Постанова
Іменем України
22листопада 2023 року
м. Київ
Справа № 712/4126/22
Провадження № 14-123цс23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Мартєва С. Ю.,
суддів Банаська О. О., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Кравченка С. І., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А.,
розглянула справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ у натурі житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, припинення частки у спільній власності
за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 лютого 2023 року, додаткове рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 квітня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 20 червня 2023 року в частині, що стосується розподілу судових витрат
Історія справи
1. Місцевий суд задовольнив позов особи про поділ у натурі житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, припинення частки у спільній власності.
2. Поділив у натурі між сторонами житловий будинок.
3. Стягнув з відповідача 21 496,00 грн грошової компенсації за відхилення від ідеальної частки, 6 916,00 грн витрат на переобладнання житлового будинку, а всього 28 412,00 грн.
4. Припинив право спільної часткової власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами.
5. Стягнув з відповідача 12 405,00 грн судового збору на користь держави.
6. Адвокат позивача звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення та просив суд стягнути накористь позивача понесені судові витрати на професійну правничу допомогу та витрати на проведення експертизи.
7. Адвокат відповідача подав суду заяву про звільнення від сплати судового збору та заяву про розподіл судових витрат, у якій просив поновити йому строк на подання доказів напідтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, стягнути з позивача судові витрати на професійну правничу допомогу.
8. Додатковим рішенням місцевий суд задовольнив заяву адвоката позивача про ухвалення додаткового рішення і стягнув з відповідача витрати на професійну правничу допомогу та понесені судові витрати на проведення експертизи.
9. Клопотання адвоката відповідача про звільнення від сплати судового збору залишив без задоволення, його заяву про поновлення строку на подання доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу залишив без розгляду, а в ухваленні додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовив.
10. Відповідач на рішення і додаткове рішення суду першої інстанції подав апеляційну скаргу лише в частині розподілу судових витрат.
11. Апеляційну скаргу мотивував тим, що спір виник не із протиправної поведінки відповідача, а об`єктивної необхідності поділу домоволодіння в натурі, отже, підстави відшкодування судових витрат з відповідача відсутні.
12. Зауважив, що позивач неодноразово недобросовісно звертався до суду з подібними позовними вимогами.
13. Послався на те, що висновок експерта був замовлений позивачем до відкриття провадження у справі.
14. Апеляційний суд апеляційну скаргу адвоката відповідача залишив без задоволення, а рішення та додаткове рішення місцевого суду в частині розподілу судових витрат - без змін.
15. Відповідач подав касаційну скаргу на рішення судів попередніх інстанцій у частині розподілу судових витрат.
16. Зазначив, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, висловлених у постановах Верховного Суду, про те, що відшкодування витрат, пов`язаних з призначенням та проведенням експертизи як певної процесуальної дії, має відбуватися в межах виключно судового процесу, та залишив поза увагою факт зловживання процесуальними правами позивача та його адвоката, який представляв інтереси сторони за недійсним ордером.
17. У цій справі Велика Палата Верховного Суду має висловитися щодо можливості відшкодування стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, витрат на складення висновку експерта, підготовленого на замовлення особи до відкриття провадження у справі, та вирішити питання щодо необхідності відступу від правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду: у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року у справі № 824/647/19-а (провадження № К/9901/31359/20) та від 13 липня 2021 року у справі № 640/19089/20 (провадження № К/9901/22986/21), у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 липня 2022 року у справі № 524/710/21 (провадження № 61-1693св22), у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31 травня 2023 року у справі № 914/3881/21.
Зміст заяв позивача та відповідача про відшкодування судових витрат
18. У березні 2023 року адвокат в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат.
19. Заяву мотивував тим, що Соснівський районний суд м. Черкаси рішенням від 27 лютого 2023 року задовольнив позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ у натурі житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами та припинення частки у спільній власності.
20. Послався на те, що, відповідно до частини восьмої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), докази розміру витрат у зв`язку з розглядом справи можуть бути надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.
