ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/19720/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Багай Н. О., Сухового В. Г.
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
позивача - Погорільця Р. В. (адвокат),
відповідача - Прокопіва Н. М. (адвокат),
розглянув касаційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2022 (головуючий - Яковлєв М. Л., судді Тищенко А. І., Шаптала Є. Ю.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Парк Підгородне"
до Державного підприємства "Гарантований покупець"
про стягнення 5 119 421,17 грн.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. У листопаді 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Солар Парк Підгородне" (далі - ТОВ "Солар Парк Підгородне", Товариство, позивач, заявник) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - ДП "Гарантований покупець", Підприємство, відповідач) про стягнення з відповідача 1 639 059,87 грн пені, 1 266 804,04 грн штрафу, 1 420 300,14 грн інфляційних втрат і 3 % річних в сумі 793 257,12 грн, нарахованих за період з березня 2020 року по квітень 2020 року.
2. Позовна заява обґрунтовується несвоєчасним виконанням Підприємством зобов`язань з оплати вартості електричної енергії, поставленої Товариством за умовами укладеного між сторонами договору від 18.11.2013 № 9982/02.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.06.2022 (суддя Баранов Д. О.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 (головуючий - Яковлєв М. Л., судді Куксов В. В., Шаптала Є. Ю.), позов задоволено частково. Стягнуто з ДП "Гарантований покупець" на користь ТОВ "Солар Парк Підгородне" 873 096,28 грн штрафу, 1 290 792,52 грн інфляційних втрат, 3 % річних в сумі 793 257,12 грн і 44 357,20 грн витрат зі сплати судового збору. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 393 707,76 грн штрафу закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з огляду на включення Товариством зазначених позовних вимог за акту за квітень 2020 року та їх відповідне вирішення у межах справи № 910/10334/21. В решті позовних вимог відмовлено в зв`язку з їх необґрунтованістю.
4. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2022 клопотання ТОВ "Солар Парк Підгородне" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/19720/21 задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 22 490 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
5. Зазначена додаткова постанова мотивована тим, що з поданих позивачем документів (договору про надання правової допомоги від 20.11.2019 № 38300353, додаткового договору від 20.07.2022 № 43068454.2 до цього договору, акта наданої правової допомоги від 06.09.2022, платіжних доручень від 07.09.2022 № 664 на суму 10 000 грн і від 07.09.2022 № 665 на суму 12 490 грн) вбачається, що загальний розмір понесених ним витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції становить 22 490 грн, який складається з 9 490 грн гонорару за надані послуги, 3 000 грн гонорару за участь в судовому засіданні та 10 000 грн "гонорару успіху", є доведеним, документально обґрунтованим, співмірним з ціною позову та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, тоді як викладені в запереченнях Підприємства доводи не спростовують наведених у клопотанні про ухвалення додаткового рішення обставин та долучених до нього доказів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погоджуючись з додатковою постановою суду апеляційної інстанції, ДП "Гарантований покупець" звернулося з касаційною скаргою, у якій просить зазначену додаткову постанову скасувати.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
7. На обґрунтовування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, наголошуючи на неврахуванні апеляційним судом висновків щодо застосування положень статті 126 ГПК України та статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.06.2021 у справі № 922/902/19, від 10.06.2021 у справі № 927/201/20, від 23.12.2020 у справі № 903/664/19, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15, від 05.06.2019 у справі № 922/928/18 та в додаткових постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 11.06.2018 у справі № 923/567/17.
При цьому скаржник вказує на необґрунтованість та очевидну завищеність розміру судових витрат позивача на професійну правничу допомогу (в сумі 22 490 грн), присуджених до стягнення, оскільки: 1) адвокат Погорілець Р. В., який представляв інтереси ТОВ "Солар Парк Підгородне" в майже ідентичній справі (№ 910/10334/21) між тими самими сторонами, не міг витратити 2 години на аналіз змісту апеляційної скарги та формування правової позиції по справі № 910/19720/21, позаяк Товариство навіть не подало відзиву на апеляційну скаргу Підприємства, що зумовлює сформування заявником правової позиції ще під час розгляду справи в суді першої інстанції та відсутність зміни правової позиції під час апеляційного перегляду цієї справи, як наслідок, позивач не витрачав час на формування своєї правової позиції; 2) Товариство заявило до стягнення 3 000 грн за витрачений час на участь у судовому засіданні, яке відбулося 06.09.2022, однак вказане судове засідання було вкрай коротким (тривало 9 хвилин і 8 секунд), що підтверджується протоколом судового засідання від 06.09.2022; 3) при вирішенні питання про покладання на відповідача судових витрат у цій справі, в тому числі "гонорару успіху", апеляційний суд не врахував як включення позивачем до розрахунку витрат на правничу допомогу необґрунтованих та завищених сум за складання документів, які не були необхідними при вирішенні цього майнового спору незначної складності, так і факту часткового задоволення позовних вимог.
