Справа № 638/8555/21
Провадження № 2/638/732/23
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
Іменем України
01 червня 2023 року м. Харків
Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді - Подус Г.С.,
при секретарі - Веліток Н.С.,
розглянувши увідкритому судовомузасіданні уприміщені Дзержинськогорайонного судуміста Харковацивільну справуза позовом керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова, який діє в інтересах Харківської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа ТОВ ФК «Надія Фінанс» про витребування нежитлових приміщень та скасування державної реєстрації права власності, -
встановив:
08.06.2021 року до Дзержинського районного суду м. Харкова звернувся керівник Київської окружної прокуратури м. Харкова, який діє в інтересах Харківської міської ради з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа ТОВ ФК «Надія Фінанс» про витребування нежитлових приміщень та скасування державної реєстрації права власності.
Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що Київською окружною прокуратурою м. Харкова здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №4202021080000334 за ч.3 ст.190 КК України за фактом шахрайського заволодіння групою осіб нежитловими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1 , що призвело до незаконного вибуття із комунальної власності об`єкта нерухомості. Так, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Клопотовим С.Д. за заявою ОСОБА_1 прийнято рішення за № 49103406 від 10.10.2019 (з відкриттям розділу у Реєстрі), на підставі якого за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на нежитлові приміщення цокольного поверху № СХ-:-CXV загальною площею 54,1 кв.м., в житловому будинку літ. «А-5», розташованому за адресою: АДРЕСА_1 . Як правовстановлюючі документи ОСОБА_1 на це майно в Реєстрі зазначені лише технічний паспорт на вказані нежитлові приміщення від 26.04.2019 та довідка №6411 від 17.09.2019 про технічну інвентаризацію, виготовлені ТОВ «ЛІМІНГТОН» на замовлення ОСОБА_1 . У подальшому, на підставі договору купівлі-продажу від 06.11.2019 №3330, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Малаховою Г.І., ОСОБА_2 набула право власності на цей об?єкт нерухомості. Після цього, за заявою ОСОБА_2 державним реєстратором Крисинської сільської ради Богодухівського району Харківської області Зеленим В.В. внесено зміни до Реєстру, а саме: нежитлові приміщення цокольного поверху № CX-:-CXV загальною площею 54,1 кв.м., в житловому будинку літ. «А-5» змінено на нежитлові приміщення цокольного поверху №CI-:-CXV загальною площею 167,4 кв.м., в житловому будинку літ. «А-5», розташованому за вказаною адресою, про що державним реєстратором прийнято рішення № 49768484 від 20.11.2019.
Підставою для внесення змін і збільшення площі зазначеного об`єкта нерухомості є технічний паспорт на нежитлові приміщення віл 14.11.2020 та довідка №304 від 14.11.2020 про технічну інвентаризацію, виготовлені ТОВ «НТБ «КИЇВ» на замовлення ОСОБА_2 . Як слідує з технічного паспорту та довідки від 14.11.2020, внаслідок проведеного ремонту та перепланувань площа нежитлових приміщень змінилась і становить 167,4 кв.м. Водночас, в експлікації приміщень, окрім збільшеної площі цокольного поверху будинку (67,6 кв.м.), з`явилась група приміщень підвалу (99,8 кв.м.). За договором дарування від 10.01.2020 № 114 ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_3 нежитлові приміщення цокольного поверху №CI-:-CXV загальною площею 167,4 кв.м., в житловому будинку літ. «А-5» по АДРЕСА_1 . Згідно наявної в Реєстрі інформації, право власності на спірне майно на теперішній час зареєстровано за ОСОБА_3 .
Разом з цим, встановлено, що дійсним власником спірних приміщень є Харківська міська територіальна громада в особі Харківської міської ради. Житловий будинок по АДРЕСА_1 , у складі якого перебувають спірні приміщення, збудовано у 1900 році, перебуває на державному обліку як пам`ятка містобудування та архітектури місцевого значення (охоронний №7109-Xa), занесений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 04.06.2020 №1883. 05.11.1991 відповідно до постанов Верховної Ради УРСР від 08.12.1990 «Про порядок введення в дію Закону Української РСР «Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування» та від 26.03.1991 «Про введення в дію Закону Української РСР «Про власність», Кабінет Міністрів України видав постанову №311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю». Відповідно до постанови Уряду №311 від 05.11.1991 до комунальної власності було передано житловий та нежитловий фонд Рад народних депутатів, житлово-експлуатаційні, житлово-комунальні, ремонтно-будівельні та інші організації, пов`язані з обслуговуванням та експлуатацією цього житлового фонду. Додатком № 1 до рішення Харківської міської Ради народних депутатів Харківської області від 19.03.1992 «Про комунальну власність міста», доступного в Єдиному міському реєстрі актів Харківської міської ради, міського голови та виконавчих органів ради за посиланням https://doc.city.kharkov.ua/ru/profile/document/viewhtml/id/159470, затверджено Перелік об?єктів комунальної власності м. Харкова, до якого включено житловий та нежитловий фонд, окрім того, що перебуває у власності відомств. До об`єктів комунальної власності увійшов, у тому числі, житловий фонд Дзержинського (нині Шевченківського) району м. Харкова, який відображався на балансі Дзержинського ЖЕО (рішення Харківської міської Ради народних депутатів Харківської області від 28.09.1992).
Таким чином, прийняття житлового фонду, до якого увійшов житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , до комунальної власності м. Харкова здійснено у відповідності до чинного на той час законодавства. Згідно відповіді Юридичного департаменту Харківської міської ради від 26.11.2020, житловий будинок по АДРЕСА_1 відображається на балансі Комунального підприємства «Жилкомсервіс» за договором No1288 від 28.02.2007, що є чинним в редакції додаткової угоди від 01.09.2016. Нежитлові приміщення загальною площею 180,0 кв.м. (цокольні приміщення 60,1 кв.м. та підвальні приміщення площею 119,6 кв.м.) в будинку за вказаною адресою зараховані до переліку приміщень, що використовуються КП «Жилкомсервіс» під власні потреби. Реєстрація права власності за територіальною громадою м. Харкова не проводилась. На замовлення КП «Жилкомервіс» 26.04.2019, тобто до вибуття спірного майна з комунальної власності, ТОВ «АРХІЛАЇН» виготовлено технічний паспорт на групу нежитлових приміщень цокольного поверху NeCX--CXV у житловому будинку по АДРЕСА_1 . Порівнянням технічних паспортів, виготовлених 26.04.2019 ТОВ «АРХІЛАІН» на замовлення КП «Жилкомсервіс» і ТОВ «ШМІНГТОН» на замовлення ОСОБА_1 , встановлено, що вони є ідентичними за своїм змістом (ідентичні номери приміщень, їх площі, призначення, плани приміщень).
Також,співставленням вилученихв КП«Харківське міськебюро технічноїінвентаризації» планівпідвалу будинкупо АДРЕСА_1 (станомна 08.02.1952та 06.07.2007)з планомпідвальних приміщеньзгідно технічногопаспорту,виготовленого 14.11.2019ТОВ НТБ«КИЇВ» назамовлення ОСОБА_4 ,встановлено,що технічніхарактеристики позначенихна планахприміщень вцілому співпадають.Перший набувач, ОСОБА_1 ,набув правовласності наспірні приміщеннябез будь-якихзаконних підстав. При вчиненні договорів купівлі-продажу від 06.11.2019 та дарування від 10.01.2020 умова щодо предмету цих договорів не додержана належним чином, оскільки не відповідає дійсності фактична приналежність спірних приміщень на праві власності відповідачам 1 і 2 ( ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , відповідно). Оскільки у передбаченому законодавством порядку на законних підставах у ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно не виникло, то і у подальшому право власності не могло перейти до ОСОБА_2 ОСОБА_3 .
В судове засідання представник позивача зявилася, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила задовольнити.
ОСОБА_1 будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, про поважність причин своєї неявки суду не повідомив. У встановлені законом строки відзив на позовну заяву не подав.
ОСОБА_2 будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилася, про поважність причин своєї неявки суду не повідомила. У встановлені законом строки відзив на позовну заяву не подала.
ОСОБА_3 будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про слухання справи за її відсутності. Подала до суду відзив Вх.№67011 від 14.12.2021 року в якому проти задоволення позовних вимог заперечувала та просила відмовити. Відзив обґрунтовано тим, що у відповідності до ст. 387,388 ЦК України, саме власник має право витребувати своє майно. З рішення Харківської міської ради народних депутатів Харківської області від 19.03.1992 р. «Про комунальну власність міста» не вбачається передання будинку АДРЕСА_1 до комунальної власності. Тому відповідач вважає, що позивачем не доведено, що спірні приміщення взагалі належали Харківській міській громаді в особі Харківської міської ради.
Треті особи, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились, пояснень по суті позовної заяви суду не надали.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.
Київською окружною прокуратурою м. Харкова здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №4202021080000334 за ч.3 ст.190 КК України за фактом шахрайського заволодіння групою осіб нежитловими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1 , що призвело до незаконного вибуття із комунальної власності об`єкта нерухомості.
Так, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Клопотовим С.Д. за заявою ОСОБА_1 прийнято рішення за № 49103406 від 10.10.2019 (з відкриттям розділу у Реєстрі), на підставі якого за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на нежитлові приміщення цокольного поверху № СХ-:-CXV загальною площею 54,1 кв.м., в житловому будинку літ. «А-5», розташованому за адресою: АДРЕСА_1 .
Як правовстановлюючі документи ОСОБА_1 на це майно в Реєстрі зазначені лише технічний паспорт на вказані нежитлові приміщення від 26.04.2019 та довідка №6411 від 17.09.2019 про технічну інвентаризацію, виготовлені ТОВ «ЛІМІНГТОН» на замовлення ОСОБА_1 .
У подальшому, на підставі договору купівлі-продажу від 06.11.2019 №3330, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Малаховою Г.І., ОСОБА_2 набула право власності на цей об`єкт нерухомості.
Після цього, за заявою ОСОБА_2 державним реєстратором Крисинської сільської ради Богодухівського району Харківської області Зеленим В.В. внесено зміни до Реєстру, а саме: нежитлові приміщення цокольного поверху № CX-:-CXV загальною площею 54,1 кв.м., в житловому будинку літ. «А-5» змінено на нежитлові приміщення цокольного поверху №CI-:-CXV загальною площею 167,4 кв.м., в житловому будинку літ. «А-5», розташованому за вказаною адресою, про що державним реєстратором прийнято рішення № 49768484 від 20.11.2019.
Разом з цим, встановлено, що дійсним власником спірних приміщень є Харківська міська територіальна громада в особі Харківської міської ради.
Житловий будинок по АДРЕСА_1 , у складі якого перебувають спірні приміщення, збудовано у 1900 році, перебуває на державному обліку як пам`ятка містобудування та архітектури місцевого значення (охоронний №7109-Xa), занесений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 04.06.2020 №1883.
05.11.1991 відповідно до постанов Верховної Ради УРСР від 08.12.1990 «Про порядок введення в дію Закону Української РСР «Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування» та від 26.03.1991 «Про введення в дію Закону Української РСР «Про власність», Кабінет Міністрів України видав постанову №311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю». Відповідно до постанови Уряду №311 від 05.11.1991 до комунальної власності було передано житловий та нежитловий фонд Рад народних депутатів, житлово-експлуатаційні, житлово-комунальні, ремонтно-будівельні та інші організації, пов`язані з обслуговуванням та експлуатацією цього житлового фонду.
Додатком № 1 до рішення Харківської міської Ради народних депутатів Харківської області від 19.03.1992 «Про комунальну власність міста», доступного в Єдиному міському реєстрі актів Харківської міської ради, міського голови та виконавчих органів ради за посиланням https://doc.city.kharkov.ua/ru/profile/document/viewhtml/id/159470, затверджено Перелік об?єктів комунальної власності м. Харкова, до якого включено житловий та нежитловий фонд, окрім того, що перебуває у власності відомств.