21. Зазначив, що у зв`язку з розглядом справи позивач витратив 36 262,56 грн на професійну правничу допомогу та на проведення експертизи, зокрема:
12 100,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, що підтверджується: договором про надання послуг від 24 червня 2020 року № 43/20, угодою про вартість послуг (додаток до договору про надання послуг від 24 червня 2020 року № 43/20), актом приймання-передачі наданих послуг у справі № 712/4126/22 від 03 березня 2023 року, детальним описом робіт (наданих послуг), ордером від 24 червня 2020 року серії ЧК № 138524, квитанцією від 10 березня 2023 року № 10;
21 142,24 грн на проведення комплексної судової оціночної будівельної та будівельно-технічної експертизи від 23 червня 2022 року № 07-22 (платіжне доручення від 10 червня 2022 року № 2378487645 та акт здачі-приймання висновку експерта від 26 червня 2022 року № 07-22);
3 020,32 грн на проведення додаткової будівельно-технічної експертизи від 12 грудня 2022 року № 07-22-01 (платіжне доручення від 09 грудня 2022 року № 12798366, акт здачі-приймання висновку експерта від 12 грудня 2022 року № 07-22-01).
22. Копії доказів розміру витрат у зв`язку з розглядом справи додав до заяви.
23. Просив суд ухвалити додаткове рішення у справі № 712/4126/22 та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 36 262,56 грн судових витрат.
24. У березні 2023 року адвокат відповідача ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про звільнення від сплати судового збору.
25. Заяву мотивував тим, що з огляду на статтю 8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати, враховуючи майновий стан сторони.
26. Зазначив, що місцевий суд рішенням від 27 лютого 2023 року стягнув з ОСОБА_2 на користь держави 12 405,00 грн судового збору.
27. Оскільки розмір судового збору, який ОСОБА_2 має сплатити на виконання зазначеного судового рішення, перевищує 5 % розміру його річного доходу, просив суд поновити строк на подання доказів щодо майнового стану ОСОБА_2 та звільнити його від сплати судового збору.
28. У березні 2023 року адвокат відповідача звернувся до суду із заявою про розподіл судових витрат.
29. Заяву мотивував тим, що у зв`язку з розглядом справи № 712/4126/22 ОСОБА_2 поніс 7 400,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, зокрема:
5 000,00 грн витрат на вивчення адвокатом справи № 712/4126/22, підготовку, подання відзиву, клопотання про зупинення провадження, подання заяви про розгляд справи за правилами загального провадження;
1 400,00 грн витрат на участь адвоката у судових засіданнях 07 та 30 листопада 2022 року;
1 000,00 грн на підготовку та подання адвокатом клопотання про витребування доказів, виклик експерта.
30. Зазначив, що строк на подання доказів про понесені судові витрати на професійну правничу допомогу ОСОБА_2 пропустив, оскільки повний текст рішення суду отримав 22 березня 2023 року.
31. Зауважив, що суд відповідно до статті 127 ЦПК України може поновити процесуальний строк, урахувавши, що оплата правової допомоги здійснюється протягом 5 днів з моменту отримання рахунку після ухвалення судового рішення.
32. Копії доказів розміру витрат на професійну правничу допомогу додав до заяви.
33. Послався на те, що за частиною дев`ятою статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
34. Наполягав, що позивач та його представник зловживали процесуальними правами, оскільки декілька разів подавали до суду одну й ту ж позовну заяву, доказів сплати судового збору не надавали, метою подання таких позовів, на його думку, була очевидна маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.
35. Просив суд: поновити строк на подання доказів на підтвердження понесених ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу, стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 400,00 грн.
36. 23 березня 2023 року адвокат відповідача ОСОБА_2 подав до суду клопотання, у якому просив відмовити в задоволенні заяви адвоката позивача про стягнення судових витрат.
37. Клопотання мотивував тим, що позивач та його представник зловживали процесуальними правами, оскільки декілька разів подавали до суду одну й ту ж позовну заяву, доказів сплати судового збору не надавали, метою подання таких позовів, на його думку, була очевидна маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.
38. Зазначив, що фінансове становище ОСОБА_2 не дозволяє йому здійснити оплату витрат на правову допомогу, заявлену позивачем, що підтверджується довідкою про доходи відповідача.
39. Зауважив, що Верховний Суд у постанові від 20 липня 2022 року у справі № 524/710/21 та постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 824/647/19-а дійшов висновку про те, що для відшкодування витрат, пов`язаних з призначенням та проведенням експертизи як певної процесуальної дії, її призначення та проведення має відбуватися виключно в межах судового процесу, оскільки статус учасника справи, зокрема сторони у справі, особа набуває після звернення до суду з позовом та відкриття провадження у справі.
40. Просив врахувати, що: замовлення експертизи та отримання експертного висновку відбулося за ініціативою позивача до звернення до суду з позовом; під час розгляду справи встановлено, що висновок експерта містив неточності, суперечив чинному законодавству; експерт у судовому засіданні зазначив, що приведе у відповідність висновок безкоштовно, на що погодилися сторони.