Узагальнені доводи інших учасників справи
8. Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваній додатковій постанові.
Розгляд справи
9. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.11.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДП "Гарантований покупець" на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2022 у справі № 910/19720/21 та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 06.12.2022.
Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції (в частині витрат на професійну правничу допомогу)
10. 20.11.2019 між ТОВ "Солар Парк Підгородне" (клієнт) та адвокатом Погорілець Р. В. (адвокат) було укладено договір № 38300353 про надання правової допомоги (далі - Договір), за умовами пункту 1.1 якого адвокат зобов`язується надати професійну правничу (правову) допомогу (здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги) клієнту, на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а клієнт зобов`язується оплати надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору.
11. Додатковим договором від 20.07.2022 № 43068454.2 до Договору визначено порядок оплати гонорару адвоката за надання правової допомоги клієнту у господарській справі за позовом ТОВ "Солар Парк Підгородне" до ДП "Гарантований покупець" про стягнення заборгованості.
Зокрема, згідно з пунктами 2, 3 додаткового договору від 20.07.2022 № 43068454.2 до Договору адвокат зобов`язується здійснити надання правової допомоги клієнту в судовому розгляді справи Північним апеляційним господарським судом, а саме: здійснення аналізу матеріалів справи та формування правової позиції у справі; складання та подача відзиву на апеляційну скаргу; підготовка та подання інших процесуальних документів; отримання інформації щодо стану справи в суді; підготовка до участі в судовому засіданні; участь в судових засіданнях. За погодженням адвоката з клієнтом, враховуючи складність справи, кваліфікацію, досвід і завантаженість адвоката, розмір гонорару за надання правової допомоги визначено сторонами за погодинною тарифною ставкою у розмірі 2 600 грн/година, а за участь у судових засіданнях - 3 000 грн за кожне. Крім того, у вказаному пункті сторонами погоджено сплату позивачем адвокату після ухвалення Північним апеляційним господарським судом остаточного рішення в апеляційному провадженні (у випадку повного чи часткового задоволення позовних вимог) "гонорару успіху" в сумі 10 000 грн.
12. 06.09.2022 Товариство та адвокат підписали акт наданої правової допомоги, з якого вбачається, що адвокатом було надано наступні послуги: здійснення аналізу матеріалів справи, зокрема апеляційної скарги, та формування правової позиції у справі (2 години); отримання інформації щодо стану справи в суді (0,15 годин); підготовка до всіх судових засідань (1 година); участь в судовому засіданні 06.09.2022 (1 засідання) (п.п. 3, 4). Розмір гонорару за надані послуги - 9 490 грн, розмір гонорару за участь в судовому засіданні - 3 000 грн, "гонорар успіху" - 10 000 грн. Загальний розмір гонору адвоката за надання правової допомоги становить 22 490 грн (п.п. 3, 4, 5, 6). Підписанням цього акта сторони підтверджують факт надання послуг відповідно до положень Договору. Сторони зауважень та скарг одна до одної стосовно виконання зазначеного доручення не мають (п. 7).
Позивач надані йому послуги оплатив у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями від 07.09.2022 № 664 на суму 10 000 грн, від 07.09.2022 № 665 на суму 12 490 грн.
13. 12.09.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання ТОВ "Солар Парк Підгородне", в якому заявник просить долучити до матеріалів справи докази на підтвердження розміру судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи, а саме витрат на професійну правничу допомогу в сумі 22 490 грн, вирішити питання щодо розподілу судових витрат між сторонами та ухвалити додаткове рішення у справі № 910/19720/21. До вказаного клопотання заявником додано належним чином засвідчені копії додаткового договору від 20.07.2022 № 43068454.2 до Договору, акта наданої правової допомоги від 06.09.2022, платіжних доручень від 07.09.2022 № 664 та № 665.
23.09.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшли заперечення ДП "Гарантований покупець" проти клопотання Товариства про розподіл судових витрат, в яких відповідач просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 1 грн з огляду на те, що: при поданні клопотання позивачем було надано лише додатковий договір, а основний договір не надавався; визначений позивачем розмір витрат на правову допомогу адвоката є необґрунтованим і неспіврозмірним з наданою допомогою; виконана адвокатом робота не потребує великого обсягу юридичної та технічної роботи, обсяг робіт у виді підготовки відзиву на апеляційну скаргу є незначним, позивач не витрачав часу на формування правової позиції; безпідставним є стягнення коштів за надання правової допомоги у зв`язку з отриманням інформації щодо стану справи в суді та ознайомлення з ухвалою про відкриття провадження у справі; завищеним є розмір оплати послуг за час, витрачений адвокатом у суді, оскільки судове засідання, яке відбулося 06.09.2022, було коротким.
Позиція Верховного Суду
14. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
15. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з огляду на таке.
16. Предметом касаційного перегляду є додаткова постанова апеляційного господарського суду, ухвалена за результатами розгляду клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
17. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України відповідач мотивує тим, що судом апеляційної інстанції не враховано висновків щодо застосування норм статті 126 ГПК України та статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.06.2021 у справі № 922/902/19, від 10.06.2021 у справі № 927/201/20, від 23.12.2020 у справі № 903/664/19, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15, від 05.06.2019 у справі № 922/928/18 та в додаткових постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 11.06.2018 у справі № 923/567/17.
18. Відповідно до частин 1- 4 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому частинами 5, 6 статті 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
19. У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
20. Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
21. Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
22. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначено також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
23. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
24. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК України). Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5- 7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5- 7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
25. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
26. Дослідивши в сукупності наявні в матеріалах справи докази, апеляційний суд дійшов висновку, що з поданих позивачем документів вбачається, що розмір понесених ним витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції в сумі 22 490 грн є доведеним і документально обґрунтованим.
27. Проаналізувавши наведені скаржником постанови Верховного Суду, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відшкодування заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі та водночас відхиляє доводи скаржника про неврахування апеляційним судом висновків щодо застосування норм статті 126 ГПК України та статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.06.2021 у справі № 922/902/19, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15, від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, з огляду на таке.
28. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування певної норми права може бути підставою для перегляду судових рішень відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України не в будь-якому випадку, а тоді, коли саме неврахування такого правового висновку щодо застосування конкретної норми права призвело до помилкового висновку, що прямо або опосередковано впливає на ухвалене рішення по суті.
29. Так, скаржник вказує на неврахування сформульованих в пунктах 5.40, 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 висновків про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц). З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Верховний Суд вважає необґрунтованим посилання скаржника на те, що суд ухвалив оскаржувану додаткову постанову без урахування зазначених висновків, оскільки зміст оскаржуваної додаткової постанови не суперечить висновкам, на які посилається скаржник.
Адже апеляційним судом достовірно встановлено, що фактичне понесення Товариством 10000 грн "гонорару успіху" підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням від 07.09.2022 № 664 на суму 10 000 грн.
Крім того, колегія суддів зауважує, що, на відміну від цієї справи, в якій пунктом 3 додаткового договору від 20.07.2022 № 43068454.2 до Договору покладається на клієнта (заявника) обов`язок зі сплати "гонорару успіху" в твердому (фіксованому) розмірі (10 000 грн) в разі ухвалення в апеляційному провадженні остаточного рішення як про повне, так і про часткове задоволення позовних вимог, Велика Палата Верховного Суду, ухвалюючи постанову про часткове стягнення "гонорару успіху" (в сумі 4 091 грн), виходила з інших фактичних обставин, зокрема, зумовлених тим, що за умовами пункту 4.2 додаткової угоди від 28.09.2018 № 2 в разі якщо буде досягнуто мету представництва (прийнято судове рішення про стягнення з ТОВ "БІО ЕКСПОРТ" (ідентифікаційний код 40122718) заборгованості у повній сумі та штрафних санкцій), клієнт додатково сплачує адвокату гонорар в розмірі 5 000 грн (див. пункт 5.25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18), внаслідок чого застосувала принцип пропорційного стягнення витрат на професійну правничу допомогу, передбачений пунктом 3 частини 4 статті 129 ГПК України.
Наведеним спростовуються доводи скаржника в тій частині, що при вирішенні питання щодо покладання на відповідача судових витрат у виді "гонорару успіху", апеляційний суд не врахував факту часткового задоволення позовних вимог, що нібито має зумовлювати пропорційне, а не повне відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
30. В свою чергу, на відміну від цієї справи, під час апеляційного розгляду якої адвокатом Погорільцем Р. В. не вчинялися дії щодо складання та подання відзиву на апеляційну скаргу та клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в пункті 65 постанови Касаційного господарського суду у складі від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18 викладено висновок про те, що оцінка дій, які полягали у вивченні апеляційної скарги, юридичному аналізі підстав скасування рішення суду першої інстанції, підготовці до судового засідання, відзиву на апеляційну скаргу, клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, заяви про розподіл судовий витрат не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору з урахуванням ціни позову в розумінні приписів частини 5 статті 129 ГПК України з огляду на вимоги, які ставляться до адвоката, а саме, наявності у такої особи повної вищої юридичної освіти, стажу роботи в галузі права, у зв`язку з чим такі дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи.
Як наслідок, в зазначеній справі Верховний Суд дійшов висновку про необхідність зменшення більш як втричі (до 30 000 грн) заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу (97 128 грн) як такого, відшкодування якого є неспівмірним з огляду на розумну необхідність витрат, незначну складність справи та значно більший обсяг наданих адвокатом послуг у порівнянні зі справою, що розглядається.
Крім того, не можна погодитися з передчасним твердженням скаржника про неврахування апеляційним судом викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 922/928/18 висновку про необхідність зменшення більш як удвічі (до 13000 грн) заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу (33000 грн) як такого, відшкодування якого є неспівмірним з огляду на розумну необхідність витрат і складність справи, оскільки знову ж таки, на відміну від цієї справи, під час апеляційного розгляду якої представником Товариства не вчинялися дії зі складання та подання відзиву на апеляційну скаргу, то частково стягуючи витрати відповідача на професійну правничу допомогу в справі № 922/928/18, суд апеляційної інстанції виходив з тих фактичних обставин, що надання адвокатом Барановим Т. О. правничої допомоги відповідачу підтверджено наявними в матеріалах справи доказами: відзивами на апеляційні скарги, клопотаннями у справі, зокрема про ознайомлення з матеріалами справи, участю адвоката в судових засіданнях, що зафіксовано в акті виконаних робіт від 06.02.2019, і такі докази суд визнав достатніми для підтвердження факту понесення відповідачем судових витрат.
31. Водночас касаційна інстанція наголошує, що скаржник належним чином не обґрунтував, у чому саме полягає неврахування апеляційним судом при ухваленні оскаржуваної додаткової постанови висновку щодо необхідності надання судами попередніх інстанцій належної оцінки кожній з послуг, наведених у деталізованому описі наданих послуг за договором про правову допомогу, який (висновок) міститься в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.07.2019 у справі № 911/739/15.
Адже, в зазначеній справі Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про необхідність зменшення до 76 500 грн заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції (147 000 грн) виходячи з конкретних встановлених обставин справи, зокрема, неспіврозмірності відповідних витрат.
32. У свою чергу, скаржник жодним чином не обґрунтував, у чому саме полягає неврахування апеляційним судом при ухваленні оскаржуваної додаткової постанови викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.06.2021 у справі № 922/902/19 висновку про те, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом позивача послуг, складністю справи, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.
Адже, застосовуючи зазначені критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд, з яким погодився Верховний Суд, змінюючи додаткове рішення місцевого господарського суду, дійшов висновку про необхідність зменшення майже в 10 разів (до 11261,12 грн) заявленого позивачем до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу (77021,39 грн), до складу якого входить "гонорар успіху", як такого, повне відшкодування якого позивачу матиме надмірний характер для відповідачів.
33. Зважаючи на наведене вище, колегія суддів відхиляє припущення скаржника про те, що суд апеляційної інстанції належним чином не спростував доводів скаржника про завищеність розміру судових витрат позивача на професійну правничу допомогу (в сумі 22 490 грн), присуджених до стягнення, яку (завищеність) відповідач пояснює тими обставинами, що адвокат Погорілець Р. В., який представляв інтереси ТОВ "Солар Парк Підгородне" в іншій подібній за предметом позову справі (№ 910/10334/21) між тими самими сторонами, не міг витратити 2 години на аналіз змісту апеляційної скарги та формування правової позиції по справі № 910/19720/21, позаяк Товариство не подало відзиву на апеляційну скаргу Підприємства, що нібито зумовлює сформування заявником правової позиції ще під час розгляду справи в суді першої інстанції та відсутність зміни правової позиції під час апеляційного перегляду цієї справи.
Верховний Суд зауважує, що чинне процесуальне законодавство не містить імперативних вимог про те, що формування правової позиції учасника справи (в цьому разі позивача) на стадії апеляційного перегляду рішення місцевого господарського суду має підтверджуватися виключно шляхом подання Товариством відзиву на апеляційну скаргу Підприємства чи інших документів, оскільки про формування правової позиції на стадії апеляційного перегляду справи та захист інтересів клієнта також може свідчити обставина участі його представника безпосередньо в судовому засіданні з наведенням відповідних аргументів, заперечень та міркувань, що фіксується в протоколі судового засідання.
34. Касаційна інстанція відхиляє аргументи скаржника про необґрунтованість та очевидну завищеність розміру судових витрат Товариства в сумі 3 000 грн за час, витрачений на участь у судовому засіданні, яке відбулося 06.09.2022, однак було вкрай коротким (тривало 9 хвилин і 8 секунд), що підтверджується протоколом судового засідання від 06.09.2022, оскільки з пункту 3 додаткового договору від 20.07.2022 № 43068454.2 до Договору чітко вбачається, що, на відміну від інших наданих адвокатом послуг, розмір гонорару за участь у судовому засіданні визначено його сторонами за фіксованою ставкою, а не погодинно (у розмірі 2 600 грн/година), що цілком узгоджується з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" щодо можливості обчислення гонорару в фіксованому розмірі.
35. Таким чином, з пунктів 27- 33 цієї постанови вбачається, що в зазначених скаржником постановах Верховного Суду в співвідношенні з оскаржуваною додатковою постановою не міститься протилежного правового висновку щодо застосування положень статей 126, 129 ГПК України та статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", а лише наголошується на необхідності суду в кожному конкретному випадку виходити з критерію реальності, пропорційності, обґрунтованості та співмірності витрат на професійну правничу допомогу, розумності їх розміру, а також про право суду не присуджувати стороні, на користь якої ухвалене рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу в разі доведення неспівмірності витрат стороною, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката.
Проте, при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 та частині 5 статті 129 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка стверджує про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
36. Отже, суд апеляційної інстанції, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, обсягом та змістом наданих послуг, пов`язаних з аналізом матеріалів справи, зокрема апеляційної скарги, та формуванням правової позиції у справі, підготовкою до судового засідання та участю в ньому, а також з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), дійшов правильного висновку про наявність підстав для відшкодування в повному обсязі заявленої позивачем суми витрат на професійну правничу допомогу за рахунок відповідача.
37. Разом з тим колегія суддів не бере до уваги доводи скаржника про неврахування апеляційним судом під час ухвалення оскаржуваної додаткової постанови висновків щодо застосування положень статті 126 ГПК України та статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.06.2021 у справі № 927/201/20, від 23.12.2020 у справі № 903/664/19, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18 та в додаткових постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 11.06.2018 у справі № 923/567/17, з огляду на таке.
38. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет і підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).
При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий правовий висновок наведено у пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).
39. Відхиляючи посилання скаржника на неврахування апеляційним судом висновків щодо застосування норм, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.06.2021 у справі № 927/201/20, від 23.12.2020 у справі № 903/664/19, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18 та в додаткових постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 11.06.2018 у справі № 923/567/17, колегія суддів наголошує, що за змістовим, суб`єктним і об`єктним критеріями процесуальні правовідносини в цій справі та зазначених вище скаржником справах не є подібними з огляду на істотні відмінності у фактичних обставинах таких спорів, пов`язаних з процесуальними правами та обов`язками їх сторін, що зумовлює різний зміст спірних правовідносин і виключає застосування вказаних правових позицій під час вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
40. Так, на відміну від цієї справи, під час розгляду якої суд апеляційної інстанції, керуючись частинами 3, 5, 6 статті 126 ГПК України, та виходячи з обставин надання адвокатом послуг зі здійснення аналізу матеріалів справи та формування правової позиції клієнта на стадії апеляційного перегляду справи, до складу яких (послуг) навіть не входило подання відзиву на апеляційну скаргу, задовольнив повністю клопотання Товариства про стягнення з Підприємства витрат на професійну правничу допомогу з мотивів доведеності, обґрунтованості, співмірності з ціною позову та розумності загального розміру (22 490 грн) витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, додаткові постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах №№ 909/371/18, 916/2102/17, 923/567/17, якими заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу задовольнялися частково, мотивовані іншими фактичними обставинами, а саме наданням учасникам процесу кваліфікованої правової допомоги в формі підготовки та подання адвокатами відзивів на касаційну скаргу.
В схожій ситуації Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, ухвалюючи постанову від 01.08.2019 про залишення без змін ухвали місцевого господарського суду, якою було частково задоволено заяву позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених на стадії виконання судового рішення в справі № 915/237/18, врахував обставини підготовки адвокатом заперечення на заяву про відстрочку виконання рішення.
41. Водночас, на відміну від справи № 910/19720/21, в межах розгляду якої апеляційним судом досліджувалися критерії реальності, обґрунтованості, співмірності та розумності понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, в основу постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.12.2020 у справі № 903/664/19 покладено висновок про те, що додаткова постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.05.2020 підлягає скасуванню, а заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Центроспав-Україна" про розподіл судових витрат - передачі на вирішення суду першої інстанції внаслідок попереднього скасування постановою Верховного Суду від 08.12.2020 судових рішень судів попередніх інстанцій, який спір у вказаній справі було вирішено по суті, та передачі справи № 903/664/19 на новий розгляд до суду першої інстанції. Крім того, зазначена постанова мотивована тим, що суд апеляційної інстанції при прийнятті додаткової постанови належним чином не мотивував, чи було дотримано відповідачем порядку попереднього визначення суми судових витрат, передбаченого статтею 124 ГПК України, у тому числі щодо подачі до суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які сторона понесла та які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, та який подається кожною стороною разом з першою заявою по суті спору.
42. В свою чергу, на відміну від цієї справи, в якій апеляційний суд не встановив недотримання заявником вимог частини 1 статті 124 ГПК України, залишаючи без змін додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.01.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2021 у справі № 927/201/20, якими в задоволенні усної заяви Адвокатського об`єднання "Чернігівська обласна колегія адвокатів" про стягнення 3700 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката відмовлено повністю, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 01.08.2019 погодився з висновками судів попередніх інстанцій виключно з тих встановлених ними обставин, що третя особа разом із першою заявою по суті спору не подала ані договору про надання правничої допомоги, ані попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, зокрема, і витрат на професійну правничу допомогу, а також не подала жодного письмового клопотання або заяви щодо розміру її витрат на професійну правничу допомогу.
Таким чином, саме вказані обставини стали підставою для відмови третій особі у відшкодуванні відповідних судових витрат у справі № 927/201/20 на підставі частини 2 статті 124 ГПК України, згідно з якою в разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
43. У контексті наведеного відсутні підстави для висновку про подібність спірних процесуальних правовідносин у справі, що розглядається, та справах №№ 927/201/20, 903/664/19, 915/237/18, 909/371/18, 916/2102/17, 923/567/17, на постанови та додаткові постанови Верховного Суду в яких посилається скаржник на обґрунтування підстави касаційного оскарження ухвалених судових рішень.
44. Отже, з огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки необґрунтованим є посилання скаржника про ухвалення оскаржуваної додаткової постанови без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, оскільки зміст оскаржуваної додаткової постанови не суперечить висновкам, на які посилається скаржник, а судом апеляційної інстанції оскаржувану додаткову постанову ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для її скасування.
45. З огляду на наведені раніше висновки касаційна інстанція погоджується з обґрунтованими доводами позивача, викладеними у відзиві на касаційну скаргу.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
46. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
47. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
48. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
49. Зважаючи на те, що висновок суду апеляційної інстанції про задоволення в повному обсязі клопотання Товариства про розподіл витрат на професійну правничу допомогу відповідає положенням статей 86, 126, 129, 236 ГПК України, а наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2022 - без змін.
Розподіл судових витрат
50. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" залишити без задоволення.
Додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2022 у справі № 910/19720/21 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді Н. О. Багай
В. Г. Суховий