До об`єктів комунальної власності увійшов, у тому числі, житловий фонд Дзержинського (нині Шевченківського) району м. Харкова, який відображався на балансі Дзержинського ЖЕО (рішення Харківської міської Ради народних депутатів Харківської області від 28.09.1992).
Згідно зі ст. 32 Закону України «Закону України «Про власність» від 07.02.1991 № 697-XII, який діяв на час прийняття у комунальну власність спірного нерухомого майна, суб`єктами права комунальної власності є адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.
Відповідно до ст. 35 Закону № 697-XII об`єктами права комунальної власності є майно, що забезпечує діяльність відповідних Рад і утворюваних ними органів; кошти місцевих бюджетів, державний житловий фонд, об`єкти житлово-комунального господарства; майно закладів народної освіти, культури, охорони здоров`я, торгівлі, побутового обслуговування; майно підприємств; місцеві енергетичні системи, транспорт, системи зв`язку та інформації, включаючи націоналізоване майно, передане відповідним підприємствам, установам, організаціям; а також інше майно, необхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку відповідної території.У комунальній власності перебуває також майно, передане у власність області, району чи іншої адміністративно-територіальної одиниці іншими суб`єктами права власності.
Відповідно до пунктів 2, 3 ст. 7 Закону України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування» від 07.12.1990 № 533-XII (в редакції Закону від 11.10.1991, яка діяла на час прийняття у комунальну власність спірного нерухомого майна), розпорядження і управління комунальною власністю здійснюють від імені населення адміністративно-територіальних одиниць відповідні місцеві Ради народних депутатів та уповноважені ними інші органи місцевого самоврядування. До комунальної власності належить майно, яке передається безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, майно, яке створюється і купується органами місцевого самоврядування за рахунок належних їм коштів.
Прийняття житлового фонду, до якого увійшов житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , до комунальної власності м. Харкова здійснено у відповідності до чинного на той час законодавства.
Як слідує з відповіді Юридичного департаменту Харківської міської ради від 26.11.2020 та наданих копій документів, житловий будинок по АДРЕСА_1 перебував на балансі Комунального підприємства «Жилкомсервіс» за договором про передачу майна в господарське відання № 1288 від 28.02.2007, укладеним між вказаним КП і Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради.
На замовлення КП «Жилкомсервіс 26.04.2019 року, тобто до вибуття спірного майна з комунальної власності, ТОВ «АРХІЛАН» виготовлено технічний паспорт на групу нежитлових приміщень цокольного поверху№СХ-:-СХV у житловому будинку по АДРЕСА_1 . Порівнянням технічних паспортів виготовлених 26.04.2019 року ТОВ «АРХІЛАН» на замовлення КП «Жилкомсервіс» і ТОВ «ЛІМІНГТОН» на замовлення ОСОБА_1 , встановлено, що вони є ідентичними за своїм змістом. Співставленням вилучених в КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» планів підвалу будинку по АДРЕСА_1 , з планом підвальних приміщень згідно технічного паспорту, виготовленого 14.11.2019 року ТОВ НТБ «КИЇВ» на замовлення ОСОБА_2 , встановлено що технічні характеристики позначених на планах приміщень в цілому співпадають.
Згідно з ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:(1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;(2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.
На час прийняття спірних приміщень у комунальну власність законодавство не передбачало обов`язкової реєстрації речових прав на нерухоме майно.
Тобто, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.
Такий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 10.10.2018 у справі № 557/1209/16-ц.
Законодавство, що діяло на момент виникнення права комунальної власності у 1992 році, не передбачало обов`язкової його реєстрації, у зв`язку із чимдержавна реєстрація права комунальної власності Харківською міською радою як органом місцевого самоврядування на спірне майно не проводилася.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 921/320/18.
Отже, спірне нерухоме майно прийнято у комунальну власність міста на підставі статей 32, 35 Закону України «Про власність», статті 7 Закону України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування», постанови Кабінету Міністрів України № 311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю», рішень Харківської міської Ради народних депутатів Харківської області «Про комунальну власність міста» від 19.03.1992 та 28.09.1992.
Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.
ОСОБА_1 не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності, оскільки у передбаченому законодавством порядку права власності на нерухоме майно не набув. У свою чергу, у нього не виникло необхідного обсягу цивільної дієздатності для укладання відповідного правочину, що є порушенням ч.2 ст. 203 ЦК України.
При вчиненні договорів купівлі-продажу від 06.11.2019 та дарування від 10.01.2020 умова щодо предмету цих договорів не додержана належним чином, оскільки не відповідає дійсності фактична приналежність спірних приміщень на праві власності відповідачам 1 і 2 ( ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , відповідно).
Оскільки у передбаченому законодавством порядку на законних підставах у ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно не виникло, то і у подальшому право власності не могло перейти до ОСОБА_2 ОСОБА_3 .
Крім того, спірне майно вибуло поза волею територіальної громади міста Харкова, тому договори купівлі-продажу від 06.11.2019 та дарування від 10.01.2020 суперечать її інтересам як законного власника. Територіальна громада міста Харкова в особі Харківської міської ради та її виконавчих органів не надавала згоди на набуття права власності на спірні приміщення ОСОБА_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та взагалі не була обізнана про правочини з цим майном, оскільки не була стороною правочинів зі спірним майном. не виносила будь-яких розпорядчих актів щодо його відчуження у приватну власність.
Відповідачі, набули право власності на спірні приміщення без будь-яких законних підстав.
Вищевказана реєстрація права власності за відповідачем проведена безпідставно, у порушення вимог ст.ст. 18, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», за відсутності правовстановлюючих документів на спірне нерухоме майно.
Як наслідок, відповідачі не набули в дійсності права власності на спірне нерухоме майно через відсутність у ОСОБА_1 належних правовстановлюючих документів, отже, він не мав права вчиняти будь-які правочини, спрямовані на розпорядження цим майном у подальшому.
Таким чином, необхідно скасувати державну реєстрацію права власності на спірне майно за відповідачами, оскільки наявність відповідного запису про право приватної власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно перешкоджає позивачу реалізувати своє право на реєстрацію спірного нерухомого майна за Харківською міською територіальною громадою.
Окружною прокуратурою відповідно до вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» 26.04.2021 письмово повідомлено Харківську міську раду про намір звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.
Одночасно, запропоновано позивачу самостійно захистити інтереси держави шляхом пред`явлення відповідного позову.
Згідно відповіді Юридичного департаменту Харківської міської ради від 05.05.2021, міською радою не вживались заходи цивільно-правового характеру щодо звернення до суду з позовною заявою про нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 та скасування державної реєстрацію права приватної власності на них.
Оскільки Харківською міською радою до цього часу не вживаються заходи щодо повернення незаконно відчуженого майна у власність територіальної громади, то у прокурора виникли правові підстави, передбачені положеннями статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України «Про прокуратуру», для представництва інтересів держави в суді.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.
Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
Як вказує у своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини, згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобовязаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27.09.2001).
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Частиною 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.
Згідно із ст. 327 ЦК України та ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», матеріальною основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл,селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Відчуження об`єктів нерухомості з комунальної власності з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави, яка згідно із ст. 7 Конституції України, гарантує місцеве самоврядування.
Додержання всіма учасниками суспільних відносин принципу законності, який закріплено у ст. 68 Конституції України (кожен зобов`язаний неухильно додержуватись Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь i гідність інших людей) є обов`язковою передумовою досягнення загальнонаціональної мети українського народу - побудови демократичної, соціальної, правової держави.
Звернення прокурора до суду у даній справі спрямоване на дотримання встановлених Конституцією України принципів верховенства права та законності, а також задоволення суспільної потреби у дотриманні вимог чинного законодавства під час відчуження об`єктів нерухомості з комунальної власності.
Разом з тим, передбачені ст. ст.12і13 ЦПК Українизасади змагальності та диспозитивності цивільного судочинства визначають основні правила, в межах яких мають діяти особи, що беруть участь у справі, та суд при вирішенні справи.
Згідно ч. 3ст. 12 ЦПК Україникожна сторона у цивільному судочинстві повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, до яких дана справа не відноситься.
Суд, згідно ч. 1ст. 13 ЦПК України, розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим законом випадках.
Відповідач, зі свого боку, зобов`язаний довести обставини, посилаючись на які він заперечує проти позову.
Згідно позиції Верхового Суду України, що викладена у постанові Пленуму «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2003 «Про судове рішення у цивільній справі» вбачається, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи та інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
Статтями78,81 ЦПК Українивизначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зістаттею 8 Конституції Українив Україні визнається і діє принцип верховенства права.Конституція Українимає найвищу юридичну силу.
Устатті 129 Конституції Українизакріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Статтею 15 ЦК Українипередбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріпленост. 16 цього Кодексу.
Згідно частини третьоїстатті 13 ЦК Українине допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першоїстатті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).
Відповідно до приписів частини 5 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Частиною 5 статті 60 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.
Таким чином, правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Харківська міська рада.
Відповідно до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Право власника згідно з частиною першою статті 388 ЦК України на витребування майна від добросовісного набувача пов`язане з тим, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування майна від добросовісного набувача, є вичерпним. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої статті 388 ЦК України).
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.
Згідно з ч. 8 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.
Згідно з п.12 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.
Так, статтею 27 Закону України «Продержавну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачений перелік підстав для державної реєстрації прав на нерухоме майно.
У переліку підстав для реєстрації речових прав, визначеному ч. 1 ст. 27 вказаного Закону, відсутня така підстава, як подання державному реєстратору технічного паспорту та технічного звіту про стан існуючих будівельних конструкцій.
Стаття 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із офіційним визнанням державою права власності пов`язується можливість матеріального об`єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.
Отже, законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.
Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.03.2021 у справі № 915/161/20.
Таким чиномвищевказана реєстрація права власності за відповідачем проведена безпідставно, у порушення вимог ст.ст. 18, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», за відсутності правовстановлюючих документів на спірне нерухоме майно.
Як наслідок, відповідач, ОСОБА_1 , а в подальшому і ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не набували в дійсності права власності на спірне нерухоме майно через відсутність у них належних правовстановлюючих документів, отже, не мали права вчиняти будь-які правочини, спрямовані на розпорядження цим майном у подальшому.
Крім того, спірне майно вибуло поза волею територіальної громади. Позивач, Харківська міська рада, не надавала згоди на його відчуження, не була обізнана про факт державної реєстрації права власності на спірне майно за приватною особою, державному реєстратору ніяких документів для проведення реєстрації права власності не надавала.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від12.06.2020 № 725-р територія міста Харкова в результаті адміністративної і територіальної реформи визначена як Харківська міська територіальна громада.
Враховуючи викладене, спірне майно підлягає витребуванню у набувача, ОСОБА_3 на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради.
Разом з цим, вирішуючи спори щодо витребування майна, суд не може залишити без уваги той факт, що власниками спірного майна/його частки були/є певні особи, і що без вирішення питання щодо скасування державної реєстрації права власності попередніх власників виконати таке судове рішення буде неможливо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 № 820/3534/17).
Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»,у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Згідно з абз. 3 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно»,у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Як зауважив Верховний Суд у п. 75.4 постанови від 28.10.2020 у справі № 910/10963/19, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є: (1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; (2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; (3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.
Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у п. 58 постанови від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.
Так, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, до Реєстру внесено наступний запис про право власності на спірний об`єкт нерухомості по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1933995463101):
-№33613592 від 07.10.2019, згідно з яким проведено державну реєстрацію права приватної власності на спірне майно за ОСОБА_1 , що був внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за №49103406 від 10.10.2019, прийнятого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Клопотовим С.Д.;
-??№ 34029055 від 06.11.2019, згідно з яким проведено державну реєстрацію права приватної власності на спірне майно за ОСОБА_2 , що був внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за №49553020 від 06.11.2019, прийнятого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І.;
-??№ 34994828 від 10.01.2020, згідно з яким проведено державну реєстрацію права приватної власності на спірне майно за ОСОБА_3 , що внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за №50606229 від 10.01.2020, прийнятого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сергієнко Н.В.
