ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 січня 2022 року
м. Київ
Справа № 910/20734/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,
за участю секретаря судового засідання Малихіної О.В.,
представників учасників справи:
позивача - державного підприємства «Гарантований покупець» - Левченко Д.Ю., адвокат (довіреність від 31.12.2021 № 88-Д), Прокопів Н.М., адвокат (довіреність від 31.12.2021 № 86-Д),
відповідача - приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу державного підприємства «Гарантований покупець»
на рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2021 (суддя Данилова М.В.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2021 (головуючий суддя: Яковлєв М.Л., судді: Дикунська С.Я., Шаптала Є.Ю.)
у справі № 910/20734/20
за позовом державного підприємства «Гарантований покупець» (далі - Підприємство, позивач, скаржник)
до приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - Товариство, відповідач)
про стягнення заборгованості.
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
Підприємство звернулося до господарського суду міста Києва з позовними вимогами про стягнення з Товариства пені у розмірі 5 378 808,64 грн та 3% річних у розмірі 278 263,00 грн за період з 27.12.2019 по 30.12.2019.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором від 26.06.2019 № 0414-09051/52/01 про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел щодо своєчасної сплати грошових коштів за отриману послугу у листопаді 2019 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням господарського суду міста Києва від 14.04.2021 у справі № 910/20734/20 позов задоволено частково; присуджено до стягнення з Товариства на користь Підприємства пеню у розмірі 1 344 702,16 грн, 3% річних у розмірі 278 263, 00 грн та судовий збір у розмірі 24 353,69 грн; в решті позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано порушення відповідачем строків оплати вартості послуг, наданих у листопаді 2019 року. Суд першої інстанції перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних дійшов висновку, що він є арифметично вірним, задовольнивши зазначену вимогу позивача (щодо стягнення 3% річних у розмірі 278 2663,00 грн) в повному обсязі. Що стосується позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 5 378 808,64 грн, суд першої інстанції вказав на те, що розмір пені за порушення строків виконання грошових зобов`язань за договором повинен визначатися відповідно до положень частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України, а саме у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, тому здійснивши власний розрахунок пені за правильно визначений позивачем період, встановив, що обґрунтованою до стягнення з відповідача є сума пені у розмірі 1 344 702,16 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2021 у справі № 910/20734/20 в частині стягнення пені у розмірі 1 344 702,16 грн та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 5 378 808,64 грн.
Постановою Північного господарського суду від 07.10.2021 рішення суду першої інстанції у справі № 910/20734/20 змінено в частині присудженої до стягнення суми пені та судового збору. Резолютивна частина рішення суду першої інстанції викладена в наступній редакції: «Позов задовольнити частково. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, 25; ідентифікаційний код 00100227) на користь державного підприємства «Гарантований покупець» (01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, 27; ідентифікаційний код 43068454) пеню у розмірі 2 511 228,32 грн, 3% річних у розмірі 278 263,00 грн та судовий збір у розмірі 41 842,37 грн. В решті позовних вимог відмовити». В решті рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2021 у справі № 910/20734/20 залишено без змін.
Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що розмір пені за порушення строків виконання грошових зобов`язань за договором повинен визначатися відповідно до положень частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України, а саме у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання. Проте вказав, що задоволений до стягнення розмір пені у сумі 1 344 702,16 грн. не відповідає як нормативному обґрунтуванню, так і розміру та періоду прострочення, що наведено останнім (судом). Врахувавши норми Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», положення укладеного між сторонами договору, а також розмір та період заявлений позивачем, суд апеляційної інстанції здійснив власне перерахування розміру пені за період з 27.12.2019 по 30.12.2019 включно, у зв`язку з чим дійшов висновку, що арифметично вірний розмір пені становить 2 511 228,32 грн, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 5 378 808,64 грн пені підлягає частковому задоволенню саме у розмірі 2 511 228,32 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі Підприємство, з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить суд касаційної інстанції скасувати судові рішення попередніх інстанцій частково, а саме в частині відмови у стягненні пені у розмірі 2 867 580,32 грн та ухвалити в зазначеній частині нове рішення про повне задоволення позову.
2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підприємство, в якості підстави касаційного оскарження посилається на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та вказує на відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме, щодо застосування частини другої статті 62, частин шостої, сьомої статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії», частин другої - четвертої статті 179 та частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
Товариство у відзиві на касаційну скаргу просило відмовити у задоволенні касаційної скарги, а постанову апеляційного господарського суду - залишити без змін, посилаючись, зокрема, на її законність та обґрунтованість.
3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх судових інстанцій, 26 червня 2019 державним підприємством «Гарантований покупець» (позивач) та Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго» (відповідач) було укладено договір № 0414-09051/52/01 про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел (договір).
Наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2019 року № 321, Державне підприємство «Національна енергетична компанія «Укренерго» перетворено на Приватне акціонерне товариство (ПрАТ), 100% акцій якого належать державі та не підлягають відчуженню, затверджено статут новоутвореного підприємства. Зазначеним Наказом визначено, що новоутворене ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» є правонаступником усіх майнових прав та обов`язків Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго».
29 серпня 2019 позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 579/01 до договору, відповідно до якої, правонаступником всіх зобов`язань (прав та обов`язків) Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» за договором є Приватне акціонерне товариство «Укренерго».
Відповідно до пункту 1.1 договору для забезпечення покриття економічно обґрунтованих витрат постачальник послуг на виконання спеціальних обов`язків із купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом надає замовнику послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії (послуга) в обсязі та на умовах, визначених цим договором.
Згідно з пунктом 1.2 договору замовник сплачує постачальнику послуг вартість наданих послуг відповідно до умов цього договору.
Пунктом 2.1 договору визначено, що вартість та порядок оплати послуги визначаються відповідно до вимог Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 № 641 (Порядок), у розрахунковому періоді та відповідно до фактичних обсягів купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом постачальником послуг.
Відповідно до пункту 12.4. Порядку, Гарантований покупець протягом перших п`яти робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, здійснює розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел та направляє ОСП два примірники акта приймання-передачі, підписані зі своєї сторони.
Судами встановлено, що на виконання пункту 12.4 Порядку, 30 листопада 2019 позивачем та відповідачем підписано Акт № 5 приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
Згідно з Актом № 5 загальна вартість послуги за листопад 2019 року склала 1 344 702 486, 34 грн. (з ПДВ).
Пунктом 12.7 Порядку встановлено, що у разі перерахунку Гарантованим покупцем вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел укладається акт коригування до акта приймання-передачі з ОСП (НЕК «Укренерго).
У зв`язку з коригуванням тарифу точки обліку по виробнику за «зеленим» тарифом, позивач та відповідач домовилися здійснити коригування вартості послуги, які зазначені в Акті № 5, у зв`язку з чим 10 грудня 2019 сторонами підписано Акт коригування до Акту № 5.
Відповідно до Акту коригування загальна вартість послуги, наданої в листопаді 2019 року склала 1 344 702 162,77 грн. (з ПДВ).
Згідно з пунктом 12.5 Порядку, після отримання від ОСП акта купівлі-продажу, підписаного з його сторони, Гарантований покупець протягом одного робочого дня з дати його отримання надає Регулятору розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел для затвердження.
Листом від 12.12.2019 № 1126 Гарантованим покупцем надано Регулятору розрахунок розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої в листопаді 2019 року. Згідно із розрахунком, загальна вартість послуги, наданої в листопаді 2019 року склала 1 344 702 162,77 грн. (з ПДВ).
Постановою НКРЕКП від 24.12.2019 № 3110 затверджено вартість послуги, наданої Гарантованим покупцем у листопаді 2019 року, відповідно до якої, вартість послуги листопада 2019 року склала - 1 120 585 135,64 грн. (без ПДВ) (1 344 702 162,76 грн. (з ПДВ)).
Відповідно до пункту 12.6 Порядку, протягом одного робочого дня з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, ОСП здійснює остаточний розрахунок із Гарантованим покупцем із забезпеченням йому 100 % оплати фактично наданої послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за розрахунковий місяць відповідно до розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, затвердженої Регулятором, з урахуванням попередньо сплачених авансових платежів.
Суди попередніх інстанцій встановили, що зважаючи на дату затвердження Регулятором розміру вартості послуги, наданої в листопаді 2019 року (24.12.2019), відповідач був зобов`язаний здійснити остаточний розрахунок із позивачем протягом одного робочого дня з дати затвердження - 27.12.2019 .
Судами встановлено, що станом на 27.12.2019 сума коштів, яка сплачена відповідачем в рахунок оплати вартості послуги, наданої в листопаді 2019 року склала - 496 000 000,00 грн. (з ПДВ), а розмір заборгованості складає - 848 702 162,77 грн. (з ПДВ). При цьому встановлено, що відповідачем здійснено наступні платежі в оплату вартості Послуги, наданої в листопаді 2019 року: 14.11.2019 на суму 340 000 000, 00 грн.; 27.12.2019 на суму 110 000 000, 00 грн.; 27.12.2019 на суму 46 000 000, 00 грн.
Положенням про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 року № 483 (Положення) на позивача покладено спеціальні обов`язки щодо продажу Гарантованим покупцем електричної енергії за ціною, встановленою пунктом 6 цього Положення, постачальникам універсальних послуг за двосторонніми договорами купівлі-продажу електричної енергії в погодинних обсягах, необхідних для задоволення потреб побутових споживачів.
09 грудня 2019 постановою Кабінету Міністрів України № 1003 внесено зміни до Положення. Зазначеними змінами проведено коригування з постачальниками універсальних послуг щодо обсягів постачання електричної енергії необхідних для постачання необхідних побутовим споживачам на фактичні дані.
У результаті проведених коригувань виникла позитивна різниця між доходами та витратами, яка зменшила розмір вартості послуг відповідача наданих у періоді липень-листопад 2019 року.
Так, 31 грудня 2019 сторонами підписано Акт коригування до Акту № 5 (з урахуванням Акту коригування від 10.12.2019), відповідно до якого загальна вартість послуги, наданої в листопаді 2019 року склала 841 603 072,46 грн. (з ПДВ).
Таким чином, розмір послуги, наданої в листопаді 2019 року зменшено з 1 344 702 162, 76 грн. (з ПДВ) до 841 603 072, 46 грн. (з ПДВ), а розмір заборгованості відповідача перед позивачем на цю дату відповідно склав 345 603 072, 46 грн. (з ПДВ).
Внаслідок зменшення розміру вартості послуг, наданих в період липень-листопад 2019 року, виникла переплата відповідача за послугу надану за період серпень-жовтень 2019 року в розмірі 1 604 735 230,52 грн.
З матеріалів справи вбачається та судами встановлено, що листом від 31.12.2019 року № 1286 позивач повідомив відповідача про проведення зарахування переплати за послуги серпня-жовтня 2019 року у сумі 345 603 072,46 грн. (з ПДВ) (розмір заборгованості відповідача перед позивачем за послугу листопада 2019 року) в оплату вартості послуги, наданої в листопаді 2019 року.
Отже, викладене вище свідчить про порушення відповідачем строків оплати послуги листопада 2019 року.
31.12.2019 за рахунок проведеного зарахування на суму 345 603 072, 46 грн. відповідачем повністю погашено заборгованість за послугу листопада 2019 року.
Підприємство звертаючись з цим позовом до суду вказувало про порушення Товариством його права на отримання своєчасно та в повному обсязі оплати вартості послуги у зв`язку з чим просило суд стягнути на його користь пеню у розмірі 5 378 808,64 грн та 3% річних у розмірі 278 263,00 грн за період з 27.12.2019 по 30.12.2019.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права та оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Предметом касаційного оскарження у цій справі є дотримання/недотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час ухвалення рішення у частині відмови позивачу у стягненні пені в розмірі 2 867 580,32 грн. В іншій частині судові рішення не оскаржуються.
Звертаючись з касаційною скаргою до Суду, Підприємство в обґрунтування підстав касаційного оскарження, зазначило про відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме, щодо застосування частини другої статті 62, частин шостої, сьомої статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії», частин другої - четвертої статті 179 та частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України у подібних правовідносинах.
Стосовно наведеного Верховний Суд зазначає таке.
У силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
За змістом статей 610, 611, 612 Цивільного кодексу України вбачається, що невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, неустойки.
За змістом статей 509, 524, 533-535 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.
За змістом частини першої статті 546 Цивільного кодексу України пеня є видом забезпечення виконання зобов`язання.
Відповідно до частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
За визначенням частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
За статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статте 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з преамбулою вказаного Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» він регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб`єктів переказу грошей через платіжні системи.
Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 907/65/18).
Як встановлено судами попередніх судових інстанцій, відповідач порушив строки оплати послуги листопада 2019 року, оскільки здійснив повну оплату 31.12.2019, а був зобов`язаний розрахуватися позивачем протягом одного робочого дня з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги - 27.12.2019 .
Звертаючись з даним позовом Підприємство просило суд стягнути на його користь пеню у розмірі 5 378 808,64 грн за період з 27.12.2019 по 30.12.2019, виходячи з розміру послуги, затвердженої НКРЕКП від 24.12.2019 № 3110, яка складає 1 344 702 162,77 грн.
При цьому Підприємство вказує на те, що пунктом 4.3 укладеного договору передбачено, що у разі порушення Замовником зобов`язань щодо строків оплати наданих послуг, визначених у Порядку, Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі 0,1 % від вартості Послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочки. Вказаний пункт договору (4.3) відповідає Типовому договору про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 зі змінами та доповненнями.
Підприємство стверджує, що оскільки вартість послуги складає 1 344 702 162,77 грн, тому 0,1 % від вартості Послуг також складає 1 344 702 162,77 грн, тому на користь останнього підлягає стягненню пеня в розмірі 5 378 808,64 грн за період з 27.12.2019 по 30.12.2019 ( 4*1 344 702 162,77= 5 378 808,64).
Проте, з урахуванням юридичної сили та ієрархії нормативно-правових актів Суд вважає вказані твердження позивача помилковими, оскільки як вірно зазначили суди попередніх судових інстанцій, розмір пені за порушення строків виконання грошових зобов`язань за договором повинен визначатися відповідно до приписів частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України, а саме у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання.
Норми спеціального законодавства на які посилається скаржник, зокрема і Закону України «Про ринок електроенергії» не містять норм, які б свідчили про не розповсюдження на правовідносини сторін норм Цивільного кодексу України, а також Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», або прямо визначали інші правила встановлення розміру пені за порушення строків виконання грошових зобов`язань.
Верховний Суд у розгляді аргументів скаржника щодо застосування у правовідносинах по справі приписів частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України враховує також висновки суду апеляційної інстанції, який встановив, що укладений між сторонами договір не містить умови сплати пені у розмірі визначеному у відсотковому відношення до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання.
Крім того, як вже зазначалося вище, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він в будь-якому разі не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення розміру пені, апеляційний господарський суд врахував наведене, здійснивши власний перерахунок розміру пені, який Суд вважає арифметично вірним.
Враховуючи наведені у цій постанові висновки, Верховний Суд вважає, що апеляційний господарський суд, змінюючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення з Товариства розміру пені, дійшов заснованого на законі висновку про часткове задоволення позову, встановивши, що розмір пені не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, як це передбачено приписами статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».
Отже, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, оскільки не спростовують висновків апеляційного господарського суду.
Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.
Доводи Товариства, викладені у відзиві на касаційну скаргу, беруться до уваги Касаційним господарським судом як такі, що узгоджуються з обставинами справи, встановленими апеляційним господарським судом та правильним застосуванням норм права.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд надає відповідь на ключові питання спору.
З огляду на викладене, Верховний Суд надав вичерпну відповідь на всі вагомі та визначальні аргументи скаржника, які впливають на кваліфікацію спірних правовідносин.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки постановою апеляційного господарського суду змінено рішення суду першої інстанції в частині, яка є предметом касаційного перегляду, Суд вважає залишити касаційну скаргу Підприємства без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду без змін, як таку, що прийнята з додержанням норм матеріального права.
Судові витрати
Понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу державного підприємства «Гарантований покупець» залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2021 у справі № 910/20734/20 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І.Колос
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Булгакова
