ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2022 року Справа № 160/21790/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

при секретарі: Мартіросян Г.А.,

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу №160/21790/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнілайф.ПВ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

09.11.2021 року ТОВ «Юнілайф.ПВ» звернулися до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач, з урахуванням уточнень від 30.11.2021 року, просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області № 0149170718 від 12.10.2021 року, № 0149160718 від 12.10.2021 року, №0149180718 від 12.10.2021 року.

Згідно автоматизованого розподілу між суддями від 09.11.2021 року ця справа була розподілена судді Ількову В.В.

Ухвалою суду від 15.11.2021 року позовну заяву було залишено без руху.

Позивачем у строк визначений в ухвалі усунуті недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 02.12.2021 року було відкрито провадження у цій справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 20.12.2021 року, згідно до вимог ст.ст. 12, 180-183 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою суду від 02.12.2021 року витребувано у відповідача належним чином засвідчені докази по справі, а саме:

- податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області №0149170718 від 12.10.2021 року, № 0149160718 від 12.10.2021 року, №0149180718 від 12.10.2021 року;

- акт перевірки від 30.08.2021 року;

- заперечення товариства на вказаний акт перевірки;

- відомості (інформацію), що стала підставою для прийняття оскаржуваних позивачем рішень та інші наявні документи щодо суті спору.

17.12.2021 року відповідачем було подано до суду відзив на позовну заяву разом із додатковими доказами по справі.

20.12.2021 року по справі оголошено перерву у підготовчому засіданні, наступне підготовче засідання призначено на 20.01.2022 року.

17.01.2022 року відповідачем долучені до справи додаткові письмові пояснення.

19.01.2022 року позивачем подані письмові пояснення по справі. Долучені додаткові докази.

20.01.2022 року по справі оголошено перерву у підготовчому засіданні, наступне підготовче засідання призначено на 02.02.2022 року.

26.01.2022 року позивачем подані додаткові письмові пояснення по справі.

27.01.2022 року позивачем подана заява про розподіл витрат на професійну справничу допомогу, яка становить 25000,00 гривень.

02.02.2022 року податковими органом подані додаткові письмові пояснення по справі. Долучені додаткові докази.

02.02.2022 року позивачем подані суду додаткові пояснення по справі.

02.02.2022 року розгляд справи перенесено на іншу дату, у зв`язку з перебуванням судді у щорічній відпустці.

Розгляд справи призначено на 14.02.2022 року.

14.02.2022 року закрито підготовче провадження. Призначено судове засідання для розгляду справи №160/21790/21 по суті на 14.02.2022 року.

Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні. Позивачем до суду було подано клопотання про розгляд справи без їх участі.

14.02.2022 року фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини четвертої статті 229 КАС України.

Суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Частиною четвертою статті 243 КАС встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

Позивач зазначив, що згідно п.п 75.1.2 п. 72.1 ст. 75, п. 77.1, п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України (далі ПК України) Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було проведено планову документальну виїзну перевірку ТОВ «ЮНІЛАЙФ.ПВ» (код ЄДРПОУ 37252922).

За результатами перевірки складено акт від 30.08.2021 року № 2977/04-36-07-18/37252922.

Перевіркою встановлено такі порушення ТОВ «ЮНІЛАЙФ.ПВ»:

- п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого платником занижено податок на прибуток на загальну суму 3261077 грн.;

- п. 187.1 ст. 187, абз. г) п. 198.5 ст. 198, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого платником занижено податок на додану вартість в сумі 3550769 грн.;

- п. 201.1 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого платником не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на суму ПДВ 3082935,85 грн., що згідно до п. 120-1.1 та п. 120-1.2 Кодексу тягне за собою накладення штрафних санкцій у розмірі 50% (по факту нереєстрації податкових накладних);

- п.п. 168.1.1, .п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п.п. 176.2 п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України несвоєчасне перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб за листопад 2020 року в сумі 19335,75 грн.;

- п.п. 168.1.1, .п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п.п. 176.2 п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України несвоєчасне перерахування до бюджету військового збору за листопад 2020 року в сумі 1611,31 гривень.

Позивач вказує, що на підтвердження реальності здійснення господарських операцій товариством до перевірки надано відповідні договори та підписані між контрагентами специфікації, видаткові накладні, податкові накладні, рахунки на оплату, товарно-транспортні накладні, акти здачі-приймання наданих послуг, тощо. В цей же час, посадові особи контролюючого органу в акті перевірки не посилаються на будь-які зауваження до первинних документів, які б не давали право товариству на формування податкового кредиту та витратної частини податку на прибуток. Відповідач, в свою чергу, не надає доказів, що спростовували б реальність господарських операцій з контрагентами позивача у перевіряємому періоді, та докази, що підтверджували б висновки, викладені в акті перевірки.

Позивач також посилається на відсутність в акті перевірки будь-яких посилань на дефекти форми, змісту або походження первинних і розрахункових документів, які, в силуст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»,Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерському обліку (затвердженонаказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Отже, на думку позивача, первинні документи товариства та його контрагентів відповідають зазначеним вимогам, містять всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо) та як наслідок - вони є такими, що підлягають обов`язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Позивач зазначає, що контрагенти товариства не мали дефектів у своєму правовому статусі, мали право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.

Позивач вважає необґрунтованими посилання контролюючого органу на наявну у нього податкову інформацію, як на підставу визнання нереальними господарських операцій між позивачем та його контрагентами, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку.

На думку позивача, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок, як у цій ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені його контрагентами, якщо не буде доведено його безпосередньої участі у зловживаннях цих осіб.

Позивач стверджує, що відповідачем під час здійснення перевірки таких фактів не встановлено.

Допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача, як добросовісного платника податку на віднесення до складу податкового кредиту та валових витрат сум, сплачених за отримані товари/послуги.

Враховуючи наведені вище обставини, товариством були подані письмові заперечення на акт перевірки, проте листом «Про результати розгляду заперечень» товариство було повідомлено, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області залишено без змін висновки здійснені у акті перевірки.

Окрім цього, 12 жовтня 2021 року ГУ ДПС у Дніпропетровській області були винесені податкові повідомлення-рішення №0149170718 від 12.10.2021 року, №0149160718 від 12.10.2021 року, №0149180718 від 12.10.2021 року.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки, та прийняті за результатами перевірки рішення є такими, що не відповідають фактичним обставинам і суперечать нормам чинного законодавства України, а тому вказані вище податкові повідомлення-рішення №0149170718 від 12.10.2021 року, № 0149160718 від 12.10.2021 року, № 0149180718 від 12.10.2021 року є неправомірними та підлягають скасуванню.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування своєї позиції зазначив, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області, відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.1, п.77.4 ст.77 Податкового кодексу України, проведено планову виїзну документальну перевірку законодавства за період з 01.01.2018 по 31.12.2020р.р., валютного законодавства за період з 01.01.2018 по 31.12.2020 р.р., з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2018 по 31.12.2020 р.р.

За результатами проведеної перевірки, ГУ ДПС у Дніпропетровській області було складено Акт від 30.08.2021 року № 2977/04-36-07-18/37252922 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Юнілайф.ПВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2018 по 31.12.2020р.р., валютного законодавства за період з 01.01.2018 по 31.12.2020р.р., з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2018 по 31.12.2020 р.р.

