УХВАЛА
11 травня 2023 року
м. Київ
Справа № 908/3468/13
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Картере В. І.
розглянув без виклику учасників справи заяву ОСОБА_1
про відвід суддів Банаська О. О., Білоуса В. В.
від розгляду касаційної скарги ОСОБА_1
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2022
у складі колегії суддів: Паруснікова Ю. Б. (головуючого), Білецької Л. М., Верхогляд Т. А.
на рішення Господарського суду Запорізької області від 02.02.2021
та додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 16.02.2021
у складі судді Черкаського В. І.
у справі за позовом ОСОБА_1
до
1. Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод"
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Метизи"
3. Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк"
4. Публічного акціонерного товариства "ПАТ "Банк Кредит Дніпро"
5. Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк"
6. Публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергомаш-Інвест"
про визнання недійсними укладених між Публічним акціонерним товариством "Запорізький сталепрокатний завод" та Публічним акціонерним товариством "Креді Агріколь Банк" договору застави рухомого майна від 31.03.2010 № 22-з (зі змінами та доповненнями), від 08.04.2010 № 30-з (зі змінами та доповненнями), від 08.04.2010 № 31-з (зі змінами та доповненнями), від 29.04.2010 № 42-з (зі змінами та доповненнями), від 28.12.2010 № 27-з (зі змінами та доповненнями); Публічним акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" договору застави товарів в обороті від 19.04.2012 № 190412-2 (зі змінами та доповненнями); Публічним акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк" договору застави рухомого майна від 29.03.2010 № 97/16.1-3/10 (зі змінами та доповненнями) та від 15.09.2011 № 583/16.1-3/11 (зі змінами та доповненнями); Публічним акціонерним товариством "Укрсиббанк" договору застави рухомого майна від 22.09.2011 № 2011-ОЗ-К/К/З (зі змінами та доповненнями) та договору поруки від 22.09.2011 № 249.301 (зі змінами та доповненнями)
в межах справи про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод"
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду перебуває справа № 908/3468/13 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2022, рішення Господарського суду Запорізької області від 02.02.2021, додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 16.02.2021, в якій ухвалою від 24.04.2023 поновлено провадження і призначено її до розгляду на 18.05.2023.
11.05.2023 на електронну адресу Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід суддів Банаська О. О. та Білоуса В. В. від розгляду справи № 908/3468/13.
Як убачається зі змісту заяви про відвід остання мотивована сумнівами у неупередженості та об`єктивності суддів, позаяк, в якості підстави відводу заявник посилається на його недовіру до суддів Верховного Суду Банаська О. О. та Білоуса В. В. та його невіру в їх бажання справедливо та неупереджено розглядати цю справу.
Крім того, заявник зазначає, що 14.02.2023 ним було подано дисциплінарну скаргу до Вищої ради правосуддя, яка наразі є нерозглянутою, оскільки вважав, що зазначені судді затягували розгляд справи № 908/3468/13, злісно перевищуючи всі допустимі діючими нормами законодавства строки; ухвалювали рішення, які не відповідають власним правовим висновкам; приймали рішення, що явно не направлені на відновлення платоспроможності боржника та захист кредиторів в цій процедурі; по факту здійснювали захист учасників цивільних правовідносин, які зловживали своїми цивільними та процесуальними правами та обов`язками, та порушували права власності боржника, що явно не узгоджується з принципом доброчесності, який систематично використовує Верховний Суд останнім часом.
Так, зі змісту доданої до заяви про відвід копії скарги щодо дисциплінарного проступку судді (суддів) (дисциплінарна скарга) щодо порушень суддів Верховного Суду Банаська О. О., Білоуса В. В., Пєскова В. Г. вбачається, що її доводи зводяться до незгоди з постановою Верховного Суду від 21.07.2022 у справі № 908/3468/13.
У якості нормативної підстави для відводу заявник визначив пункт 5 частини першої статті 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Розглянувши зазначену заяву, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення з огляду на таке.
Згідно з частиною першою статті 39 ГПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Статтями 38, 42 ГПК України закріплені права та обов`язки учасників справи, серед яких, право подавати заяви, зокрема і про відвід судді.
Статтею 35 ГПК України визначені підстави для відводу (самовідводу) судді.
Зокрема згідно пункту 5 частини першої статті 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.
Відповідно до частини першої, другої статті 48 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
Частиною четвертою статті 11 ГПК України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. За суб`єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49 рішення у справі "Білуха проти України" від 09.11.2006).
Європейський суд з прав людини зазначив, що "безсторонність", в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Булут проти Австрії" від 22.02.1996, у справі "Томан проти Швейцарії" від 10.06.1996). Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення.
При цьому, особиста безсторонність суду, як суб`єктивний критерій, презюмується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" від 09.11.2006).
У контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного. При оцінці об`єктивного критерію окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункти 29, 31 рішення Європейського суду з прав людини "Газета "Україна-центр" проти України" від 15.07.2010).
Господарський процесуальний кодекс України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ`єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.
Суд зазначає, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв`язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов`язані з прийняттям суддями рішень з інших справ.
Таким чином, щодо суб`єктивної складової безсторонності суду заявнику необхідно подати докази фактичної наявності упередженості судді для відводу його від справи, оскільки існує презумпція неупередженості судді. І тільки якщо з`являються об`єктивні сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, або його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи заявника, в тому числі щодо дисциплінарної скарги поданої на суддів, якими він обґрунтовує заяву про відвід, фактично зводяться до незгоди із судовим рішенням та не містять обставин, які визначені чинним процесуальним законодавством як підстави для відводу судді, чи викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.
У контексті поданої заяви суд звертає увагу на приписи частини четвертої статті 35 ГПК України, якою імперативно визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Отже, критична оцінка ОСОБА_1 судового рішення у справі № 908/3468/13, а саме постанови Верховного Суду від 21.07.2022 не свідчить про упередженість або необ`єктивність суддів Банаська О. О., Білоуса В. В. та не є підставою для відводу останніх відповідно до наведених вище норм ГПК України.
За змістом частин другої, третьої статті 39 ГПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо дійде висновку про його обґрунтованість. Якщо суд дійде висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Враховуючи положення процесуального законодавства, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість заявленого відводу та про необхідність передачі заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Банаська О. О. та Білоуса В. В. від розгляду справи № 908/3468/13 на підставі пункту 1 частини третьої статті 39 ГПК України на автоматизований розподіл, з метою визначення судді для вирішення питання щодо заяви.
На підставі викладеного та керуючись статтями 35, 38, 39, 228, 234, 235, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
УХВАЛИВ:
1. Заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Банаська О. О. та Білоуса В. В. від розгляду справи № 908/3468/13 визнати необґрунтованою.
2. Справу № 908/3468/13 передати на автоматизований розподіл для визначення судді з розгляду заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Банаська О. О. та Білоуса В. В. від розгляду цієї справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. О. Банасько
Судді В. В. Білоус
В. І. Картере
