Справа №760/12027/23
2/760/7975/23
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 вересня 2023 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі головуючого - судді Шереметьєвої Л.А, за участю секретаря - Мех В.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства`Укртелеом» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача і просить:
- поновити/повторно призначити/ його на раніше займаній посаді начальника відділу розвитку інформаційних систем департаменту розвитку інформаційних систем дирекції інформаційних технологій АТ`Укртелеком» або рівнозначній посаді, яку він займав до звільнення;
- зобов`язати АТ`Укртелеком» нарахувати та виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18 квітня 2023 року виходячи з середньоденної заробітної плати в розмірі 2 853. 84 гр.
Посилається в позові на те, що наказом №616-К від 06 червня 2017 року з 10 липня 2017 був прийнятий на посаду начальника відділу розвитку інформаційних систем департаменту інформаційних систем в дирекції інформаційних технологій АТ`Укртелеком».
У травні 2018 року його дружина ОСОБА_2 , яка працювала на той момент у Міністерстві закордонних справ України, отримала посаду спеціаліста з консульських питань Посольства України у Сполученому Королівстві Великої Британії і Північної Ірландії в м. Лондоні.
Відразу ж у травні 2018 року вона виїхала на виконання завдань дипломатичної служби.
08 травня 2018 року він також написав заяву на ім`я Державного секретаря МЗС України про від`їзд у відрядження разом з дружиною і 30 травня 2018 року разом з дітьми поїхав у Лондон, де використав частину відпустки, а вже 16 червня 2018 року повернувся до роботи.
У серпні 2018 року він забрав дітей на навчання у м. Київ, протягом вересня 2018 року - червня 2019 року щомісяця їздив до дружини, інколи з дітьми.
В червні 2019 року він перевіз дітей до ОСОБА_3 , де вони були влаштовані на навчання в місцеву школу.
У серпні 2019 року він зрозумів, що без дітей та дружини йому одиноко та спробував домовитися про віддалену роботу з ОСОБА_3 , однак отримав відмову.
08 серпня 2019 року він написав заяву на звільнення, але оскільки виконував роботу у важливому довгостроковому проекті з впровадження ІТСМ системи, де був єдиним експертом, виконував трудові обов`язки до 31 жовтня 2019 року.
У заяві про звільнення він вказав, що звільнення необхідне у зв`язку з виїздом на постійне перебування з дружиною та дітьми до Сполученого Королівства Великої Британії і Північної Ірландії за місцем довготривалого відрядження дружини - працівника дипломатичної служби в закордонній дипломатичній установі України.
01 липня 2020 року він відновився на посаді директора ТОВ "КН-ГРУП", де працював за сумісництвом до від`їзду.
28 липня 2020 року він дізнався з реєстру судових справ, що дружина подала позов до суду про розлучення.
22 вересня 2020 року МЗС України наказом № 1669-ос достроково скасувало його відрядження за місцем довгострокового відрядження дружини.
Після повернення до Києва з липня 2020 по квітень 2023 року в АТ» Укртелеком» вільної посади, що відповідала б його навичкам, не було.
11 квітня 2023 року на веб-сайті robota.ua він побачив вакансію на посаду начальника відділу розвитку інформаційних систем, з якої він звільнився 31 жовтня 2019 року, з тими самими функціональними обов`язками, які добре знає, вміє і розуміє як їх виконувати.
14 квітня 2023 року він надіслав заву про поновлення на раніше зайнятій посаді на підставі ч. 3 ст. 37 Закону України «Про дипломатичну службу».
02 травня 2023 року він отримав відповідь, якою безпідставно та всупереч вимогам чинного трудового законодавства йому було відмовлено у поновлені на раніше займаній посаді з посиланням на те, що чинним трудовим законодавством України не передбачено підстав та порядку поновлення трудового договору після його припинення.
Зазначає, що відповідно до ст. 37 Закону України «Про дипломатичну службу» іншому з подружжя, який перебував за кордоном за місцем довготермінового відрядження працівника дипломатичної служби, після закінчення строку такого відрядження надається посада в державних органах, на державних підприємствах, в установах, організаціях, де він працював до виїзду за кордон, рівнозначна тій, яку він займав до звільнення.
