ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/166/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Берднік І. С., Дроботової Т. Б.,
помічника судді, який виконує обов`язки секретаря судового засідання, - Бойчук А. П.,
за участю представників сторін:
позивача - Скорик Ю. Б. (адвоката), Старицької Ю. Ю. (адвоката), Пограничного О. Л. (самопредставництво),
відповідача - Золотопупа С. В. (адвоката),
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Леді Плюс"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2022 (колегія суддів: Агрикова О. В. - головуючий, Мальченко А. О., Тарасенко К. В.) і рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2021 (суддя Удалова О. Г.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Карпати М"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Леді Плюс",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго",
про стягнення 55 311,88 грн
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Леді Плюс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Карпати М"
про зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У 2021 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Карпати М" (далі - ТОВ "Карпати М") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Леді Плюс" (далі - ТОВ "Леді Плюс") про стягнення 55 311, 88 грн.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач як власник нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 2 (далі - будинок), не оплатив послуги за теплопостачання за період із 01.11.2018 до 01.04.2020.
1.3. 04.02.2021 ТОВ "Леді Плюс" звернулося до Господарського суду міста Києва із зустрічним позовом до ТОВ "Карпати М" про зобов`язання ТОВ "Карпати М" здійснити перерахунок розподіленого обсягу та вартості комунальної послуги з постачання теплової енергії щодо нежитлового приміщення загальною площею 288,5 м2, яке належить ТОВ "Леді Плюс" (далі - нежитлове приміщення), розміщеного в будинку, за весь період її ненадання з 01.11.2018 до 01.04.2020 та повністю виключити суму 55 311, 88 грн із нарахувань.
1.4. Обґрунтовуючи зустрічний позов, ТОВ "Леді Плюс" посилалося на те, що нежитлове приміщення, яке належить йому на праві власності, не входить до опалювальної площі будинку, зазначене приміщення не має приладів централізованого опалення, а його обігрів здійснюється електричними кондиціонерами.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.11.2021, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2022, первісний позов ТОВ "Карпати М" задоволено повністю. Вирішено стягнути з ТОВ "Леді Плюс" на користь ТОВ "Карпати М" заборгованість у розмірі 55 311, 88 грн, витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102,00 грн. У задоволенні зустрічного позову ТОВ "Леді Плюс" відмовлено повністю.
2.2. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що зобов`язання ТОВ "Леді Плюс" оплатити надані позивачем житлово-комунальні послуги виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг. Самовільне втручання в систему теплопостачання житлового будинку шляхом демонтажу опалювальних приладів без перерахунку теплового навантаження системи опалення житлового будинку та зменшення обсягу споживання теплової енергії не звільняє ТОВ "Леді-Плюс" як власника нежитлових приміщень, в яких такі опалювальні прилади демонтовано, від виконання його обов`язку з оплати теплової енергії пропорційно до розміру площі нежитлових приміщень. Щодо зустрічного позову ТОВ "Леді Плюс" суд зазначив, що оскільки суд дійшов висновку про задоволення первісного позову, то такі обставини виключають можливість для задоволення зустрічного позову про зобов`язання здійснити перерахунок розподіленого обсягу та вартості комунальної послуги з постачання теплової енергії та повного вилучення суми 55 311,88 грн із таких нарахувань.
2.3. Суд апеляційної інстанції, керуючись положеннями Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (далі - Правила), статтями 218, 627 Цивільного кодексу України, погодився з висновками суду першої інстанції. При цьому суд виходив із того, що:
- на підставі договору на теплопостачання від 19.07.2018 № 1532601, укладеного між ТОВ "Карпати М" та КП "Київтеплоенерго", позивач здійснює оплату за спожиту теплову енергію згідно з вузлом обліку, який забезпечує загальний облік споживання комунальної послуги теплопостачання в адміністративній частині будинку. Зазначене приміщення під`єднано до засобу обліку MULTIKAL UF 601 (заводський № 6806635);
- нежитлове приміщення, яке належить ТОВ "Леді Плюс", не обладнане індивідуальними засобами обліку внаслідок їх демонтажу; під час розгляду господарської справи № 910/6472/18 судами встановлено самовільне відключення ТОВ "Леді Плюс" від внутрішньобудинкових систем опалення;
- ТОВ "Леді Плюс" не має індивідуального договору на постачання теплової енергії;
- 01.05.2019 між ТОВ "Карпати М" (виконавець) та ТОВ "Леді Плюс" (споживач) був укладений договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (далі - договір від 01.05.2019), згідно з яким сторони передбачили, що у зазначені цим договором послуги також включаються послуги на постачання теплової енергії у гарячій воді на потреби опалення, і ТОВ "Леді Плюс" оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно до фактичної опалювальної площі нежитлового приміщення.
