ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

03.09.07 Справа№ 3/307-26/178

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Столяр”, м. Жовква Жовківського району Львівської області

До відповідача: Жовківської міської ради, м. Жовква

Про: надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою земельної ділянки по вул. Равській,15 в м. Жовква.

Суддя Деркач Ю.Б.

При секретарі М. Фарина

Представники сторін:

Від позивача: Філіпович С.Г.- представник

Від відповідача: Марушко Ю.В.- представник

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Столяр”, м. Жовква Жовківського району Львівської області звернулося до господарського суду з позовом до Жовківської міської ради, м. Жовква про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою земельної ділянки по вул. Равській,15 в м. Жовква.

Ухвалою суду від 14.05.2007 р. відкрито провадження в справі та справу призначено до попереднього розгляду в судовому засіданні на 18.06.2007 р. Ухвалою суду від 18.06.07 р. у зв’язку з неявкою сторін розгляд попереднього судового засідання відкладено на 02.07.07 р. Ухвалою суду від 02.07.07 р. у зв’язку з неявкою відповідача розгляд попереднього судового засідання відкладено на 17.07.07 р. Ухвалою суду від 17.07.07 р. розгляд справи відкладено на 07.08.07 р. Ухвалою суду від 07.08.07 р. закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду в засіданні на 28.08.07 р. 28.08.07 р. в судовому засіданні оголошено перерву до 03.09.07 р.

03.09.2007 р. представник позивача в судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить суд надати позивачу дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою земельної ділянки по вул. Равській,15 в м. Жовква.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 18.08.1995р. позивач став власником нерухомого майна по вул. Равська,15 в м. Жовква, а відтак на підставі ст.377 ЦК України користувачем земельної ділянки за цією адресою. З приводу оформлення землекористування цією земельною ділянкою звернувся до відповідача за дозволом на виготовлення технічної документації із землеустрою. Однак, відповіді у встановлений чинним законодавством строк від відповідача не отримав.

Представник відповідача в судове засідання з’явився, проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 18.06.2007р. № 02-13/640.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

18.08.1995р. на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ТзОВ „Столяр” та Представництвом фонду державного майна України у Жовківському районі до позивача перейшло право власності на нерухоме майно, яке знаходиться по вул.Равська,15 „б” в м. Жовква Львівської області.

Стаття ст. 377 ЦК України при набутті будівлі або споруди гарантує її власнику право (власності чи користування) на земельну ділянку, яка зайнята будівлею, що розташована на ній, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для її обслуговування.

Відповідно до ст. 120 ЗК України при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Відповідно до ст.ст. 81, 92, 93 ЗК України земельна ділянка, на якій знаходяться належні на праві власності позивачу будівлі та споруди, може перебувати у його власності чи орендуватися ним.

Позивач 01.03.2007р. звертається до відповідача з заявою про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою на земельну ділянку по вул.Равська,15 в м. Жовква.

Статтею 15 Закону України “Про оренду землі” передбачено, що невід’ємною частиною договору оренди землі є: план або схема ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі; акт приймання-передачі об’єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках передбачених Законом.

Зазначені документи виготовляються на час оформлення договору оренди земельної ділянки, як це передбачено ст.50 Закону України „Про землеустрій” в якій зазначено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.

Приписами ст.56 Закону України „Про землеустрій” передбачено, що технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, включає: а) пояснювальну записку; б) технічне завдання на складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку; в) копії заяв фізичних або клопотання юридичних осіб; г) матеріали польових геодезичних робіт і план земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки; ґ) рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання або передачу земельної ділянки у власність або надання в користування, у тому числі на умовах оренди; д) акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання; е) акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності; є) кадастровий план земельної ділянки; ж) перелік обмежень прав на земельну ділянку і наявні земельні сервітути.

Таким чином, виготовлення документації із землеустрою на земельну ділянки складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.

Згідно з ст. 93, ч. 1, 3 ст. 124, ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, здійснюється на підставі рішення органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Під час розгляду справи відповідачем приймається рішення № 85 від 27.06.2007р., яким відмовлено позивачу у наданні дозволу проекту відведення земельної ділянки, з метою надання в оренду для обслуговування виробничих об’єктів нерухомості по вул.Равська,15 в м. Жовква.

Доказів оскарження та скасування вказаного рішення позивачем суду не подано.

Доказів про те, що позивач звертався до відповідача з клопотанням про оформлення права власності або землекористування вказаною земельною ділянкою, суду не подано.

В матеріалах справи наявна лише адресована відповідачу заява позивача від 01.03.2007 р. про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою на земельну ділянку по вул. Равська,15, в м. Жовква, яку не можна ототожнювати з відповідною заявою про оформлення права землекористування на вказану земельну ділянку.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою земельної ділянки по вул.Равська,15 в м. Жовква є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи і такими, що не підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 163 КАС України при винесенні постанови суд повинен вирішити питання про розподіл між сторонами судових витрат по справі.

Так, при поданні позовної заяви до суду позивачем сплачено 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до Розділу VII прикінцевих та перехідних положень КАС України (ч.3.) до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, розмір судового збору визначається відповідно до підпункту „б” пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України, крім випадків, встановлених підпунктом 3 цього пункту.

Відповідно до наведеного, для даної категорії справ, розмір державного мита (судового збору) становить 3 грн. 40 коп.

Відповідно ч.2 ст. 89 КАС України судовий збір, сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом, повертається ухвалою суду за клопотанням сторони, яка його сплатила.

Таким чином, у зв’язку з тим, що позивачу у задоволенні його позовних вимог відмовлено, судові витрати по справі суд покладає на нього, проте це не позбавляє можливості останнього в порядку ст. 89 КАС України звернутися до суду із заявою про повернення зайво сплачено державного мита (судового збору).

Що стосується витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, то КАС України не передбачає сплату такого виду судових витрат, тому з цим питанням слід звертатися до одержувача коштів.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 49, 51, 71, 122-126, 127, 130, 133-135, 138-139, 140, 143, 151-154, 158, 159-163, 167, 87, 94, 97-98, Розділом VII прикінцевих та перехідних положень КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати по справі покласти на позивача.

Постанова набирає законної сили у відповідності із ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена у порядку і строки, передбачені ст. 186 КАС України.

Суддя