Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 372/1640/16-к
провадження № 51-166км22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
засуджених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засуджених ОСОБА_7 і ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 , на вирок Обухівського районного суду Київської області від 07 листопада 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 28 грудня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016110000000073, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Обухова Київської області та жителя цього АДРЕСА_1 ),
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Києва і жителя АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Обухівського районного суду Київської області від 07 листопада 2019 року ОСОБА_7 та ОСОБА_8 визнано винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК, і призначено їм покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк 2 роки з конфіскацією майна.
Вирішено питання щодо речових доказів, процесуальних витрат, арешту, застави у кримінальному провадженні та зараховано у строк покарання строк попереднього ув`язнення.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 і ОСОБА_8 засуджено за те, що вони, будучиінспекторами Обухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, діючи умисно, за попередньою змовою, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, одержали неправомірну вигоду для себе за невчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій із використанням наданого їм службового становища, а саме за непритягнення ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності за вчинення ним крадіжки, за таких обставин.
04 лютого 2016 року приблизно о 19:30 ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , перебуваючи неподалік молокозаводу, розташованого на вул. Каштановій у м. Обухові, під час зустрічі з ОСОБА_10 повідомили останньому про те, що до Обухівського відділу поліції ГУНП в Київській області надійшла заява про вчинення ним крадіжки грошей у сумі 11 400 грн з барсетки, і запропонували вирішити питання щодо непритягнення його до кримінальної відповідальності шляхом надання їм неправомірної вигоди в сумі 10 000 грн, на що він погодився.
12 лютого 2016 року приблизно о 19:30 ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , перебуваючи поблизу Будинку культури, розташованого на вул. Київській у м. Обухові, отримали від ОСОБА_9 частину раніше обумовленої суми неправомірної вигоди у вигляді грошей у сумі 2000 грн.
Надалі 16 лютого 2016 року ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , перебуваючи поблизу центрального входу до приміщення Київського картонно-паперового комбінату, розташованого на вул. Київській, 130 у м. Обухові, отримали від ОСОБА_9 іншу частину раніше обумовленої суми неправомірної вигоди у вигляді грошей у сумі 8000 грн.
Київський апеляційний суд ухвалою від 28 грудня 2021 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 і ОСОБА_8 залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати постановлені щодо його підзахисних судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Суть доводів захисника зводиться до тверджень про те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували винуватість його підзахисних у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК.
На переконання сторони захисту, в діях ОСОБА_7 і ОСОБА_8 наявні ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК.
ОСОБА_6 вважає, що показання свідка ОСОБА_11 стосовно передачі йому засудженими частини викрадених грошей у сумі 2000 грн підтверджують відсутність у засуджених умислу на власне збагачення.
Як зазначає захисник, намагання засуджених допомогти ОСОБА_11 в поверненні йому викрадених ОСОБА_9 грошей без здійснення необхідної процедури у визначеному законодавством порядку та без подальшого притягнення ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності свідчить про перевищення ОСОБА_7 і ОСОБА_8 службових повноважень, тобто ними вчинено дії, які виходили за межі наданих їм прав чи повноважень, і ці дії завдали істотної шкоди державним інтересам, що може полягати у заподіянні шкоди авторитету державних органів.
Вказує про відсутність у справі доказів, які б підтверджували наявність у засуджених наміру та умислу отримати неправомірну вигоду для себе. Також стверджує про недоведеність мотиву, мети і попередньої змови на вчинення інкримінованих їм дій.
Крім того, наголошує на тому, що апеляційний суд позбавив ОСОБА_8 можливості виступити з останнім словом, чим, на думку захисника, допустив істотне порушення вимог Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 , а також засуджені ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , надавши відповідні пояснення, підтримали подану касаційну скаргу.
Прокурор ОСОБА_5 частково підтримав касаційну скаргу захисника і просив скасувати ухвалу апеляційного суду лише щодо ОСОБА_8 , а в решті судові рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, Суд дійшов висновків, що подана касаційна скарга захисника підлягає задоволенню частково з огляду на таке.
Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 412 КПК, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Доводи ОСОБА_6 про порушення апеляційним судом права його підзахисного на захист у зв`язку з тим, що ОСОБА_8 не було надано останнє слово, колегія суддів уважає обґрунтованими.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено право на справедливий суд.
