ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2023 року
м. Київ
справа №120/9524/22
адміністративне провадження № К/990/22471/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Мацедонської В. Е.,
суддів: Губської О. А., Смоковича М. І.
розглянув у порядку письмового провадження як суд в касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2023 року (головуючий суддя Драчук Т. О., судді: Полотнянко Ю. П., Смілянець Е. С.)
І. Суть спору
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати в повному обсязі додаткової винагороди встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 у розмірі 100 000,00 грн за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської і Сумської областей за період з 07 квітня 2022 року по 30 квітня 2022 року, з 01 травня 2022 року по 31 травня 2022 року, з 01 червня 2022 року по 25 червня 2022 року;
- зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100 000,00 грн за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської і Сумської областей за період з 07 квітня 2022 року по 30 квітня 2022 року, з 01 травня 2022 року по 31 травня 2022 року, з 01 червня 2022 року по 25 червня 2022 року в розрахунку 100 000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах з врахуванням проведених виплат за цей період , на загальну суму 184 307,00 грн.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він в періоди з 07 квітня 2022 року по 30 квітня 2022 року, з 01 травня 2022 року по 31 травня 2022 року, з 01 червня 2022 року по 25 червня 2022 року приймав участь у бойових діях на території Чернігівської і Сумської областей, відтак, має право на збільшення додаткової винагороди до 100 000,00 грн. Однак, позивачу виплачено відповідачем лише 30 000,00 грн.
ІІ. Установлені фактичні обставини справи, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та мотиви їх ухвалення
Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 лейтенанта Вячеслава Семенова Державної прикордонної служби України від 15 березня 2022 року № 113-ос ОСОБА_1 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, який прибув для подальшого проходження служби з Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби, з 15 березня 2022 року зараховано у список особового складу та на всі види забезпечення.
Наказом від 07 квітня 2022 року № 5-вв позивача направлено у службове відрядження до оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », 3 07 квітня 2022 року, для прийняття участі у заходах.
Згідно з довідкою ВЧ НОМЕР_2 від 05 серпня 2022 року № 1397 убачається, що ОСОБА_1 приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської та Сумської областей: з 07 квітня 2022 року по 30 квітня 2022 року; з 01 травня 2022 року по 31 травня 2022 року; з 01 червня 2022 року по 25 червня 2022 року. Підстава: бойове розпорядження Адміністрації державної прикордонної служби України від 02 квітня 2022 року № 56, гриф «таємно».
Уважаючи, що відповідачем протиправно не було нараховано та не виплачено за згадані періоди додаткової винагороди, установленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2023 року адміністративний позов задоволено частково. Зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 07 квітня 2022 року по 30 квітня 2022 року, з 01 травня 2022 року по 31 травня 2022 року, з 01 червня 2022 року по 25 червня 2022 року в розрахунку до 100 000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах з врахуванням проведених виплат за цей період. У решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, 06 квітня 2023 року ВЧ НОМЕР_1 звернулась з апеляційною скаргою до Сьомого апеляційного адміністративного суду. Просила скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2023 року та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Крім того, відповідач просив поновити строк на подання цієї апеляційної скарги.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2023 року у задоволенні клопотання ВЧ НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2023 року відмовлено.
Цього ж дня, ухвалою Сьомий апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу ВЧ НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії залишив без руху. Запропонував апелянту протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
12 травня 2023 року через систему «Електронний суд» відповідач подав до Сьомого апеляційного адміністративного суду заяву про поновлення строку на апеляційне провадження.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви ВЧ НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2023 року. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ВЧ НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Апелянт повинен бути обізнаний з порядком та строками апеляційного оскарження, встановленими процесуальним законодавством, а також вчиняти всі залежні від нього дії з метою дотримання відповідних вимог КАС України.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем не обґрунтовано, яким саме чином запровадження воєнного стану вплинуло на неспроможність апелянта своєчасно звернутись з апеляційною скаргою в межах строку на апеляційне оскарження, передбаченого КАС України, в межах справи № 120/9524/22, однак не вчинило обмеження щодо звернення в межах інших справ, які були в провадженні Сьомого апеляційного адміністративного суду та інших судів. З урахуванням вказаного, можливість вчасного подання апеляційної скарги залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб`єктивний характер, а тому підстав для поновлення пропущеного процесуального строку у даному випадку з своєї ініціативи суд апеляційної інстанції не вбачає та відмовляє у задоволенні заяви з наведених у ній підстав. Щодо великої кількості справ, учасником в яких є ВЧ НОМЕР_1 , судь апеляційної інстанції зазначив, що дана обставина не може бути поважною причиною для пропуску строку на апеляційне оскарження рішення в межах даної справи, оскільки подання апеляційної скарги в межах строку на апеляційне оскарження передбаченого законом, належить до безпосередніх обов`язків сторони і від волевиявлення самого скаржника. При цьому, інших причин (підстав) для поновлення апелянту строку на апеляційне оскарження рішення суду відповідачем не наведено, як і не надано жодних доказів наявності поважних підстав для поновлення такого строку.
IІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
26 червня 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ВЧ НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 09 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі частини третьої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Згідно з Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 листопада 2023 року визначено склад колегії суддів: Мацедонська В. Е. (головуючий суддя), Губська О. А., Смокович М. І.
