УХВАЛА
18 листопада 2021 року
Київ
справа №826/13514/17
адміністративне провадження №К/9901/40751/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Желєзного І.В.,
суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,
перевіривши касаційну скаргу Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2021 року
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року
у справі № 826/13514/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Абріс-інвест»
до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку
про визнання протиправною та скасування постанови,
УСТАНОВИВ:
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів від 14 вересня 2017 року №402-ЦФ-УП-Т у розмірі 250 000,00 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року, позов задоволено.
Не погодившись із вищезазначеними судовими рішеннями відповідачем направлено до Верховного Суду касаційну скаргу.
Перевіривши відповідність вказаної касаційної скарги та доданих до неї документів вимогам ст. 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) колегія суддів приходить до висновку, що вказана скарга підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Приписами пп. 1-4 ч. 4 ст. 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 4 ст. 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі п. 2 ч. 4 ст. 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у ч. ч. 2 і 3 ст. 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках.
В касаційній скарзі скаржник зазначає про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладеного у постановах від 15 серпня 2019 року у справі №826/43/16 та від 24 липня 2020 року у справі №826/7663/16, а саме щодо застосування п.1 ч. 2 ст. 10-1 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів України». Також, скаржник посилається на відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування п. 5 ч. 1 ст. 10-1 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів України».
Особа, яка подає касаційну скаргу до Верховного Суду, крім зазначення підстав для касаційного оскарження (детального обґрунтування неправильного застосування судом норм матеріального чи порушення процесуального права) зобов`язана зазначити та обґрунтувати з наданням відповідних доказів існування підстав для перегляду Верховним Судом справи в касаційному порядку.
У разі подання касаційної скарги на підставі п. 2 ч. 4 ст. 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Проте, в касаційній скарзі не обґрунтовано необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі №826/43/16 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні.
Колегія суддів відхиляє постання скаржника на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладеного у постанові від 24 липня 2020 року у справі №826/7663/16, оскільки такий не застосовано судом апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні.
Посилання скаржника на відсутність висновку Верховного Суду щодо питань застосування норми права у подібних правовідносинах є необґрунтованим, оскільки Верховний Суд неодноразово висловлював правову позиції щодо питань застосування норми права у подібних правовідносинах (п. 5 ч. 1 ст. 10-1 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів України»), зокрема у постановах від 24 липня 2020 року у справі № 826/7663/16, від 26 квітня 2021 року у справі № 640/2631/19.
Крім того, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку не зазначає, який саме висновок має бути сформовано Верховним Судом у спірних правовідносинах щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а Верховним Судом самостійно не встановлено, що у судовій практиці, яка склалася у подібних правовідносинах, існують підстави, які б вказували на наявність проблеми, що може бути вирішена, шляхом формулювання нової правової позиції.
Отже, у касаційній скарзі не обґрунтовано наявності підстав касаційного оскарження згідно з ч. 4 ст. 328 КАС України.
Відповідно до ч. 2 ст. 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 330 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 169 цього Кодексу, а саме така касаційна скарга залишається без руху.
Виходячи з наведеного, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати строк для усунення недоліків касаційної скарги особі, яка її подала, шляхом надання до суду обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження згідно з ч. 4 ст. 328 КАС України.
У випадку неусунення недоліків касаційної скарги, така буде повернута особі, яка її подала, відповідно до п. 1 ч.4 ст. 169 та ч. 2 ст. 332 КАС України.
Керуючись ст. ст. 169, 328, 330, 332 КАС України,
УХВАЛИВ:
Залишити без руху касаційну скаргу Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року у справі № 826/13514/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Абріс-інвест» до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання протиправною та скасування постанови.
Надати скаржнику строк десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. Желєзний
Судді Я. О. Берназюк
Н. В. Коваленко
