УХВАЛА
24 січня 2023 року
м. Київ
справа №460/1864/20
адміністративне провадження №К/990/1317/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.,
суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,
перевіривши касаційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17.06.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2022 у справі № 460/1864/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Русана Плюс» до Рівненської обласної державної адміністрації, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації, за участю прокурора Рівненської окружної прокуратури, про визнання протиправним та скасування рішення,
УСТАНОВИВ:
У березні 2020 року ТОВ «Русана Плюс» звернулось до суду з позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати розпорядження Рівненської обласної державної адміністрації від 11.12.2019 №1010 «Про взяття на облік об`єкта культурної спадщини».
Рівненський окружний адміністративний суд рішенням від 17.06.2022 задовольнив позовні вимоги.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 01.12.2022 (повне судове рішення складено 12.12.2022) частково задовольнив апеляційні скарги Рівненської обласної військової адміністрації та Рівненської обласної прокуратури: змінив рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17.06.2022 в частині мотивів його прийняття; у решті рішення суду першої інстанції Восьмий апеляційний адміністративний суд - залишив без змін.
05.01.2023 заступник керівника Львівської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17.06.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2022 у справі № 460/1864/20 за вищевказаним позовом, з підстави, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.
Відповідно до положень пункту 8 статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Право на касаційне оскарження регламентовано положеннями статті 328 КАС України, частиною першою якої визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Такі випадки визначені у частині четвертій статті 328 КАС України, згідно із якою підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
При цьому, у частині п`ятій статті 328 КАС України міститься перелік випадків, за яких судові рішення не підлягають касаційному оскарженню.
Так, відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Спір, який виник у цій справі розглядався судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження. Водночас, вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.
Із змісту касаційної скарги видно, що в обґрунтування права на касаційне оскарження заступник керівника Львівської обласної прокуратури зазначає, що ця справа становить значний суспільний інтерес, оскільки збереження об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань та обов`язків органів державної влади та органів місцевого самоврядування з огляду на те, що виявлення та охорона об`єктів культурної спадщини є важливим напрямом гуманітарної політики держави, у якому її участь є максимальною, а відповідальність - найвищою.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з встановленими в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами та наданою їм правовою оцінкою дають підстави для висновку про наявність в цьому випадку обставини, наведеної у підпункті «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
Як було зазначено вище, відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. При цьому, виключно у випадках наведених у пунктах 1- 4 наведеної вище норми процесуального Закону.
Касаційна скарга заступника керівника Львівської обласної прокуратури обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення частини другої статті 14 Закону України від 08.16.2000 № 1805-III «Про охорону культурної спадщини», пунктів 4, 5 Порядку визначення категорії пам`яток, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2019 № 452, Розділу ІІ Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 № 158, а висновок Верховного Суду щодо питання застосування цих норм права у подібних правовідносинах - відсутній.
Окрім того, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій в порушення норм процесуального права не досліджували обставини щодо дотримання відповідачем процедури прийняття оспорюваного розпорядження, однак надали оцінку історичним та архітектурним цінностям будинку, який вказаним розпорядженням відповідача було внесено до Переліку об`єктів культурної спадщини, перебравши на себе повноваження Рівненської обласної державної адміністрації.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з встановленими в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами та наданою їм правовою оцінкою дають підстави для висновку про наявність обставин, визначених пунктами 3 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України, що в свою чергу є підставами для відкриття касаційного провадження для здійснення судом належної оцінки та перевірки доводів, наведених скаржником на підставі доказів, які містяться у матеріалах справи.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, подана з дотриманням установленого процесуальним законом строку на касаційне оскарження, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження, відсутні.
Керуючись статтями 328, 331, 334, 338 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,
УХВАЛИВ:
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Львівської обласної прокуратури на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17.06.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2022 у справі № 460/1864/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Русана Плюс» до Рівненської обласної державної адміністрації, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації, за участю прокурора Рівненської окружної прокуратури, про визнання протиправним та скасування рішення.
Витребувати із Рівненського окружного адміністративного суду справу № 460/1864/20 за вищевказаним позовом.
Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів. Учасникам справи встановити строк для подачі відзиву на касаційну скаргу у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
А.І. Рибачук
Л.Л. Мороз
А.Ю. Бучик,
Судді Верховного Суду
