Постанова
Іменем України
01 березня 2023 року
м. Київ
справа № 951/933/21
провадження № 61-985св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Козівська селищна рада Тернопільської області,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_1 на рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 06 липня 2022 року в складі судді: Братків І. І., та постанову Тернопільського апеляційного суду від 23 грудня 2022 року в складі колегії суддів: Шевчук Г. М., Гірський Б. О., Міщій О. Я.,
Історія справи
Короткий зміст позову
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до Козівської селищної ради Тернопільської області про стягнення коштів.
Позов мотивований тим, що рішенням комітету Козівської селищної ради № 124 від 27 червня 2006 року ОСОБА_1 у складі сім`ї із двох осіб прийнято на квартирний облік. Рішенням комітету Козівської селищної ради № 64 від 27 квітня 2010 року ОСОБА_1 у складі сім`ї із трьох осіб надано дві кімнати у гуртожитку площею 13,0 та 15, 9 кв. м. за адресою АДРЕСА_1 . Зазначив, що з метою покращення умов проживання та облаштування приміщень звернувся із заявою від 06 травня 2010 року до виконавчого комітету Козівської селищної ради Тернопільської області про надання дозволу на реконструкцію частини житлового приміщення, рішенням виконавчого комітету Козівської селищної ради Тернопільської області № 77 від 25 травня 2010 року вирішено замовити виготовлення проектно-технічної документації на реконструкцію приміщення.
Згодом, звернувся із заявою до виконавчого комітету Козівської селищної ради Тернопільської області про проведення підключення трьохфазної електролінії до житлового приміщення, однак йому було повідомлено про неможливість замовлення та проплати виготовлення технічних умов, проектно-кошторисну документацію та виконання монтажу трьохфазного вводу, у зв`язку із відсутністю коштів. На що позивач звернувся до селищного голови Козівської селищної ради Тернопільської області про надання дозволу на здійснення капітального ремонту, реконструкції та добудови до частини житлового приміщення, а також з цією метою надати в оренду земельну ділянку. ОСОБА_1 зазначив, що отримавши дозвіл на реконструкцію ним за власні кошти проведено капітальний ремонт та реконструкцію житлових приміщень, а саме: двох кімнат площею 13,0 та 15,9 кв. м. в гуртожитку розміщеному за вказаною адресою, в результаті якого утворилась семикімнатна квартира АДРЕСА_1 із окремим входом: загальною площею 174,0 м. кв. та житловою площею 124,9 м. кв., що складається: 1-ша кімната пл. - 15,9 кв.м., 2-га кімната пл. - 15,8 кв. м., 3-тя кімната пл. - 13,3 кв. м., 4-та кімната пл. - 16,5 кв. м., 5-та кімната пл. - 19,3 кв. м., 6-та кімната пл. - 23,9 кв. м., 7-ма кімната пл. - 20,2 кв. м., кухня пл. - 15,9 кв. м., вбиральня пл. - 4,4 кв. м., ванна кімната пл. - 3,4 кв. м., коридор пл. - 1,8; 6,3; 10,4 кв. м., коридор пл. - 5,1; 1,8 кв. м. по АДРЕСА_1 .
Після завершення ремонту селищною радою виготовлено свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 26 серпня 2014 року.
Позивач вказав, що звернувся до виконавчого комітету Козівської селищної ради та голови Козівської селищної ради з проханням надати для проживання квартиру АДРЕСА_1 , а також надати дозвіл на приватизацію квартири, однак у такому йому було відмовлено. ОСОБА_1 посилається на те, що існує реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони виконавчого комітету Козівської селищної ради та Козівської селищної ради, а також у майбутньому, при настанні будь-яких інших фактів чи подій, що не залежать від нього, у разі вселення інших осіб, які в подальшому можуть претендувати на частину житла, можуть виникнути перешкоди, труднощі та інші обставини у визнанні, того що цей капітальний ремонт та реконструкція житлових приміщень проводились ним.
