Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 737/641/20 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/4823/458/23 Категорія - ч.2 ст.121 КК України Доповідач ОСОБА_2
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 травня 2023 року колегія суддів судової палати з розглядукримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5
з участю: прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження №12020270160000099 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Куликівського районного суду Чернігівської області від 31 березня 2023 року,
В С Т А Н О В И Л А :
Цим вироком:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець та житель АДРЕСА_1 , не одружений, освіта професійно-технічна, не працює, в силу ст.89 КК України раніше не судимий,
засуджений за ч.2 ст.121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років.
Строк відбування покарання ОСОБА_8 ухвалено рахувати з моменту його затримання з 25 червня 2021 року.
У строк відбування покарання ОСОБА_8 зараховано час перебування його під вартою - з 02 квітня 2020 року по 29 серпня 2020 року включно.
Запобіжний захід ОСОБА_8 , до набрання вироком законної сили, залишено у виді тримання під вартою, але не довше, ніж на 60 днів.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави 30394,55 грн. процесуальних витрат. Долю речових доказів вирішено відповідно до ст.100 КПК України.
Вироком місцевого суду встановлено, що 01 квітня 2020 року в період часу з 20 до 23 години, ОСОБА_8 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, в будинку АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, з метою умисного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, умисно наніс ОСОБА_10 молотком, фрагментами дерев`яного стільця та ногами не менше 51 удару в область голови, грудей, живота, спини, верхніх та нижніх кінцівок, заподіявши останньому тяжкі тілесні ушкодження, за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння, від яких потерпілий помер в період часу з 01.00 год. до 12.00 год. 02 квітня 2020 року на місці події.
Не погоджуючись із рішенням суду, захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого подала апеляційну скаргу, в якій просила змінити вирок суду першої інстанції, призначивши ОСОБА_8 покарання, із застосуванням ст.69 КК України, у виді позбавлення волі на строк чотири роки, посилаючись на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок суворості. Вказала, що ОСОБА_8 позитивно характеризується за місцем проживання, займається господарством, має матір похилого віку, яка потребує сторонньої допомоги, добровільно відшкодував потерпілій завдану шкоду і має намір допомагати їй у подальшому. Також послалась на відсутність з боку потерпілої претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого.
Заслухавши доповідь судді; захисника обвинуваченого, яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити; думку прокурора, котрий просив залишити вирок місцевого суду без змін; перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, та кваліфікація його дій в апеляційній скарзі захисником не оспорюються.
Положеннями ст.ст.50, 65 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Визначені у ст.65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, а також призначення покарання нижчого, ніж передбачене санкцією статті (частини статті), завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
При цьому повноваження суду (його права та обов`язки), надані державою, щодо обрання між альтернативними видами покарань у встановлених законом випадках та інтелектуально-вольова владна діяльність суду з вирішення спірних правових питань, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість обраного покарання тощо, визначають поняття «судова дискреція» (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві.
Дискреційні повноваження суду повинні відповідати принципу верховенства права з обов`язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.
Статтею 17 Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), та в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Призначаючи ОСОБА_8 міру покарання, суд першої інстанції з достатньою повнотою врахував ступінь суспільної небезпеки та тяжкість скоєного кримінального правопорушення; дані про його особу, який в силу ст.89 КК України раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, не працює; відсутність обставин, які пом`якшують покарання; обставину, яка обтяжує покарання вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння; та дійшов правильного висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання саме у виді позбавлення волі на строк, наближений до мінімального, що передбачений ч.2 ст.121 КК України, що буде необхідним і достатнім для його виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, оскільки його перевиховання неможливе без ізоляції від суспільства, з чим погоджується і колегія суддів.
Беручи до уваги, що ОСОБА_8 вчинив тяжке кримінальне правопорушення, колегія суддів не знаходить підстав для застосування до нього положень ст.69 КК України та пом`якшення призначеного йому покарання.
Отже, всі обставини, на які посилається апелянт, судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_8 покарання враховані, тому доводи про суворість визначеного покарання не заслуговують на увагу і спростовуються вищенаведеним, у зв`язку з чим колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги захисника.
Порушень місцевим судом під час розгляду справи вимог кримінального або кримінального процесуального закону, які б давали підставу для зміни або скасування судового рішення, колегією суддів не вбачається.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а вирок Куликівського районного суду Чернігівської області від 31 березня 2023 року щодо ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
СУДДІ:
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4
