ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" грудня 2023 р. Справа№ 910/9529/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Барсук М.А.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Руденко М.А.
при секретарі: Овчинніковій Я.Д.
за участю представників сторін:
від позивача: Мартиненко А.М.;
від відповідача: Панченко Ю.В.;
від третьої особи: Будник К.А.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз"
на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 року (повний текст складено 11.04.2023)
у справі №910/9529/22 ( суддя Алєєва І.В.)
за позовом Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи"
за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"
про зобов`язання вчинити дії,-
В С Т А Н О В И В:
Короткий зміст позовних вимог
Приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи" (з урахуванням заяв про зміну предмету позову) про зобов`язання відповідача змінити на інформаційні платформі Оператора газотранспортної системи інформацію про обсяги протранспортованого природного газу ПрАТ по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» по ГРС Волноваха - 6ZОРDON4027101Е, на наступні обсяги: березень 2022 року - 2 214 425,03 м.куб.; квітень 2022 року - 1 118 234,18 м.куб.; травень 2022 року - 361 871,37 м.куб.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що починаючи з 01.03.2022 до 24.05.2022 ТОВ «Оператор ГТС» в особі Краматорського ЛВУМГ передавав на інформаційну платформу значення добового обсягу природного газу переданого через ГРС Волноваха у кількості 160 590, 41 м.куб., що в результаті призвело до відображення на інформаційній платформі інформації щодо протранспортованого природного газу AT «Донецькоблгаз» по ГРС Волноваха - 6ZОРDON4027101Е у наступних обсягах: березень 2022 року - 5 049 794,80 м.куб., квітень 2022 року - 4 817 712,60 м.куб., травень 2022 року - 3 733 727,27 м.куб.
Позивач не погоджується із вказаною інформацією щодо обсягів протранспортованого природного газу на інформаційній платформі, вважає, що вона не відповідає вимогам п. 6 глави 4 розділу III Кодексу ГТС, відповідно до яких, якщо вимірювання не проводились терміном більше трьох діб, обсяг газу визначається за даними попередніх трьох аналогічних періодів або технічною угодою.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 року в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що заявлені позивачем вимоги про зобов`язання відповідача внести зміни до інформаційної платформи Операторів ГТС даних щодо передачі газу за минулі періоди не призведуть до реального поновлення прав позивача в разі задоволення позову.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 року у справі №910/9529/22 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
- предметом позову у даній справі є вимога про зобов`язання відповідача відобразити на інформаційній платформі інформацію щодо протранспортованого газу у березні, квітні та травні 2022, яка буде відповідати вимогам п. 6 глави 4 розділу ІІІ Кодексу ГТС;
- висновок суду першої інстанції про неефективність обраного позивачем способу захисту не відповідає висновкам Верховного Суду, ґрунтується на невірному застосуванні норм ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, п. 4 глави 5 п. 3 глави 7 розділу ІІІ ГТС;
- у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у справі № 922/698/20 викладений висновок, що внесення змін на інформаційній платформі оператора ГТС є належним способом захисту;
- в порушення приписів ч. 1, ч. 2, ч. 5 ст. 236, п.п.5,7 ч. 4 ст. 238 ГПК України суд неповно встановив обставини, які мають значення для справи.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/9529/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.
В той же час, на час надходження апеляційної скарги, матеріали справи №910/9529/22 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою суду від 08.05.2023 відкладено вирішення питання щодо вчинення процесуальних дій, передбачених параграфом 2 глави 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 року у справі №910/9529/22 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду.
На адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою суду від 29.05.2023 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 27.06.2023.
Ухвалою суду від 26.06.2023 справу № 910/9529/22 було призначено до розгляду на 25.07.2023.
У судових засіданнях 25.07.2023 та 26.09.2023 оголошено перерву до 26.09.2023 та 24.10.2023 відповідно.
Ухвалою суду від 17.10.2023 розгляд справи призначено на 14.11.2023.
14.11.2023 о 14 год. 37 хв. у місті Києві та Київській області була оголошена повітряна тривога, у зв`язку з чим судове засідання за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 у справі № 910/9529/22 не відбулося.
Ухвалою суду від 14.11.2023 розгляд справи призначено на 12.12.2023.
Позиції інших учасників справи
20.06.2023 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти вимог та доводів апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
31.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи" (оператор) та Приватним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" (замовник) укладено Договір транспортування природного газу № 1910000137, за яким оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в цьому договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні (п. 2.1. Договору).
Відповідно до п. 5.4. Договору сторони погодили, що додатком 3 до Договору визначається перелік комерційних вузлів обліку газу, встановлених на всіх фізичних точках входу/виходу.
Додатком 3 до Договору сторони визначали, що у ГРС Волноваха встановлено комерційний вузол обліку газу.
Пунктом 2.8. Договору сторони визначили, що взаємовідносини між замовником та оператором при забезпеченні (замовленні, наданні, супроводженні) послуг транспортування за цим Договором здійснюються сторонами через інформаційну платформу ТОВ «Оператор ГТС».
Позивач вказує, що 26.02.2022 року в результаті бойових дій було пошкоджено магістральний та газорозподільний газопровід, по яким здійснювалось газопостачання від ГРС Волноваха, що призвело до неконтрольованих витоків природного газу, про що свідчать дані з обчислювача, який встановлено на комерційному вузлу обліку природного газу ГРС Волноваха.
Починаючи з 01.03.2022 відповідач перестав надавати позивачу дані про обсяг природного газу, який було протранспортовано через ГРС Волноваха.
Відтак, починаючи з 01.03.2022 до 24.05.2022 ТОВ «Оператор ГТС» в особі Краматорського ЛВУМГ передавав на інформаційну платформу значення добового обсягу природного газу переданого через ГРС Волноваха у кількості 160 590, 41 м.куб., що в результаті призвело до відображення на інформаційній платформі інформації щодо протранспортованого природного газу AT «Донецькоблгаз» по ГРС Волноваха - 62ОРООМ027101Е у наступних обсягах: березень 2022 року - 5 049 794,80 м.куб., квітень 2022 року - 4 817 712,60 м.куб., травень 2022 року - 3 733 727,27 м.куб.
Позивач не погоджується із вказаною інформацією щодо обсягів протранспортованого природного газу на інформаційній платформі, вважає, що вона не відповідає вимогам п. 6 глави 4 розділу III Кодексу ГТС, відповідно до яких, якщо вимірювання не проводились терміном більше трьох діб, обсяг газу визначається за даними попередніх трьох аналогічних періодів або технічною угодою.
AT «Донецькоблгаз» здійснив власні розрахунки протранспортованого природного газу, та просив, з урахуванням заяви про зміну підстав позову, яка була прийнята судом першої інстанції, позивач зобов`язати ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» змінити на інформаційній платформі Оператора газотранспортної системи інформацію про обсяги протранспортованого природного газу ПрАТ по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» по ГРС Волноваха - 6ZОРDON4027101Е, на наступні обсяги: березень 2022 року - 2 214 425, 03 м.куб.; квітень 2022 року - 1 118 234, 18 м.куб.; травень 2022 року - 361 871, 37 м.куб.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що заявлені позивачем вимоги про зобов`язання відповідача внести зміни до інформаційної платформи Операторів ГТС даних щодо передачі газу за минулі періоди не призведуть до реального поновлення прав позивача в разі задоволення позову.
Однак, колегія суддів не погоджується із відповідними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права чи інтересу та припинення дій, які порушують це право або інтерес.
Розпорядження своїм правом на захист є засадничим принципом цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Згідно із частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною першою статті 15 ЦК України виокремлено три окремі підстави для захисту цивільного права особи: 1) порушення, 2) невизнання, 3) оспорювання цивільного права.
Захист цивільних прав - це певні дії з випередження, припинення порушених прав або відновлення порушених прав особи.
Суб`єктивні цивільні прав та інтереси особи захищаються в порядку передбаченому законом за допомогою застосування, зокрема, способів захисту.
Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 16.11.2022 № 911/3135/20, від 29.06.2021 у справі №916/964/19).
Тобто це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу.
Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини (див. висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 906/283/20, від 26.04.2023 у справі № 924/438/22, від 20.06.2023 у справі № 906/129/21, від 20.06.2023 у справі № 910/5529/19, від 27.06.2023 у справі № 924/1351/20 (924/493/22), від 27.06.2023 у справі № 916/2851/17, від 04.07.2023 у справі № 904/9132/21, від 18.07.2023 у справі № 908/1845/21, від 25.07.2023 у справі № 910/7826/21).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання (див. висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вказав, що заявлені позивачем вимоги про зобов`язання відповідача внести зміни до інформаційної платформи Операторів ГТС даних щодо передачі газу за минулі періоди не призведуть до реального поновлення прав позивача в разі задоволення позову, оскільки нормами чинного законодавства не передбачена можливість і порядок внесення відомостей до інформаційної платформи Оператора ГТС з коригуванням даних щодо обсягів переданого газу за минулі періоди.
Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначено у частині другій статті 16 ЦК України.
Схожий перелік способів захисту прав та інтересів суб`єктів господарювання містить частина друга статті 20 ГК України, положення якої кореспондуються з частиною другою статті 16 ЦК України.
Перелік способів захисту порушених прав та інтересів, закріплений у наведених нормах, не є вичерпним, що обумовлено розгалуженою системою правовідносин, які врегульовані нормами права.
Абзацом дванадцятим частини другої статті 16 ЦК України визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Подібне нормативне регулювання містить абзац дванадцятий частини другої статті 20 ГК України відповідно до якого права та законні інтереси суб`єктів господарювання захищаються також іншими способами, передбаченими законом
Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно із частиною першою статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Характер вимоги позивача про захист права визначається характером порушеного чи оспорюваного права або інтересу, зміст і призначення якого, в основному, і визначає спосіб його захисту.
За частинами першою, другою статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Спосіб захисту, визначений законом або договором у розумінні статті 5 ГПК України - це спосіб захисту, передбачений законами України або договором, або не передбачений ними, але такий, що не суперечить законам України.
Спосіб захисту є визначеним законом або договором у тому разі, коли закон (нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України) та/або умови укладеного сторонами договору передбачають можливість захисту прав чи законних інтересів учасника відповідного правовідношення за допомогою певного способу. Такий спосіб захисту може бути універсальним (застосування якого можливе до всіх чи більшості видів цивільних правовідносин і який може мати певний конкретизований зміст в конкретній правовій ситуації), стосуватися певної обмеженої групи цивільних правовідносин чи навіть бути суто індивідуальним (наприклад, передбачений договором для конкретного порушення і одночасно такий, що не є різновидом універсального чи групового способу захисту).
Системний аналіз положень наведених норм свідчить, що позивач як особа, якій належить право на звернення до суду з позовом за захистом свого права та інтересу, самостійно визначає порушене, невизнане чи оспорюване право або охоронюваний законом інтерес, що потребують судового захисту, та спосіб захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб, який не суперечить закону і який він просить суд визначити у рішенні.
Натомість суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, чи інтереси цієї особи, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 19.05.2020 у справі № 922/4206/19, від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).
Велика Палата Верховного Суду вже зауважувала, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог, але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом. Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.02.2022 у справі № 750/3192/14, від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц, від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18).
Безпосередню мету, якої прагне досягнути позивач звертаючись з позовом до суду, втілює спосіб захисту порушеного права, застосування якого має за ціль попередити, усунути чи компенсувати наслідки порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного цивільного права та інтересу.
Застосування способу захисту має бути об`єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорювання та спричинених відповідними діяннями наслідків (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 18.01.2013 у справі № 488/2807/17, від 04.07.2023 у справі № 373/626/17).
Позивач вправі обирати будь-який із передбачених частиною другою статті 16 ЦК України, частиною другою статті 20 ГК України, способів захисту, а також способи захисту, передбачені договором або іншим законом. Проте не кожен спосіб захисту за своїми властивостями може бути застосований в окремо визначених конкретних правовідносинах (конкретній правовій ситуації).
Якщо обраний позивачем спосіб захисту порушеного права враховує зміст порушеного права, характер його порушення, наслідки, які спричинило порушення, правову мету, якої прагне позивач, обставини, наслідки порушення, такий спосіб захисту відповідає властивості (критерію) належності.
Іншою не менш важливою, окрім належності, є така властивість (критерій) способу захисту порушених прав та інтересів як ефективність - можливість за наслідком застосування засобу захисту відновлення, наскільки це можливо, порушених прав та інтересів позивача.
Отже, належність та ефективність за своєю природою є різними за змістом властивостями (критеріями) способу захисту порушених прав та інтересів, які характеризують спосіб захисту з точки зору допустимості застосування в межах судової юрисдикції з огляду на правовий характер вимоги та наявності умов до його застосування у конкретних правовідносинах (належність) та можливості за наслідком його застосування відновлення (отримання найбільшого ефекту у відновленні) порушених прав та інтересів позивача (ефективність).
Звідси, належним способом захисту порушених прав є спосіб захисту, який відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення, наслідкам, які спричинило порушення, правовій меті, якої прагне суб`єкт захисту, тоді як під ефективним способом захисту розуміється такий, що забезпечує відновлення порушеного права позивача (спричиняє потрібні результати) без необхідності вчинення інших дій з метою захисту такого права, повторного звернення до суду задля відновлення порушеного права. Тобто спосіб захисту, який виходячи з характеру спірних правовідносин та обставин справи здатен призвести до відновлення порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів (має найбільший ефект у відновленні).
Позивач у даній справі прагне захистити порушене, на його думку, право шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи" скоригувати на його інформаційній платформі відомості про обсяги протранспортованого природного газу.
Правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу урегульовані Законом України "Про ринок природного газу".
Відповідно до вимог ст. 33 Закону України «Про ринок природного газу» оператор газотранспортної системи розробляє кодекс газотранспортної системи за результатами консультацій із суб`єктами ринку природного газу та подає його Регулятору на затвердження. Після затвердження кодексу газотранспортної системи Регулятором оператор газотранспортної системи розміщує його на своєму веб-сайті.
Згідно п. 5 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи (далі Кодексу ГТС), затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 № 2493, інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.
Відповідно до п.1 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС для забезпечення електронної взаємодії та документообігу між суб`єктами ринку природного газу, у тому числі для організації замовлення та супроводження послуг транспортування природного газу в умовах добового балансування газотранспортної системи, а також між суб`єктами ринку природного газу та операторами торгових платформ оператор газотранспортної системи зобов`язаний створити та підтримувати функціонування інформаційної платформи. Інформаційна платформа складається з апаратного та програмного забезпечення.
Згідно п. 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи.
Пунктом 2.8. договору сторони передбачили, що взаємовідносини між замовником та оператором при забезпеченні (замовлені, наданні, супроводженні) послуг транспортування за цим договором здійснюються сторонами через інформаційну платформу Оператора відповідно до вимог Кодексу.
Тобто, всі операції, здійснені сторонами договору на інформаційній платформі Оператора, створюють відповідні правові наслідки для сторін.
Як вже було зазначено вище, в обґрунтування свого порушеного права позивач посилається на відображення в інформаційній платформі значень добового обсягу природного газу, переданого ГРС Волноваха, які не підтверджені ані операторами газорозподільних станцій візуально на місці, ні зафіксованими даними з обчислювачів, ані роздруківками обчислювачів, які розміщені на газорозподільних станціях.
Пунктом 3 глави 7 розділу ІІІ Кодексу ГТС встановлено, що розбіжності сторін у частині обсягу прийнятого/переданого природного газу врегульовуються відповідно до умов цього Кодексу, технічної угоди, а у разі недосягнення згоди - у суді.
Згідно із пунктами 1, 3 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є: визнання права; припинення дії, яка порушує право.
За частиною другою статті 20 ГК України права та законні інтереси суб`єктів господарювання захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц).
Для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов`язку, зокрема у таких випадках:
- кредитор у таких правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею цієї особи-боржника в позасудовому порядку;
- особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити своє право у межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов`язання, оскільки такий судовий розгляд кредитор не ініціював (наприклад, кредитор надсилає претензії, виставляє рахунки на оплату тощо особі, яку він вважає боржником).
Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите. Водночас у разі, якщо кредитор уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права, або такий спір суд уже вирішив, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника не є належним способом захисту.
Ефективність позовної вимоги про визнання відсутності права чи про визнання права припиненим має оцінюватися, виходячи з обставин справи залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду з огляду на принцип процесуальної економії (див. висновки щодо застосування способу захисту у вигляді визнання відсутності права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц).
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла до висновку, що заявлений у даному спорі спосіб захисту порушеного права шляхом внесення змін до інформаційної платформи оператора щодо обсягів протрансопртованого газу направлений на врегулювання розбіжностей між сторонами щодо обсягу прийнятого/переданого природного газу, відображеного на інформаційній платформі оператора ГТС, який випливає із вимог Кодексу ГТС.
Застосування наведеного способу захисту забезпечить визначення вірної кількості протранспортованого газу за спірні періоди та дозволить запобігти пред`явленню постачальником газу необґрунтованих вимог зі сплати заборгованості з поставки природного газу, відомості щодо кількості якого формуються відповідно до даних, які розміщені в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи.
А тому, заявлений позивачем спосіб захисту є таким, що відповідає змісту порушеного права, забезпечує ефективне поновлення прав такої особи, оскільки за своїм змістом спрямований на врегулювання розбіжностей в частині обсягу прийнятого/переданого природного газу.
Можливість звернення позивачів з відповідними позовними вимогами також підтверджено в постановах Верховного Суду від 19.07.2022 у справі № 904/3855/21, від 05.07.2022 у справі № 904/3866/21, від 23.06.2021 у справі № 922/2919/20.
Крім того, схожі правові висновки щодо ефективності захисту порушеного права викладені у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 17.11.2023 у справі № 910/12832/21.
А тому, є помилковим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову з підстав неналежності та неефективності обраного способу захисту порушеного права.
Стосовно суті позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
Згідно із ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до ч. 1 та ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, яка кореспондується з вимогами статті 526 Цивільного кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що в певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з частиною першою статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Кодекс ГТС є регламентом функціонування газотранспортної системи України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України. Дія цього Кодексу поширюється на всіх суб`єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності.
Пункт 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС визначає договір транспортування як договір, укладений між оператором ГТС та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор ГТС надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу (замовлення розподілу потужності, замовлення транспортування природного газу, послуга балансування) на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору ГТС вартість отриманих послуг (послуги).
Пункт 5 глави 1 розділу Кодексу ГТС також містить наступні визначення:
інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу;
комерційний вузол обліку природного газу (ВОГ) - вузол обліку, що застосовується для проведення комерційних розрахунків при визначенні об`єму (обсягу) транспортування (споживання/постачання) природного газу в точці комерційного обліку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 32 Закону "Про ринок природного газу" транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу. Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором.
Отже, правовідносини між замовником та оператором газотранспортної системи щодо одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування газу, у тому числі послуг балансування системи, що є складовими послуги транспортування природного газу, однією із особливостей яких є те, що вони здійснюються виключно на підставі договору транспортування; регламентуються, окрім як загальними положеннями про зобов`язання/договір та їх виконання, також спеціальними нормами, що регулюють правовідносини, які виникають стосовно функціонування газотранспортної системи України, зокрема положеннями Кодексу газотранспортної системи та Типового договору, який, з урахуванням приписів ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України, визначає зміст та умови договору, укладеного між сторонами у цій справі.
Відповідно до п. 1 глави 3 "Основні засади доступу до газотранспортної системи" розділу І Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи на підставі договору транспортування природного газу та згідно з умовами, визначеними в цьому Кодексі, надає суб`єктам ринку природного газу: право користування газотранспортною системою в межах розподілу потужностей на точках входу та виходу; послуги транспортування природного газу газотранспортною системою в межах договірних потужностей та підтверджених номінацій.
Згідно п. 1 глави 2 розділу ІІІ Кодексу ГТС приймання-передача природного газу у фізичних точках входу та точках виходу здійснюється виключно за наявності комерційного ВОГ (ПВВГ). Комерційний облік природного газу проводиться на комерційному ВОГ (ПВВГ) сторони, що передає природний газ.
Обсяги інших виробничо-технологічних витрат природного газу після комерційного вузла обліку газу на газорозподільних станціях, у тому числі на газорегулюючому обладнанні, запобіжних пристроях, скидних клапанах, продувних свічках тощо, визначаються за результатами інструментального визначення обсягів виробничо-технологічних витрат, що провадиться за графіком або розрахунком погодженими сторонами, у порядку, визначеному в Технічній угоді. (п. 8 глави 2 розділу ІІІ Кодексу ГТС).
Колегією суддів враховано, що на підставі указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 (із подальшими змінами), Закону України № 2102-IX від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Як вказує позивач та не заперечує відповідач, 26.02.2022 внаслідок бойових дій було пошкоджено магістральний та газорозподільний газопровід, по яким здійснювалось газопостачання побутових та непобутових споживачів від ГРС Волноваха, що призвело до неконтрольованих витоків природного газу.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що обсяг газу, який щодобово передавався через ГРС Волноваха в газорозподільні мережі позивача становив у період з 01.02.2022 по 24.02.2022 в межах обсягів від 63 тис.м.кв./доба до 93 тис.м.кв/доба.
Після початку ведення бойових дій обсяг газу, що передавався через ГРС Волноваха, становив:
26.02.2022 - 200 тис.кв.м./доба;
27.02.2022 за повну газову добу становив 160 590,42 тис.кв.м./доба;
28.02.2022 з 15 год відбір природного газу з ГТС Волноваха зріз з 6,7 тис.кв.м./година до 11 тис.кв.м./година.
За твердженням відповідача, 28.02.2022 вузол обліку газу (ВОГ) ГРС Волноваха перебував у справному стані, працював у штатному режимі та не був виведений з експлуатації, однак після 22:00 год. 28.02.2022 внаслідок бойових дій з ВОГ було втрачено зв`язок, відповідно оператор не отримував з нього дані щодо обліку газу.
На цій підставі відповідач, починаючи з 01.03.2022 до 24.05.2022, передавав на інформаційну платформу Оператора ГТС значення добового обсягу природного газу переданого через ГРС Волноваха у кількості газової доби 27.02.2022 (160 590,41 м3).
Відповідно до ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Порядок ведення обліку газу в разі тимчасової несправності або виведення комерційного ВОГ (ПВВГ) з експлуатації врегульовано главою 4 розділу III Кодексу ГТС.
Положеннями п. 1 - п. 5 глави 4 розділу III Кодексу ГТС передбачено, що комерційний ВОГ (ПВВГ) може тимчасово бути виведений з експлуатації на період проведення повірки, перевірки, капітального, поточного ремонту, ліквідації аварійних ситуацій або технічного обслуговування.
При виведенні з експлуатації комерційних ВОГ (ПВВГ) кількість поданого газу за звітний період визначається за показами дублюючих обчислювачів/коректорів або дублюючих ВОГ (у разі їх введення в експлуатацію), а за їх відсутності - відповідно до пунктів 4-6 цієї глави.
У разі пошкодження пломби на комерційному ВОГ (ПВВГ) інша сторона має право вимагати визначення кількості газу за поточний місяць на підставі показів дублюючого ВОГ (ПВВГ).
Якщо вимірювання не проводились за період не більше 3-х годин, кількість газу визначається на підставі середньогодинних значень за 3 години до виводу з експлуатації та 3 годин після відновлення нормального режиму за умови транспортування газу.
Якщо вимірювання не проводились терміном до трьох діб, кількість газу визначається а середньогодинними даними попередніх трьох діб.
Пунктом 6 глави 4 розділу III Кодексу ГТС встановлено, що якщо вимірювання не проводились терміном більше трьох діб, обсяг газу визначається за даними попередніх трьох аналогічних періодів або технічною угодою.
Відповідно п. 2 глави 1 розділу IV Кодексу ГТС взаємовідносини стосовно визначення ФХП, правил обліку, приймання-передачі природного газу тощо регулюються положеннями цього Кодексу та технічною угодою, укладеною між Оператором ГТС та оператором газорозподільної системи, яка зокрема має передбачати порядок дій на випадок виникнення перебоїв у роботі суміжних систем, порядок повідомлення про аварії та порядок взаємодії сторін у разі їх виникнення.
Як визнається позивачем та відповідачем, відповідна технічна угода між сторонами спору укладена не була.
Відповідач стверджує, що відсутність зв`язку з ВОГ Волноваха не є підставою для застосування глави 4 розділу III Кодексу ГТС.
Водночас, відповідачем не спростовано той факт, що в період з 01.03.2022 по 24.05.2022 вимірювання ВОГ Волноваха не проводились та не доведено його справний стан, роботу в штатному режимі саме в цей період.
Більше того, обставини щодо відсутності зв`язку із ВОГ Волноваха після 28.02.2022 та обставини пошкодження газових мереж в м. Волноваха визнаються самим відповідачем у поданому відзиві на позовну заяву.
Посилання відповідача на те, що у нього наявний передбачений наказом Міністерства енергетики України від 04.03.2022 № 101 обов`язок не припиняти подачу природного газу до газорозподільних мереж за будь-яких обставин та подій, зокрема у зв`язку з наявністю пошкоджень в газорозподільних мережах, є необґрунтованим з огляду на наступне.
Так, наказом Міністерства енергетики України від 04.03.2022 № 101 «Про вжиття тимчасових запобіжних заходів» ТОВ «Оператор ГТС України» зобов`язано здійснювати транспортування природного газу і забезпечувати передачу природного газу до газорозподільних мереж та мереж прямих споживачів для подальшого забезпечення газопостачання споживачів України незалежно від наявності/відсутності можливості здійснення приладового (інструментального) обліку природного газу у відповідних точках виходу з газотранспортної системи (п. п. 1.1).
В разі тимчасової несправності або виведення комерційного вузла обліку з експлуатації у точках виходу з газотранспортної системи здійснювати визначення обсягу відборів природного газу з газотранспортної системи в порядку, визначеному положеннями глави 4 розділу III Кодексу ГТС, затвердженого постановою НКРЕКП № 2394 від 30.09.2015 (п. п. 1.2).
Цей наказ від 04.03.2022 № 101 прийнято на виконання рішення Кризового комітету, затвердженого іншим наказом Міністерства енергетики України від 26.02.2022 № 87 «Про введення Кризової ситуації рівня надзвичайної ситуації».
Порядок взаємодії суб`єктів ринку природного газу в кризових ситуаціях врегульований «Національним планом дій», затверджений наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України 02.11.2015 № 687 (надалі - Національний план), передбачає, що при настанні кризової ситуації будь-якого рівня усі суб`єкти ринку природного газу, яких стосуються передбачені цим Планом заходи, зобов`язані виконувати відповідні вказівки та інструкції Міністерства енергетики та захисту довкілля України, а також враховувати у роботі його рекомендації.
На підставі п. п. 5) п. 4 розділу III Національного плану одним із заходів під час кризової ситуації будь-якого рівня, які зобов`язаний вживати Оператори ГТС, є припинення (обмеження) постачання природного газу у випадках, визначених договором, цим Планом та іншими нормативно-правовими актами, та контроль за відсутністю несанкціонованого відбору природного газу з газотранспортної/газорозподільної системи.
Відповідно до п. п. 1) п. 1 глави 1 розділу X Кодексу ГТС Оператор ГТС має право припинити (обмежити) транспортування природного газу в точці входу до газотранспортної системи або точці виходу з газотранспортної системи у випадках визнання аварійним стану систем газопостачання.
За змістом п. 6 глави 3 розділу І Кодексу ГТС, у разі неочікуваного зростання споживання природного газу споживачами, виникнення перебоїв в транспортуванні природного газу, аварійної ситуації, що загрожує безпеці функціонування газотранспортної системи, Оператор ГТС зобов`язаний вжити заходів, передбачених цим Кодексом, Національним планом дій та правилами про безпеку постачання природного газу, затвердженими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в нафтогазовому комплексі.
Згідно з главою 1 розділу XVII Кодексу ГТС у разі виникнення аварії або надзвичайної ситуації, яка викликає загрозу безпеці функціонування газотранспортної системи, оператор газотранспортної системи негайно вживає заходів, які мають на меті усунення аварійної ситуації, а також поновлення належної роботи газотранспортної системи відповідно до Національного плану дій, Плану локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій (далі - ПЛАС), розробленого відповідно до вимог Закону України "Про об`єкти підвищеної небезпеки", Кодексу цивільного захисту України та чинного законодавства.
У разі виникнення кризової ситуації або якщо існує загроза безпеці населення, небезпека руйнування газотранспортної системи, газосховища чи загроза цілісності газотранспортної системи оператор газотранспортної системи вживає заходів, передбачених у правилах про безпеку постачання природного газу та Національному плані дій.
Відповідно до п. 4 глави 1 розділу XVII Кодексу ГТС у разі виникнення аварії або надзвичайної ситуації Оператор ГТС має право не приймати у точках входу для транспортування природний газ або не транспортувати природний газ у точки виходу, якщо це може спричинити загрозу безпеці функціонування газотранспортної системи, здоров`ю або життю людей, природному середовищу або шкоду майну.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з листами № 22/04-558 від 02.03.2022, № 22/04-561 від 02.03.2022 з проханням припинити газопостачання від ГРС Волноваха у зв`язку з пошкодженням в результаті бойових дій комунікацій AT «Донецькооблгаз», а також розгляд варіанту відключення газоповоду-відводу до ГРС сумісно з ГРС с. Ольгінка з урахуванням припиненого раніше газопостачання від ГРС с. Донське.
Зі змісту наказу від 04.03.2022 № 101 вбачається, що обов`язок відповідача, як Оператора ГТС, забезпечувати передачу природного газу до газорозподільних мереж встановлено Міністерством енергетики України виключно в контексті обставин, які спричиняють неможливість здійснення приладового (інструментального) обліку природного газу у відповідних точках виходу з газотранспортної системи.
Положення п. 1.1. наказу від 04.03.2022 № 101 не встановлює безумовного обов`язку передавати природний газ до газорозподільних мереж за наявності доведеного до відома Оператора ГТС факту їх пошкодження.
Більше того, у п. 1.2. наказу від 04.03.2022 № 101 Міністерство енергетики України зазначило про застосування глави 4 розділу III Кодексу ГТС у випадку тимчасової несправності або виведення комерційного вузла обліку газу з експлуатації.
Твердження відповідача, що розрахунок обсягу газу за даними попередніх трьох аналогічних періодів відповідно до положень п. 6 глави 4 розділу III Кодексу ГТС неможливий під час війни, коли мають місце численні пошкодження газових мереж, та може проводитись тільки після фіксації моменту завершення аварійної ситуації (ліквідації пошкоджень та/або відключення споживачів) та відновлення штатного режиму роботи газових мереж, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.
Слід зазначити, що саме з урахуванням кризової ситуації рівня надзвичайної ситуації, пов`язаної з веденням бойових дій, в своєму наказі від 04.03.2022 № 101 Міністерство енергетики України дало відповідачу вказівку застосовувати главу 4 розділу III Кодексу ГТС, при цьому не зробивши жодних виключень щодо застосування п. 6 цієї глави.
При визначенні аналогічного періоду, вказаного в п. 6 глави 4 розділу III Кодексу ГТС, колегія суддів керується визначеннями, наведеними у п. 5 глави 1 розділу Кодексу ГТС, а саме:
«газовий місяць (М)» - місяць, в якому здійснюється надання послуг транспортування природного газу;
«розрахунковий період» - газова доба (D) та/або газовий місяць (М), що складається з газових діб (D), в якій (якому) буде здійснюватися (здійснено) надання послуг транспортування природного газу та відповідно до якої (якого) будуть здійснюватися певні процедури, передбачені цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач при проведенні розрахунків протранспортованого природного газу відповідно до п. 6 глави 4 розділу III Кодексу ГТС вірно керувався обсягами аналогічних періодів - попередніх газових місяців (М).
Не вимагає глава 4 розділу III Кодексу ГТС, як умови здійснення розрахунків, і обов`язкового завершення аварійної ситуації та відновлення роботи газових мереж, на що помилково наполягає відповідач, оскільки для її застосування достатньо факту триваючої відсутності вимірювань за допомогою комерційного ВОГ більше ніж 3 календарних дні.
Як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку із аварійною ситуацією внаслідок пошкодження газорозподільної мережі, відповідачем щодобові обсяги під час аварійної ситуації за період з 01.03.2022 по 24.05.2022 рахувались на підставі даних по витраті газу за останню повну газову добу - 27.02.2022 (160 590,41 м3).
Водночас, відповідач не довів правомірність застосування ним до всього спірного періоду обсягів газової доби 27.02.2022 (160 590,41 м3) та не зазначив норму законодавства чи пункт договору, які б надавали йому право здійснювати відповідні нарахування у такий спосіб, з огляду на те, що положеннями глави 4 розділу III цього Кодексу передбачено визначення обсягів газу за даними попередніх трьох аналогічних періодів, а не останньої газової доби.
Згідно п. 1 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС для забезпечення електронної взаємодії та документообігу між суб`єктами ринку природного газу, у тому числі для організації замовлення та супроводження послуг транспортування природного газу в умовах добового балансування газотранспортної системи, а також між суб`єктами ринку природного газу та операторами торгових платформ оператор газотранспортної системи зобов`язаний створити та підтримувати функціонування інформаційної платформи.
Відповідно до п. 4 глави 4 розділу IV Кодексу ГТС Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи.
Згідно з п. 2.8. договору взаємовідносини між замовником та оператором при забезпеченні (замовленні, наданні, супроводжені) послуг з транспортування за цим договором здійснюються сторонами через інформаційну платформу оператора.
Відповідно, всі операції, здійснені сторонами договору на інформаційній платформі, створюють відповідні правові наслідки для сторін.
А тому, оскільки відповідачем щодобові обсяги природного газу, переданого через ГРС Волноваха, під час аварійної ситуації за період з 01.03.2022 по 24.05.2022 рахувались на підставі даних по витраті газу за останню повну газову добу - 27.02.2022 (160 590,41 м3), які не підтверджені належними доказами, колегія суддів дійшла до висновку, що відомості в інформаційній платформі Оператора ГТС підлягають коригуванню в частині визначення обсягів поставленого (протранспортованого) природного газу по ГРС Волноваха за березень-травень 2022 з урахуванням положень глави 4 розділу III цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку про обґрунтованість позовних вимог, а право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача змінити на інформаційній платформі Оператора газотранспортної системи інформацію про обсяги протранспортованого природного газу ПрАТ по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» по ГРС Волноваха - 6ZОРDON4027101Е, на наступні обсяги: березень 2022 року - 2 214 425,03 м.куб.; квітень 2022 року - 1 118 234,18 м.куб.; травень 2022 року - 361 871, 37 м.куб.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
За таких обставин, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 року у справі № 910/9529/22 - скасуванню з прийняттям нового про задоволення позовних вимог.
Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання позову та апеляційної скарги покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В :
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 у справі № 910/9529/22 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 у справі № 910/9529/22 скасувати, ухваливши нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (03065, місто Київ, пр. Гузара Любомира, будинок 44, код ЄДРПОУ 42795490) змінити на інформаційній платформі Оператора газотранспортної системи інформацію про обсяги протранспортованого природного газу ПрАТ по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (84313, Донецька обл., місто Краматорськ, ВУЛИЦЯ ПІВДЕННА, будинок 1, код ЄДРПОУ03361075) по ГРС Волноваха - 6ZОРDON4027101Е, на наступні обсяги: березень 2022 року - 2 214 425,03 м.куб.; квітень 2022 року - 1 118 234,18 м.куб.; травень 2022 року - 361 871,37 м.куб.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи" (03065, місто Київ, пр. Гузара Любомира, будинок 44, код ЄДРПОУ 42795490) на користь Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" (84313, Донецька обл., місто Краматорськ, ВУЛИЦЯ ПІВДЕННА, будинок 1, код ЄДРПОУ03361075) 2 481,00 грн. судового збору за подачу позову та 3 721,50 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.
5. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.
6. Матеріали справи № 910/9529/22 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено 15.12.2023
Головуючий суддя М.А. Барсук
Судді Є.Ю. Пономаренко
М.А. Руденко