З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції, посилаючись на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 908/1349/19, зазначив, що самовільне відключення споживача від внутрішньобудинкових систем опалення або здійснення такого відключення з порушенням встановленої законодавством процедури не припиняє статусу такого суб`єкта як споживача відповідних комунальних послуг, не звільняє його від необхідності укладення договору на постачання таких послуг та їх оплати. ТОВ "Леді Плюс", окрім обов`язку оплати комунальних послуг з теплопостачання відповідно до закону, уклавши договір від 01.05.2019, взяло на себе зобов`язання на підставі пункту 3.5 цього договору оплачувати ТОВ "Карпати М" як балансоутримувачу всієї опалювальної системи та управителю будинку послуги з постачання теплової енергії у гарячій воді на потреби опалення. Враховуючи, що ТОВ "Леді Плюс" не надало документів, які би підтверджували оплату ним заборгованості перед ТОВ "Карпати М" в повному обсязі, суд апеляційної інстанції зазначив, що висновок місцевого господарського суду про задоволення первісного позову є обґрунтованим. Щодо зустрічного позову ТОВ "Леді Плюс", то колегія суддів зазначила, що в межах розгляду первісного позову місцевим господарським судом встановлено правомірне нарахування ТОВ "Леді Плюс" за теплопостачання теплової енергії, тому такі обставини виключають задоволення зустрічного позову.
3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. ТОВ "Леді Плюс" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2022, передати справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
3.2. ТОВ "Леді Плюс" зазначає, що суди під час ухвалення судових рішень неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права. Скаржник стверджує, що суди не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 25.05.2017 у справі № 910/31573/15 та Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 910/20226/16 щодо незастосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" в редакції від 09.11.2017. ТОВ "Леді Плюс" вважає, що суд першої інстанції встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Зокрема, скаржник зазначає, що будинок має 5 транзитних стояків централізованого опалення та 1 стояк гарячого водопостачання, відповідно облік теплової енергії здійснюється двома лічильниками. Проте позивач не надав проектно-кошторисну документацію зі схемами влаштування внутрішньобудинкових мереж центрального опалення і теплопостачання, тому, за твердженням скаржника, це не дозволило суду встановити, яким саме засобом комерційного обліку теплової енергії обліковується спожита відповідачем теплова енергія. Крім того, ТОВ "Леді Плюс" вважає неналежними доказами лист КП "Київтеплоенерго" від 21.01.2021 № 30/3/894, на підставі якого суди встановили обставини щодо обліку теплової енергії. ТОВ "Леді Плюс" зазначає, що суди неправильно встановили опалювальну площу будинку, оскільки взяли до уваги додаток № 8 до договору на теплопостачання від 19.07.2018 № 1532601, який не підписаний КП "Київтеплоенерго", тому є недопустимим доказом. ТОВ "Леді Плюс" зауважило, що позов заявлено неналежним позивачем, оскільки цей договір між позивачем та КП "Київтеплоенерго" був укладений до набрання чинності Законом України "Про житлово-комунальні послуги", тому кожен із співвласників квартир і нежитлових приміщень будинку, у тому числі ТОВ "Леді Плюс", вважає, що є укладеним і чинним індивідуальний договір на послуги з теплопостачання теплової енергії. Тому скаржник зазначає, що єдиним доказом того, що позивач є колективним споживачем у спірних правовідносинах, може бути рішення про це співвласників будинку, проте такого рішення немає. Крім того, ТОВ "Леді Плюс" стверджує про необґрунтованість відхилення клопотання про витребування у відповідача та огляд доказів щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення спору. Зокрема, ТОВ "Леді Плюс" стверджує, що ним було заявлено клопотання про зобов`язання відповідача надати докази про постачання теплової енергії до належного скаржнику приміщення трубопроводами, приєднаними до засобу комерційного обліку, облік за яким здійснюється на підставі укладеного між ТОВ "Карпати М" та КП "Київтеплоенерго" договору на теплопостачання від 19.07.2018 № 1532601, однак зазначене клопотання було відхилене судом.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Карпати М" просить залишити судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. ТОВ "Карпати М" зазначає, що суди застосували правильну редакцію Закону України "Про житлово-комунальні послуги", оскільки статті 1, 3- 7, частина 2 статті 26 цього Закону набрали законної сили з 10.06.2018 згідно з пунктом 1 розділу VІ Закону України "Про житлово-комунальні послуги", а не з 01.05.2019. Позивач вважає, що у постановах Верховного Суду та Верховного Суду України у справах, на які посилається скаржник, відрізняється матеріально-правове регулювання спірних правовідносин, що виключає їх подібність. ТОВ "Карпати М" стверджує про те, що клопотання ТОВ "Леді Плюс" про витребування доказів було розглянуто судом та обґрунтовано відхилено, а доводи скаржника про порушення судами пункту 3 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України зводяться до незгоди відповідача з рішеннями судів. Позивач зазначає, що суди встановили факт приєднання приміщення скаржника до загальнобудинкових мереж централізованого опалення та отримання послуг з теплопостачання на підставі належних і допустимих доказів, договору на теплопостачання від 18.07.2018 № 1532601, договору від 01.05.2019 та з урахуванням преюдиційних фактів, установлених у рішеннях господарських судів у справі № 910/6472/18.