ОСОБА_1 просив:
стягнути з Козівської селищної ради Тернопільської області на його користь витрати за проведення капітального ремонту та реконструкцію житлових приміщень у квартирі АДРЕСА_2 , які є невідокремленим поліпшенням майна, проведених ОСОБА_1 за власні кошти, вартість яких становить 1 392 000 грн.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 06 липня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
відповідно до частини другої статті 776 ЦК України капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Капітальний ремонт провадиться у строк, встановлений договором. Якщо строк не встановлений договором або ремонт викликаний невідкладною потребою, капітальний ремонт має бути проведений у розумний строк. Нормами статті 778 ЦК України передбачено. що наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за найм речі. Якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом;
при зверненні із позовом, позивач просив стягнути на його користь витрати за проведення капітального ремонту та реконструкцію житлових приміщень у квартирі АДРЕСА_2 , які є невідокремленим поліпшенням майна, проведеного ним за власні кошти, і вказує, що вартість поліпшенням майна становить 1 392 000 грн. Рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 02 липня 2019 року встановлено факт, що проведення капітального ремонту та реконструкція житлових приміщень по АДРЕСА_1 в результаті чого утворилась семикімнатна квартира АДРЕСА_1 здійснювались за власні кошти ОСОБА_1 . Вказане рішення суду набрало законної сили, тому є встановленим та не потребує доказування, що капітальний ремонт та реконструкція відповідних житлових приміщень, які є невідокремленим поліпшенням майна, здійснювались за кошти ОСОБА_1 . Разом із тим вказаним рішенням не встановлено, що вартість проведення капітального ремонту та реконструкція житлових приміщень становила 1 392 000 грн і жодних доказів на підтвердження того, що сума затрачених ним коштів становить саме 1 392 000 грн позивачем не долучено;
відповідач у відзиві вказує, що вартість квартири позивачем обґрунтовується відповідно до довідки, виданої ТОВ «Козівський райагробуд» за № 11 від 05 червня 2019 року, згідно якої вартість квартири в АДРЕСА_2 , загальною площею 174,0 кв. м становить 1 392 000 грн, копія довідки представником відповідача до матеріалів відзиву додається (а. с. 67), однак розрахунок, яким визначено вартість житлового приміщення у довідці не зазначено. У зазначеній довідці встановлено загальну вартість квартири. Разом з тим, суд зауважує, що позивач у позовній заяві ставить вимогу про стягнення коштів за неотримане речове майно, тобто за майно, яке він добудував у процесі реконструкції та капітального ремонту внаслідок якого утворилась семикімнатна квартира АДРЕСА_1 з окремим входом: загальною площею 174,0 м. кв. та житловою площею 124,9 м. кв., окрім двох кімнат у гуртожитку площею 13,0 та 15, 9 кв. м. за адресою АДРЕСА_1 , наданих йому для вселення на пільгових підставах, як працівнику прокуратури. Вказане, ставить під сумнів доводи позивача щодо названої ним вартості ремонтних робіт;
судом приймаються до уваги доводи сторони відповідача зазначені у відзиві з приводу того, що позивачем не долучено будь-яких документів, які б підтверджували купівлю ним будівельних матеріалів та вартість виконаних робіт. Позивач даний факт не заперечив, у позовній заяві зазначив, що у нього відсутні документи, які б це підтверджували, так як, купівля будівельних матеріалів здійснювалась безпосередньо на ринку.
Додатковим рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 22 вересня 2022 року в складі судді: Братків І. І., стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 9 080 грн.