Не погоджуючись з позицією відповідача, зазначає, що ст.2-1 КЗпП України передбачено заборону будь-якої дискримінації у сфері праці.
Відмова у поновлені на посаді з огляду на відсутність законодавчих підстав не може вважатися законною підставою для відмови у поворотному прийнятті на роботу, тим більше за умови існування таких законодавчих підстав, які закріплені у ч. 3 ст. 37 Закону України «Про дипломатичну службу».
Вказана норма не тільки закріплює його гарантії, а й встановлює чіткий механізм їх реалізації шляхом надання іншому з подружжя, який перебував за кордоном за місцем довготермінового відрядження працівника дипломатичної служби, посади, де він працював до виїзду за кордон, рівнозначній тій, яку він займав до звільнення.
З урахуванням цього та підстав його звільнення з роботи вважає наявним у відповідача обов`язку поновити його на раніше займаній посаді до звільнення.
Крім того, в порядку виконання вимог ст.235 КЗпП України просить також зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18 квітня 2023 року по дату прийняття рішення у справі.
Виходячи з середньомісячного заробітку за вересень та жовтень 2019 року вважає свій середньоденний заробіток для нарахування вимушеного прогулу в розмірі 2 853,84 грн.
Виходячи з викладеного, просить задовольнити позов.
Позовна заява була зареєстрована в канцелярії суду 31 травня 2023 року та відповідно до ст. 33 ЦПК України було визначено склад суду.
Ухвалою суду від 20 червня 2023 року в справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, а відповідачу додатково копію позову з додатками.
Відповідачу був наданий строк для подання відзиву.
18 липня 2023 року відповідач подав відзив на позов, яким проти позову заперечує.
Посилається на те, що заява позивача про звільнення від 08 серпня 2019 року свідчить про його бажання (волевиявлення) щодо припинення трудових відносин з АТ «Укртелеком» у зазначену дату - 31 жовтня 2019 року.
В самій заяві позивач висловив прохання звільнити його за угодою сторін.
21 жовтня 2019 року було видано наказ №1363-к, яким було припинено трудові відносини між АТ «Укртелеком» та ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України (за угодою сторін).
Звільнення позивача з роботи відбулось без збереження робочого місця на підставі п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України, як і просив працівник, а не на підставі п.9 ч.1 ст.36 КЗпП України.
31 жовтня 2019 року позивач ознайомився з наказом про припинення трудового договору, про що свідчить його підпис під наказом.
Звільнення за угодою сторін свідчить про те, що роботодавцем та найманим працівником досягнуто спільної згоди щодо припинення трудового договору у визначений строк.
Відповідно, при розірванні трудового договору за п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України поновлення працівника на попередньому місці роботи є неможливим, оскільки правові підстави для поновлення трудових відносин відсутні і не передбачені чинним трудовим законодавством.
Враховуючи умови надання відповідної гарантії, встановленої іншому з подружжя працівника дипломатичної служби, позивач має довести в суді наступні факти: наявність шлюбних відносин з працівником дипломатичної служби на момент закінчення строку довготермінового відрядження; факт свого перебування за кордоном разом з дружиною ОСОБА_2 за місцем її довготермінового відрядження як працівника дипломатичної служби на момент закінчення відповідного строку такого відрядження.
Зазначає, що рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 11 червня 2021 року шлюб між подружжям Контовських був розірваний, дане судове рішення набуло законної сили 31 липня 2021 року.
Паралельно з позовом про розірвання шлюбу ОСОБА_2 звернулась до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дітей, яка також була задоволена.
Крім того, в провадженні Оболонського районного суду міста Києва перебувала справа за зустрічними позовами позивача з дружиною про визначення місця проживання дітей.
З первісного позову ОСОБА_1 можна зробити висновок, що він постійно не знаходився за місцем довготривалого відрядження дружини в м. Лондоні, а перебував у м. Києві разом з дітьми до червня 2020 року.