Зміст додаткового рішення суду першої інстанції
41. Соснівський районний суд м. Черкаси додатковим рішенням від 19 квітня 2023 року задовольнив заяву адвоката позивача.
42. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу та понесені судові витрати на проведення експертизи у повному обсязі.
43. Клопотання ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору залишив без задоволення, його заяву про поновлення строку на подання доказів про підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу залишив без розгляду, а в ухваленні додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовив.
44. Ухвалюючи додаткове рішення про задоволення заяви адвоката Прядки В. М. в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що питання щодо розподілу судових витрат у рішенні від 27 березня 2023 року не вирішено, надані позивачем докази свідчать про те, що судові витрати понесені саме ним та відповідно до статей 133, 141 ЦПК України підлягають стягненню на його користь з відповідача в повному обсязі.
45. Витрати позивача на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у сумі 12 100,00 грн відповідають критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їх розміру, конкретним обставинам справи з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.
46. Вважав, що витрати за проведення комплексної судової оціночно-будівельної, будівельно-технічної експертизи та додаткової будівельно-технічної експертизи є обґрунтованими та підлягають відшкодуванню.
47. Клопотання ОСОБА_2 про зменшення судових витрат залишив без задоволення, оскільки надані ним документи про отримання доходів у 2022 році об`єктивно не дають можливості оцінити його майновий стан, крім того, не наведено належних обґрунтувань щодо зловживання позивачем процесуальними правами, а саме по собі пред`явлення позову не може свідчити про необґрунтованість його дій.
48. Зазначив, що ОСОБА_2 , усупереч частині восьмій статті 141 ЦПК України, не повідомив суд про орієнтовний розмір судових витрат на правничу допомогу, не подав відповідної заяви, докази понесення ним таких витрат надані суду 23 березня 2023 року, після ухвалення рішення у справі, клопотання про поновлення процесуального строку для подання таких доказів з обґрунтуванням поважності причин їх неподання до закінчення судових дебатів у справі не заявив.
49. Дійшов висновку, що клопотання про поновлення строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення, подане адвокатом відповідача, не можна ототожнювати із клопотанням про поновлення процесуального строку на подання доказів, отже, дійшов висновку про залишення без розгляду заяви ОСОБА_2 про поновлення строку для подання доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та відмовив в ухваленні додаткового рішення за заявою ОСОБА_2 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Зміст постанови апеляційного суду
50. Постановою від 20 червня 2023 року Черкаський апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу адвоката Ситника Т. А. в інтересах відповідача ОСОБА_2 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 лютого 2023 року та додаткове рішення цього суду від 19 квітня 2023 року в частині розподілу судових витрат.
51. Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 лютого 2023 року та додаткове рішення цього суду від 19 квітня 2023 року в частині розподілу судових витрат залишив без змін.
52. Залишаючи без змін рішення місцевого суду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач надав висновок експерта під час пред`явлення позову у цій справі, в процесі розгляду справи на замовлення позивача проведено додаткову експертизу, обидва експертні висновки відповідають вимогам статті 102 ЦПК України, у висновках зазначено, що вони виготовлені для подання місцевому суду, експерт попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
53. Дійшов висновку про те, що оскаржене рішення місцевого суду в частині, що стосується розподілу судових витрат є законними та обґрунтованими, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Зміст вимог касаційної скарги
54. 28 липня 2023 року відповідач ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 лютого 2023 року, додаткове рішення цього суду від 19 квітня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 20 червня 2023 року в частині, що стосується розподілу судових витрат, у якій послався на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
55. Просив Верховний Суд:
скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 лютого 2023 року та додаткове рішення цього суду від 19 квітня 2023 року в частині, що стосується розподілу судових витрат;
судові витрати, понесені позивачем за проведення судової експертизи в розмірі 24 162,56 грн, зі сплати судового збору в розмірі 12 405,00 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 12 100,00 грн покласти на позивача;
судові витрати, понесені ОСОБА_2 у суді першої інстанції на правову допомогу в розмірі 7 400,00 грн, покласти на позивача.
Зміст ухвал суду касаційної інстанції
56. Ухвалою від 07 серпня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду поновив ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 лютого 2023 року, додаткове рішення цього суду від 19 квітня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 20 червня 2023 року. Відкрив касаційне провадження у справі та витребував її матеріали із місцевого суду.
57. 06 вересня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
58. Ухвалою від 07 вересня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду справу призначив до розгляду.
59. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 20 вересня 2023 року передав справу для розгляду Великою Палатою Верховного Суду відповідно до частини третьої статті 403 ЦПК України.
60. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 25 жовтня 2023 року прийняла до розгляду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ у натурі житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, припинення частки у спільній власності з метою вирішення питання щодо можливості відшкодування стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, витрат на складення експертного висновку, підготовленого та отриманого на замовлення сторони у справі до відкриття провадження у такій справі, та з`ясування необхідності відступу від правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду: у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року у справі № 824/647/19-а (провадження № К/9901/31359/20) та від 13 липня 2021 року в справі № 640/19089/20 (провадження № К/9901/22986/21), у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31 травня 2023 року у справі № 914/3881/21, та призначила до розгляду в порядку письмового провадження.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
61. Як на підставу касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_2 послався на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, висловленого у постановах Верховного Суду.
62. Зауважив, що на порушення вимог статті 139 ЦПК України суди попередніх інстанцій не взяли до уваги, що замовлення експертизи та отримання експертного висновку відбулося за ініціативою позивача до його звернення до суду з позовом.
63. Виходив з того, що Верховний Суд у постанові від 20 липня 2022 року у справі № 524/710/21 дійшов висновку про те, що положення ЦПК України встановлюють порядок проведення експертизи на замовлення учасника справи та порядок відшкодування витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони.
Це означає, що для відшкодування витрат, пов`язаних з призначенням та проведенням експертизи як певної процесуальної дії, призначення та проведення експертизи має відбуватися виключно в межах судового процесу, оскільки статус учасника справи, зокрема сторони у справі, особа набуває після звернення до суду з позовом та відкриття провадження у справі.
Оскільки замовлення експертизи та отримання експертного висновку відбулося за ініціативою позивача до його звернення до суду з позовом, то підстави для відшкодування витрат на складення такого експертного висновку відсутні.
64. Зазначив, що під час розгляду справи суд встановив, що висновок експерта містив неточності, суперечив чинному законодавству. З огляду на цю обставину експерт у судовому засіданні стверджував, що приведе у відповідність висновок безкоштовно, що погодили сторони.
65. Послався на те, що Верховний Суд у постанові від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18 дійшов висновку про те, що за змістом частини дев`ятої статті 141 ЦПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.
66. Зауважив, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.
67. Дійшов висновку про те, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги, що адвокат позивача неодноразово звертався з одним і тим же позовом до ОСОБА_2 про виділ майна в натурі, визнання права власності на майно, припинення спільної часткової власності.
68. Зазначив, що 28 вересня 2020 року місцевий суд відкрив провадження у справі № 712/8685/20, проте ухвалою від 29 червня 2022 року позовну заяву залишив без розгляду.
69. Звернув увагу на те, що 10 червня 2022 року позивач подав новий позов у справі № 712/4126/22 (яка розглядається) з тим самим предметом і з тих самих підстав.
70. Вважає, що звернення позивача та його представника до суду з однією і тією ж позовною заявою мало на меті здійснення маніпуляції з автоматизованим розподілом справ між суддями та свідчить про зловживання ними процесуальними правами.
71. Наполягає, що основним порушенням у справі, на його думку, є зловживання процесуальними правами позивача та його представника - адвоката Прядки В. М., яке полягає у відсутності повноважень адвоката на представництво інтересів позивача, що підтверджується нечинним ордером серії ЧК № 138524 від 24 червня 2020 року, який не відповідає його типовій формі відповідно до Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41.
Позиція інших учасників процесу
72. До Верховного Суду відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу не надходив.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Межі розгляду справи касаційним судом
73. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
74. У суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 ЦПК України (частина перша статті 402 цього Кодексу).
75. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
76. Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
77. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
78. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
79. Впровадження зазначеного принципу має на меті забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
80. Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
81. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (частина третя статті 133 ЦПК України).
82. Частина перша статті 270 ЦПК України передбачає, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема якщо суд не вирішив питання про судові витрати.
83. Відповідач судові рішення в частині, що стосується розподілу судових витрат, оскаржив у касаційному порядку.
84. Стверджував, що суд апеляційної інстанції безпідставно залишив без змін рішення місцевого суду в частині розподілу судових витрат, оскільки не врахував правових висновків, висловлених у постановах Верховного Суду, про те, що відшкодування витрат, пов`язаних з призначенням та проведенням експертизи як певної процесуальної дії, має відбуватися виключно в межах судового процесу, та залишив поза увагою факт зловживання процесуальними правами позивача та його представника - адвоката Прядки В. М.
Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу
85. Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
86. Частина перша статті 15 ЦПК України визначає, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
87. Відповідно до пункту 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.
88. Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (частина четверта статті 62 ЦПК України).
89. За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
90. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
91. Пункт 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» установлює, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
92. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
93. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
94. При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
95. Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
96. Порядок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу здійснюється відповідно до статей 134, 137, 141 ЦПК України.
97. Відповідно до частини першої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
98. З огляду на статтю 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
99. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
100. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
101. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
102. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
103. Суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
104. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявила клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
105. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) дійшла висновку, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункти 107-109).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (East/West Alliance Limited v. Ukraine), заява № 19336/04).
Також у рішенні ЄСПЛ зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
106. Частина друга статті 141 ЦПК України передбачає, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
107. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).
108. Витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачена (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23 вересня 2021 року у справі № 904/1907/15).
109. Із справи відомо, що у зв`язку з розглядом справи № 712/4126/22 ОСОБА_1 поніс судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 100,00 грн, що підтверджується: копією договору про надання послуг від 24 червня 2020 року № 43/20 (т. 2, а. с. 8), копією угоди про вартість послуг (додаток до договору про надання послуг від 24 червня 2020 року № 43/20) (т. 2, а. с. 6), копією акта приймання-передачі наданих послуг у справі № 712/4126/22 від 03 березня 2023 року (т. 2, а. с. 4), копією детального опису робіт (наданих послуг), копією ордера від 24 червня 2020 року серії ЧК № 138524 (т. 2, а. с. 5), копією квитанції від 10 березня 2023 року № 10 (т. 2, а. с. 7).
110. Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновком судів попередніх інстанцій про доведеність і обґрунтованість 12 100,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, які поніс в суді першої інстанції позивач, та відповідність їх критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їх розміру, конкретним обставинам справи з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.
111. Також суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про неможливість задоволення клопотання ОСОБА_2 про зменшення судових витрат, оскільки надані ним документи про отримані доходи у 2022 році об`єктивно не дають можливості оцінити його майновий стан.
112. Відповідач не навів належного обґрунтування щодо зловживання позивачем процесуальними правами, а саме по собі пред`явлення позову, який задоволено, не може свідчити про необґрунтованість його дій.
113. ОСОБА_2 , усупереч частині восьмій статті 141 ЦПК України, не повідомив суд про орієнтовний розмір судових витрат на правничу допомогу, не подав відповідної заяви, докази понесення ним таких витрат надані суду 23 березня 2023 року - після ухвалення рішення у справі, клопотання про поновлення процесуального строку для подання таких доказів з обґрунтуванням поважності причин їх неподання до закінчення судових дебатів у справі не заявив.
114. Клопотання про поновлення строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення, подане адвокатом Ситником Т. А. в інтересах ОСОБА_2 , не можна ототожнювати із клопотанням про поновлення процесуального строку на подання доказів, тому суд дійшов висновку про залишення без розгляду заяви ОСОБА_2 про поновлення строку на подання доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та відмовив в ухваленні додаткового рішення за заявою ОСОБА_2 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
115. Доводи заявника про зловживання правом шляхом представництва позивача на підставі недійсного ордера старого зразка є неприйнятними.
116. Цей довід відповідача був відсутній у апеляційній скарзі, він не був предметом перегляду та ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, а отже, відповідно, не може бути предметом касаційного перегляду справи.
117. Крім того, з огляду на частину першу статті 26 Закону України «Про адвокатуру» документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути:
1) договір про надання правничої допомоги;
2) довіреність;
3) ордер;
4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.
118. Застосування цієї норми права у подібних правовідносинах уже було предметом перегляду Верховного Суду.
119. Так, у постанові Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 756/3874/22 (провадження № 61-900св23) міститься правовий висновок про те, що не є підставою для скасування законного судового рішення ордер, форма якого не відповідає вимогам Положення про ордер на надання правової допомоги та порядку ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України, оскільки адвокат діяв на підставі договору про надання правової допомоги, що передбачено статтею 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». В адвоката не зупинено право на заняття адвокатською діяльністю і він не позбавлений права на заняття адвокатською діяльністю з виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України.
120. У справі, крім ордера, наявний договір про надання послуг між позивачем і адвокатом Прядкою В. М. (т.1, а. с. 7).
121. Останній брав участь у судових засіданнях, готував промову у дебатах (копія якої містися у справі), відповідно до відомостей Єдиного реєстру адвокатів України не зупинено його право на заняття адвокатською діяльністю та він не позбавлений права на заняття адвокатською діяльністю з виключенням.
122. Решта наведених у касаційній скарзі аргументів, зокрема і щодо зловживання позивачем та його представником процесуальними правами, спрямовані на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно із частиною першою статті 400 ЦПК України.
123. Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
124. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень (рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine) заява № 3236).
125. У постанові Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18, як і у справі, яка переглядається, суд касаційної інстанції відмовив відповідачу у відшкодуванні здійснених ним витрат на правничу допомогу, оскільки вважав, що немає підстав для визнання дій позивача необґрунтованими, звернення до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання процесуальними правами та не можуть вважатися необґрунтованими, тягнути обов`язок позивача відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу.
126. З огляду на викладене доводи касаційної скарги щодо неврахування апеляційним судом висновків у подібних правовідносинах про зловживання процесуальними правами учасниками справи, викладених у постанові Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18, не знайшли свого підтвердження.
Щодо стягнення судових витрат, понесених позивачем на проведення експертизи
127. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи (частина третя статті 133 ЦПК України).
128. Процесуальні питання розподілу судових витрат визначено статтею 141 ЦПК України.
129. Так, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
130. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.
131. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
132. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
133. Відповідно до статті 134 ЦПК України передбачено обов`язок сторін попередньо визначити суми судових витрат. Зокрема, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (частина перша цієї статті).
134. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (частина друга цієї статті).
135. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (частина четверта цієї статті відповідно).
136. Частинами другою, третьою статті 102 ЦПК України передбачено, що предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
137. Суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) сторони (сторона) не надали відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності (частина перша статті 103 ЦПК України).
138. Згідно із частинами першою, п`ятою - сьомою статті 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
139. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.
140. За заявою учасника справи про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, такий висновок судом до розгляду не приймається, якщо суд визнає наявність таких підстав.
141. Подібні норми містяться й в інших процесуальних кодексах (Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України), Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України)).
142. Частина перша статті 1 Закону України «Про судову експертизу» визначає, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
143. Підставоюпроведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб (частина перша статті 71 цього Закону).
144. Пункт 1.8 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, передбачає, що підставою для проведення експертизи відповідно до чинного законодавства є процесуальний документ про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (органом), або договір з експертом чи експертною установою, укладений за письмовим зверненням особи у випадках, передбачених законом, в якому обов`язково зазначаються її реквізити, номер справи або кримінального провадження або посилання на статтю закону, якою передбачено надання висновку експерта, перелік питань, що підлягають вирішенню, а також об`єкти, що підлягають дослідженню.
145. Системний аналіз наведених положень процесуального законодавства дозволяє констатувати таке:
(1) витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи, належать до судових витрат;
(2) висновок експерта може бути підготовлений як на підставі ухвали суду про призначення експертизи, так і на замовлення учасника справи;
(3) у разі подання учасником справи до суду висновку експерта, складеного на його замовлення, у такому висновку має бути зазначено, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. При цьому інша сторона може подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, і в разі, якщо суд визнає наявність таких підстав, зазначений висновок не приймається судом до розгляду;
(4) при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта - до чи після звернення позивача до суду із позовом, а те, чи пов`язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи.
146. ЄСПЛ неодноразово вказував, що початок «вирішення спору» щодо своїх «прав та обов`язків цивільного характеру» пов`язується з поданням цивільного позову (рішення від 21 червня 2007 року у справі «Редька проти України» (Redka v. Ukraine), заява № 17788/02, від 10 грудня 2009 року у справі «Васильчук проти України» (Vasilchuk v. Ukraine), заява № 31387/05).
147. Період, коли тривало провадження щодо процесуальних питань, має розглядатись як частина розгляду справи по суті та, відповідно, як частина вирішення спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру (рішення ЄСПЛ від 01 березня 2018 року у справі «Літвінюк проти України» (Litvinyk v. Ukraine), заява № 55109/08).
148. Відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.
149. Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (особливо, якщо суд врахував відповідний висновок експерта як доказ), не відповідає вимогам розумності та правової визначеності, «підриває» конструкцію забезпечення передбачуваності застосування процесуальних норм, а тому не є такою, що відповідає верховенству права.
150. Зі справи відомо, що у зв`язку з розглядом справи № 712/4126/22 ОСОБА_1 оплатив проведення комплексної судової оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи від 23 червня 2022 року № 07-22 у розмірі 21 142,24 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 10 червня 2022 року № 2378487645 (т. 2, а. с. 12) та актом здачі-приймання висновку експерта від 26 червня 2022 року № 07-22 (т. 2, а. с. 11) та проведення додаткової будівельно-технічної експертизи від 12 грудня 2022 року № 07-22-01 у розмірі 3 020,32 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 09 грудня 2022 року № 12798366 (т 2, а. с. 14) та актом здачі-приймання висновку експерта від 12 грудня 2022 року № 07-22-01 (т. 2, а. с. 13 ).
151. Місцевий суд врахував зазначені висновки експертизи як доказ під час розгляду справи та ухвалення судового рішення.
152. Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновком судів попередніх інстанцій про те, що витрати, здійснені ОСОБА_1 за проведення комплексної судової оціночно-будівельної, будівельно-технічної експертизи та додаткової будівельно-технічної експертизи, є обґрунтованими, безпосередньо пов`язані із розглядом справи та підлягають відшкодуванню.
153. Доводи касаційної скарги про те, щопід час розгляду справи експерт у судовому засіданні зазначив, що усуне неточності у висновку та приведе його у відповідність до чинного законодавства безкоштовно, що було погоджено сторонами, не відповідають дійсності та спростовуються звукозаписом судового засідання від 17 листопада 2022 року.
Щодо відступу від правових позицій Верховного Суду
154. Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, проаналізувавши відкриті дані Єдиного державного реєстру судових рішень, зазначила, що в практиці касаційного суду склався такий підхід, що для відшкодування витрат, пов`язаних з її призначенням та проведенням як певної процесуальної дії, а саме: призначення та проведення експертизи має відбуватися в межах виключно судового процесу, оскільки статус учасника справи, зокрема сторони у справі, особа набуває після звернення до суду з позовом та відкриття провадження у справі.
155. На думку колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду застосування та тлумачення процесуальних норм щодо невідшкодування витрат за проведення експертизи до відкриття провадження в справі навряд чи дозволяє зробити вирішення спору прогнозованим та відповідає принципам процесуального права, зокрема відшкодуванню судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
156. Враховуючи викладене, просила відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах,викладених у постановах Верховного Суду: у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року у справі № 824/647/19-а (провадження № К/9901/31359/20) та від 13 липня 2021 року в справі № 640/19089/20 (провадження № К/9901/22986/21), у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 липня 2022 року у справі № 524/710/21 (провадження № 61-1693св22), у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31 травня 2023 року у справі № 914/3881/21.
157. Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування судами різних підходів до тлумачення законодавства у подібних правовідносинах, навпаки, призводить до стану юридичної невизначеності, суперечливого застосування закону.
158. Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) про якість судових рішень зазначила, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак, коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні (пункт 49).
159. Задля гарантування юридичної визначеності Велика Палата Верховного Суду має відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм.
160. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання.
161. Проаналізувавши сутність правовідносин у цій справі та справах Верховного Суду, наведених для відступу від висновків щодо неможливості відшкодування витрат, пов`язаних з призначенням та проведенням експертизи як певної процесуальної дії до відкриття провадження у справі, Велика Палата зазначає таке.
162. По-перше, до набрання чинності 15 грудня 2017 року Законом України № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон від 15 грудня № 2147-VIII) порядок призначення судової експертизи в адміністративному, господарському, цивільному судочинстві був врегульований статтею 81 КАС України у редакції від 06 липня 2005 року № 2747-IV, статтею 41 ГПК України із змінами, внесеними згідно із Законом України № 2539-III (2539-14) від 21 червня 2001 року, статтею 143 ЦПК України в редакції від 18 березня 2004 року.
163. Системний аналіз зазначених статей свідчить про те, що судова експертиза призначалась виключно судом за заявою осіб, які беруть участь у справі, для з`ясування обставин, що мають значення для розгляду справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо. Особи, які беруть участь у справі, мали право подати суду питання, на які потрібна відповідь експерта.
164. Унаслідок розвитку суспільних відносин, уніфікації процесуального законодавства, та розвитку принципу диспозитивності Закон від 15 грудня 2017 року № 2147-VIII, (враховуючи, що попередній порядок призначення судової експертизи є застарілим та не відповідає контексту суспільних відносин), запровадив певні зміни щодо порядку призначення і проведення судової експертизи.
165. Так, процесуальними кодексами, після внесення змін, передбачено, що висновок експерта може бути підготовлений або на замовлення учасника справи, або на підставі ухвали суду про призначення експертизи (частина третя статті 101 КАС України, частина третя статті 98 ГПК України, частина третя статті 102 ЦПК України).
166. Суд призначає експертизу у справі лише за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності (частина перша статті 102 КАС України, частина перша статті 98 ГПК України, частина перша 103 ЦПК України).
167. По-друге, витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи, як і витрати із судового збору, процесуальне законодавство визначає як судові витрати (стаття 132 КАС України, стаття 123 ГПК України, стаття 133 ЦПК України).
168. Чинне процесуальне законодавство не встановлює обмежень на відшкодування судового збору чи витрат на професійну правничу допомогу, здійснених до відкриття провадження у справі, як таких, що безпосередньо пов`язані з розглядом справи.
169. За таких обставин не вбачається будь-яких перешкод для відшкодування стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, витрат на складення експертного висновку, підготовленого та отриманого на замовлення сторони у справі до відкриття провадження в такій справі, за умови, якщо він відповідає вимогам статей 101 КАС України, 98 ГПК України, 102 ЦПК України, безпосередньо пов`язаний з розглядом справи та якщо суд врахував цей висновок експерта як доказ.
170. Постанови Верховного Суду: у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року у справі № 824/647/19-а (провадження № К/9901/31359/20), у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13 липня 2021 року у справі № 640/19089/20 (провадження № К/9901/22986/21), у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 липня 2022 року у справі № 524/710/21 (провадження № 61-1693св22), у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31 травня 2023 року у справі № 914/3881/21 містять висновок про те, що для відшкодування витрат, пов`язаних з призначенням та проведенням експертизи як певної процесуальної дії, призначення та проведення експертизи має відбуватися в межах виключно судового процесу, оскільки статус учасника справи, зокрема сторони у справі, особа набуває після звернення до суду з позовом та відкриття провадження у справі.
171. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що внаслідок розвитку суспільних відносин у сфері процесуального законодавства, які знайшли своє відображення у внесених змінах до процесуальних кодексів Законом від 15 грудня 2017 року № 2147-VIII, задля забезпечення єдності судової практики щодо вирішення питання можливості відшкодування стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, витрат на складення висновку експерта, виготовленого та отриманого на замовлення сторони у справі до відкриття провадження в такій справі, необхідно відступити від висновку, висловленого в постановах Верховного Суду: у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року у справі № 824/647/19-а (провадження № К/9901/31359/20) та від 13 липня 2021 року у справі № 640/19089/20 (провадження № К/9901/22986/21), у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 липня 2022 року у справі № 524/710/21 (провадження № 61-1693св22), у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31 травня 2023 року у справі № 914/3881/21.
172. Такий відступ полягає в тому, що відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.
173. Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (особливо, якщо суд врахував відповідний висновок експерта як доказ), не узгоджується із засадами розумності, добросовісності, справедливості та правової визначеності, а також не забезпечує передбачуваності застосування процесуальних норм, отже, не є такою, що відповідає принципу верховенства права.
Висновки щодо застосування норм права
174. Витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи, належать до судових витрат (стаття 132, КАС України, стаття 123 ГПК України, стаття 133 ЦПК України).
175. Висновок експерта може бути підготовлений як підставі ухвали суду про призначення експертизи, так і на замовлення учасника справи.
176. У випадку подання учасником справи до суду висновку експерта, складеного на його замовлення, у такому висновку має бути зазначено, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Зокрема, інша сторона може подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, і у разі, якщо суд визнає наявність таких підстав, такий висновок не приймається судом до розгляду (стаття 101 КАС України, стаття 98 ГПК України, стаття 102 ЦПК України).
177. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта - до чи після звернення позивача до суду з позовом, а те, чи пов`язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи.
178. Отже, відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі.
179. Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.
180. Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (особливо, якщо суд врахував відповідний висновок експерта як доказ), не узгоджується із засадами розумності, добросовісності, справедливості та правової визначеності, а також не забезпечує конструкцію передбачуваності застосування процесуальних норм, отже, не є такою, що відповідає принципу верховенства права.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
181. Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
182. Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Щодо розподілу судових витрат
183. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
184. З огляду на висновок Великої Палати Верховного Суду про залишення касаційної скарги ОСОБА_2 без задоволення, арішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 лютого 2023 року, додаткового рішення цього ж суду від 19 квітня 2023 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 20 червня 2023 року в частині, що стосується розподілу судових витрат, - без змін, відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись частиною першою статті 400, пунктом 1 частини першої статті 409, статтями 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 лютого 2023 року, додаткове рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 квітня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 20 червня 2023 року в частині, що стосується розподілу судових витрат, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач С. Ю. Мартєв
Судді О. О. Банасько С. І. Кравченко
Ю. Л. Власов Г. Р. Крет
І. А. Воробйова Л. М. Лобойко
І. В. Григор`єва К. М. Пільков
М. І. Гриців О. Б. Прокопенко
Д. А. Гудима О. М. Ситнік
Ж. М. Єленіна І. В. Ткач
І. В. Желєзний В. Ю. Уркевич
Л. Ю. Кишакевич Є. А. Усенко
