Постанова

іменем України

06 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 316/1323/17

провадження № 51-1986 км 21

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 на вирок Енергодарського міського суду Запорізької області від 17 грудня 2020 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 22 вересня 2022 року у кримінальному провадженні №12015080160000982 від 07 серпня 2015 року за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Іланський Красноярського краю російської федерації, мешканця АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191; ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України,

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця с. Іванівка Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області, мешканця АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 191; ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України,

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, уродженця с. Алад`їно Трубчевського району Брянської області російської федерації, мешканця АДРЕСА_3 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191; ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Енергодарського міського суду Запорізької області від 17 грудня 2020 року ОСОБА_9 засуджено за ч. 1 ст. 366 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк 1 рік.

На підставі ч. 5 ст. 74, ст. 49 КК України звільнено ОСОБА_9 від покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

Цим же вироком ОСОБА_7 та ОСОБА_9 визнано невинуватими у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.191; ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, та виправдано на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з відсутністю події вказаних кримінальних правопорушень.

Крім того, вказаним вироком ОСОБА_8 визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 191; ч. 2 ст.28, ч. 1 ст. 366 КК України, та виправдано на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з відсутністю події вказаних кримінальних правопорушень.

Згідно з вироком ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, а саме у видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, за наступних обставин.

Рішенням засновника №1 від 25 листопада 2010 року ОСОБА_9 одноособово заснував Товариство з обмеженою відповідальністю «Мотортєх» (далі - ТОВ «Мотортєх»), на посаду директора якого був призначений Наказом №1 від 25 листопада 2010 року. Тобто ОСОБА_9 відповідно до ч.3 ст. 18 КК України є службовою особою, яка обіймає на підприємстві посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.

02 лютого 2015 року ОСОБА_9 , працюючи на посаді директора ТОВ «Мотортєх», будучи службовою особою, діючи умисно, шляхом зловживання своїм службовим становищем, видав від імені цього підприємства завідомо неправдивий офіційний документ - довідку №2/2-3 від 02 лютого 2015 року про наявність працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід, що містить завідомо неправдиві відомості щодо наявності у ТОВ «Мотортєх» офіційних трудових відносин із зазначеними в ній працівниками, яку надав до Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (далі - ВП «ЗАЕС») у підтвердження кваліфікаційних вимог до претендента для подальшого укладення Договору підряду №75/28-15 від 04 лютого 2015 року (далі - Договір).

Крім того, у вироку суду першої інстанції викладено обвинувачення, пред`явлене ОСОБА_9 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , яке визнане судом недоведеним.

Так, місцевий суд зазначив, що ОСОБА_9 органом досудового розслідування обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.191 КК України, а саме заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб у великих розмірах, за наступних обставин.

Приблизно наприкінці 2014 року (точні дата та час слідством не встановлені), ОСОБА_9 , будучи службовою особою, вступив у злочинну змову з невстановленими службовими особами із числа керівництва Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - ДП НАЕК «Енергоатом»), направлену на заволодіння коштами ВП «ЗАЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» у великих розмірах, шляхом укладання ним від імені ТОВ «Мотортєх» з ВП «ЗАЕС» Договору на виконання робіт з розбирання, дефектації та вимірювання деталей дизеля 78Г заводський номер 77, достовірно знаючи, що його підприємство не є спеціалізованою організацією з ремонту та обслуговування дизелів типу 78Г, та завідомо не могло виконати належним чином умови даного Договору, адже не має ремонтної та конструкторської документації дизелів 78Г, необхідної матеріально-технічної бази, інструментів, приладів, пристосувань та кваліфікованих спеціалістів з необхідним досвідом роботи для виконання цих робіт, а також, шляхом фактичного виконання передбачених майбутнім Договором робіт безпосередньо працівниками ВП «ЗАЕС» замість ТОВ «Мотортєх».

У подальшому, з метою сприяння ОСОБА_9 у реалізації вказаного злочинного плану, 17 грудня 2014 року службовими особами дирекції з ремонтів ДП НАЕК «Енергоатом» було проведено технічну нараду з питань організації виконання капітальних ремонтів дизель- генераторів, оформлену Протоколом №155 від 24 грудня 2014 року (далі - Протокол №155), на якій також був присутній ОСОБА_9 , як представник сторонньої організації ТОВ «Мотортєх».

Приблизно у січні 2015 року (точні дата та час слідством не встановлені), ОСОБА_9 , продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру за безпосереднього сприяння невстановлених службових осіб із числа керівництва ДП НАЕК «Енергоатом», вступив у злочинну змову з головним інженером ВП «ЗАЕС» ОСОБА_7 , направлену на заволодіння коштами цього підприємства, шляхом укладання останнім від імені ВП «ЗАЕС» Договору з ТОВ «Мотортєх», яке не є спеціалізованою організацією з ремонту та обслуговування дизелів типу 78Г, та не могло виконати належним чином умови цього договору, а також, шляхом фактичного виконання підпорядкованим ОСОБА_7 кваліфікованим персоналом енергоремонтного підрозділу ВП ЗАЕС передбачених майбутнім Договором робіт з розбирання дизеля 78Г заводський номер 77, які повинно було виконувати безпосередньо ТОВ «Мотортєх».

В той же час, ОСОБА_7 , розуміючи, що не в змозі самостійно реалізувати вказаний спільний з невстановленими службовими особами ДП НАЕК «Енергоатом» та ОСОБА_9 злочинний план, залучив до його виконання свого підлеглого - начальника енергоремонтного підрозділу ВП «ЗАЕС» ОСОБА_8 , якому 29 січня 2015 року під час технічної наради надав вказівку організувати розбирання дизеля 78Г зав.№77 персоналом цього підрозділу та укласти з ТОВ «Мотортєх» Договір на виконання цих самих робіт.

02 лютого 2015 року ОСОБА_9 , продовжуючи реалізацію свого злочинного плану, надав ВП «ЗАЕС» відповідну Оферту вих.№2/2-1 від 02 лютого 2015 року та документи, які жодним чином не підтверджують наявність у ТОВ «Мотортєх» необхідної матеріально-технічної бази, кваліфікованого персоналу та досвіду виконання аналогічних робіт з дизелем 78Г, що суперечило заявленим кваліфікаційним вимогам до претендента на виконання цих робіт і унеможливлювало укладання відповідного договору підряду.

Незважаючи на це, у період з 29 січня 2015 року по 04 лютого 2015 року, реалізуючи спільний з ОСОБА_9 та невстановленими службовими особами ДП НАЕК «Енергоатом» злочинний намір, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , зловживаючи своїм службовим становищем, організували підготовку пакету документів для укладання Договору на виконання робіт за темою: «Розбирання, дефектація та вимірювання деталей дизеля 78Г зав.№77» саме з ТОВ «Мотортєх», як єдиним претендентом, достовірно знаючи, що вказане підприємство не відповідає заявленим кваліфікаційним вимогам, та завідомо не могло виконати умови Договору.

Крім того, починаючи ще з 30 січня 2015 року і протягом першої декади лютого 2015 року, діючи за попередньою змовою з невстановленими службовими особами ДП НАЕК «Енергоатом» та ОСОБА_9 на виконання їх спільного злочинного плану, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 організували фактичне виконання підпорядкованим їм персоналом ВП «ЗАЕС» робіт, які відповідно до умов проекту Договору та Технічного завдання до нього повинно було виконувати ТОВ «Мотортєх», про що ОСОБА_9 також було достовірно відомо.

В той же час, у період з 03 лютого 2015 року по 06 лютого 2015 року продовжуючи втілювати спільний з невстановленими службовими особами ДП НАЕК «Енергоатом» та ОСОБА_9 злочинний план, направлений на заволодіння останнім коштами ВП «ЗАЕС», ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , достовірно знаючи, що роботи, передбачені Договором, вже фактично виконуються підпорядкованим їм персоналом, погодили та затвердили Технічне завдання на тему «Розбирання, дефектація та вимір деталей дизеля 78Г зав.№77», яким встановлено відповідні вимоги до підрядника, а також виконуваних робіт, їх обсяги, строки і результати (далі - Технічне завдання), (невід`ємний Додаток №2 до Договору).

Після цього, 06 березня 2015 року ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , реалізуючи свій спільний злочинний намір, діючи умисно та зловживаючи своїм службовим становищем, уклали між ТОВ «Мотортєх» та ВП «ЗАЕС» Договір, предметом якого є виконання підрядником робіт за темою: «Розбирання, дефектація та вимір деталей дизеля 78Г зав.№77».

У подальшому, протягом березня-квітня 2015 року ТОВ «Мотортєх» в порушення умов Договору не виконало роботи, передбачені Технічним завданням до нього, а їх результати у вигляді технічного звіту від 20 квітня 2015 року не були прийняті відповідальними особами ВП «ЗАЕС», про що ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 були обізнані.

Незважаючи на це, 06 травня 2015 року в м. Енергодар Запорізької області, завершуючи реалізацію спільного з невстановленими службовими особами ДП НАЕК «Енергоатом» та ОСОБА_9 злочинного плану, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , зловживаючи своїм службовим становищем, підписали виданий ОСОБА_9 . Акт №6 здачі-приймання виконаних робіт на загальну суму 349 733,15 грн., який містив завідомо неправдиві відомості щодо виконання ТОВ «Мотортєх» умов Договору та робіт, передбачених Технічним завданням до Договору, засвідчивши тим самим від імені замовника, що роботи за вказаною темою нібито виконані в повному обсязі і прийняті належним чином, що не відповідає дійсності і про що ОСОБА_9 було достовірно відомо.

У подальшому, на підставі вказаного Акту №6, в порушення умов Договору та Технічного завдання до нього, 05 червня 2015 року та 10 червня 2015 року ВП «ЗАЕС» безпідставно перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ «Мотортєх» кошти у розмірі 349 733,15 грн., що у 250 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та, відповідно до Примітки 3 до ст. 185 КК України, є великим розміром, за фактично не виконані ТОВ «Мотортєх» роботи по Договору, у зв`язку з чим ОСОБА_9 фактично заволодів цими коштами.

Крім того, відповідно до вироку ОСОБА_9 органом досудового розслідування обвинувачувався у тому, що він 24 квітня 2015 року, діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , зловживаючи службовим становищем, видав від імені ТОВ «Мотортєх» завідомо неправдивий офіційний документ - Акт №6 здачі-приймання виконаних робіт на загальну суму 349 733,15грн., який містив завідомо неправдиві відомості щодо виконання ТОВ «Мотортєх» умов Договору та робіт, передбачених Технічним завданням до нього, достовірно знаючи, що ці роботи не були виконані, а їх результати не прийняті відповідальними особами підрозділу ВП «ЗАЕС».

При цьому 06 травня 2015 року в м. Енергодар Запорізької області, діючи за попередньою змовою, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підписали виданий останнім Акт №6 здачі-приймання виконаних робіт на загальну суму 349 733,15грн., засвідчивши тим самим від імені ВП «ЗАЕС», що ТОВ «Мотортєх» нібито виконало умови Договору та роботи, передбачені технічним завданням до нього, що не відповідає дійсності і про що ОСОБА_9 було достовірно відомо.

Зазначені дії ОСОБА_9 органом досудового розслідування були кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.366 КК України, як видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, вчинена за попередньою змовою групою осіб.

Крім того, згідно вироку ОСОБА_7 органом досудового розслідування обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, а саме у заволодінні чужим майном на користь третіх осіб, шляхом зловживання службовою особою, за попередньою змовою групою осіб, вчинене у великому розмірі, за наступних обставин.

Наказом Президента ДП НАЕК «Енергоатом» №577-к від 06 жовтня 2011 року ОСОБА_7 призначено на посаду головного інженера (першого заступника генерального директора) ВП «ЗАЕС» ДП НАЕК «Енергоатом».

Наказом Президента ДП НАЕК «Енергоатом» №461-к від 14 червня 2016 року головного інженера ВП ЗАЕС ОСОБА_7 звільнено з роботи 17 червня 2016 року за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію.

Таким чином, у період з 06 жовтня 2011 року по 17 червня 2016 року, відповідно до ч. 3 ст.18 КК України, ОСОБА_7 був службовою особою, яка постійно обіймала на підприємстві посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.

17 грудня 2014 року службовими особами дирекції з ремонтів ДП НАЕК «Енергоатом» було проведено технічну нараду з питань організації виконання капітальних ремонтів дизель-генераторів, оформлену Протоколом №155. Під час вказаної наради, службовими особами ДП НАЕК «Енергоатом», незважаючи на наявність у підприємства спеціалізованої ремонтної організації - Відокремлений підрозділ «Атомремонтсервіс» ДП НАЕК «Енергоатом», необхідної технічної документації, кваліфікованих спеціалістів, матеріально-технічної бази та спеціалізованого інструменту і пристосувань, необхідних для виконання робіт з розбирання, дефектації та вимірювання деталей дизеля 78Г, умисно були прийняті рішення щодо залучення до виконання цих робіт окремих сторонніх спеціалізованих організацій, якою ТОВ «Мотортєх» не являється.

У подальшому, приблизно у січні 2015 року (точні дата та час слідством не встановлені), ОСОБА_7 , діючи умисно, за безпосереднього сприяння невстановлених службових осіб із числа керівництва ДП НАЕК «Енергоатом», виконуючи рішення Протоколу №155, вступив у злочинну змову з директором ТОВ «Мотортєх» ОСОБА_9 , направлену на заволодіння останнім коштами ВП «ЗАЕС», шляхом укладання Договору, а також, фактичного виконання цих робіт підпорядкованим ОСОБА_7 кваліфікованим персоналом енергоремонтного підрозділу замість ТОВ «Мотортєх».

В той же час, ОСОБА_7 , розуміючи, що не в змозі самостійно реалізувати вказаний злочинний план, направлений на заволодіння ОСОБА_9 коштами ВП «ЗАЕС», залучив до його виконання свого підлеглого ОСОБА_8 , якому 29 січня 2015 року під час технічної наради надав вказівку організувати розбирання дизеля 78Г зав.№77 персоналом цього підрозділу та укласти з ТОВ «Мотортєх» відповідний договір підряду на виконання цих самих робіт.

У подальшому, 30 січня 2015 року, ОСОБА_7 продовжуючи реалізацію спільного з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та невстановленими службовими особами ДП НАЕК «Енергоатом» злочинного плану, листом №75-72/2441 звернувся до ТОВ «Мотортєх» з пропозицією виконати вказаним підприємством підрядним способом роботи з розбирання, дефектації та вимірювання деталей дизеля 78Г зав.№77, у відповідь на який отримав від останнього Оферту вих.№2/2-1 від 02 лютого 2015 року та документи, які жодним чином не підтверджують наявність у ТОВ «Мотортєх» необхідної матеріально-технічної бази, кваліфікованого персоналу та досвіду виконання аналогічних робіт.

Незважаючи на це, у період з 29 січня 2015 року по 04 лютого 2015 року, ОСОБА_7 , реалізуючи спільний з невстановленими службовими особами ДП НАЕК «Енергоатом» та ОСОБА_9 злочинний намір, та зловживаючи своїм службовим становищем, організував за безпосереднього сприяння ОСОБА_8 , підготовку пакету документів, необхідних для подальшого укладання Договору саме з ТОВ «Мотортєх», як єдиним претендентом, достовірно знаючи, що вказане підприємство цілком не відповідає заявленим кваліфікаційним вимогам.

В той же час, починаючи з 30 січня 2015 року і протягом першої декади лютого 2015 року, ОСОБА_7 , діючи умисно, за попередньою змовою з невстановленими службовими особами ДП НАЕК «Енергоатом» та ОСОБА_9 , за безпосереднього сприяння ОСОБА_8 , шляхом зловживання своїм службовим становищем та надання відповідних вказівок і розпоряджень, організував виконання підпорядкованим йому персоналом енергоремонтного підрозділу виконання робіт з розбирання дизеля 78Г зав.№77, які відповідно до умов проекту Договору та технічного завдання до нього повинно було виконувати безпосередньо ТОВ «Мотортєх».

Крім того, 06 лютого 2015 року ОСОБА_7 , продовжуючи реалізацію спільного з невстановленими службовими особами ДП НАЕК «Енергоатом», ОСОБА_9 та ОСОБА_8 злочинного плану, достовірно знаючи, що роботи з розбирання дизелю 78Г зав.№77 вже виконуються персоналом ВП «ЗАЕС» замість ТОВ «Мотортєх», особисто затвердив Технічне завдання.

06 березня 2015 року в м. Енергодар Запорізької області ОСОБА_7 , реалізуючи свій спільний з невстановленими службовими особами ДП НАЕК «Енергоатом», ОСОБА_8 та ОСОБА_9 злочинний намір, діючи умисно та зловживаючи своїм службовим становищем, уклав від імені ВП «ЗАЕС» (замовник) з ТОВ «Мотортєх» (підрядник) в особі ОСОБА_9 , Договір, щодо виконання підрядником робіт, визначених у Технічному завданні.

У подальшому, протягом березня-квітня 2015 року ТОВ «Мотортєх» в порушення умов Договору не виконало роботи, передбачені Технічним завданням, що унеможливлювало підписання відповідного акту здачі-приймання виконаних робіт за Договором, та проведення оплати за них.

Незважаючи на це, 06 травня 2015 року по закінченню строку здачі робіт за Договором в м. Енергодар Запорізької області, ОСОБА_7 , завершуючи реалізацію спільного з невстановленими службовими особами ДП НАЕК «Енергоатом» та ОСОБА_9 злочинного плану, діючи умисно, за безпосереднього сприяння ОСОБА_8 , в порушення умов Договору, Технічного завдання до нього та «Положення про порядок ведення договірної діяльності у ВП ЗАЕС» (далі - Положення), зловживаючи своїм службовим становищем, підписав разом з ОСОБА_8 від імені замовника - ВП «ЗАЕС», виданий ОСОБА_9 . Акт №6 здачі-приймання виконаних робіт від 24 квітня 2015 року, на загальну суму 349 733,15 грн., достовірно знаючи, що вказані роботи за Договором не виконані.

У подальшому, на підставі вказаного Акту №6 здачі-приймання виконаних робіт, ВП «ЗАЕС» за відповідними платіжними дорученнями №6049 від 05 червня 2015 року та №6189 від 10 червня 2015 року необґрунтовано перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ «Мотортєх» кошти у розмірі 349 733,15 грн., що у 250 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та є великим розміром, за фактично не виконані ТОВ «Мотортєх» роботи по Договору, у зв`язку з чим ОСОБА_9 фактично заволодів цими коштами.

Крім того, відповідно до вироку ОСОБА_7 органом досудового розслідування обвинувачувався у тому, що він 06 травня 2015 року в м. Енергодар Запорізької області, діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , в порушення умов Договору, Технічного завдання до нього, Положення та своєї посадової інструкції, підписав разом з ними від імені замовника виданий ОСОБА_9 . Акт №6 здачі-приймання виконаних робіт на загальну суму 349 733,15грн., який містив завідомо неправдиві відомості щодо виконання робіт, передбачених Технічним завданням до Договору, достовірно знаючи, що ТОВ «Мотортєх» фактично не виконало зазначені роботи, що стало підставою для їх необґрунтованої оплати зі сторони ВП ЗАЕС.

Зазначені дії ОСОБА_7 органом досудового розслідування кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, а саме інше підроблення офіційних документів, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Одночасно ОСОБА_8 органом досудового розслідування обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 191 КК України, а саме у сприянні в заволодінні чужим майном на користь третіх осіб, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб, у великих розмірах, за наступних обставин.

Наказом генерального директора ВП «ЗАЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» № 228п від 01 березня 2011 року ОСОБА_8 призначено на посаду начальника енергоремонтного підрозділу. Тобто ОСОБА_8 відповідно до ч.3 ст. 18 КК України є службовою особою, яка обіймає на підприємстві посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.

17 грудня 2014 року службовими особами дирекції з ремонтів ДП НАЕК «Енергоатом» було проведено технічну нараду, оформлену Протоколом №155, на якій був присутній директор ТОВ «Мотортєх» ОСОБА_9 , як представник сторонньої організації. За результатами наради, умисно були прийняті необґрунтовані рішення щодо залучення до виконання робіт з розбирання, дефектації та вимірювання деталей дизеля 78Г окремих сторонніх спеціалізованих організацій, якою ТОВ «Мотортєх» не являється.

У подальшому, приблизно у січні 2015 року (точні дата та час слідством не встановлені), ОСОБА_7 , діючи умисно, за безпосереднього сприяння невстановлених службових осіб із числа керівництва ДП НАЕК «Енергоатом», вступив у злочинну змову з ОСОБА_9 , направлену на заволодіння останнім коштами ВП «ЗАЕС», шляхом укладання Договору, а також, фактичного виконання цих робіт підпорядкованим ОСОБА_7 кваліфікованим персоналом енергоремонтного підрозділу замість ТОВ «Мотортєх».

В той же час, ОСОБА_7 , розуміючи, що не в змозі самостійно реалізувати вказаний злочинний план, залучив до його виконання ОСОБА_8 та 29 січня 2015 року під час технічної наради надав вказівку організувати розбирання дизеля 78Г зав.№77 персоналом цього підрозділу та укласти з ТОВ «Мотортєх» відповідний договір підряду на виконання цих самих робіт.

29 січня 2015 року за вказівкою ОСОБА_8 , відповідальними особами ВП «ЗАЕС» було підготовлено та направлено до Договірного управління службову записку, щодо ініціювання закупівлі за темою: «Розбирання, дефектація та вимірювання деталей дизеля 78Г зав.№77», до якої за вказівкою ОСОБА_8 долучено перелік претендентів на виконання робіт із зазначенням лише ТОВ «Мотортєх», як єдиного претендента.

30 січня 2015 року ОСОБА_8 , діючи на виконання злочинного плану та достовірно знаючи про початок проведення переддоговірної діяльності працівниками Договірного управління, надав вказівку підлеглому персоналу енергоремонтного підрозділу та видав відповідне Розпорядження №323 від 30 січня 2015 року щодо створення робочих бригад для виконання робіт по розборці та дефекації дизеля 78Г зав.№77, які фактично повинно було виконувати ТОВ «Мотортєх».

Так, у період з 29 січня 2015 року по 04 лютого 2015 року ОСОБА_8 , сприяючи ОСОБА_7 у заволодінні ним коштами ВП «ЗАЕС» на користь ОСОБА_9 , шляхом зловживання службовим становищем, організував підготовку відповідальними працівниками ВП «ЗАЕС» пакету документів, необхідних для подальшого укладання ОСОБА_7 договору підряду на виконання робіт за темою: «Розбирання, дефектація та вимірювання деталей дизеля 78Г зав.№77» саме з ТОВ «Мотортєх», достовірно знаючи, що вказане підприємство цілком не відповідає заявленим його підрозділом кваліфікаційним вимогам до претендента на виконання цих робіт.

Крім того, 03 лютого 2015 року ОСОБА_8 , діючи умисно, за спільним з невстановленими службовими особами ДП НАЕК «Енергоатом» злочинним планом, зловживаючи своїм службовим становищем та достовірно знаючи, що ТОВ «Мотортєх» не відповідає заявленим його підрозділом кваліфікаційним вимогам, а роботи з розбирання вказаного дизелю 78Г зав.№77 вже фактично виконуються підпорядкованим йому персоналом енергоремонтного підрозділу, особисто погодив Технічне завдання, яким встановлено відповідні вимоги до підрядника, а також виконуваних робіт, їх обсяги, строки і результати.

10 березня 2015 року в м. Енергодар Запорізької області, за безпосереднього сприяння ОСОБА_8 , діючого за попередньою змовою з невстановленими службовими особами ДП НАЕК «Енергоатом», ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , між ВП «ЗАЕС» та ТОВ «Мотортєх» було укладено Договір на виконання робіт, які за відповідними вказівками та розпорядженнями ОСОБА_8 у більшості вже були виконані підлеглим йому персоналом енергоремонтного підрозділу.

У подальшому, протягом березня-квітня 2015 року ТОВ «Мотортєх» в порушення умов Договору не виконало роботи, передбачені Технічним завданням, що унеможливлювало підписання відповідного акту здачі-приймання виконаних робіт за Договором, та проведення оплати за них.

Разом з тим 06 травня 2015 року по закінченню строку здачі ТОВ «Мотортєх» робіт за Договором в м. Енергодар Запорізької області, ОСОБА_8 , діючи умисно, за попередньою змовою з невстановленими службовими особами ДП НАЕК «Енергоатом» та з метою сприяння ОСОБА_7 у заволодінні коштами ВП «ЗАЕС» на користь ОСОБА_9 , зловживаючи своїм службовим становищем, в порушення умов Договору, Технічного завдання до нього та Положення, підписав разом з ОСОБА_7 від імені замовника - ВП «ЗАЕС», виданий ОСОБА_9 . Акт №6 здачі-приймання виконаних робіт від 24 квітня 2015 року, на загальну суму 349 733,15 грн., достовірно знаючи, що вказані роботи за Договором не виконані.

У подальшому, за відповідними платіжними дорученнями №6049 від 05 червня 2015 року та №6189 від 10 червня 2015 року, на підставі вказаного Акту №6 здачі-приймання виконаних робіт від 24 квітня 2015 року, умисно підписаного ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , ВП «ЗАЕС» безпідставно перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ «Мотортєх» кошти у розмірі 349 733,15 грн, що у 250 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та є великим розміром, за не виконані ТОВ «Мотортєх» роботи по Договору, у зв`язку з чим ОСОБА_9 фактично заволодів цими коштами.

Крім того, відповідно до вироку ОСОБА_8 органом досудового розслідування обвинувачувався у тому, що він 06 травня 2015 року в м. Енергодар Запорізької області, діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , зловживаючи своїм службовим становищем, в порушення вимог пунктів 8.1.17, 8.1.20, 8.1.21, 8.1.22 Положення, підписав разом з ОСОБА_7 виданий ОСОБА_9 . Акт №6 здачі-приймання виконаних робіт на загальну суму 349 733,15грн., який містив завідомо неправдиві відомості щодо виконання ТОВ «Мотортєх» умов Договору та робіт, передбачених Технічним завданням до нього, достовірно знаючи, що ці роботи не виконані, що стало підставою для їх необгрунтованої оплати зі сторони ВП ЗАЕС.

Зазначені дії ОСОБА_8 органом досудового розслідування кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч. 1 ст.366 КК України, а саме інше підроблення офіційних документів, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 22 вересня 2022 року апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 залишено без задоволення, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 задоволено частково. Вирок Енергодарського міського суду Запорізької області від 17 грудня 2020 року в частині засудження ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 366 КК України скасовано, а кримінальне провадження у цій частині закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю події вказаного кримінального правопорушення.

У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_6 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. При цьому вказує, що місцевий суд, ухвалюючи виправдувальний вирок з підстав відсутності події кримінальних правопорушень, інкримінованих ОСОБА_9 , ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України та ОСОБА_8 за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, врахував лише частину доказів, яким, на переконання прокурора, надав неправильну оцінку, а інші докази, подані стороною обвинувачення, взагалі проігнорував. Зокрема, прокурор зауважує, що місцевим судом було залишено поза увагою долучені до матеріалів кримінального провадження докази, а саме: журнал розпоряджень 00.ЕР.ЖР.02 за 2014-2016 роки та протокол його огляду від 14 грудня 2016 року; журнал видачі змінних завдань бригади з ремонту дизельного обладнання РДЕС УОО ЕРП 00.ЕР.ЖР.19 за 2015 рік та протокол його огляду від 14 березня 2017 року; протокол огляду від 05 травня 2017 року (огляд робочих блокнотів свідка ОСОБА_11 ); зауваження до технічного звіту від 30 березня 2015 року, поданого ТОВ «Мотортєх», лист ТОВ «Мотортєх» від 08 квітня 2015 року, технічне рішення № 00.РО.00.ТР.11367 (про те, що звіт ТОВ «Мотортєх» від 05 травня 2015 року подано без усунення зауважень). Вищенаведені докази, на думку прокурора, свідчать про те, що розбирання, дефектація та вимірювання деталей дизеля 78Г зав. № 77, які відповідно до Договору мало виконувати ТОВ «Мотортєх», фактично були виконані кваліфікованим персоналом енергоремонтного підрозділу ВП ЗАЕС, що, в свою чергу, повністю спростовує висновки судів попередніх інстанцій про відсутність події інкримінованих ОСОБА_9 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 кримінальних правопорушень.

Крім того, прокурор наголошує, що місцевим судом не було належним чином оцінено показання свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_11 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 та ОСОБА_43 , які надавали пояснення щодо фактичного виконання працівниками ТОВ «Мотортєх» робіт, передбачених Договором.

Разом з тим вказує, що у судових засіданнях від 07 серпня 2019 року та 19 серпня 2019 року, в ході яких проводився допит зазначених свідків, були присутні прокурори ОСОБА_44 та ОСОБА_45 , які включені до групи прокурорів лише 24 липня 2019 року, а тому не мали можливості належним чином ознайомитись з матеріалами кримінального провадження, проте суд, знаючи про вказаний факт, порушуючи вимоги ч. 4 ст. 324 КПК України, не надав представникам сторони обвинувачення достатнього часу для підготовки до участі в судових засіданнях.

Водночас прокурор звертає увагу, що технічні записи вказаних судових засідань неможливо прослухати через погану якість фонограми, що також було встановлено і під час апеляційного розгляду, однак суд апеляційної інстанції зазначене порушення не усунув, при цьому, спростовуючи доводи сторони обвинувачення, дійшов суперечливих та необґрунтованих висновків про те, що показання свідків у вироку викладено вірно, чим порушив приписи статей 23, 26, 404 КПК України, оскільки безпосередньо не перевірив ці докази.

На зазначену касаційну скаргу захисник ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_9 , захисник ОСОБА_46 в інтересах ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_47 в інтересах ОСОБА_8 , подали заперечення, в яких, посилаючись на необґрунтованість та незаконність вимог касаційної скарги прокурора, просили вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду залишити без зміни, а подану стороною обвинувачення касаційну скаргу - без задоволення.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримала касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 та просила її задовольнити, а рішення судів попередніх інстанцій скасувати з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції, зокрема, є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. При вирішенні питання про наявність зазначених у пунктах 1, 2 ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-413 КПК України. Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через неповноту судового розгляду (ст. 410 КПК України) та невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним законом не передбачено.

Таким чином, доводи прокурора про те, що місцевим судом було надано неправильну оцінку наведеним у вироку доказам, не можуть бути предметом касаційного розгляду з огляду на вимоги ч. 1 ст. 433 КПК України, а тому у касаційному порядку не перевіряються.

У своїй касаційній скарзі прокурор ОСОБА_6 вказує на незаконність та необґрунтованість вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду, посилаючись на те, що такі рішення було постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального законодавства.

Як передбачено ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Положення ст. 17 КПК України регламентують, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи.

Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягає доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення). Частиною 2 цієї статті визначено, що доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Статтею 373 КПК України встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.

Як убачається з вироку, суд першої інстанції надав належну оцінку зібраним та дослідженим у кримінальному провадженні доказам, та дійшов правильного висновку про відсутність події інкримінованих ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 кримінальних правопорушень та обґрунтовано виправдав їх, посилаючись на підставу, визначену п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України.

В ході касаційного розгляду Верховним Судом було встановлено, що висновок суду першої інстанції, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, про необхідність виправдання ОСОБА_9 за ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України та ОСОБА_8 за ч. 5 ст.27, ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, зроблено з додержанням положень ст. 23 КПК України на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу.

Так, свої висновки суд першої інстанції обґрунтував показаннями ОСОБА_9 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які надавали пояснення щодо обставин укладення Договору та виконання покладених на підрядника робіт з ремонту дизеля 78Г зав. № 77. При цьому вказані особи, з-поміж іншого, зазначили, що працівники енергоремонтного підрозділу ВП «ЗАЕС» здійснили лише великовузловий розбір дизеля, зняли навісне обладнання та забезпечили надання відповідних інструментів, а всі інші роботи щодо детального розбирання, дефектації, промивки та виміру деталей дизеля 78Г зав. № 77, які передбачені умовами Договору, були виконані саме працівниками ТОВ «Мотортєх» у повному обсязі.

Крім того, місцевим судом також було допитано та покладено в основу свого рішення показання свідків - працівників ВП «ЗАЕС».

Зокрема, свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 (працівники Договірного управління ВП «ЗАЕС») надали пояснення щодо обставин укладення Договору, перевірки відповідності Акту № 6 здачі-приймання виконаних робіт зазначеним в ньому переліку робіт і вартості їх виконання, а також проведення розрахунків за виконані роботи.

Свідок ОСОБА_15 (заступник головного інженера по ремонту ВП «ЗАЕС») пояснив суду, що в ВП «ЗАЕС» не було спеціалістів, які б могли виконати передбачені Договором роботи, а тому було залучено підрядника - ТОВ «Мотортєх». При цьому свідок додав, що він особисто бачив, як працівники підрядника виконували роботи з розбирання та дефектації дизеля, а працівники енергоремонтного підрозділу ВП «ЗАЕС» лише знімали навісне обладнання та з метою навчання, постійно знаходились при виконанні робіт. Разом з тим свідок ОСОБА_15 зауважив, що ТОВ «Мотортєх» виконав роботи у повному обсязі.

Свідок ОСОБА_11 (начальник дільниці загальностанційних об`єктів ВП «ЗАЕС») надавав показання про те, що взимку 2015 року на Запорізьку АЕС доставили дизельний двигун Д НОМЕР_1 , після чого працівники енергоремонтного підрозділу ВП «ЗАЕС» здійснили його зовнішній огляд та зняли навісне обладнання, а далі приїхали працівники ТОВ «Мотортєх», які робили розбирання, дефектацію двигуна та складали відповідну технічну документацію, а працівники ВП «ЗАЕС» лише забезпечували їх стелажами, інструментом та матеріалами, при цьому підрядник виконав свою роботу в повному обсязі, зауважень до нього не було.

Свідок ОСОБА_16 (інженер дільниці загальностанційних об`єктів ВП «ЗАЕС») під час допиту в суді першої інстанції зазначав, що Запорізька АЕС не мала фахівців, які могли б здійснити розбирання та дефектацію дизельного двигуна, а тому було прийнято рішення про залучення підрядної організації - ТОВ «Мотортєх», працівники якої і виконали вказані роботи.

Свідок ОСОБА_17 (в.о. майстра по ремонту дизелів ВП «ЗАЕС») пояснив суду, що він був керівником бригади працівників Запорізької АЕС, які були присутні при виконанні ТОВ «Мотортєх» робіт з розбирання та дефектації дизельного двигуна Д-78Г зав. № 77, при цьому вказані роботи виконувались виключно підрядником, а працівники ВП «ЗАЕС» лише зняли з двигуна навісне обладнання, надавали працівникам ТОВ «Мотортєх» відповідні інструменти та здійснювали вантажопідйомні роботи з використання вантажопідйомного крану, оскільки тільки вони мали дозвіл на їх виконання.

Допитані в якості свідків працівники ВП «ЗАЕС» ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , які були присутні при виконанні ТОВ «Мотортєх» робіт з розбирання та дефектації дизельного двигуна, під час допиту в суді першої інстанції надали показання, аналогічні показанням ОСОБА_17 .

Свідки ОСОБА_29 та ОСОБА_48 (займали керівні посади в енергоремонтному підрозділі ЗАЕС) також надавали пояснення, якими підтвердили факт виконання ТОВ «Мотортєх» робіт з розбирання та дефектації дизельного двигуна Д-78Г зав. № 77.

Свідок ОСОБА_49 (працівник ВП «ЗАЕС») пояснював, що він здійснював оформлення та допуск працівників ТОВ «Мотортєх» для виконання робіт з розбирання двигуна, видавав їм пропуск, проводив інструктажі та в подальшому супроводжував, при цьому зазначив, що працівники ЗАЕС лише знімали з двигуна навісне обладнання, а всі інші роботи виконував підрядник.

Одночасно судом було покладено в основу свого рішення показання свідка ОСОБА_31 (інженер-технолог ВП «ЗАЕС»), який здійснював фотографування деталей від дизельного двигуна Д-78Г зав. № 77 з дефектами, на які йому вказували працівники ТОВ «Мотортєх».

Також, як убачається з вироку, місцевим судом було враховано показання свідків - працівників ТОВ «Мотортєх», а саме ОСОБА_50 , ОСОБА_34 , ОСОБА_51 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , які підтвердили факт виконання ТОВ «Мотортєх» передбачених Договором робіт з розбирання, дефектації, промивки та виміру деталей дизеля 78Г зав. № 77, при цьому вказали, що працівники енергоремонтного підрозділу ЗАЕС лише здійснювали висотні роботи. Разом з тим судом першої інстанції було допитано свідка ОСОБА_52 (головний бухгалтер ТОВ «Мотортєх»), яка також зазначала, що працівники підприємства відряджалися в м. Енергодар з метою проведення робіт з розбирання та дефектації дизельного двигуна.

Заслухавши вказаних осіб, місцевий суд дійшов висновку, що їх показання є логічними, достовірними, послідовними та такими, що узгоджуються між собою та з іншими доказами, наявними в матеріалах кримінального провадження.

В ході касаційного розгляду колегією суддів було встановлено, що допит вищенаведених осіб було проведено з дотриманням вимог кримінального процесуального закону.

Крім того, в основу свого рішення суд першої інстанції також поклав безпосередньо досліджені письмові докази, а саме: протокол технічної наради з питань організації виконання капітальних ремонтів дизель-генераторів ВП «ЗАЕС» від 17 грудня 2014 року; розпорядження ДП НАЕК «Енергоатом» від 27 січня 2015 року № 86-р «Щодо організації проведення капітального ремонту АСД-5600 енергоблока №2 ВП «ЗАЕС» під час ППР-2015»; протокол №1 технічної наради по організації проведення розбирання, дефектації та замірів деталей дизель-генератора від 29 січня 2015 року; протокол засідання договірної комісії з вибору контрагента для виконання робіт, послуг в ВП «ЗАЕС» №5 від 03 лютого 2015 року; звіт про використання коштів, виданих на відрядження, та бухгалтерські довідки фактичних витрат на відрядження працівників ТОВ «Мотортєх» за лютий-квітень 2015 року; форма №5 «Час знаходження на території ЗАЕС у лютому-квітні 2015 року працівників ТОВ «Мотортєх»; договір № 75/28-15 від 04 лютого 2015 року, укладений між ВП «ЗАЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» та ТОВ «Мотортєх» щодо виконання робіт за темою «Розбирання, дефектація та вимір деталей дизеля 78Г зав. №77» та додатку до нього; Акт №6 здачі-приймання виконаних робіт від 24 квітня 2015 року; платіжні доручення № 6049 від 05 червня 2015 року та № 6189 від 10 червня 2015 року; висновок судової економічної експертизи від 15 травня 2017 року № 246.

Ретельно дослідивши й зіставивши зібрані у кримінальному провадженні докази, давши їм оцінку з точки зору належності, допустимості і достовірності, місцевий суд обґрунтовано вирішив, що вони в їх сукупності та взаємозв`язку повною мірою спростовують позицію сторони обвинувачення про наявність у ВП «ЗАЕС» необхідної технічної документації, кваліфікованих спеціалістів, матеріально-технічної бази, спеціалізованого інструменту і пристосувань, необхідних для виконання робіт з розбирання, дефектації та вимірювання деталей дизеля 78Г зав. №77, оскільки доказів, які б підтверджували такі висновки, прокурором надано не було.

При цьому суд, посилаючись на встановлені під час судового розгляду обставини та досліджені докази, також спростував твердження сторони обвинувачення про те, що дії ОСОБА_7 щодо залучення до виконання робіт сторонньої спеціалізованої організації ТОВ «Мотортєх» були протиправними та направлені лише на заволодіння останнім коштами ВП «ЗАЕС» шляхом укладення Договору, при наявності реальної можливості виконати ці роботи власними силами.

Як убачається зі змісту вироку, місцевий суд з наведенням докладних мотивів обґрунтував свій висновок про те, що обвинувачення ОСОБА_9 та ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, а також обвинувачення ОСОБА_8 за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України ґрунтуються на припущеннях, які не можуть бути покладені в основу вироку.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції, виконуючи вимоги статей 85, 86, 94 КПК України, зробив ґрунтовний аналіз наявних доказів та дійшов правомірного висновку про те, що сторона обвинувачення не довела наявності події вищенаведених кримінальних правопорушень, що вказує про невинуватість ОСОБА_9 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.191, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, а також ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.