Суд першої інстанції зазначив, що станом на день подання позову тобто у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2 270 гривень. У свою чергу 5 прожиткових мінімумів для працездатних осіб становить 11 350 грн. Позивачем ОСОБА_1 заявлена вимога про стягнення коштів у сумі 1 392 000 грн, відповідно 1 відсоток від даної суми становить 13 920 грн. Так як сума не повинна перевищувати 5 прожиткових мінімумів для працездатних, відтак, сума судового збору повинна становити 11 350 грн. Проте ОСОБА_1 при поданні позову, згідно долученої квитанції про сплату судового збору № 0.0.2336460694 від 12 листопада 2021 року, сплачено 2 270 грн. Тому із позивача слід стягнути судовий збір у сумі 9 080 грн.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 23 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 06 липня 2022 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
звертаючись із позовом до Козівської селищної ради Тернопільської області про стягнення коштів за неотримане речове майно, позивач вказував, що до стягнення підлягає 1 392 000 грн, оскільки згідно з довідки ТОВ «Козівський райагробуд» № 11 від 05 червня 2019 року вартість спірної квартири становить 1 392 000 грн проте жодних доказів на підтвердження даних витрат позивач не надав;
доводи про те, що рішенням Козівського районного суду Тернопільської області 02 липня 2019 року встановлено, що реконструкція та капітальний ремонт житлових приміщень проводилась ОСОБА_1 за власні кошти, вартість яких становила 1 392 000 грн, а тому суд першої інстанції безпідставно відмовив в позові, колегія суддів не приймає до уваги як необґрунтовані ,оскільки цим рішенням суду не встановлювалась вартість проведених робіт. Рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 02 липня 2019 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Козівської селищної ради Козівського району Тернопільської області, виконавчого комітету Козівської селищної ради Козівського району Тернопільської області про встановлення факту проведення капітального ремонту та реконструкції квартири АДРЕСА_2 за кошти ОСОБА_1 задоволено. Встановлено факт, що проведення капітального ремонту та реконструкція житлових приміщень, а саме: двох кімнат площею 13,0 м. кв. та 15,9 м. кв. в гуртожитку розміщеному по АДРЕСА_1 в результаті чого утворилась семикімнатна квартира АДРЕСА_1 з окремим входом: загальною площею 174,0 м. кв. та житловою площею 124,9 м. кв., що складається: 1-ша кімната пл. - 15,9 кв.м., 2-га кімната пл. - 15,8 кв. м., 3-тя кімната пл. - 13,3 кв. м., 4-та кімната пл. - 16,5 кв. м., 5-та кімната пл. - 19,3 кв. м., 6-та кімната пл. - 23,9 кв. м., 7-ма кімната пл. - 20,2 кв. м., кухня пл. - 15,9 кв. м., вбиральня пл. - 4,4 кв. м., ванна кімната пл. - 3,4 кв. м., коридор пл. - 1,8; 6,3; 10,4 кв. м., коридор пл. - 5,1; 1,8 кв. м. по АДРЕСА_1 здійснювались за власні кошти ОСОБА_1 ;
за змістом статті 778 ЦК України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю. Якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем вимог щодо стягнення з Козівської селищної ради Тернопільської області 1392 000 грн, оскільки ним не надано будь-яких доказів, які б підтверджували витрати, які він поніс при здійсненні ремонтних робіт, добудов купівлі будматеріалів. У суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 вказав, що документів на підтвердження проведених робіт на суму 1 392 000 грн. у нього не збереглось, оскільки будівельні матеріали куплялись на ринку.
Аргументи учасників справи
19 січня 2023 року ОСОБА_1 через підсистему Електронний суд подав касаційну скаргу на рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 06 липня 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 23 грудня 2022 року, в якій просить: оскаржені судові рішення скасувати; справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції; стягнути із відповідача судові витрати.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
у суді першої інстанції позивачем заявлено усне клопотання про витребування документів, які підтверджують будівництво, проектно-кошторисну документацію, затверджену рішенням сесії Козівської селищної ради № 1078 від 29 грудня 2013 року, робочі проекти та прийом в експлуатацію які мною були передані селищні раді з метою прийняття в експлуатацію будівлі та виготовлення документів на право власності. Однак відповідач у судовому засіданні повідомив, що у нього відсутні вказані документи, а суд проігнорував вимоги про отримання доказів, які знаходяться у відповідача, оскільки без цих документів прийняти в експлуатацію та виготовити документи про право власності неможливо. Враховуючи, що відповідач у судовому засіданні повідомив про відсутність документів, позивачем подано письмове клопотання про призначення судової оціночно-будівельної експертизи, оскільки у інший спосіб не було можливості встанови вартість проведених робіт та вартості квартири визначеної у довідці виданої ТОВ «Козівський райагробуд» за № 11 від 05 червня 2019 року, в якій зазначено, що вартість квартири становить 1 392 000 грн. Однак суд відмовив у задоволенні клопотання, не роз`яснивши права на поновлення пропущеного строку на пред`явлення клопотання лише у підготовчому розгляду. Окрім того, судом проігноровано те що, позивач лише під час судового розгляду дізнався про відсутність у відповідача документів, які передав позивач. Відповідач мав спростувати та навести свої доводи, чому вартість вказану в довідці, виданій ТОВ «Козівський райагробуд» від 05 червня 2019 року, не потрібно брати до уваги та проведення експертизи не потрібно;
суди не врахували усні клопотання позивача про надання відповідачем документів на будівлю, відмовили у долучені до матеріалів справи та дослідженні копій документів, що підтверджують будівництво та витрати на нього, оригінали яких були передані відповідачу, а саме: робочий проект від 18 квітня 2012 року, містобудівні умови та обмежень забудови земельної ділянки № 10, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, рішення сесії Козівської селищної ради про затвердження проектно- кошторисної документації № 1078 від 29 грудня 2013 року. Крім того позивач був позбавлений можливості спростувати або доповнити висновки непризначених судом експертиз шляхом співставлення документів на будівництво, при наявності для цього передбачених цивільним процесуальним законодавством підстав. Суди не роз`яснили наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій, а саме судом не роз`яснено те, що позивач не заявивши клопотання про призначення судової експертизи на підготовчому судовому засіданні, буде позбавлений можливості клопотати про проведення такої експертизи при розгляді справи по суті;
суд апеляційної інстанції не мотивував чому відмовив у клопотаннях про проведення експертиз та не надав оцінку відмови відповідача надати документи на будівництво, в яких вказано, що генеральний підрядник будівництва був ТОВ «Козівський райагробуд», обсяги та вартість будівельних робіт, а також вартість будівництва станом на момент прийому в експлуатацію будівлі. Враховуючи те, що у інший спосіб на даному етапі розгляду справи, не було можливості встанови вартість проведених робіт та вартості квартири позивачем заявлені клопотання про судову оціночно-будівельну експертизу та судову будівельно-технічну експертизу;
суд першої інстанції в судовому засіданні відмовив у задоволені клопотання про призначення судової оціночно-будівельної експертизи, не роз`яснивши наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій передбачених статтею 12 ЦПК України, чим позбавив позивача права надати суду клопотання про поновлення пропущеного стоку. Суд апеляційної інстанції на зазначене уваги не звернув, не в повній мірі виконав вимоги статті 367 ЦПК України, не надав належної оцінки моїм доводам про обмеження права на судовий захист, вартості квартири, безпідставно відмовив у проведенні відповідної експертизи у справі та дійшов передчасних висновків про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог. При цьому апеляційний суд не обґрунтував відмову про призначення експертизи, не навів припущень чи неможливості проведення експертизи, що могло бути підставою у її призначенні на стадії підготовчого розгляду, який судом проведено без участі позивача при цьому отримавши клопотання про обов`язковість слухання за участі позивача;
мотиви апеляційного суду не узгоджуються із вартістю квартири, яка була узгоджена в іншому спорі, де генеральний підрядник ТОВ «Козівський райагробуд» вказав вартість робіт і не потребувало доказування;
суди помилково вказали, що підлягають застосуванню положення статті 778 ЦК України. Ця норма є загальною нормою. У даному випадку має застосовуватись норми, які містяться в Законі України «Про оренду державного та комунального майна» від 10 квітня 1992 року (із змінами та доповненнями) у редакції від 26 вересня 2013 року (на день виникнення правовідносин), як спеціальні норми. Відповідно до частини другої статті 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10 квітня 1992 року (із змінами та доповненнями) в редакції від 26 вересня 2013 року (на день виникнення правовідносин) орендар вправі залишити за собою проведені ним поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок власних коштів, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без заподіяння йому шкоди. Якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов`язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди. Вартість поліпшень орендованого майна, зроблених орендарем без згоди орендодавця, які не можна відокремити без шкоди для майна, компенсації не підлягає. Тобто, підлягає відшкодуванню не вартість витрат на поліпшення речі (вартість проведених ремонтних, будівельних робіт тощо) як про це вказується у оскаржуваних рішеннях, а підлягає поверненню кошти в межах збільшення в результаті таких поліпшень вартості орендованого майна;
відповідно до довідки виданої ТОВ «Козівський райагробуд» за № 11 від 05 червня 2019 року вартість квартири становить 1 392 000 грн. Житлові приміщення по АДРЕСА_1 на балансі Козівської селищної ради чи її виконавчого комітету не перебували, а балансова вартість зазначеної будівлі була відсутня (нульова) і не становила будь-якої цінності так як до проведення ОСОБА_1 капітального ремонту та реконструкції житлових приміщень вони на баланс органу місцевого самоврядування не приймались. Цей факт підтверджується інформаціями з виконавчого комітету Козівської селищної ради та Козівської селищної ради № 01-294/3-09 від 15 березня 2019 року та з Козівського районного бюро технічної інвентаризації № 284 від 18 березня 2019 року. Ці обставини залишились без належної правової оцінки судів. За таких обставин рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та постановлені з порушення норм процесуального права, що в силу пункту 1, 3 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для її скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Такий висновок узгоджується із практикою Верховного Суду (постанови від 12 червня 2019 року у справі № 627/1761/16-ц, від 13 березня 2019 року у справі № 756/5342/18, від 05 грудня 2018 року у справі № 490/4005/15-ц, від 05 червня 2019 року у справі № 565/1572/16-ц, від 25 липня 2019 року у справі № 717/630/17 та інші).
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.
20 лютого 2023 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.
Ухвалою Верховного Суду від 24 лютого 2023 року:у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд касаційної скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи відмовлено; справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 06 лютого 2023 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 07 квітня 2020 року у справі № 521/2993/13-ц; від 12 червня 2019 року у справі № 627/1761/16-ц; від 13 березня 2019 року у справі № 756/5342/18; від 05 грудня 2018 року у справі № 490/4005/15-ц; від 05 червня 2219 року у справі № 565/1572/16-ц; від 25 липня 2019 року у справі № 717/630/17; від 08 лютого 2019 року у справі № 915/1344/17; від 29 березня 2018 року у справі № 909/935/15; від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 та в постанові Верховного Суду України від 27 травня 2015 року у справі № 6-159цс15; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Фактичні обставини
Суди встановили, що рішенням виконавчого комітету Козівської селищної ради Тернопільської області № 124 від 27 червня 2006 року вирішено прийняти на квартирний облік помічника прокурора ОСОБА_1 у складі сім`ї із двох осіб.
Відповідно до рішення виконавчого комітету Козівської селищної ради Тернопільської області № 64 від 27 квітня 2010 року виділено дві кімнати площею 13,0 кв. м. та 15,9 кв. м. по АДРЕСА_1 , для проживання працівників прокуратури Козівського району та надано дозвіл на вселення в них помічнику прокурора Нестору М. М. та членам його сім`ї ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Рішенням виконавчого комітету Козівської селищної ради Тернопільської області № 77 від 25 травня 2010 року вирішено замовити в ліцензійній організації виготовлення проектно-технічної документації на реконструкцію приміщення будинку по АДРЕСА_1 .
