ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2021 р. Справа№ 910/11055/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Іоннікової І.А.

Тарасенко К.В.

Секретар судового засідання: Гунінік О.

За участю представників учасників процесу: згідно протоколу судового засідання від 14.12.2021

Розглянув у відритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго на рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2021 у справі № 910/11055/21 (суддя Балац С.В., м. Київ, поний текст складено 30.09.2021)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Д. Трейдінг", м. Київ

до Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго, м. Київ

про стягнення 181 739 715,89 грн,

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Д. Трейдінг» (далі позивач/ТОВ «Д. Трейдінг») звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - відповідач/ПрАТ «НЕК «Укренерго») про стягнення 181 739 715,89 грн, з яких: 173 099 353,72 грн - основна заборгованість, 198 508,75 грн - пеня, 1 675 472,65 грн - 3 % річних та 6 766 380,77 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено грошове зобов`язання за укладеним між сторонами спору Договором про врегулювання небалансів електричної енергії (дата акцептування: 07.05.2019 ідентифікатор договору: 0065-01024) в частині дотримання строків оплати вартості небалансів електричної енергії за І, ІІ та ІІІ декади жовтня 2020 по травень 2021 року.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.09.2021 у справі № 910/11055/21 провадження у справі в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 30 870 468,46 закрито.

Решту вимог задоволено повністю.

Стягнуто з ПрАТ «НЕК «Укренерго» на користь ТОВ «Д. Трейдінг» 142 228 885,26 грн основної заборгованості, пеню в сумі 198 508,75 грн, 3 % річних в сумі 1 675 472,65 грн, інфляційні втрати в сумі 6 766 380,77 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 794 500,00 грн.

Оскільки відповідачем у процесі розгляду справи було здійснено часткову основної заборгованості за Договором у розмірі 30 870 468,46 грн, місцевий господарський суд дійшов висновку, що провадження справі в частині стягнення з відповідача частини суми основної заборгованості за Договором в сумі 30 870 468,46 грн підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмету спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції, із посиланням на приписи ст.ст.11, 509, 530, 549, 625, 692 Цивільного кодексу України та ст.ст. 193, 230, 231 Господарського кодексу України, виходив з доведеності позивачем обставин порушення відповідачем своїх зобов`язань в частині своєчасної оплати вартості небалансів електричної енергії у І, ІІ та ІІІ декади жовтня 2020 по травень 2021 року.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням ПрАТ «НЕК «Укренерго» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського міста Києва від 27.09.2021 у справі № 910/11055/21 скасувати в частині стягнення з ПрАТ «НЕК «Укренерго» на користь ТОВ «Д. Трейдінг» 142 228 885,26 грн основної заборгованості, пені в сумі 198 508,75 грн, 3 % річних в сумі 1 675 472,65 грн, інфляційних втрат в сумі 6 766 380,77 грн та витрат по сплаті судового збору в сумі 794500,00 грн та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у зазначеній частині.

Апеляційна скарга ПрАТ «НЕК «Укренерго» обґрунтована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права, зокрема, - ст.ст. 614, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 3, 5, 31, 52, 53, 75, 83 Закону України «Про ринок електричної енергії», а також порушенням норм процесуального права, а саме ст.ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, а також не з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

Заявник апеляційної скарги вказує, що він може сплачувати позивачу вартість наданої електричної енергії для врегулювання небалансів виключно з поточного рахунка із спеціальним режимом використання відповідно до Правил ринку та за наявності коштів, що надійшли від учасників балансуючого ринку, на такому рахунку. При цьому, оператор системи передачі може вносити на свій поточний рахунок зі спеціальним режимом використання кошти з власного поточного рахунку лише з метою здійснення розрахунків з постачальниками послуг з балансування та сторонами, відповідальними за баланс, під час врегулювання системних обмежень.

При цьому, скаржник наголосив, що оскільки в діях відповідача відсутня вина як складовий елемент господарського-правової відповідальності, правові підстави для застосування до відповідача відповідальності за невчасну оплату коштів за договором відсутні.

Крім того, скаржником до апеляційної скарги додано клопотання про зменшення суми штрафних санкцій, у прохальній частині якого ПрАТ «НЕК «Укренерго» просить у разі прийняття рішення про відмову у задоволенні апеляційної скарги відповідача, зменшити суму пені, 3% річних та інфляційних втрат, які заявлені позивачем, на 95%.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

08.12.2021 від позивача через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якому останній просить апеляційну скаргу ПрАТ «НЕК «Укренерго» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2021 у справі №910/11055/21 без змін.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу ПрАТ «НЕК «Укренерго» вказував на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підстави для його скасування - відсутні.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.10.2021 апеляційну скаргу ПрАТ «НЕК «Укренерго» у справі № 910/11055/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Разіна Т.І., судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.

Апеляційна скарга ПрАТ «НЕК «Укренерго» подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2021 відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою ПрАТ «НЕК «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2021 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/11055/21.

03.11.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/11055/21.

Однак, суддя Тарасенко К.В. з 22.10.2021 по 05.11.2021 перебувала у відпустці та головуючий суддя (суддя-доповідач) судді - Разіна Т.І з 08.11.2021 по 12.11.2021 перебувала у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2021 у справі №910/11055/21 відкрито апеляційне провадження у справі №910/11055/21; розгляд апеляційної скарги ПрАТ «НЕК «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2021 у справі №910/11055/21 призначено на 14.12.2021.

Явка представників сторін

У судове засідання 14.12.2021 з`явилися представники сторін.

Позиція представників сторін у справі

Представник скаржника у судовому підтримав вимоги апеляційної скарги, з викладених у ній підстав та просив апеляційну скаргу задовольнити. Рішення Господарського міста Києва від 27.09.2021 у справі № 910/11055/21 скасувати в частині стягнення з ПрАТ «НЕК «Укренерго» на користь ТОВ «Д. Трейдінг» 142 228 885,26 грн основної заборгованості, пені в сумі 198 508,75 грн, 3 % річних в сумі 1 675 472,65 грн, інфляційних втрат в сумі 6 766 380,77 грн та витрат по сплаті судового збору в сумі 794 500,00 грн та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у зазначеній частині.

У судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у відзиві на неї та просив апеляційну скаргу ПрАТ «НЕК «Укренерго» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2021 у справі №910/11055/21 без змін.

Крім того, за твердженням позивача право суду на зменшення розміру відсотків, нарахованих згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України відповідно до правової позиції, викладеної Великою палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі №902/417/18, має носити виключний характер. Аналіз судових рішень, тексти яких містяться у Єдиному державному реєстрі судових рішень, свідчить про відсутність сталої судової практики стосовно застосування ст. 625 Цивільного кодексу України після прийняття Великою Палатою Верховного Суду постанови від 18.03.2020 року у справі №902/417/18.

Фактичні обставини справи встановлені судом апеляційної інстанції

Як убачається із матеріалів справи, між позивачем, як стороною відповідальною за баланс, та відповідачем, як оператором системи передачі, укладено договір про врегулювання небалансів електричної енергії (дата акцептування: 07.05.2019 ідентифікатор договору: 0065-01024) в редакції наказу відповідача від 01.06.2021 № 303 (далі - Договір).

Згідно п. 1.1 Договору він є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови врегулювання небалансів електричної енергії СВБ, у тому числі її балансуючої групи. Цей Договір є договором приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України, умови якого мають бути прийняті іншою Стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого Договору в цілому.

На підставі цього Договору сторона, що приєднується, набуває статусу учасника ринку та здійснює свою діяльність у якості СВБ (п. 1.2 Договору).

За цим Договором СВБ врегульовує небаланси електричної енергії, що склалися в результаті діяльності її балансуючої групи на ринку електричної енергії, або передає свою відповідальність за небаланси електричної енергії іншій СВБ шляхом входження до її балансуючої групи (п. 1.3. Договору).

У п. 1.4. Договору визначено, що ОСП врегульовує небаланси електричної енергії з СВБ у порядку, визначеному Законом України Про ринок електричної енергії (далі - Закон) та Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року № 307 (далі - Правила ринку).

Учасник ринку передає свою відповідальність іншій стороні відповідальній за баланс шляхом укладення договору щодо участі в балансуючій групі такого учасника ринку в порядку, передбаченому Правилами ринку. На час делегування фінансової відповідальності за небаланси учасника ринку іншій стороні відповідальній за баланс цей договір призупиняє свою дію лише в частині фінансової відповідальності за небаланси електричної енергії перед ОСП (п. 1.6. Договору).

Згідно з п.п. 2.1, 2.2 Договору, вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються АР для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку. Оплата платежів відповідно до цього Договору здійснюється з урахуванням податків та зборів, передбачених діючим законодавством.

Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку.

Положеннями п. 3.1. Договору визначено, що при невиконанні або неналежному виконанні умов цього Договору Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором, Правилами ринку, Кодексом системи передачі, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року № 309, Законом та чинним законодавством України.

У п. 3.3 Договору визначено, що ОСП зобов`язаний проводити розрахунки з СВБ у порядку та в терміни, визначені Правилами ринку.

Відповідно до п. 5.1 Договору, виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів, визначеної главою 2 цього Договору, відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього Договору.

Подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку. (п. 5.6 Договору).

Цей Договір набирає чинності з дати реєстрації ОСП СВБ відповідно до її заяви- приєднання до цього Договору і є чинним до 31 грудня включно року, у якому була надана заява-приєднання. Після реєстрації учасника ринку ОСП зобов`язаний надати такій СВБ витяг з відповідного реєстру. (п. 9.1 Договору).

Так в період з жовтня 2020 по травень 2021 позивачем, на умовах Договору, здійснено продаж електричної енергії відповідачу на загальну суму 176 666 573,00 грн, що підтверджується рахунками-фактурами (інвойсами), актами купівлі-продажу електричної енергії, які наявні в матеріалах справи у вигляді засвідчених копій.

Проте, відповідачем здійснено оплату електричної енергії у вказаний вище період частково в сумі 3 567.219,28 грн , що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 173 099 353,72 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» є оператором системи передачі (ОСП) - юридичною особою, відповідальною за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії, на якого, зокрема, покладені функції адміністратора розрахунків (АР) - юридичної особи, яка забезпечує організацію проведення розрахунків на балансуючому ринку та ринку допоміжних послуг.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.1 Закону України «Про ринок електричної енергії» балансуючий ринок електричної енергії (далі - балансуючий ринок) - ринок, організований оператором системи передачі електричної енергії з метою забезпечення достатніх обсягів електричної потужності та енергії, необхідних для балансування в реальному часі обсягів виробництва та імпорту електричної енергії і споживання та експорту електричної енергії, врегулювання системних обмежень в об`єднаній енергетичній системі України, а також фінансового врегулювання небалансів електричної енергії.

Згідно із ч.3 ст.3 Закону України «Про ринок електричної енергії» обов`язковою умовою участі в ринку електричної енергії (крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу) є укладення договору про врегулювання небалансів з оператором системи передачі.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст.4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, такі види договорів: про врегулювання небалансів.

Адміністратор розрахунків, забезпечує організацію роботи ринку електричної енергії відповідно до цього Закону, Правил ринку та Кодексу комерційного обліку. Функції адміністратора розрахунків покладаються на оператора системи передачі ( ст. 52 Закону України Про ринок електричної енергії

За змістом ч. 1 ст. 68 Закону України Про ринок електричної енергії в Україні функціонує єдиний балансуючий ринок. На балансуючому ринку оператором системи передачі здійснюються: 1) купівля та продаж електричної енергії для балансування обсягів попиту та пропозиції електричної енергії у межах поточної доби; 2) купівля та продаж електричної енергії з метою врегулювання небалансів електричної енергії сторін, відповідальних за баланс.

Частиною 3 ст. 68 Закону України Про ринок електричної енергії визначено, що для надання послуг з балансування учасники ринку укладають з оператором системи передачі договір на основі типового договору про участь у балансуючому ринку. Постачальники послуг з балансування реєструються адміністратором розрахунків у порядку, визначеному правилами ринку. Типовий договір про участь у балансуючому ринку затверджується Регулятором.

Згідно ч. 7 ст. 68 Закону України Про ринок електричної енергії за результатами роботи балансуючого ринку за відповідну добу на підставі даних оператора системи передачі та адміністратора комерційного обліку адміністратор розрахунків розраховує платежі оператора системи передачі та постачальників послуг з балансування за електричну енергію, ціни небалансу електричної енергії, а також обсяги небалансів електричної енергії учасників ринку і відповідні платежі за них та виставляє відповідні рахунки у порядку, визначеному правилами ринку.

За змістом ст.70 Закону України Про ринок електричної енергії усі учасники ринку, крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу, несуть відповідальність за свої небаланси електричної енергії. З метою врегулювання небалансів з оператором системи передачі учасник ринку має стати стороною, відповідальною за баланс, або передати свою відповідальність іншій стороні, відповідальній за баланс, шляхом входження до балансуючої групи. Електропостачальники є сторонами, відповідальними за баланс своїх споживачів. Сторони, відповідальні за баланс, зобов`язані нести фінансову відповідальність за небаланси електричної енергії перед оператором системи передачі. Купівля-продаж електричної енергії з метою врегулювання небалансів електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, здійснюється між стороною, відповідальною за баланс, та оператором системи передачі за договором про врегулювання небалансів. Оператор системи передачі врегульовує небаланси електричної енергії із сторонами, відповідальними за баланс, у порядку, визначеному цим Законом та правилами ринку. Врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення стороною, відповідальною за баланс, правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії з оператором системи передачі в обсягах небалансів електричної енергії за цінами небалансів, визначеними відповідно до правил ринку. Типовий договір про врегулювання небалансів електричної енергії затверджується Регулятором. Вартість небалансів електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, розраховується адміністратором розрахунків для кожного розрахункового періоду доби залежно від обсягу небалансів електричної енергії цієї сторони та цін небалансів, визначених правилами ринку. Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається правилами ринку. Під час визначення обсягів небалансів електричної енергії правила ринку визначають порядок урахування обсягів електричної енергії, відпущеної та/або спожитої постачальником допоміжних послуг у разі фактичного надання допоміжних послуг.

Як вже зазначалось вище, між позивачем, як стороною відповідальною за баланс, та відповідачем, як оператором системи передачі, укладено договір про врегулювання небалансів електричної енергії №б/н.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 05.12.2019 року Приватне акціонерне товариство Національна енергетична компанія Укренерго (оператор системи передачі, на якого, зокрема, покладені функції адміністратора розрахунків -АР) приєднало Товариство з обмеженою відповідальністю Мегатрейдінг (приватна юридична особа, що є постачальником електричної енергії по сій території України, та орієнтована на продаж (постачання) електроенергії для підприємств, установ та електропостачальних компаній) до умов договору (ідентифікатор договору №: 0065-01024, дата акцептування: 07.05.2019 року).

Так, у даному повідомленні, зокрема, зазначено, що договір є публічним та укладається сторонами з урахуванням ст. 634 Цивільного кодексу України та розміщений на офіційному сайті ДП НЕК Укренерго.

Згідно п.3.3. (3) договору ОСП зобов`язаний проводити розрахунки з СВБ у порядку та в терміни визначені Правилами ринку. Згідно Правил ринку (п.7.7.4.) оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох банківських днів з дати направлення рахунка. А СВБ має право отримувати плату за е/е продану ОСП за результатом врегулювання небалансів на ринку електричної енергії та за результатом інших платежів, передбачених правилами ринку (п.3.4. (6) договору).

Виставлення рахунків та здійснення платежів, щодо оплати вартості небалансів відбувається відповідно до Правил ринку (п.5.1 договору).

Відповідно до п.5.6 договору подання платіжних документів здійснюється відповідно до Правил ринку.

Згідно п 7.1.1. Правил ринку АР встановлює регламент щодо розрахунків, у якому зазначаються формати платіжних документів і супровідних даних, що будуть надаватись в електронному вигляді. АР на щоденній основі надсилає платіжний документ кожній СВБ із зазначенням суми, що СВБ зобов`язана сплатити АР, або суми, що АР зобов`язаний сплатити СВБ через її небаланси електричної енергії протягом відповідного періоду (7.3.1.).

Рахунки за небаланси е/е формуються у системі MMS НЕК УКРЕНЕРГО, які підписуються ЕЦП і завантажуються у форматі PDF. Повідомлення про їх формування надсилається на електронні адреси учасників ринку які є СВБ, з адреси відповідача електронної пошти settlement@ua.energy. Скановані копії підписаних рахунків вчасно відправляються Товариством з обмеженою відповідальністю Мегатрейдінг на електронну пошту Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго settlement@ua.energy, з подальшим переданням оригіналів на поштову адресу: м. Київ, вулиця Симона Петлюри, 25, Київ, 01032.

Пунктом 7.3.1 Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307 (далі - Правила ринку) визначено, що адміністратор розрахунків на щоденній основі надсилає платіжний документ кожній стороні, відповідальній за баланс, із зазначенням суми, що сторона, відповідальна за баланс зобов`язана сплатити адміністратору розрахунків, або суми, що адміністратор розрахунків зобов`язаний сплатити стороні, відповідальній за баланс через її небаланси електричної енергії протягом відповідного періоду.

Положеннями пункту 5.29.4 Правил ринку передбачено, що для кожного розрахункового місяця здійснюються 3 подекадні розрахунки - один для кожної декади. У контексті подекадних розрахунків адміністратор розрахунків переглядає щоденні звіти про розрахунки, видані протягом відповідного періоду, і визначає та коригує будь-які помилки в дебетуванні і кредитуванні небалансів електричної енергії. Подекадний розрахунок здійснюється на п`ятий робочий день після 11, 21 та останнього дня розрахункового місяця.

Відповідно до пункту 7.7.4 Правил ринку, оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка.

Так, за твердженням позивача, що не заперечується відповідачем, у період з жовтня 2020 по травень 2021 року ТОВ «Д. Трейдінг» належним чином виконувало свої зобов`язання за договором про участь у балансуючому ринку.

Відповідач в свою чергу оплату за продану балансуючу електричну енергію здійснив частково та з порушенням строків.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

За приписами ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписом частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, у період з жовтня 2020 по травень 2021 позивачем, на умовах Договору, здійснено продаж електричної енергії відповідачу на загальну суму 176 666 573,00 грн, що підтверджується рахунками-фактурами (інвойсами), актами купівлі-продажу електричної енергії, які наявні в матеріалах справи у вигляді засвідчених копій

Проте, відповідач свої зобов`язання за цим договором належним чином не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 173 099 353,72 грн.

Водночас, з наданих позивачем та відповідачем доказів, зокрема, актів купівлі-продажу та платіжних доручень вбачається, що станом на день звернення з цим позовом до суду першої інстанції (09.07.2021 року) заборгованість відповідача складала 173 099 353,72 грн.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, після відкриття провадження у цій справі, відповідачем здійснено часткову оплату заборгованості у розмірі в загальній сумі 30 870 468,46 грн , а саме: в період з 16.06.2021 по 29.07.2021 в сумі 23 986 614,46 грн ; в період з 30.07.2021 по 27.08.2021 в сумі 1 080 338,97 грн ; в період з 28.08.2021 по 06.09.2021 в сумі 3 507 975,00 грн ; в період з 07.09.2021 по 24.09.2021 в сумі 2 295 540,03 грн, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (наявні в матеріалах справи) та не заперечується позивачем.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу Україн господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення 30 870 468,46 грн, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Факт порушення відповідачем умов договору підтверджений належними та допустимими в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України доказами та скаржником не спростований.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 142 228 885,26 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних нарахувань, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів перевіривши розрахунок позивача 3% річних та інфляційних втрат за період з 28.11.2020 по 28.05.2021 у визнає його вірним, як такий, що виконаний з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов`язання та порядку розрахунків погодженого сторонами.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 675 472,65 грн та інфляційних втрат в сумі 6 766 380,77 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені, колегія суддів відзначає наступне.

Приписами частини 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши розрахунок пені, апеляційний суд вважає заявлений позивачем до стягнення розмір пені арифметично вірним.

Мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених скаржником апеляційній скарзі

Щодо твердження скаржника, про відсутність вини останнього у простроченні виконання своїх зобов`язань з посиланням на те, що відповідач оплачує електричну енергію з метою врегулювання небалансів з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання оператора системи передачі, у зв`язку з чим оплата здійснюється після надходження коштів на цей рахунок від інших учасників балансуючого ринку, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону України Про ринок електричної енергії розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на ринку електричної енергії, між учасниками цього ринку здійснюються в грошовій формі відповідно до укладених договорів у порядку, визначеному цим Законом, правилами ринку, правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку.

Так, сторони в договорі погодили порядок розрахунків.

Водночас, як встановлено судом апеляційної інстанції умови договору не містять будь-яких застережень щодо використання відповідачем поточного рахунку зі спеціальним режимом використання, та відповідно умови про розрахунок за продану електричну енергію лише з такого рахунку.

Згідно із ч. 4 ст. 75 Закону України Про ринок електричної енергії постачальники послуг з балансування та сторони, відповідальні за баланс, в яких виникли зобов`язання перед оператором системи передачі в результаті діяльності на балансуючому ринку, вносять плату за електричну енергію виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оператора системи передачі в уповноважених банках.

Кошти з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оператора системи передачі перераховуються відповідно до правил ринку на:

1) поточні рахунки постачальників послуг з балансування та сторін, відповідальних за баланс, крім електропостачальників;

2) поточні рахунки із спеціальним режимом використання електропостачальників;

3) поточний рахунок оператора системи передачі.

З метою здійснення розрахунків з постачальниками послуг з балансування під час врегулювання системних обмежень оператор системи передачі може вносити на свій поточний рахунок із спеціальним режимом використання кошти з власного поточного рахунка.

З наведеної статті закону вбачається, що її зміст не містить імперативної заборони щодо розрахунку відповідача з постачальником електричної енергії (позивачем) тільки грошовими коштами, які надходять від інших учасників балансуючого ринку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, навпаки, передбачено можливість відповідача для належного виконання грошових зобов`язань, вносити грошові кошти з інших власних рахунків на рахунок зі спеціальним режимом використання.

Щодо клопотання скаржника про зменшення суми стягнутих на користь ТОВ Д. Трейдінг» 3% річних та інфляційних втрат на 95%, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому за положенням ч.1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із покупця надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для покупця і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 року №7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Разом з тим приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру штрафних санкцій фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст. 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

При цьому реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Колегія суддів зауважує, що відповідно до частини 1 статті 42 та частини 2 статті 218 Господарського кодексу України, підприємництвом визнається самостійна, ініціативна та на власний ризик господарська діяльність, а відсутність у боржника необхідних коштів не може бути обставиною, що звільняє від господарсько-правової відповідальності за невиконання господарських зобов`язань.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що розмір штрафних санкцій є незначним та враховуючи сплату частини суми основного боргу після звернення позивача до суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій на 95% відсутні.

Щодо посилання скаржника на правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладену в постанові від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

У постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила: виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Із цього випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення. На зазначеному наголошував також суд апеляційної інстанції.

Велика Палата Верховного Суду також вказала, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.

У справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду встановила, що щодо суми заборгованості за договором поставки, яка станом на момент звернення з позовом складала 98 381,92 грн, сплаченої відповідачем у повному обсязі після відкриття провадження у справі, позивач нарахував 40 306,19 грн пені, 30 830,83 грн штрафу, 110 887,30 грн відсотків річних, що разом складає 182 024,32 грн, що перевищує майже в два рази суму основної заборгованості.

Натомість, у справі, що переглядається, основний борг становить 144 228 885,26 грн, 3% річних - 1 675 472,65 грн , інфляційні втрати становлять - 6 766 380,77 грн. Таким чином, інфляційні втрати та річні складають лише 5,85% від суми заборгованості, що не може свідчити про надмірне збагачення кредитора внаслідок стягнення на його користь цих сум.

З огляду на зазначене посилання скаржника на правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладену в постанові від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18 є неприйнятними з огляду на те, що таку постанову прийнято Великою Палатою Верховного Суду з огляду на іншу фактично-доказову базу у відповідній справі, тобто хоча й за подібного правового регулювання, але за інших встановлених обставин, і за інших поданих сторонами й оцінених судами доказів, у залежності від яких (обставин і доказів) прийнято відповідне судове рішення, зокрема, співвідношення між сумою простроченого зобов`язання чи загальною сумою зобов`язання та розміром нарахованих штрафних санкцій між справами суттєво різниться (нарахована у справі №902/417/18 сума річних більша за суму основного боргу).

При цьому, колегія суддів критично оцінює твердження скаржника, що істотною умовою для зменшення штрафних санкцій є факт постійного перерахування коштів відповідачем на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання позивача за договором у балансуючому ринку, як безпідставне та таке, що спростовується вищевказаними висновками суду.

Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в оскаржуваному рішенні.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог, у зв`язку з їх доведеністю та обґрунтованістю.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 ст. 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2021 у справі №910/11055/21, та, відповідно, апеляційна скарга ПрАТ «НЕК «Укренерго» є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2021 у справі №910/11055/21 покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго залишити без задоволення

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2021 у справі № 910/11055/21 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Матеріали справи №910/11055/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано суддями 24.12.2021.

Головуючий суддяТ.І. Разіна

СуддіІ.А. Іоннікова

К.В. Тарасенко