Єдиний державний реєстр судових рішень
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Вінниця
11 січня 2024 р. Справа № 120/8909/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною, зобов"язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України (далі - військова частина НОМЕР_1 ДПС України, відповідач ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що в період з 07.04.2022 р. по 25.06.2022 р. приймав участь у бойових діях на території Чернігівської і Сумської областей, відтак, має право на збільшення додаткової винагороди до 100000 грн. Однак, виплачено відповідачем лише 30000 грн.
Не погоджуючись із такою бездіяльністю, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін. Також, даною ухвалою встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та витребувано додаткові докази у відповідача та Військової частини НОМЕР_2 .
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову вказуючи, що дійсно позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та з 07.04.2022 р. відряджений до оперативного угрупування "Сіверськ" з метою прийняття участі у заходах. Наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 28.06.2022 року № 37-вв (додаток №2) позивача направлено у службове відрядження до НОМЕР_4 прикордонного загону, який перебуває в оперативному угрупуванні військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », з 27.06.2022 року, з метою прийняття участі у заходах. При цьому, відповідач зазначає, що в листах із Списками підтверджень безпосередньої участі у бойових діях або заходах за квітень-червень 2022 у складі військової частини НОМЕР_2 у формі, визначеній додатком 2 до наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 31 березня 2022 року № 164-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168», які надходили до Військової частини НОМЕР_1 , даних щодо позивача зазначено не було.
Таким чином, враховуючи викладене, участь позивача у бойових діях або заходах протягом спірного періоду, в повній мірі не підтверджена у порядку, який визначався Наказом №164-АГ, що підтверджує відсутність у військової частини НОМЕР_1 правових підстав для здійснення нарахування та виплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі за період спірних правовідносин.
Крім того, відповідач звертає увагу суду, що додаткова винагорода у розмірі 4666,67грн - за червень, зазначена в Інформації про грошове забезпечення позивача, нарахована позивачу, на підставі наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 08.08.2022 року №413-ОС «Про виплату додаткової винагороди» за участь у червні 2022 року у бойових діях та заходах, під час перебування у службовому відрядженні в іншому прикордонному загоні, та не відноситься до спірного періоду
Відтак, на думку відповідача, здійснювати виплату додаткової винагороди позивачу за періоди участі в бойових діях на території Чернігівської та Сумської областей, які не підтверджені Списками, відсутні підстави.
Представником позивача подано відповідь на відзив, в якій зазначається, що наявність бойового розпорядження та довідки від 05.08.2022 року №1741 підтверджує факт того, що позивач брав безпосередню участь у бойових діях в період з 07.04.2022 року по 30.04.2022 року, з 01.05.2022 року по 31.05.2022 року, з 01.06.2022 по 25.06.2022 року. Відповідно, позивач має право на отримання збільшеної додаткової винагороди до 100000 грн. відповідно до Постанови №168.
Також до суду надійшли письмові пояснення військової частини НОМЕР_2 , відповідно до яких зазначено, що підтвердженням про безпосередню участь в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії є довідка про безпосередню участь в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії.
За червень місяць 2022 року рапорт про виплату доплати до додаткової винагороди у розмірі 70000 гривень, пропорційно із розрахунку на місяць, стосовно військовослужбовців прикордонної комендатури швидкого реагування, у тому числі і ОСОБА_1 , на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України від першого заступника начальника загону - коменданта прикордонної комендатури ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) полковника ОСОБА_2 - не надходив.
Також до письмових пояснень долучено рапорти про виплату доплати до додаткової винагороди за квітень - травень 2022 року.
Суд, з`ясувавши доводи сторін, викладені в поданих заявах по суті справи, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону імені Героя України старшого лейтенанта Вячеслава Семенова від 07.04.2022 року № 5-вв позивача направлено у службове відрядження до оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », з 07.04.2022 року, з метою прийняття участі у заходах. Підстава: бойове розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 02 квітня 2022 року №56-Т.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 старшого лейтенанта Вячеслава Семенова № 37-вв від 27.06.2022 року позивача направлено у службове відрядження до НОМЕР_5 прикордонного загону, який перебуває в оперативному угрупуванні військ " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", з 27 червня 2022 року, з метою прийняття участі у заходах. Підстава: бойовий наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20 червня 2022 року №99/гриф.
Отже, з 07.04.2022 року позивач перебував у службовому відрядженні у НОМЕР_6 прикордонному загоні (військовій частині НОМЕР_2 ), який входить в оперативне угрупування військ " ІНФОРМАЦІЯ_4 ", що підтверджується довідкою № 1741 від 05.08.2022, виданою військовою частиною НОМЕР_2 .
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 №1741 від 05.08.2022 року сержант ОСОБА_1 , який проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської та Сумської областей з 07.04.2022 року по 30.04.2022 року, з 01.05.2022 року по 31.05.2022 року та з 01.06.2022 по 25.06.2022 року.
На переконання позивача військовою частиною НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування та не виплати йому в повному обсязі додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, у розмірі 100000 грн. за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської і Сумської областей за періоди з 07.04.2022 року по 30.04.2022 року, з 01.05.2022 року по 31.05.2022 року та з 01.06.2022 по 25.06.2022 року, в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, а тому позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, та визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 24 Конституції України гарантується рівність конституційних прав і свобод та рівність всіх громадян перед законом.
Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 № 2232-XII (Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби.
Статтею 2 Закону № 2232-XII встановлено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Положеннями статті 3 Закону № 2232-XII передбачено, що правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до п. 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Згідно з Інструкцією Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України 25 червня 2018 року № 558 грошове забезпечення означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 Про введення воєнного стану в Україні та № 69 Про загальну мобілізацію Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв постанову № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану (далі - Постанова № 168).
Так, пунктом п. 1 Постанови № 168 передбачено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до п. 2-1 Постанови № 168 порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Спірним у цій справі є право позивача на отримання збільшеної виплати додаткової винагороди до 100000 грн, відповідно до Постанови КМУ № 168.
З метою виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану (із змінами) та з метою врегулювання виплат військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, Адміністрацією Державної прикордонної служби України було видано наказ від 31.03.2022 №164-АГ Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 (Наказ № 164).
Пунктом 1 Наказу №164 визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби, які проходять військову службу в органах охорони державного кордону (прикордонних загонах) виплачується додаткова винагорода (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірі 30000 гривень, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Пунктом 2 Наказу № 164 встановлено, що під терміном безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій; бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями; бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; з завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); здійснення польотів, ведення повітряного бою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); здійснення заходів з виводу сил та засобів з під удару противника (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); виконання бойових завдань кораблями, катерами, морськими суднами в морській, річковій акваторії (у т. ч. поза межами районів ведення бойових дій).
Пунктом 3 Наказу № 164 передбачено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі одного з таких документів: бойового наказу (бойового розпорядження); журналу бойових дій (вахтового журналу) або журналу ведення оперативної обстановки або бойового донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постових відомостей (під час охорони об`єкту, на який було здійснено збройний напад, або артилерійський ракетний обстріл); рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, КрМО, КаМО, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням, військових звань, прізвищ, імен та по-батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.
В наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100000 гривень за місяць обов`язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо.
Пунктом 6 Наказу №164 визначено начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби накази про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям в розмірі 100000 гривень або 30000 гривень видавати на підставі рапортів начальників (командирів) підрозділів.
Пунктом 12 наказу №164 встановлено, що виплата військовослужбовцям додаткової винагороди здійснюється щомісяця (у поточному місяці за попередній) на підставі наказів начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників (командирів).
Сторонами не заперечується факт участі позивача у бойових діях або заходах впродовж періодів з 07.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 25.06.2022 включно. Зокрема відповідач у відзиві зазначив, що позивачу видано довідку про участь у бойових діях або заходах згідно з додатком № 1 до Наказу № 164 - АГ, однак зауважує, що ця довідка являється персональним підтвердженням права конкретного військовослужбовця, а підставою для проведення виплат є списки за формою згідно з додатком № 2 до Наказу № 164 - АГ.
До того ж, обставини участі позивача у бойових діях або заходах визнаються і військовою частиною НОМЕР_2 , куди позивача було відряджено для прийняття участі у заходах. Так, на першому аркуші письмових пояснень зазначено, що підтвердженням про безпосередню участь в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії є довідка про безпосередню участь в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії.
В свою чергу, в письмових поясненнях представника військової частини НОМЕР_2 зазначено, що за червень місяць 2022 року рапорт про виплату доплати до додаткової винагороди у розмірі 70000 гривень, пропорційно із розрахунку на місяць, стосовно військовослужбовців прикордонної комендатури швидкого реагування, у тому числі і ОСОБА_1 , на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України від першого заступника начальника загону - коменданта прикордонної комендатури ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) полковника ОСОБА_2 - не надходив.
Разом з тим, до письмових пояснень долучено рапорти про виплату доплати до додаткової винагороди у розмірі 70000 грн за квітень - травень 2022 року, де серед інших зазначена інформація про позивача - сержанта ОСОБА_1 період участі у бойових діях та підстава.
Отже, зважаючи на наявність бойового розпорядження від 02.04.2022 р. №56 гриф та довідки від 05.08.2022 р., суд доходить висновку, що позивач брав безпосередню участь у бойових діях в період з 07.04.2022 р. по 30.04.2022 р., з 01.05.2022 р. по 31.05.2022 р., з 01.06.2022 р. по 25.06.2022 р. включно Відповідно, позивач має право на отримання збільшеної виплати додаткової винагороди до 100000 грн. згідно з постановою №168.
Що ж до "списків військовослужбовців", на які посилається відповідач, суд зауважує, що відповідно до п. 4 Наказу № 164-АГ визначено начальникам регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, до яких відряджені військовослужбовці з інших органів та підрозділів щомісячно до 5 числа поточного місяця повідомляти органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах за попередній місяць (додаток 2).
Пунктом 5 цього наказу встановлено, що виплату додаткової винагороди здійснювати на підставі наказу начальника (командира) Держприкордонслужби. В наказі про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100000 гривень на місяць, обов`язково зазначати підстави для його видання.
Пунктом 12 Наказу № 164-АГ визначено, що виплата військовослужбовцям додаткової винагороди здійснюється щомісяця (у поточному місяці за попередній) на підставі наказів начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників (командирів).
Аналізуючи процитовані вище норми пунктів 3-5 Наказу № 164-АГ суд доходить висновку, що оформлена відносно позивача довідка від 05.08.2022 (видана на підставі бойового розпорядження Адміністрації державної прикордонної служби України 02.04.2022 № 56) є допустимим, належним, достовірним та достатнім доказом безпосередньої участі позивача (відрядженого військовослужбовця) у бойових діях або заходах, а відтак і підтверджує його право на виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі за періоди з 07.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 25.06.2022.
Наказом № 164-АГ механізм реалізації цього права поставлено у залежність від вчинення начальником регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, до яких відряджені військовослужбовці з інших органів та підрозділів, дій у формі щомісячного повідомлення органів, в яких ці військовослужбовці проходять службу, про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах. Це повідомлення здійснюється у спосіб надсилання документів (списків) згідно додатку 2 до наказу № 164-АГ. В подальшому, це повідомлення є підставою для прийняття наказу про виплату військовослужбовцю додаткової винагороди у збільшеному розмірі.
При розгляді цієї справи встановлено, що жоден суб`єкт спірних правовідносин не ставить під сумнів безпосередню участь позивача у бойових діях або заходах, а відтак його право на виплату спірної додаткової винагороди за періоди з 07.04.2022 по 30.04.2022, із 01.05.2022 по 31.05.2022, із 01.06.2022 по 25.06.2022. Однак, із певних причин (об`єктивного чи суб`єктивного характеру) до відповідача не надіслано інформації за встановленою формою та у передбачені строки, як цього вимагає пункт 4 Наказу № 164-АГ, що і стало перешкодою для виплати позивачу додаткової винагороди та причиною порушення його прав на отримання у повному обсязі належних йому сум грошового забезпечення.
За цих обставин суд не може погодитися із аргументами відповідача, що підставою для нарахування додаткової винагороди є виключно списки за формою згідно додатку 2 до Наказу № 164-АГ, які мали направлятись військовою частиною, у відрядженні якої перебував позивач. Суд зауважує, що надіслання цих списків є елементом процедури виплати додаткової винагороди, тоді як право позивача на отримання спірних сум підтверджується довідкою від 05.08.2022 (видана на підставі бойового розпорядження Адміністрації державної прикордонної служби України від 02.04.2022 № 56 гриф). Тому, враховуючи, що позивач дотримався усіх умов для виплати йому додаткової винагороди, відповідач не може посилатися як на підставу незгоди із позовом на невиконання військовою частиною формальних процедур реалізації права, адже в іншому випадку на позивача буде покладено тягар негативних наслідків за недотримання однією із військових частин встановленого ДПС України порядку, чим порушуватиметься суть права позивача на отримання належного йому грошового забезпечення у повному обсязі.
Аналогічна позиція викладена в постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду у справі № 120/9813/22 від 22.05.2023 р.
Окремо, суд вказує, що відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 2 КАС України, основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є верховенство права.
При цьому, принцип правової визначеності є невід`ємною, органічною складовою принципу верховенства права. Про це у низці своїх рішень зазначає зокрема Європейський Суд з прав людини. У своїх рішеннях Конституційний Суд України також посилається на принцип правової визначеності, наголошуючи на тому, що він є необхідним компонентом принципу верховенства права.
Принцип правової визначеності (певності) загальний принцип права, який гарантує забезпечення легкості з`ясування змісту права і можливість скористатися цим правом у разі необхідності.
Так, Конституційний Суд України сформулював у Рішенні від 22 вересня 2005 р. № 5-рп/2005 у справі про постійне користування земельними ділянками, в якому зазначається, що «із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі» (абзац другий підпункту 5.4 п. 5 мотивувальної частини) [14]. Цим Конституційний Суд України наголосив, що невизначеність, нечіткість правової норми призводить до її неоднакового розуміння та тлумачення, що в практичній площині призводить до різного застосування
У справі Sunday Times v. United Kingdom Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції термін передбачено законом передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін передбачено законом має на увазі не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика. Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія (ЄСПЛ аналогічної позиції дотримується у справі Steel and others v. The United Kingdom)
Також у рішенні в справі The Sunday Times v. United Kingdom Європейський суд зазначив, що закон повинен бути досить доступним, він повинен служити для громадянина відповідним орієнтиром, достатнім у контексті, в якому застосовуються певні правові норми у відповідній справі; норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, яка дає можливість громадянинові регулювати свою поведінку.
При цьому ЄСПЛ у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі Щокін проти України зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Отже, національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції.
Суд вказує, що постанова КМУ №168 передбачає, що виплата додаткової винагороди до 100000 грн. здійснюється на підставі наказів командирів, при цьому, умовою для такої виплати є безпосередня участь у певний період у бойових діях або забезпечені здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи саме в районах здійснення зазначених заходів.
Суд акцентує увагу, що ані постановою КМУ №168, ані наказом №164-АГ не врегульовано питання щодо виплати спірної додаткової винагороди за умови документального підтвердження права на її отримання (тобто безпосередньої участі у бойових діях), однак без видачі командиром наказу про таку виплату.
Тобто фактично командир на власний розсуд вправі вирішувати виплачувати додаткову винагороду чи ні, що не відповідає принципам правової визначеності та порушує вимогу якості закону.
Більш того, п.1 постанови КМУ вказує, що виплата винагороди до 100000 грн. здійснюється військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, тобто підставою є прийняття участі у відповідних заходах.
Відтак, суд не погоджується із доводами відповідача, що підставою для нарахування додаткової винагороди є виключно Списки, які мали направлятись військовою частиною, у відрядженні якої перебував позивач. Хоча такі й мають бути подані, однак не є визначальною чи єдиною підставою для виплати.
Підставою для виплати відповідно до постанови КМУ №168, як вже цитувалось вище, є саме наказ командира, якому передує документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, яким є один з таких документів:
бойовий наказ (бойового розпорядження);
журнал бойових дій (вахтового журналу) або журнал ведення оперативної обстановки або бойового донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постових відомостей (під час охорони об`єкту, на який було здійснено збройний напад, або артилерійський ракетний обстріл);
рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, КрМО, КаМО, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням, військових звань, прізвищ, імен та по-батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.
Тобто, для виплати винагороди до 100000 грн. має бути підтверджена документально участь військовослужбовця у бойових діях.
Судом встановлено, що стосовно ОСОБА_1 наявне бойове розпорядження датоване 02.04.2022 р. та довідка, яка підтверджує періоди його участі з 07.04.2022 р. по 30.04.2022 р. , з 01.05.2022 р. по 31.05.2022 р. , з 01.06.2022 р. по 25.06.2022 р.
При цьому, суд вказує на те, що позивачу виплачено додаткову винагороду за червень 2022 р. в сумі 4666,67 грн на підставі наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 08.08.2022 року № 413-ОС за у бойових діях та заходах в червні 2022 року, під час перебування у службовому відрядженні в іншому прикордонному загоні. Однак, вказана виплата не відноситься до спірного періоду, що також підтверджується поясненнями представника відповідача.
Відтак, вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не виплати позивачу додаткової винагороди за період з 07.04.2022 р. по 30.04.2022 р., з 01.05.2022 р. по 31.05.2022 р., з 01.06.2022 р. по 25.06.2022 р. та зобов`язання виплатити таку за вказаний період підлягають задоволенню.
Як наслідок, підлягає задоволенню похідна вимога про зобов`язання відповідача виплатити позивачу додаткову винагороду за період з 07.04.2022 р. по 30.04.2022 р., з 01.05.2022 р. по 31.05.2022 р., з 01.06.2022 р. по 25.06.2022 р. включно в розрахунку 100000 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, з врахуванням проведених виплат за цей період.
При цьому, суд не вбачає підстав для зазначення у резолютивній частині рішення суми недоплаченої додаткової винагороди, оскільки рішення суду носить зобов`язальний характер, а визначення точної суми до виплати відноситься до завдань відповідача, що виникатимуть на виконання покладеного судом обов`язку.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про наявність підстав для часткового задоволення даного адміністративного позову, відповідно до вищенаведених мотивів.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд не встановив факту понесення позивачем витрат зі сплати судового збору, адже від його сплати позивача звільнено в силу Закону України Про судовий збір від 8 липня 2011 року № 3674-VI.
В той же час, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України).
Приписами частини 4-6 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Судом встановлено, що в підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача надано договір про представництво в адміністративній справі від 20 червня 2023 року, квитанцію від 22 червня 2023 року про отримання адвокатам гонорару в сумі 5000 грн., та ордер на надання правничої (правової) допомоги.
За умовами зазначеного договору ( п. 1 ) адвокат зобов`язується надати правову допомогу та представляти інтереси клієнта в суді у адміністративній справі за його позовом до військової частини про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії. Згідно з п. 1.4 договору клієнт доручає адвокату вивчити та скласти необхідні документи для захисту інтересів клієнт, оскаржувати судові рішення ( ухвали ) до апеляційних та касаційних судових інстанцій.
Згідно з п. 4.1 договору, обсяг правової допомоги враховується при визначенні обгрунтованого розміру гонорару.
Відповідно до п. 4.2 договору гонорар адвоката складає суму обумовлену сторонами - 5000 грн.
Проте, суд зауважує, що стороною позивача не надано акту приймання передачі наданих послуг.
Проаналізувавши надані документи на підтвердження наданих позивачу послуг правничої допомоги та докази на понесення позивачем відповідних витрат на оплату послуг адвоката суд зауважує, що предмет договору про представництво в адміністративній справі передбачає також оскарження судових рішень до апеляційних та касаційних судових інстанцій, що включається в фіксовану суму гонорару.
Відтак, вирішуючи питання про розподіл судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, обсяг наданих адвокатом послуг та їх необхідність для розгляду справи в суді першої інстанції, а також приймає до уваги, що заперечень щодо заявленої до відшкодування суми витрат на правову допомогу від відповідача не надходило.
Таким чином, приймаючи до уваги, що гонорар адвоката складає обумовлену сторонами суму 5000 грн., а обсяг правової допомоги згідно з умовами договору передбачає також надання такої і в судах апеляційної та касаційної інстанцій, відтак, суд вважає, що витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції підлягають розподілу пропорційно наданим послугам та задоволеним вимогам, в зв`язку з чим суд приходить до висновку про стягнення з відповідача - військової частини НОМЕР_1 на користь позивача коштів в сумі 2500 грн., що буде відповідати принципам обґрунтованості, співмірності та справедливості.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частин НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 в повному обсязі додаткової винагороди, встановленої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 р., у розмірі 100000 грн. за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської і Сумської областей за період з 07.04.2022 р. по 30.04.2022 р., з 01.05.2022 р. по 31.05.2022 р. , з 01.06.2022 р. по 25.06.2022 р. включно в розрахунку 100000 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 р. «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 07.04.2022 р. по 30.04.2022 р. включно , з 01.05.2022 р. по 31.05.2022 р. включно, з 01.06.2022 р. по 25.06.2022 р. включно з розрахунку 100000 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, з врахуванням проведених виплат за цей період.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2500,00 (дві тисячі п`ятсот) гривень.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 )
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ 14321819)
СуддяЗаброцька Людмила Олександрівна