26 квітня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до Козівської селищної ради із заявою про надання в оренду земельної ділянки для здійснення добудови та обслуговування житлового приміщення.
Згідно рішення виконавчого комітету Козівської селищної ради Тернопільської області № 92 від 19 липня 2012 року, ОСОБА_1 погоджено провести добудову до житлового будинку по АДРЕСА_3 .
16 липня 2012 року між Козівською селищною радою Козівського району (далі суперфіціаром) та ОСОБА_1 (суперфіціарієм) укладено договір суперфіція на земельну ділянку загальною площею 145 кв. м, яка знаходиться на території АДРЕСА_1 , для реконструкції частини приміщень житлового будинку під житлову квартиру.
Відповідно пункту 1.2 вказаного договору метою надання в користування земельної ділянки є здійснення суперфіціарієм реконструкції частини приміщень житлового будинку по АДРЕСА_1 під житлову квартиру з дотриманням цільового призначення наданої в користування земельної ділянки.
Позивачем долучено до матеріалів позовної заяви копію договору про користування електричною енергією № 4116007, укладеного між ОСОБА_1 (споживачем) та Козівським РЕМ ВАТ «Тернопільобленерго» (енергопостачальником). Згідно договору, Козівський РЕМ ПАТ «Тернопільобленерго» зобов`язався постачати споживачу за адресою АДРЕСА_1 електричну енергією в необхідних йому обсягах, а споживач, у свою чергу, оплачувати одержану електричну енергію за обумовленими тарифами у терміни передбачені договором.
Згідно зі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 26 серпня 2014 року, індексний номер 26022854, квартира загальною площею 174,0 кв. м, житловою площею 124,9 кв. м, що за адресою АДРЕСА_2 на праві комунальної власності належить Козівській селищній раді Тернопільської області.
Позивач звертався до Козівської селищної ради із заявою про передачу у власність йому житлового приміщення за адресою АДРЕСА_2 . Однак йому було в такому відмовлено, оскільки відповідно до статей 42, 43 Житлового кодексу УРСР житлові приміщення надаються тільки громадянам, які перебувають на квартирному обліку у порядку черговості. Козівська селищна рада у своїх відповідях посилається на те, що на час вселення позивач перебував на квартирному обліку на позачерговій черзі, користуючись пільгою, як працівник прокуратури, а на час звернення із вимогою про надання дозволу про передачу у власність житлового приміщення працівником прокуратури не є та на квартирному обліку не перебуває, відтак немає підстав для надання дозволу на приватизацію кватири АДРЕСА_1 . Вказане підтверджується відповідями Козівської селищної ради № 01-612/3-09 від 21 червня 2017 року, № 01-677/3-09 від 13 липня 2017 року, № 01-294/3-09 від 15 березня 2019 року.
Позиція Верховного Суду
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Для приватного права апріорі властивою є така засада як розумність.
Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій). Таке право виникає на підставі договору або заповіту (частина перша статті 413 ЦК України).
По своїй суті суперфіцій - це речове, довгострокове, відчужуване та успадковуване право володіння та користування чужою земельною ділянкою для забудови. Суперфіцій має своїм об`єктом певну річ - земельну ділянку. Суперфіцій є правом абсолютним і як таке здійснюється його носієм проти кожної особи, включно й власника відповідної земельної ділянки. Обмеженість суперфіцію полягає виключно в тому, що це право на чуже майно. Суперфіцій характеризується спеціальною метою його встановлення - здійснення забудови земельної ділянки. Через об`єктивну тривалість реалізації такої мети суперфіцій є правом довгостроковим.
Землекористувач має право власності на будівлі (споруди), споруджені на земельній ділянці, переданій йому для забудови (частина друга статті 415 ЦК України).
Особа, до якої перейшло право власності на будівлі (споруди), набуває право користування земельною ділянкою на тих же умовах і в тому ж обсязі, що й попередній власник будівлі (споруди) (частина третя статті 415 ЦК України).