Зазначений принцип відображений у ст. 7 КПК, відповідно до якої зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться рівність перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
Зміст цих принципів розкрито у статтях 10 та 22 КПК, й він полягає у відсутності привілеїв чи обмежень у правах учасників процесу, самостійному обстоюванні стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК, а також у свободі сторін кримінального провадження у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений цим Кодексом.
При цьому суд зобов`язаний, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створити необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків.
Як зазначалося вище, Обухівський районний суд Київської області визнав ОСОБА_7 та ОСОБА_8 винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК, і призначив їм відповідне покарання.
Не погодившись із вироком суду, засуджені ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , а також їхні захисники - адвокати ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_6 звернулися до апеляційного суду з апеляційними скаргами. Водночас захисник ОСОБА_6 подав до суду клопотання, у якому просив суд апеляційної інстанції дослідити письмові докази, покладені місцевим судом в основу висновків про винуватість його підзахисних.
Апеляційний суд прийняв до розгляду вищевказані апеляційні скарги, відкрив апеляційне провадження та задовольнив подане захисником клопотання про повторне дослідження доказів.
Допитавши свідка ОСОБА_9 , дослідивши письмові докази, суд закінчив з`ясування обставин і перевірку їх доказами, надав сторонам можливість виступити в судових дебатах та відклав розгляд на 14 липня 2021 року для підготовки ОСОБА_7 і ОСОБА_8 до виступу з останнім словом.
У судове засідання, призначене на зазначену дату, не з`явився ОСОБА_7 . Захисник ОСОБА_6 повідомив суду, що засуджений захворів, у зв`язку з чим розгляд було відкладено на 08 вересня 2021 року. Однак апеляційний розгляд справи цього дня було відкладено на 19 жовтня 2021 року через неявку прокурора та за клопотанням захисника ОСОБА_6 .
У судове засідання, призначене на цю дату, не з`явилися ОСОБА_8 і захисник ОСОБА_13 , тому апеляційний суд надав можливість ОСОБА_7 виступити з останнім словом і відклав розгляд на 15 листопада 2021 року.
Через захворювання на COVID-19 ОСОБА_8 не з`явився на судове засідання, призначене на 15 листопада 2021 року, внаслідок чого апеляційний розгляд був відкладений на 28 грудня 2021 року.
У вказаний день ОСОБА_8 знову не з`явився в судове засідання. Учасники судового провадження висловили думку про неможливість завершення апеляційного розгляду за відсутності засудженого. Водночас захисник ОСОБА_13 надав медичні довідки, що підтверджували поважність неприбуття його підзахисного в судове засідання.
Однак апеляційний суд належної уваги на це не звернув і ухвалив завершити апеляційний розгляд за відсутності ОСОБА_8 , не надавши останньому можливості реалізувати свої права і виступити з останнім словом, вийшов до нарадчої кімнати та після виходу з неї оголосив резолютивну частину постановленого рішення.
Суд апеляційної інстанції, позбавивши ОСОБА_8 можливості виступити з останнім словом, не забезпечив сторонам необхідних рівних умов для реалізації їхніх процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків, чим порушив принципи рівності та змагальності сторін, що з огляду на практику ЄСПЛ не узгоджується з положеннями ст. 6 Конвенції стосовно забезпечення справедливого судового розгляду.
Отже, на переконання колегії суддів, апеляційний суд допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення та згідно з п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для скасування ухвали суду апеляційної інстанції.
На підставі вищенаведеного та зважаючи, що ОСОБА_7 і ОСОБА_8 обвинувачено у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК, за попередньою змовою, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Київського апеляційного суду від 28 грудня 2021 року щодо обох засуджених підлягає скасуванню.
Враховуючи наявність зазначеного істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та з огляду на недопустимість вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, переваги одних доказів над іншими, застосування того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність колегія суддів позбавлена можливості перевірити інші доводи касаційної скарги захисника, у зв`язку з чим вона підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати наведене, усунути вказані недоліки та постановити законне й обґрунтоване судове рішення.
Керуючись статтями 433, 434, 436-438, 441, 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 28 грудня 2021 року щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
