ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2010 р.Справа № 2-а-1784/09/1804

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Глухівському районі Сумської області на постанову Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 10.03.2009р. по справі№2-а-1784/09/1804

за позовом ОСОБА_1 <Список ><Текст >

до Управління Пенсійного фонду України в Глухівському районі Сумської області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни",

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 10.03.2009 року частково задоволено позов ОСОБА_1. Визнано бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Глухівському районі Сумської області протиправною. Зобовязано відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищення її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року <Текст >та за 2008 рік з 22.05.2008 року <по ><Дата ><Текст >. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неврегульованість на законодавчому рівні порядку виплати допомоги особам, які мають статус «дитина війни», прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм бюджетного законодавства України, приписів ст.28 Закону України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” та ст.ст. 99, 100 КАС України, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач має статус дитини війни та відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наявності у позивача права на отримання, а у відповідача обовязку щодо здійснення позивачу доплати до пенсії, відповідно до приписів ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, з 09.07.2007 року по 31.12.2007 рік та з 22.05.2008 року <по ><Дата >. При цьому, зазначені висновки суду ґрунтувались на рішеннях Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп\2007 року та від 22.05.2008 за №10-рп\2008 року, якими визнано неконституційними положення п.12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України” та п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішень Конституційним Судом України, колегія суддів погоджується з висновками суду, щодо наявності у відповідача обовязку нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни”, з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. <по ><Дата >, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п. 12 ст. 71 ЗУ „Про Держбюджет України” та п.п.41 розділу 2 ЗУ „Про Держбюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ці норми втратили чинність, а тому не підлягали застосуванню.

Щодо доводів апеляційної скарги про необґрунтоване застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”, колегія суддів зазначає наступне.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Крім того, колегія суддів, вважає безпідставним здійснення відповідачем позивачу доплати до пенсії з травня 2008 року, на підставі та у розмірах, встановлених п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. за № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією та законами України.

Отже, виходячи з системного аналізу ч.2 ст.19 Конституції України, ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та приписів ч.4 ст.9 КАС України, відповідач з 22.05.2008р. не мав підстав застосовувати постанову Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. за № 530 та був зобовязаний діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», який має вищу юридичну силу ніж зазначена постанова, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Крім того, колегія суддів, вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобовязань, які встановлені ст.46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.

Колегія суддів також відхиляє доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обовязок по виплаті підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

Пенсійний фонд України діє у відповідності Положення „Про Пенсійний фонд України” і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку, що обовязок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” покладено саме на управління пенсійного фонду України за місцем проживання позивача.

Враховуючи, що держава взяла на себе обовязок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обовязку на центральний орган виконавчої влади Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, колегія суддів вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.

Колегія суддів, звертає увагу, що відповідно до приписів ч.2 ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення»суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Таким чином, на неотримані позивачем суми доплати до пенсії строки звернення до суду не розповсюджуються.

Крім того, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно не застосував ст.99, 100 КАС України, враховуючи похилий вік позивача та його необізнаність в змінах законодавства.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому не вбачає підстав для його скасування. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Глухівському районі Сумської області залишити без задоволення.

Постанову Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 10.03.2009р. по справі№2-а-1784/09/1804 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Макаренко Я.М.

Судді<підпис >

<підпис >Шевцова Н.В.

Мінаєва О.М.
<Список ><Текст >