open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

Справа № 192/1223/21

Провадження № 2/192/36/22

07 лютого 2022 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2022 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Тітової О.О.,

за участю секретаря - Тищенко Ю.В.,

пр. позивача (в режимі відеоконференції) - Гуртової Т.І. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Солоне Дніпропетровської області в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням технічних засобів адвоката Гуртової Т.І. в прядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ФОП ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення кошів,

встановив:

Позивач СПД-ФО ОСОБА_2 , через представника - адвоката Гуртову Т.І. 26 серпня 2021 року звернувся до Солонянського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_3 про стягнення кошів у розмірі 8044,44 доларів США.

В обґрунтування позову посилався на те, що відповідач ОСОБА_3 працював у ФОП ОСОБА_2 на посаді менеджера роздрібної торгівлі з 21.12.2017 на складі, що за адресою: АДРЕСА_1 . У грудні 2018 року за результатами проведеної інвентаризації виявлена нестача товару у кількості 299 од., після звірки по касі виявлена нестача коштів на суму 118176 грн. В пояснювальній від 20.12.2018 відповідач ОСОБА_3 визнав, що самовільно взяв з каси грошові кошти в сумі 118 176 грн. які зобов`язався повернути. Однак, відповідач продовжив привласнювати кошти та за результатами перевірки 13.03.2019 була виявлена нестача коштів по складу, яка в еквіваленті по курсу долара США склала 3954,26 доларів США. ОСОБА_3 знову пообіцяв роботодавцю ОСОБА_2 компенсувати розтрату коштів по складу в сумі 3954,26 доларів США та недостачу по касі в сумі 3691,81 доларів США. ОСОБА_3 написав розписку та зобов`язався повернути кошти в загальній сумі 7646,07 доларів США рівними частинами по 300 доларів США щомісячно. Відсотки були обумовлені в розмірі 1%. Відповідач кошти не повернув, просто зник, тому позивач вимушений звернутись до суду. Одночасно ФОП ОСОБА_2 подано заяву до правоохоронних органів про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 191 КПК України, однак правоохоронні органи не приймають належних заходів до ОСОБА_3 , тому позивач звертається в порядку цивільного судочинства за захистом своїх порушених прав. З посиланням на норми ст.130 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 202, 205, 625, 1048, 1166, 626, 628, 509 ЦК України просив стягнути з відповідача 8044,44 доларів США, які складаються з боргу по складу та недостачі по касі в загальній сумі 7646,07 доларів США, 3% річних за користування грошовими коштами в сумі 240,01 доларів США та 1% за користування коштами в сумі 158,36 доларів США.

Ухвалою суду від 19 жовтня 2021 року позовну заяву було залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 19 листопада 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судовому засіданні представник позивача - Гуртова Т.І. в режимі відеоконференції позовні вимоги підтримала повністю з підстав, викладених в позовній заяві та поясненнях наданих на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху. Зазначила, що правові підстави були визначені в позовній заяві та позов пред`явлено на підставі ст. 22 ЦК України, ст. 130 КЗпП України, оскільки відповідач був працівником ФОП ОСОБА_2 приймав, вів облік товару, облік каси, тобто здійснював організаційно-розпорядчі функції працюючи менеджером, однак привласнив кошти чим завдав збитків позивачу на загальну суму 8044,44 доларів США з урахуванням 3% річних та 1% визначеного розпискою. Зазначила, що відповідно до ст. 1048 ЦК України розписка відповідача не є договором позики, оскільки відповідач не позичав кошти у ФОП ОСОБА_2 , однак він визнав факт та зобов`язався погасити борг встановлений проведеними двома інвентаризаціями, на підставі ст.130 КЗпП України. Вважала вимоги доведеними, оскільки факт роботи відповідача, проведення інвентаризацій та сум боргу за їх результатами підтверджені письмовими доказами, зобов`язання відповідача повернути визначену інвентаризацією суму по 300 доларів США на місяць із зобов`язанням сплати 1% на суму залишку за боргом також підтверджені розпискою відповідача, однак зобов`язання відповідача не виконане, тому просила повністю задовольнити позовні вимоги. Додатково зазначила, що органами досудового розслідування не здійснено заходів до відшукання ОСОБА_4 та розслідування провадження за заявою позивача за ч.4 ст. 191 КК України.

Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання та через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, в судове засіданні не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав.

Відповідно до ст. 223 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу у відсутності належно повідомленого відповідача.

Суд, вислухавши представника позивача Гуртову Т.І. , дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні правовідносини.

Позивач зареєстрований фізичною особою - підприємцем 30.11.1998 року виконавчим комітетом Донецької міської ради, з 05.08.2014 є тимчасово переміщеною особою та мешкає у м.Харкові (а.с. 12,13).

Відповідач ОСОБА_3 відповідно заяви від 21.12.2017 наказом № 3-пр від 21.12.2017 року призначений на посаду менеджера роздрібної торгівлі з окладом 3200 грн. на місяць до ФОП ОСОБА_2 , що також відображено в трудовій книжці ОСОБА_3 НОМЕР_1 , запис під №3 (а.с. 17-18, 19-21).

Згідно акту проведення ревізії-інвентаризації на складі ФОП ОСОБА_2 м.Дніпро, складеного директором Вінницької філії Макогон І.П. , менеджером ОСОБА_6 , менеджером ОСОБА_3 21.12.18 проведена ревізія на складі ФОП ОСОБА_2 в м.Дніпро. В результаті чого виявлено невідповідність 108 позицій, що в кінцевому результаті показало нестачу 299 одиниць товару. До акту додається інвентаризаційний опис №21/12 на 8 стор. (а.с. 22).

Інвентаризаційний опис №21/12 на 21.12.2018 товарно-матеріальних цінностей підписаний головою комісії Макогон І.П. , членами комісії ОСОБА_3 , ОСОБА_7 (а.с.23-30).

21.12.2018 складено додаток №1 до Інвентаризаційного опису №21/12 підписаний головою комісії регіональним директором Макогон І.П., членами комісії менеджером з продажу ОСОБА_7 (а.с.31-35)

ОСОБА_3 20.12.2018 надано пояснювальну відповідно до якої з листопада до 20.12.18 він взяв самовільно з каси 118 176 гр. та винен в касу (а.с. 36).

ОСОБА_3 20.12.2018 надано розписку про відшкодування ФОП ОСОБА_2 недоїмку в касі в сумі 118176 грн. до 20.12.2020. У випадку зміни курсу долара зобов`язався виплатити курсову різницю (а.с. 37).

ФОП ОСОБА_2 складено акт недоїмки грошових коштів на 13.03.2019, який підписаний сторонами згідно якого недоїмка грошових коштів та збиток від діяльності ОСОБА_3 , менеджера ФОП ОСОБА_8 склала в еквіваленті 7 646,07 доларів США: недоїмка за складом 3594,26 дол. в т.ч. недоїмка по складу 5005,41 дол., ЗП грудень 2018 - 410,56 дол. надлишок по складу - 640,59 дол. Недоїмка грошових коштів на 13.03.2019 - 98 608,33 грн. що відповідає еквівалент - 3691,81 дол., в т.ч. недоїмка по касі 117276,22 грн., компенсація помилок доставки 1163,19 грн., сплачені аванси за період січ.-лют.2019р - 5150 грн., погашення: ЗП за січень 2019 - 10964,92 грн., погашення боргу 4.03.19 - 9950 грн., ЗП за лютий 2019 - 4066,16 грн. (а.с. 38).

ОСОБА_3 , як працівником Дніпровського філіалу ФОП ОСОБА_2 13.03.2019 надано розписку про відшкодування боргу ОСОБА_2 щомісячно в розмірі 300 доларів США по недоїмці по складу 3954,26 дол. США та по недоїмці по касі 3691,81 дол. США. Загальна сума боргу на 13.03.2019 7646,07 дол. США. Під 1% на залишок боргу (а.с. 39).

24 березня 2021 року представником СПД-ФО ОСОБА_2 - адвокатом Гуртовою Т.І. було складено та подано до ВП №4 ДРУП УНП в Дніпропетровській області заяву про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 191 КК України ОСОБА_3 , яка отримана 26.03.2021(а.с. 58-64). Витяг з ЄРДР не надано.

Представник позивача як на підставу позову посилалась на норми Кодексу законів про працю, що регулює трудові відносини працівників, зокрема ст.130 КЗпП, а також норми цивільного кодексу України щодо правочинів, зобов`язання, договору позики та відшкодування шкоди.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 грудня 2015 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює матеріальну відповідальність працівників за шкоду, заподіяну роботодавцю» поняття матеріальної відповідальності та категорія цивільно-майнової відповідальності не є тотожними.

Матеріальна відповідальність працівника є інститутом трудового права, а майнова відповідальність є цивільно-правовою категорією. У зв`язку з чим щодо шкоди, завданої роботодавцю працівником, норми цивільного законодавства не застосовуються.

Позивач, після залишення позовної заяви без руху, як на підставу позову посилався саме на положення ст.130 КЗпП України щодо стягнення з відповідача - ОСОБА_3 як працівника ФОП ОСОБА_2 завданої шкоди в розмірі 8044,44 доларів США.

Статтею 130 КЗпП України визначені загальні підстави і умови матеріальної відповідальності працівників.

Підставою настання матеріальної відповідальності працівників є трудове майнове правопорушення, тобто невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов`язків, в результаті чого підприємству, установі чи організації була завдана майнова шкода.

Трудові обов`язки працівника визначаються законодавством, трудовим договором, посадовою інструкцією, наказами керівника тощо.

Відповідно до ч.1 ст.130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

Відповідно до ч.2 ст.130 КЗпП України при покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Судом встановлено, що винними протиправними діями відповідача, як працівника ФОП ОСОБА_2 завдано шкоди позивачу, оскільки в результаті проведеної інвентаризації на складі встановлена нестача 299 одиниць товару.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення завданої шкоди в розмірі 8044,44 доларів США, яка складається з по недоїмки по складу 3954,26 дол. США, недоїмці по касі 3691,81 дол. США, 3% річних за користування грошовими коштами в сумі 240,01 доларів США та 1% за користування коштами в сумі 158,36 доларів США.

Враховуючи, що підставою пред`явлення позову є саме трудове майнове правопорушення ОСОБА_3 в результаті чого позивачу була завдана майнова шкода, правові підстави для стягнення 3% річних відповідно до положень ст. 625 ЦК України в сумі 240,01 доларів США та 1% за користування коштами визначених розпискою сумі 158,36 доларів США у суду відсутні.

Вирішуючи питання про матеріальну відповідальність за пряму дійсну шкоду, завдану відповідачем ОСОБА_3 суд виходить з такого.

Позивач просить стягнути з відповідача грошовий вираз недоїмки товару по складу та суму недоїмки по касі визначену в еквіваленті іноземної валюти - доларах США та посилається на практику Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 04.07.2018 року у справі №761/12665/14-ц. В зазначеній постанові від 04.07.2018 року у справі №761/12665/14-ц Велика Палата Верховного Суду виходила з визначеного судом характеру грошового зобов`язання та стягнення його саме в іноземній валюті.

В даній справі, враховуючи встановлені обставини, спір виник між працівником та роботодавцем.

Відповідач ОСОБА_3 був прийнятий на посаду менеджера роздрібної торгівлі з окладом 3200 грн. на місяць. Відомості щодо звільнення ОСОБА_3 матеріали справи не містять.

Враховуючи, що відповідальність ОСОБА_3 , як працівника ФОП ОСОБА_2 є інститутом саме трудового права, застосування в даному спорі положень про зобов`язання є безпідставним.

Відповідно до ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до вимог статті 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Законом України «Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей» № 217/95-ВР від 06.06.1995 та Порядком визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженим Постановою КМУ від 22.01.1996 №116 визначений особливий порядок обчислення розміру спричиненої шкоди.

Як зазначено представником позивача, позивач здійснює підприємницьку діяльність з продажу запасних частин до транспортних засобів, отже підстави застосувати особливий порядок обчислення розміру шкоди у зв`язку з нестачею матеріальних цінностей та грошових коштів в іноземній валюті у суду відсутні.

Розмір заподіяної шкоди має визначатись за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей.

Вимоги позивача щодо визначення матеріальної відповідальності ОСОБА_3 у іноземній валюті не ґрунтуються на законі.

Матеріали справи містять відомості додатку №1 до Інвентаризаційного опису №21/12 від 21.12.2018 згідно якого грошовий вираз нестачі 299 одиниць товару виявлених під час ревізії на складі, становить 125420,45 грн., а згідно пояснювальної ОСОБА_3 взяв самовільно з каси суму 118176 грн.

Разом з цим, 13.03.2019 сторонами складено акт недоїмки грошових коштів, які враховують недоїмку по складу та недоїмку грошових коштів, загальна сума недоїмки визначена в іноземній валюті - доларах США. Зазначений акт містить відомості щодо заробітної плати відповідача, проведених розрахунках як в національній валюті - гривні, так і в іноземній валюті.

Представник позивача в судовому засіданні посилалась на те, що зазначений акт від 13.03.2019 було складено у зв`язку з повторною інвентаризацією, та саме виходячи із встановлених даним актом обставин проведено розрахунок вимог позивача, однак доказів на підтвердження повторного проведення інвентаризації та її результатів матеріали справи не містять.

Визначена в акті від 13.03.2019 недоїмка по складу в еквіваленті 3954,26 дол. не підтверджена інвентаризаційним описом чи будь-яким іншим документом з якого можливо встановити кількісний та вартісний вираз матеріальних цінностей відсутніх на складі станом на дату складення акту. Недоїмка грошових коштів в акті від 13.03.2019 визначена з суми 117276,22 грн., тобто відмінної від розписки від 20.12.2018 суми - 118176 грн., яку ОСОБА_3 самовільно взяв з каси.

Разом з цим суд погоджується з доводами позовної заяви, що відповідач ОСОБА_3 будучи працівником ФОП ОСОБА_2 неналежно виконував покладені на нього трудові обов`язки, в результаті чого позивачу була завдана майнова шкода, тому відповідач ОСОБА_3 має нести відповідальність, передбачену КЗпП України.

Чинний КЗпП України передбачає два види матеріальної відповідальності працівників: обмежену (статті 132, 133 КЗпП) й повну (стаття 134 КЗпП).

Основним видом є обмежена матеріальна відповідальність працівників.

Позивачем не наведено жодної підстави для застосування до правовідносин сторін положень ст.134 КЗпП України та повної матеріальної відповідальності ОСОБА_3 .

Статтею 132 КЗпП України передбачено, що за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.

Відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 Порядку обчислення середньої заробітної плати (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року № 348) середній місячний заробіток, розраховується виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують вирішенню судом справи про відшкодування шкоди, або за фактично відпрацьований час, якщо працівник пропрацював менше двох місяців, а в разі, коли працівник останні місяці перед вирішенням справи не працював або справа вирішується після його звільнення - виходячи з виплат за попередні два місяці роботи на зазначеному підприємстві (в установі, організації).

Виходячи зі змісту ст. 132 КЗпП України якщо шкода, що заподіяна працівником підприємству, перевищує середній місячний заробіток працівника, з останнього стягується лише сума, що дорівнює середньому місячному заробітку, а решта шкоди працівником не покривається. Однак така межа матеріальної відповідальності не розповсюджується на працівників, що є посадовими особами, та діє тільки в тому випадку, якщо працівник притягується до матеріальної відповідальності за одне правопорушення. Якщо ж працівник притягується до матеріальної відповідальності за кількома правопорушеннями, то й загальна межа його відповідальності буде дорівнювати середньому місячному заробітку за кілька місяців.

Відповідно до ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК випадках. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем суду не надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 є посадовою особою ФОП ОСОБА_2 у зв`язку з чим має відповідати за завдану шкоду в більшому ніж його середній місячний заробіток розмірі, розмір середнього місячного заробітку відповідача ОСОБА_3 не зазначений, як не зазначена і кількість правопорушень, вчинених відповідачем ОСОБА_3 у зв`язку з чим він має бути притягнутий до матеріальної відповідальності.

Таким чином, заявлені позовні вимоги не підтверджені належними та допустимими доказами.

Крім того, відповідно до вимог ч.3 ст.233 КЗпП України для звернення власника до суду в питаннях стягнення з працівника завданої матеріальної шкоди, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 грудня 2015 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює матеріальну відповідальність працівників за шкоду, заподіяну роботодавцю» поняття позовної давності законодавцем в КЗпП не використовується, оскільки КЗпП визначає строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, які не ставляться в залежність від заяви сторони у спорі.

Враховуючи, що про завдану шкоду позивач дізнався в березні 2019 року, а до суду звернувся лише в серпні 2021 року, тобто після закінчення строку, визначеного ст.233 КЗпП України, відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати завдану ним, як працівником шкоду.

За таких обставин, враховуючи, що право на визначення предмету та підстав позову надано позивачу, який зобов`язаний довести свої вимоги, суд в повному обсязі відмовляє в позові за безпідставністю.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України у зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-80, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів у сумі 8044 (вісім тисяч сорок чотири долари) 44 (сорок чотири центи) США - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 07.02.2022.

Позивач - фізична особа - підприємець ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_3 .

Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .

Суддя О.О. Тітова

Джерело: ЄДРСР 103057848
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку