ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" липня 2022 р. Справа№ 910/10256/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Тищенко А.І.
Шаптали Є.Ю.
за участю секретаря судового засідання Рудь Н.В.
за участю представників згідно протоколу судового засідання від 20.07.2022
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Укрпалетсистем» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2021 (повний текст рішення складено та підписано 13.12.2021)
у справі №910/10256/21 (суддя Підченко Ю.О.)
за позовом Приватного підприємства «Укрпалетсистем»
до Антимонопольного комітету України
про визнання протиправним та скасування рішення.
В С Т А Н О В И В:
Короткий зміст позовних вимог Приватного підприємства «Укрпалетсистем»
Приватне підприємство «Укрпалетсистем» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (далі-відповідач), в якому просить суд:
- визнання недійсним рішення, оформленого листом № 128-25/02-4795 від 26.03.2021 «Щодо заяви про перегляд рішення Антимонопольного комітету України від 03.12.2020 № 757-р»;
- зобов`язання повторно розглянути заяву від 26.02.2021 № 1-26-02-2021 (зареєстрована у відповідача 26.02.2021 за № 8-01/6-пр) про перегляд рішення від 03.12.2020 № 757-р у порядку та у межах повноважень встановлених чинним законодавством України.
Позовні вимоги мотивовані наступним:
- проаналізувавши законодавство про захист економічної конкуренції щодо встановлення штрафі за порушення, а також позицію господарських судів з цього приводу, позивач дійшов висновку про безнадійність оскарження рішення № 757-р до суду саме в частині розміру штрафу;
- відповідно до статей 7, 16 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», статті 58 Закону України «Про захист економічної конкуренції», розділу Х Правил розгляду справ, залишення Комітетом заяви про перегляд рішення без розгляду порушує право Підприємства на перегляд рішення № 757-р;
- при притягненні до відповідальності за інформаційні порушення, передбачені пунктами 13-15 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а також при визначенні розміру штрафу, який накладається за таке порушення, органи Комітету мають ураховувати загальноправові принципи справедливості, пропорційності та розумності, забезпечуючи співмірність між характером та причинами допущеного порушення та мірою відповідальності та враховуючи інші істотні фактори;
- в резолютивній частині рішення № 757-р не зрозуміло, яку суму штрафу накладено на Підприємство, оскільки сума, яка відображена цифрами суттєво відрізняється від суми, яка відображена в дужках прописом (на 540 000, 00 грн).
Короткий зміст заперечень Антимонопольного комітету України проти позову
Відповідач в обґрунтування заперечень на позов вказував про те, що:
- позивачем як в заяві про перегляд рішення від 03.12.2021 № 757-р, так і в позовній заяві не доведено існування будь-якої з підстав, які передбачені статтею 58 Закону України «Про захист економічної конкуренції» для перегляду рішення Комітету;
- Комітет позбавлений можливості застосовувати положення статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» під час перегляду рішень органів Комітету, що відображено у постанові Верховного Суду від 12.12.2019 № 910/1646/19;
- у Комітету біли відсутні підстави для перегляду рішення № 757-р, що свідчить, що він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом;
- позивачем пропущено присічний (двохмісячний) строк на оскарження рішення, обумовлений ч. 1 ст. 60 «Про захист економічної конкуренції».
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2021 у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Укрпалетсистем» відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що :
- позивач звернувся до Комітету з заявою від 26.02.2021 №1-26-02-2021 про перегляд рішення Комітету від 03.12.2020 № 757-р без зазначення підстав, визначених статтею 58 Закону України «Про захист економічної конкуренції»;
- Комітет залишив заяву без руху та надав термін для усунення недоліків, про що повідомив ПП «Укрпалетсистем» листом від 12.03.2021 № 128-25/02-3866. Позивач у листі від 26.03.2021 № 1-26-03-2021 не надав інформацію, яка відповідала б вимогам пункту 47 Правил розгляду справ, а тому заяву про перегляд залишено Комітетом без розгляду;
- у Комітету були відсутні правові підстави для перегляду рішення № 757-р, що означає, що Комітет діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом;
- позовна заява в частині вимоги, якою позивач просить з моменту набрання рішенням господарського суду міста Києва законної сили зобов`язати Комітет прийняти до розгляду заяву позивача про перегляд рішення, не є ефективним способом захисту, оскільки така вимога спрямована примусити суб`єкт владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту, що не допускається відповідно до наведених положень законодавства, а тому, є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині позовної заяви.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги на рішення узагальнення її доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Приватне підприємство «Укрпалетсистем» 10.01.2022 звернулося безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2021, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2021 у справі №910/10256/21 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалені при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.
Зокрема, скаржник наголошував на тому, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не було враховано, що відповідно до статтей 7, 16 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», статті 58 Закону України «Про захист економічної конкуренції», розділу X Правил розгляду заяв і справ, залишення органом Комітету Заяви про перегляд без розгляду порушує право позивача на перегляду Рішення Комітету № 757-р. Таким чином, залишення заяви про перегляд Рішення 757-р без розгляду оформлене листом Комітету від 26.03.2021 № 128-25/02-4795 та підписаний державним уповноваженим, є по своїй суті рішенням, тобто актом індивідуальної дії, що може бути оскаржений в суді.
Крім того, за доводами позивача, порушення вчинене позивачем, слід кваліфікувати за пунктом 14 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, а також з врахуванням у рішенні як обтяжуючих (у разі наявності), так і пом`якшуючих, які в нашому випадку існують, зокрема, як зазначалося вище, Позивач, після залучення консультантів у сфері конкурентного права, за власною ініціативою надав додаткову інформацію, щодо відносин контролю між ПП «Укрпалетсистем» та ТОВ «Немирів-Ойл», яку через невірне тлумачення представниками Позивача поняття контролю (відносин контролю), зазначену інформацію не було надано Антимонопольному комітету України.
Однак, ні Антимонопольним комітетом України, ні судом першої інстанції не було враховано всіх обставин справи та не надано їм належну оцінку, що призвело до порушення норм матеріального права та неправильного його застосування, під час прийняття Рішення Комітету, а саме помилкової кваліфікації вчиненого нашим підприємством порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а також накладенням на позивача штрафу, який відповідно до Рекомендаційних роз`яснень № 39-рр, Інформаційного листа № 70/01 та аналізу практики Антимонопольного комітету України щодо накладення штрафів на суб`єктів господарювання за аналогічні порушення, є неспіврозмірним із вчиненим підприємством порушенням.
Додатково позивач в апеляційній скарзі наголошував на наступному:
- в заяві, а також у відповіді позивача на залишення Заяви про перегляд Рішення Комітету № 757-р без руху детально описувалися підстави, які на думку Підприємства є достатніми для перегляду Рішення №757-р, однак органом Комітету вони не взяті до уваги, а отже ніяким чином не оцінювалися та надано позивачу формальну відповідь;
- у відповідності до статті 58 Закону, питання щодо перегляду рішень у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та у заявах, справах про узгоджені дії, концентрацію передбачає здійснення Комітетом певної дискреції (свободи розсуду);
- оскільки законодавством про захист економічної конкуренції не врегульовано процедури та критеріїв, за якими орган Комітету залишає заяву без руху, а потім - без розгляду або приймає таку заяву для перегляду, рішення органу Комітету про залишення заяви без розгляду має бути максимально вичерпним, ґрунтовним, повинне розкривати заявникові мотиви його ухвалення;
- дискреційні повноваження не повинні використовуватися органом свавільно, а суд повинен мати можливість переглянути рішення, прийняті на підставі реалізації цих дискреційних повноважень, що є запобіжником щодо корупції та свавільних рішень в умовах максимально широкої дискреції державного органу;
- формальність підходу до розгляду заяви позивача органом Комітету підтверджує вимога останнього надати інформацію, яка відповідає вимогам пункту 47 Правил розгляду заяв і справ, зокрема зазначити підстави для перегляду рішення передбачені частиною першою статті 58 Закону України «Про захист економічної конкуренції`та навести докази на їх підтвердження;
- однак, як в Заяві про перегляд Рішення Комітету № 757-р так і у відповіді на залишення даної заяви без руху, такі підстави зазначені та чітко наголошувалися в зазначених документах;
- залишаючи заяву про перегляд Рішення Комітету № 757-р без руху а потім без розгляду, орган Комітету повинен був спростувати позицію позивача, що обставини зазначені ним в заяві, не є підставами для перегляду Рішення Комітету передбачені статтею 58 Закону України «Про захист економічної конкуренції», чого Комітетом здійснено не було;
- у разі задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі зобов`язання Комітету повторно перегляну заяву позивача про перегляд - не буде вважатися примушенням Комітету прийняти рішення конкретного змісту, а отже втручанням у дискреційні повноваження, оскільки поверне таку заяву до стадії перевірки її на відповідність вимогам пункту 47 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а отже наявності у Комітету дискреційних повноважень.
Також, скаржник наголошував на тому, що:
- позивач у заяві про перегляд, чітко обґрунтував чому ним обрано саме такий спосіб захисту, як звернення до органів Комітету із заявою, а не з позовом до господарського суду, зазначивши, на підставі якої ним було обрано саме такий спосіб захисту, як перегляд, зазначивши, що на його думку такий вибір, в даному випадку, є найбільш прийнятним, оскільки за результатами перевірки чи перегляду органи Комітету можуть, зокрема змінити рішення;
- позивач погоджується із тим, що вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, втім не погоджується із кваліфікацією, а звідси і з розміром штрафу, і такий спосіб захисту у як найкоротший термін забезпечить відновлення його прав;
- конкретизувавши при цьому, що оскільки прийняття рішення Комітетом як вищим колегіальним органом, позбавляє його права на захист, шляхом звернення із заявою про перевірку, що ніяк не відповідає принципу справедливості, що будується, зокрема на засадах рівності учасників справи перед законом, обґрунтував своє звернення саме із заявою про перегляд рішення Комітету.
Короткий зміст заперечень проти доводів апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції
01.02.2022 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду у відповідності до статті 263 Господарського процесуального кодексу України.
У письмовому відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказував на законність та обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції рішення, а також відсутності підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на те, що:
- позивачем як в заяві про перегляд рішення від 03.12.2021 № 757-р, так і в позовній заяві не доведено існування будь-якої з підстав, які передбачені статтею 58 Закону України «Про захист економічної конкуренції» для перегляду рішення Комітету;
- Комітет позбавлений можливості застосовувати положення статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» під час перегляду рішень органів Комітету, що відображено у постанові Верховного Суду від 12.12.2019 № 910/1646/19;
- у Комітету біли відсутні підстави для перегляду рішення № 757-р, що свідчить, що він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом;
- позивачем пропущено присічний (двохмісячний) строк на оскарження рішення, обумовлений ч. 1 ст. 60 «Про захист економічної конкуренції».
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу у справі №910/10256/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Скрипка І.М., Тищенко А.І.
У зв`язку з перебуванням судді Скрипки І.М. 17.01.2022 у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 17.01.2022 у справі №910/10256/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Тищенко А.І., Шаптала Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 поновлено Приватному підприємству «Укрпалетсистем» пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2021 у справі №910/10256/21, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Укрпалетсистем» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2021 у справі №910/10256/21, розгляд справи призначено на 15.02.2022, витребувано матеріали справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2022 задоволено клопотання Приватного підприємства «Укрпалетсистем» про відкладення розгляду справи, розгляд справи відкладено на 16.03.2022.
Однак, судове засідання 16.03.2022 не відбулося, оскільки Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 р. № 133/2022 продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хв. 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною Радою України, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною Радою України, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, тобто до 23 серпня 2022 року.
Відповідно до п. 1 наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2022 «Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану» встановлено тимчасово до усунення обставин, які зумовили загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України зупинено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.
Відповідно до п. 2 наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2022 «Про внесення змін до наказу від 03.03.2022 № 10 «Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану» визнано таким, що втратили чинність, зокрема, пункт 1 наказу Голови суду від 03.03.2022 №10 «Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану».
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2022 розгляд справи №910/10256/21 призначено на 20.07.2022.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
У судовому засіданні 20.07.2022 представник скаржника (позивача) надав пояснення по суті справи, просив апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Представник відповідача - Антимонопольного комітету України- в судовому засіданні 20.07.2022 заперечував проти вимог, викладених у апеляційній скарзі, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на правомірність висновків суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні та безпідставність доводів апеляційної скарги.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як підтверджується наявними матеріалами справи, Антимонопольним комітетом України на підставі матеріалів справи № 128-26.13/107-20 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції Приватним підприємством «Укрпалетсистем» та подання Департаменту досліджень і розслідувань ринків паливно-енергетичного комплексу та житлово-комунального господарства від 24.11.2020 № 128-26.13/107-20/спр/кі прийнято рішення від 03.12.2020 № 757-р «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу», згідно якого:
- дії Приватного підприємства «Укрпалетсистем» у вигляді подання недостовірної інформації на вимогу Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету Укаїни від 30.01.2019 № 63-02/419 - є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченої п. 15 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції»;
- відповідно до абзацу четвертого частини другої статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» органи Комітету накладають штрафза порущення, передбачене пунктом 15 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у розмірі від 1% доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф;
Відповідно до рішення Антимонопольного комітету України від 03.12.2020 № 757-р «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу», визнано, що ПП «Укрпалетсистем» вчинило порушення, передбачене пунктом 15 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді подання недостовірної інформації Антимонопольному комітету України. За таке порушення на ПП «Укрпалетсистем» накладено штраф в розмірі 4 067 600, 00 грн. (сума, в редакції розпорядження № 6-рп від 11.03.2021 про виправлення описки).
26.02.2021 позивач звернувся до Комітету із заявою № 1-26-02-2021 про перегляд рішення № 757-р, обґрунтовуючи свою заяву про перегляд положеннями ст. 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Листом від 12.03.2021 № 128-25/02-3866 Комітет залишив подану позивачем заяву без руху та надав термін для усунення недоліків.
Листом № 128-25/02-4795 від 26.03.2021 Комітет залишив без розгляду заяву уповноваженого представника ПП «Укрпалетсистем» від 26.02.2021 № 1-26-02-2021 про перегляд рішення № 757-р, оскільки заяву було подано без додержання вимог, встановлених п. 47 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.05.1994 за № 90/299 (далі також - Правила розгляду справ) та в установлений термін не усунено недоліки по заяві.
Мотивуючи позовні вимоги ПП «Укрпалетсистем» вказує, що залишення Комітетом без розгляду його заяви про перегляд рішення - є безпідставним, надуманим та таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства.
При цьому, відповідач посилався в обґрунтування підстав для відмови у позові на те, що позивачем не доведено належними засобами доказування наявність обумовлених ст. 58 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підстав для перегляду прийнятого рішення, як були відсутні підстави для застосування ст. 59 зазначеного Закону. Крім того, відповідач наголошував на неефективності обраного позивачем способу захисту.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
Для виконання вимог ст. 86 ГПК України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».
Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Аналогічний підхід до стандарту доказування «вірогідність доказів» висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами ГПК України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як «баланс вірогідностей» та з урахуванням дискреційних повноважень та розсудом, якими наділений регулятор у сфері захисту конкурентного законодавства.
Відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Статтею 5 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» унормовано, що Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції», цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Згідно ст. 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; контролю за концентрацією, узгодженими діями суб`єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб`єктами природних монополій; сприяння розвитку добросовісної конкуренції; методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції; здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель; проведення моніторингу державної допомоги суб`єктам господарювання та здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції.
Приписами ст. 4 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження, зокрема: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; розглядати справи про адміністративні правопорушення, приймати постанови та перевіряти їх законність та обґрунтованість; перевіряти суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
Законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України «Про Антимонопольний комітет України», «Про захист від недобросовісної конкуренції», інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів (ч.1 ст. 3 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).
Згідно ч. 1 ст. 35 Закону України «Про захист економічної конкуренції», розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.
Частиною 1 статті 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.
Частиною 1 ст. 28 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» визначено, що особи, права яких порушені діями, визначеними цим Законом як недобросовісна конкуренція, можуть протягом шести місяців з дня, коли вони дізнались або повинні були дізнатися про порушення своїх прав, звернутися до Антимонопольного комітету України, його територіальних відділень із заявою про захист своїх прав.
Згідно ст. 27 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», процесуальні засади діяльності органів Антимонопольного комітету України щодо захисту від недобросовісної конкуренції, зокрема розгляд справ про недобросовісну конкуренцію, порядок виконання рішень та розпоряджень органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень, їх перевірка, перегляд, оскарження та гарантії учасників процесу, інші питання щодо захисту від недобросовісної конкуренції регулюються законодавством про захист економічної конкуренції з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», органи Антимонопольного комітету України у справах про недобросовісну конкуренцію приймають обов`язкові для виконання рішення про: визнання факту недобросовісної конкуренції; припинення недобросовісної конкуренції; офіційне спростування за рахунок порушника поширених ним неправдивих, неточних або неповних відомостей; накладання штрафів; закриття провадження у справі.
Як визначено статтею 41 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а також зазначено і у п. 12 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правил розгляду справ), які затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 р. № 5, доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі.
Аналіз норм статей 124, 19 Конституції України, статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції», норм процесуального права, які закріплені в ГПК України щодо компетенції суду, дає підстави дійти висновку, що останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.
Відтак суд, перевіряючи дії Антимонопольного комітету України на відповідність законодавству України, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) Антимонопольного комітету України поза межами перевірки за наявними підставами щодо зміни, скасування чи визнання недійсними рішень Антимонопольного комітету України. Водночас суди можуть контролювати як відповідність реалізації дискреції закону (праву), так і узгодженість рішень /дій, прийнятих на підставі дискреції, з правами особи, загальними принципами публічної адміністрації, процедурними нормами, обставинами справи, наявними ресурсами тощо.
Отже, під час розгляду цієї справи суд, не втручаючись у дискрецію (вільний розсуд) Антимонопольного комітету України, з`ясовує і визначає наявність/відсутність передбачених статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підстав для визнання, зокрема недійсним рішення АМК України щодо відмови у розгляді справи через призму/критерії, визначених у цій статті.
Саме таким чином суд і здійснює перевірку як на відповідність реалізації дискреції закону (праву), так і на узгодженість рішень/дій, прийнятих на підставі дискреції, з правами особи, загальними принципами публічної адміністрації, процедурними нормами, обставинами справи тощо.
Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання незаконними дій відповідача щодо відмови позивачу у перегляді рішення та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про перегляд рішення у порядку та в межах повноважень, встановлених (наданих) чинним законодавством України.
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що із системного аналізу положень статей 7, 16 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», статті 36 Закону України »Про захист економічної конкуренції» та пункту 20 Правил розгляду справ, відмова Комітету в розгляді справи, оформлена листом (а не розпорядженням), по свій суті є рішенням Комітету, тобто актом індивідуальної дії, що може бути оскаржений в судовому порядку. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/23000/17.
Згідно з частиною 1 статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України, зокрема, є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; не доведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель.
При цьому, ст. 58 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено вичерпний перелік підстав для перегляду органами Комітету рішень прийнятих ними у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Зокрема, частиною 1 ст. 58 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що органи Антимонопольного комітету України з власної ініціативи чи за заявами осіб можуть переглянути рішення, прийняті ними у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та у заявах, справах про узгоджені дії, концентрацію, у разі:
- якщо істотні обставини не були і не могли бути відомі органам Антимонопольного комітету України, що призвело до прийняття незаконного або необґрунтованого рішення;
- якщо рішення було прийнято на підставі недостовірної інформації, що призвело до прийняття незаконного або необґрунтованого рішення;
- невиконання учасниками узгоджених дій, концентрації вимог і зобов`язань, якими було обумовлене рішення органів Антимонопольного комітету України щодо узгоджених дій, концентрації відповідно до частини другої статті 31 цього Закону;
- якщо обставини, на підставі яких було прийняте рішення про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію суб`єктів господарювання, вже не існують;
- наявності інших підстав, передбачених законами України.
Органи Антимонопольного комітету України, які прийняли рішення, можуть зупинити виконання рішення до закінчення його перегляду, про що письмово повідомляються особи, які беруть участь у справі.
Зокрема, частиною 2 ст. 58 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що перегляд рішень у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у заявах, справах про узгоджені дії, концентрацію допускається у випадках, передбачених:
абзацами другим та третім частини першої цієї статті, - протягом п`яти років з дня прийняття відповідного рішення;
абзацами четвертим та п`ятим частини першої цієї статті, - протягом періоду дії рішення;
абзацом шостим частини першої цієї статті, - протягом трьох років з дня прийняття рішення, якщо інше не встановлено законом.
Також, ч. 1 ст. 59 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено, що відставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є:
- неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи;
- недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;
- невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;
- заборона концентрації відповідно до Закону України «Про санкції»;
- порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Також, ч. 2 ст. 59 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено, що порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Порядок перегляду рішень у справах органами Антимонопольного комітету України, визначений пунктами 46-55 розділу X (10) Правилами розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правила розгляду справ), які затверджені розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5 (в редакції розпорядження Антимонопольного комітету України від 29.06.1998 № 169-р).
Відповідно до пункту 46 Правил розгляду справ (в редакції, чинній з 26.04.2016) рішення органів Комітету можуть бути переглянуті ними за заявами осіб чи з власної ініціативи у разі наявності підстав, передбачених частиною першою статті 58 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Заява особи про перегляд рішення (далі - заява про перегляд), прийнятого адміністративною колегією територіального відділення Комітету, подається до відповідного відділення. Заява про перегляд рішень інших органів Комітету подається до Комітету.
Заява про перегляд подається в письмовій формі й повинна містити вимоги заявника, у тому числі очікувані ним рішення за результатами перегляду, які передбачені частиною третьою статті 58 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а також зазначення підстав для перегляду рішення, передбачених частиною першою статті 58 Закону України «Про захист економічної конкуренції», та доказів на їх підтвердження (пункти 47, 48 Правил розгляду справ).
Відповідно до пункту 48 Правил розгляду справ протягом десяти робочих днів з дня реєстрації в Комітеті, відповідному територіальному відділенні Комітету заяви про перегляд державний уповноважений, голова територіального відділення Комітету перевіряють її на відповідність вимогам, установленим у пункті 47 цих Правил.
Заява про перегляд залишається без розгляду і повертається заявнику, якщо її подано до Комітету чи територіального відділення Комітету після закінчення строків, зазначених у частині другій статті 58 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
У разі коли заяву про перегляд подано без додержання вимог, установлених в пункті 47 цих Правил, державний уповноважений, голова територіального відділення Комітету залишають її без руху, про що письмово повідомляють заявника і надають йому строк для усунення недоліків.
Якщо заявник в установлений строк не усунув недоліки поданої ним заяви про перегляд, державний уповноважений або голова територіального відділення Комітету залишають заяву без розгляду, про що письмово повідомляють заявника.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази як окремо, так і у їх сукупності суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Комітет у межах цієї справи у листі № 128-25/02-4795 від 26.03.2021 надав позивачу формальну відповідь про відмову в розгляді справи, яка ґрунтувалася на суперечливій та нерелевантній аргументації, оскільки зроблені відповідачем на посилання на те, що позивачем не подано інформацію, яка відповідає пункту 47 Правил розгляд справ, в т.ч.: зазначити підстави для перегляду рішення, передбачені ч. 1 ст. 58 Закону, та навести докази на їх підтвердження; зазначити очікувані результати погляду рішення Комітету від 03.12.2020 № 757р в частині розміру штрафу, який є економічно обґрунтованим для позивача із врахуванням визнаного порушення законодавства про захист економічної конкуренції - жодним чином не унеможливлювали розгляд відповідної заяви, оскільки позивач у подаій заяві чітко зазначав підстави для перегляду рішення, а в частині розміру штрафу відповідач наділений повноваженнями щодо визначення такого, і що жодним чином не свідчить про те, що подана позивачем заява не відповідає вимогам статті 58 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
При цьому, дослідивши подану позивачем заяву, суд апеляційної інстанції встановив, що у ній викладено як підстави для перегляду відповідного рішення, так здійснено відповідні посилання на приписи закону та відповідні докази, а також у прохальній частині зазначено і вимоги стсоовно зміни рішення в частині кваліфікації правопорушення, що відповідно, впливає на розмір штрафу, щодо визначення розміру якого, як зазначалось вище, відповідач наділений повноваженнями щодо визначення такого.
В свою чергу, чинним законодавством майже не врегульовано процедури та критеріїв, за якими Комітет ухвалює рішення про відкриття чи відмову в розгляді справи, рішення Комітету про відмову має бути максимально вичерпним, ґрунтовним, повинне розкривати заявникові мотиви його ухваленння. Дискреційні повноваження не повинні використовуватися органом свавільно, а суд повинен мати можливість переглянути рішення, прийняті на підставі реалізації цих дискреційних повноважень, що є запобіжником щодо корупції та свавільних рішень в умовах максимально широкої дискреції державного органу.
При цьому, суд апеляційної інстанції виходить із важливості дотримання принципу належного врядування та унеможливлення свавільного використання дискреційних повноважень, що Комітет має враховувати при ухваленні рішень, у тому числі на стадії вирішення питання щодо початку розгляду справи або відмови в її розгляді. Відповідно до частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. Водночас, у цій справі пред`явлено позовну вимогу не про спонукання Комітету до відкриття справи за заявою, а про скасування рішення Комітету про відмову у розгляді справи, оформлену відповідним листом. Такий спосіб захисту означатиме, що Комітет має повторно розглянути відповідну заяву й ухвалити законне й обґрунтоване рішення про початок розгляду справи або відмову в її розгляді, і що жодним чином не є втручанням у відповідну дискрецію відповідача.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції відхиляє як необґрунтовані доводи відповідача про те, що втручання будь-яких осіб у дискреційні повноваження Комітету, віднесені законом до його виключних функцій, а саме в питання щодо відкриття чи відмови у розгляді справи, є недопустимим.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення помилково не врахував наявності в позивача законного інтересу на встановлення саме Комітетом порушення законодавства про захист економічної конкуренції за наслідком розгляду його заяви, оскільки у такому випадку шкода, заподіяна порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, відшкодовується особою, що вчинила порушення, у подвійному розмірі завданої шкоди (статті 50, 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).
Наведена позиція узгоджується з правовою позицією у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2017 у справі № 910/23000/17, постанові Верховного Суду від 10.09.2020 № 910/23375/17.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про відмову в позові з посиланням, зокрема, на дискреційні повноваження АМК, у даному випадку, є помилковим та таким, що суперечить як наявним матеріалам справи, так і зроблений з неправильним застосуванням норм аматеріального права а саме: ст.ст. 1, 3, 4, 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», статті 58, статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Крім того, суд апеляційної інстанції доводи відповідача про те, що Комітет позбавлений можливості застосовувати положення статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» під час перегляду рішень органів Комітету, що відображено у постанові Верховного Суду від 12.12.2019 № 910/1646/19 - відхиляє саме як підставу для відмови у позові з огляду на те, що за приписами частини першої статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Комітету є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
При цьому, як зазначалось вище, у цій справі заявлено вимогу не про спонукання Комітету до відкриття справи за заявою позивача, а про визнання викладеної в листі відмови в розгляді справи за заявою позивача про порушення законодавства про захист економічної конкуренції незаконною та про зобов`язання повторно розглянути заяву Приватного підприємства «Укрпалетсистем» від 26.02.2021 № 1-26-02-2021 (зареєстровану Антимонопольним комітетом України 26.02.2021 за № 8-01/6-пр) про перегляд рішення від 03.12.2020 № 757-р у порядку та у межах повноважень встановлених чинним законодавством України.
Доводи відповідача про те, що позивачем пропущено присічний (двохмісячний) строк на оскарження рішення, обумовлений ч. 1 ст. 60 «Про захист економічної конкуренції» - судом апеляційної інстанції відхиляється з огляду на те, що приписами вказаної станні передбачено, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.
При цьому, наявні матеріали справи підтверджують, що рішення Антимонопольного комітету України оформлене листом № 128-25/02-4795 від 26.03.2021 «Щодо заяви Приватного підприємства «Укрпалетсистем» про перегляд рішення Антимонопольного комітету України від 03.12.2020 № 757-р» отримано позивачем 23.04.2021 згідно рекомендованого поштового відправлення 0303505509571, а з відповідним позовом до суду позивач звернувся 22.06.2021 (згідно відомостей поштової накладної, розміщеної на конверті, в якому скеровано позов до суду першої інстанції), тобто в межах строку, обумовленого ч. 1 ст. 60 «Про захист економічної конкуренції».
Стосовно доводів відповідача та висновків суду першої інстанції про те, що позивачем обрано неналежний та неефективний спосіб захисту, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №910/7164/19.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 ЦК України.
Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 ГК України) встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 зі справи №912/1856/16, від 14.05.2019 зі справи №910/11511/18.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.
Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.
В свою чергу, суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду справи встановив, що у розгляді питання щодо обрання позивачем ефективного способу захисту порушених прав, судом першої інстанції, як і відповідачем не враховано те, що вимоги про визнання недійсним рішення, оформленого листом № 128-25/02-4795 від 26.03.2021 «Щодо заяви про перегляд рішення Антимонопольного комітету України від 03.12.2020 № 757-р» та зобов`язання повторно розглянути заяву від 26.02.2021 № 1-26-02-2021 (зареєстрована у відповідача 26.02.2021 за № 8-01/6-пр) про перегляд рішення від 03.12.2020 № 757-р у порядку та у межах повноважень встановлених чинним законодавством України - в сукупності є законним та ефективним способом захисту порушених прав позивача у судовому порядку. Так, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права і охоронювані законом інтереси, що і було здійснено позивачем у визначеному процесуальним законом порядку що узгоджується як з приписами ст. ст. 2, 14, 162 Господарського процесуального кодексу Укаїни в призмі ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
При цьому, висновки суду першої інстанції про те, що зокрема вимога про зобов`язання повторно розглянути заяву від 26.02.2021 № 1-26-02-2021 (зареєстрована у відповідача 26.02.2021 за № 8-01/6-пр) про перегляд рішення від 03.12.2020 № 757-р у порядку та у межах повноважень встановлених чинним законодавством України спрямована примусити суб`єкт владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту, що не допускається відповідно до наведених положень законодавства, а тому є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині позовної заяви - судом апеляційної інстанції визнаються помилковими, з огляду на те, що розгляд відповідних заяв є компетенцією відповідача, і заявляючи відповідну вимогу позивач не просить прийняти певне рішення, а лише вчинити обумовлений законом обсяг дій щодо розгляду його заяви.
Крім того, стосовно посилань позивача на те, що у рішенні Антимонопольного комітету України від 03.12.2020 № 757-р «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» зазначено розмір штрафу, цифрове та дослідвне викладення якого не відповідають одне одному - суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідна сума штрафу була зазначена в редакції розпорядження № 6-рп від 11.03.2021 про виправлення описки, що не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції саме за наведеного скаржником доводу.
З огляду на викладене, оцінивши наявні матеріали справи в сукупності з поданими учасниками справи доказами, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України оформленого листом № 128-25/02-4795 від 26.03.2021 «Щодо заяви Приватного підприємства «Укрпалетсистем» про перегляд рішення Антимонопольного комітету України від 03.12.2020 № 757-р» та про зобов`язання Антимонопольного комітету України повторно розглянути заяву Приватного підприємства «Укрпалетсистем» від 26.02.2021 № 1-26-02-2021 (зареєстровану Антимонопольним комітетом України 26.02.2021 за № 8-01/6-пр) про перегляд рішення від 03.12.2020 № 757-р у порядку та у межах повноважень встановлених чинним законодавством України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача у позові- є законними та обґрунтованими, були доведені позивачем належними засобами доказування в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, ефективними як способи захисту, а тому підлягають задоволенню.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору на стадії апеляційного розгляду було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, у зв`язку з чим задоволено позовні вимоги позивача з підстав, наведених у даній постанові.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, рішення суду першої інстанції ухвалено при нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, а також при ухваленні рішення судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв`язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку, з прийняттям нового рішення яким задовольнити позовні вимоги про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України оформленого листом № 128-25/02-4795 від 26.03.2021 «Щодо заяви Приватного підприємства «Укрпалетсистем» про перегляд рішення Антимонопольного комітету України від 03.12.2020 № 757-р» та зобов`язання Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 45; ідентифікаційний код 00032767) повторно розглянути заяву Приватного підприємства «Укрпалетсистем» від 26.02.2021 № 1-26-02-2021 (зареєстровану Антимонопольним комітетом України 26.02.2021 за № 8-01/6-пр) про перегляд рішення від 03.12.2020 № 757-р у порядку та у межах повноважень встановлених чинним законодавством України.
Розподіл судових витрат
Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат наступним чином:
- з Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 45; ідентифікаційний код 00032767) на користь Приватного підприємства «Укрпалетсистем» (Україна, 11571, Житомирська обл., Коростенський р-н, село Ушомир, вул. Березюка, буд. 15, ЄДРПОУ 32285225) підлягає стягненню 4 540 (чотири тисячі п`ятсот сорок) грн судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції, 6 810 (шість тисяч вісімсот десять) грн судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Укрпалетсистем» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2021 у справі №910/10256/21 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2021 у справі №910/10256/21 скасувати.
3. Прийняти нове рішення суду, яким позовні вимоги Приватного підприємства «Укрпалетсистем» до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення, оформленого листом № 128-25/02-4795 від 26.03.2021 «Щодо заяви про перегляд рішення Антимонопольного комітету України від 03.12.2020 № 757-р» та про зобов`язання повторно розглянути заяву від 26.02.2021 № 1-26-02-2021 (зареєстровану Антимонопольним комітетом України 26.02.2021 за № 8-01/6-пр) про перегляд рішення від 03.12.2020 № 757-р у порядку та у межах повноважень встановлених чинним законодавством України - задовольнити.
Визнати недійсним рішення Антимонопольного комітету України оформленого листом № 128-25/02-4795 від 26.03.2021 «Щодо заяви Приватного підприємства «Укрпалетсистем» про перегляд рішення Антимонопольного комітету України від 03.12.2020 № 757-р».
Зобов`язати Антимонопольний комітет України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 45; ідентифікаційний код 00032767) повторно розглянути заяву Приватного підприємства «Укрпалетсистем» від 26.02.2021 № 1-26-02-2021 (зареєстровану Антимонопольним комітетом України 26.02.2021 за № 8-01/6-пр) про перегляд рішення від 03.12.2020 № 757-р у порядку та у межах повноважень встановлених чинним законодавством України.
4. Стягнути з Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 45; ідентифікаційний код 00032767) на користь Приватного підприємства «Укрпалетсистем» (Україна, 11571, Житомирська обл., Коростенський р-н, село Ушомир, вул. Березюка, буд. 15, ЄДРПОУ 32285225) 4 540 (чотири тисячі п`ятсот сорок) грн судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції, 6 810 (шість тисяч вісімсот десять) грн судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
5. Видачу наказів по справі №910/10256/21 доручити Господарському суду міста Києва.
6. Матеріали справи №910/10256/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Дата підписанн повного тексту 08.09.2022 після виходу суддів з відпустки.
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді А.І. Тищенко
Є.Ю. Шаптала
