Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
27.01.2022Справа № 910/12217/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" в інтересах юридичної особи Дочірнього підприємства "Чорноморнафтогазінвест" Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"
до директора Дочірнього підприємства "Чорноморнафтогазінвест" Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" ОСОБА_2, повноваження якого припинені
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1
про стягнення 235752,05 грн збитків, заподіяних юридичній особі діями її посадовими особами
представники учасників процесу:
від АТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз": Варданян А.А.
від ОСОБА_2 : ОСОБА_2., Тур В.А.
від ОСОБА_1 : Тур В.А.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
У вересні 2019 року Акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" в інтересах юридичної особи - Дочірнього підприємства "Чорноморнафтогазінвест" Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до директора Дочірнього підприємства "Чорноморнафтогазінвест" Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" ОСОБА_2, повноваження якого припинені, про стягнення 235 752,05 грн. збитків, заподіяних юридичній особі діями її посадової особи.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 13.09.2019, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2019, на підставі пункту 1 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України відмовив у відкритті провадження, оскільки позов не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Цією ж ухвалою роз`яснено позивачу про те, що спір віднесено до вирішення судами загальної юрисдикції.
Велика Палата Верховного Суду постановою від 14.04.2020 (провадження № 12-24гс20) відмовила у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" про повернення справи №910/12217/19 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду; касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" задовольнила; ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.09.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2019 у справі №910/12217/19 скасувала; справу №910/12217/19 направила до господарського суду першої інстанції для продовження розгляду.
У результаті повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв`язку із перебуванням судді Карабань Я.А. у відпустці, матеріали справи №910/12217/19 передано для розгляду судді Турчину С. О.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 01.06.2020 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, розгляд справи постановив здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 23.06.2020.
22.06.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позов.
06.07.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи заяви свідка - ОСОБА_1
08.07.2020 через канцелярію суду від АТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" надійшла відповідь на відзив.
09.07.2020 через канцелярію суду від АТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" надійшло клопотання про призначення експертизи.
У підготовчому засіданні 09.07.2020 суд відклав розгляд заяви позивача про призначення експертизи.
Протокольною ухвалою від 09.07.2020 суд зобов`язав позивача надати відповіді на питання відповідача у порядку ст. 90 ГПК України, на підставі ст.177 ГПК України продовжив підготовче провадження на 30 днів та відклав підготовче судове засідання на 28.07.2020.
15.07.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
28.07.2020 через канцелярію суду від АТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" надійшло клопотання про призначення експертизи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2020 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , призначено у справі судову економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, провадження у справі №910/12217/19 зупинено на час проведення судової експертизи.
11.03.2021 через відділ діловодства суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи №910/12217/19 та висновок експертів №22856/20-72/6529/6530/21-72 від 26.02.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2021 поновлено провадження у справі № 910/12217/19, призначено підготовче судове засідання на 15.04.2021.
09.04.2021 через відділ діловодства суду від АТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" надійшла заява про призначення у справі № 910/12217/19 повторної судової економічної експертизи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2021 призначено у справі №910/12217/19 повторну судову економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, провадження у справі №910/12217/19 зупинено на час проведення судової експертизи.
06.07.2021 через відділ діловодства суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшов лист вих.№17474/21-71 від 01.07.2021 про погодження строків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2021 поновлено провадження у справі № 910/12217/19; надано згоду на проведення судової експертизи у справі №910/12217/19 у строк понад 90 календарних днів; зупинено провадження у справі №910/12217/19.
09.09.2021 через відділ діловодства суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшли матеріали справи №910/12217/19 разом із висновком експертів за вих.№17474/21-71/27525-27528/21-71 від 06.09.2021 результатами проведення повторної комісійної судової економічної експертизи у господарській справі №910/12217/19.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2021 поновлено провадження у справі № 910/12217/19, призначено підготовче судове засідання у справі № 910/12217/19 на 07.10.2021.
Протокольною ухвалою від 07.10.2021 відкладено підготовче судове засідання на 04.11.2021.
18.10.2021 через відділ діловодства суду від АТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" надійшло клопотання про призначення експертизи.
22.10.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява свідка, за підписом представника позивача ОСОБА_3 .
У судовому засіданні 04.11.2021, розглянувши клопотання АТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" про призначення експертизи, суд встановив, що заявником не наведено обґрунтованих обставин, з якими процесуальним законом передбачено наявність підстав для призначення повторної експертизи, та враховуючи, що висновок експерта не викликає у суду сумнівів у його правильності, суд відмовив у задоволенні зазначеного клопотання, про що судом постановлено протокольну ухвалу від 04.11.2021.
Протокольною ухвалою від 04.11.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.12.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2021 відкладено судове засідання по суті у справі №910/12217/19 на 15.12.2021. Також зазначеною ухвалою постановлено викликати в якості свідка для допиту у судове засідання по суті у справі №910/12217/19 представника Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" в інтересах юридичної особи Дочірнього підприємства "Чорноморнафтогазінвест" Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" ОСОБА_3 та попереджено ОСОБА_3 про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.
У призначене на 15.12.2021 судове засідання з розгляду справи по суті прибув свідок ОСОБА_3 , який був допитаний судом відносно обставин, викладених у заяві свідка від 21.10.2021.
У судовому засіданні 15.12.2021 суд заслухав вступні слова присутніх у судовому засіданні представників позивача, відповідача та третьої особи.
Представник позивача в судовому засіданні 15.12.2021 надав пояснення по суті позовних вимог, підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити повністю.
Представник відповідача та третьої особи у судовому засіданні 15.12.2021 надав пояснення по суті заперечень на позов, заперечив проти задоволення позову.
У засіданні суду 15.12.2021 здійснено дослідження доказів, поданих учасниками спору.
Протокольною ухвалою від 15.12.2021 оголошено перерву у судовому засіданні по суті до 27.01.2022.
У судовому засіданні 27.01.2022 суд продовжив розгляд справи по суті.
У судовому засіданні 27.01.2022 представник АТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.
Суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання представника АТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" про відкладення розгляду справи з підстав його необґрунтованості.
Суд продовжив з`ясування обставин та дослідження доказів, заслухав заключні слова представників учасників справи на стадії судових дебатів.
Представник АТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити повністю.
Представник відповідача проти позову заперечив.
Представник третьої особи проти позову заперечив.
У судовому засіданні 27.01.2022 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
Обґрунтовуючи позовні вимоги АТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" посилається на наступні обставини:
ДП "Чорноморнафтогазінвест" було створене 18 листопада 2009 року рішенням загальних зборів АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз".
ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" та ОСОБА_2. уклали 01 жовтня 2012 року трудовий договір.
Згідно із наказом ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" № 35-к від 08 вересня 2014 року ОСОБА_2 переведено з посади заступника начальника відділу зовнішніх зв`язків апарату управління на посаду радника голови правління відділу економіки та фінансів апарату управління ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз".
Протягом 2016-2018 років посадові обов`язки головного бухгалтера ДП "Чорноморнафтогазінвест" виконував ОСОБА_1 за сумісництвом (наказ №1/04-к від 31.03.2016). Основним місцем роботи ОСОБА_1 була посада головного бухгалтера ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз".
Згідно із наказом ДП "Чорноморнафтогазінвест" від 13.11.2018 №1-К ОСОБА_1 звільнено з посади головного бухгалтера ДП "Чорноморнафтогазінвест".
На підставі службового розслідування, проведеного відповідно до положень підпункту 9.6.1 Статуту ДП "Чорноморнафтогазінвест" у 2018 році, було встановлено факти незаконного нарахування та виплати заробітної плати за період 2016-2018 років: ОСОБА_2 в розмірі 134415,00 грн та ОСОБА_1 в розмірі 101337,05 грн, разом 235752,02 грн.
Відповідно до обліку операцій з виплати Дочірнім підприємством "Чорноморнафтогазінвест" заробітної плати на користь директора підприємства ОСОБА_2 , повноваження якого припинені, з грудня 2016 року по березень 2017 року здійснено виплату заробітної плати сумі 16905,00 грн; на користь головного бухгалтера ОСОБА_1 , повноваження якого припинені, з грудня 2016 року по березень 2017 року - 11270,00 грн.
АТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" зазначає, що ДП "Чорноморнафтогазінвест" протягом 2016-2018 років статутної діяльності не здійснювало (через обставини непереборної сили - збройну агресію Російської Федерації), активів власних не мало, за весь період роботи директором було видано лише 18 наказів, більшість з яких не пов`язана з управлінням господарською діяльністю підприємства, а стосується питань роботи з персоналом.
У відповідності до обліку робочого часу за основним місцем роботи ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у період з 2016 по 2018 рік установлено повний робочий день з 08:30 по 17:30 (40 годин на тиждень / 8 годин на день), тоді як у цей же період у табелі обліку використання робочого часу в ДП "Чорноморнафтогазінвест" ними внесено інформацію про виконання роботи за сумісництвом упродовж 4 годин кожного робочого дня. АТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" зазначає, що порівняльний аналіз документів (табелів) з обліку робочого часу, що знаходяться у ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" та ДП "Чорноморнафтогазінвест", свідчать про те, що тривалість робочого часу ОСОБА_2 і ОСОБА_1 становила 12 годин на день, у зв`язку з чим їх робочий день ОСОБА_2 та ОСОБА_1 повинен був тривати понаднормові показники, з 08 год. 30 хв. до 21 год. 30 хв.
Однак, накази директора ДП "Чорноморнафтогазінвест" ОСОБА_2. про визначення власного робочого місця, а також про визначення робочого головному бухгалтеру ДП "Чорноморнафтогазінвест" ОСОБА_1 відсутній. Директором ДП "Чорноморнафтогазінвест" не визначено будь-яким розпорядчим актом ДП "Чорноморнафтогазінвест" правила внутрішнього трудового розпорядку. Наведене, на думку АТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" свідчить про те, що документи (табелі) з обліку робочого часу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що знаходяться у ДП "Чорноморнафтогазінвест", мають ознаки службового підроблення, оскільки ОСОБА_2. та ОСОБА_1 з 08 год. 30 хв. до 17 год. 30 хв. у робочі дні виконували трудові обов`язки за основним місцем роботи, у Державному акціонерному товаристві "Чорноморнафтогаз", у зв`язку з чим, отримували заробітну плату в повному обсязі.
Посилаючись на наведені обставини, оскільки за результатами службового розслідування встановлений факт незаконного нарахування директором ДП "Чорноморнафтогазінвест" ОСОБА_2 на власну користь, а також нарахування на користь головного бухгалтера ДП "Чорноморнафтогазінвест" ОСОБА_1 грошових коштів у загальній сумі 235752,05 грн, АТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" вказує, що вказана сума нарахувань є збитками ДП "Чорноморнафтогазінвест". На підставі положень ст.22, ч.3 ст.92, ст.1166 Цивільного кодексу України, ст.89 Господарського кодексу України ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" в інтересах ДП "Чорноморнафтогазінвест" просить стягнути з колишнього директора ДП "Чорноморнафтогазінвест" ОСОБА_2 збитки, завдані ним ДП "Чорноморнафтогазінвест" у розмірі 235752,05 грн.
Відповідач, заперечуючи позовні вимоги посилається, зокрема, на наступні обставини:
за роботу в ДП "Чорноморнафтогазінвест" відповідач як директор ДП "Чорноморнафтогазінвест" та головний бухгалтер ДП "Чорноморнафтогазінвест" ОСОБА_1 дійсно отримували заробітну плату, оскільки поняття "нарахування" та "виплата" заробітної плати не є тотожними; виплата заробітної плати здійснена частково;
на час укладення трудового договору ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" було відомо про графік та тривалість робочого дня директора на підприємстві, та ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" визнавало можливість виконання відповідачем обов`язків директора у вільний від основної роботи час;
при визначеній відповідачу та ОСОБА_1 системі оплати праці, величина посадового окладу не була поставлена в залежність від того чи здійснює підприємство господарську діяльність, її результатів, обсягу та якості виконання покладених на нас трудових обов`язків;
фінансовий звіт та баланс ДП "Чорноморнафтогазінвест" розглядався і схвалювався на засіданнях керівних органів ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз", в тому числі правлінням та дирекцією, а також затверджувався одноосібним акціонером цього товариства - Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"; у зазначених документах, зокрема, вказано про зменшення активів підприємства за рахунок виплати заробітної плати і податків, що складало основну частку валових витрат;
складання і подання звітності входить до посадових обов`язків директора і головного бухгалтера підприємства;
робоче місце для виконання роботи відповідачем та головним бухгалтером за сумісництвом ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" не було визначено, а відтак відповідач вважав за можливе використовувати для виконання роботи за сумісництвом визначене йому робоче місце для роботи за основним договором;
чинним законодавством не передбачено, що робота за сумісництвом має виконуватись безперервно, єдиною вимогою є її виконання у вільний від основної роботи час;
призначення за сумісництвом не звільняє керівника підприємства від обов`язку нараховувати заробітну плату, сплачувати ЄСВ, військовий збір та подавати звітність;
надані АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" табелі робочого часу навпаки підтверджують виконану директором і головним бухгалтером роботу за сумісництвом протягом облікованого в них часу.
до звільнення відповідача та ОСОБА_1 з роботи за основним трудовим договором та трудовим договором про роботу за сумісництвом жодних претензій щодо виконання останніми посадових обов`язків, отримання заробітної плати за виконану ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , як сумісниками, роботу не пред`являлось, жодних питань з приводу обліку робочого часу не виникало.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.
Спір у справі стосується питання відшкодування збитків, завданих незаконним нарахуванням у період з грудня 2016 року по вересень 2018 року заробітної плати ОСОБА_2 як директором ДП "Чорноморнафтогазінвест" на власну користь та на користь головного бухгалтера ДП "Чорноморнафтогазінвест" ОСОБА_1 за позовом АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз", якому належить володіє 100% статутного капіталу ДП "Чорноморнафтогазінвест".
Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
Згідно із п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способами захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Аналогічні норми містяться також в статті 20 Господарського кодексу України, якою встановлено, що кожний суб`єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування збитків.
Застосування цього способу захисту визначається положенням ст. 22 ЦК і проводиться як у договірних зобов`язаннях (ст. 611 ЦК), так і в позадоговірних зобов`язаннях (гл. 82 ЦК), якщо порушенням цивільного права особи їй завдано майнову шкоду, призведено до збитків.
Згідно з положеннями статей 92, 97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи, до яких відносяться загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.
Частиною п`ятою статті 65 Господарського кодексу України визначено, що керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.
Як підтверджено матеріалами справи, у період з 01.10.2012 по 16.11.2018 ОСОБА_2. був директора ДП "Чорноморнафтогазінвест".
Відповідно до частини другої статті 89 Господарського кодексу України посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані:
діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями;
діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства;
діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію;
бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків;
іншими винними діями посадової особи.
Отже, ст. 89 ГК України передбачено відповідальність посадових осіб юридичної особи, в тому числі її керівника, якщо він діяв всупереч інтересам цієї особи.
За змістом положень статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Із аналізу вищенаведених норм вбачається, що однією з підстав виникнення зобов`язання є заподіяння шкоди (збитків) іншій особі, а для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків (шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками (шкодою); наявності вини особи, яка заподіяла збитки (шкоду). За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому, відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до частини 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно зі статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов`язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема у вигляді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності).
Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).
Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Судова практика щодо вирішення питання про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями посадової особи такої юридичної особи є усталеною. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки; збитків (шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками (шкодою); наявності вини особи, яка заподіяла збитки (шкоду). За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі №910/20261/16 від 26.11.2019, постанови Верховного Суду у справах №923/1315/16 від 04.09.2018, №910/2018/17 від 04.04.2018, №910/5100/19 від 07.05.2020, №910/21493/17 від 04.12.2018, №914/1619/18 від 27.08.2019, №904/982/19 від 24.02.2021).
При цьому, саме на позивача покладено обов`язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв`язку між порушенням зобов`язання та шкодою.
Враховуючи наведені вище норми законодавства, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оцінивши доводи, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, судом встановлено наступне.
Особою, яка відповідала за організацію обліку та звітності у ДП "Чорноморнафтогазінвест", визначала форму і систему оплати праці працівників підприємства, у спірний період був директор ДП "Чорноморнафтогазінвест", ОСОБА_2 .
Як зазначалось судом вище у період з грудня 2016 року по вересень 2018 року у ДП "Чорноморнафтогазінвест" здійснено нарахування заробітної плати на користь директора (повноваження якого припинені) ОСОБА_2 у сумі 134415,00 грн та нарахування заробітної плати на користь головного бухгалтера підприємства ОСОБА_1 у сумі 101337,05 грн.
Відповідно до Статуту ДП "Чорноморнафтогазінвест" та трудового договору від 01.10.2012 директор ДП "Чорноморнафтогазінвест", окрім іншого, здійснює керівництво діяльністю Підприємством, організовує його господарську діяльність, ведення обліку та звітності (п.п. 9.8.1 п.9.8); видає накази, розпорядження, підписує від імені підприємства документи (п.п. 9.8.2 п.9.8); затверджує штатний розпис (розклад) підприємства (п.п. 9.8.11 п.9.8, пп. 2.2.9. п.2.9. договору); визначає форму і систему оплати праці працівників підприємства, визначає режим роботи та час відпочинку персоналу з урахуванням вимог чинного законодавства та колективного договору (п.п. 9.8.15 п.9.8, пп. 2.2.14. п.2.9. договору); забезпечує ведення обліку результатів роботи, оперативний, бухгалтерський і статистичний облік (пп. 2.3.20 п.2.3 договору).
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Відповідно до частини другої статті 2 КЗпП України, працівник реалізує своє право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі чи організації, або з фізичною особою.
Згідно з ч. 4 ст. 65 ГК України у разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов`язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін.
Відповідно до ч.7 ст. 65 ГК України на всіх підприємствах, які використовують найману працю, між власником або уповноваженим ним органом і трудовим колективом або уповноваженим ним органом повинен укладатися колективний договір, яким регулюються виробничі, трудові та соціальні відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства. Вимоги до змісту і порядок укладення колективних договорів визначаються законодавством про колективні договори.
Стаття 21 КЗпП України (у редакції, чинній станом жовтень 2012 року) визначає трудовий договір як угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Відповідно до вимог статті 24 КЗпП України (у редакції, чинній станом жовтень 2012 року) трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.
У відповідності до п.3.1. трудового договору від 01.10.2012, укладеного із ОСОБА_2 за виконання обов`язків, передбачених цим трудовим договором, керівнику нараховується заробітна плата за рахунок коштів дочірнього підприємства, виходячи із встановленого керівнику посадового окладу у розмірі 6000,00 грн на місяць за фактично відпрацьований час за сумісництвом.
Виплата заробітної плати за фактично відпрацьований час та інших видів виплат здійснюється в порядку та в строки, визначені колективним договором дочірнього підприємства або наказом по підприємству згідно чинного законодавства (п.3.4. договору).
Згідно із ст.1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
У відповідності до ч.2 ст.30 Закону України "Про оплату праці" роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості (ч.6 ст.24 Закону України "Про оплату праці").
Відповідно до ч.1, 2 ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.
Згідно з вимогами статті 22 Закону України "Про оплату праці", частини четвертої статті 97 КЗпП України власник підприємства або уповноважений ним орган чи фізична особа-роботодавець не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Виходячи з наведених норм законодавства, нарахована заробітна плата підлягає виплаті у встановлені законом строки.
Згідно із матеріалами справи відповідно до наказу ДП "Чорноморнафтогазінвест" від 31.03.2016 ОСОБА_1 прийнято на посаду головного бухгалтера ДП "Чорноморнафтогазінвест" за сумісництвом.
Відповідно до штатного розпису ДП "Чорноморнафтогазінвест" від 02.01.2013 розмір місячних посадових окладів директора 12000,00 грн, головного бухгалтера - 80000,00 грн.
За поясненнями АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" та згідно із оборотно-сальдова відомість по рахунку №661 за листопад 2015р. - грудень 2018р. ДП "Чорноморнафтогазінвест" на користь ОСОБА_2 за грудень 2016 року по вересень 2018 року нараховано 134415,00 грн (за грудень 2016 року - 8415,00 грн, за січень 2017 року по вересень 2018 року - по 6000,00 грн); на користь ОСОБА_1 за грудень 2016 року по жовтень 2018 року нараховано 101337,05 грн (за грудень 2016 року - 5610,00 грн, за січень 2017 року по вересень 2018 року - по 4000,00 грн, за жовтень 2018 року - 11727,05 грн).
Відповідно до обліку операцій з виплати Дочірнім підприємством "Чорноморнафтогазінвест" заробітної плати на користь директора підприємства ОСОБА_2, повноваження якого припинені, з грудня 2016 року по березень 2017 року здійснено виплату заробітної плати сумі 16905,00 грн; на користь головного бухгалтера ОСОБА_1, повноваження якого припинені, з грудня 2016 року по березень 2017 року - 11270,00 грн.
Відповідно до ст.102-1 КЗпП України працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу. Умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі ст. 102-1 КЗпП працівники, які працюють за сумісництвом (виконують крім основної у вільний від неї час і іншу роботу на умовах трудового договору в того самого чи іншого роботодавця), одержують заробітну плату за фактично виконану роботу без обмеження її певним розміром. Сумісники мають право на оплату фактично виконаної роботи й тоді, коли було порушено встановлені для певної категорії працівників обмеження для роботи за сумісництвом. Такі порушення за певних умов можуть бути підставою для припинення трудового договору за сумісництвом. Визначені Кабінетом Міністрів України відповідно до ст.102-1 КЗпП умови роботи за сумісництвом, у тому числі щодо її тривалості, яка протягом місяця не повинна перевищувати половину місячної норми робочого часу, поширюються лише на працівників державних підприємств, установ і організацій (п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 р. № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці").
Тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу. Оплата праці сумісників провадиться за фактично виконану роботу (п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.1993 № 245 "Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій").
Виходячи із наведених вище приписів законодавства, працівники, які працюють за сумісництвом одержують заробітну плату за фактично виконану роботу. Пiд фактично виконаною роботою слiд вважати роботу, виконання якої вiдображено у вiдрядному нарядi, або роботу, виконання якої зафiксовано в табелi облiку робочого часу.
АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" надано у матеріали справи табелі обліку робочого часу Дочірнього підприємства "Чорноморнафтогазінвест" за період з березня 2017 року по листопад 2018 року.
На виконання ухвали суду від 15.04.2021 АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" у клопотанні від 03.06.2021 зазначено про відсутність табелів обліку робочого часу ДП "Чорноморнафтогазінвест" за період з листопада 2015 року по грудень 2016 року.
З метою повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи, оскільки для об`єктивного та правильного вирішення спору необхідним є встановлення обставин щодо обґрунтованості нарахування та виплати заробітної плати директору ДП "Чорноморнафтогазінвест" ОСОБА_2 та головному бухгалтеру ОСОБА_1 ухвалою від 15.04.2021 Господарського суду міста Києва було призначено повторну судову економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.
На вирішення експерту поставлено наступні питання:
- чи є документально обґрунтованим відображення в обліку операцій та чи відповідає Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" з урахуванням положень ч.7 ст.65 Господарського кодексу України нарахування та виплата Дочірнім підприємством "Чорноморнафтогазінвест" з листопада 2015 року по листопад 2018 року грошових коштів на користь директора підприємства ОСОБА_2 та головного бухгалтера ОСОБА_1, повноваження яких припинені?
- чи є достовірним облік робочого часу директора Дочірнього підприємства "Чорноморнафтогазінвест" ОСОБА_2 та головного бухгалтера ОСОБА_1, повноваження яких припинені, у період з листопада 2015 року по листопад 2018 року?
09.09.2021 до суду разом з матеріалами справи надійшов висновок вих.№17474/21-71/27525-27528/21-71 від 06.09.2021 експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, складений за результатами проведення повторної комісійної судової економічної експертизи у справі №910/12217/19.
Відповідно до висновку вих.№17474/21-71/27525-27528/21-71 від 06.09.2021 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, за результатами дослідження в межах документів, наданих для проведення первинної експертизи, відображення в обліку операцій з нарахування Дочірнім підприємством "Чорноморнафтогазінвест" заробітної плати на користь директора підприємства ОСОБА_2 та головного бухгалтера ОСОБА_1, повноваження яких припинені, з січня 2018 року по листопад 2018 року, є документально обґрунтованим та відповідає Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" з урахуванням положень ч. 7 ст. 65 Господарського кодексу України.
Відображення в обліку операцій з виплати Дочірнім підприємством "Чорноморнафтогазінвест" заробітної плати на користь: директора підприємства ОСОБА_2, повноваження якого припинені, з грудня 2016 року по березень 2017 року в сумі 16905,00 грн; головного бухгалтера ОСОБА_1, повноваження якого припинені, з грудня 2016 року по березень 2017 року в сумі 11270,00 грн є документально обґрунтованим та відповідає Закону України " Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" з урахуванням положень ч.7 ст.65 Господарського кодексу України.
Підтвердити або спростувати чи є документально обґрунтованим відображення в обліку операцій та чи відповідає Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" з урахуванням положень ч. 7 ст. 65 Господарського кодексу України нарахування Дочірнім підприємством "Чорноморнафтогазінвест" з листопада 2015 року по грудень 2017 року грошових коштів на користь директора підприємства ОСОБА_2 та головного бухгалтера ОСОБА_1, повноваження яких припинені, не видається за можливе з причин, наведених в дослідницькій частині, а саме у зв`язку із не наданням на дослідження первинних документів обліку використання робочого часу по ДП "Чорноморнафтогазінвест" за вищевказаний період.
За результатами дослідження в межах документів, наданих для проведення повторної експертизи, відображення в обліку операцій з нарахування Дочірнім підприємством "Чорноморнафтогазінвест" заробітної плати на користь директора підприємства ОСОБА_2 та головного бухгалтера ОСОБА_1, повноваження яких припинені, з березня 2017 року по листопад 2018 року, є документально обґрунтованим та відповідає Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" з урахуванням положень ч. 7 ст. 65 Господарського кодексу України.
Відображення в обліку операцій з виплати Дочірнім підприємством "Чорноморнафтогазінвест" заробітної плати на користь: директора підприємства ОСОБА_2, повноваження якого припинені, з грудня 2016 року по березень 2017 року в сумі 16905,00 грн; головного бухгалтера ОСОБА_1, повноваження якого припинені, з грудня 2016 року по березень 2017 року в сумі 11270,00 грн є документально обґрунтованим та відповідає Закону України " Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" з урахуванням положень ч.7 ст.65 Господарського кодексу України.
Підтвердити або спростувати чи є документально обґрунтованим відображення в обліку операцій та чи відповідає Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" з урахуванням положень ч. 7 ст. 65 Господарського кодексу України нарахування Дочірнім підприємством "Чорноморнафтогазінвест" з листопада 2015 року по лютий 2017 року грошових коштів на користь директора підприємства ОСОБА_2 та головного бухгалтера ОСОБА_1, повноваження яких припинені, не видається за можливе з причин, наведених в дослідницькій частині, а саме: у зв`язку із не наданням на дослідження первинних документів обліку використання робочого часу по ДП "Чорноморнафтогазінвест" за вищевказаний період.
Щодо другого питання поставленого на вирішення первинної та повторної експертизи, експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України зазначено, що питання: "чи є достовірним облік робочого часу директора Дочірнього підприємства "Чорноморнафтогазінвест" ОСОБА_2 та головного бухгалтера ОСОБА_1, повноваження яких припинені, у період з листопада 2015 року по листопад 2018 року?" потребує надання оцінки діям посадових осіб Дочірнього підприємства "Чорноморнафтогазінвест" вирішення якого не належить до компетенції судових експертів-економістів.
Оцінюючи наданий до матеріалів справи висновок Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України судом прийнято до уваги, що згідно ст.1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об`єктивності і повноти дослідження (ст.3 Закону України "Про судову експертизу").
Зі змісту ст.4 Закону України "Про судову експертизу" полягає, що незалежність судового експерта та правильність його висновку забезпечуються, зокрема, визначеним законом порядком призначення судового експерта; забороною під загрозою передбаченої законом відповідальності втручатися будь-кому в проведення судової експертизи; кримінальною відповідальністю судового експерта за дачу завідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.
У перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з`ясовувати: чи було додержано вимоги законодавства при проведенні судової експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи (п.18 постанови №4 від 23.03.2012 Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи").
Дослідивши наявний у матеріалах справи висновок судової експертизи, суд знаходить його таким, що не викликає сумнівів у його правильності, не містить розбіжностей і відповідає вимогам чинного законодавства, в тому числі, стосовно критеріїв повноти, ясності, обґрунтованості з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів.
Суд зазначає, що за приписами ст.104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Надаючи оцінку наданим у матеріали справи табелям обліку робочого часу Дочірнього підприємства "Чорноморнафтогазінвест" за період з березня 2017 року по листопад 2018 року, суд зазначає, що у відповідності до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно із ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
У відповідності до п.2.5. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 року, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.
Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2.4. Положення).
Частиною 6 ст.8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що керівник підприємства зобов`язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.
Відповідно до ч.7 ст.8 вище наведеного Закону головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства, зокрема: забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності; організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; бере участь в оформленні матеріалів, пов`язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.
Отже, у розумінні вище наведених норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення №88 та ст.102-1 КЗпП України табелі обліку робочого часу Дочірнього підприємства "Чорноморнафтогазінвест" є первинними документами, на підставі яких здійснюється нарахування заробітної плати.
Згідно із наданих у матеріали справи табелів обліку робочого часу вбачається, що тривалість роботи ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за сумісництвом не перевищувала 4 години на день, що відповідало вимогам п.2 Постанови КМУ №245 від 03.04.1993.
Доказів на підтвердження недостовірності відомостей внесених в табелі обліку робочого часу за період з березня 2017 року по листопад 2018 року матеріали справи не містять.
При цьому посилання АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" на недоліки у заповненні табелів обліку робочого часу суд вважає необґрунтованими, оскільки неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (ч.3 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" у редакції Закону від 05.10.2017).
АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" не надано суду належних доказів на підтвердження того, що у табелі обліку робочого часу за період з березня 2017 року по листопад 2018 року внесені недостовірні відомості щодо фактично відпрацьованих годин директора та головного бухгалтера Дочірнього підприємства "Чорноморнафтогазінвест". Наведені у позові посилання, що табелі обліку робочого часу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у ДП "Чорноморнафтогазінвест" містять ознаки службового підроблення також не підтверджені АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" жодними доказами.
Як зазначено судом вище, АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" у клопотанні від 03.06.2021 зазначено про відсутність табелів обліку робочого часу ДП "Чорноморнафтогазінвест" за період з листопада 2015 року по грудень 2016 року.
Однак, суд критично оцінює такі доводи АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз", оскільки у наданому у матеріали позовної заяви висновку за результатами службового розслідування зазначено про наявність станом на час службового розслідування табелів обліку робочого часу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ДП "Чорноморнафтогазінвест" за період з 2016 року по 2018 рік.
У контексті наведених обставин щодо відсутності табелів обліку робочого часу ДП "Чорноморнафтогазінвест" за період з листопада 2015 року по грудень 2016 року суд зазначає, що згідно із ч.4. ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 3 ст.162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
У постановах від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18 Верховний Суд зазначив, що необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Верховний Суд в постанові від 27.11.2018 р. у справі № 914/2505/17 зазначив, що принцип оцінки доказів "поза розумним сумнівом" полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Аналізуючи викладене, суд зазначає, що доказування не може мати абстрактне значення та ґрунтуватися на припущеннях, а відповідні обставини, на які посилаються сторони, мають бути підтверджені поданими ними до суду належними доказами.
Втім, АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" не надано у матеріали справи табелів обліку робочого часу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ДП "Чорноморнафтогазінвест" за період з 2016 року по 2018 рік, а обставини щодо недостовірності даних у наявних у матеріалах справи табелях не підтверджені належними доказами.
Водночас відповідачем у матеріали справи надано заяву від 06.07.2020 свідка ОСОБА_1 , у якій останній зазначив, що заробітна плата працівникам ДП "Чорноморнафтогазінвест" нараховувалася ОСОБА_1 особисто згідно табелів обліку робочого часу за відпрацьовані кожного робочого дня чотири години. Також свідком зазначено, що директор та головний бухгалтер "кожного робочого дня приходили на основне місце роботи раніше встановленого часу, використовували обідню перерву для виконання обов`язків по роботі за сумісництвом, затримувалися після закінчення часу основної роботи".
Заява свідка ОСОБА_1 відповідає вимогам ст.87, 88 Господарського процесуального кодексу України процесуального закону та містить відомості щодо обставин, які мають значення для справи, а саме щодо фактично відпрацьованого часу директором та головним бухгалтером у ДП "Чорноморнафтогазінвест".
У той же час, викладені у заяві свідка ОСОБА_3 відомості щодо відсутності заробітної плати новому директору за умови відсутності здійснення ДП "Чорноморнафтогазінвест" господарської діяльності не можуть бути підставою для встановлення неправомірності нарахування заробітної плати ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Суд зазначає, що у відповідності до трудового договору від 01.10.2012, укладеного із ОСОБА_2 заробітна плата останньому нараховувалася виходячи із встановленого керівнику посадового окладу у розмірі 6000,00 грн на місяць за фактично відпрацьований час за сумісництвом.
Також у відповідності до наказу ДП "Чорноморнафтогазінвест" №1/04-к від 31.03.2016 оплата праці ОСОБА_1 здійснювалася пропорційно фактично відпрацьованому часу, виходячи з посадового окладу відповідно до штатного розпису.
За наведеного, розмір посадового окладу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не був поставлений в залежність від того чи здійснює підприємство господарську діяльність, її результатів, обсягу та якості виконання покладених на ОСОБА_2 та ОСОБА_1 трудових обов`язків.
Суд відхиляє посилання АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" на понаднормовий робочий день та працю у вихідні дні, оскільки на умовах сумісництва працівники можуть працювати у вільний від основної роботи час, а у вихідні дні, що визначені графіком роботи на основному підприємстві, за сумісництвом можна працювати повний робочий день. Крім того, як зазначено вище, відповідно до наявних у матеріалах справи табелів обліку робочого часу, тривалість роботи ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за сумісництвом не перевищувала 4 години на день, що відповідало вимогам п.2 Постанови КМУ №245 від 03.04.1993.
Також у відповідності до ст.29 КЗпП України, до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами. За поясненнями відповідача, оскільки робоче місце для виконання роботи відповідачем та головним бухгалтером за сумісництвом ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" не було визначено, то відповідач вважав за можливе використовувати для виконання роботи за сумісництвом визначене йому робоче місце для роботи за основним договором. За таких обставин, враховуючи визначені у ст.29 КЗпП України вимоги щодо визначення робочого місця, суд вважає доводи АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" про відсутність робочого місяця для виконання роботи відповідачем та головним бухгалтером за сумісництвом ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" безпідставними.
Щодо наданого АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" висновку за результатами службового розслідування від 03.12.2018, згідно із яким вказано про можливий факт незаконного нарахування заробітної плати директору ДП "Чорноморнафтогазінвест" ОСОБА_2 та головному бухгалтеру підприємства ОСОБА_1 , то суд дійшов висновку, що вказаний висновок не підтверджує неправомірності нарахування заробітної плати вказаним особам, оскільки як зазначено безпосередньо у самому висновку проведене розслідування та складений висновок не відповідає вимогам Регламенту проведення службових розслідувань та перевірок у "Групі Нафтогаз", а висновок незаконного нарахування заробітної плати ОСОБА_2 та ОСОБА_1 потребує додаткової перевірки за участю фахівця Слуби внутрішнього аудиту НАК "Нафтогаз України". Однак, доказів проведення внутрішнього аудиту АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" у матеріали справи не надано.
У той же час, суду не надано доказів на підтвердження застосування заходів дисциплінарного впливу до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 внаслідок неналежного виконання нами трудових обов`язків. Докази наявності претензій, зауважень чи заперечень щодо обліку робочого часу директора та головного бухгалтера у АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" також у матеріалах справи відсутні.
Судом враховано, що у матеріалах справи містяться Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва за 2014 рік (Баланс на 31.12.2014 рік - Форма № 1-м, Звіт про фінансові результати за 2014 рік - Форма № 2-м); Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва за 2015 рік (Баланс на 31.12.2015 р. - Форма № 1-м, Звіт про фінансові результати за 2015 рік - Форма № 2-м); Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва за 2016 рік (Баланс на 31.12.2016 р. - Форма № 1-м, Звіт про фінансові результати за 2016 рік - Форма № 2-м);Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва за 2017 рік (Баланс на 31.12.2017 р. - Форма № 1-м, Звіт про фінансові результати за 2017 рік - Форма № 2-м); Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва за 2018 рік (Баланс на 31.12.2018 р. - Форма № 1-м, Звіт про фінансові результати за 2018 рік - Форма № 2-м).
Також у матеріалах справи містяться рішення АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз", якими схвалені та затвердження зазначені вище звіти та баланси ДП "Чорноморнафтогазінвест". Доказів визнання недійсними чи оспорення зазначених рішень матеріали справи не містять.
Отже, наведеними вище документами підтверджується ведення бухгалтерського обліку та складання звітності директором та головним бухгалтером ДП "Чорноморнафтогазінвест" у період з листопада 2015 року по листопад 2018 року.
При цьому, як вже зазначалося судом вище, до обов`язків директора ДП "Чорноморнафтогазінвест" належить затверджувати штатний розпис (розклад) підприємства, визначення форми і системи оплати праці працівників підприємства, визначення режиму роботи (п.п. 9.8.11, п.п. 9.8.15 п.9.8, пп. 2.2.9., пп. 2.2.14. п.2.9. договору).
За змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.
За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи встановлені вище обставини, оцінюючи наявні у матеріалах справи докази, враховуючи висновок вих.№17474/21-71/27525-27528/21-71 від 06.09.2021 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, суд дійшов висновку, що АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" не підтверджено неправомірного нарахування директором ДП "Чорноморнафтогазінвест" заробітної плати директору ОСОБА_2 та головному бухгалтеру ОСОБА_1 .
Водночас судом враховано, правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.02.2020 у справі №904/3852/18, згідно з якими для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
У постанові від 04.12.2018 у справі №910/21493/17, спір у якій також пов`язаний з відшкодуванням збитків, завданих юридичній особі її посадовою особою, Верховний Суд зазначив, що особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. Між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) у процесі діяльності складаються відносини довірчого характеру, у зв`язку з чим протиправна поведінка зазначеної особи може виражатись не лише у невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному чи недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.
Судом встановлено, що наявними у матеріалах справи доказами не підтверджується наявність в діях відповідача елементів складу цивільного правопорушення, що виключає притягнення його до цивільної відповідальності у вигляді відшкодування збитків у заявленій позивачем сумі.
З урахуванням встановлених обставин, відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку про необґрунтованість заявлених АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" позовних вимог про стягнення з директора Дочірнього підприємства "Чорноморнафтогазінвест" Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" ОСОБА_2, повноваження якого припинені, 235752,05 грн збитків, заподіяних юридичній особі діями її посадової особи.
З огляду на вище викладене, суд відмовляє у задоволенні позову Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" в інтересах юридичної особи Дочірнього підприємства "Чорноморнафтогазінвест".
Суд зазначає, що у п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява № 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Окрім того, господарський суд, при вирішенні даного спору враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Судовий збір за розгляд справи та витрати пов`язані з розглядом справ відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 07.02.2022.
Суддя С. О. Турчин
