Постанова

іменем України

16 листопада 2021року

м. Київ

справа № 234/8805/18

провадження № 51-2318км21

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

виправданих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

захисника

(в режимі відеоконференції) ОСОБА_8 ,

розглянув касаційну скаргу прокурора ОСОБА_9 у кримінальному провадженні на вирок Краматорського міського суду Донецької області від 02 березня 2020 рокута ухвалу Донецького апеляційного суду від 02 лютого 2021 року в кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018051390000018 від 06 лютого 2018 року, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Хмельницького, мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, такого, що судимості не мав,

та

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Докучаєвська Донецької області, мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, такого, що судимості не мав,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 272 Кримінального кодексу України (далі КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Краматорського міського суду Донецької області від 02 березня 2020року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 визнані невинуватими у пред`явленому обвинуваченні за частиною 1статті 272 КК та виправдані у зв`язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, в якому вони обвинувачуються.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачувалися органом досудового розслідування в порушенні правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на підприємстві особою, яка зобов`язана їх дотримуватись, якщо це порушення створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною1статті 272 КК, за наступних обставин.

Так, перебуваючи на посаді начальника Краматорського управління по газопостачанню та газифікаціїПАТ «Донецькоблгаз»в період часу з 03 квітня 2016 року по 21 серпня 2017року, ОСОБА_6 , будучи особою, яка зобов`язана дотримуватись правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою, діючи необережно із злочинною самовпевненістю, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді створення загрози загибелі людей з числа працівників відокремленого структурного підрозділу ПАТ «Донецькоблгаз» Краматорського управління по газопостачанню та газифікації, але легковажно розраховуючи на відвернення таких наслідків, допустив порушення правил безпеки в Краматорському управлінні по газопостачанню та газифікаціїПАТ «Донецькоблгаз», про які детально наведено у вироку.

ОСОБА_7 в період часу з 17 січня 2017 року по 21 серпня 2017 року, перебуваючи на посаді заступника голови правління з охорони праці ПАТ «Донецькоблгаз», будучи особою, яка зобов`язана дотримуватись правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою, діючи необережно із злочинною самовпевненістю, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді створення загрози загибелі людей з числа працівників ПАТ «Донецькоблгаз», але легковажно розраховуючи на відвернення таких наслідків, допустив наступні порушення правил безпеки в Краматорському управлінні по газопостачанню та газифікації ПАТ «Донецькоблгаз», про які детально наведено у вироку.

Крім того, перебуваючи на посаді заступника голови правління з охорони праці ПАТ «Донецькоблгаз» в період часу з 17 січня по 24 жовтня 2017 року, ОСОБА_7 , будучи особою, яка зобов`язана дотримуватись правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою, діючи необережно із злочинною самовпевненістю, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді створення загрози загибелі людей з числа працівників структурних підрозділів ПАТ «Донецькоблгаз», але легковажно розраховуючи на відвернення таких наслідків, допустив порушення правил безпеки на підприємстві ПАТ «Донецькоблгаз», про які детально наведено у вироку.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 02 лютого 2021 року вказаний виправдувальний вирок щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор ставить вимогу про скасування вказаних судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Свої вимоги прокурор обґрунтовує безпідставністю аргументів судів першої та апеляційної інстанцій щодо визнання недопустимими актів перевірок суб`єктів господарювання ПАТ «Донецькоблгаз» та його структурних підрозділів Головним управлінням Держпраці в Донецькій області, висновків інженерно-технічної експертиз з охорони праці та безпеки життєдіяльності № 2656/527-531 від 22 березня 2018 року та №730 від 28 березня 2018 року, які не врахували вимоги частини 2 статті 93, пункту 4 частини 2 статті 99 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) та не обґрунтували того, шляхом реалізації яких саме повноважень, не передбачених КПК, під час досудового розслідування були отримані зазначені письмові докази та у чому саме полягає їх недопустимість у розумінні положень статті 87 КПК.

Також прокурор вказує, що ухвали Донецького апеляційного суду від 24 вересня та 09 жовтня 2018 року щодо скасування ухвал слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 25 липня 2017 року та 28 вересня 2017 року, якими задоволено клопотання слідчих СУ ГУНП в Донецькій області про надання дозволу та проведення позапланової виїзної перевірки, стосувалися не наказів державного органу - ГУ Держпраці в Донецькій області №1371 від 08 серпня 2017 року та №1770 від 09 жовтня 2018 року як суб`єкта владних повноважень, а лише відповідності вимогам закону клопотань слідчого.

Прокурор також не може погодитися із твердженнями судів про недопустимість як доказів висновків інженерно-технічної експертизи з охорони праці та безпеки життєдіяльності №2656/527-531 від 22 березня 2018 року та №730 від 28 березня 2018року, оскільки на вирішення експертів надавалися не тільки акти перевірок ГУ Держпраці у Донецькій області, а й інші докази, зібрані під час досудового розслідування, у сукупності з якими експерти і дійшли висновків про порушення ОСОБА_7 та ОСОБА_6 вимог посадових інструкцій, положень, законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці, в діях (бездіяльності) яких існувала загроза травмування працівників ПАТ «Донецькоблгаз» та його відокремлених структурних підрозділів, а також, що недобросовісне ставлення до своїх посадових обов`язків ОСОБА_7 та ОСОБА_6 могло призвести до заподіяння шкоди здоров`ю чи настанню інших тяжких наслідків.

Також прокурор вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не дали ґрунтовної оцінки сукупності інших доказів винуватості ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , встановлених під час досудового розслідування та досліджених судом, зокрема: висновкам судової інженерно-технічної експертизи з охорони праці та безпеки життєдіяльності № 256/527-531 від 22 березня 2018 року та №730 від 28 березня 2018року; письмовим доказам; показанням допитаних у судовому засіданні свідків: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 та судового експерта ОСОБА_25 , обмежившись лише їх вибірковою оцінкою.

Прокурор вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 08 листопада 2018 року за № 51-4882км 18, від 17 жовтня 2019 року за № 51-1885км19, від 10 грудня 2019 року за № 51-621км19, від 01 жовтня 2020 року за № 51-6379км19.

У запереченнях захисник ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ОСОБА_8 просить залишити вказані судові рішення без зміни, а касаційну скаргу прокурора без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, яка не підтримала касаційну скаргу прокурора, доводи виправданих та захисника, які заперечували проти задоволення касаційної скарги прокурора, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає на наступних підставах.

Мотиви Суду

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, орган досудового розслідування пред`явив ОСОБА_6 обвинувачення в тому, що він, будучи особою, яка зобов`язана дотримуватись правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою, після закінчення граничного строку експлуатації не провів експертного обстеження та позачергового технічного огляду посудин; після закінчення граничного строку експлуатації не провів експертного обстеження та позачергового технічного огляду котла; не провів технічного обстеження ОСГ; не виконав технічного та експертного обстеження обладнання та арматури газового господарства; не надав посвідчення з охорони праці обслуговуючого персоналу крана.

ОСОБА_7 орган досудового розслідування пред`явив обвинувачення в тому, що він, будучи особою, яка зобов`язана дотримуватись правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою, не надав посвідчення з охорони праці обслуговуючого персоналу крана зав.; після закінчення граничного строку експлуатації не провів експертного обстеження та позачергового технічного огляду посудин; після закінчення граничного строку експлуатації не провів експертного обстеження та позачергового технічного огляду котла; у встановленому порядку не провів періодичного технічного огляду котла; не провів технічного обстеження ОСГ; не виконав технічного та експертного обстеження обладнання та арматури газового господарства; не організував введення в експлуатацію посудини (автомобільної цистерни для зрідженого газу); призначений наказом від 15.02.2017 №16 відповідальним за нагляд за безпечною експлуатацією виробничих будівель та споруд ОСОБА_26 не пройшов навчання та перевірку знань за нормативно-правовими актами з охорони праці; відсутній дозвіл на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, електричне устаткування електричних станцій та мереж, технологічне електрообладнання напругою понад 1000 В; служби недоукомплектовані робітниками згідно з розрахунком на 2017 рік; скінчився термін придатності вогнегасників, які знаходяться в ТЗ та в боксах гаража; всі водії працюють з простроченим терміном дії медичних довідок; всі водії та автослюсар не пройшли у встановленому порядку навчання і перевірку знань з Правил охорони праці на автомобільному транспорті» тощо.

Відповідно до висновків судової інженерно-технічної експертизи з охорони праці та безпеки життєдіяльності № 256/527-531 від 22 березня 2018 року, № 730 від 28 березня 2018 року, враховуючи порушення вимог посадових інструкцій, положень, законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці, допущені заступником голови правління з охорони праці ПАТ «Донецькоблгаз» ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , експерт встановив те, що в їхніх діях (бездіяльності) існувала загроза травмування працівників ПАТ «Донецькоблгаз» та що їхнє недобросовісне ставлення до своїх посадових обов`язків могло призвести до заподіяння шкоди здоров`ю чи настанню інших тяжких наслідків.

Виправдовуючи ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , суд першої інстанції вважав, що стороною обвинувачення не надано суду жодного допустимого доказу на підтвердження вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 272 КК, в якому вони обвинувачуються, а доказами в їх сукупності стороною обвинувачення не доведено, що ними вчинено таке кримінальне правопорушення.

Суд першої інстанції не визнав допустимими акти перевірок суб`єкта господарювання ПАТ «Донецькоблгаз» та його структурних підрозділів Головним управлінням Держпраці в Донецькій області №05.4-10/18 від 24.10.2017, №5.1-7/10 від 24.10.2017, №05.5-08/27 від 24.10.2017, №5.1-8/6 від 24.10.2017, №5.1-8/5 від 24.10.2017, 05.5-19/27 від 24.10.2017 року, №05.3-12/87 від 24.10.2017, №05.1-5/13 від 24.10.2017, №5.1-6/13 від 24.10.2017, №5.4-8/33 від 24.10.2017, №05.5-09/23 від 17.10.2019, №05.5-09/24 від 24.10.2017, №05.5-08/26 від 19.10.2017, №05.4-5/22 від 24.10.2017, №05.4-7/21 від 24.10.2017, №05.4-7/20 від 24.10.2017, №05.4-7/19 від 24.10.2017, №05.5-05/27 від 24.10.2017, №05.5-06/26 від 24.10.2017, №05.1-9/1 від 24.10.2017, №05.4-3/16 від 24.10.2017, №05.4-6/30 від 24.10.2017, №05.1-1/1 від 24.10.2017, №05.1-1/2 від 24.10.2017, № 05.4-3/10 від 21.08.2017, №05.4-7/12 від 21.08.2017, №05.05-05/18 від 16.08.2017, а також висновки судової інженерно-технічної експертизи з охорони праці та безпеки життєдіяльності від 22 та 28 березня 2018 року.

Зі змісту цих актів перевірок убачається, що перевірки ПАТ «Донецькоблгаз» та його структурних підрозділів були проведені на підставі ухвал слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 28 вересня 2017 року та від 25 липня 2017 року, якими надано дозвіл на проведення позапланової виїзної перевірки з питань додержання вимогЗакону України «Про охорону праці», інших законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки і додержання трудового законодавства України суб`єктом господарювання ПАТ «Донецькоблгаз» та його структурними виробничими підрозділами.

Обґрунтовуючи свої висновки, суд першої інстанції вказав на те, що такі ухвали слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 25 липня 2017 року та від 28вересня 2017 року скасовані ухвалами Апеляційного суду Донецької області від 24вересня 2018 року та від 09 жовтня 2018 року.

Крім того, суд першої інстанції на обґрунтування своїх висновків вказував на те, що КПК прямо не передбачає повноваження слідчого або прокурора «призначати ревізії та перевірки у порядку, визначеному законом». Дійсно, в редакції, що діяла до 15 липня 2015року, КПКпередбачав такі повноваження в пункті 6 частини другої статті36і пункті4 частини другої статті40 КПК. Однак підпунктом 12 пункту 5розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про прокуратуру»з переліку повноважень прокурора (устатті 36 КПК) і слідчого (устатті 40 КПК) це повноваження було виключено. Закон набрав чинності 15 липня 2015 року. Таким чином, законодавець визначив, що з 15 липня 2015 року прокурор і слідчий не мають повноважень «призначати ревізії і перевірки». Зазначені законодавчі зміни у сукупності з положеннями пункту 2постанови КМУ від 13 серпня 2014 року № 408 «Питання запровадження обмежень на проведення перевірок державними інспекціями та іншими контролюючими органами», відповідно до якого «надання дозволу на проведення перевірок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб підприємців не потребується у разі, коли такі перевірки проводяться за рішенням суду, на вимогу службових осіб у випадках, передбаченихКримінальним процесуальним кодексом України», були підставою звернення сторони обвинувачення до слідчого судді з клопотаннями про надання дозволу на проведення перевірок, за наслідком розгляду яких було постановлено ухвали про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки.

Посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові у справі №51-499км17 від 06 березня 2018 року, суд першої інстанції вважав, що відповідно до положеньКПК слідчий суддя не має повноважень приймати рішення щодо проведення перевірок. Таким чином, надавши слідчому дозвіл на проведення перевірки, слідчий суддя прийняв рішення, яке не передбачене кримінальним процесуальним законодавством. Ухвалами Апеляційного суду Донецької області від 24 вересня 2018року та Донецького апеляційного суду від 09 жовтня 2018 року ухвали слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 25 липня 2017 року та від 28 вересня 2017 року скасовані, постановлені ухвали про відмову в задоволенні клопотання слідчого про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки. Саме тому зазначені докази є недопустимими і не можуть бути взяті судом до уваги.

Оскільки на вирішення експерту були поставлені питання щодо порушень, установлених актами перевірок ГУ Держпраці у Донецькій області, які визнані судом недопустимими доказами, як такі, що отримані в порядку, не передбаченомуКПК, то висновки за результатами проведення судових інженерно-технічних експертиз № 2656/527-531 від 22 березня 2018 року та №730 від 28 березня 2018 року судом першої інстанції також визнаються недопустимими доказами.

Проаналізувавши показання свідків обвинувачення: ОСОБА_15 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_27 , ОСОБА_22 , ОСОБА_28 , ОСОБА_20 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_19 , ОСОБА_23 , ОСОБА_21 , ОСОБА_31 , ОСОБА_24 , - суд першої інстанції зазначив, що вказані свідки у судовому засіданні надали показання стосовно проведення перевірки ПАТ «Донецькоблгаз» та його структурних підрозділів і фактично підтвердили обставини, викладені ними в актах перевірки. Свідки підтвердили, що перевірка проводилася лише тих документів які їм були надані. Оскільки акти перевірки визнані судом недопустимими доказами, показання зазначених свідків правового значення для кримінального провадження не мають.

Показання експерта ОСОБА_25 , який проводив у кримінальному провадженні судову інженерно-технічну експертизу, суд першої інстанції вважав такими, що ґрунтуються виключно на актах перевірки, на підставі яких він і проводив експертне дослідження, на місце він також не виїжджав, з працівниками ГУ Держпраці в Донецькій області чи ПАТ «Донецькоблгаз» із зазначеного приводу не спілкувався, що і підтвердив у судовому засіданні.

Суд першої інстанції звернув увагу на зміст частини 1статті 272 КК, якою, на його думку, встановлено, що створення загрози загибелі людей повинне бути реальним, свідчити про виникнення в конкретному виробничому процесі або внаслідок його такого небезпечного стану (загрози), коли з необхідністю можуть настати передбачені законом наслідки. Ненастання наслідків може бути пов`язане або зі своєчасним припиненням порушення як самим порушником, так і іншими особами, або за «щасливої випадковості» (наприклад, при заваленні конструкції в зоні її падіння нікого не виявилось).

Стверджено, що реальність загрози має бути виражена в конкретній ситуації, що виникла у зв`язку з порушенням правил безпеки, і саме ця обстановка підлягає відображенню у пред`явленому обвинуваченні, підтверджується доказами та утворює об`єктивну сторону злочину, передбаченого частиною 1статті 272 КК. Сама ж наявність певної низки порушень правил безпеки на виробництві з підвищеною небезпекою не може свідчити про вчинення цього злочину, оскільки відповідальність за його вчинення настає лише за умови, що ці порушення мали місце під час виконання встановленого виду робіт.

Суд першої інстанції вважав, що при складанні обвинувального акта орган досудового розслідування обмежився лише формальним перерахуванням порушень, виявлених посадовими особами ГУ Держпраці, та висновками експертизи.

Апеляційний суд погодився з вказаними висновками суду першої інстанції.

Колегія суддів стверджує про обґрунтованість висновків суду першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, стосовно недоведеності вчинення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 злочину, передбаченого частиною 1 статті 272 КК, а доводи прокурора щодо визнання недопустимими актів перевірок, висновків експертиз, неврахування показань свідків є неспроможними.

Верховний Суд неодноразово роз`яснював (наприклад, у справі №234/8803/18, провадження №51-2241км21; у справі №335/2108/17, провадження №51-6560км19), що положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частини 2 статті 62 Конституції України, статті 17 КПК визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її винуватість не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Згідно із частиною 3 статті 62 Конституції України, Рішенням Конституційного Суду від 20 жовтня 2011 року № 12-рп/2011, статтями 7, 86 та частиною 3 статті 373 КПК обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; визнаватися допустимими і використовуватися як докази у кримінальній справі можуть лише фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства; перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини у кримінальному процесі та ухвалення справедливого рішення у справі.

Європейський суд з прав людини під час вирішення питання щодо справедливості судового розгляду в цілому враховує, серед іншого, й спосіб отримання доказів. За практикою цього Суду (рішення від 06 грудня 1988 року у справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії», заява №10590/83) саме на сторону обвинувачення покладається тягар доведення вини особи, а всі сумніви повинні тлумачитися на користь останньої. Згадана сторона зобов`язана надати суду докази, достатні для визнання обвинуваченого винуватим.

Відповідно до положень статті 92 КПК у кримінальному провадженні обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, у тому числі й допустимості доказів, покладається на сторону, що їх подає. Тобто, пред`являючи особі обвинувачення у вчиненні конкретного кримінального правопорушення з кваліфікацією її дій за статтею (частиною статті) КК, сторона обвинувачення фактично визначає, які обставини вона буде доводити перед судом.

За змістом статті 23, частини 1 статті 89 КПК суд вирішує питання допустимості й достатності доказів на підставі їх безпосереднього дослідження, оцінюючи всі фактичні дані в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Дотримання цих вимог є необхідним елементом процесуальної форми судового розгляду, забезпечує реалізацію таких засад кримінального провадження, як верховенство права, законність, презумпція невинуватості, забезпечення доведеності вини та право на захист.

Суд першої інстанції, виправдовуючи ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , зазначив, що надані стороною обвинувачення докази на підтвердження вини, зокрема акти перевірок суб`єкта господарювання - ПАТ «Донецькоблгаз» та його структурних підрозділів ГУ Держпраці в Донецькій області, які проведені на підставі ухвали слідчого судді Краматорського міського суду від 28 вересня 2017 року, є недопустимими, оскільки рішення слідчого судді скасовано в апеляційному порядку та слідчий суддя, давши дозвіл на проведення такої перевірки, прийняв рішення, яке не передбачене кримінальним процесуальним законодавством, із чим погоджується і суд касаційної інстанції.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, перевірки суб`єкта господарювання ПАТ «Донецькоблгаз» та його структурних підрозділів Головним управлінням Держпраці в Донецькій області №05.4-10/18 від 24.10.2017, №5.1-7/10 від 24.10.2017, №05.5-08/27 від 24.10.2017, №5.1-8/6 від 24.10.2017, №5.1-8/5 від 24.10.2017, 05.5-19/27 від 24.10.2017, №05.3-12/87 від 24.10.2017, №05.1-5/13 від 24.10.2017, №5.1-6/13 від 24.10.2017, №5.4-8/33 від 24.10.2017, №05.5-09/23 від 17.10.2019, №05.5-09/24 від 24.10.2017, №05.5-08/26 від 19.10.2017, №05.4-5/22 від 24.10.2017, №05.4-7/21 від 24.10.2017, №05.4-7/20 від 24.10.2017, №05.4-7/19 від 24.10.2017, №05.5-05/27 від 24.10.2017, №05.5-06/26 від 24.10.2017, №05.1-9/1 від 24.10.2017, №05.4-3/16 від 24.10.2017, №05.4-6/30 від 24.10.2017, №05.1-1/1 від 24.10.2017, №05.1-1/2 від 24.10.2017, № 05.4-3/10 від 21.08.2017, №05.4-7/12 від 21.08.2017, №05.05-05/18 від 16.08.2017 проведено на підставі ухвал слідчого судді Краматорського міського суду від 25 липня 2017 року (постановленої у справі №234/10050/17), від 28 вересня 2017 року (постановленої у справі №234/14369/17).

Однак ухвалами Апеляційного суду Донецької області від 24 вересня 2018 року та від 09жовтня 2018 року вказані ухвали слідчого судді скасовані.

З ухвали Апеляційного суду Донецької області від 24 вересня 2018 року вбачається, що скасовано ухвалу слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 25липня 2017 року про надання дозволу на проведення співробітниками Головного управління Держпраці у Донецькій області позапланової виїзної перевірки з питань додержання суб`єктом господарювання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування, дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки, безпечного поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення ПАТ «Донецькоблгаз» ВП «Краматорське управління по газопостачанню та газифікації». Постановлено нову ухвалу, якою відмовлено в задоволенні клопотання слідчого про надання дозволу на проведення співробітниками Головного управління Держпраці у Донецькій області позапланової виїзної перевірки з питань додержання суб`єктом господарювання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування, дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки, безпечного поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення ПАТ «Донецькоблгаз» ВП «Краматорське управління по газопостачанню та газифікації».

З ухвали Донецького апеляційного суду від 09 жовтня 2018 року вбачається, що скасовано ухвалу слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 28 вересня 2017 року, якою було задоволено клопотання старшого слідчого з ОВС відділу СУ ГУНП в Донецькій області про надання дозволу та проведення позапланової виїзної перевірки з питань додержання вимогЗакону України «Про охорону праці», інших законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки і додержання трудового законодавства України ПАТ «Донецькоблгаз» м.Краматорськ Донецької області та його структурних підрозділів. Постановлено нову ухвалу, якою відмовлено в задоволенні клопотання старшого слідчого з ОВС відділу СУ ГУНП в Донецькій області про надання дозволу та проведення позапланової виїзної перевірки з питань додержання вимогЗакону України «Про охорону праці», інших законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки і додержання трудового законодавства України ПАТ «Донецькоблгаз» м.Краматорськ Донецької області та його структурних підрозділів.

Скасовуючи ухвали слідчого судді, апеляційний суд вказав на відсутність у слідчого судді повноважень приймати рішення щодо проведення перевірок.

Суд першої інстанції, виправдовуючи ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , зазначив, що надані стороною обвинувачення акти перевірок суб`єкта господарювання ПАТ «Донецькоблгаз» та його структурних підрозділів, які проведені на підставі скасованих ухвал слідчого судді, є недопустимими доказами.

Разом з цим суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, роз`яснив, що з 15 липня 2015 року прокурор і слідчий не мають повноважень «призначати ревізії і перевірки». Зазначені законодавчі зміни в сукупності з положеннями пункту 2постанови КМУ від 13 серпня 2014 року № 408 «Питання запровадження обмежень на проведення перевірок державними інспекціями та іншими контролюючими органами», відповідно до якого «надання дозволу на проведення перевірок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб підприємців не потребується у разі, коли такі перевірки проводяться за рішенням суду, на вимогу службових осіб у випадках, передбаченихКримінальним процесуальним кодексом України», були підставою звернення сторони обвинувачення до слідчого судді з клопотаннями про надання дозволу на проведення перевірок, за наслідком розгляду яких було постановлено ухвали про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки.

Однак, відповідно до положеньКПК, з огляду на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові у справі № 51-499км17 від 06 березня 2018 року, слідчий суддя не має повноважень приймати рішення щодо проведення перевірок.

Відповідно до статті 8Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.Конституція Українимає найвищу юридичну силу, та її нормиє нормами прямої дії.

Згідно зістаттею 19 Конституції Україниоргани державної влади, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Частиною 1 статті 9 КПК передбачено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

За змістом частини 2статті 40 КПК слідчий уповноважений: 1) починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом; 2) проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у випадках, встановлених цим Кодексом; 3) доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам; 5) звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій; 6) повідомляти за погодженням із прокурором особі про підозру; 7) за результатами розслідування складати обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру та подавати їх прокурору на затвердження; 8) приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених ст. 284 цього Кодексу; 9) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

Як визначено частиною 2статті 84 КПК, одним із процесуальних джерел доказів є документи, до яких пунктом 4 частини 2статті 99 цього Кодексу віднесено і висновки ревізій та акти перевірок.

Згідно із частиною 2статті 93 КПКсторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Необхідно зазначити й те, що на підставі частини 1статті 131 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до частини 2статті 131 КПКзаходами забезпечення кримінального провадження є: 1) виклик слідчим, дізнавачем, прокурором, судовий виклик і привід; 2)накладення грошового стягнення; 3) тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом; 4) відсторонення від посади; 4-1) тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя; 5) тимчасовий доступ до речей і документів; 6) тимчасове вилучення майна; 7) арешт майна; 8) затримання особи; 9) запобіжні заходи.

Призначення позапланової перевірки не є ні слідчою (розшуковою) дією, ні негласною слідчою (розшуковою) дією, ні заходом забезпечення кримінального провадження, з клопотаннями про проведення яких вправі звертатися слідчий за погодженням із прокурором до слідчого судді.

Використання виразу «витребування та отримання» у частині 2 статті 93 КПК передбачає повноваження використовувати як докази висновки ревізій і актів перевірок (як і будь-які інші документи), що існують незалежно від кримінального розслідування. Процесуальний закон чітко відрізняє документи, створені в межах кримінального провадження, від документів, походження яких не залежить від кримінального провадження, і підпорядковує ці два типи документів різному правовому режиму.

Отже, кримінальний процесуальний закон не встановлює отримання доказів шляхом надання дозволу на проведення позапланової перевірки ані слідчими суддями, ані прокурорами, слідчими. Результати таких перевірок, призначених у межах розслідування кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді, є недопустимими доказами і відповідно до частини 2 статті 86 КПК не повинні бути використані під час ухвалення судових рішень у межах кримінального провадження.

Згідно зі статтею 86 КПК отримання доказу всупереч порядку, встановленому цим Кодексом, тягне за собою недопустимість такого доказу, а також будь-яких інших доказів, здобутих завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (доктрина «плодів отруєного дерева»).

Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) - доктрини «плодів отруєного дерева», якщо джерело доказів є недопустимим, усі інші дані, одержані з його допомогою, будуть такими ж (рішення у справах «Гефген проти Німеччини», пункти 5052 рішення у справі «Шабельник проти України (№ 2)», пункт 66 рішення у справі «Яременко проти України (№ 2)»). Зазначена доктрина передбачає оцінку не лише кожного засобу доказування автономно, а і всього ланцюга безпосередньо пов`язаних між собою доказів, з яких одні випливають з інших та є похідними від них. Критерієм віднесення доказів до «плодів отруєного дерева» є наявність достатніх підстав вважати, що відповідні відомості не були б отримані за відсутності інформації, одержаної незаконним шляхом.

Тому є правильною позиція суду першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, про недопустимість актів перевірки, а також висновків за результатами проведення судової інженерно-технічної експертиз від 28 березня 2018 року №730 та від 22 березня 2018 року № 2656/527-531, які є похідними від первинних доказів, а саме цих актів перевірок суб`єкта господарювання ПАТ «Донецькоблгаз» та його структурних підрозділів ГУ Держпраці в Донецькій області.

Більше того, вказані висновки суду першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, щодо підстав визнання недопустимими доказами актів перевірок також узгоджуються з такою основною конституційною засадою судочинства, як обов`язковість судового рішення (пункт 9 частини 2 статті 129 Конституції України), що є однією із важливих складових принципу правової визначеності, а також права на справедливий суд, закріпленого, зокрема, у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

На важливості належного виконання судового рішення неодноразово наголошував у своїх рішеннях Конституційний Суд України.

Так, у пункті 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30червня 2009 року № 16-рп/2009 (справа щодо конституційності окремих положень Кримінально-процесуального кодексу України) Конституційний Суд України зазначив, що відповідно до положень Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання; обов`язковість рішень суду є однією із основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя; виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової. З огляду на це посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції є заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист.

Крім того, у Рішенні від 26 червня 2013 р. № 5-рп/2013 (справа щодо офіційного тлумачення положень п. 2 ч. 2 ст. 17, п. 8 ч. 1 ст. 26, ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження») Конституційний Суд України зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист (абзац 5 п.п. 2.1 п. 2 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013); набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов`язковість сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя (підпункт 2.4 мотивувальної частини Рішення від 23 листопада 2018 року № 10-р/2018); невід`ємною складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 р. № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику ЄСПЛ, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Ураховуючи наведені вимоги процесуального закону, колегія суддів також визнає неспроможними доводи прокурора, в яких він посилається на накази державного органу, які зазначені в актах перевірок.

Усупереч твердженням прокурора в касаційній скарзі суд дав оцінку показанням свідків у кримінальному провадженні та аргументовано дійшов висновку, що вони правового значення для кримінального провадження не мають, оскільки в судовому засіданні свідки надали показання стосовно проведення перевірки ПАТ «Донецькоблгаз» та його структурних підрозділів і фактично підтвердили обставини, викладені ними в актах перевірки. Свідки вказали, що було проведено перевірки лише тих документів, які їм було надано. Показання експерта також ґрунтуються виключно на актах перевірки.

Колегія суддів не враховує рішення Верховного Суду, на які посилається прокурор, оскільки вони прийняті у справі, обставини яких не є подібними до обставин цього кримінального провадження. Саме з таких підстав Верховний Суд відмовляв прокурору в задоволенні клопотання про передачу кримінального провадження на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (справа №234/8803/18, провадження №51-2241км21).

Таким чином, на підставі статті 94 КПК суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, повно та всебічно дослідив усі докази, зокрема зібрані сторонами, дав їм оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку, перевірив доводи сторін обвинувачення та захисту, забезпечивши сторонам кримінального провадження передбачені КПК умови для реалізації їхніх процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків, та обґрунтовано визнав ОСОБА_6 та ОСОБА_7 невинуватими у пред`явленому обвинуваченні за частиною 1статті 272 ККі виправдав у зв`язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, в якому вони обвинувачувалися.

З диспозиції частини 1 статті 272 КК (що діяла на час інкримінованих подій) вбачається, що кримінальна відповідальність за нею настає у разі порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві або будь-якому підприємстві особою, яка зобов`язана їх дотримувати, якщо це порушення створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров`ю потерпілого.

Вчинення вказаного злочину ОСОБА_6 та ОСОБА_7 сторона обвинувачення підтверджує висновками інженерно-технічних експертиз від 28 березня 2018 року №730 та від 22 березня 2018 року № 2656/527-531, проведених на підставі актів перевірок, в яких стверджено про те, що в їхніх діях (бездіяльності) існувала загроза травмування працівників та що їхнє недобросовісне ставлення до своїх посадових обов`язків могло призвести до заподіяння шкоди здоров`ю чи настанню інших тяжких наслідків на відповідних об`єктах з підвищеною небезпекою.

Проте в обвинувальному акті лише перераховано порушення, виявлені під час перевірок, а у висновках експертиз не встановлено, до чого могли призвести констатовані порушення, наприклад: початку неконтрольованих процесів горіння, зростання тиску газів у резервуарах чи трубопроводах тощо, виникнення високої ймовірності виникнення пожеж, початку дії інших шкідливих факторів.

На підставі вказаного та попри надані стороною обвинувачення докази на підтвердження пред`явленого обвинувачення суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано вважали, що пред`явлене обвинувачення взагалі не містить об`єктивної сторони злочину, передбаченого частиною 1 статті 272 КК.

Ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відповідає вимогам статей 370і 419 КПК.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального законучи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які могли бути підставами для скасування чи зміни судових рішень, у цьому кримінальному провадженні суд касаційної інстанції не встановив. А тому касаційну скаргу прокурора необхідно залишити без задоволення.

На підставі наведеного, керуючись статтями 433, 434, 436 Кримінального процесуального кодексу України, Суд

ухвалив:

Вирок Краматорського міського суду Донецької області від 02 березня 2020 рокута ухвалу Донецького апеляційного суду від 02 лютого 2021 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3