Мотивувальною частиною рішення Оболонського районного суду міста Києва від 15 вересня 2022 року на підставі поданих сторонами доказів було встановлено, що:
1) Згідно з довідкою Міністерства закордонних справ України від 14 квітня 2021 року №201/36-919-39507-ВН ОСОБА_2 з 21 травня 2018 року перебуває у довгостроковому відрядженні у Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії. Разом з нею перебувають діти.
2) Діти подружжя Контовських з вересня 2019 року навчаються в школах м. Лондона і проживають разом із матір`ю;
3) Відповідно до довідки Посольства України у Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії від 14 квітня 2021 року №6124/33-910-107 ОСОБА_2 разом з дітьми проживає в 3-х кімнатній квартирі в одному з центральних районів м. Лондона (21 Basset Road. W10 6LA), яке знаходиться у службовому будинку, що належить Посольству України;
4) За змістом довідки Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 18.02.2021 №91/ЗПІ-257-248 діти тривалий час проживали з матір`ю в м. Лондоні з 02 червня 2019 року по 17 листопада 2019, з 19 листопада 2019 року по 19 лютого 2020 року , а з 23 лютого 2020 року постійно.
Тобто, в судовому рішенні та в довідках МЗС України не вказано,що разом з дітьми та ОСОБА_2 проживав і позивач, як і не зазначено, що він перебував за місцем довгострокового відрядження своєї дружини в м. Лондоні.
Звернув увагу на те, що позивач зазначив датою повернення в Україну 29 червня 2020 року, в той час, коли його дружина уже 02 липня 2020 року подала позов про розлучення.
В ч.3 ст.37 Закону України « Про дипломатичну службу» зазначено, що гарантії щодо працевлаштування надаються іншому з подружжя після закінчення строку довготривалого відрядження.
В той же час, при поверненні позивача в Україну довготривале відрядження ОСОБА_2 , розпочате 18 травня 2018 року, ще продовжувалося.
Вказане свідчить про те, що фактичні подружні стосунки між подружжям було розірвано під час довготривалого відрядження.
Закон України «Про дипломатичну службу» визначає правові засади та порядок організації дипломатичної служби як складової частини державної служби, а також особливості її проходження та правового статусу посадових осіб дипломатичної служби.
Відповідно до п.14 ч.1 ст.2 Закону членами сім`ї працівника дипломатичної служби є, в тому числі, інший з подружжя.
Частиною 3 ст. 37 Закону гарантовано іншому з подружжя, який перебував за кордоном за місцем довготермінового відрядження працівника дипломатичної служби, після закінчення строку такого відрядження надання посади в державних органах, на державних підприємствах, в установах, організаціях, де він працював до виїзду за кордон, рівнозначна тій, яку він займав до звільнення.
Поняття «рівнозначна посада» визначено Законом України «Про державну службу, відповідно до якої посада державної служби, що належить до однієї підкатегорії посад державної служби з урахуванням рівнів державних органів.
З урахуванням цього вважає, що обов`язок щодо працевлаштування другого з подружжя працівника дипломатичної служби після закінчення строку довготермінового відрядження встановлено лише для державних підприємств, установ, організацій, як це прямо зазначено в законі.
Відповідно до п.1.3 Статуту АТ`Укртелеком» є приватним, а тому на нього не поширюється вимоги даного закону.
Просить відмовити в позові.
26 липня 2023 року позивач подав відповідь на відзив, якому зазначив, що приведена в відзиві інформація щодо нього та його сім`ї є неналежним доказом і порушенням принципу недопустимості втручання у сімейне життя.
Вважає, що уже сам наказ МЗС України від 22 вересня 2020 року № 1669-ос про припинення його перебування за місцем довготривалого відрядження дружини є доказом перебування у ньому.
Шляхом проведеного аналізу норм ЦК України в частині створення та діяльності юридичної особи вважає безпідставними твердження відповідача про те, що гарантії, передбачені ч. 3 ст. 37 Закону, розповсюджуються лише на державні органи і підприємства (юридичні особи публічного права).
Щодо твердження про застосування норми Закону лише до іншого подружжя, а не колишнього подружжя, зазначив, що положення ч. 3 ст. 37 Закону не передбачають, що для виконання гарантії необхідно бути членом сім`ї подружжя, який перебуває у довготривалому відрядженні.
Гарантія надається іншому з подружжя, який перебував (у минулому часі) у відряджені.
Таким чином, гарантія надається особі, яка звільнялася з основного місця роботи у зв`язку з відбуттям разом з іншим з подружжя для тривалого закордонного відрядження.
Саме у такому відрядженні і перебувала його дружина (на момент відправлення у відрядження і на момент звільнення).
Звернув увагу на те, що в заяві на звільнення ним була зазначена причина, а саме виїзд на постійне перебування з дружиною та дітьми за місцем довготривалого відрядження дружини - працівника дипломатичної служби в закордонній дипломатичній установі України.
При цьому відповідач, видавши наказ про звільнення, надав свою згоду на таке звільнення.
З урахуванням цього просить задовольнити позов.
Дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач наказом №616-К від 06 червня 2017 року з 10 липня 2017 року був прийнятий на посаду начальника відділу розвитку інформаційних систем департаменту інформаційних систем дирекції інформаційних технологій ПАТ`Укртелеком».
Наказом № 1363-к від 21 жовтня 2019 року звільнений з посади за угодою сторін згідно з п.1 ст.36 КЗпП України.
Позивач зазначив та підтверджується матеріалами справи, після звільнення він виїхав за місцем довготермінового відрядження дружини ОСОБА_2 - спеціаліста з консульських питань Посольства України у Сполученому Королівстві Великої Британії і Північної Ірландії.
Наказом Міністерства закордонних справ України № 1669-ос від 22 вересня 2020 року перебування позивача за місцем довготермінового відрядження дружини було припинено на підставі її заяви від 21 вересня 2020 року.
Відповідно до ч.3 ст.37 Закону України «Про дипломатичну службу» іншому з подружжя, який перебував за кордоном за місцем довготермінового відрядження працівника дипломатичної служби, після закінчення строку такого відрядження надається посада в державних органах, на державних підприємствах, в установах, організаціях, де він працював до виїзду за кордон, рівнозначна тій, яку він займав до звільнення.
Тобто, за змістом даної норми закону інший з подружжя працівника дипломатичної служби має бути поновлений в органі, де він працював до виїзду за кордон.
Пунктом 14 ч.1 ст.1 Закону визначено, що до членів сім`ї працівника дипломатичної служби відноситься інший з подружжя, їхні діти, діти працівника дипломатичної служби або іншого з подружжя, а також повнолітні діти та батьки, над якими згідно із законодавством України встановлено опіку або піклування такого працівника чи іншого з подружжя.
Згідно з ч.2 даної статті інші терміни в цьому Законі вживаються у значеннях, визначених Законом України "Про державну службу" та іншими законами України.
Відповідно до преамбули до даного Закону він визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.
В ч.1 ст.1 Закону визначено, що державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.2 Закону рівнозначна посада - посада державної служби, що належить до однієї під категорії посад державної служби з урахуванням рівнів державних органів.
В пункті 1.3 Статуту АТ`Укртелеком», затвердженого Загальними зборами акціонерів від 21 грудня 2022 року, зазначено, що товариство за типом є приватним, за організаційно-правовою формою - акціонерним товариством.
Тобто, АТ`Укртелеком» не відноситься до категорії підтприємства, у якого існує обов`язок працевлаштування колишнього працівника відповідно до ч.3 ст.37 Закону України « Про дипломатичну службу».
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Таким чином, захисту у судовому порядку підлягає порушене, невизнане або оспорюване право.
Відповідно до роз`яснень, викладених у п.11 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
З урахуванням викладеного вище суд вважає, що права позивача з боку відповідача порушені не були, а тому відсутні підстави для їх захисту.
Керуючись ст.ст. 21, 24, 233, 235 КЗпП України, Законом України « Про дипломатичну службу», Законом України « Про державну службу», ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 263 - 266, 268, 273 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В :
В позові ОСОБА_1 до Акціонерного товариства`Укртелеом» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.А. Шереметьєва
