_1 - адвокат Луговий Б.В. навів доводи, які є аналогічними тим, що викладені в апеляційній скарзі.

При перевірці вказаних доводів суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

Частиною 2 статті 172-15 КУпАП передбачена відповідальність за недбале ставлення до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.

Суб`єктом даного правопорушення є військова службова особа. Під військовими службовими особами розуміються військові начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або виконують такі обов`язки за спеціальним дорученням повноважного командування (примітка до ст.172-13 КУпАП).

З об`єктивної сторони вказане правопорушення характеризується суспільно-небезпечною бездіяльністю у вигляді недбалого ставлення до служби та суспільно-небезпечними наслідками, які можуть настати в результаті цього.

Службова недбалість може проявлятись у формі: 1) невиконання службових обов`язків через несумлінне ставлення до них або 2) неналежного виконання службових обов`язків через несумлінне ставлення до них.

Невиконання службових обов`язків означає невиконання службовою особою дій, передбачених як безумовних для виконання нею по службі.

Неналежне виконання службових обов`язків - це такі дії службової особи в межах службових обов`язків, які виконані не так, як того вимагають інтереси служби.

Суб`єктивна сторона цього правопорушення характеризується самовпевненістю або недбалістю.

Для наявності складу цього правопорушення окрім іншого слід встановити, що відповідна особа мала реальну можливість виконати належним чином свої обов`язки. Визначення можливості (чи неможливості) виконання нею своїх обов`язків здійснюється за допомогою відповідних об`єктивних та суб`єктивних факторів. До об`єктивних факторів належать зовнішні умови, в які поставлена службова особа (забезпечення охорони матеріальних цінностей, наявність транспорту чи людських ресурсів тощо), а до суб`єктивних - особливості цієї особи (її фізичні дані, ступінь інтелектуального розвитку, наявність спеціальних знань, досвіду, роботи тощо) .

Згідно з вищевказаним протоколом, недбале ставлення ОСОБА_1 до військової служби полягає в тому, що він не виконав розпорядження старших командирів та начальників по належному забезпеченню захисту та збереженню радіоелектронної техніки, а саме: не замаскував радіоелектронну техніку захисною сіткою.

В свою чергу, ОСОБА_1 стверджує, що такого наказу чи розпорядження від старших командирів та начальників йому не надходило та зауважив, що до його службових обов`язків не входило обов`язок щодо маскування радіолокаційної системи та здійснення її захисту.

До матеріалів справи при складанні протоколу про адміністративне правопорушення уповноваженою особою не долучено документу, де були б зазначені службові обов`язки ОСОБА_1 , як начальника радіолокаційної станції.

У протоколі про адміністративне правопорушення серії А2189 №20 від 13 липня 2023 року, складеного щодо ОСОБА_1 , суть адміністративного правопорушення належним чином не сформульована, з відображенням обов`язкової кваліфікуючої ознаки інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення, яка б відповідала диспозиції ч.2 ст.172-15 КУпАП.

Також, в протоколі про адміністративне правопорушення, складеного щодо ОСОБА_1 , не вказано, яку норму спеціального закону ним порушено, у результаті чого може настати відповідальність, передбачена ч.2 ст.172-15 КУпАП.

Окрім цього, в протоколі не зазначено місце та час вчинення інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення, а лише зазначено дату та час влучання баражуючого боєприпасу типу «ланцет» у радіолокаційну техніку.

Викладене свідчить про невідповідність складеного протоколу вимогам ст.256 КУпАП.

Всупереч вимогам ст.278 КУпАП, на недоліки протоколу при підготовці справи до розгляду суд першої інстанції уваги не звернув, разом з цим, при формулюванні суті вчиненого правопорушення, суд вийшов за межі складеного протоколу, самостійно вказавши в оскаржуваній постанові про те, що ОСОБА_1 порушив вимоги ст.ст.11,12,14, 16, 17, 58, 59, 120 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №548-XIV (із змінами) та допустив неналежне виконання своїх службових обов`язків та недбале ставлення до військової служби в умовах особливого періоду, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.172-15 КУпАП, що не було відображено в самому протоколі.

Таким чином, суд перебрав на себе функції органу, уповноваженого на складання протоколу про адміністративні правопорушення, що не узгоджується з вимогами чинного законодавства та на що обґрунтовано звертає увагу сторона захисту.

На думку суду апеляційної інстанції, вищевказаний протокол про військове адміністративне правопорушення та докази, що додані до цього протоколу, не є достатніми для висновку про винуватість ОСОБА_1 у інкримінованому йому правопорушенні.

В тому числі, в матеріалах справи немає переконливих доказів на спростування доводів сторони захисту про те, що, діючи в межах своїх повноважень, наявними засобами та в умовах, що мали місце, ОСОБА_1 з об`єктивних причин не міг відвернути наслідки, що настали.

Не підтверджено і причинний зв`язок між діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 та наслідками, про які вказано в протоколі, на що суд першої інстанції уваги не звернув.

Матеріали службового розслідування, на які суд послався в оскаржуваній постанові, не долучались до протоколу та були витребувані у командира певної військової частини за ініціативою суду без наявності про це відповідного клопотання від самого ОСОБА_1 . Окрім того, на думку суду апеляційної інстанції, цими матеріалами також не спростовуються доводи сторони захисту, вказані вище. Більш того, Акт службового розслідування стосується 14 військовослужбовців (в т.ч. ОСОБА_1 ), та згідно з цим актом, неправомірні дії всіх зазначених осіб перебувають у причинному зв`язку з подією, що трапилась.

В оскаржуваній постанові перелічені досліджені докази, але не здійснено їх змістовного аналізу та не наведено переконливого обґрунтування, чому суд прийняв одні докази та відкинув інші.

Викладене свідчить про те, що суд першої інстанції повно і всебічно не з`ясував всіх обставин справи та не перевірив їх доказами, у зв`язку з чим висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вищевказаному правопорушенні є такими, що суперечать фактичним обставинам.

В свою чергу, суд має обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом», оскільки таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі - презумпції невинуватості. При цьому усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).

Тягар доведення в діях особи складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган.

На думку апеляційного суду, зібрані в справі докази не відповідають критерію «поза розумним сумнівом».

З урахуванням викладеного, оскаржувана постанова суду не може бути визнана законною та обґрунтованою, тому підлягає безумовному скасуванню з закриттям провадження в справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП- через відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу захисника-адвоката Лугового Б.В. задовольнити.

Постанову Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 23 серпня 2023 року стосовно ОСОБА_1 за ч.2 ст.172-15 КУпАП скасувати.

Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.172-15 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду С.В. Дадашева

Дата документу Справа № 333/6217/23