Постанова

Іменем України

11 січня 2023 року

м. Київ

справа № 758/2990/17

провадження № 61-6756св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»,

третя особа - Державна податкова інспекція в Оболонському районі Головного управління державної фіскальної служби у місті Києві,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Невкритого Володимира Юрійовича на постанову Київського апеляційного суду від 29 червня 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: Семенюк Т. А., Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (далі - ТОВ «Кей-Колект») про визнання правочину недійсним.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 27 лютого 2015 року ТОВ «Кей-Колект» прийняло рішення про анулювання начебто існуючого її боргу, який, за твердженням відповідача, становить 121 544,51 дол. США, що є еквівалентом 3 374 464, 54 грн.

Вважала, що відповідач не мав права вчиняти вказаний правочин без ліцензії на здійснення валютних операцій.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила визнати недійсним повідомлення від 21 березня 2016 року ТОВ «Кей-Колект» про анулювання боргу ОСОБА_1 у розмірі 121 544,51 дол. США, що за курсом Національного банку України станом на 27 лютого 2015 року становила 3 374 464, 54 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним повідомлення від 21 березня 2016 року ТОВ «Кей-Колект» про анулювання боргу ОСОБА_1 у розмірі 121 544,51 дол. США, що за курсом Національного банку України станом на 27 лютого 2015 року становила 3 374 464, 54 грн.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що ТОВ «КейКолект» не має необхідного обсягу цивільної правоздатності для здійснення будь-яких операцій з іноземною валютою, у тому числі здійснення операцій з факторингу, нарахування відсотків та штрафних санкцій за операціями в іноземній валюті, приймання від позичальника коштів в іноземній валюті без отримання генеральної ліцензії на здійснення операцій з іноземною валютою, в тому числі і анулювання (прощення) боргу в іноземній валюті.

Постановою Київського апеляційного суду від 29 червня 2022 року апеляційну скаргу ТОВ «Кей-Колект» задоволено, рішення Подільського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2021 року скасовано та прийнято нову постанову.

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що оскаржуване повідомлення не є правочином у розумінні статті 202 ЦК України, не спрямоване на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а носить інформаційний характер щодо прийняття ТОВ «Кей-Колект» рішення про анулювання боргу з зазначенням підстав його прийняття. Обраний позивачем спосіб захисту її прав шляхом визнання недійсним повідомлення про анулювання боргу не є ефективним способом, який міг би відновити порушене право або інтерес позивача. Визнання недійсним повідомлення про анулювання боргу не відповідає засадам презумпції правомірності правочину.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У липні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Невкритий В. Ю. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що повідомлення про анулювання боргу від 21 березня 2016 року, згідно з яким відповідач прийняв рішення про анулювання боргу позивача, який за твердженням відповідача складав 121 544,51 дол. США, що є еквівалентом 3 374 464, 54 грн, є правочином, адже на підставі вказаного повідомлення відносно позивача прийнято податкове повідомлення-рішення від 11 жовтня 2016 року № 0004511306 та № 0004521306, якими позивачу збільшено суму грошового зобов`язання: 843 024,89 грн (сума податку на доходи фізичних осіб); 63 271,21 грн (сума військового збору).

Апеляційний суд не врахував, що податкове повідомлення-рішення від 11 жовтня 2016 року № 0004511306 та № 0004521306 прийнято саме на підставі повідомлення про анулювання боргу від 21 березня 2016 року, а не на підставі правочину про прощення боргу, який прийнятий ТОВ «Кей-Колект» 27 лютого 2015 року, а тому дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову про визнання вказаного повідомлення недійсним.

Підставами касаційного оскарження постанови Київського апеляційного суду від 29 червня 2022 року представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування статей 202, 227 ЦК України, а саме у справах щодо оскарження такого правочину, як «Повідомлення про анулювання боргу» (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2022 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.

У строк, визначений судом, заявник усунув недоліки касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 18 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У серпні 2022 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

15 квітня 2008 року між Акціонерним комерційнии інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №11333486000, згідно з умовами якого банк надав ОСОБА_1 кредитні кошти (кредит) в іноземній валюті в сумі 160 000,00 дол. США, що дорівнює еквіваленту 808 000,00 грн.

На підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири від 15 квітня 2008 року ОСОБА_1 набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

На забезпечення виконання зобов`язання за договором про надання споживчого кредиту, 15 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, згідно з умовами якого ОСОБА_1 передала в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 .

