ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2022 року справа №380/4273/21
провадження № П/380/4336/21
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Крутько О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кушик Й.-Д.М.
представника позивача Тунського А.Р.,
представника відповідача Посисень І.Р.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес-Таксі-2020»
до Головного управління Держпраці у Львівській області
про визнання протиправною та скасування постанови
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Експрес-Таксі-2020» звернулось з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області, у якому заявлено позовні вимоги: визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Львівській області від 12.02.2021 № ЛВ26758/893/ПД/АВ/ФС про накладення на ТОВ «Експрес-Таксі 2020» штрафу у розмірі 300000 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, постановою від 12.02.2021 № ЛВ26758/893/ПД/АВ/ФС вирішено накласти на позивача штраф у розмірі 300000 грн. за допуск працівників до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Проте, відповідачем належним чином не зафіксовано факт допуску зазначених у постанові працівників до роботи у ТзОВ «Експрес-Таксі-2020» та не доведено належними доказами, більшість осіб, про які йдеться у постанові не ідентифіковані відповідачем, а оскаржувана постанова винесена на підставі припущень без будь-яких належних та допустимих доказів вчинення порушення законодавства про працю та зайнятість населення. Постановою Дрогобицького міськрайонного суду від 18.02.2021 у справі № 442/519/21 провадження відносно директора ТзОВ «Експрес-таксі 2020» ОСОБА_1 було закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 41 ч.3 КпАП України. Позивач вважає, що у відповідача не було правових підстав для проведення інспекційного відвідування, оскільки фізична особа ОСОБА_2 , який подав звернення від 23.11.2020 у ТзОВ «Експрес-Таксі-2020» не працював та будь яких трудових відносин з ним не оформлялось. Відповідачем був пропущений 45-денний строк розгляду справи.
Ухвалою від 25.03.2021 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі, підготовче засідання призначено на 20.04.2021.
25.03.2021 прийнято ухвалу про забезпечення позову.
Відповідач проти позову заперечив, подав відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що в ході проведення інспекційного відвідування у ТОВ «Експрес-Таксі-2020» 01.12.2020, 07.12.2020 та 10.12.2020 інспектори праці здійснили вихід за фактичною адресою місця здійснення господарської діяльності товариства, а саме: м. Львів (територія приміського вокзалу), м. Дрогобич (територія залізничного вокзалу), де засобами фото- та відео- фіксації зафіксовано осіб, які здійснювали трудові функції: громадянина, що закликав скористатись послугами товариства, а саме здійснити поїздку за маршрутом м. Львів м. Дрогобич на транспортному засобі марки MERCEDES-BENZ модельVITO 108 CDI, реєстраційний номер кузова НОМЕР_1 та назвався Левом (прізвище відмовився назвати). Водій транспортного засобу ОСОБА_3 працевлаштований у товаристві зазначив, що вищевказана особа є його співробітником; громадянин, що здійснював трудову функцію водія з метою перевезення пасажирів за маршрутом м. Львів м. Дрогобич на транспортному засобі марки MERCEDES-BENZ 313 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_2 , назвався Ярославом та зазначив, що працює з жовтня 2020 року, а напарником його є ОСОБА_4 ; громадянин 1, що виконував трудову функцію водія з метою перевезення пасажирів маршрутом м. Дрогобич м. Львів на транспортному засобі марки MERCEDES-BENZ 313 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_2 в ході розмови з інспекторами праці повідомив, що працює у товаристві, однак відмовився назвати своє прізвище та ім`я, після чого поспішно покинув територію залізничного вокзалу; громадянин 2, що закликав людей скористатись послугами товариства, а саме здійснити поїздку за маршрутом м. Дрогобич м. Львів на транспортному засобі марки MERCEDES-BENZ 313 CDI реєстраційний номер НОМЕР_2 . Вищезазначена особа підтвердила, що це ТзОВ «Експрес-Таксі-2020» та запитувала потенційних пасажирів чи вони бронювали місця, однак в ході розмови з інспекторами праці відмовився називати своє прізвище та ім`я, а також поспішно покинув територію залізничного вокзалу разом з водієм вищезазначеного транспортного засобу; громадянин, що здійснював трудову функцію водія з метою перевезення пасажирів за маршрутом м. Львів м. Дрогобич на транспортному засобі MERCEDES-BENZ 316 CDI реєстраційний номер НОМЕР_3 в ході розмови з інспекторами праці назвався ОСОБА_5 та повідомив, що станом на 07.12.2020 жодних договорів стосовно працевлаштування не укладав; громадянин, що здійснював трудову функцію водія з метою перевезення пасажирів за маршрутом м. Львів м. Дрогобич на транспортному засобі MERCEDES-BENZ 316 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_4 , в ході розмови з інспекторами праці назвався ОСОБА_6 та повідомив, що станом на 10.12.2020 жодних договорів стосовно працевлаштування не укладав, однак того ж дня спілкувався з власником товариства, котрий зазначив, що 12.12.2020 з ним буде укладено договір. В ході проведення інспекційного відвідування посадовими особами Товариства на вимогу інспектора праці надано документи, ведення яких передбачено законодавством про працю, а саме: заяви працівників на роботу, а також інші документи, котрі подавали працівники при прийнятті на роботу, при дослідженні яких встановлено, що вищевказані особи у них відсутні.
Відповідач стверджує, що позивач 27.01.2021 отримав повідомлення про одержання документів, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень № 10791 та трекінгом відстежень Укрпошти (відправлення № 7900823242910). Постанова від 12.02.2021 № ЛВ26758/893/ПД/АВ/ФС винесена на 45-й день з дня одержання уповноваженою посадовою особою документів.
Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
20.04.2021 у підготовчому засіданні відкладено розгляд справи до 20.05.2021.
Позивач подав відповідь на відзив на позовну заяву.
20.05.2021 у підготовчому засіданні відкладено розгляд справи до 15.06.2021.
Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив.
15.06.2021 у підготовчому засідання оголошено перерву до 08.07.2021.
08.07.2021 протокольною ухвалою закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду на 09.09.2021.
09.09.2021 викликано в якості свідка головного державного інспектора ОСОБА_7 , оголошено перерву в судовому засіданні до 07.10.2021.
07.10.2021 у судовому засіданні допитано свідка головного державного інспектора ОСОБА_7 , яка підтвердила обставини, зафіксовані у акті інспекційного відвідування, досліджено докази, оголошено перерву в судовому засіданні до 16.11.2021.
16.11.2021 відкладено розгляд справи на 16.12.2021.
16.12.2021 оголошено перерву у судовому засіданні на 27.01.2022.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, представник відповідача проти позову заперечив з мотивів, зазначених у відзиві на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які мають значення для справи, заслухавши представника позивача та представника відповідача, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
30.11.2020 Головним управлінням Держпраці у Львівській області видано наказ №1548-П «Про проведення позапланового заходу зі здійснення інспекційного відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес-Таксі-2020»
30.11.202 Головним управлінням Держпраці у Львівській області на підставі наказу ГУ Держпраці у Львівській області від 30.11.2020 № 1548-П, п.п.2 п.5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 № 823 (зі змінами) видано направлення №1533 від 30.11.2020 на проведення інспекційного відвідування позивача у період з 30 листопада по 11 грудня 2020 року.
З 01.12.2020 по 11.12.2020 інспектором праці Кучмою Марією Ігорівною було проведено інспекційне відвідування у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Експрес-Таксі-2020».
За результатами інспекційного відвідування складено акт проведеного інспекційного відвідування № ЛВ26758/893/ПД/АВ від 11.12.2020. У ході інспекційного відвідування позивача встановлено порушення вимог ч.1 та ч.3 ст.24 КЗпП України і та ПКМУ №413 в частині фактичного допуску працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Під час інспекційного відвідування інспекторами праці зафіксовано за виконанням трудової функції:
особу, що закликала скористатись послугами товариства, а саме здійснити поїздку за маршрутом м. Львів м. Дрогобич на транспортному засобі марки MERCEDES-BENZ модельVITO 108 CDI, реєстраційний номер кузова НОМЕР_1 та назвався Левом (прізвище відмовився назвати). Водій транспортного засобу ОСОБА_3 працевлаштований у товаристві зазначив, що вищевказана особа є його співробітником;
особу, що здійснювала трудову функцію водія з метою перевезення пасажирів за маршрутом м. Львів м. Дрогобич на транспортному засобі марки MERCEDES-BENZ 313 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_2 , назвався Ярославом та зазначив, що працює з жовтня 2020 року, а напарником його є ОСОБА_4 ;
особу, що виконувала трудову функцію водія з метою перевезення пасажирів маршрутом м. Дрогобич м. Львів на транспортному засобі марки MERCEDES-BENZ 313 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_2 в ході розмови з інспекторами праці повідомив, що працює у товаристві, однак відмовився назвати своє прізвище та ім`я, після чого поспішно покинув територію залізничного вокзалу;
особу, що закликала людей скористатись послугами товариства, а саме здійснити поїздку за маршрутом м. Дрогобич м. Львів на транспортному засобі марки MERCEDES-BENZ 313 CDI реєстраційний номер НОМЕР_2 . Вищезазначена особа підтвердила, що це ТзОВ «Експрес-Таксі-2020» та запитувала потенційних пасажирів чи вони бронювали місця, однак в ході розмови з інспекторами праці відмовилась називати своє прізвище та ім`я, а також поспішно покинула територію залізничного вокзалу разом з водієм вищезазначеного транспортного засобу;
особу, що здійснювала трудову функцію водія з метою перевезення пасажирів за маршрутом м. Львів м. Дрогобич на транспортному засобі MERCEDES-BENZ 316 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_3 , в ході розмови з інспекторами праці назвався ОСОБА_5 та повідомив, що станом на 07.12.2020 жодних договорів стосовно працевлаштування не укладав;
особу, що здійснювала трудову функцію водія з метою перевезення пасажирів за маршрутом м. Львів м. Дрогобич на транспортному засобі MERCEDES-BENZ 316 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_4 , в ході розмови з інспекторами праці назвався - ОСОБА_6 та повідомив, що станом на 10.12.2020 жодних договорів стосовно працевлаштування не укладав, однак того ж дня спілкувався з власником товариства, котрий зазначив, що 12.12.2020 з ним буде укладено договір.
Враховуючи вищенаведене, встановлено фактичний допуск працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У зв`язку з виявленням порушень вимог ч.1, 3 ст.24 КЗпП України, ПКМУ №413, винесено припис № ЛВ26758/893/АВ/П від 11.12.2020 року.
12.02.2021 перший заступник начальника ГУ Держпраці у Львівській області виніс постанову про накладення штрафу уповноваженими особами №ЛВ26758/893/ПД/АВ/ФС. Згідно даної постанови на позивача за порушення ч.1 та ч.3 ст.24 КЗпП України, ПКМУ №413, накладено штраф у розмірі 300 000,00 грн.
Не погодившись із таким рішенням суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновків відповідача, і винесеного на підставі них спірного правового акта індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 року №877-V (далі - Закон №877-V).
Як зазначено в ст.1 Закону №877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Частиною 5 ст.2 Закону №877-V визначено, що заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
Згідно з ч.1 ст.259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відтак, спеціальною нормою КЗпП України передбачено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється центральним орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно п.1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96 (далі - Положення №96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Як передбачено пп.5 п.6 Положення №96 Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право: безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об`єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.
Відповідно до п.7 цього ж Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року №823 "Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю" затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок №823), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених, зокрема, Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
Згідно з п.16, 17 Порядку №823 за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю.
Акт складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою.
У відповідності до п.24 Порядку №823 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом, після розгляду зауважень об`єкта відвідування до нього (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування, за результатами якого вносить припис та вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.
Заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування (п.25 Порядку №823).
Так, ст.43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Згідно з ч.2 ст.2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
За визначенням, наведеним у ч.1 ст.21 КЗпП України, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Згідно ч.1 ст.23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.
Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Частиною 1 ст.24 КЗпП України встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.3 ст.24 КЗпП України).
Відповідно до ч.3 ст.24 КЗпП України Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" №413 від 17.06.2015 року (далі - Постанова №413).
За правилом, визначеним Постановою №413 повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою (крім повідомлення про прийняття на роботу члена виконавчого органу господарського товариства, керівника підприємства, установи, організації) до територіальних органів Державної податкової служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.
Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".
Як передбачено ч.1 ст.265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Відповідно до абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.
Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю, передбачених ч.2 ст.265 КЗпП України врегульовано Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року №509 (далі - Порядок № 509).
За приписами п.2 Порядку №509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).
Штрафи накладаються на підставі, зокрема, акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників.
Згідно з п.3 Порядку №509 справа про накладення штрафу розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.
Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
Пунктом 4 Порядку №509 передбачено, що під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.
За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.
Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінекономіки, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб`єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв`язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем 12.02.2021 року винесено постанову №ЛВ26758/893/ПД/АВ/ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами у розмірі 300 000,00 грн. у відповідності до абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України за порушення вимог ч.1 та ч.3 ст.24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" від 17.06.2015 року №413.
Аналізуючи наведені вище норми законодавства, суд враховує, що правовою підставою для винесення постанови про накладення штрафу на підставі абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України є, встановлення факту допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору. При цьому, такий факт допуску повинен бути належним чином зафіксований у акті інспекційного відвідування, згідно якого можуть бути накладені штрафи, та доведений належними доказами.
Відповідно до акта інспекційного відвідування від 11.12.2020 року № ЛВ26758/893/ПД/АВ за результатами вказаного заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю Головним управлінням Держпраці у Львівській області зроблено висновок про фактичний допуск шести (6) працівників ТОВ «Експрес-Таксі-2020» без укладення трудового договору оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Так, в ході інспекційного відвідування встановлено не працевлаштування позивачем шести працівників, які виконували трудову функцію у товаристві. Проте, інспектор праці не встановила прізвище, ім`я та по батькові усіх зазначених у акті перевірки осіб, не зафіксовано виконання ними безпосередньо трудової функції з надання послуг перевезення - що стосується водіїв, уповноваження інших осіб на рекламування чи залучення клієнтів для позивача. При цьому інспектор праці мав можливість залучити працівників поліції для встановлення осіб, які на переконання інспектора є працівниками позивача. При проведенні інспекційного відвідування не відбирались письмові пояснення опитаних осіб, відсутні будь які їх контактні дані.
Інспекційне відвідування проведено поверхнево, висновки акту не підтверджені належними доказами, порушення виявлені під час перевірки не підтверджуються матеріалами справи.
Інспектор праці ж під час проведення інспекційного відвідування не дослідив жодного документу, який міг би беззаперечно свідчити про наявність трудових відносин позивача із працівниками, зазначеними у акті перевірки.
З наданого Головним управлінням Держпраці у Львівській області відеозапису також не встановлено прямих ознак роботи вказаних осіб як найманих працівників ТОВ «Експрес-Таксі-2020».
Таким чином, відповідачем зроблено висновки про допуск позивачем до укладення трудового договору найманих працівників без дослідження первинних документів або будь-яких інших доказів, що підтверджують використання їх праці.
За сукупністю наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог ч.1 та ч.3 ст.24 КЗпП України, а відтак законність та обґрунтованість прийнятої постанови від 12.02.2021 року №ЛВ 26758/893/ПД/АВ/ФС про накладення штрафу, що не відповідає критеріям правомірності та обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, в контексті ч.2 ст.2 КАС України, а отже є протиправною та підлягає скасуванню.
Суд також зазначає, що постановою Дрогобицького міськрайонного суду від 18.02.2021 у справі № 442/519/21 провадження відносно директора ТзОВ «Експрес-Таксі 2020» ОСОБА_1 було закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 41 ч.3 КпАП України. Постанова набрала законної сили.
Таким чином, оскільки судовим рішенням, яке набрало законної сили закрито провадження, порушене за ч. 3 ст. 41 КУпАП через відсутність у діях директора ТзОВ «Експрес-Таксі 2020» ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, а, відтак, і відсутні підстави для винесення постанови на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, через відсутність самого порушення ч.ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України, Постанови Кабінету Міністрів України №413 від 17.06.2015.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних рішень.
Згідно ч.2 ст.6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Наведене дає підстави для висновку, що доводи у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши здобуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.
Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, оскільки позов підлягає до задоволення, то до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору за подання позову у розмірі 4500 грн. згідно квитанції № 0.0.2044713387.1 від 10.03.2021 та сплачена сума судового збору за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 681,00 грн. згідно квитанції № 0.0.2044716474.1 від 10.03.2021.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 14, 77, 90, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Львівській області від 12.02.2021 № ЛВ26758/893/ПД/АВ/ФС про накладення на ТОВ «Експрес-Таксі-2020» штрафу у розмірі 300000,00 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес-Таксі-2020» 4500 грн. судового збору за подання позову та 681,00 грн. судового збору за подання заяви про забезпечення позову.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VІ «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 04.02.2022.
Суддя Крутько О.В.
