УХВАЛА
15 травня 2023 року
м. Київ
cправа № 908/3468/13
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:
Вронської Г.О.
розглянувши заяву ОСОБА_1
про суддів Банаська О. О., Білоуса В. В.
від розгляду касаційної скарги ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Запорізької області
у складі судді Черкаський В. І.
від 02.02.2021
на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області
у складі судді Черкаський В. І.
від 16.02.2021
та постанову Центрального апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Парусніков Ю. Б., Білецька Л. М., Верхогляд Т. А.
від 25.01.2022
у справі за позовом ОСОБА_1
до
1. Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод"
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Метизи"
3. Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк"
4. Публічного акціонерного товариства "ПАТ "Банк Кредит Дніпро"
5. Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк"
6. Публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергомаш-Інвест"
про визнання недійсними укладених між Публічним акціонерним товариством "Запорізький сталепрокатний завод" та Публічним акціонерним товариством "Креді Агріколь Банк" договору застави рухомого майна від 31.03.2010 № 22-з (зі змінами та доповненнями), від 08.04.2010 № 30-з (зі змінами та доповненнями), від 08.04.2010 № 31-з (зі змінами та доповненнями), від 29.04.2010 № 42-з (зі змінами та доповненнями), від 28.12.2010 № 27-з (зі змінами та доповненнями); Публічним акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" договору застави товарів в обороті від 19.04.2012 № 190412-2 (зі змінами та доповненнями); Публічним акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк" договору застави рухомого майна від 29.03.2010 № 97/16.1-3/10 (зі змінами та доповненнями) та від 15.09.2011 № 583/16.1-3/11 (зі змінами та доповненнями); Публічним акціонерним товариством "Укрсиббанк" договору застави рухомого майна від 22.09.2011 № 2011-ОЗ-К/К/З (зі змінами та доповненнями) та договору поруки від 22.09.2011 № 249.301 (зі змінами та доповненнями)
в межах справи про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод"
ВСТАНОВИВ:
05 липня 2022 року ОСОБА_1 (далі - Скаржник) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Запорізької області від 02.02.2021, додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 16.02.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2022 у справі № 908/3468/13.
Ухвалою Верховного Суду від 25.07.2022 відмовлено у задоволенні клопотання Скаржника про відстрочення, зменшення або звільнення від сплати судового збору, визнано неповажними причини пропуску строку на касаційне оскарження, залишено касаційну скаргу Скаржника без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання доказів, що підтверджують сплату судового збору та заяви про поновлення строку на касаційне оскарження з відповідним обґрунтуванням та наданням доказів на підтвердження наявності підстав його поновлення.
15 серпня 2022 року до Верховного Суду від Скаржника надійшла заява про зменшення та розстрочення судового збору та заява про визнання поважними причин пропуску строку на касаційне оскарження та поновлення строків.
Ухвалою Верховного Суду від 31.08.2022 задоволено клопотання Скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження; задоволено клопотання останнього про зменшення та розстрочення судового збору, зменшено Скаржнику суму судового збору, яка підлягає сплаті за подання касаційної скарги з 35 240,00 грн до 10 572,00 грн, розстрочено сплату судового збору за подання касаційної скарги шляхом сплати 3 524,00 грн до вирішення питання про відкриття касаційного провадження, а іншу частину судового збору у розмірі 7 048,00 грн сплатити частинами, але не пізніше, ніж до ухвалення судового рішення у справі; касаційну скаргу Скаржника залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків шляхом надання суду доказів часткової сплати судового збору.
13 вересня 2022 року до Верховного Суду від Скаржника надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги, до якої долучено докази сплати судового збору (квитанція від 09.09.2022 № 38790388).
Ухвалою Верховного Суду від 20.09.2022 відкрито касаційне провадження у справі №908/3468/13 за касаційною скаргою Скаржника на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2022, рішення Господарського суду Запорізької області від 02.02.2021, додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 16.02.2021.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2022 визначено колегію суддів у складі: головуючий - Банасько О.О., Білоус В.В., Картере В.І.
11 травня 2023 року на електронну адресу Верховного Суду від Скаржника надійшла заява про відвід суддів Банаська О. О. та Білоуса В. В. від розгляду справи №908/3468/13.
Ухвалою Верховного Суду від 11.05.2023 заяву Скаржника про відвід суддів Банаська О. О. та Білоуса В. В. від розгляду справи №908/3468/13 визнано необґрунтованою. Передано заяву на авторозподіл для визначення судді з розгляду заяви Скаржника про відвід суддів Касаційного господарського суду Банаська О. О. та Білоуса В. В. від розгляду справи №908/3468/13.
Колегія суддів зазначила, що критична оцінка Скаржника судового рішення у справі №908/3468/13, а саме постанови Верховного Суду від 21.07.2022 не свідчить про упередженість або необ`єктивність суддів Банаська О. О., Білоуса В. В., а зводиться до незгоди сторони з процесуальними рішеннями суддів та не є підставою для відводу останніх відповідно до ГПК України.
12 травня 2023 року на розгляд судді Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду Вронської Г.О. передано заяву Скаржника про відвід суддів Банаська О. О. та Білоуса В. В. від розгляду справи № 908/3468/13.
Заява про відвід мотивована тим, що у Скаржника є сумніви у неупередженості та об`єктивності суддів, позаяк, в якості підстави відводу Скаржник посилається на його недовіру до суддів Верховного Суду Банаська О. О. та Білоуса В. В. та його невіру в їх бажання справедливо та неупереджено розглядати цю справу.
Крім того, Скаржник зазначає, що 14 лютого 2023 року ним було подано дисциплінарну скаргу до Вищої ради правосуддя, яка наразі є нерозглянутою, оскільки вважав, що зазначені судді затягували розгляд справи № 908/3468/13, злісно перевищуючи всі допустимі діючими нормами законодавства строки; ухвалювали рішення, які не відповідають власним правовим висновкам; приймали рішення, що явно не направлені на відновлення платоспроможності боржника та захист кредиторів в цій процедурі; по факту здійснювали захист учасників цивільних правовідносин, які зловживали своїми цивільними та процесуальними правами та обов`язками, та порушували права власності боржника, що явно не узгоджується з принципом доброчесності, який систематично використовує Верховний Суд останнім часом.
У якості нормативної підстави для відводу заявник визначив пункт 5 частини першої статті 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Верховний Суд розглянув заяву про відвід суддів Банаська О. О. та Білоуса В. В. від розгляду справи № 908/3468/13 та не вбачає підстав для її задоволення, з огляду на таке.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтями 35, 36 ГПК України. Відповідно до частин 1, 2 статті 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу.
Правовою підставою для задоволення заяви про відвід Скаржник зазначає пункт п`ятий частини першої статті 35 ГПК України, згідно з яким суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.
Суд зазначає, що головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді. Європейський суд з прав людини зазначає, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". У випадку ж самовідводу сам суддя повинен бути переконаним, що є достатньо фактів, які свідчать про його безсторонність.
Таким чином, Скаржнику необхідно подати докази фактичної наявності упередженості судді для відводу його від справи, оскільки існує презумпція неупередженості судді. І тільки якщо з`являються об`єктивні сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, або його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
Натомість, відповідно до частини 4 статті 35 ГПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Отже, висновки або позиції суддів, висловлені у судових рішеннях, не можуть бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя, а в протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших подібних справ у подальшому.
Виходячи з викладеного, Суд зазначає, що доводи Скаржника щодо необхідності відводу суддів саме з підстав незгоди з їх правовою позицією прямо порушують один з найважливіших принципів судочинства - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, відома правова позиція яких заявників не влаштовує.
Таким чином, незгода Скаржника із судовими рішеннями, прийнятими суддями Банасько О. О., Білоус В. В., у яких ними висловлено власну правову позицію, не може бути підставою для відводу без надання стороною, яка заявляє відвід, доказів проявлення цією колегією саме необ`єктивності чи упередженості при ухваленні таких судових рішень на користь однієї із сторін. Інших обставин, які викликають у заявника сумнів у неупередженості та об`єктивності колегії суддів ним не зазначено.
Зважаючи на викладене, обставини, наведені у заяві про відвід про відвід суддів Банаська О. О. та Білоуса В. В. від розгляду справи № 908/3468/13, жодним чином не свідчать про їх необ`єктивність чи упередженість, а всі доводи, що викладені у заяві про відвід, зводяться до незгоди Скаржника із зазначеними вище судовими рішеннями. Саме лише припущення не може бути покладено в основу будь-якого судового акта, в тому числі, й прийнятого за результатами розгляду заяви про відвід суддів. Обґрунтованих обставин, які б підтверджували недотримання суддями Банасько О. О. та Білоуса В. В. об`єктивного та суб`єктивного критеріїв безсторонності суду під час розгляду справи №908/3468/13 Скаржник не навів, а Верховний Суд не встановив, а тому у задоволенні заявленого відводу необхідно відмовити.
Керуючись статтями 35, 38, 39 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
У Х В А Л И В:
1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 ро відвід суддів Банаська О.О. та Білоуса В. В. у розгляді справи №908/3468/13 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Г. Вронська