Апеляційний суд, перевіряючи вирок місцевого суду, належним чином оцінив наявні у матеріалах кримінального провадження докази та мотивовано спростував доводи сторони обвинувачення про наявність у ВП «ЗАЕС» необхідної технічної документації, кваліфікованих спеціалістів, матеріально-технічної бази, спеціалізованого інструменту і пристосувань, необхідних для виконання робіт з розбирання, дефектації та вимірювання деталей дизеля 78Г зав. №77, а також твердження про те, що роботи, вказані у Договорі, фактично здійснені працівниками ВП «ЗАЕС» замість працівників ТОВ «Мотортєх».

Разом з тим апеляційним судом було досліджено журнал розпоряджень 00.ЕР.ЖР.02 за 2014-2016 роки та протокол огляду від 14 грудня 2016 року (огляд вказаного журналу), згідно яких суд встановив, що ОСОБА_8 , з метою виконання робіт по розборці та дефектації ЗІП дизеля - 78Г зав. №77, розпорядився передати у розпорядження начальника дільниці загально станційних об`єктів енергоремонтного підрозділу ОСОБА_11 на період з 02 лютого 2015 року по 02 березня 2015 року персонал енергоремонтного підрозділу та на період з 03 лютого 2015 року по 02 березня 2015 року працівника енергоремонтного підрозділу - інженера-технолога ОСОБА_53 . При цьому суд завернув увагу, що вказані документи не містять переліку робіт, які доручено виконати працівниками ВП «ЗАЕС» з розбирання та дефектації дизеля 78Г зав. №77, а тому немає обґрунтованих підстав вважати, що роботи, передбачені Договором, фактично були виконані працівниками ВП «ЗАЕС», а не підрядником. Одночасно апеляційний суд послався на показання працівників енергоремонтного підрозділу ВП «ЗАЕС», згідно яких останні виконували лише вантажопідйомні роботи, знімали з двигуна навісне обладнання та надавали працівникам підрядника необхідні інструменти, а самі роботи з розбирання та дефектації дизеля 78Г зав. №77 здійснювались саме працівниками ТОВ «Мотортєх».

Крім того, апеляційний суд, дослідивши журнал видачі змінних завдань бригади з ремонту дизельного обладнання РДЕС УОО ЕРП 00.ЕР.ЖР.19 за 2015 рік, а також протокол огляду від 14 березня 2017 року (огляд вказаного журналу), встановив, що в зазначеному журналі наявні рукописні записи щодо виконання персоналом енергоремонтного підрозділу ВП «ЗАЕС» робіт з підготовки та розборки дизеля 78Г зав. № 77 у період з 26 січня 2015 року по 21 лютого 2015 року. При цьому суд зауважив, що згідно вказаних документів працівники ВП «ЗАЕС» виконували роботи, пов`язані із завантаженням, розвантаженням, сортуванням, перевезенням певного виду обладнання. Також апеляційний суд зазначив, що у журналі містяться рукописні записи щодо виконання працівниками ТОВ «Мотортєх» робіт з розбирання та дефектації дизеля 78Г зав. №77, та більшість записів мають назви - робота на дільниці у складі бригади, капітальний ремонт арматури, дефектація ЗІП резервного дизеля.

Дослідивши вищенаведені докази, апеляційний суд спростував доводи прокурора про те, що більшість робіт з розбирання та дефектації дизеля 78Г зав. №77 фактично були виконані працівниками ВП «ЗАЕС», аргументуючи свою позицію тим, що такі твердження сторони обвинувачення ґрунтуються лише на підставі вищезазначених журналів та протоколів огляду, без урахування показань свідків та інших доказів по справі, що, в свою чергу, свідчить про їх необ`єктивність.

Одночасно апеляційний суд, постановляючи рішення, вказав на безпідставність посилань прокурора на записи з робочих блокнотів ОСОБА_11 та протокол огляду від 05 травня 2017 року (огляд записів) як на доказ, аргументуючи свою позицію тим, що нотатки в блокнотах є лише особистими записами ОСОБА_11 , викладеними у довільній формі у його власному блокноті, а тому не мають жодної юридичної сили і не можуть слугувати достатнім доказом на підтвердження винуватості обвинувачених.

Також суд апеляційної інстанції, перевіряючи доводи прокурора про залишення місцевим судом поза увагою зауважень до технічного звіту від 30 березня 2015 року ВП «ЗАЕС», зазначив, що зміст вказаних зауважень та результатів їх опрацювання свідчить про наявність певних суперечок, які виникли між ВП «ЗАЕС» та ТОВ «Мотортєх» під час виконання Договору, проте ці суперечки, відповідно до наявних в матеріалах кримінального провадження доказів, були усунуті, а роботи, передбачені Договором, виконані в повному обсязі.

За таких обставин, а також з урахуванням досліджених судами попередніх інстанцій доказів та встановлених фактичних обставин, Верховний Суд погоджується з висновками судів про недоведеність стороною обвинувачення факту наявності події кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 27 ч.4 ст. 191; ч.4 ст.191; ч.2 ст.28, ч.1 ст.366 КК України, а тому вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду в частині невинуватості ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих їм органом досудового розслідування кримінальних правопорушень, є законними, обґрунтованими та вмотивованими.

Разом з тим в ході касаційного розгляду колегія суддів встановила, що місцевий суд, перевіряючи матеріали кримінального провадження, дійшов висновку, що ОСОБА_9 , будучи директором ТОВ «Мотортєх», діючи умисно, шляхом зловживання своїм службовим становищем, видав від імені цього підприємства завідомо неправдивий офіційний документ - Довідку №2/2-3 від 02 лютого 2015 року про наявність працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід, що містить завідомо неправдиві відомості щодо наявності у ТОВ «Мотортєх» офіційних трудових відносин із зазначеними в ній працівниками, яку надав до ВП «ЗАЕС» у підтвердження кваліфікаційних вимог до претендента для подальшого укладення Договору. Тобто останній вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 366 КК України, а саме видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів.

Таких висновків суд першої інстанцій дійшов на підставі довідки, виданої ТОВ «Мотортєх» від 02 лютого 2015 року № 2/2-3 про наявність працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання і досвід, та протоколу огляду CD-диску, отриманого з Южноукраїнської ОДПІГУ ДФС у Миколаївській області, згідно якої ТОВ «Мотортєх» станом на 02 лютого 2015 року не мало офіційних трудових відносин з працівниками, які зазначені у вищенаведеній довідці.

При цьому згідно вироку місцевий суд зазначив, що органом досудового розслідування дії ОСОБА_9 були кваліфіковані за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, як видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, вчинена за попередньою змовою групою осіб. Однак в ході судового розгляду судом не було встановлено доказів вчинення зазначеного кримінального правопорушення саме за попередньою змовою групою осіб, а тому суд першої інстанції кваліфікував дії ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 366 КК України.

Апеляційний суд, перевіряючи рішення місцевого суду в порядку апеляційної процедури, з такими висновками не погодився та скасував вирок щодо засудження ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 366 КК України, а кримінальне провадження у цій частині закрив на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю події вказаного кримінального правопорушення.

Аргументуючи свої висновки, апеляційний суд зазначив, що передбачені Договором роботи з розбирання, дефектації та обмірювання деталей дизель-генератора 78Г зав. № 77 були виконані кваліфікованими працівниками ТОВ «Мотортєх». Разом з тим суд зауважив, що у Довідці № 2/2-3 від 02 лютого 2015 року вказано лише про наявність працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід для виконання відповідних робіт, що не свідчить про їх працевлаштування. При цьому зазначені працівники тривалий час працювали в ТОВ «Мотортєх» за строковими трудовими договорами, тому при укладенні договору з ВП «ЗАЕС» були знову прийняті за строковими трудовими договорами на період виконання робіт, що підтверджується журналом реєстрації трудових книжок (т. 2, арк. пров. 95-105) та копіями строкових трудових договорів (т. 2, арк. пров. 106-210).

Отже, апеляційний суд, посилаючись на вищенаведені обставини, дійшов висновку про те, що вирок суду першої інстанції, яким ОСОБА_9 визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 366 КК України, є необґрунтованим, оскільки в ході дослідження матеріалів кримінального провадження було встановлено відсутність події вказаного кримінального правопорушення. З такою позицією погоджується і колегія суддів.

У своїй касаційній скарзі прокурор ОСОБА_6 вказує на порушення вимог ч. 4 ст. 324 КПК України, посилаючись на те, що під час судових засідань від 07 серпня 2019 року та 19 серпня 2019 року місцевим судом не було надано прокурорам ОСОБА_44 та ОСОБА_45 , які раніше не приймали участі у кримінальному провадженні, достатнього часу для ознайомлення з матеріалами справи.

Однак Верховний Суд не погоджується з такими твердженнями сторони обвинувачення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 342 КПК України прокурору та захисникові, які раніше не брали участі у кримінальному провадженні, суд зобов`язаний надати час, достатній для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження і підготовки до участі в судовому засіданні.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, підтримку державного обвинувачення в суді першої інстанції у судовому засіданні від 07 серпня 2019 року здійснювала прокурор ОСОБА_44 , а в судовому засіданні від 19 серпня 2019 року - прокурор ОСОБА_45 , які відповідно до постанови про зміну групи прокурорів від 24 липня 2019 року були включені до групи прокурорів у даному кримінальному провадженні.

За таких обставин Суд вважає, що прокурори ОСОБА_44 та ОСОБА_45 з дня винесення постанови про зміну групи прокурорів до моменту проведення вказаних судових засідань мали достатню кількість часу для того, щоб ознайомитись з матеріалами кримінального провадження та підготуватись до допиту свідків, які були заявлені стороною обвинувачення. При цьому колегія суддів також звертає увагу, що відповідно до технічних записів та журналів судових засідань від 07 серпня 2019 року і від 19 серпня 2019 року вищезазначені прокурори не звертались до суду з клопотанням про відкладення судового розгляду та надання їм часу для ознайомлення з матеріалами справи.

Ураховуючи вищенаведене, Верховний Суд не вбачає підстав, які б свідчили про допущення місцевим судом порушень вимог ч. 4 ст. 324 КПК України, а тому касаційна скарга прокурора в цій частині задоволенню не підлягає.

Безпідставними є і доводи касаційної скарги сторони обвинувачення про неможливість відтворення показань свідків з технічних носіїв інформації, на яких зафіксовані судові засідання в суді першої інстанції.

Так, в ході перевірки матеріалів кримінального провадження Судом встановлено, що під час судових засідань від 07 серпня 2019 року та від 19 серпня 2019 року в суді першої інстанції було допитано свідків - працівників ВП «ЗАЕС» та працівників ТОВ «Мотортєх», що зафіксовано на технічних носіях інформації. При цьому за результатами прослуховування вказаних звукозаписів, колегія суддів дійшла переконання, що їх якість є задовільною та придатною для сприйняття, а наявні на них звуки (шуми) не заважають у повній мірі відтворити всю послідовність подій, які відбувалися у зазначених судових засіданнях, а також не позбавляють можливості перевірити питання, чи відповідають надані свідками під час допиту пояснення їх показанням, викладеним у вироку.

Крім того, Суд також звертає увагу, що питання неможливості прослуховування наведених технічних записів перевірялось під час апеляційного розгляду, при цьому суд зазначив, що звукозаписи судових засідань від 07 серпня 2019 року та від 19 серпня 2019 року дійсно є неякісними та розібрати їх зміст складно, проте це не позбавляє можливості встановити, що зафіксовані на вказаних технічних носіях показання свідків та інших учасників у вироку відображено вірно, без будь-яких викривлень.

За таких обставин колегія суддів вважає, що погана якість звукозапису вказаних судових засідань не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке в силу вимог ст. 412 КПК України тягне за собою безумовне скасування прийнятих у справі судових рішень.

Що ж стосується тверджень у касаційній скарзі прокурора про порушення апеляційним судом вимог статей 23, 26, 404 КПК України, то колегія суддів вважає їх безпідставними з огляду на наступне.

Як убачається з матеріалів провадження, апеляційний суд, встановивши, що показання свідків, надані під час допиту в суді першої інстанції, відповідають їх показанням, викладеним у вироку, погодився з висновками місцевого суду про те, що такі докази є належними, допустимими та повною мірою спростовують версію сторони обвинувачення щодо винуватості ОСОБА_9 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих їм органом досудового розслідування кримінальних правопорушень. При цьому апеляційний суд, погоджуючись з наданою місцевим судом вказаним доказам оцінкою, з огляду на вимоги ст. 404 КПК України, не був зобов`язаний безпосередньо їх досліджувати.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок місцевого суду, дав належну оцінку викладеним в апеляційних скаргах прокурора та захисника доводам, ретельно їх перевірив та обґрунтовано задовільнив лише апеляційні вимоги сторони захисту, належним чином обґрунтувавши своє рішення. При цьому порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів, про що прокурор вказував у своїй апеляційній скарзі, апеляційний суд не встановив.

За таких обставин істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, що, на думку сторони обвинувачення, виразилось у залишенні апеляційним судом поза увагою допущених судом першої інстанції порушень та у ненаданні відповіді на доводи апеляційної скарги прокурора, в ході касаційного розгляду не встановлено.

На переконання колегії суддів, ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, а істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, то касаційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення, а вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду - без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Енергодарського міського суду Запорізької області від 17 грудня 2020 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 22 вересня 2022 року стосовно ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 - без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3