ІV. Касаційне оскарження
У касаційній скарзі ВЧ НОМЕР_1 просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і направити справу для продовження розгляду до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
На обґрунтування вимог скаржник посилається на те, що введення воєнного стану на всій території України є поважною причиною пропуску строку, саме у випадку, коли стороною у справі є військова частина, так як в даному випадку між пропуском процесуального строку і введенням воєнного стану є безпосередній, прямий, причинний зв`язок. Також значно ускладнюють та перешкоджають вчасній підготовці процесуальних документів сигнали повітряних (ракетних) загроз.
Крім того, відповідач зазначає, що станом на час, коли спливли строки на апеляційне оскарження у цій справі, у провадженні судів різних інстанцій перебувало близько 200 справ, у яких ВЧ НОМЕР_1 є стороною, у значній кількості з яких провадження відкрито за період з січня-березня 2023 року та у вказаний період здійснювалась підготовка відзивів та заперечень по таких справах.
Позивач подав відзив на касаційну скаргу, у якій просить відмовити у її задоволенні, ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2023 року залишити без змін. Зазначає, що рішення суду першої інстанції відповідач отримав 23 лютого 2023 року через підсистему ЄСІТС, а тому твердження ВЧ НОМЕР_1 про те, що копію судового рішення нею отримано 01 березня 2023 року є зловживанням процесуальними правами з метою введення в оману суд. Позивач стверджує, що скаржником не зазначено обставин, які перешкоджали подати апеляційну скаргу вчасно та які є об`єктивно непереборними чи істотною перешкодою для своєчасного вчинення процесуальних дій.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування.
Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Частинами першою та другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо дотримання строків звернення до суду.
За загальним правилом частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України передбачено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
За приписами пункту 4 частини першої статті 299 КАС України установлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
VІ. Висновки Верховного Суду
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судового рішення здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірка правильності застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України).
Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
З аналізу викладеного вище законодавства убачається, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Процесуальні строки дисциплінують суб`єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/405/19.
Крім того, наведеними вище нормами КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі № 160/13610/22.
Як убачається з матеріалів справи, рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2023 року ВЧ НОМЕР_1 отримала 01 березня 2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату грошового переказу. Останнім днем для подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції є 31 березня 2023 року. Однак, з апеляційною скаргою відповідач звернувся лише 06 квітня 2023 року, тобто з пропуском строку, визначеного частиною першою статті 295 КАС України.
Одночасно із апеляційною скаргою відповідач заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в обґрунтування поважності причин пропуску якого посилався на обставини повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України (24 лютого 2022 року) і введення воєнного стану в Україні. Такі доводи скаржника зазначені й в заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження від 12 травня 2023 року (на виконання ухвали суду від 04 травня 2023 року про залишення апеляційної скарги без руху), та в подальшому - у касаційній скарзі.
З цього приводу Верховний Суд уважає за необхідне зазначити таке.
Питання щодо поновлення строку звернення до суду у випадку його пропуску з причин пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні було предметом дослідження Верховним Судом, зокрема у постановах від 04 квітня 2023 року у справі № 140/1487/22, від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18, від 23 грудня 2022 року у справі № 760/5369/19, від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22.
Так, у вищевказаних постановах Верховний Суд зауважив, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною.
У постанові від 28 листопада 2022 року у справі № 140/11951/21 Верховний Суд вказував, що при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та часу, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.
На обґрунтування причин пропуску строку звернення з апеляційною скаргою скаржник посилається саме на введення в Україні воєнного стану і на те, що він є військовою частиною, тобто існує прямий зв`язок.
Водночас, колегія суддів не заперечує, що вказані обставини могли утруднити дотримання строку на апеляційне оскарження, однак указані доводи не підтверджені достатніми та належними доказами (зокрема, накази командування про залучення особового складу ВЧ НОМЕР_1 ). Крім того, відповідач територіально розміщений у Вінницькій області, яка не вважається територією активних бойових дій. Доказів щодо зміни місця дислокації (переміщення) військової частини до суду не надано.
Щодо аргументів відповідача про наявність великої кількості справ (понад 200 справ), учасником в яких є ВЧ НОМЕР_1 , колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що така обставина не може бути поважною причиною для пропуску строку на апеляційне оскарження рішення в межах даної справи, оскільки подання апеляційної скарги в межах строку на апеляційне оскарження передбаченого законом, належить до безпосередніх обов`язків сторони і від волевиявлення самого скаржника. Усі учасники справи є рівними перед законом і судом, зобов`язанні діяти вчасно та в належний спосіб, в тому числі, при оскарженні судових рішень в апеляційному порядку, у зв`язку з чим, будь-які зволікання останніх не свідчать про неухильне виконання покладених на них обов`язків як учасника справи і намір добросовісної реалізації права на апеляційний перегляд справи.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції винесено законну і обґрунтовану ухвалу, постановлену з дотриманням норм процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України залишити без задоволення.
Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2023 року залишити без змін.
Судовий збір розподілу не підлягає.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. Е. Мацедонська
Судді О. А. Губська
М. І. Смокович