Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
11 жовтня 2023 року
м. Київ
Cправа № 922/4460/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Пєскова В. Г. - головуючого, суддів: Білоуса В. В., Васьковського О. В., Жукова С. В., Огородніка К. М., Погребняка В.Я.,
за участю секретаря судового засідання Багнюка І.І.,
учасники справи:
представник АТ "Укрсиббанк" - Мандик В. А.,
представник ОСОБА_1 - Іванченко А. В.,
арбітражний керуючий Корольов В. В. - особисто,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укрсиббанк" за вх. № 5043/2023
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.06.2023
у складі колегії суддів: Лакізи В.В. (головуючий), Бородіної Л.І., Здоровко Л.М.
та на ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.04.2023
у складі судді Яризько В.О.
у справі № 922/4460/21
за заявою фізичної особи ОСОБА_1
про неплатоспроможність, -
ВСТАНОВИВ
Фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Харківської області з заявою про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність у порядку п. 1 ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства, посилаючись на те, що розмір його прострочених зобов`язань перед кредиторами перевищує 30 розмірів заробітної плати.
08.12.2021 ухвалою Господарського суду Харківської області відкрито провадження у справі № 922/4460/21 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника, призначено керуючим реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Корольова В. В.
27.01.2022 ухвалою Господарського суду Харківської області визнано вимоги кредитора Акціонерного товариства "Укрсиббанк" (далі - АТ "Укрсиббанк") у сумі основного боргу у розмірі 64 749,82 грн, судовий збір за подачу заяви з грошовими вимогами - 4 540 грн. Визнано вимоги ОСОБА_2 в сумі 208 810,95 грн, судовий збір за подачу заяви з грошовими вимогами 4 540 грн.
14.03.2023 арбітражний керуючий Корольов В. В. звернувся до Господарського суду Харківської області із заявою та просив затвердити план реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 , схвалений зборами кредиторів від 13.03.2023 та погоджений боржником.
17.04.2023 ухвалою Господарського суду Харківської області задоволено заяву керуючого реструктуризацією Корольова В. В. про затвердження плану реструктуризації боргів ОСОБА_1 у справі № 922/4460/21. Затверджено план реструктуризації боргів боржника фізичної особи ОСОБА_1 , схвалений зборами кредиторів 13.03.2023, який передбачає строк виконання 20 місяців до 25.01.2025.
14.06.2023 постановою Східного апеляційного господарського суду ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.04.2023 у справі № 922/4460/21 залишено без змін.
18.07.2023 АТ "Укрсиббанк" подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.04.2023 у справі № 922/4460/21; справу направити до Господарського суду Харківської області для продовження розгляду.
26.07.2023 від представника фізичної особи ОСОБА_1 - адвоката Іванченко А. В. надійшло заперечення проти відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "Укрсиббанк" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.04.2023 у справі № 922/4460/21 з посиланням на те, що відповідно до частини третьої статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства (з урахуванням змін, що набрали чинності з 15.04.2023) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення, прийняті за результатами розгляду плану реструктуризації боргів у справі про неплатоспроможність фізичної особи, а тому на підставі пункту 1 частини 1 статті 293 ГПК України у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Укрсиббанк" необхідно відмовити.
08.08.2023 ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі № 922/4460/21 за касаційною скаргою АТ "Укрсиббанк" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.04.2023. Верховний Суд також зазначив, що оцінка доводам представника боржника фізичної особи ОСОБА_1 про те, що відповідно до частини третьої статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства (в редакції Закону № 2971-IX від 20.03.2023) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення, прийняті за результатами розгляду плану реструктуризації боргів у справі про неплатоспроможність фізичної особи, буде надана Верховним Судом після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "Укрсиббанк" та призначення її до розгляду у судовому засіданні.
14.09.2023 ухвалою Верховного Суду справу № 922/4460/21 за касаційною скаргою АТ "Укрсиббанк" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.04.2023 передано на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з підстав необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування положень частини третьої статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства та вирішення питання щодо можливості касаційного оскарження судових рішень про затвердження плану реструктуризації боргів фізичної особи у справі про неплатоспроможність.
26.09.2023 ухвалою Верховного Суду прийнято до розгляду судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу № 922/4460/21 за касаційною скаргою АТ "Укрсиббанк" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.04.2023; розгляд справи призначено на 11.10.2023.
Позиція Верховного Суду
Предметом касаційного перегляду у цій справі є судові рішення місцевого господарського суду та апеляційного господарського суду про затвердження плану реструктуризації боргів фізичної особи у справі про неплатоспроможність.
Вирішуючи питання щодо можливості касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, прийнятої за результатом перегляду ухвали суду першої інстанції про затвердження плану реструктуризації боргів фізичної особи у справі про її неплатоспроможність, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду дійшов наступних висновків.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
При цьому, як визначено у рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України", право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг на рішення.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 925/308/18 (провадження № 12-10гс20) зазначено, що здійснюючи тлумачення положень Конвенції Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення від 28.05.1985 у справі "Ашингдейн проти Великої Британії" (Ashingdane v. the. UnitedKingdom). Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання в її права (рішення від 04.12.1995 у справі "Белле проти Франції" (Bellet v. France).
У Рішенні Конституційного Суду України від 21.07.2021 № 5-р(ІІ)/2021 (справа № 3-173/2018 (1186/18, 77/19) Конституційний Суд України зауважив, що "Із набранням чинності Законом № 1401 до основних засад судочинства віднесено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України). Тобто за чинним конституційним правопорядком апеляційний перегляд має здійснюватися щодо кожної справи, яку оскаржено в апеляційному порядку, а в частині касаційного оскарження рішення суду обсяг права на таке оскарження змінено з права касаційного оскарження всіх рішень, крім випадків, встановлених законом, на право касаційного оскарження судового рішення лише у визначених законом випадках. Обґрунтування саме такого підходу в частині касаційного оскарження судового рішення міститься в Пояснювальній записці до проєкту Закону України про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) (реєстр. № 3524), ухваленого як Закон № 1401, де зазначено, що "встановлення законом виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, дасть змогу побудувати ефективну судову систему, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення".
Конституційний Суд України у вказаному Рішенні також дійшов висновку, що з урахуванням міжнародних актів (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року), які є частиною національного законодавства, а отже, обов`язковими до виконання, та практики їх застосування заснування касаційних судів та встановлення в національному праві права на касаційне оскарження рішення суду не визнаються обов`язковими. Вирішення цих питань належить до сфери внутрішнього регулювання кожної держави, яка має право це унормувати на власний розсуд, керуючись доктриною "простору обдумування" [a margin of appreciation]."
Таким чином, вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до процесу правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Кодекс України з процедур банкрутства № 2597-VIII набрав чинності 21.04.2019, а введено його в дію з 21.10.2019.
Провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України (ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства).
Частинами першою, другою статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства (в редакції з 15.04.2023) передбачено, що ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
В апеляційному порядку можуть бути оскаржені постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури/процедури погашення боргів, усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство (неплатоспроможність), крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України та цим Кодексом.
Відповідно до частини третьої статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), ухвали попереднього засідання, ухвал за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, поданих після закінчення строку, встановленого для їх подання, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника та рішень, прийнятих за результатами розгляду заяв, поданих у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).
Наведений в частині третій статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, перелік судових рішень, що підлягають касаційному оскарженню, є вичерпним, і тому подання касаційних скарг на інші судові рішення (тобто відсутні у вказаному переліку) виключає можливість здійснення касаційного провадження за такими скаргами (висновок судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 20.05.2021 у справі № 922/3369/19 та в ухвалі від 24.05.2023 у справі № 910/18250/16).
Водночас, в зазначеному переліку судових рішень у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що підлягають касаційному оскарженню, відсутнє судове рішення про затвердження плану реструктуризації боргів фізичної особи у справі про неплатоспроможність.
Отже, положеннями Кодексу України з процедур банкрутства не передбачено можливості оскарження в касаційному порядку постанови апеляційного суду, прийнятої за результатом апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції щодо затвердження плану реструктуризації боргів фізичної особи.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 20.03.2023 № 2971-ІХ частину третю статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства зокрема змінено щодо касаційного оскарження рішень, прийнятих за результатами розгляду заяв, поданих у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).
Суд зазначає, що приписи частини третьої статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства (зі змінами, внесеними згідно із Законом від 20.03.2023 № 2971-ІХ) щодо касаційного оскарження судових рішень, що були прийняті за результатом розгляду заяв поданих у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) кореспондуються з положеннями статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, якими, зокрема передбачено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі № 918/335/17 виснувала, що судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи:
1) перша група стосується розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення (розумій також і відсторонення) керуючого санацією, ліквідатора тощо.
2) друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, у межах справи про банкрутство, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване Кодексом України з процедур банкрутства, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у ГПК України.
Визначені частиною другою статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори розглядаються та вирішуються судом у відокремленому позовному провадженні за правилами ГПК України. Судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій за результатами розгляду заяв, скарг, клопотань, поданих в межах основного провадження у справі про банкрутство, розглядаються судом без застосування усіх стадій судового розгляду, притаманних виключно розгляду справ позовного провадження. Такий підхід повністю відображає конструкції статей 7, 9 Кодексу України з процедур банкрутства щодо порядку розгляду як основної справи про банкрутство, так і спорів, стороною в яких є боржник, які хоча і вирішуються в межах основної справи про банкрутство, проте є справами позовного провадження, відокремленими від основної справи про банкрутство. Таке розмежування є цілком виправданим з точки зору того, що справи відокремленого позовного провадження мають різний суб`єктний склад сторін спору, предмети і підстави позову, розглядаються та вирішуються господарським судом із застосуванням усього інструментарію позовного провадження, на відміну від спрощеного порядку розгляду заяв, скарг і клопотань в основній справи про банкрутство (див. висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/97/20).
Наведене свідчить, що законодавцем з метою встановлення порядку оскарження постанов апеляційних господарських судів, прийнятих за результатами перегляду рішень місцевих господарських судів, ухвалених відповідно до приписів статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) при розгляді спорів, стороною в яких є боржник, у касаційному порядку, частину третю статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства доповнено (згідно з Законом від 20.03.2023 № 2971-ІХ) положеннями щодо можливості касаційного оскарження судових рішень, що були прийняті за результатом розгляду заяв поданих у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність). Подібний висновок наведено в ухвалах Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 910/18376/20, від 10.08.2023 у справі № 917/202/21(917/1433/22).
Отже, зазначена норма також не поширює можливість касаційного перегляду судових рішень про затвердження плану реструктуризації боргів фізичної особи, прийнятих у межах основного провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
Разом з тим, судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду враховує, що положення пункту 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу України з процедур банкрутства містять особливості реструктуризації заборгованості фізичних осіб за кредитом в іноземній валюті забезпеченим іпотекою квартири або житлового будинку, що є єдиним місцем проживання сім`ї боржника.
Абзаци 2 - 4 пункту 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу України з процедур банкрутства передбачають, що у разі якщо єдиним кредитором у процедурі неплатоспроможності фізичної особи є забезпечений кредитор, а боржник володіє на праві власності одним об`єктом нерухомості (квартирою, житловим будинком), що є єдиним місцем проживання сім`ї боржника і перебуває в іпотеці забезпеченого кредитора, такий боржник має право подати заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність відповідно до статті 116 цього Кодексу, але без визначення особи арбітражного керуючого та без надання доказів авансування винагороди керуючому реструктуризацією, передбачених пунктом 12 частини третьої статті 116 цього Кодексу, до якої додається проект плану реструктуризації, що відповідає умовам реструктуризації, визначеним цим пунктом.
Господарський суд надсилає ухвалу про прийняття заяви до розгляду забезпеченому кредитору, визначеному в заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, та встановлює строк для надання заперечень, що не може перевищувати 15 днів.
Господарський суд на підготовчому засіданні розглядає план реструктуризації, доданий до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, без застосування статті 126 цього Кодексу та заперечення кредитора. За результатами розгляду на підготовчому засіданні господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність з одночасним затвердженням плану реструктуризації, передбаченого цим пунктом, або про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність через невідповідність поданої заяви умовам реструктуризації, визначеним цим пунктом.
Отже, наведені норми виділяють окремий спрощений порядок звернення фізичною особою боржником до господарського суду із заявою про його неплатоспроможність та відповідно спрощений порядок розгляду такої заяви судом, адже у підготовчому засіданні господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність з одночасним затвердженням плану реструктуризації або про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.
Разом з тим, абзацом 5 пункту 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що зазначені ухвали можуть бути оскаржені в апеляційному та касаційному порядку відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, законодавцем у пункті 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу України з процедур банкрутства виокремлено спрощений порядок звернення фізичною особою боржником до суду із заявою про неплатоспроможність, розгляду цієї заяви, а також встановлено можливість апеляційного та касаційного оскарження ухвали суду, прийнятої за результатом підготовчого засідання.
Можливість такого оскарження також узгоджується із частиною третьою статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, яка передбачає касаційне оскарження ухвал про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), адже за наслідком розгляду заяви в порядку абзацу 4 пункту 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" суд відкриває провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи із одночасним затвердженням плану реструктуризації.
Разом з тим, як вже зазначалося вище, положеннями Кодексу України з процедур банкрутства не передбачено можливості оскарження в касаційному порядку постанови апеляційного господарського суду, прийнятої за результатом апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції щодо затвердження плану реструктуризації боргів фізичної особи, постановленої в загальному порядку, визначеному Книгою IV Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвалою Верховного Суду від 14.06.2023 цю справу № 922/4460/21 за касаційною скаргою АТ "Укрсиббанк" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.04.2023 передано на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з мотиву різного підходу колегій суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду до вирішення питання щодо можливості касаційного перегляду постанов апеляційного господарського суду, прийнятих за результатами перегляду судових рішень суду першої інстанції про затвердження плану реструктуризації боргів фізичної особи у справі про її неплатоспроможність та застосування частини третьої статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Зокрема, ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.08.2021 у справі № 908/2536/20 відкрито касаційне провадження у справі №908/2536/20 Господарського суду Запорізької області за касаційною скаргою АТ "Державний експортно-імпортний банк України" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.05.2021 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 23.02.2021, якою, зокрема, затверджено план реструктуризації боргів у справі про неплатоспроможність фізичної особи та зауважено, що оскаржуване судове рішення стосується розгляду вимог кредиторів, їх задоволення та погашення, можливість касаційного оскарження якого передбачено спеціальними нормами Кодексу України з процедур банкрутства, а саме частиною третьою статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Разом з тим, ухвалою Верховного Суду від 20.10.2021 відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі № 918/443/20 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 02.06.2021 (про затвердження плану реструктуризації боргів) та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2021, а також на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 02.06.2021 (про зняття обтяжень) та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2021.
Верховний Суд у справі № 918/443/20 дійшов висновку про те, що положеннями Кодексу України з процедур банкрутства не передбачено можливості оскарження в касаційному порядку постанови апеляційного суду, прийнятої за результатом апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції щодо затвердження плану реструктуризації боргів та щодо зняття обтяжень з майна боржника.
Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зауважує таке.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.
Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
У справі "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд з прав людини вказав, що прописаний у Конвенції термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. Суд стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та засади моральності суспільства.
До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною порадою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.
Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").
Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні (постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 10.12.2018 у справі № 910/9883/17).
Отже, судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду вважає за необхідне уточнити висновок Верховного Суду у справі № 908/2536/20 щодо можливості касаційного перегляду постанов апеляційного господарського суду, прийнятих за результатами перегляду судових рішень суду першої інстанції, про затвердження плану реструктуризації боргів фізичної особи наступним:
"Наведений в частині третій статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, перелік судових рішень, що підлягають касаційному оскарженню, є вичерпним, і тому подання касаційних скарг на інші судові рішення (тобто відсутні у вказаному переліку) виключає можливість здійснення касаційного провадження за такими скаргами.
Не підлягають касаційному оскарженню постанови суду апеляційної інстанції, прийняті за результатом перегляду ухвал суду першої інстанції щодо затвердження плану реструктуризації боргів фізичної особи, постановлених в загальному порядку, визначеному Книгою IV Кодексу України з процедур банкрутства.
Водночас, апеляційний та касаційний перегляд постанов апеляційного господарського суду, прийнятих за результатами перегляду ухвал суду першої інстанції про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність з одночасним затвердженням плану реструктуризації, або про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, постановлених у підготовчому засіданні в порядку абзацу 4 пункту 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу України з процедур банкрутства (за спрощеною процедурою) прямо передбачений положенням абзацу 5 вказаного пункту."
Таким чином, у цій справі касаційна скарга АТ "Укрсиббанк" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.04.2023 (про затвердження плану реструктуризації боргів фізичної особи в загальному порядку) подана на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню.
Положення статей 287 та 296 ГПК України не передбачають закриття касаційного провадження з наведених підстав, але в разі здійснення касаційного перегляду зазначених постанови та ухвали про затвердження плану реструктуризації боргів фізичної особи, суд касаційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду неодноразово, зокрема в ухвалі від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18 та постанові від 10.12.2018 у справі № 910/9883/17, викладав висновки щодо необхідності закриття касаційного провадження у випадку відкриття касаційного провадження за скаргою на рішення, яке не підлягає перегляду в касаційному порядку.
З огляду на викладене, з метою забезпечення єдності та стабільності судової практики, забезпечення передбачуваності застосування правових норм Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "Укрсиббанк" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.04.2023, оскільки оскаржувані судові рішення не підлягають касаційному оскарженню відповідно до частини третьої статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду,
У Х В А Л И В :
1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Укрсиббанк" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.04.2023 у справі № 922/4460/21 закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Пєсков
Судді В. Білоус
О. Васьковський
С. Жуков
К. Огороднік
В. Погребняк