11 червня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» укладено договір факторингу № 4 та договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки.

Згідно з копією виписки з додатку № 1 до договору факторингу № 4, укладеного 11 червня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект», та виписки з додатку № 1 до договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, укладеного 11 червня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект», банк відступив, а ТОВ «Кей-Колект» прийняло право вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 11333486000 від 15 квітня 2008 року та договором іпотеки від 15 квітня 2008 року.

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу, виданого 11 серпня 2012 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у місті Києві, шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 розірвано. Після реєстрації розірвання шлюбу присвоюються прізвища: йому - ОСОБА_4 ; їй - ОСОБА_1 .

21 березня 2016 року ТОВ «Кей-Колект» направив позивачці повідомлення про анулювання боргу, з якого вбачається, що 25 листопада 2015 року позивачці направлене повідомлення про анулювання боргу, станом на 27 лютого 2015 року за ОСОБА_1 обліковувалась кредитна заборгованість у сумі 121 544,51 дол. США, що є еквівалентом 3 374 464, 54 грн, повідомлено, що 27 лютого 2015 року ТОВ «Кей-Колект» прийнято рішення про анулювання (прощення) кредитної заборгованості.

У повідомленні від 21 березня 2016 року додатково повідомлено, що відповідач прийняв рішення про анулювання боргу позивача у зв`язку з реалізацією ТОВ «Кей-Колект» права на нерухоме майно, яким було забезпечено виконання вищезазначеного кредитного договору.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судове рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18) вказано, що «належний спосіб або способи захисту обумовлюються змістом порушеного права та характером його порушення. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18)».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 серпня 2020 року у справі № 201/16327/16-ц (провадження № 61-43384св18) вказано, що «правочин є найбільш розповсюдженим юридичним фактом, за допомогою якого набуваються, змінюються, або припиняються права та обов`язки в учасників цивільних правовідносин. До односторонніх правочинів, зокрема, відноситься: видача довіреності, відмова від права власності, складання заповіту, публічна обіцянка винагороди, прийняття спадщини. При вчиненні одностороннього правочину воля виражається (виходить) від однієї сторони. Між цим така сторона може бути представлена декількома особами, прикладом чого може виступати видання довіреності двома та більше особами, спільний заповіт подружжя та ін. Аналіз розуміння як правочину, так і одностороннього правочину свідчить, що односторонні правочини: є вольовими діями суб`єкта; вчиняються суб`єктами для здійснення своїх цивільних прав і виконання обов`язків; спрямовані на настання правових наслідків (набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18) зроблено висновок, що «недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим».

У справі, яка переглядається, ОСОБА_1 просила визнати недійсним повідомлення від 21 березня 2016 року ТОВ «Кей-Колект» про анулювання її боргу.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 605 ЦК України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Аналіз статті 605 ЦК України свідчить, що під прощенням боргу розуміють звільнення кредитором боржника від виконання обов`язку, що на ньому лежить, повністю або частково. За загальним правилом, прощенням боргу втілюється в односторонньому правочині. Хоча сторони договору не позбавлені можливості укласти договір про прощення боргу.

У справі, що переглядається, прощення боргу втілене в односторонньому правочині кредитора. Недійсність такого одностороннього правочину законом прямо не встановлена, а тому в аспекті положень частини першої статті 204 ЦК України такий правочин є правомірним, якщо він не визнаний судом недійсним. Тобто, він може бути оспорений лише в судовому порядку і належним способом захисту в такому разі має бути визнання правочину недійсним (пункт 2 частини другої статті 16 ЦК України).

Подібний за змістом висновок міститься у постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 569/22588/18 (провадження № 61-17986св19) та від 23 вересня 2020 року у справі № 497/1085/16-ц (провадження № 61-1684св19).

Спроба позивача використати такий спосіб захисту як визнання недійсним повідомлення про анулювання боргу, не відповідає засадам презумпції правомірності правочину.

Вимог щодо визнання недійсним правочину про прощення боргу, який прийнятий ТОВ «Кей-Колект» 27 лютого 2015 року, позивачем не заявлялось.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним повідомлення від 21 березня 2016 року ТОВ «Кей-Колект» про анулювання боргу.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновком апеляційного суду щодо встановлення обставин справи та тлумачення норм матеріального права на свій розсуд, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, яких їх обґрунтовано спростував.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Невкритого Володимира Юрійовича залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 29 червня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник