ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 березня 2023 року
м. Київ
справа № 0940/1542/18
адміністративне провадження № К/9901/6511/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
розглянув в попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області
на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.10.2018 (суддя Остап`юк С.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2019 (колегія у складі суддів Шавеля Р.М., Улицького В.З. та Кузьмича С.М.)
у справі №0940/1542/18
за позовом Фермерського господарства "Персей Агро"
до Державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель провідного спеціаліста відділу здійснення державного контролю за додержанням земельного законодавства та оперативного реагування Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській обл. Польового Дениса Юрійовича, Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області,
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Прикарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України,
про визнання протиправним та скасування припису.
І. РУХ СПРАВИ
1. 28.08.2018 Фермерське господарство "Персей Агро" (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель провідного спеціаліста відділу здійснення державного контролю за додержанням земельного законодавства та оперативного реагування Управління з контролю за використанням та охороною земель Польового Дениса Юрійовича (далі - відповідач, інспектор) про визнання протиправним та скасування припису №624/0/19-18-ДК/0181Пр/03/01/-18 від 27.07.2018.
2. 17.09.2018 ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду до адміністративної справи залучено Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області як другого відповідача (далі - відповідач, управління).
3. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.10.2018, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2019, позов задоволено.
4. 03.09.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга відповідача 2 на зазначені судові рішення.
5. Ухвалою від 09.04.2019 відкрито касаційне провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами встановлено, що державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській обл. Польовим Д.Ю. проведено обстеження і перевірку щодо земельних ділянок, які знаходяться на території с. Підпечери Тисменицького району Івано-Франківської області, про що складено Акт обстеження земельної ділянки № 624/0/92-18-ДК/238/АО/10/01/18 від 24.05.2018та Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки №624/0/92-18-ДК/467/АП/09/01/-18 від 11.06.2018.
7. Встановлено, що земельна ділянка площею 0,9432 га (кадастровий номер 2625884300:14:001:0005), яка розташована на території Підпечерівської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області (далі - земельна ділянка), на час обстеження обробляється ФГ «Персей Агро» шляхом розорювання та посіву сільськогосподарських культур, без відповідних документів, які підтверджують право користування земельною ділянкою.
8. Враховуючи виявлене порушення, інспектор склав протокол про адміністративне правопорушення №624/0/92-18-ДК/0183П/07/01/-18 від 13.07.2018.
9. 27.07.2018 за наслідками розгляду протоколу про адміністративне правопорушення, інспектор виніс постанову про накладення адміністративного стягнення № 624/0/92-18-ДК/0181По/08/01/-18.
10. Також 27.07.2018 інспектор виніс припис №624/0/19-18-ДК/0181Пр/03/01/-18, яким зобов`язано позивача в 30-денний термін усунути порушення вимог земельного законодавства, а саме звільнити земельну ділянку.
11. Позивач з приписом не погодився і звернувся до суду.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
12. Позивач вважає, що висновки відповідача про самовільне зайняття позивачем земельної ділянки є помилковими, а припис від 27.07.2018 - протиправним.
13. Роботи, які здійснювались ФГ «Персей Агро» на земельній ділянці, проводились на підставі договору підряду № 19/16/4 від 19.12.2016 та додаткових угод до нього, за якими позивач (підрядник) зобов`язується надати Прикарпатській ДСДС (замовник) комплекс послуг та робіт в процесі виробництва сільськогосподарської продукції замовником на сільгоспугіддях замовника, а останній зобов`язується прийняти виконані роботи і оплатити вартість послуг підрядника. Крім наведених документів, факт укладення і виконання цього договору стверджується замовленнями на виконання робіт по дискуванню, рихленню, передпосівному обробітку, посіву соняшника, внесенню гербіцидів, ЗЗР та мінеральних добрив, збору врожаю комбайнами, а також поясненнями третьої особи Прикарпатської ДСДС. Виходячи з наведеного, земельна ділянка входить до кола земельних ділянок, роботи на яких виконувалися позивачем в рамках договору підряду № 19/16/4 від 19.12.2016 та додаткових угод до нього.
14. Укладаючи договір підряду № 19/16/4 від 19.12.2016, третя особа Прикарпатська ДСДС діяла правомірно, оскільки протягом тривалого часу користувалась спірною земельною ділянкою, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серії І-ІФ № 000256, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.10.2017 у справі №809/1231/17, яке набрало законної сили, а також відомостями з державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми 6-зем) станом на 01.07.2015, довідкою Відділу у Тисменицькому районі ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями станом на 01.01.2016.
15. Державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за державою в особі ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області здійснено 03.11.2017, що стверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за індексним №102484766 від 03.11.2017, тобто, після укладення і виконання договору підряду №19/16/4 від 19.12.2016.
16. При цьому, на підставі рішення Арбітражного суду Івано-Франківської області від 12.04.1994 у справі № 354/5 Інституту хрестоцвітих культур Української академії аграрних наук видано Державний акт на право постійного користування землею серії І-ІФ № 000257 на території земель, зокрема, Підпечерівської сільської ради для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду та ведення сільського господарства.
17. Згідно з п. 4 Статуту Прикарпатської ДСДС, затвердженого Президентом Національної академії аграрних наук України 15.02.2018, правонаступником Інституту хрестоцвітих культур Української академії аграрних наук є Прикарпатська ДСДС Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України.
18. Зокрема, правонаступником Інституту хрестоцвітих культур Української академії аграрних наук згідно з наказом Української академії аграрних наук № 29 від 25.02.1999 був Івано-Франківський інститут агропромислового виробництва Української академії аграрних наук. На підставі постанови Президії Національної академії аграрних наук України від 18.05.2011«Про оптимізацію мережі наукових установ Національної академії аграрних наук України» та наказу № 10 від 25.01.2012 «Про перейменування Івано-Франківського інституту агропромислового виробництва НААН» була створена Прикарпатська ДСДС.
19. Таким чином, Прикарпатська ДСДС користується земельною ділянкою на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії І-ІФ №000257, виданого на виконання рішення Арбітражного суду Івано-Франківської обл. від 12.04.1994 в справі № 354/5.
20. Відповідач 2 - Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області зазначило, що земельна ділянка перебуває в сільськогосподарському обробітку ФГ «Персей Агро» без документів, що підтверджують право користування земельною ділянкою, що має ознаки самовільного її зайняття і є порушенням п. «б» ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України та ст. 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Також немає жодних правовстановлюючих документів, що земельна ділянка належить Прикарпатській державній сільськогосподарській дослідній станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України.
21. Третя особа зазначила, що самовільного зайняття земельної ділянки ФГ "Персей Агро" немає, оскільки Прикарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України, з врахуванням правонаступництва, користується цією земельною ділянкою з 1983 року.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
22. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що немає підстав вважати, що на час укладення договору підряду з ФГ «Персей Агро» Прикарпатська ДСДС користувалася земельною ділянкою неправомірно. Відповідно, позивач є виконавцем певних сільськогосподарських робіт на обумовленій земельній ділянці, фактичним землекористувачем якої є Прикарпатська ДСДС. Питання неналежності користування земельною ділянкою стосуються Прикарпатської ДСДС і не можуть торкатися позивача, який виконував умови договору.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ
23. У касаційній скарзі відповідач 2 покликається на те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, а саме справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, та суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
24. Зазначає також, що договір підряду №19/16/4 від 19.12.2016 не може підтверджувати правомірність використання земельної ділянки, яка є предметом оскаржуваного припису. Договір укладений особою, яка не мала належного обсягу цивільної дієздатності на укладення такого правочину, з огляду на те, що Прикарпатська ДСДС не є належним користувачем спірної земельної ділянки.
25. В акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 04.04.2018 № 317/0/92-18-ДК/317/АП/09/01-18, встановлено, що у Прикарпатської ДСДС відсутні будь-які, встановлені чинним законодавством, правовстановлюючі документи, зокрема, на земельну ділянку, яка є предметом оскаржуваного припису.
Державний акт на право користування спірною земельною ділянкою видано Інституту хрестоцвітих культур Української академії аграрних наук та не може підтверджувати правомірність користування цією земельною ділянкою Прикарпатською ДСДС.
26. Крім того, судовими рішеннями у справі № П-20/144-14/82 встановлено, що зазначений акт не пройшов державну реєстрацію, не містить дати видачі, підпису голови сільської (міської) ради, а відтак не може доводити виникнення права постійного користування земельною ділянкою.
27. Так як сільськогосподарський обробіток здійснювало ФГ «Персей Агро», то воно і є винною стороною, яку правомірно притягнуто до відповідальності, і яка повинна відповідно до вимог припису звільнити таку земельну ділянку, сплатити визначений постановою про накладення адміністративного стягнення штраф та шкоду.
28. Згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно речове право на спірну земельну ділянку зареєстровано за державою в особі ГУ Держгеокадастру.
29. У відзиві позивач наводить аргументи, що загалом збігаються з мотивам судових рішень.
Крім того, зазначає, що договір підряду №19/16/4 від 19.12.2016 відповідає вимогам законодавства України та є чинним.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
30. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та відзиву.
31. Справи за участю тих самих сторін і щодо тих самих відносин розглядалися Верховним Судом. Зокрема, у постанові від 09.09.2019 у справі №0940/1544/18 Верховний Суд висловив такі позиції:
"34. Укладаючи вказаний договір підряду № 19/16/4 від 19.12.2016, Прикарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України діяла правомірно, оскільки протягом тривалого часу користувалась земельною ділянкою площею 23,6732 га (кадастровий номер 2625884200:01:001:0100), яка розташована на території Підлузької сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серії І-ІФ № 000257, постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду № 809/1231/17 від 24.10.2017, яке набрало законної сили.
35. Державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за державою в особі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області проведено 03.11.2017, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за індексним номером 103125245 від 09.11.2017, тобто після укладення та виконання договору підряду № 19/16/4 від 19.12.2016.
36. На момент укладення договору підряду умови такого договору було дотримано, а позивач жодним чином не міг допустити порушення земельного законодавства, відображені в Акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки № 623/0/92-18-ДК/468/АП/09/01/-18 від 11.06.2018, оскільки всі дії вчиняв на виконання вищевказаного договору, який є чинним і його виконання не заперечується сторонами.
37. Встановивши порушення вимог земельного законодавства, відповідач міг застосувати певні види зобов`язань чи стягнень лише відносно Прикарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України як особи, яка здійснювала всі дії по відношенню до спірної земельної ділянки як Замовник, і лише за умови доведення неправомірного використання ним земельної ділянки".
32. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 09.12.2020 у справі № 0940/1547/18, від 09.09.2019 у справі № 0940/1544/18, від 20.02.2020 у справі № 0940/1534/18, від 30.12.2020 у справі № 0940/1557/18.
33. У постанові від 25.11.2019 у справі №0940/1543/18 Верховний Суд у розвиток попередніх правових висновків, зазначив:
"25. Відповідно до норм ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
26. Верховний Суд наголошує, що приписи про усунення виявлених порушень мають надаватися лише тим особам, які безпосередньо вчинили порушення вимог земельного законодавства.
Телеологічне (цільове) тлумачення положення вищенаведеної норми дає підстави для висновку, що суб`єктом, який має відовідати за вчинення відповідного правопорушення є особа, яка володіє земельною ділянкою на підставі одного з правових титулів, перелік яких визначається ст. 1 Закону. Вказана норма пов`язує можливість застосування заходів відповідальності за вчинення відповідного правопорушення з наявність однієї з таких умов: 1) відсутність рішення виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про передачу в оренду або у власність землі; 2) відсутність правочину щодо такої земельної ділянки.
Тобто йдеться про те, що суб`єктом скоєння такого правопорушення є фактичний володілець земельної ділянки, який володіє нею, не набувши майнові права на таку земельну ділянку, на підставі одного з правових титулів, вичерпний перелік яких закріплено у ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".
27. У той же час нормативна конструкція ст. 1 вказаного Закону містить виняток щодо суб`єктів, які мають відповідати за відповідне правопорушення - не можливо притягнути до відповідальності за відповідного делікту на підставі тих дій, які вчиняються щодо відповідної земельної ділянки правомірно.
28. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанції, обстеженням земельної ділянки та перевіркою дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельна ділянка площею 66,9051 га (кадастровий номер 2625884300:14:002:0003), яка розташована на території Підпечерівської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області встановлено, що вказана земельна ділянка на момент обстеження була самовільно зайнята шляхом сільськогосподарського обробітку (розорювання та посіву сільськогосподарських культур) Фермерським господарством «Персей Агро».
29. Верховний Суд вважає законними і обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що висновки інспектора не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки всі роботи, які здійснювались Фермерським господарством "Персей Агро" на вищевказаній земельній ділянці проводились на підставі Договору підряду від 19.12.2016 за №19/16/4, за яким позивач (Підрядник) зобов`язався надати Прикарпатській державній сільськогосподарській дослідній станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України (Замовник) комплекс послуг та робіт в процесі виробництва сільськогосподарської продукції Замовником на сільгоспугіддях Замовника, а Замовник зобов`язався прийняти виконані роботи і оплатити вартість послуг Підрядника.
30. Доказів того, що вказаний договір підряду з додатковими угодами визнано недійсним станом на момент проведення перевірки або розірвано у встановленому законом порядку, учасниками судового процесу до судів першої та апеляційної інстанції не надавалося.
31. Встановивши порушення вимог земельного законодавства, відповідач міг застосувати певні види зобов`язань чи стягнень лише відносно Прикарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України як особи, яка здійснювала всі дії по відношенню до спірної земельної ділянки як Замовник, і лише за умови доведення неправомірного використання ним земельної ділянки.
32. Отже, особа, яка уклала правочин щодо виконання робіт на спірній земельній ділянці з фактичним володільцем такої ділянки не може бути суб`єктом, до якого застосовуються заходи відповідальності за скоєння самовільного зайняття земельної ділянки.
…
35. Щодо доводів касаційної скарги в частині порушення судом першої інстанції норм процесуального права і помилкового розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, Верховний Суд виходить з такого.
…
З урахуванням того, що за предметом спору ця справа не належить до тих, які повинні розглядатися виключно за правилами загального позовного провадження, тому з урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи суд першої інстанції у межах наданого законом розсуду вирішив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження і Верховний Суд не вбачає у цій справі порушення вищенаведених норм процесуального законодавства.
34. Суд з цими висновками погоджується і вважає їх застосовними у справі, що розглядається. Вони співпадають з мотивами оскаржуваних судових рішень.
35. Стосовно доводу касаційної скарги про те, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання (оскільки в ухвалах не зазначено про розгляд справи без виклику сторін, а ухвал чи повідомлень про дату і час судового розгляду не надходило), то відповідно до матеріалів справи розгляд справи в апеляційному суді відбувся за участю представників відповідача - Романишина К.В. та Польового Д.Ю., тобто без порушення, передбаченого п. 3 ч. 3 ст. 353 КАС України.
36. Інші доводи касаційної скарги щодо помилковості висновків попередніх судів у цій справі фактично зводяться до правової оцінки обставин у справі та дослідження доказів та не спростовують правильності висновків судів.
37. Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
38. Суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому їх слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
39. З огляду на результат перегляду справи в суді касаційної інстанції судові витрати не підлягають розподілу.
Керуючись ст. 340, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області залишити без задоволення.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2019 року у справі №0940/1542/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Судді О.П. Стародуб