3.4. ТОВ "Карпати М" звернулося до Верховного Суду з клопотанням про закриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із тим, що, на думку позивача, висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 25.05.2017 у справі № 910/31573/15 та Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 910/20226/16, на неврахування яких послався скаржник, стосуються правовідносин, які не є подібними із правовідносинами у цій справі.
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Господарськими судами попередніх інстанцій установлено, що 19.07.2018 між КП "Київтеплоенерго" (енергопостачальна організація) та ТОВ "Карпати М" (абонент) був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1532601.
4.2. Згідно з додатком № 8 до цього договору постачання теплової енергії у гарячій воді здійснювалось у будинку, розташованому за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 2 (Велика Васильківська, 2) загальною площею 1 695, 9 м2.
4.3. Відповідно до пункту 1.1 договору на теплопостачання від 19.07.2018 № 1532601 предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених цим договором.
4.4. Згідно з пунктом 2.2.1 договору на теплопостачання від 19.07.2018 № 1532601 енергопостачальна організація зобов`язалась постачати теплову енергію у гарячій воді на потреби опалення та вентиляції - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору.
4.5. Згідно з пунктами 2.3.1, 2.3.2 договору на теплопостачання від 19.07.2018 № 1532601 позивач зобов`язався додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку № 1 до цього договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії, виконувати умови та порядок оплати в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до цього договору.
4.6. У пунктах 8.1, 8.5 договору на теплопостачання від 19.07.2018 № 1532601 сторони погодили, що цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2018. Договір вважається пролонгованим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.
4.7. Суди встановили, що до матеріалів справи долучено акти приймання-передачі товарної продукції, відповідно до яких КП "Київтеплоенерго" на підставі договору на теплопостачання від 19.07.2018 № 1532601 передало теплову енергію ТОВ "Карпати М" за період із 01.11.2018 до 04.01.2020; платіжні доручення про сплату ТОВ "Карпати М" за теплову енергію згідно з цим договором.
4.8. Відповідно до договору купівлі-продажу від 09.04.2010, посвідченого приватним нотаріусом, зареєстрованого за № 346, та реєстраційним посвідченням № 022640 від 17.05.2010, ТОВ "Леді Плюс" є власником нежилих приміщень № 1-№ 8 групи приміщень № 26 (в літ. "А") загальною площею 165,30 м2, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 2 (Велика Васильківська, 2).
4.9. Відповідно до свідоцтва про право власності на нежиле приміщення від 23.04.2003 ТОВ "Леді Плюс" є власником нежилого приміщення площею 288,5 м2, розташованого у будинку.
4.10. Як зазначили суди попередніх інстанцій, за змістом акта № 01-11/120 від 10.11.2010, складеного СВП "Енергозбут" ПАТ "Київенерго", під час обстеження працівниками зазначеного товариства виявлено самовільне втручання в систему теплопостачання житлового відомчого будинку (систему опалення), демонтовано радіатори опалення без перерахунку теплового навантаження системи опалення житлового відомчого будинку. Проектно-технічна документація системи теплопостачання (на відключення нежитлового приміщення) не надана.
4.11. Відповідно до акта ПАТ "Київенерго" від 12.02.2018 № 2/02-28 на момент обстеження в нежитловому приміщенні, власником якого є ТОВ "Леді Плюс" (знаходяться бутік "Галерея Noblesse" та ювелірний бутік "Доміані"), було виконано відключення опалювальних приладів від системи централізованого теплопостачання. Проектно-дозвільна документація, затверджена ПАТ "Київенерго" та балансоутримувачем будинку, на відключення нежитлового приміщення ТОВ "Леді Плюс" від мереж центрального опалення, не надана. Стіни в межах приміщення зашиті декоративними (гіпсокартонними) перегородками та вітринами. Перевірити наявність виконаних робіт з утеплення, сумісних з іншими приміщеннями в будинку стін, стелі та підлоги, а також теплової ізоляції транзитних трубопроводів будинкової системи опалення не є можливим. Акт огляду прихованих робіт, який засвідчує виконання зазначених робіт, не надано. Без надання зазначеної документації нарахування за спожиту теплову енергію нежитлових приміщень ТОВ "Леді Плюс" має здійснюватися згідно з чинними тарифами.
4.12. Відповідно до листа від 03.07.2019 № 40/22/1/5618 КП "Київтеплоенерго" повідомило, що фахівцями СП "Київські теплові мережі" КП "Київтеплоенерго" проведено обстеження підвального приміщення будинку та встановлено: теплова мережа, що проходить через підвальне приміщення за зазначеною адресою (ділянка ТНЗ 2 Ду 100 мм між підвалом ж/б вул. Велика Васильківська, 6 та вул. Велика Васильківська, 2), в якому на даний час знаходиться ТОВ "Леді Плюс", згідно зі схемою розподілу балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін утримується на балансі ТОВ "Карпати М", що несе відповідальність за її обслуговування та слідкує за її технічним станом.
4.13. 01.05.2019 між ТОВ "Карпати М" (виконавець) та ТОВ "Леді Плюс" (споживач) був укладений договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, предметом якого є регулювання взаємовідносин між сторонами щодо забезпечення користування, утримання, обслуговування та експлуатації приміщення, будинку, прибудинкової території, спільних площ та об`єктів благоустрою, які входять до будинку.
4.14. Відповідно до пункту 1.3 договору від 01.05.2019 (в редакції додаткової угоди № 1 від 01.06.2020) приміщення:
- нежитлове приміщення загальною площею 288,5 м2, розташоване в фасадній частині будинку;
- нежитлове приміщення загальною площею 165,3 м2, розташоване в підвалі будинку.
4.15. Пунктом 1.6 договору від 01.05.2019 року, визначено, що послуги - житлово-господарські (послуги з управління будинком), які спрямовані на забезпечення належних умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд, відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, перелік та порядок надання яких визначений цим договором.
4.16. Відповідно до пункту 2.2 договору від 01.05.2019 виконавець бере на себе зобов`язання забезпечити належне надання послуг з управління будинком, визначених цим договором, що пов`язані з користуванням, утриманням та обслуговуванням приміщення, будинку, прибудинкової території, спільних площ та об`єктів благоустрою.
4.17. Згідно з пунктом 2.3 договору від 01.05.2019 споживач бере на себе зобов`язання своєчасно та в повному обсязі оплачувати послуги виконавця та виконувати інші зобов`язання і правила щодо користування та експлуатації приміщення, будинку, прибудинкової території, спільних площ та об`єктів благоустрою, визначених або передбачених цим договором.
4.18. У пункті 3.5 договору від 01.05.2019 передбачено, що в зазначені цим договором послуги також включаються послуги з постачання теплової енергії у гарячій воді на потреби опалення за наявності засобу обліку теплової енергії будинку згідно з тарифом КП "Київтеплоенерго". Споживач (ТОВ "Леді Плюс") оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно до фактично опалювальної площі (об`єму) приміщення. Плата за надані послуги справляється згідно з правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 та рахунками, виставленими КП "Київтеплоенерго", та сплачується на підставі виставлених рахунків.
4.19. Згідно з пунктом 11.1 договору від 01.05.2019 цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом наступних 3 (трьох) років.
4.20. ТОВ "Карпати М" виставило ТОВ "Леді Плюс" рахунки на загальну суму 55 311, 88 грн на оплату відшкодування вартості послуг із теплопостачання пропорційно до площі приміщення.
4.21. Суди встановили, що за змістом акта КП "Київтеплоенерго" від 10.01.2019 № 4/01-626 під час обстежень нежилого приміщення ТОВ "Леді Плюс" площею 288,5 м2, яке розташоване на 1-му поверсі будинку, було встановлено, що через вказане приміщення проходять транзитом 4 (чотири) стояки загальнобудинкової системи опалення, опалювальні прилади до них не під`єднано, ознак відключення опалювальних приладів від будинкових стояків системи опалення не виявлено.
Згідно з актом від 08.04.2010 № 01-06/109 встановлено, що нежитлові приміщення ТОВ "Леді Плюс", що розташовані на 1-му поверсі, були підключені до будинкової системи через окрему врізку, виконану в тепловому пункті житлового будинку після засувок №№ 1, 2, але перед вузлом обліку теплової енергії житлового будинку та елеваторним вузлом (по воді).
У листі від 21.01.2021 № 30/3/2/894 від КП "Київтеплоенерго" зазначено, що теплопостачання нежитлових приміщень за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 2 (у т. ч. приміщення ТОВ "Леді Плюс"), здійснюється на підставі договору на теплопостачання від 19.07.2018 № 1532601.
4.22. Суди зазначили, що 15.12.2020 ТОВ "Карпати М" звернулося до ТОВ "Леді Плюс" із претензією № 132, в якій заявило вимогу про сплату заборгованості з відшкодування послуг з теплопостачання пропорційно до площі приміщення (288,5 м2) за опалювальні періоди з 01.11.2018 до 01.04.2020 в сумі 55 311,88 грн протягом 7 днів із моменту отримання претензії. До претензії було долучено рахунки за опалювальні періоди: листопад-грудень 2018 року, січень-квітень 2019 року, листопад-грудень 2019 року, січень-березень 2020 року.
4.23. Спір у цій справі виник у зв`язку з несплатою ТОВ "Леді Плюс" заборгованості з відшкодування послуг з теплопостачання та наявністю/відсутністю правових підстав для стягнення з ТОВ "Леді Плюс" цих коштів. За зустрічною позовною вимогою спірним є наявність/відсутність правових підстав для перерахунку розподіленого обсягу та вартості комунальної послуги з постачання теплової енергії.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Леді Плюс", відкрите з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, належить закрити, а в решті касаційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.
5.2. Предметом первісного позову є матеріально-правові вимоги про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання за період із 01.11.2018 до 01.04.2020. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач як власник нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку, не оплатив за послуги з теплопостачання. Предметом зустрічного позову є вимоги про зобов`язання ТОВ "Карпати М" здійснити перерахунок розподіленого обсягу та вартості комунальної послуги з постачання теплової енергії.
5.3. Верховний суд зазначає, що правове регулювання спірних правовідносин у справі здійснюється Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законами України "Про теплопостачання", "Про житлово-комунальні послуги", "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (далі - Правила).
5.4. Відповідно до статті 322 Цивільного кодексу України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом частин 2, 3 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 714 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України, встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
5.5. Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції Закону № 1875-IV) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
5.6. Відповідно до частин 1- 4 статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції Закону № 1875-IV) відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).
За змістом частини 6 статті 19 цього Закону особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.
5.7. Відповідно до частини 2 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції Закону № 1875-IV) споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Аналогічне положення щодо необхідності оплати за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором, встановлено і частиною 1 статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" в редакції Закону №№ 2189-VIII.
Отже, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 904/2238/17 та від 16.10.2018 у справі № 904/7377/17.
5.8. Суд апеляційної інстанції, керуючись положеннями Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Правилами, статтями 218, 627 Цивільного кодексу України, погодився з висновками суду першої інстанції. При цьому суд апеляційної інстанції виходив із того, що:
- на підставі договору, укладеного між ТОВ "Карпати М" та КП "Київтеплоенерго", позивач здійснює оплату за спожиту теплову енергію згідно з вузлом обліку, який забезпечує загальний облік споживання комунальної послуги теплопостачання в адміністративній частині будинку. Зазначене приміщення під`єднано до засобу обліку MULTIKAL UF 601 (заводський № 6806635);
- нежитлове приміщення, яке належить ТОВ "Леді Плюс", не обладнано індивідуальними засобами обліку внаслідок їх демонтажу; під час розгляду господарської справи № 910/6472/18 судами встановлено самовільне відключення ТОВ "Леді Плюс" від внутрішньобудинкових систем опалення;
- ТОВ "Леді Плюс" не має індивідуального договору на постачання теплової енергії;
- 01.05.2019 між ТОВ "Карпати М" (виконавець) та ТОВ "Леді Плюс" (споживач) був укладений договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, згідно з яким сторони передбачили, що у зазначені цим договором послуги також включаються послуги на постачання теплової енергії у гарячій воді на потреби опалення, і ТОВ "Леді Плюс" оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно до фактичної опалювальної площі приміщення.
З урахуванням установлених обставин справи суд апеляційної інстанції, посилаючись на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 14.04.2020 року у справі № 908/1349/19, зазначив, що самовільне відключення споживача від внутрішньобудинкових систем опалення або здійснення такого відключення з порушенням встановленої законодавством процедури не припиняє статусу такого суб`єкта як споживача відповідних комунальних послуг, не звільняє його від необхідності укладення договору на постачання таких послуг та їх оплати. ТОВ "Леді Плюс", окрім обов`язку оплати комунальних послуг з теплопостачання відповідно до закону, уклавши договір від 01.05.2019, взяло на себе зобов`язання на підставі пункту 3.5 договору від 01.05.2019 оплачувати ТОВ "Карпати М" як балансоутримувачу всієї опалювальної системи та управителю будинку послуги з постачання теплової енергії у гарячій воді на потреби опалення. Враховуючи, що ТОВ "Леді Плюс" не надало документи, які би підтверджували оплату ним заборгованості перед ТОВ "Карпати М" в повному обсязі, суд апеляційної інстанції зазначив, що висновок місцевого господарського суду про задоволення первісного позову є обґрунтованим. Щодо зустрічного позову ТОВ "Леді Плюс" колегія суддів зазначила, що в межах розгляду первісного позову місцевим господарським судом встановлено правомірне нарахування ТОВ "Леді Плюс" за теплопостачання теплової енергії, тому такі обставини виключають задоволення зустрічного позову.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України
5.9. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 25.05.2017 у справі № 910/31573/15, постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 910/20226/16, щодо незастосування до спірних правовідносин положень статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" в редакції від 09.11.2017.
5.10. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, передбаченої цим пунктом, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
5.11. Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Такий правовий висновок викладено у пунктах 96, 97 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.
5.12. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових рішень з огляду на таке.
5.13. У постанові Верховного Суду України від 25.05.2017 у справі № 910/31573/15 (за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (далі - ПАТ "Київенерго") до Комунального підприємства УЖГ Дніпровського району м. Києва про стягнення коштів внаслідок неналежного виконання зобов`язань з оплати вартості теплової енергії за період із жовтня 2013 до лютого 2015 року, поставленої за договором, укладеним між сторонами спору) суд касаційної інстанції, враховуючи положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції Закону № 1875-IV, чинній до введення в дію з 01.05.2019 нової редакції Закону), Закону України "Про теплопостачання" (в редакції Закону № 2633-IV), погодився з висновками суду першої інстанції про відмову у позові.
Суд першої інстанції у цій справі встановив, що на час укладення договору відповідач був балансоутримувачем житлового та нежитлового фонду Дніпровського району міста Києва та зобов`язаний був забезпечити належне теплопостачання для кінцевих споживачів (фізичних та юридичних осіб), розміщених у будівлі. Проте у період, за який позивач просив стягнути борг, відповідач не був ані балансоутримувачем нежитлової будівлі, ані виконавцем послуг з постачання теплової енергії, та відповідно до вимог Закону України від 10.04.2014 № 1198-VII "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" не міг здійснювати нарахування кінцевим споживачам та, як наслідок, відповідач втратив підстави бути стороною в договорі. Суд касаційної інстанції зазначив, що "неможливість виконання зобов`язання з боку відповідача полягає у законодавчій забороні укладати з мешканцями, власниками та орендарями (споживачами послуг) договорів на надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за відсутності відповідної ліцензії, якої у відповідача немає. Внаслідок внесення зазначених змін відповідач не є балансоутримувачем житлового та нежитлового фонду, не є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та на законодавчому рівні позбавлений можливості здійснювати будь-які нарахування за комунальні послуги, у тому числі теплопостачання. Відтак відповідач втратив підстави виступати стороною в договорі. Саме позивач (виконавець послуг) зобов`язаний укласти прямі договори на послуги з центрального опалення та гарячого водопостачання із безпосередніми споживачами цих послуг (фізичними та юридичними особами) або балансоутримувачами та вчинити інші дії, передбачені законодавством України".
5.14. У постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 910/20226/16 (за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Просперіті Хоум" про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію, обґрунтованим неналежним виконанням договірних зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати вартості послуг з постачання теплової енергії у вигляді гарячої води у період із 01.05.2015 до 01.08.2016, суд касаційної інстанції, керуючись положеннями статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" з урахуванням набрання 26.04.2014 чинності Законом України від 10.04.2017 № 1198-VII "Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії", Закону України "Про теплопостачання", відмовив у задоволенні позову.
При цьому суд касаційної інстанції виходив із того, що "…відповідач за статутом не здійснює господарської діяльності з теплопостачання, не є теплопостачальною організацією у розумінні Закону України «Про теплопостачання» та ліцензіатом у сфері теплопостачання.
…Неможливість виконання зобов`язання з боку відповідача полягає у законодавчій забороні укладати з мешканцями, власниками та орендарями (споживачами послуг) договорів на надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за відсутності відповідної ліцензії, якої у відповідача немає. Внаслідок внесення зазначених змін відповідач не є балансоутримувачем житлового та нежитлового фонду, не є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та на законодавчому рівні позбавлений можливості здійснювати будь-які нарахування за комунальні послуги, у тому числі теплопостачання. Відповідач втратив підстави виступати стороною в договорі, так як саме позивач (виконавець послуг) зобов`язаний укласти прямі договори на послуги з центрального опалення та гарячого водопостачання із безпосередніми споживачами цих послуг (фізичними та юридичними особами) або балансоутримувачами та вчинити інші дії, передбачені законодавством України."
5.15. У наведених скаржником постановах суду касаційної інстанції позивачем у справах про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію були теплопостачальні організації, у той час як у справі № 910/166/21 позивачем є управитель будинку, а не теплопостачальна організація. У справі № 910/20226/16, на яку посилається скаржник, встановлено, що позивач (теплопостачальна організація) перейшов на прямі договори із мешканцями будинку, і наслідком переходу позивача на прямі договори з мешканцями будинку, як установили суди у справі № 910/20226/16, стало припинення постачання теплової енергії відповідачу. У справі № 910/31573/15, на яку посилається скаржник, на відміну від справи № 910/166/21, що розглядається, відповідач не був ані балансоутримувачем нежитлової будівлі, ані виконавцем послуг з постачання теплової енергії. та відповідно до вимог Закону № 1198-VII не міг здійснювати будь-які нарахування за комунальні послуги, у тому числі послуги теплопостачання, тому суди дійшли висновку, що відповідач втратив підстави бути стороною в договорі.
Враховуючи предмет та підстави позову (як фактичні, так і правові), суб`єктний склад учасників, фактичні обставини справ № 910/20226/16 і № 910/31573/15 та цієї справи № 910/166/21, що розглядається, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що правовідносини у цих справах не є подібними у розумінні критеріїв подібності, оскільки фактичні обставини, якими позивач обґрунтовує підстави для стягнення заборгованості зі сплати за теплову енергію, безпосередньо впливають на правові наслідки вирішення спору. Крім того, відмінним є у цьому випадку суб`єктний та змістовий критерії, які визначають зміст спірних правовідносин, оскільки у справі № 910/166/21, що розглядається, відповідач, окрім обов`язку оплати комунальних послуг з теплопостачання відповідно до закону, уклавши договір від 01.05.2019, взяв на себе зобов`язання на підставі пункту 3.5 договору від 01.05.2019 оплачувати ТОВ "Карпати М" як балансоутримувачу всієї опалювальної системи та управителю будинку послуги з постачання теплової енергії у гарячій воді на потреби опалення.
5.16. При цьому колегія суддів зазначає, що посилання судів на положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги" в редакції Закону № 2189-VIII (введеній в дію з 01.05.2019) щодо спірних правовідносин в частині стягнення з відповідача заборогованості за період із 01.11.2018 до 19.05.2019 (тобто за частину спірного періоду), не призвело до ухвалення неправильного рішення по суті заявлених ТОВ "Карпати М" позовних вимог.
5.17. Зважаючи на те, що наведені скаржником підстави касаційного оскарження після відкриття касаційного провадження не підтвердилися, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Леді Плюс" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2022 і рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2021 у справі № 910/166/21 з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України
5.18. Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
5.19. У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
5.20. Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони.
5.21. На думку скаржника, суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про витребування та огляд доказів у відповідача щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення спору. ТОВ "Леді Плюс" зазначає, що заявляло клопотання про зобов`язання ТОВ "Карпати М" надати докази про наявність мереж теплопостачання та постачання цими мережами теплової енергії до належного ТОВ "Леді Плюс" нежитлового приміщення на підставі укладеного ТОВ "Карпати М" з КП "Київтеплоенерго" договору на теплопостачання від 19.07.2018 № 1532601, спожитий обсяг теплової енергії у якій обліковується засобом комерційного обліку. Проте суд першої інстанції відхилив заявлене клопотання. Крім того, скаржник зазначає, що позивач не надав проектно-кошторисну документацію зі схемами влаштування внутрішньобудинкових мереж центрального опалення і теплопостачання, тому, за твердженням скаржника, це не дозволило суду встановити, яким саме засобом комерційного обліку теплової енергії обліковується спожита відповідачем теплова енергія. ТОВ "Леді Плюс" вважає неналежними доказами лист КП "Київтеплоенерго" від 21.01.2021 № 30/3/894, на підставі якого суди встановили обставини щодо обліку теплової енергії.
Колегія суддів наголошує, що суд апеляційної інстанції у постанові звернув увагу на те, що у листі від 21.01.2021 № 30/3/2/894 КП "Київтеплоенерго" зазначено, що теплопостачання нежитлових приміщень за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 2 (у т. ч. приміщення ТОВ "Лелі плюс") здійснюється на підставі договору на теплопостачання від 19.07.2018 № 1532601, зазначене приміщення під`єднано до засобу обліку MULTICAL UF 601 (заводський № 6806635), що не заперечується сторонами. За таких обставин колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що факт приєднання приміщення саме до цього засобу обліку та правомірність нарахування відповідачу сплати за спожиту теплову енергію є доведеним.
5.22. Отже, матеріалами справи та змістом оскаржуваних рішень підтверджується належне дослідження судами попередніх інстанцій доказів у справі, надання їм правильної оцінки, а доводи скаржника про необгрунтоване відхилення судом першої інстанції клопотання про зобов`язання ТОВ "Карпати М" надати докази про наявність мереж теплопостачання та постачання цими мережами теплової енергії до належного ТОВ "Леді Плюс" нежитлового приміщення на підставі укладеного ТОВ "Карпати М" з КП "Київтеплоенерго" договору на теплопостачання від 19.07.2018 № 1532601, спожитий обсяг теплової енергії в якій обліковується засобом комерційного обліку не підтвердилися, та з огляду на вимоги статті 300 Господарського процесуального кодексу України не можуть бути враховані Судом.
5.23. За змістом пункту 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права у вигляді обґрунтування рішення на підставі недопустимих доказів.
Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Отже, допустимість доказів визначається законністю джерел, умов і способів їх одержання. У той же час суд відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України зобов`язаний оцінити належність, допустимість, достовірність та достатність доказів у справі, зокрема в їх сукупності, з огляду на їх зміст, вимоги закону та умови договорів та зробити обґрунтований висновок щодо доведеності або недоведеності обставин справи, які входять до предмета доказування..
5.24. Скаржник зазначає, що суди помилково взяли до уваги додаток № 8 до договору на теплопостачання від 19.07.2018 № 1532601, оскільки цей додаток не підписаний КП "Київтеплоенерго". За твердженням скаржника, саме посилаючись на цей додаток № 8 до договору на теплопостачання від 19.07.2018 № 1532601, позивач обґрунтовував позовні вимоги щодо загальної опалювальної площі.
5.25. Суди встановили, що згідно з додатком № 8 до договору на постачання № 1532601 від 19.07.2018 постачання теплової енергії у гарячій воді за вказаний договором здійснювалось у будинку, розташованому за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 2 (Велика Васильківська, 2), загальною площею 1 695, 9 м2.
Зазначений додаток є невід`ємною частиною договору на теплопостачання № 1532601 від 19.07.2018, відповідно до пункту 9.10 складений у формі довідки, яка не передбачає його підписання КП "Київтеплоенерго".
Отже, аргументи скаржника зводяться до того, що він вважає додаток № 8 до договору на теплопостачання від 19.07.2018 № 1532601 неналежним доказом, проте аргументів про його недопустимість не наводить.
5.26. Крім того, ТОВ "Леді Плюс" зауважує, що позов заявлено неналежним позивачем, оскільки договір між позивачем та КП "Київтеплоенерго" був укладений до набрання чинності Законом України "Про житлово-комунальні послуги", тому між кожним із співвласників квартир і нежитлових приміщень будинку, у тому числі ТОВ "Леді Плюс", вважається укладеним і чинним індивідуальний договір на послуги з теплопостачання теплової енергії. Тому скаржник вважає, що єдиним доказом того, що позивач є колективним споживачем у спірних правовідносинах, може бути рішення про це співвласників будинку, проте такого рішення немає.
Наведені у касаційній скарзі доводи у цій частині фактично стосуються не ухвалення судом рішення з урахуванням недопустимих доказів, а необхідності переоцінки вже встановлених обставин справи що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції з огляду на вимоги статті 300 Господарського процесуального кодексу України, тому Суд не може взяти до уваги наведені доводи.
5.27. Отже, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цих підстав.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
6.2. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду, після подання касаційної скарги.
6.3. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду, на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
6.4. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
6.5. За змістом статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
6.6. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи наведені у касаційній скарзі про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, не підтвердилися, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Леді Плюс" в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно закрити, а касаційну скаргу ТОВ "Леді Плюс" залишити без задоволення.
7. Розподіл судових витрат
7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, необхідно покласти на скаржника.
Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Леді Плюс" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2022 і рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2021 у справі № 910/166/21, відкрите з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Леді Плюс" залишити без задоволення.
3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2022 і рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2021 у справі № 910/166/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Багай
Судді І. С. Берднік
Т. Б. Дроботова