Тлумачення частин першої, другої статті 415 ЦК України свідчить, що у випадку, коли суперфіціарій здійснює реконструкцію (у тому числі добудову, прибудову чи надбудову) відповідного об`єкта або додатково споруджує несамостійні, такі що є частиною існуючого об`єкта нерухомості, будівлі, відбувається істотна модифікація відповідної нерухомості, а тому право власності на відповідну річ, що утворюється в результаті такої модифікації, має визначатися за правилами статті 332 ЦК України, якщо тільки договором про встановлення суперфіцію не сформульовані з цього приводу певні умови.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 січня 2022 року у справі № 757/14438/20 (провадження № 61-13627св21) зазначено, що «підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 грудня 2021 року у справі № 759/9443/17 (провадження № 61-11386св20) вказано, що «не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені в позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв`язку з цим суд, з`ясувавши в розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27 липня 2022 року у cправі № 910/7966/21 зазначено, що: «згідно зі статтею 413 ЦК України власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій). Таке право виникає на підставі договору або заповіту. Право користування земельною ділянкою, наданою для забудови, може бути відчужене землекористувачем або передаватися у порядку спадкування. Право користування чужою земельною ділянкою для забудови може бути встановлено на визначений або на невизначений строк. При цьому відповідно до частини другої статті 415 ЦК України землекористувач має право власності на будівлі (споруди), споруджені на земельній ділянці, переданій йому для забудови».
Суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру (частина третя статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 02 липня 2019 року у справі № 600/348/19 встановлено факт, що проведення капітального ремонту та реконструкція житлових приміщень, а саме: двох кімнат площею 13,0 м. кв. та 15,9 м. кв. в гуртожитку розміщеному по АДРЕСА_1 в результаті чого утворилась семикімнатна квартира АДРЕСА_1 з окремим входом: загальною площею 174,0 м. кв. та житловою площею 124,9 м. кв., що складається: 1-ша кімната пл. - 15,9 кв.м., 2-га кімната пл. - 15,8 кв. м., 3-тя кімната пл. - 13,3 кв. м., 4-та кімната пл. - 16,5 кв. м., 5-та кімната пл. - 19,3 кв. м., 6-та кімната пл. - 23,9 кв. м., 7-ма кімната пл. - 20,2 кв. м., кухня пл. - 15,9 кв. м., вбиральня пл. - 4,4 кв. м., ванна кімната пл. - 3,4 кв. м., коридор пл. - 1,8; 6,3; 10,4 кв. м., коридор пл. - 5,1; 1,8 кв. м. по АДРЕСА_1 здійснювались за власні кошти ОСОБА_1 .
У рішенні Козівського районного суду Тернопільської області від 02 липня 2019 року у справі № 600/348/19 встановлено, що:
«16 липня 2012 року між Козівською селищною радою Козівського району як суперфіціаром та ОСОБА_1 як суперфіціарієм укладено договір суперфіція на земельну ділянку загальною площею 145 кв. м, яка знаходиться на території АДРЕСА_1 для реконструкції частини приміщень житлового будинку під житлову квартиру.
Відповідно пункту 1.2 вказаного договору метою надання в користування земельної ділянки є здійснення суперфіціарієм реконструкції частини приміщень житлового будинку по АДРЕСА_1 під житлову квартиру з дотриманням цільового призначення наданої в користування земельної ділянки.
Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 26 серпня 2014 року, індексний номер 26022854, квартира загальною площею 174,0 кв. м, житловою площею 124,9 кв. м, що за адресою АДРЕСА_2 на праві комунальної власності належить Козівській селищній раді Тернопільської області.
Відповідно до довідки, виданої ТОВ «Козівський райагробуд» за №11 від 05.06.2019 року, вартість квартири в АДРЕСА_2 , загальною площею 174,0 кв. м становить 1 392 000 грн».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України).
У мотивувальній частині рішення зазначаються, зокрема, фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення; мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику (пункти 1-3 частини четвертої статті 265 ЦПК України).
У справі, що переглядається:
при зверненні із позовом ОСОБА_1 посилався на те, що на підставі договору суперфіція, отримавши дозвіл на реконструкцію ним за власні кошти проведено капітальний ремонт та реконструкцію житлових приміщень, а саме: двох кімнат площею 13,0 та 15,9 кв. м. в гуртожитку розміщеному за вказаною адресою, в результаті якого утворилась семикімнатна квартира АДРЕСА_1 із окремим входом: загальною площею 174,0 кв. м. Після завершення ремонту селищною радою виготовлено свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 26 серпня 2014 року. У зв`язку із цим позивач просив стягнути з Козівської селищної ради Тернопільської області на його користь витрати за проведення капітального ремонту та реконструкцію житлових приміщень у квартирі АДРЕСА_2 , які є невідокремленим поліпшенням майна, проведених ОСОБА_1 за власні кошти, вартість яких становить 1 392 000 грн;
суди встановили, що 16 липня 2012 року між Козівською селищною радою Козівського району (далі суперфіціаром) та ОСОБА_1 (суперфіціарієм) укладено договір суперфіцію на земельну ділянку загальною площею 145 кв. м, яка знаходиться на території АДРЕСА_1 , для реконструкції частини приміщень житлового будинку під житлову квартиру;
відповідно пункту 1.2 договору суперфіцію метою надання в користування земельної ділянки є здійснення суперфіціарієм реконструкції частини приміщень житлового будинку по АДРЕСА_1 під житлову квартиру з дотриманням цільового призначення наданої в користування земельної ділянки. У договорі суперфіцію передбачено, що договір укладено до одного року. Суперфіціарій продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення терміну дії договору і договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, якщо суперфіціар за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору не повідомить письмово суперфіціарія про закінчення договірних відносин (розділ 3);
при вирішенні спору суди послалися на положення статей 776, 778 ЦК України;
суди не звернули увагу, що підставою позовних вимог про стягнення коштів є договір суперфіцію 16 липня 2012 року, а не договір оренди, оскільки саме на підставі договору суперфіцію позивачем здійснено реконструкцію частини приміщень житлового будинку під житлову квартиру, кошти за яку просить стягнути позивач. Тому посилання судів на положення статей 776, 778 ЦК України є передчасним;
суди не встановили, чи продовжувався договір суперфіцію у порядку, передбаченому розділом 3 договору;
суди не врахували, що землекористувач має право власності на будівлі (споруди), споруджені на земельній ділянці, переданій йому для забудови. Разом із тим, у випадку, коли суперфіціарій здійснює реконструкцію (у тому числі добудову, прибудову чи надбудову) відповідного об`єкта або додатково споруджує несамостійні, такі що є частиною існуючого об`єкта нерухомості, будівлі, відбувається істотна модифікація відповідної нерухомості, а тому право власності на відповідну річ, що утворюється в результаті такої модифікації, має визначатися за правилами статті 332 ЦК України, якщо тільки договором про встановлення суперфіцію не сформульовані з цього приводу певні умови;
за таких обставин, суди не встановили фактичні обставини справи та характер спірних правовідносин (зокрема, не з`ясували чи набув позивач право власності та чи має право вимагати стягнення коштів), а тому зробили передчасний висновок про відмову у задоволенні позову.
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку про те, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу належить задовольнити; оскаржені судові рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Висновки за результатами розподілу судових витрат
У постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції (підпункт «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України).
Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено такий висновок, що «якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».
Тому розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, має здійснити той суд, який ухвалює остаточне рішення у справі, враховуючи загальні правила розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 06 липня 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 23 грудня 2022 року скасувати.
Передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 06 липня 2022 року та постанова Тернопільського апеляційного суду від 23 грудня 2022 рокувтрачають законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук
