Справа №:755/3459/22
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" квітня 2023 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Арапіної Н.Є., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третіх осіб Акціонерного товариства «Укрсиббанк», приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Ярослава Вікторовича про усунення перешкод у здійсненні права користування житловим приміщенням,
в с т а н о в и в:
позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 за участю третіх осіб Акціонерного товариства «Укрсиббанк», приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Ярослава Вікторовича про усунення перешкод у здійсненні права користування житловим приміщенням. Свої вимоги мотивувала тим, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 12 грудня 2016 року позивач 10 жовтня 2008 року передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 , яку отримала у спадок 11 липня 2000 року. Згідно акту про реалізацію предмета іпотеки ОСОБА_2 є переможцем електронних торгів з реалізації квартири АДРЕСА_1 . Позивач вважає, що після набуття відповідачем права власності на спірну квартиру вона не втратила право користування. Крім того, під час реалізації спірної квартири діяв Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Під час передачі предмету на реалізації через електронні торги приватний виконавець володів інформацією щодо мешканців, які проживали у спірній квартирі. Положення ст. 109 ЖК України закріплюють правило неможливості виселення громадян без надання іншого житлового приміщення. У зв`язку з чим просить визнати її такою, що не втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 ; зобов`язати відповідача не чинити перешкоди користуванні та володінні житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 шляхом заборони йому вільного доступу до спірної квартири без судового рішення про виселення ОСОБА_1 із визначеним у ньому іншого житлового приміщення для її постійного проживання.
Згідно вимог ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 12 грудня 2016 року позивач 10 жовтня 2008 року передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 , яку отримала у спадок 11 липня 2000 року (а.с. 11, 12).
Згідно акту про реалізацію предмета іпотеки ОСОБА_2 є переможцем електронних торгів з реалізації квартири АДРЕСА_1 (а.с. 47-48).
Позивач просить визнати її такою, що не втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 ; зобов`язати відповідача не чинити перешкоди користуванні та володінні житловим приміщенням, а саме, квартирою АДРЕСА_1 шляхом заборони йому вільного доступу до спірної квартири без судового рішення про виселення ОСОБА_1 із визначеним у ньому іншого житлового приміщення для її постійного проживання.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що після набуття відповідачем права власності на спірну квартиру вона не втратила право користування. Крім того, під час реалізації спірної квартири діяв Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Під час передачі предмету на реалізації через електронні торги приватний виконавець володів інформацією щодо мешканців, які проживали у спірній квартирі. Положення ст. 109 ЖК України закріплюють правило неможливості виселення громадян без надання іншого житлового приміщення.
На підтвердження заявлених вимог позивач надала суду заяву щодо застосування заходів з дотримання вимог чинного законодавства від 29 липня 2021 року (а.с. 13-15), копію заяви про повернення виконавчого документу стягувачу від 29 липня 2021 року (а.с. 16), копію письмових пояснень позивача, поданих в межах розгляду цивільної справи № 755/17733/17 (а.с. 17-22), копію скарги про порушенням приватним виконавцем правил професійної етики, грубого порушення чинного законодавства в межах проведення виконавчих дій (а.с. 23-27), довідку за результатами проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Ярослава Вікторовича від 27 вересня 2021 року (а.с. 28, 29-32), копію заяви про визнання виконавчого листа № 755/17733/17 таким, що не підлягає виконанню (а.с. 33-37), копію заяви директору Акціонерного товариства «Укрсиббанк» від 20 жовтня 2021 року (а.с. 38), лист Акціонерного товариства «Укрсиббанк» від 24 листопада 2021 року (а.с. 39), копію скарги на дії (бездіяльність) приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Ярослава Вікторовича від 12 вересня 2021 року (а.с. 40-45), копію заяви від 01 грудня 2021 року (а.с. 49).
Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Відповідач скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги не визнав повністю, оскільки 12 січня 2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюк Д.В. видано відповідачу свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Крім того, 12 січня 2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюк Д.В. внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за відповідачем. Отже, відповідач є власником спірної квартири, а тому позивач не має права звертатися до суду з даним позовом. Крім того, позивач у спірній квартирі не зареєстрована та не проживає.
На підтвердження відзиву відповідач надав суду протокол № 559383 про проведення електронних торгів від 25 жовтня 2021 року (а.с. 103-104), копію свідоцтва про право власності відповідача на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 105), витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності від 12 січня 2022 року (а.с. 106).
Представник третьої особи Акціонерного товариства «Укрсиббанк» скористався своїм правом подачі письмових пояснень щодо позову, відповідно до якого представник не визнає позовні вимоги, оскільки 12 грудня 2019 року постановою Київського апеляційного суду вирішено рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 квітня 2018 року скасувати. Ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки: звернути стягнення на предмет іпотеки-квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості в сумі 527286 грн перед Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк». Встановити спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням Закону України «Про іпотеку » за початковою ціною, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки майна, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності. Крім того, 03 лютого 2022 року рішенням Дніпровського районного суду м. Києва у задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «УкрСиббанк», ОСОБА_3 , третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Бережний Ярослав Вікторович про усунення перешкод у здійсненні права власності відмовлено. Отже, позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними.
На підтвердження відзиву представник третьої особи надав суду копію рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 03 лютого 2022 року по справі № 755/17119/21 (а.с. 72-74).
Позивач скористалася своїм правом подачі письмових пояснень на письмові пояснення представника третьої особи Акціонерного товариства «Укрсиббанк», відповідно до яких зазначила, що проживання особи, яка не має іншого житла, у спірній квартирі є достатньої підставою для того, щоб вважати дану квартиру її житлом. Крім того, Акціонерне товариство «Укрсиббанк» звертаючись до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки на заявляв вимогу про виселення власника майна, а тому жодним судовим рішенням не вирішено питання про виселення позивача із спірної квартири з наданням іншого житлового приміщення.
Третя особа приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Бережний Ярослав Вікторович не скористався своїм правом подачі письмових пояснень щодо позову.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України).
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено в статті 41 Конституції України, в якій гарантовано право кожному володіти, користуватись та розпоряджатись своєю приватною власністю, набутою у порядку, визначеному законом.
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316 ЦК України).
Згідно із ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Право користування полягає в тому, що власник має юридично закріплену можливість використовувати корисні якості речі (майна) для себе, здобувати з цього користь, вигоду. Право розпорядження означає юридично забезпечену можливість встановлювати, змінювати, припиняти юридичну долю речі (майна). Право розпорядження закріплює абсолютну владу власника над річчю (майном), яка може виражатися навіть у відчуженні або знищенні речі (майна).
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Право власності припиняється у разі: відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна; викупу пам`яток культурної спадщини; примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника; реквізиції; конфіскації; припинення юридичної особи чи смерті власника (ст. 346 ЦК України).
Власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва (ч. 1 ст. 383 ЦК України).
Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.
Як роз`яснено у п.33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07 лютого 2014 року за №5 « Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння.
Однак, судом встановлено, що позивач не є власником квартири АДРЕСА_1 та не є членом сім`ї власника даної квартири.
Тому з урахуванням викладеного суд приходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третіх осіб Акціонерного товариства «Укрсиббанк», приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Ярослава Вікторовича про усунення перешкод у здійсненні права користування житловим приміщенням повністю.
Оскільки судом ухвалене рішення про відмову у задоволенні позову, враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, суд відносить судові витрати по сплаті судового збору за рахунок позивача.
Керуючись ст.ст. 41, 129 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 316, 317, 319, 346, 383 ЦК України, ст. 150 ЖК України, п.33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07 лютого 2014 року за №5 « Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 247, 259, 263, 264-265, 273 ЦПК України, суд,
у х в а л и в :
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третіх осіб Акціонерного товариства «Укрсиббанк», приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Ярослава Вікторовича про усунення перешкод у здійсненні права користування житловим приміщенням відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.Є.Арапіна
