ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2023 року
м. Київ
справа №380/15492/21
адміністративне провадження №К/990/7882/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року (головуючий суддя - Братичак У.В.)
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2022 року (головуючий суддя - Ніколін В.В., судді: Гінда О.М., Пліш М.А.)
у справі №380/15492/21
за позовом ОСОБА_1
до Державної судової адміністрації України,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державне підприємство «Інформаційні судові системи»,
про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії Державної судової адміністрації України (далі - ДСА України) щодо ненадання запитуваної інформації на запит від 16 липня 2021 року;
- зобов`язати ДСА України надати запитувану інформацію, а саме тексти судових рішень з Єдиного державного реєстру судових рішень за 2006-2020 роки у формі відкритих даних.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 16 липня 2021 року надіслав до ДСА України запит на доступ до публічної інформації, в якому на підставі частини першої статті 10-1 Закону України від 13 січня 2011 року №2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон №2939-VI) просив надати тексти судових рішень з Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - Реєстр) за 2006-2020 роки, як публічну інформацію у формі відкритих даних. В запиті позивач запропонував кілька альтернативних способів отримання запитуваної інформації. Листом від 22 липня 2020 року ДСА України переслала запит позивача до Державного підприємства «Інформаційні судові системи» (далі - ДП «Інформаційні судові системи»), яке листом від 26 липня 2021 року відмовило позивачу в наданні запитуваної інформації.
3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2022 року, в задоволенні позову відмовлено.
4. Не погоджуючись із вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій із посиланням на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
5. Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами попередніх інстанцій установлено, що 16 липня 2021 року ОСОБА_1 направив на адресу відповідача електронний запит на доступ до публічної інформації, в якому просив надати публічну інформацію, а саме тексти судових рішень за 2006-2020 роки у формі відкритих даних. Способом надання запитуваної інформації бажаним для заявника є:
- надати/надіслати власний носій інформації для запису на нього рішень (текстів рішень);
- з`явитися в спеціально відведене місце для запитувачів та надати власний носій для копіювання рішень (текстів рішень) з носія інформації, на якому вони розміщені (як це передбачено пунктом 4 частини першої статті 14 Закону №2939-VI).
7. У відповідь, листом «Про розгляд запиту від 16 липня 2021 року» №інф/М-779-21-739/21 від 22 липня 2021 року, відповідач повідомив позивача, що в ДСА України не відображена та не задокументована будь-яким чином запитувана інформація. Відповідач на підставі статті 22 Закону №2939-VI направив запит за належністю для розгляду до ДП «Інформаційні судові системи».
8. ДП «Інформаційні судові системи» листом №3076/8/05-00-21 від 26 липня 2021 року повідомило позивача, що через формат оприлюднення інформації (рішень) в Реєстрі підприємство не може надати текстів судових рішень, оскільки інформація в Реєстрі технічно та технологічно не передбачає окремого представлення у структурі даних текстів судових рішень.
9. Позивач вважає дії відповідача протиправними, у зв`язку з чим звернувся до суду з вказаним позовом.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.
10. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що для доступу до судових рішень ДСА України через ДП «Інформаційні судові системи» забезпечує ведення Реєстру, який є набором даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних та структурою набору цих даних є формат CSV, а тому відповідач не має змоги надати позивачу запитувану інформацію - тексти судових рішень за 2006-2020 роки, оскільки формат CSV це «значення, розділені комою», а не текстовий формат.
11. Для надання позивачу текстів судових рішень відповідач спочатку повинен буде здійснити конвертування файлів CSV в інший формат, тобто створити інформацію, якої не було до отримання запиту позивача від 16 липня 2021 року, до того ж у форматі, який не передбачено Положенням №835 та Переліком №1120.
12. З огляду на наведе, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що при розгляді запиту на доступ до публічної інформації, відповідач прав позивача не порушив, оскільки він просив надати інформацію у форматі, який не передбачено спеціальними нормативними актами. Окрім того, суди звернули увагу, що відповідач не відмовив позивачу у наданні запитуваної інформації, а лише вказав, що файли Реєстру мають не текстовий формат.
13. Разом з тим, суди звернули увагу, що позивач не позбавлений можливості отримати запитувану інформацію - тексти судових рішень за 2006-2020 роки в форматі СSV і за допомогою відповідного програмного забезпечення самостійно здійснити конвертування файлів СSV в інший, зручний для себе формат.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
14. У касаційній скарзі позивач зазначив, що вона подана на підставі пункту 3 частини четвертої та підпунктів «а» та «б» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та становить значний суспільний інтерес.
15. Скаржник вказує, що суди попередніх інстанцій помилились у фактичних обставинах справи, оскільки: 1) ДСА України мала тексти рішень у тому форматі відкритих даних (текстовий формат), у якому він просив їх надати; 2) надання текстів рішень взагалі не потребувало з боку ДСА України будь-яких дій із конвертації даних.
16. ОСОБА_1 вважає можливість отримання текстів судових рішень на запит є предметом значного суспільного інтересу до відкритих даних в Україні. Аналітики та розробники сервісів на основі відкритих судових даних часто наголошували на тому, що нинішній формат оприлюднення Реєстру як набору даних (структурований формат CSV) є недосконалим, адже в такому форматі тексти рішень (як файли) не оприлюднюються, а надаються лише посилання на них для завантаження. Це, зокрема, створює перешкоди для тих, хто хоче створити власну базу сервісу на основі текстів судових рішень від самого початку (адже завантаження рішень є тривалим процесом) або оновити наявну базу текстів рішень (іноді рішення потрапляють у набори відкритих даних через рік після їх ухвалення й за допомогою сервісу такі рішення складно віднайти й додати у власні бази).
17. Водночас, хоча законодавство надає громадянам право отримувати тексти судових рішень у формі відкритих даних на запит, зокрема у спосіб запису їх на носій, відповідач фактично відмовив у реалізації цього права. Тому утвердити таке право за допомогою судової практики є предметом значного суспільного інтересу до відкритих даних в Україні, який реалізує скаржник, зокрема через цю справу.
18. Скаржник вказує на помилковість висновків щодо застосування норм матеріального права судами попередніх інстанцій і вважає, що суди не звернули уваги та жодним чином не спростували його доводи про те, що ДСА України володіє судовими рішеннями у текстовому форматі, оскільки саме в такому форматі суди надсилають їх до Реєстру. Також скаржник вважає помилковим висновок про те, що конвертація даних є створенням нової інформації.
19. Отримання текстів рішень на запит є предметом значного суспільного інтересу, а метою їх отримання є ефективна реалізація позивачем права на свободу вираження поглядів, що гарантоване статтею 10 Європейської конвенції з прав людини (далі - Конвенція). Водночас вказує на те, що суди попередніх інстанцій у своїх рішеннях не аналізували впливу бездіяльності ДСА України на реалізацію його права на свободу вираження поглядів.
20. Скаржник, зокрема, наголошує, що чинне законодавство України зобов`язує розпорядників надавати публічну інформацію, яка перебуває у їх володінні. Водночас такої підстави для відмови, як те, що набір даних, у складі якого є запитувана інформація, оприлюднюється в іншому форматі, - немає. Отже, відмова ДСА України не передбачена законом у розумінні Конвенції, а втручання у його право на інформацію є порушенням статті 10 Конвенція.
21. Серед іншого позивач вказує, що суди попередніх інстанцій не вмотивували належним чином, чому саме вони проігнорували аргументи його позову та апеляційної скарги, які були ключовими для цієї справи.
22. ДСА України та ДП «Інформаційні судові системи» подали відзиви на касаційну скаргу в яких, посилаючись на законність рішень судів попередніх інстанцій, просили в задоволені касаційної скарги відмовити, а рішення судів залишити без змін.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
23. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити таке.
24. Касаційне провадження відкрито з підстав, передбаченої пунктом 3 частини четвертої та підпунктів «а» та «б» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
25. Спірні правовідносини виникли у зв`язку з ненаданням розпорядником публічної інформації у формі відкритих даних на запит відповідно до частини першої статті 10-1 Закону №2939-VI.
26. Ключовими у цій справі є такі питання: чи зобов`язаний розпорядник, який визначив своїм внутрішнім актом певний формат оприлюднення набору відкритих даних, надавати на запит пов`язані з цим набором наявні в нього відкриті дані в іншому форматі; чи є створенням розпорядником нової інформації конвертація набору відкритих даних з одного формату в інший.
27. Стосовно питання, чи зобов`язаний розпорядник, який визначив своїм внутрішнім актом певний формат оприлюднення набору відкритих даних, надавати на запит пов`язані з цим набором наявні у нього відкриті дані в іншому форматі, Верховний Суд зазначає таке.
28. Вирішення цього питання знаходиться в площині регулювання статті 10-1 Закону №2939-VI, постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №835 «Про затвердження Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних» (далі - Положення №835) та наказу ДСА України від 15 листопада 2019 року №1120 «Про набори даних Державної судової адміністрації України, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних» (далі - наказ ДСА України №1120).
29. Відповідно до Положення №835 ДСА України зобов`язана оприлюднювати Реєстр у форматі відкритих даних. Наказом ДСА України №1120 ДСА України затверджено Перелік наборів даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, розпорядником яких є ДСА України, їх структуру, періодичність оновлення та перелік структурних підрозділів ДСА України, які є розпорядниками інформації. Обов`язок щодо оприлюднення, згідно з вказаним наказом покладено на ДП «Інформаційні судові системи».
30. ДП «Інформаційні судові системи» згідно із підпунктом 3 пункту 1 розділу 1 Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - Порядок ведення ЄДРСР), затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя від 19 квітня 2018 року №1200/0/15-18, є адміністратором ЄДРСР. Адміністратор Єдиної судової інформаційної системи ДП "Інформаційні судові системи", віднесене до сфери управління ДСА України. Адміністратор вживає заходи, пов`язані із технічним та організаційно-технологічним забезпеченням функціонування Реєстру, у тому числі такі: створення, вдосконалення та супроводження державної інформаційної системи Реєстру; адміністрування Реєстру; надання доступу до Реєстру; забезпечення зберігання та захисту даних, що містяться в Реєстрі, у тому числі шляхом визначення моделі захисту від загроз витоку інформації та засобів обробки електронних документів у Реєстрі та надання до них безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі "Судова влада України"; виконання інших функцій, передбачених цим Порядком.
31. За приписами частини першої статті 3 Закону №3262-IV для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції ДСА України забезпечує ведення ЄДРСР, у якому відповідно до Положення №835 оприлюднюється інформація у формі відкритих даних.
32. Закон №2939-VI не містить переліку способів ознайомлення запитувача із запитуваною інформацією, який звернувся у порядку доступу до публічної інформації. З огляду на частину другу статті 34 Конституції України, частину другу статті 7 Закону України від 2 жовтня 1992 року №2657-XII «Про інформацію» ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом, а отже, спосіб ознайомлення визначає запитувач інформації. Винятком є випадок, коли розпорядник надсилає відповідь, яка містить відмову або відстрочку розгляду запиту. Для таких випадків законом передбачена обов`язкова письмова форма (частини п`ята, шоста статті 22 Закону №2939-VI) (пункт 10.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2016 року №10 «Про практику застосування законодавства адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» (далі - постанова Пленуму ВАСУ №10)).
33. Публічна інформація у формі відкритих даних - це публічна інформація у форматі, що дозволяє її автоматизоване оброблення електронними засобами, вільний та безоплатний доступ до неї, а також її подальше використання. Розпорядники інформації зобов`язані надавати публічну інформацію у формі відкритих даних на запит, оприлюднювати і регулярно оновлювати її на єдиному державному веб-порталі відкритих даних та на своїх веб-сайтах (частина перша статті 10-1 Закону №2939-VI).
34. Відповідно до пункту 3 Положення №835: «Розпорядники інформації згідно з цим Положенням завантажують у формі відкритих даних набір даних, визначений у переліку наборів даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, згідно з додатком.
35. Перетворення (зокрема, вивантаження з баз даних та в разі потреби знеособлення) публічної інформації у публічну інформацію у формі відкритих даних є обов`язковим.
36. Розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати у формі відкритих даних усю публічну інформацію у формі відкритих даних, яка перебуває в їх володінні та стосується конкретного набору даних».
37. Згідно з пунктом 9 Положення №835 для оприлюднення наборів даних використовуються такі формати:
Текстові дані - TXT, RTF, MD, ODT, DOC(X), (X)HTML;
Структуровані дані - RDF, XML, JSON, CSV, XLS(X), ODS, YAML;
Графічні дані - GIF, TIFF, JPG (JPEG), PNG, GTFS, GTFS-RT.
38. Вимогами пункту 20 Положення №835 встановлено, що реєстр оприлюднених наборів даних розміщується в одному з таких відкритих машиночитанних форматів з метою повторного використання: CSV, XML, JSON, RDFa, HTML Microdata або інших аналогічних форматах.
39. Серед наборів даних визначено і Реєстр, структурою набору даних є формат CSV, а відповідальним за ведення Реєстру згідно із Переліком наборів даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, затвердженого Наказом ДСА України №1120 є структурний підрозділ ДСА України - ДП «Інформаційні судові системи».
40. Однак з огляду на те, що формат CSV згідно із пунктом 20 Положення №835 стосується тільки оприлюднення набору даних і розміщується зокрема у відкритому машиночитанному форматі з метою повторного використання, частина перша статті 10-1 Закону №2939-VI зобов`язує ДСА України як розпорядника надавати публічну інформацію, якою вона володіє, у формі відкритих даних на запит.
41. Відповідно до пункту 11.2 Постанови Пленуму ВАСУ №10: «Аналіз частини другої статті 34 Конституції України та частини другої статті 7 Закону №2657-XII свідчить, що особа має право вибирати на власний розсуд форму копій документів, які вона запитує, а саме паперову чи електронну. У разі якщо переведення в електронну форму (сканування) не є технічно неможливим та не покладає на розпорядника надмірний тягар, враховуючи ресурсні можливості, вимога щодо надання копії документів у сканованій формі повинна бути задоволена».
42. З огляду на це в контексті спірних правовідносин випливає висновок про те, що запитувач може обирати форму отримання інформації (паперова чи електронна) і розпорядник, якщо це технічно можливо та не потребує застосування додаткових ресурсів, не повинен обмежувати запитувача у виборі цієї форми.
43. Верховний Суд у постанові від 31 січня 2019 року в справі №820/4258/17 вже висловився щодо гарантованого частиною другою статті 34 Конституції України та частиною другої статті 7 Закону України № 2657-XII права вибирати на власний розсуд форму копій документів, які вона запитує, а саме: паперову чи електронну. У разі, якщо переведення в електронну форму (сканування) не є технічно неможливим та не покладає на розпорядника надмірний тягар, враховуючи ресурсні можливості, вимога щодо надання копії документів у сканованій формі повинна бути задоволена.
44. Тобто чинне законодавство України покладає обов`язок на відповідача не лише оприлюднювати інформацію у формі відкритих даних у визначеному Положенням №835, що затверджене на виконання статті 10-1 Закону №2939-VI, форматі, а й надавати публічну інформацію, відповідно до Закону №2939-VI якою володіє розпорядник у формі відкритих даних на запит, якщо це не покладає на розпорядника надмірний тягар. У той же час запитувач сам обирає форму отримання інформації і ніхто не може його обмежувати у виборі цих форм, тим паче, якщо такі форми визначені законодавчо.
45. Стосовно питання, чи є створенням нової інформації конвертація розпорядником набору відкритих даних з одного формату в інший, Верховний Суд зазначає таке.
46. Відповідно до пункту 21 Положення №835 оприлюднення набору даних передбачає можливість їх перегляду і завантаження безоплатно та без проведення додаткової реєстрації, ідентифікації, авторизації, проходження автоматизованого тесту для розрізнення користувачів чи інших обмежень.
47. Набір даних Реєстру, як встановлено судами, оприлюднюється у відкритому у форматі CSV, що узгоджується з пунктом 20 Положення №835.
48. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що для надання позивачу текстів судових рішень відповідач спочатку повинен буде здійснити конвертування файлів CSV в інший формат, тобто створити інформацію, якої не було до отримання запиту позивача від 16 липня 2021 року, до того ж у форматі, який не визначено Положенням №835 та Наказом №1120.
49. Верховний Суд вважає, що жодної додаткової конвертації запитуваної інформації, а саме тексти судових рішень з ЄДРСР за 2006- 2020 роки у формі відкритих даних для надання позивачу на його запит, немає потреби. Конвертація, тобто передавання запитуваної інформації з одного формату в інший, не є створенням нової інформації, оскільки інформація, яка міститься у текстах судових рішень вже готова. Водночас розпорядник не може обмежувати запитувача у виборі форми відкритих даних, які визначені законодавчо, а саме Положенням №835.
50. З огляду на викладене Верховний Суд не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідач не має змоги надати позивачу запитувану інформацію - тексти судових рішень за 2006- 2020 роки, оскільки формат CSV - це «значення, розділені комою», а не текстовий формат.
51. Стосовно протиправності дій відповідача Верховний Суд зазначає таке.
52. Відповідно до Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів, що її ратифіковано із заявами Законом України «Про ратифікацію Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів» від 20 травня 2020 року №631-IX (далі - Конвенція РЄ), Україна взяла на себе відповідальність із виконання зобов`язань щодо забезпечення гарантій права кожному, без дискримінації за будь-якою ознакою, на доступ, зокрема до публічної інформації, за вимогою, до офіційних документів, що знаходяться в розпорядженні державних органів (частина перша статті 2).
53. Приписи статті 5 Конвенції РЄ передбачають опрацювання запитів про доступ до офіційних документів. Зокрема згідно із частиною другою цієї статті запит про доступ до офіційного документу розглядається будь-яким державним органом, в розпорядженні якого знаходиться документ. Якщо державний орган не має у розпорядженні запитуваного офіційного документу або якщо він не уповноважений опрацьовувати цей запит, він повинен, коли це можливо, спрямувати запит чи заявника до компетентного державного органу.
54. Таким чином, в першу чергу, державний орган повинен розглянути запит, якщо ця інформація у нього є.
55. Пояснювальний звіт до Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів від 18 червня 2009 року деталізує вказане у пункті 47, у пункті 2 якого зазначено, що запит на доступ до офіційного документа має розглядатися будь-яким державним органом, який має відповідний документ. Це означає, зокрема, що документ, який було створено в декількох примірниках, що перебувають у розпорядженні різних органів, може бути запитано в будь-якого такого органу. Якщо державний орган не має документа або якщо він не уповноважений розглядати запит, цей орган згідно з пунктом 2 має за можливості передати запит до компетентного державного органу.
56. Відповідно до статті 22 Закону №2939-VI, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.
57. Визначений статтею 22 Закону №2939-VI перелік підстав для відмови у задоволенні запиту на інформацію є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
58. Відповідно до частини третьої статті 22 Закону №2939-VI розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
59. В рамках спірних правовідносин, ДСА України незважаючи на те, що їй було відомо, що вона володіє запитуваною інформацією, тобто, є її розпорядником, все ж, посилаючись на положення статті 22 Закону №2939-VI, перенаправила вказаний запит позивача до ДП «Інформаційні судові системи», який є адміністратором Єдиного державного реєстру судових рішень. Тим самим, розпорядник фактично самоусунувся від виконання своїх повноважень.
60. Приписи статті 3 Закону №2939-VI встановлюють гарантії права на доступ до публічної інформації, серед яких це право гарантується зокрема максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації (пункт 3 вказаної статті).
61. З точки зору принципу максимального спрощення процедури отримання інформації, не можна покладати на громадянина тягар доведення того, хто з цих двох суб`єктів: ДСА України чи ДП «Інформаційні судові системи», є розпорядником.
62. Згідно з частиною першою статті 5 Конвенції РЄ державний орган сприяє заявнику, наскільки це практично можливо, ідентифікувати запитуваний офіційний документ.
63. Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції РЄ визначено форми доступу до офіційних документів: «У разі надання доступу до офіційного документу заявник має право обрати чи ознайомитися з оригіналом або копією, чи отримати копію цього документу в будь-якій доступній формі або форматі за своїм вибором, якщо тільки висловлене побажання не є невиправданим».
64. Отже, у спірних правовідносинах, що склались, розпорядник повинен не лише допомогти запитувачу ідентифікувати запитувану інформацію, а й активно співпрацювати з ним, тобто проявити очевидну готовність надати потрібну допомогу (в аспекті порушеного питання). Оскільки розпорядник інформації зайняв пасивну позицію, такі дії (бездіяльність) слід кваліфікувати як такі, що не відповідають принципам статті 2 КАС України, зокрема, принципам добросовісності (пункт 5 частини другої) і розсудливості (пункт 6 частини другої).
65. Вказане також підтверджується і правовою позицією, відповідно до якої Верховний Суд у постанові від 06 березня 2019 року в справі №813/3059/16, посилаючись на вказані принципи, які містяться в статті 2 КАС України, задовольнив позов про надання публічної інформації на запит.
66. Подібні вимоги щодо дій розпорядника містяться і в згаданій вище постанові Пленуму ВАСУ №10, у якій у пункті 3.4 зазначено, що розпорядник інформації повинен розглянути запит з урахуванням принципів добросовісності і розсудливості.
67. Тобто йдеться про те, що розпорядник інформації повинен сумлінно, відповідально поставитись до виконання своїх обов`язків (принцип добросовісності), керуючись законами логіки, здоровим глуздом та загальними нормами моралі (принцип розсудливості).
68. Отже, розпорядник інформації повинен керуватися принципом добросовісності і розсудливості та не застосовувати формалістичний підхід до вирішення питання, а максимально сприяти (на вимогу) запитувачу, наскільки це практично можливо, у доступі до публічної інформації, гарантованої статтею 10-1 Закону №2939-VI.
69. У запиті на доступ до публічної інформації запитувач проявив готовність до співпраці з розпорядником у пошуку шляхів отримання потрібної йому інформації, зазначивши у своєму запиті на доступ до публічної інформації на тому, що спосіб надання запитуваної інформації він покладає на розсуд розпорядника. Водночас вказує на бажані для позивача такі способи: 1) надання власного носія інформації для запису на нього рішень (текстів рішень); 2) з`явитися у спеціальне відведене місце для запитувачів та надати власний носій для копіювання рішень (текстів рішень) з носія інформації, на якому вони розміщені (як це встановлено пунктом 4 частини першої статті 14 Закону №2939-VI).
70. Позивач вказав, що отримання текстів рішень на запит є предметом значного суспільного інтересу, а метою їх отримання є ефективна реалізація його права на свободу вираження поглядів. Зокрема, тексти судових рішень у формі відкритих даних були потрібні позивачу для підготовки нових аналітичних публікацій на тему «Суддівські зловживання та схеми», а також виявлення фактів зловживань у судовій системі та дисциплінарних скарг щодо суддів, які ґрунтуються на даних Реєстру (наприклад, скарга щодо екс-судді Сквирського районного суду Київської області ОСОБА_2 ).
71. Посилання ДСА України, яка не заперечує стосовно того, що є розпорядником запитуваної інформації у своїй відповіді на те, що Реєстр у форматі відкритих даних оприлюднюється на Єдиному державному веб-порталі відкритих наборів даних як визначена структура даних, що технічно і технологічно не передбачає окремого представлення у структурі даних текстів судових рішень, а тому підприємство не може задовольнити запит на доступ до інформації по суті, не відповідає вимогам статті 22 Закону №2939-VI, у якій не визначено такої підстави для відмови.
72. Висновки судів попередніх інстанцій про те, що для надання позивачу текстів судових рішень відповідач спочатку повинен здійснити конвертування файлів CSV в інший формат, тобто створити інформацію, якої не було до отримання запиту позивача від 16 липня 2021 року, до того ж у форматі, який не визначено Положенням №835 та Наказом №1120, є помилковими.
73. В обсязі, встановленому обставинами справи, убачається, що позивач звернувся за захистом свого права на доступ до судових рішень до ДСА України з вимогами в порядку Закону №2939-VI про забезпечення реалізації його права шляхом надання безперешкодного отримання текстів рішень за 2006- 2020 роки у визначеному законодавством форматі. Тобто у контексті вказаних правовідносин важливе значення має характер здійснення відповідачем діяльності, пов`язаної із інформацією, яка має ознаки публічної й забезпечується шляхом наданням доступу до Реєстру.
74. У рамках виконання обов`язку щодо оприлюднення набору даних така поведінка розпорядника не є добросовісною та розсудливою, що є недотриманням вимог статті 2 КАС України, оскільки, як уже було зазначено, реєстр оприлюднених наборів даних розміщується в одному з таких відкритих машиночитанних форматів з метою повторного використання, серед яких і є CSV (пункт 20 Положення №835).
75. Незалежно від того, у якому із визначених нормами права форматів ДСА України оприлюднює набір даних Реєстру, ДСА України володіє текстами судових рішень у текстовому форматі відкритих даних та має обов`язок надати їх на запит у порядку доступу до публічної інформації, адже ДСА України є розпорядником готової публічної інформації.
76. З огляду на встановлені у справі обставини, а також за відсутності прямо визначених у статті 22 Закону №2939-VI підстав для відмови у наданні публічної інформації, вимоги заяви позивача належало виконати. Жодного іншого законного способу поведінки законодавством не передбачено.
77. Таким чином, Верховний Суд уважає протиправною відмову ДСА України надати інформацію на запит ОСОБА_1 від 16 липня 2021 року.
78. Разом з тим, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Оскільки ДСА України не надала відповіді на запит позивача, яка б підпадала під визначені статтею 22 Закону №2939-VI підстави для відмови в наданні публічної інформації, а направила запит для розгляду до ДП «Інформаційні судові системи», фактично самоусунувшись від надання відповіді, Верховний Суд дійшов висновку, що належним і достатнім способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути його запит від 16 липня 2021 року з урахуванням висновків суду наведених в цій постанові.
79. Підсумовуючи наведене, Верховний Суд зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій, належним чином установили фактичні обставини справи, однак допустили неправильне застосування норм матеріального права та дійшли помилкового висновку про відмову в задоволенні позову.
80. Відповідно до частин першої та третьої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
81. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи заявника касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, частково знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові рішення - скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
82. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
83. Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
84. З огляду на те, що колегія суддів дійшла висновку про протиправність дії ДСА України щодо ненадання позивачу запитуваної інформації на запит від 16 липня 2021 року, тому вважає, що на користь ОСОБА_1 підлягають відшкодуванню документально підтверджені витрати на сплату судового збору в розмірі 3449 грн 60 коп, зокрема: 908 грн за подання позовної заяви, 1089 грн 60 коп за подання апеляційної скарги, 1452 грн за подання касаційної скарги.
85. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 351, 356 КАС України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2022 року у справі №380/15492/21 скасувати.
Ухвалити в справі №380/15492/21 нову постанову.
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Державної судової адміністрації України щодо ненадання ОСОБА_1 запитуваної інформації на запит від 16 липня 2021 року.
Зобов`язати Державну судову адміністрацію України повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 16 липня 2021 року.
Стягнути з Державної судової адміністрації України (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 26255795) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) витрати на сплату судового збору в розмірі 3449 (три тисячі чотириста сорок дев`ять) грн 60 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Судді М.В. Білак
О.А. Губська
Ж.М. Мельник-Томенко
