Справа № 274/4459/21

Провадження № 1-кп/0274/668/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" грудня 2021 р. м. Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Бердичівського міськрайонного суду в режимі відеоконференції з Деснянським районним судом м. Чернігова кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021060480000288 від 04.06.2021 відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Донецьк, Ростовської області, Російської Федерації, громадянина України, з середньою технічною освітою, працюючого за цивільно правовим договором, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 07.12.2017 Деснянським районним судом м. Чернігова за ч.2 ст.345 КК України до 3 років обмеження волі з іспитовим строком на 1 рік. Ухвалою цього ж суду від 27.08.2018 ОСОБА_4 направлено для відбування покарання за вироком від 07.12.2017,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.390 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Вироком Деснянського районного суду м.Чернігова від 07.12.2017 ОСОБА_4 було засуджено за ч.2 ст.345 КК України до 3 років обмеження волі з іспитовим строком на 1 рік, однак, не виконуючи даний вирок, за клопотанням Деснянського РВ філії ДУ «Центр пробації» в Чернігівській області ухвалою Деснянського районного суду м.Чернігова від 27.08.2018 року ОСОБА_4 було направлено для відбуття покарання у вигляді обмеження волі на строк 3 роки.

01.08.2019 року, прибувши для відбуття покарання до державної установи «Бердичівський виправний центр (№108)», засуджений до обмеження волі ОСОБА_4 під підпис був ознайомлений з вимогами Кримінально-виконавчого кодексу України та нормативно-правовими актами, що регламентують порядок та умови відбування покарання у виді обмеження волі, правилами внутрішнього розпорядку установи виконання покарання для засуджених до обмеження волі та попереджений про кримінальну відповідальність за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 390, 391, 392, 393 КК України, але не зважаючи на це ОСОБА_4 належних висновків не зробив та допустив в період з 28.08.2020 року по 30.04.2021 року систематичне порушення встановлених правил проживання, передбачених ст. 59 КВК України.

Так, 28.08.2020 року, близько 00 години 20 хвилин під час обходу житлової зони, оперуповноваженим старшим лейтенантом внутрішньої служби ОСОБА_5 в кімнаті для прийому їжі у засудженого ОСОБА_4 було виявлено та вилучено саморобний електричний прилад для нанесення татуювання, яким засуджений наносив собі татуювання. 02.09.2020 року у зв`язку з порушенням вимог розділу ІІ пункту 3 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань наказу №2823/5 від 2018 року Міністерства юстиції України, начальником установи ОСОБА_6 на засудженого ОСОБА_4 накладено стягнення у вигляді суворої догани.

10.12.2020 року близько 01 години 28 хвилин під час обходу житлової зони ЗЧГІНУ старшим прапорщиком внутрішньої служби ОСОБА_7 , в кімнаті для прийому їжі було виявлено та вилучено у засудженого ОСОБА_4 саморобний електричний прилад для нанесення татуювання, яким засуджений наносив собі татуювання. 16.12.2020 року у в`язку з порушенням вимог розділу ІІ пункту 3 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань наказу №2823/5 від 2018 року Міністерства юстиції України, начальником установи ОСОБА_6 на засудженого ОСОБА_4 накладено стягнення у вигляді догани.

02.01.2021 року близько 12 години 26 хвилин під час обходу житлової зони, ЗЧГІНУ старшим прапорщиком внутрішньої служби ОСОБА_8 в кімнаті для прийому їжі виявлено засудженого ОСОБА_4 , який палив цигарку. 06.01.2021 у зв`язку з порушенням вимог розділу ІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань наказу №2823/5 від 2018 року Міністерства юстиції України, начальником установи ОСОБА_6 на засудженого ОСОБА_4 накладено стягнення у вигляді суворої догани.

30.04.2021 близько 08 години 45 хвилин під час вибіркового обшуку житлової зони молодшим інспектором ВНіБ прапорщиком внутрішньої служби ОСОБА_9 в особистих речах засудженого ОСОБА_4 було виявлено та вилучено саморобний електричний прилад для нанесення татуювання. 07.05.2021 року у зв`язку з порушенням розділу ІІ пункту 3 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань наказу №2823/5 від 2018 року Міністерства юстиції України, начальником установи ОСОБА_10 на засудженого ОСОБА_4 накладено стягнення у вигляді суворої догани.

Кримінальна відповідальність за злочин, у вчиненні якого ОСОБА_4 визнається винуватим, передбачена ч. 1 ст. 390 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю та пояснив, що під час відбування покарання в ДУ «Бердичівський виправний центр №108» забажав нанести на своє тіло татуювання. З цією метою самотужки зробив пристрій для нанесення татуювань, який у нього вилучали у дні, зазначені в обвинувальному акті. Крім цього, палив цигарку в кімнаті прийому їжі. Жалкує, що так сталося. В скоєному щиро розкаявся.

Крім повного визнання обвинуваченим своєї вини, його винуватість також доводиться наступними доказами :

-даними розписки засудженого ОСОБА_4 про ознайомлення з вимогами Кримінально виконавчого кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України, Кримінального кодексу України та нормативно - правових актів, що регламентують порядок і умови відбування покарань засудженими до обмеження волі. (а.с.75);

-даними розписки засудженого ОСОБА_4 від 01.09.2020 року про ознайомлення з часом та місцем засідання дисциплінарної комісії. Вказана розписка, окрім іншого, також містить роз`яснення вимог КК України та КВК України, в тому числі щодо кримінальної відповідальності за ст.ст. 391, 392 КК України (а.с. 76);

-даними довідки про стягнення та заохочення на засудженого ОСОБА_4 від 01.06.2021 року, відповідно до якої засудженого було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за вчинення проступків, в тому числі тих, які йому інкримінуються (а.с.80);

- даними довідки з особової справи засудженого та листа ДУ «Бердичівський виправний центр №108» від 16.12.2021, відповідно до яких засуджений ОСОБА_4 відбував покарання у виправному центрі з 01.08.2019 року. Був звільнений по відбуттю строку покарання 13.09.2021 року.

За клопотанням прокурора та згоди учасників судового провадження суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд переконався, що сторони правильно розуміють зміст цих обставин. Сумнівів у добровільності їх позиції у суду немає. Наслідки такого визнання, у вигляді позбавлення права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, сторонам роз`яснено.

Оцінивши наведені докази в їхній сукупності, суд вважає винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення доведеною та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 390 КК України, а саме систематичне порушення встановлених правил проживання, вчинені особою, яка відбуває покарання у виді обмеження волі.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд, відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини, які обтяжують та пом`якшують його покарання.

Так, обвинувачений ОСОБА_4 вчинив нетяжкий злочин, раніше судимий, не одружений, працює за цивільно правовим договором у ВАТ «ВК Техресурс», на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за останнім місцем відбування покарання у виді обмеження волі на час скоєння злочину характеризувався негативно, мав 6 стягнень, та не мав жодного заохочення, має зареєстроване місце проживання з матір`ю, яка є пенсіонером, також має встановлений ВІЛ-статус.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 суд визнає - щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 судом не встановлено.

З врахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню інших кримінальних правопорушень, зважаючи на те, що санкція ч. 1 ст. 390 КК України передбачає безальтернативний вид покарання позбавлення волі на строк до 3 років, суд вважає за можливе призначити даний вид покарання в його мінімальному розмірі.

Разом з тим, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, приймаючи до уваги особу винного, а також те, що він визнав свою вину, щиро розкаявся, запевнив суд, що виправився, після звільнення з місць обмеження волі працевлаштувався за цивільно правовим договором, зважаючи на наявність в обвинуваченого ВІЛ - статусу, приймаючи до уваги клопотання адміністратора парафії свв.. апп. Петра і Павла (м. Чернігів) Української Греко Католицької Церкви ОСОБА_11 з проханням не позбавляти обвинуваченого волі, оскільки ОСОБА_4 після звільнення переосмислив свої вчинки і змінився на краще, кожного разу бере участь у церковних богослужіннях та спілкується зі священиками, суд приходить до висновку про можливість виправлення ОСОБА_4 без відбування покарання, звільнивши його з випробуванням із іспитовим строком. На переконання суду саме такий захід примусу зможе забезпечити досягнення мети покарання і буде відповідати загальним засадам призначення покарання, є необхідним для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як ним так і іншими особами.

Даних про процесуальні витрати, речові докази або заходи забезпечення кримінального провадження в матеріалах кримінального провадження відсутні.

Підстав для обрання щодо обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст.390КК України та призначити йому покарання у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ст.75КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням протягом 2 (двох) років іспитового строку, якщо він протягом визначеного судом строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі пунктів 1, 2 ч. 1ст.76КК України зобов`язати ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо обвинуваченого ОСОБА_4 - не застосовувати.

Вирок набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Житомирського апеляційного суду через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення підлягає врученню обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в Бердичівському міськрайонному суді Житомирської області .

Головуючий -суддя ОСОБА_1