3а результатами проведеної перевірки встановлено порушення:

- п. 44.2 ст. 44, п.п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого платником занижено податок на прибуток на загальну суму у сумі 3 261 077 грн., в т.ч.: 2018 рік - 2 774 642 грн., 2019 рік -65 385 грн., 2020 рік - 421 050 грн.;

- п.187.1 ст.187, абз. г) п. 198.5 ст. 198, п.198.1.ст.198, п. 198.3.ст. 198 ПКУ Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого платником занижено податок на додану вартість в сумі 3 550 769 грн., в т.ч.: в січні 2018 - 3 082 936 грн. в травні 2020 - 58 386 грн. червні 2020 року - 141 861 грн. , в липні 2020 року - 167 567 грн., в серпні 2020 - 50 012,20 грн., в жовтні 2020 - 50 007 грн.;

- п.201.1 та п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755- VІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого платником не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на суму ПДВ 3 082 935,85 грн., що згідно до п. 1201.1 та п. 1201.2 ст.1201 Кодексу тягне за собою накладення штрафних санкцій у розмірі 50% (по факту нереєстрації податкових накладних).

На думку відповідача, податковий орган дійшов правомірних висновків про порушення позивачем положень податкового законодавства, у тому числі, нереальність господарських операцій здійснених між позивачем та його контрагентами здійснених у акті перевірки.

Отже, з урахуванням вищенаведених обставин, відповідач вважає, що наразі відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог товариства.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнілайф.ПВ» є юридичною особою, зареєстрованою в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно положень пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.1, п.77.4 ст.77 Податкового кодексу України, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було проведено планову виїзну документальну перевірку законодавства за період з 01.01.2018 по 31.12.2020 р.р., валютного законодавства за період з 01.01.2018 по 31.12.2020 р.р., з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2018 по 31.12.2020 р.р.

За результатами проведеної перевірки, ГУ ДПС у Дніпропетровській області було складено Акт від 30.08.2021 року № 2977/04-36-07-18/37252922 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Юнілайф.ПВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2018 по 31.12.2020р.р., валютного законодавства за період з 01.01.2018 по 31.12.2020р.р., з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2018 по 31.12.2020 р.р.

3а результатами проведеної перевірки податковим органом було встановлено порушення ТОВ «Юнілайф.ПВ»:

- п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого платником занижено податок на прибуток на загальну суму 3261077 грн.;

- п. 187.1 ст. 187, абз. г) п. 198.5 ст. 198, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого платником занижено податок на додану вартість в сумі 3550769 грн.;

- п. 201.1 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого платником не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на суму ПДВ 3082935,85 грн., що згідно до п. 120-1.1 та п. 120-1.2 Кодексу тягне за собою накладення штрафних санкцій у розмірі 50% (по факту нереєстрації податкових накладних);

- п.п. 168.1.1, .п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п.п. 176.2 п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України несвоєчасне перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб за листопад 2020 року в сумі 19335,75 грн.;

- п.п. 168.1.1, .п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п.п. 176.2 п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України несвоєчасне перерахування до бюджету військового збору за листопад 2020 року в сумі 1611,31 гривень.

Із висновків, здійснених у акті перевірки, видно, що посадові особи податкового органу дійшли до висновку, що товариством, у тому числі, не було підтверджено реальність господарських операцій із контрагентами товариства.

В обґрунтування вказаних висновків, відповідач зазначає про не підтвердження та недоведеність факту реальності проведених господарських операцій товариства та його контрагентами.

Зважаючи на викладене, на думку відповідача, неможливо підтвердити реальність здійснення фінансово-господарських операцій здійснених між позивачем та його контрагентами.

Податковий орган дійшов до висновку про відсутності реально вчинених господарських операцій здійсненої між позивачем та його контрагентами за період, що перевірявся.

Перевіркою встановлено порушення позивачем положень чинного податкового законодавства України.

Не погодившись з висновками акту ТОВ «ЮНІЛАЙФ.ПВ» подало заперечення, проте листом «Про результати розгляду заперечень» позивачу було повідомлено, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області залишено без змін висновки акт перевірки.

На підставі висновків акта перевірки, 12 жовтня 2021 року ГУ ДПС у Дніпропетровській області були прийняті оскаржувані товариством податкові повідомлення-рішення №0149170718 від 12.10.2021 року, № 0149160718 від 12.10.2021 року, № 0149180718 від 12.10.2021 року.

Позивач, не погодившись із такими висновками акту перевірки за результатами, яких прийняті вказані вище податкові повідомлення-рішення №0149170718 від 12.10.2021 року, № 0149160718 від 12.10.2021 року, № 0149180718 від 12.10.2021 року, звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх порушених прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Правовідносини щодо контролю за правильністю формування податкового кредиту від`ємного значення з податку на додану вартість, бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, витрат платниками податку між суб`єктами господарювання та контролюючим органом регулюються нормами Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу - п.п. 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

Підпунктом 14.1.18, п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

У відповідності до вимог п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов`язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку, зокрема, з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.

Підпунктом 14.1.266 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України встановлено, що касовий метод для цілей оподаткування згідно з розділом V цього Кодексу - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов`язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на рахунки платника податку, відкриті в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, у касу платника податків або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата віднесення сум податку до податкового кредиту визначається як дата списання коштів з рахунків платника податку, відкритих в установах банків, та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, дата видачі з каси платника податків або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

За змістом положень абз.1 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У відповідності до абз.2 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України у разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст.200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 ст.200 Податкового кодексу України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Положеннями п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України передбачено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Так, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до змісту п.201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов`язані з обчисленням та сплатою податку на прибуток підприємств.

Згідно з п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України.

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань на підставі первинних документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 ст.44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Порядок формування витрат в бухгалтерському обліку регулюється Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318. Зокрема, за змістом п.п.5-7 цього П(С)БО 16 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Водночас ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» №996-ХІV від 16.07.1999р. (далі - Закон №996) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Пунктом 5 ст.9 Закон №996 передбачено, що господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв`язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування (п.123.1 ст. 123 Податкового кодексу України).

Діяння, передбачені пунктом 123.1 цієї статті, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування (п.123.2 ст.123 Податкового кодексу України).

VІ. ОЦІНКА СУДУ

Надаючи оцінку правомірності винесення оскаржуваних товариством податкових повідомлень-рішень, слід зазначити про таке.

Щодо неправомірності висновку про заниження доходу за 2018 рік у сумі 15414679,00 гривень.

У ході проведення перевірки було досліджено, що з метою систематизації ведення підприємницької діяльності та отримання більш ефективного економічного результату 30 жовтня 2017 року ТОВ «ЮНІЛАЙФ.ПВ» було прийнято рішення про виділення на підставі розподільчого балансу з ТОВ «ЮНІЛАЙФ.ПВ» активів та пасивів для створення юридичної особи ТОВ «ВелсКемікал», що підтверджується протоколом загальних зборів № 30-10/2017 від 30.10.2017 року.

У подальшому на підставі розподільчого балансу, затвердженого протоколом загальних зборів від 30.11.2017 року № 30-11/2017, ТОВ «ВелсКемікал» було передано частину свого майна, прав і обов`язків, а саме: - активів на суму 15414679,24 грн.,пасивів на суму15414679,24 грн., що підтверджується актом про передачу-приймання матеріалів та актом прийому-передачі інших поточних зобов`язань (пасивів).

17 січня 2018 року в Єдиному реєстрі юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців було зареєстроване ТОВ «ВелсКемікал», номер запису - 12241360000083961.

Згідно матеріалів справи, податковим органом було зроблено висновок, що «документальне оформлення операції виділення не створює реальної зміни активу і пасиву ТОВ «ЮНІЛАЙФ.ПВ» в розумінні передачі частини майна платника податків, що реорганізується».

Так, згідностатті 56 Господарського кодексу Українисуб`єкт господарювання може бути утворений шляхом заснування нового або реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб`єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

За змістом частини 4статті 59 Господарського кодексу Україниу разі виділення одного або кількох нових суб`єктів господарювання до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обов`язки попереднього суб`єкта господарювання.

Згідно п.98.1.4ст.98 ПК України, виділення з платника податків інших платників податків, а саме передача частини майна платника податків, що реорганізується, до статутних фондів інших платників податків, які створюються власниками корпоративних прав платника податків, що реорганізується, та внаслідок якого не відбувається ліквідація платника податків, що реорганізується.

Відповідно до положень ч.1ст.109 Цивільного кодексу Українивиділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

На підставі ч. 2ст. 109 ЦК Українипісля прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс.

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців регулюютьсяЗаконом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»(надалі - Закон).

Так, частиною 1статті 32 Законупередбачено, що для проведення державної реєстрації юридичної особи, що створюється шляхом виділу, засновники (учасники) або уповноважені ними орган чи особа, крім документів, які передбачені частинами першою - сьомоюстатті 24 цього Закону, повинні додатково подати примірникоригіналу (ксерокопію або нотаріально засвідчену копію) розподільчого балансу.

Державна реєстрація юридичної особи, що створюється шляхом виділу, проводиться в порядку, встановленомустаттями 25-27 цього Закону, не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення про прийняття засновниками (учасниками) або уповноваженим ними органом рішення про виділ у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації (частина 3 статті 32 Закону).

Згідно частини 6статті 32 Законувиділ вважається завершеним з дати державної реєстрації юридичних осіб, утворених в результаті виділу.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Таким чином, слід дійти висновку, що надані товариством до перевірки документи, а також відомості з Єдиного державного реєстру є належними, та відповідно свідчать про реальну зміну активу і пасиву ТОВ «ЮНІЛАЙФ.ПВ» у зв`язку з виділом.

Також, слід вказати, що державна реєстрація ТОВ «ВелсКемікал», як юридичної особи, не скасовувалась, судом фіктивною не визнавалась, а тому висновки податкового органу про виникнення у позивача обов`язку включення до складу доходів суми кредиторської заборгованості по отриманим товарам, яка фактично була передана новоствореній юридичні особі за розподільчим балансом, є передчасними.

Окрім цього, слід вказати, що разом з активами були передані пасиви, що не також заперечується податковим органом.

Фактичний перехід права власності на активи підтверджується такими документами: актом приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей (побутової хімії) № 1 від 17.01.2018 року на суму 1023857,40 грн, актом приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей (бумага) № 2 від 17.01.2018 року на суму 93 723,20 грн., актом приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей (будівельні матеріали) № 3 від 17.01.2018 року на суму 153736,75 грн., актом приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей (будівельні матеріали) № 4 від 17.01.2018 року на суму 807914,10 грн., актом приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей (непродовольчі товари) № 5 від 17.01.2018 року на суму 374014,00 грн., актом приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей (непродовольчі товари) № 6 від 17.01.2018 року на суму 3273584, 77 грн., актом приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей (непродовольчі товари) № 7 від 17.01.2018 року на суму 6 782 857,85 грн., актом приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей (непродовольчі товари) № 8 від 17.01.2018 року на суму 2904991,17 грн. та накладною на відпуск/внутрішнє переміщення матеріалів № 1701 від 17.01.2018 року та № 1701-1 від 17.01.2018 року, які були надані ТОВ «Юнілайф.ПВ» для перевірки.

У цей же день ТМЦ були списані зі складського обліку.

Вказані ТМЦ зберігались на підставі договору суборенди № 17118 від 17.01.2018 року, укладеного між ТОВ «Юнілайф.ПВ» підприємства - ТОВ «Велс Кемікал» на складі ТОВ «Велс Кемікал» та підтверджується актом приймання-передачі нежитлового приміщення переданого в суборенду від 17.01.2018 року, актом надання послуг № 230 від 14.03.2018 року, податковою накладною № 58 від 14.03.2018 року.

У подальшому, вказані ТМЦ та готова продукція, права власності на яку належали ТОВ «Велс Кемікал», були вивезені зі складу за власний рахунок без участі ТОВ «Юнілайф.ПВ».

Таким чином, документи щодо транспортування цих ТМЦ та готової продукції безпосередньо підприємством ТОВ «Велс Кемікал» у ТОВ «Юнілайф.ПВ» відсутні.

ТОВ «Юнілайф.ПВ» не є перевізником, замовником транспортних послуг, не здійснювало розрахунків з транспортними компаніями по вказаній операції.

Перехід пасивів у зв`язку з виділом від ТОВ «ЮНІЛАЙФ.ПВ» до ТОВ «Велс Кемікал» підтверджується такими документами: додаткова угода від 17.01.2018 року про заміну сторони договору № 092017 від 11.09.2017 року між ТОВ «ЮНІЛАЙФ.ПВ» та ТОВ «АрмавірПлюс», відповідно до якої у зв`язку з виділом було замінено ТОВ «ЮНІЛАЙФ.ПВ» на ТОВ «ВелсКемікал» та передано заборгованість у сумі 760084,30 грн.; додаткова угода від 17.01.2018 року про заміну сторони договору № 03-14-МГ від 3.11.2014 року між ТОВ «ЮНІЛАЙФ.ПВ» та ТОВ «Маестро Груп», відповідно до якої у зв`язку з виділом було замінено ТОВ «ЮНІЛАЙФ.ПВ» на ТОВ «ВелсКемікал» та передано заборгованість у розмірі 14188007,85 грн.; додаткова угода від 17.01.2018 року про заміну сторони договору № 27072 від 27.07.2017 року між ТОВ «ЮНІЛАЙФ.ПВ» та ТОВ «СтайлСістем», відповідно до якої у зв`язку з виділом було замінено ТОВ «ЮНІЛАЙФ.ПВ» на ТОВ «ВелсКемікал» та передано заборгованість у розмірі 350177,36 гривень.

Відповідні додаткові угоди є чинними, не скасовані.

Згідно матеріалів справи, висновки податкового органу ґрунтуються лише на податковій інформації стосовно контрагентів ТОВ «ЮНІЛАЙФ.ПВ».

У зв`язку з вищевикладеним такі висновки є неналежними, оскільки правильність нарахування податків не може ґрунтуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без урахування даних первинних документів.

У випадку посилання на таку інформацію, контролюючий має надати докази, зокрема у вигляді винесення відносно таких осіб податкових повідомлень-рішень чи судових рішень, що набрали законної сили, якими встановлено факт порушення податкового законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі №200/13883/19-а (адміністративне провадження №К/9901/26190/20).