-Крім того, до запису про право власності ОСОБА_2 за №34029055 від 06.11.2019 на підставі рішення державного реєстратора Зеленого В.В. за №49768484 від 20.11.2019 без будь-яких правовстановлюючих документів внесено зміни щодо збільшення належної відповідачу 2 площі приміщень, а саме: нежитлові приміщення цокольного поверху №CX-:-CXV загальною площею 54,1 кв.м., в житловому будинку літ. «А-5» змінено на нежитлові приміщення цокольного поверху №CI-:-CXV загальною площею 167,4 кв.м., в житловому будинку літ. «А-5», по АДРЕСА_1 .
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог.
За приписами ч. 1ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Враховуючи, що відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд вважає можливим відшкодувати позивачу понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 48664,64 грн. стягнувши їх з відповідача.
Керуючись ст. ст. ст.ст.12,263,264-265,280-282,284,287,288,289 ЦПК України,12, 13, 81, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,
у х в а л и в:
Позов керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова, який діє в інтересах Харківської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа ТОВ ФК «Надія Фінанс» про витребування нежитлових приміщень та скасування державної реєстрації права власності -задовольнити.
Витребувати y ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) нa користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243) нежитлові приміщення №CI-:-CXV загальною площею 167,4 кв.м., в житловому будинку літ. «А-5», розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , зобов`язавши ОСОБА_3 передати вказані приміщення за актом приймання-передачі Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради.
Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на нежитлові приміщення №CI-:-CXV загальною площею 167,4 кв.м., в житловому будинку літ. «А-5», розташованому за адресою: АДРЕСА_1 (запис про право власності №34994828 від 10.01.2020, внесений на підставі рішення приватного нотаріусу Харківського міського нотаріального округу Сергієнко Н.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №50606229 від 10.01.2020; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1287145763101), з одночасним припиненням права приватної власності на вказаний об`єкт нерухомого майна.
Скасувати рішення державного реєстратора Крисинської сільської ради Богодухівського району Харківської області Зеленого В.В. №49768484 від 20.11.2019, на підставі якого внесено зміни до запису про право власності ОСОБА_2 за № 34029055 від 06.11.2019 по об`єкту нерухомого майна з реєстраційним номером 1287145763101, а саме: нежитлові приміщення цокольного поверху №CX-:-CXV загальною площею 54,1 кв.м., в житловому будинку літ. «А-5» змінено на нежитлові приміщення цокольного поверху №CI-:-CXV загальною площею 167,4 кв.м., в житловому будинку літ. «А-5» по АДРЕСА_1 .
Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на нежитлові приміщення №CX-:-CXV загальною площею 54,1 кв.м., в житловому будинку літ. «А-5», розташованому за адресою: АДРЕСА_1 (запис про право власності №34029055 від 06.11.2019, внесений на підставі рішення приватного нотаріусу Харківського міського нотаріального округу Малахової Г.І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №49553020 від 06.11.2019; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1287145763101) з одночасним припиненням права приватної власності на вказаний об`єкт нерухомого майна.
Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нежитлові приміщення №Cх-:-CXV загальною площею 54,1 кв.м., в житловому будинку літ. «А-5», розташованому за адресою: АДРЕСА_1 (запис про право власності № 33613592 від 07.10.2019, внесений на підставі рішення приватного нотаріусу Харківського міського нотаріального округу Клопотова С.Д. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №49103406 від 10.10.2019 (з відкриттям розділу); реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1287145763101) з одночасним припиненням права приватної власності на вказаний об`єкт нерухомого майна.
Стягнути в дольовому порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , на користь Харківської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України, код 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 2800.) судовий збір у розмірі 32466,69 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Дзержинський районний суд м. Харкова.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя
