ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 січня 2022 року
м. Київ
cправа № 922/2017/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Львова Б. Ю. (головуючий), Колос І. Б. і Селіваненка В. П.,
за участю секретаря судового засідання Крапивної А. М.,
представників учасників справи:
позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика морозива Хладопром» (далі - ТОВ «ФМ Хладопром») -Мосейчук А. І.,
відповідача - приватного акціонерного товариства «Львівський холодокомбінат» (далі - ПрАТ «Львівський холодокомбінат») - Рабіновича М. П.,
відповідача за зустрічним позовом - товариства з обмеженою відповідальністю «Хладопром» (далі - ТОВ «Хладопром») - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ПрАТ «Львівський холодокомбінат»
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.11.2021 [колегія суддів: Терещенко О. І. (головуючий), Тихий П. В., Шутенко І. А.]
зі справи № 922/2017/17
за первісним позовом ТОВ «ФМ Хладопром»
до ПрАТ «Львівський холодокомбінат»
про заборону використання знака для товарів і послуг та визнання дій незаконними
та за зустрічним позовом ПрАТ «Львівський холодокомбінат»
до ТОВ «ФМ Хладопром» і ТОВ «Хладопром»
про визнання права попереднього користувача.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. ТОВ «ФМ Хладопром» звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про:
- заборону незаконного використання публічним акціонерним товариством «Львівський холодокомбінат» (правонаступником якого є ПрАТ «Львівський холодокомбінат») знака для товарів і послуг «Каштан» за свідоцтвом України від 14.04.2001 № 19356 (далі - Свідоцтво);
- заборону ПрАТ «Львівський холодокомбінат» маркувати товар «морозиво» названим позначенням;
- визнання незаконними дій ПрАТ «Львівський холодокомбінат» щодо використання знака для товарів і послуг «Каштан» у зв`язку з відсутністю права на його використання.
1.2. ПрАТ «Львівський холодокомбінат», у свою чергу, звернулося із зустрічним позовом до ТОВ «ФМ «Хладопром» і ТОВ «Хладопром» про визнання за ним права попереднього користувача на словесне позначення «Каштан» стосовно товару 30 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг (далі - МКТП) «морозиво» та послуг 35 класу МКТП «рекламування; керування справами; ділове адміністрування; діловодство».
1.3. Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.01.2021 провадження у справі було закрито у зв`язку з відмовою позивача - ТОВ «ФМ Хладопром» від позову. Цією ж ухвалою прийнято й відмову ПрАТ «Львівський холодокомбінат» від зустрічного позову.
1.4. ПрАТ «Львівський холодокомбінат» 18.01.2021 подало до суду заяву про розподіл та стягнення судових витрат, в якій воно просить суд здійснити розподіл понесених відповідачем за первісним позовом витрат на правничу допомогу в розмірі 92 000 грн та витрат, пов`язаних з проведенням у справі судової експертизи, в розмірі 35 000 грн.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Додатковою ухвалою господарського суду Харківської області від 27.01.2021 (суддя Аюпова Р. М.) заяву ПрАТ «Львівський холодокомбінат» про розподіл та стягнення з позивача за первісним позовом понесених судових витрат (від 18.01.2021 вх. № 986) задоволено. Стягнуто з ТОВ «ФМ Хладопром» на користь ПрАТ «Львівський холодокомбінат» 92 000 грн. витрат на правову допомогу та 35 000 грн. витрат, пов`язаних з проведенням у справі експертизи на замовлення.
2.2. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 додаткову ухвалу господарського суду Харківської області від 27.01.2021 скасовано в частині задоволення заяви ПрАТ «Львівський холодокомбінат» про стягнення судових витрат на правничу допомогу в розмірі 92 000 грн. Прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні зазначених витрат відмовлено. В решті додаткову ухвалу господарського суду Харківської області від 27.01.2021 залишено без змін.
2.3. Постановою Верховного Суду від 29.07.2021 зі справи названу постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.
2.4. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 01.11.2021 додаткову ухвалу господарського суду Харківської області від 27.01.2021 скасовано в частині задоволення заяви ПрАТ «Львівський холодокомбінат» про стягнення судових витрат на правничу допомогу в розмірі 92 000 грн. Прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні вимог щодо стягнення зазначених витрат відмовлено. В решті додаткову ухвалу господарського суду Харківської області від 27.01.2021 залишено без змін.
2.5. Прийняту зі справи постанову судом апеляційної інстанції мотивовано тим, що:
- заява ПрАТ «Львівський холодокомбінат» про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу не містить будь-якого обґрунтування недобросовісності дій ТОВ «ФМ Хладопром» під час розгляду справи місцевим судом (не наведено будь-якого обґрунтування, що позивач діяв недобросовісно, протидіяв вирішенню спору чи мав на меті ущемлення прав та інтересів відповідача);
- у своїй заяві ПрАТ «Львівський холодокомбінат» просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), якою врегульовано загальні положення про розподіл судових витрат;
- саме лише подання заяви про відмову від позову не є необґрунтованими діями позивача, оскільки це його диспозитивне право, передбачене нормами господарського процесуального законодавства, яке не містить обмежень в його реалізації;
- дії ТОВ «ФМ Хладопром» зі звернення до суду, спрямовані на захист його порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, не можуть вважатися необґрунтованими, оскільки вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист.
3. Короткий зміст вимог касаційних скарг
ПрАТ «Львівський холодокомбінат» подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції постанову апеляційного господарського суду зі справи в частині прийнятого нового рішення скасувати та залишити в силі згадану додаткову ухвалу місцевого суду від 27.01.2021 повністю.
4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4.1. Доводи ПрАТ «Львівський холодокомбінат»
4.1.1. Суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 15.09.2021 зі справи № 921/661/20 («подання позивачем заяви без наведення жодних обґрунтувань та підстав є необґрунтованою дією»), від 21.12.2020 зі справи № 922/1001/20 («неможливо відмовити у задоволенні заяви про стягнення судових витрат на підставі статті 130 ГПК України через виклад обґрунтувань обставин необґрунтованості дій позивача у іншій заяві по суті») та від 13.05.2021 зі справи № 910/16777/20 («визначено критерії необґрунтованості дій позивача, під якими можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження»).
4.1.2. ТОВ «ФМ Хладопром» не міг не знати про те, що прохальна частина позовної заяви містить вимогу про заборону використання знака «Каштан» за Свідоцтвом, проте її підстави зводяться до незаконності використання начебто схожих позначень.
4.1.3. ПрАТ «Львівський холодокомбінат» у касаційній скарзі зазначає, що ТОВ «ФМ Хладопром» у позові (т. 1, а.с. 6) посилається на неправомірне використання ПрАТ «Львівський холодокомбінат» позначення «Каштан», яке нібито належить ТОВ «ФМ Хладопром», тоді як насправді знак для товарів і послуг за Свідоцтвом належить ТОВ «Хладопром».
4.1.4. ТОВ «ФМ Хладопром» не має виключних прав на торговельну марку «Каштан», а є користувачем за ліцензійним договором від 01.01.2017 № 2/9-17.
4.1.5. ТОВ «ФМ Хладопром», пославшись на право відмови від позову (за наявності у нього такого права), інших обґрунтувань не навело.
4.1.6. У заяві ПрАТ «Львівський холодокомбінат» про стягнення судових витрат у якості правової підстави зазначено саме статтю 130 ГПК України, що підтверджує обґрунтованість вимог.
4.2. Доводи інших учасників
4.2.1. ТОВ «ФМ Хладопром» подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін.
4.2.2. Інших відзивів на касаційну скаргу не надходило.
5. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
5.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.2. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
6.1. Відповідно до вимог статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат. Згідно з частиною першою статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
6.2. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (частина третя статті 123 ГПК України).
6.3. У силу приписів частини першої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 126 ГПК України).
6.4. Виходячи з аналізу наведених норм, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
6.5. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).
6.6. Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
6.7. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням сторони.
При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).
6.8. Разом з тим у статті 130 ГПК України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат.
Відповідно до положень частин п`ятої та шостої статті 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.
Отже, відповідно до приписів частини п`ятої статті 130 ГПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно, пред`явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
6.9. Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат: статті 129 ГПК України (розподіл судових витрат) та статті 130 ГПК України (розподіл судових витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду) дає підстави для висновку, що в разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень частини п`ятої статті 130 ГПК України.
У цьому висновку Суд звертається до сталої позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 18.06.2019 зі справи № 922/3787/17, від 09.07.2019 зі справи № 922/592/17, від 25.07.2019 зі справи № 910/11310/18, від 21.01.2020 зі справи № 922/3422/18, від 26.04.2021 зі справи № 910/12099/17.
У разі закриття провадження у справі відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Отже, відповідач повинен обґрунтувати наявність та пов`язаність відповідних витрат.
У свою чергу, стягнення з позивача компенсації цих витрат у разі закриття провадження у справі можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.
ГПК України не містить норм, які встановлювали б критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду.
6.10. Суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови, як було зазначено в пункті 2.5 цієї постанови, виходив, зокрема, з того, що дії ТОВ «ФМ Хладопром» зі звернення до суду спрямовані на захист його порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, не можуть вважатися необґрунтованими, оскільки вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист.
6.11. Водночас обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень (частина перша статті 74 ГПК України).
Отже, ТОВ «ФМ Хладопром» у розгляді цього питання має обґрунтувати свої дії з відмови від позову, а суду належить надати відповідну оцінку такому обґрунтуванню.
Водночас суд має дослідити й доводи ПрАТ «Львівський холодокомбінат» щодо необґрунтованості дій ТОВ «ФМ Хладопром», пов`язаних із поданням позову та розглядом справи, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача тощо (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 зі справи № 922/3787/17, від 09.07.2019 зі справи № 922/592/17, від 24.03.2021 зі справи № 922/2157/20, від 21.01.2020 зі справи № 922/3422/18, від 26.04.2021 зі справи № 910/12099/17, від 19.04.2021 зі справи № 924/804/20).
6.12. Разом з тим суду з урахуванням обставин даної справи та з метою повноти їх дослідження належало з`ясувати й пов`язаність спірних витрат із підготовкою, поданням та розглядом зустрічного позову та обґрунтованість відмови від нього.
6.13. У контексті наведеного суд апеляційної інстанції не врахував висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 29.07.2021 зі справи щодо необхідності надання оцінки діям позивача, які призвели до закриття провадження у справі, на предмет їх обґрунтованості або необґрунтованості в розумінні приписів, що містяться у частинах п`ятій та шостій статті 130 ГПК України.
Відповідно до частини п`ятої статті 310 ГПК України висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.
6.14. Суд касаційної інстанції в силу положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.
6.15. Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Згідно з положеннями статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
6.16. У зв`язку з наведеним ухвалена у справі постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам процесуального закону не відповідає, а, отже, таку постанову не можна визнати законною та обґрунтованою.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду ним заяви ПрАТ «Львівський холодокомбінат» про компенсацію судових витрат є передчасними і такими, що зроблені без дослідження всіх зібраних у справі доказів.
7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
7.1. Доводи ПрАТ «Львівський холодокомбінат» про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права у прийнятті оскаржуваної постанови знайшли своє підтвердження за результатами перегляду справи в касаційному порядку.
7.2. З огляду на межі повноважень касаційної інстанції щодо встановлення обставин справи і дослідження доказів Касаційний господарський суд вважає за необхідне касаційну скаргу ПрАТ «Львівський холодокомбінат» задовольнити частково, оскаржувану постанову апеляційного суду зі справи скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
7.3. Під час нового розгляду справи апеляційному суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, з`ясувати усі істотні обставини справи, дослідити всі надані учасниками справи докази і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення.
8. Судові витрати
Оскільки у даному випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 ГПК України).
На підставі викладеного та керуючись статтями 300, 308, 310, 315 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Львівський холодокомбінат» задовольнити частково.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.11.2021 зі справи № 922/2017/17 скасувати.
3. Справу передати на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Б. Львов
Суддя І. Колос
Суддя В. Селіваненко