Щодо доводів податкового органу про недодержання вимог п. 4 статті 54 Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю» в частині збереження співвідношення часток учасників товариства, що існувало до виділу

Системний аналіз статті 58 Конституції України та висновків щодо тлумачення її змісту, викладених у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року №3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012 свідчить, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

У цьому випадку посилання контролюючого органу на вищевказану норму є неналежними, оскільки Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та відповідно частина 4 статті 54 цього Закону, відповідно до якої у разі виділу товариства частки у статутному капіталі товариства, з якого здійснюється виділ, конвертуються в частки цього товариства і товариства, що виділилося, та розподіляються між учасниками із збереженням співвідношення часток учасників товариства, що існувало до виділу, набрали чинності 17 червня 2018 року, а отже дія цього закону не поширюється на правовідносини щодо виділу ТОВ «ВелсКемікал».

Щодо посилання контролюючого органу стосовно необхідності змін у статутному капіталі ТОВ «ЮНІЛАЙФ.ПВ» при здійсненні виділу, слід зазначити про таке.

Згідно положень ст. 104 ЦК Україничи п.98.1.4ст.98 ПК України, якими врегулювані відносини щодо виділу, встановлено, що жодного обов`язку щодо зменшення статутного капіталу товариства при виділі не передбачено.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегіїсуддів Касаційного господарського суду від 28.11.2018 по справі №916/2563/16.

Щодо доводів податкового органу стосовно створення ТОВ «ВелсКемікал» за відсутності мети здійснення господарської діяльності, слід зазначити про таке.

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно ТОВ «ВелсКемікал» є передчасними, оскільки така інформація носить лише інформативний характер та сформована фактично без дослідження первинних документів податкового обліку, а отже не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень ТОВ «ЮНІЛАЙФ.ПВ», на які посилається контролюючий орган (постанова Верховного Суду від 29 березня 2019 року у справі №808/3412/16 (адміністративне провадження №К/9901/41648/18).

Стосовно висновку про заниження показника у рядку 01 Декларації «Дохід від будь-якої діяльності» за період з 01.01.2018 по 31.12.2020 року в сумі 363251,35 грн., слід зазначити про таке.

Згідно матеріалів справи, 03 листопада 2014 року між ТОВ «Юнілайф.ПВ» та ТОВ «МАЕСТРО ГРУП» було укладено договір поставки № 03-14-МГ від 03.11.2014 року.

Згідно п. 3.4 Договору з ініціативи покупця, покупець може виконати свої грошові зобов`язання у вигляді оплати за товар за цим Договором шляхом проведення будь-якої іншої не забороненої законодавством України форми розрахунку, таких як залік зустрічних однорідних вимог у рамках цього Договору та інших угод (договорів), вексельна форма розрахунку тощо (п. 3.4 Договору).

У рахунок погашення заборгованості за вищевказаним договором поставки ТОВ «Юнілайф.ПВ» у сумі 5 715154,55 грн. такі прості векселі: АА 0427017 від 11.04.2018 року на суму 100000,00 грн., АА 0427018 від 11.04.2018 року на суму 100000,00 грн., АА 0427019 від 11.04.2018 року на суму 42166,00, які передано відповідно до акту приймання-передачі №1 від 11.04.2018 року; АА 0427020 від 11.04.2018 року на суму 100000,00 грн., АА 0427021 від 11.04.2018 року на суму 100000,00 грн., АА 0427022 від 11.04.2018 року на суму 100000,00 грн., АА 0427023 від 11.04.2018 року на суму 100000,00 грн., АА 0427024 від 11.04.2018 року на суму 100000,00 грн., АА 0427025 від 11.04.2018 року на суму 100000,00 грн., АА 0427026 від 11.04.2018 року на суму 100000,00 грн., АА 0427027 від 11.04.2018 року на суму 100000,00 грн., АА 0427028 від 11.04.2018 року на суму 100000,00 грн., АА 0427029 від 11.04.2018 року на суму 100000,00 грн., АА 0427030 від 11.04.2018 року на суму 100000,00 грн., АА 0427031 від 11.04.2018 року на суму 100000,00 грн., АА 0427032 від 11.04.2018 року на суму 100000,00 грн., АА 0427033 від 11.04.2018 року на суму 100000,00 грн., АА 0427034 від 11.04.2018 року на суму 100000,00 грн., АА 0427035 від 11.04.2018 року на суму 100000,00 грн., АА 0427036 від 11.04.2018 року на суму 100000,00 грн., АА 0427037 від 11.04.2018 року на суму 100000,00 грн., АА 0427038 від 11.04.2018 року на суму 100000,00 грн., АА 0427039 від 11.04.2018 року на суму 100000,00 грн., АА 0427040 від 11.04.2018 року на суму 100000,00 грн., АА 0427041 від 11.04.2018 року на суму 100000,00 грн., АА 0427042 від 11.04.2018 року на суму 100000,00 грн., АА 0427043 від 11.04.2018 року на суму 100000,00 грн., АА 0427044 від 11.04.2018 року на суму 100000,00 грн., АА 0427045 від 11.04.2018 року на суму 100000,00 грн., АА 0427046 від 11.04.2018 року на суму 100000,00 грн., АА 0427047 від 11.04.2018 року на суму 100000,00 грн., АА 0427048 від 11.04.2018 року на суму 100000,00 грн., АА 0427049 від 11.04.2018 року на суму 100000,00 грн., АА 0427050 від 11.04.2018 року на суму 100000,00 грн., АА 2824801 від 11.04.2018 року на суму 100000,00 грн., АА 2824802 від 11.04.2018 року на суму 100000,00 грн., АА 2824803 від 11.04.2018 року на суму 100000,00 грн., АА 2824804 від 11.04.2018 року на суму 100000,00 грн., АА 2824805 від 11.04.2018 року на суму 100000,00 грн., АА 2824806 від 11.04.2018 року на суму 100000,00 грн., АА 2824807 від 11.04.2018 року на суму 100000,00 грн., АА 2824808 від 11.04.2018 року на суму 100000,00 грн., АА 2824809 від 11.04.2018 року на суму 100000,00 грн., АА 2824810 від 11.04.2018 року на суму 100000,00 грн., АА 2824811 від 11.04.2018 року на суму 100000,00 грн., АА 2824812 від 11.04.2018 року на суму 100000,00 грн., АА 2824813 від 11.04.2018 року на суму 100000,00 грн., АА 2824814 від 11.04.2018 року на суму 100000,00 грн., АА 2824815 від 11.04.2018 року на суму 100000,00 грн., АА 2824816 від 11.04.2018 року на суму 100000,00 грн., АА 2824817 від 11.04.2018 року на суму 100000,00 грн., АА 2824818 від 11.04.2018 року на суму 50000,00 грн., АА 2824819 від 11.04.2018 року на суму 50000,00 грн., АА 2824820 від 11.04.2018 року на суму 50000,00 грн., АА 2824821 від 11.04.2018 року на суму 50000,00 грн., АА 2824822 від 11.04.2018 року на суму 50000,00 грн., АА 2824823 від 11.04.2018 року на суму 50000,00 грн., АА 2824824 від 11.04.2018 року на суму 50000,00 грн., АА 2824825 від 11.04.2018 року на суму 50000,00 грн., АА 2824826 від 11.04.2018 року на суму 50000,00 грн., АА 2824827 від 11.04.2018 року на суму 50000,00 грн., АА 2824828 від 11.04.2018 року на суму 50000,00 грн., АА 2824829 від 11.04.2018 року на суму 50000,00 грн., АА 2824830 від 11.04.2018 року на суму 72988,55 грн., які передано відповідно до акту приймання-передачі № 2 від 11.04.2018 року.

Вказані вище векселі були виписані зі строком погашення «За пред`явленням» та передані векселедержателю ТОВ «МАЕСТРО ГРУП» на підставі актів приймання-передачі векселів №1 та №2 від 11.04.2018 року.

За змістом цих простих векселів сплата відсотків за ними не передбачалась.

Згідно підпункту134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК Україниоб`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Отже, передбаченіПК Україниправила визначення об`єкта оподаткування для цілей сплати податку на прибуток відсилають до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Згідно положень ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»дає такі визначення термінів:

- національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам;

- міжнародні стандарти фінансової звітності (далі - міжнародні стандарти) - прийняті Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку документи, якими визначено порядок складанняфінансової звітності.

Отже, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку правила не можуть суперечити міжнародним стандартам, не можуть визначати ширше коло обов`язків для суб`єктів їх використання.

При цьому Національні та Міжнародні стандарти є окремими документами, що визначають правила поведінки суб`єктів, які складають фінансову звітність.Термінологічне визначення національних стандартів, наведене уЗаконі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не дає можливості та правових підстав для застосування міжнародних стандартів обліку у разі відсутності певних правил в національних стандартах.

Положення частини третьоїстатті 12-1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» надають можливість підприємствам (крім тих публічних акціонерних товариств, банків, страховиків, а також підприємств,які провадять господарську діяльність за видами, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України) самостійно визначати доцільність застосування міжнародних стандартів для складання фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності.

ТОВ «Юнілайф.ПВ» при складенні фінансової звітності були застосовані національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку.

Зміст спірних правовідносин в аспекті оподаткування податком на прибуток в силу застосування позивачем національних положень бухгалтерського обліку врегульований такими нормами.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначаєНаціональне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290 (надалі також -П(С)БО 15«Доходи»).

Відповідно до пункту 5П(с)БО 15«Дохід» дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Пунктом 21П(С)БО 15визначено, що дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.

Згідно до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затвердженогонаказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року №20, з метою бухгалтерського обліку зобов`язання поділяються на: довгострокові; поточні; непередбачені зобов`язання; доходи майбутніх періодів.

Поточні зобов`язання - це зобов`язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.

Довгострокові зобов`язання - це всі зобов`язання, які не є поточними зобов`язаннями. Довгострокові зобов`язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов`язання.

Теперішня вартість - це дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде необхідна для погашення зобов`язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

Сума погашення - це недисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів, яка, як очікується, буде сплачена для погашення зобов`язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

Зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Відповідно до наведених у пунктів 4Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 13 «Фінансові інструменти», затвердженогонаказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 2001 року №559(надалі також -П(С)БО 13), термінів:

Фінансовий інструмент - контракт, який одночасно приводить до виникнення (збільшення) фінансового активу в одного підприємства і фінансового зобов`язання або інструмента власного капіталу в іншого.

Фінансові інвестиції - активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора.

Фінансове зобов`язання - контрактне зобов`язання:

а) передати грошові кошти або інший фінансовий актив іншому підприємству;

б) обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно невигідних умовах.

Фінансове зобов`язання, призначене для перепродажу - фінансове зобов`язання, що виникає внаслідок випуску фінансового інструмента з метою її подальшого продажу для отримання прибутку від короткотермінових коливань його ціни та/або винагороди посередника.

Відповідно до пункту 6П(С)БО 13фінансові активи включають: грошові кошти, не обмежені для використання, та їх еквіваленти; дебіторську заборгованість, не призначену для перепродажу; фінансові інвестиції, що утримуються до погашення; фінансові активи, призначені для перепродажу; інші фінансові активи.

Згідно з пунктом 29П(С)БО 13фінансові інструменти первісно оцінюють та відображають за їх фактичною собівартістю, яка складається із справедливої вартості активів, зобов`язань або інструментів власного капіталу, наданих або отриманих в обмін на відповідний фінансовий інструмент, і витрат, які безпосередньо пов`язані з придбанням або вибуттям фінансового інструмента (комісійні, обов`язкові збори та платежі при передачі цінних паперів тощо).

Пункт 30 цього Положення передбачає, що на кожну наступну після визнання дату балансу фінансові активи оцінюються за їх справедливою вартістю.

За змістом пункту 31П(С)БО 13на кожну наступну після визнання дату балансу фінансові зобов`язання оцінюються за амортизованою собівартістю, крім фінансових зобов`язань, призначених для перепродажу, і зобов`язань за похідними фінансовими інструментами.

Так, Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 13 «Фінансові інструменти" не передбачає порядок визначення справедливої вартості та не розглядає й методологію обліку щодо короткострокових та довгострокових фінансових зобов`язань.

При цьому, контролюючий орган при розрахунку дисконту застосовує формулу, що не визначена національним стандартом бухгалтерського обліку, а передбачена Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку.

З урахуванням цього, оскільки національними стандартами (положеннями) бухгалтерського обліку не визначено методологію щодо визначення справедливої та амортизованої вартості фінансових зобов`язань, а також органами, на які покладено регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової, відсутні будь-які роз`яснення з боку контролюючих органів або практика такого дисконтування, ТОВ «Юнілайф.ПВ», як особа, облік якої не базується на міжнародних стандартах фінансової звітності, не зобов`язаний був визначати методологію оцінки фінансових зобов`язань самостійно.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 160/11301/19 та від 28 квітня 2021 року у справі №640/13685/19.

Зміни, внесенінаказом МФУ №379 від 16.09.2019 року доП(С)БО 11«Зобов`язання», відповідно до яких, зокрема, будь-які довгострокові зобов`язання підлягають відображенню в балансі за теперішньою вартістю (раніше дисконтуванню підлягали довгострокові зобов`язання, наякінараховуються відсотки) набули чинності29.10.2019р.,наказ МФУ №379 від 16.09.2019 року не містить «перехідних положень» щодо наявних на дату введення в дію даного наказу довгострокових зобов`язань, тому підприємства не мають обов`язку для застосуванню його приписів до довгострокових зобов`язань, які виникли до 29.10.2019 року.

Відповідно до акту перевірки розрахунок амортизації дисконту за 2020 рік не призвів до завищення або заниження фінансового результату.

Щодо висновків податкового органу про завищення витрат, що впливають на об`єкт оподаткування з податку на прибуток на суму 2339167,00 грн. за завищення податкового кредиту на суму 467833,00 гривень, слід зазначити про таке.

Згідно матеріалів справи, у процесі перевірки досліджені господарські операції між ТОВ «ЮНІЛАЙФ.ПВ» та ТОВ «ЛІОН ТРЕЙД ЛТД» за договором поставки від 06.04.2020 року № 2020/0604-4, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар (п.1.1 Договору).

Найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає продажу за цим Договором, його часткове співвідношення (асортимент, кількість, номенклатура), визначаються у видаткових накладних, що є невід`ємною частиною цього Договору (п. 1.2 Договору).

Постачальник зобов`язаний передати у власність покупцю товар визначений у видатковій накладній (п. 2.1 Договору).

Передача товару покупцю здійснюється на складі постачальника. Вивезення товару зі складу покупець здійснює за свій рахунок та своїми силами (п. 3.1 Договору).

Датою поставки товару є дата передачі товару у розпорядження покупця (дата виписки видаткової накладної) (п. 3.3 Договору).

Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього Договору та діє до 31 грудня 2020 року, проте якщо до настання зазначеного терміну одна із Сторін чи обидві Сторони не виконають свої зобов`язання за цим Договором, дія цього Договору продовжується до моменту виконання сторонами всіх взятих на себе зобов`язань (п. 8.2 Договору).

У межах цього договору ТОВ «ЛІОН ТРЕЙД ЛТД» поставило товар: стрейч палетний на суму 100772,70 грн, що підтверджується видатковою накладною №261/0705-20 від 07.05.2020 року та товарно-транспортною накладною № 0705 від 07.05.2020 року; гофролоток, гофроящик, лоток, стрейч палетний на суму 249545,10 грн, що підтверджується видатковою накладною № 261/0705-19 від 07.05.2020 року та товарно-транспортною накладною № 0705 від 07.05.2020 року; гофроящик, стрейч палетний на суму 246378,30 грн, що підтверджується видатковою накладною №261/1006-84 від 10.06.2020 року, № 261/1006-85 від 10.06.2020 року та товарно-транспортною накладною №301 від 10.06.2020 року; стрейч палетний на суму 150024,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №261/2206-84 від 22.06.2020 року та товарно-транспортною накладною № 292 від 22.06.2020 року; гофроящик, стрейч палетний на суму 187681,20 грн, що підтверджується видатковою накладною № 261/1806-41 від 18.06.2020 року, № 261/1806-42 від 18.06.2020 року та товарно-транспортною накладною № 289 від 18.06.2020 року; гофроящик на суму 200012,40 грн., що підтверджується видатковою накладною № 261/2207-37 від 22.07.2020 року та товарно-транспортною накладною № 292 від 22.07.2020 року; стрейч палетний на суму 150024,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №261/3007-21 від 30.07.2020 року та товарно-транспортною накладною № 3007 від 30.07.2020 року; стрейч палетний на суму 147161,70 грн, що підтверджується видатковою накладною № 261/2707-130 від 27.07.2020 року та товарно-транспортною накладною № 2707-2 від 27.07.2020 року; стрейч палетний на суму 157821,30 грн, що підтверджується видатковою накладною № 261/2707-129 від 27.07.2020 року та товарно-транспортною накладною № 2707-1 від 27.07.2020 року; стрейч палетний на суму 174501,60 грн, що підтверджується видатковою накладною № 261/1007-39 від 10.07.2020 року, № 261/1007-40 від 10.07.2020 року та товарно-транспортною накладною № 290 від 10.07.2020 року; № 261/2008-8 від 20.08.2020 року та товарно-транспортною накладною № 2008 від 20.08.2020 року; гофроящик на суму 126357,84 грн., що підтверджується видатковою накладною № 261/1008-57 від 10.08.2020 року та товарно-транспортною накладною № 121 від 10.08.2020 року; гофроящик, стрейч палетний на суму 123693,36 грн., що підтверджується видатковою накладною №261/1008-58 від 10.08.2020 року та товарно-транспортною накладною № 121 від 10.08.2020 року; стрейч палетний на суму 150024,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 261/2210-122 від 22.10.2020 року та товарно-транспортною накладною № 93 від 22.10.2020 року; гофроящик на суму 150015,60 грн., що підтверджується видатковою накладною № 261/2210-121 від 22.10.2020 року та товарно-транспортною накладною № 91 від 22.10.2020 року.

Встановлено, що на виконання вимог пункту 201.1 статті 201 ПК України за результатом поставки товару були виписані та зареєстровані податкові накладні: № 232 від 07.05.2020 року, № 233 від 07.05.2020 року, № 1221 від 10.06.2020 року, № 1220 від 10.06.2020 року, № 1740 від 18.06.2020 року, № 1331 від 10.07.2020 року, № 2424 від 22.06.2020 року, № 1741 від 18.06.2020 року, № 2948 від 30.07.2020 року, № 2798 від 27.07.2020 року, № 2797 від 27.07.2020 року, № 1963 від 22.07.2020 року, № 1330 від 10.07.2020 року, № 1258 від 10.08.2022 року, № 1257 від 10.08.2020 року, № 2912 від 22.10.2020 року, № 1584 від 20.08.2020, № 2917 від 22.10.2020 року, а отже відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України такі податкові є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Розрахунки проведені в повному обсязі та підтверджуються такими платіжними дорученнями: № 2616 від 21.05.2020 року, № 2892 від 24.06.2020 року, №2922 від 26.06.2020 року, № 191 від 07.07.2020 року, № 3135 від 28.07.2020 року, №3207 від 05.08.2020 року, №3259 від 12.08.2020 року, № 3284 від 14.08.2020 року, №3379 від 28.08.2020 року, № 262 від 03.09.2020 року, № 4019 від 12.11.2020 року. Копії вказаних платіжних доручень долучені до матеріалів справи.

Згідно матеріалів справи, транспортування товару здійснювалось власними силами ТОВ «ЮНІЛАЙФ.ПВ» або ТОВ «Транспортна компанія «ОРІОН» за договором ОР-10.20 від 21.04.2020 року та ТОВ «Транспортна компанія «ПРАЙМ» за договором ПР-07.20 від 01.04.2020 року.

За результатом наданим послуг з перевезення вантажу складені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): № 070520/Ю від 07.05.2020 року, № 89 від 10.06.2020 року, № 114 від 18.06.2020 року, № 115 від 22.06.2020 року, № 114 від 22.07.2020 року, № 107 від 10.07.2020 року, № 166 від 10.08.2020 року, № 636 від 22.10.2020 року, № 637 від 22.10.2020 року. розрахунки за транспортні послуги проведені в повному обсязі та підтверджуються платіжними дорученнями: № 189 від 07.07.2020 року, № 190 від 07.07.2020 року, № 199 від 14.07.2020 року, № 3161 від 29.07.2020 року, № 3257 від 12.08.2020 року, № 3258 від 12.08.2020 року, № 3435 від 02.09.2020 року, № 4267 від 07.12.2020 року.

Придбані у ТОВ «ЛІОН ТРЕЙД ЛТД» були використані у виробничій діяльності ТОВ «ЮНІЛАЙФ.ПВ», що підтверджується актами списання товарів: №252 від 31.05.2020 року, № 352 від 30.06.2020 року, № 604 від 02.11.2020 року, № 305 від 30.06.2020 року, № 356 від 31.07.2020 року, № 543 від 30.09.2020 року, № 430 від 31.08.2020 року, № 595 від 31.10.2020 року, № 669 від 30.11.2020 року, актом списання матеріальних на виготовлення готової продукції № 2993 від 02.06.2020 року, № 2999 від 03.06.2020 року, № 2976 від 03.06.2020 року, № 2982 від 03.06.2020 року, № 3018 від 04.06.2020 року, № 3159 від 11.06.2020 року, №6668 від 03.11.2020 року, № 6664 від 03.11.2020 року, № 5671 від 21.09.2020, № 3330 від 17.06.2020 року, № 3310 від 16.06.2020 року, № 3262 від 15.06.2020 року, № 3255 від 15.06.2020 року, № 3222 від 12.06.2020 року, № 3220 від 12.06.2020 року, № 3216 від 12.06.2020 року, № 3177 від 11.06.2020 року, №3159 від 11.06.2020 року.

Слід вказати, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2021 по справі № 520/2219/21 визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Головного управління ДПС у Харківській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 13.01.2021 №1182 про відповідність Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІОН ТРЕЙД ЛТД" (код ЄДРПОУ 43243025) критеріям ризиковості платника податку, на підставі пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Головного управління ДПС у Харківській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 22.01.2021 №3087 про відповідність Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІОН ТРЕЙД ЛТД" (код ЄДРПОУ 43243025) критеріям ризиковості платника податку, на підставі пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Зобов`язано Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України виключити Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІОН ТРЕЙД ЛТД" (код ЄДРПОУ 43243025) з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2021 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України залишено без задоволення. РішенняХарківського окружного адміністративного суду від 26.04.2021 по справі № 520/2219/21 - залишити без змін.

Так, у межах цієї справи було досліджено фінансово-господарську діяльність ТОВ "ЛІОН ТРЕЙД ЛТД" та зроблено висновок про здійснення господарських операцій з дотриманням норм податкового законодавства та належного оформлення первинними та бухгалтерськими документами.

Таким чином, документи, які долучені товариством до матеріалів справи відповідають вимогам чинного законодавства, та відповідно підтверджують реальність господарських операцій із цим контрагентом, а також відображають зміст та обсяг господарських операцій.

Слід вказати, що вищевказані документи також були надані податковому органу під час здійснення перевірки, про що також не заперечується податковим органом.

Згідно акту перевірки, податковим органом зазначено про безпідставне, на їх думку, документальне оформлення нереальних господарських операцій без жодного обґрунтування, та жодним чином не обумовлено підстав надання переваги в доказовій силі податковій інформації, ніж первинним та бухгалтерським документа, які складені відповідно до вимог податкового законодавства.

Між тим, такі висновки податкового органу є передчасними, оскільки при укладенні договору сторонами було досягнуто істотних умов, укладений договір повністю узгоджуються, відповідає видам діяльності, якими займаються ТОВ «ЮНІЛАЙФ.ПВ» та ТОВ «ЛІОН ТРЕЙД ЛТД».

Також, слід вказати, що зазначений договір, укладений між ТОВ «ЮНІЛАЙФ.ПВ» та ТОВ «ЛІОН ТРЕЙД ЛТД» є чинним, договір не скасовано, та його виконання підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, копії яких товариством були долучені до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, встановлено, що вищевказані первинні бухгалтерські документи товариства відповідають вимогам ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тобто містять: назву документа (форми); дату та місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вищевказані документи також були надані податковому органу під час здійснення перевірки, про що також не заперечується відповідачем.

Вищевказані документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів підприємства, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності.

Також, в акті перевірки зазначено, що податковим органом було встановлено про відсутність у контрагента та контрагентів позивача по третьому ланцюгу необхідної кількості трудових ресурсів, основних засобів, виробничо-складських приміщень, матеріалів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, відсутністю ділової мети даних операцій.

Вказані висновки контролюючого органу були зроблені на підставі проведеного аналізу інформаційних баз контролюючих органів (ІС «Податковий блок», Архів електронної звітності (ЄРПН) та інше).

Викладені у акті доводи податкового органу про вчинення платником податків порушення закону стосуються діяльності контрагентів платника, тобто третіх осіб та допущених ними правопорушень у сферіподаткового, цивільного чи іншого законодавства.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України у своємулисті від 02.06.2011 №742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України», оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту/витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними (постанова Верховного Суду від 23.04.2019 року по справі №826/22370/15, постанова Верховного Суду від 02.10.2018 по справі №808/2524/17, постанова Верховного Суду від 23 червня 2021 року по справі № 160/3364/19).

Підпунктом4.1.4пункту4.1статті4 ПК Українипрезумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

За змістом вказаної норми, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано).

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування платником даних свого податкового обліку, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Також, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не можуть бути свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків. (Постанова Верховного Суду від 05 листопада 2019 року у справі №804/1571/15 (касаційне провадження №К/9901/6578/18).

Крім того, платник податків (покупець товару) не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням виконавцем послуг вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів, а надто тих, з якими у нашого підприємства відсутні взаємовідносини. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року у справі №815/6447/16 (адміністративне провадження №К/9901/4111/17), постанові Верховного Суду від 13 листопада 2018 року у справі №820/3279/13 (адміністративне провадження №К/9901/486/18).

Натомість, податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 19 лютого 2019 року у справі №П/811/217/17 (адміністративне провадження №К/9901/38084/18).

Згідно матеріалів справи, перевірка ТОВ «ЛІОН ТРЕЙД ЛТД» та його контрагентів податковим органом не проведена, податкові правопорушення щодо нарахування ПДВ та акцизного податку не встановлені.

Крім того, податкові зобов`язання задекларовані та сплачені ТОВ «ЛІОН ТРЕЙД ЛТД» по взаємовідносинам з ТОВ «ЮНІЛАЙФ.ПВ» контролюючим органом не зменшені та грошові кошти не повернуті.

Згідно положень п.86.1ст.86 ПК Українирезультати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

За визначенням, наведеним в п.2 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженогонаказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015, акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно п.3 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженогонаказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.4 розділу ІІІ Порядку № 727 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно, зокрема:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів.

Отже, податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, а відтак посилання податкового органу на податкову інформацію щодо контрагента ТОВ «ЮНІЛАЙФ.ПВ» не має правових наслідків, тобто не може вважатись доказом у розумінніст.69 КАС України.

Посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагенту нашого підприємства по ланцюгах постачання є необґрунтованими, оскільки така інформація носить виключно інформативний характер та сформована фактично без дослідження первинних документів податкового обліку, а отже не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган (постанова Верховного Суду від 29 березня 2019 року у справі №808/3412/16 (адміністративне провадження №К/9901/41648/18).

Висновки податкового органу про відсутність у підприємства-контрагента ресурсів не може свідчити про нереальність господарської операції, оскільки таке твердження є припущеннями та не ґрунтується на будь-яких доказах та наявні первинні документи, що містять відомості про господарську операцію, розкривають її зміст, відсутність у юридичної особи-контрагента основних засобів не спростовує фактичного здійснення операції (постанова Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 0870/9721/12 касаційне провадження №К/9901/2774/18).

Верховний Суд в постанові від 06.02.2018 року у справі №804/4940/14 та у постанові від 22.10.2019 року у справі № 822/5413/15 звернув увагу на те, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Відповідачем не було надано і належних доказів на підтвердження недобросовісності ТОВ «ЮНІЛАЙФ.ПВ», як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальників, не наведено належних доводів щодо здійснення підприємствомрозглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «ЮНІЛАЙФ.ПВ» та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як вже зазначалося вище, первинні документів, що були підставою внесення відповідних записів до документів бухгалтерського та податкового обліку, відповідають вимогам ч.2ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

При цьому, під час перевірки контролюючим органом не було зазначено, що надані під час перевірки первинні документи оформлені з порушеннямст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Щодо доводів податкового органу стосовно відсутності реєстрації податкових накладних на суму ПДВ 3082935,85 грн. в Єдиному реєстрі податкових накладних, слід зазначити про таке.

Згідно положень пункту185.1статті185 Податкового кодексу Україниоб`єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно достатті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Не є об`єктом оподаткування операції з реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення та перетворення) юридичних осіб (підпункт196.1.7пункт196.1статті196 Податкового кодексу України).

Отже, операції щодо передачі за розподільчим балансом основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, дебіторської та кредиторської заборгованості, інших активів та зобов`язань за рішенням власників або уповноваженого ними органу при утворенні нового підприємства шляхом реорганізації (виділу) не можуть вважатися операціями з поставки ТМЦ у розумінні податкового законодавства.

У зв`язку з вищевикладеним, слід дійти висновку, що у ТОВ «ЮНІЛАЙФ.ПВ» відсутній обов`язок складати та реєструвати податкові накладні у зв`язку з виділом ТОВ «ВелсКемікал».

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 640/1845/19 (адміністративне провадження № К/9901/34028/19), від 06 квітня 2021 року у справі № 817/76/17 (адміністративне провадження №К/9901/1655/17).

Щодо посилання податкового органу на те, що ними встановлено відсутність достатньої кількості трудових ресурсів та персоналу; відсутність виробничого обладнання, транспортних засобів, відсутність складських та офісних приміщень; основних фондів та інших необхідних актів, що свідчить про фактичну неможливість підприємства здійснити транспортування та зберігання продукції у такій кількості та у відповідних умовах.

Верховним Судом по справі №К/990/4256/17 від 27.02.2018 року було зроблено висновок, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договором цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Також, відсутність у контрагента позивача достатньої кількості трудових ресурсів для здійснення будь-якого виду діяльності не є підставою для визнання господарської операції нереальною. Чинним законодавством не передбачено необхідної кількості трудових ресурсів, складських та виробничих приміщень для виконання того чи іншого виду діяльності. При цьому підприємство може залучати необхідні трудові ресурси на підставі цивільно-правових договорів.

Щодо обриву ланцюга.

Чинним законодавством України не передбачено обов`язку платника податків, а також не надано йому права перевіряти достовірність даних, які вказуються контрагентом в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов`язкових платежах контрагентів.

Отже, детальний аналіз сукупності наданих до суду документів, які наявні в матеріалах справи ставить під сумнів висновок контролюючого органу, який знайшов своє відображення у акті перевірки від 30.08.2021 року за №2977/04-36-07-18/37252922.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, слід дійти висновків про те, що доводи відповідача про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами є недоведеними та не підтвердженими належними доказами по справі. Висновки здійснені у акті перевірки, про порушення позивачем положень чинного законодавства, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

З огляду на викладене, слід дійти висновку про протиправність прийнятих податковим органом рішень.

Враховуючи викладене позовні вимоги позов ТОВ «Юнілайф.ПВ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, слід задовольнити та визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №0149170718 від 12.10.2021 року, № 0149160718 від 12.10.2021 року, №0149180718 від 12.10.2021 року.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.

Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.

Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що відповідачем, не було доведено правомірності та обґрунтованості прийнятого контролюючими органом рішення.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «Юнілайф.ПВ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Щодо розподілу судових витрат слід зазначити про таке.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі по 22700,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо розподілу витрат на правничу допомогу, що склали 25000,00 гривень, слід зазначити про таке.

Згідно ч.1,3 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч.1-7 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

4. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як встановлено судом між ТОВ «Юнілайф.ПВ» та Адвокатським бюро «БЕЙГУЛ ТА ПАРТНЕРИ» укладено договір про надання правової допомоги № 0311-1 від 03 листопада 2021 року.

У матеріалах справи міститься копія ордеру, які видані адвокатом Войтенко К.В. на представленні інтересів позивача у суді.

У матеріалах справи містяться копія свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю, яке видано Войтенко К.В.

Встановлено, що у межах виконання договору про надання правової допомоги №0311-1 від 03 листопада 2021 року АБ «БЕЙГУЛ ТА ПАРТНЕРИ» здійснює правове супроводження підприємства, а саме: підготовка позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0149170718 від 12.10.2021 року, №0149160718 від 12.10.2021 року, № 0149180718 від 12.10.2021 року, та супроводження справи в суді становить 25000,00 грн.

Згідно рахунку на оплату по замовленню № 1 від 03.11.2021 року загальна вартість наданих послуг складає 25 000,00 гривень.

Товариством суду надано детальний розрахунок наданих послуг, а саме:

консультування клієнта з приводу оскарження податкових повідомлень-рішень (2500 грн.);

аналіз законодавства, що стосується предмета спору, дослідження судової практики (2500 грн.);

збирання та аналіз документів, які можуть бути використані як докази у справі (5000 грн.);

підготовка позовної заяви та підготовка копій документів до позовної заяви відповідно до кількості сторін та подача позову до суду (10 000 грн.);

участь в судових засіданнях, представництво інтересів в суді, підготовка та подача процесуальних документів, необхідних для захисту інтересів клієнта (відповіді на відзив тощо) (5000 грн.).

Розрахунки за договором про надання правової допомоги № 0311-1 від 03 листопада 2021 року були проведені в повному обсязі, що підтверджується прибутковим касовим ордером.

Верховний Суд в постанові від 07.05.2020 року по справі 820/4281/17 та постанові від 27.06.2018 року по справі № 826/1216/16 зробив висновок, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Також Верховний Суд зазначив, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Суд зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч.3 ст. 134 КАС України). Натомість положеннями п. 2 ч.1 ст. 134 КАС України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Аналогічну за своїм змістом правову позицію стосовно можливості відшкодування витрат на оплату правничої допомоги за відсутності документу про їх оплату на час розгляду справи, у разі якщо у договорі про надання правничої допомоги міститься умова стосовно оплати витрат протягом певного часу після ухвалення рішення суду, займає Верховний Суд у постановах від 21.01.2021 року у справі № 280/2635/20 та від 26.06.2019 року у справі №813/481/18.

У Практичній рекомендації «Вимоги щодо справедливої сатисфакції», яка видана Головою ЕСПЛ 28.03.2007 року відповідно до правила 32 Регламенту ЕСПЛ, витрати (до яких зазвичай відносять вартість юридичної допомоги), повинні бути дійсними, тобто вони мають бути справді сплачені заявником, або ж він має бути зобов`язаний їх сплатити, відповідно до юридичних чи договірних зобов`язань. Витрати мають бути необхідними, тобто їх сплата мала бути необхідною для запобігання порушенню чи для отримання компенсації після того, як воно сталося. Їх сума повинна бути обґрунтованою. Суду мають бути надані докази, такі як докладні розрахунки та фактури. Вони повинні бути достатньо детальними або Суд міг визначити, наскільки вищенаведені вимоги були дотримані.

Враховуючи те, що витрати на оплату послуг адвоката мають бути дійсні, необхідні та обґрунтовані, з огляду на те, що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між позивачем та адвокатом, і є обов`язковими до виконання, а також те, що угода про надання правничої допомоги є дійсною, приймаючи до уваги також і те, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання суб`єкта владних повноважень своєчасно вчиняти певні дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних чи юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, однак приймаючи до уваги принципи добросовісності, розумності та справедливості, суд вважає за необхідне стягнути витрати на правничу допомогу лише у розмірі 12500,00 гривень.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про зменшення витрат на правничу допомогу товариства до 12500,00 гривень.

Керуючись статтями 205, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнілайф.ПВ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 0149170718 від 12.10.2021 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 0149160718 від 12.10.2021 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №0149180718 від 12.10.2021 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнілайф.ПВ» судові витрати у розмірі 22700,00 гривень.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок їх бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнілайф.ПВ» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12500,00 гривень. В іншій частині відмовити.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнілайф.ПВ» (51400, Дніпропетровська область, м.Павлоград, вул. Червона, 5, код ЄДРПОУ 37252922).

Відповідач: Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 44118658).

Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 14.02.2022 року.

Суддя В.В. Ільков