УХВАЛА
про відмову у відкритті касаційного провадження
20 березня 2023 року
м. Київ
справа № 280/1026/21
адміністративне провадження № К/990/7217/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 червня 2022 року (суддя Стрельнікова Н.В.) та
постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2023 року (колегія у складі суддів Лукманової О.М., Божко Л.А., Дурасової Ю.В.)
у справі № 280/1026/21
за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області
до ОСОБА_1
про стягнення капіталізованих платежів.
УСТАНОВИВ:
05.02.2021 Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області (далі - Управління ВД ФСС України у Запорізькій області) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ; відповідачка), у якому просило стягнути з відповідачки капіталізовані платежі у розмірі 1 766 740,61 грн.
Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 02.06.2022, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.01.2023, задовольнив позов.
24.02.2023 ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, що 28.02.2023 надійшла до Верховного Суду, у якій, із посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02.06.2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26.01.2023.
Як на підставу касаційного оскарження покликається на те, що суд апеляційної інстанції при вирішенні спору не врахував висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 13.10.2021 у справі № 803/130/16, відмовив у задоволенні її клопотання, не залучив до участі у справі територіальний орган Пенсійного фонду України як правонаступника Управління ВД ФСС України у Запорізькій області. Також покликається на необхідність відступу від правої позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 02.11.2020 у справі № 1940/1440/18, застосованої судом першої інстанції у оскаржуваному судовому рішенні, та висновків, сформульованих Верховним Судом у постановах Верхового Суду від 05.08.2021 у справі № 818/245/17, від 04.03.2021 у справі № 808/535/17, від 02.11.2020 у справі № 1940/1440/18, від 28.10.2021 у справі № 821/183/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 809/1738/17. Підставу для відступу обґрунтовує тим, що у перерахованих вище постановах Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду не встановлено істотної фактичної обставини - відсутності вини працедавця у нещасному випадку, у якому потерпілою особою був найманий працівник. Неврахування цієї обставини суперечить ст. 61 Конституції України, ст. 13, 14 Закону України від 14.10.1992 № 2694-XII «Про охорону праці», ч. 6 ст. 36 Закону України від 23.09.1999 № 1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 1105-XIV). Покликається на ст. 58 Конституції України та те, що 01.01.2023 набув чинності Закон України від 21.09.2022 № 2620-ІХ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2620-ІХ), яким змінено джерело формування коштів страхувальника у правовідносинах загальнообов`язкового державного соціального страхування та відсутні капіталізовані платежі.
02.03.2023 ОСОБА_1 подала уточнену касаційну скаргу та клопотання про поновлення процесуального строку на подання такого уточнення. Зміни до касаційної скарги зводяться до правильного зазначення оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції.
Частиною 1 ст. 337 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень.
Згідно з ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (ч. 2 ст. 329 КАС України).
Оскаржувана постанова Третього апеляційного адміністративного суду ухвалена 26.01.2023, надіслана до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДР) 31.01.2023, оприлюднена 02.02.2023.
Учасник справи не може отримати копію судового рішення до його надіслання до ЄДР.
Зважаючи на це, Суд вважає, що ОСОБА_1 слід поновити строк на доповнення касаційної скарги.
Відповідно до ч. 4 ст. 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Частинами 1 та 2 ст. 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI) визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За подання суб`єктом владних повноважень до адміністративного суду позову майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2021 - 2 270,00 грн.
У цій справі позов подано суб`єктом владних повноважень (Управлінням ВД ФСС України у Запорізькій області).
Ураховуючи, що 1,5 % ціни позову (1 766 740,61 грн) становить 26 501,11 грн, що більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, судовий збір за подання позовної заяви обмежувався максимальним розміром - 22 700,00 грн.
За подання касаційної скарги на судові рішення судовий збір становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У такому разі, за подання касаційної скарги на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02.06.2022 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26.01.2023 має сплачуватися судовий збір у розмірі 45 400,00 (22 700,00 грн х 200 %) грн.
ОСОБА_1 клопоче звільнити від сплати судового збору. Клопотання обґрунтовує тим, що розмір судового збору значно перевищує розмір її доходу за 2022 рік (807,45 грн), на підтвердження чого надає відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела / суми виплачених доходів та утриманих податків за 2022 рік станом на 02.02.2023.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону № 3674-VI, ураховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік .
Суд ураховує предмет позову, зазначені у касаційній скарзі обставини, вважає, що ОСОБА_1 слід звільнити від сплати судового збору відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір».
Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.
Предметом спору у цій справі є зобов`язання особи перед Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України щодо сплати капіталізованих платежів для задоволення вимог за зобов`язаннями, що виникли у результаті заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян.
Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 є страхувальником ОСОБА_3 , якій встановлено 80 % втрати професійної працездатності безстроково у результаті нещасного випадку, що стався під час виконання потерпілою трудових обов`язків; не оскаржувала постанову Запорізького відділення Управління ВД ФСС України у Запорізькій області від 21.04.2020 № 0802/9995/9995/26 про призначення ОСОБА_3 з 01.03.2020 перерахованої щомісячної страхової виплати у розмірі 2 983,68 грн; 29.12.2020 припинила підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця на підставі власного рішення.
Верховний Суд у постанові від 02.11.2020 у справі № 1940/1440/18 викладав висновок щодо застосування Закону № 1105-ХIV у подібних правовідносинах, який зводиться до того, що:
« вимоги статті 11 Закону № 1105-XIV та положення Порядку щодо капіталізації платежів поширюються на всі випадки ліквідації юридичних осіб та припинення діяльності фізичних осіб-підприємців.
фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, і саме із внесенням до Єдиного державного реєстру відповідного запису у виникли зобов`язання перед Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України щодо сплати капіталізованих платежів, розрахованих відносно потерпілого ».
Третій апеляційний адміністративний суд переглянув рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02.06.2022 відповідно до такої правової позиції, виходив з того, що із внесенням до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності відповідачки як фізичної особи-підприємця, у останньої виникли зобов`язання перед Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України щодо сплати капіталізованих платежів, розрахованих відносно потерпілої особи.
Під час розгляду подібних спорів, що стосуються стягнення капіталізованих платежів у випадках ліквідації страхувальників, суди не оцінюють обставини нещасного випадку, не перевіряють законність рішення страховика при призначення особі безстроково щомісячної страхової виплати, оскільки зазначене може бути предметом окремого оскарження до суду страхувальником такого рішення страховика.
Тому, доводи ОСОБА_1 щодо неврахування фактичної обставини відсутності її вини у нещасному випадку є необґрунтованими, не дають підстав для відступу від усталеної правової позиції Верховного Суду щодо вирішення подібних спорів.
У зв`язку з набуттям чинності Законом № 2620-ІХ не скасовано зобов`язання страхувальника щодо сплати страхових виплат.
Кабінет Міністрів України у п. 2 постанови від 04.02.2023 № 95 «Деякі питання капіталізації платежів у випадках ліквідації страхувальників» установив, що капіталізація платежів у випадках ліквідації (зокрема у зв`язку з банкрутством) страхувальника для задоволення вимог, що виникли із його зобов`язань внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю застрахованих осіб, здійснюється до Пенсійного фонду України у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 986.
Тобто, аргументи скаржника щодо відсутності з 01.01.2023 відповідальності страховика перед страхувальником у вигляді сплати капіталізації платежів є безпідставними, та, відповідно, немає обставин, з якими ст. 58 Конституція України пов`язує дію в часі нормативно-правових актів, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Також ОСОБА_1 покликається на нерелевантну постанову Верховного Суду від 13.10.2021 у справі № 803/130/16, прийняту за результатами перегляду судового рішення з процесуального питання заміни сторони у справі правонаступником.
Крім того, з огляду на ст. 52, 379 КАС України заміна сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження допускається на будь-якій стадії судового процесу, зокрема до відкриття виконавчого провадження та на стадії виконання судового рішення.
Таким чином, ОСОБА_1 не підтвердила належним чином наявність підстав касаційного оскарження, передбачених п. 1, 2 ч. 4 ст. 328 КАС України, та Суд у цій справі не вбачає підстав для відступу висновку Верховного Суду, сформульованого у постанові від 02.11.2020 у справі № 1940/1440/18.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
За викладених обставин, ОСОБА_1 слід відмовити у відкритті касаційного провадження.
Керуючись ст. 333, 359 КАС України, Суд,-
УХВАЛИВ:
1. Задовольнити клопотання про поновлення строку на доповнення касаційної скарги.
2. Задовольнити клопотання про звільнення від сплати судового збору. Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги.
3. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 червня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2023 року у справі № 280/1026/21.
4. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб
