ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 2-4744/11 Номер провадження 22-ц/814/1415/22Головуючий у 1-й інстанції Литвиненко І. Ю. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2022 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого судді: Абрамова П.С.,
Суддів: Панченка О.О., Пікуля В.П.,
за участю секретаря судового засідання - Клименко Я.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника відповідача, ОСОБА_1 , адвоката Панченко О.О., на заочнерішення Октябрського районного суду м. Полтави від 23 грудня 2011 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу
УСТАНОВИВ:
короткого змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції;
У липні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про розірвання шлюбу (а.с. 3-4).
В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що з відповідачем, ОСОБА_1 , перебуває у шлюбі з 28 березня 1981 року. Від шлюбу неповнолітніх дітей не має. Внаслідок діаметрально протилежних характерів та поглядів на життя, фізичної та психологічної несумісності, що призводить до сварок у родині та викликає його моральну спустошеність, сім`я фактично розпалася. З 2008 року вони мешкають окремо одне від одного, шлюбних стосунків не підтримують, спільним побутом та взаємними правами та обов`язками не пов`язані. Він співмешкає з іншою жінкою, від якої має дитину- сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Примирення та збереження родини неможливе, а тому шлюб необхідно розірвати. Спір про поділ нажитого майна відсутній.
Заочним рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 23 грудня 2011 року шлюб, зареєстрований 28 березня 1981 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Керченського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим, актовий запис № 80, між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - розірвано; після розірвання шлюбу дошлюбне прізвище ОСОБА_1 не відновлено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати по справі у сумі 38,50 грн.
короткого змісту вимог апеляційної скарги;
В апеляційній скарзі, що подана представником, адвокатом Панченко О.О., відповідач ОСОБА_5 прохала скасувати заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 23 грудня 2011 року та закрити провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу;
Скаржник вважає рішення місцевого судунезаконним, необґрунтованим та такими, що винесено внаслідок неповного з`ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, винесене з порушенням норм процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що ОСОБА_2 , позивач у справі, помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Вказувала, що весь час до дня смерті позивача вони проживали однією сім`єю, придбавали майно, святкували разом дні народження та свята. Про те, що шлюб між ними було розірвано на підставі вказаного рішення суду вона дізналась лише від нотаріуса, коли звернулась із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , а також дізналась про реєстрацію ОСОБА_2 нового шлюбу, тобто що він проживав на дві сім`ї.
При цьому, вказує, що з 08.10.1999 року вона була зареєстрована та проживала за адресою АДРЕСА_1 , про що позивачу було відомо на час звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу. Про судове засідання в справі про розірвання шлюбу вона не була належним чином повідомлена та справа була не підсудна Октябрському районному суду м. Полтави.
Щодо належного повідомлення сторін про дату, час і місце розгляду справи апеляційним судом.
Як вбачається з матеріалів справи, про дату, час і місце розгляду справи апеляційним судом ОСОБА_1 та її представник, адвокат Панченко О.О., були належним чином повідомлені, про що свідчить власноручний підпис адвоката Панченко О.О. про отримання судових повісток в судове засідання, як для себе, так і для ОСОБА_1 (а.с. 69 т.3)
Відповідно до статті 372ЦПКУкраїни судапеляційної інстанції відкладає розгляд справив разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання
Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
14.06.2022 року адвокат Панченко О.О. подала до суду заяву про відкладення розгляду справи, мотивуючи заяву тим, що вона буде зайнята в іншому процесі, а її довірителька знаходиться за кордоном.
Апеляційний суд вважає, що причина неявки адвоката в судове засідання, обумовлена наданням переваги іншому судовому засіданню, не є поважною причиною неявки та підставою для відкладення розгляду справи апеляційним судом.
Апелянт реалізував своє право на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), неявка сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду справи.
встановлених судомпершої інстанціїта неоспоренихобставин,а такожобставин,встановлених судомапеляційної інстанції,і визначенихвідповідно доних правовідносин;доводів,за якимисуд апеляційноїінстанції погодивсяабо непогодився звисновками судупершої інстанції; мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу;
Місцевим судом було встановлено, що 28 березня 1981 року між ОСОБА_2 до ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_6 ) було зареєстровано шлюб у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Керченського міського управління юстиції Автономної республіки Крим, актовий запис № 80 (а.с. 11). Від шлюбу сторони неповнолітніх дітей не мають. З 2008 року не підтримують сімейно-шлюбних відносин, мешкають окремо одне від одного. Позивач проживає з іншою жінкою та вони мають спільну дитину 2009 року народження.
Встановивши вказані обставини, місцевий суд дійшов висновку, що подальше подружнє життя та збереження сім`ї неможливе, шлюб за можливе розірвати.
Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
ОСОБА_1 вказує, що з 08.10.1999 року вона проживає в АДРЕСА_1 , про що позивачу було достовірно відомо. Тобто, позивач був обізнаний про її останнє зареєстроване місце проживання, а тому справа підлягала розгляду Дарницьким районним судом м. Києва.
У відповідності з вимогами ст. 109 ЦПК України (в редакції, що діяла на час розгляду місцевим судом справи) позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.
У відповідності з вимогами ч. 2 ст. 110 ЦПК України (в редакції, що діяла на час пред`явлення позову - 2011 рік) позови про розірвання шлюбу можуть пред`являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров`я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).
З матеріалів справи вбачається, що в позовній заяві ОСОБА_2 зазначив адресу відповідача ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 ., та вказував, що з 2008 року фактично шлюбно-сімейних відносин із дружиною не підтримує.
Належних та достатніх доказів на підтвердження того факту, що позивачу було достовірно відомо про зареєстроване місце проживання відповідача за адресою АДРЕСА_1 , матеріали справи не містять.
Таким чином, позивач вправі був звернутися з даним позовом про розірвання шлюбу до Октябрського районного суду м. Полтави.
Згідно з ч. 3 ст. 122 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи) у разі якщо відповідачем у позовній заяві, поданій і оформленій у порядку, встановленому цим Кодексом, вказана фізична особа, що не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом трьох днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду.
Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд повертає позовну заяву на підставі пункту 4 частини третьої статті 121 цього Кодексу.
У разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення у пресі.
З матеріалів справи вбачається, що в порушення вимог ст. 122 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи) місцевим судом не було направлено запит щодо отримання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача у справі, ОСОБА_1 , до територіального органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи.
Доводи апеляційної скарги в зазначеній частині знайшли своє підтвердження, однак, таке порушення норм процесуального права на час ухвалення рішення місцевим судом, у відповідності з вимогами ст. 303 ЦПК України (в редакції станом на 2011 рік), не може бути підставою для скасування судового рішення.
Відповідно до статті 74 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи), судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.
У разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
Особи, які беруть участь у справі, а також свідки, експерти, спеціалісти і перекладачі можуть бути повідомлені або викликані в суд телеграмою, факсом чи за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.
Якщо насправді особа не проживає за адресою, повідомленою суду, судова повістка може бути надіслана за місцем її роботи.
Відповідач, зареєстроване місцепроживання (перебування),місцезнаходження чимісце роботиякого невідоме, викликається в суд через оголошення у пресі. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду справи. На ці випадки поширюється правило частини четвертої цієї статті.
Особи, які беруть участь у справі, згідно зі статтею 27 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи), мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач ОСОБА_1 належним чином не була повідомлена про день та час судового розгляду справи за позовом до неї про розірвання шлюбу.
Судова повістка у судове засідання 09.11.2011 року, направлена місцевим судом ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 (не за місцем реєстрації), та яка повернулась до суду без вручення з відміткою про закінчення терміну зберігання, та розміщення судом оголошення у пресі про виклик ОСОБА_1 у судове засідання 23.12.2011 - не є належним повідомленням особи про дату, час і місце розгляду справи. (а.с. 13, 24 т. 1)
Доводи апеляційної скарги в зазначеній частині є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження.
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Європейський суд з прав людини зауважив, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів.
Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом (ч. 1 ст. 8 ЦПК України).
Відповідно до вимог ЦПК України (у редакції, як на час ухвалення рішення місцевого суду, так і на час апеляційного перегляду справи) законодавець встановив повноваження суду апеляційної інстанції скасовувати рішення суду першої інстанції з підстави неналежного повідомлення в суді першої інстанції особи, яка подала апеляційну скаргу. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
В постанові Верховного Суду від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21) зроблено правовий висновок про те, що обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однієї з основних засад (принципів) цивільного судочинства відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства. Розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов`язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Правильним по суті рішення є в тому випадку, коли воно відповідає вимогам законності та обґрунтованості, оскільки порушення останніх має наслідком зміну або скасування оскарженого судового рішення. Оскаржене судове рішення належить залишати без змін за наявності незначних порушень закону, які вже були усунені при розгляді справи, або ж таких, які можуть бути виправлені судом апеляційної інстанції. Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань», стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства.
Як вбачається з матеріалів справи, що після розірвання шлюбу із ОСОБА_1 на підставі рішення суду, що оскаржується, 01 червня 2013 року ОСОБА_2 повторно уклав шлюб - із гр. ОСОБА_7
25 листопада 2020 року ОСОБА_2 заповів свої дружині, ОСОБА_7 , все своє майно.
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть.
ОСОБА_7 подала заяву про вступ у справу в якості третьої особи (а.с. 56, 81, 82, 166 - 169, 171-173 т. 1)
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 03.03.2021 року та ухвалою Полтавського апеляційного суду від 12 травня 2021 року в залученні ОСОБА_7 , в якості третьої особи у справі за позовом про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - відмовлено (а.с. 127, 178 т. 1). Ухвали суду в зазначеній частині не оскаржені.
У відповідності з вимогами статті 417 ЦПК України вказівки,що містятьсяв постановісуду касаційноїінстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Постанова суду касаційної інстанції не може містити вказівок для суду першої або апеляційної інстанції про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.
З матеріалів справи вбачається, що справа переглядалась в апеляційній та касаційній інстанціях.
Постановою Полтавськогоапеляційного судувід 12травня 2021року апеляційнускаргу представника відповідача, ОСОБА_1 , адвоката Панченко О.О., - задоволено; заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 23 грудня 2011 року скасовано; провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу - закрито.
Постановою ВерховногоСуду ускладі Об`єднаноїпалати Касаційногоцивільного судувід 14лютого 2022року касаційну скаргу ОСОБА_7 , подану представником ОСОБА_8 , - задоволено частково; постанову Полтавського апеляційного суду від 12 травня 2021 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Скасовуючи постанову апеляційного суду, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вказав, що висновки апеляційного суду про закриття провадження у справі на підставі пункту 7 частини 1 статті 255 та частини 1 статті 377 ЦПК України є помилковим з огляду на те, що після смерті сторони у спорі, де неможливе правонаступництво, без наміру відновлення сімейних відносин, що є неможливим внаслідок смерті одного з подружжя, скасування рішення суду про розірвання шлюбу через значний проміжок часу (через десять років після ухвалення рішення й через сім років після реєстрації шлюбу позивача з іншою особою) не відповідатиме вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду. Не повідомлення про дату судового засідання у даному випадку не можуть бути підставою для скасування такого заочного рішення та закриття провадження у справі у зв`язку зі смертю сторони у спорі про розірвання шлюбу.
За таких обставин, доводи апеляційних скарг в частині наявних порушень процесуального права не можуть бути підставою для скасування судового рішення.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживали весь час до смерті ОСОБА_2 однією сім`єю, та що волевиявлення ОСОБА_2 на розірвання шлюбу не відповідало його волі, підстав для розірвання шлюбу не було, а збереження сім`ї було можливим - жодними законними, належними і достатніми доказами у справі не підтверджено, а апеляційна скарга з цього приводу не містить жодного обґрунтування.
Долучені до матеріалів справи копії фотографій (без зазначення дати та місця), на яких зображений ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не є належними і достатніми доказами на підтвердження зазначених вище обставин.
При розгляді справи апеляційним судом враховуються вимоги ст. ст. 6, 8 Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод в частині дотримання принципу юридичної визначеності та поваги до особистого життя громадян.
Як зазначено вище, ОСОБА_9 не надала належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження факту можливості збереження сімейних відносин в 2011 році з ОСОБА_2 . Після його смерті в 2020 році збереження сімейних відносин виключається.
Після 2011 року, після розірвання шлюбу з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в 2013 році уклав інший шлюб із гр. ОСОБА_7 , та в 2020 році заповідав все своє майно на випадок своєї смерті своїй дружині - ОСОБА_7 .
Таким чином, метою подання ОСОБА_1 заяви про скасування заочного рішення про розірвання шлюбу є не збереження сім`ї із ОСОБА_2 (що виключається, оскільки останній помер на той час), а вирішення питань щодо спадкових прав.
За таких обставин, враховуючи відсутність можливості відновлення сімейних відносин, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду щодо наявності підстав для розірвання шлюбу не спростували.
висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи те, що рішення місцевого суду ухвалене з дотриманням вимог матеріального права, а порушення процесуального права за встановлених фактичних обставин не є таким, що призвело до неправильного вирішення справи, підстав для зміни чи скасування рішення апеляційним судом не вбачаються.
Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, підстави для відшкодування судових витрат, понесених скаржником, відсутні.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргупредставника відповідача, ОСОБА_1 , адвоката Панченко О.О., - залишити без задоволення.
Заочнерішення Октябрського районного суду м. Полтави від 23 грудня 2011 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд.
У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено20 червня 2022 року.
Головуючий суддя П.С. Абрамов
Судді О.О. Панченко
В.П. Пікуль
