Єдиний державний реєстр судових рішень
ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
30 вересня 2021 року справа №200/3692/21
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Міронова Г.М., Сіваченко І.В., розглянув в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Блохіна А.А., суддів Міронова Г.М., Сіваченко І.В., у справі № 200/3692/21 за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 р. у справі № 200/3692/21 (головуючий І інстанції Бабаш Г.П.) за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-
УС Т А Н О В И В:
Ухвалами Першого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року у справі № 200/3692/21 задоволено клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження у справі. 29 вересня 2021 року від позивача у справі ОСОБА_1 надійшла заява про відвід колегії суддів Блохіна А.А., суддів Міронова Г.М., Сіваченко І.В., в обґрунтування якої, позивач посилається на те, що відповідачем пропущено строки на апеляційне оскарження рішення суду, а судом апеляційної інстанції не надано правової оцінки поважності пропуску пенсійним органом строків апеляційного оскарження судового рішення, на думку заявника такі обставини викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності суддів.
Суд, розглянувши вказану заяву, встановив наступне.
Згідно ч. 1 ст. 36 КАС України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Частиною 2 вказаної статті встановлено, що суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Частиною 4 вказаної статті встановлено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Згідно ч. 3 ст. 39 КАС України, відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 40 КАС України, питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Згідно частини 4 вказаної статті, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Згідно ч. 11 ст. 40 КАС України, питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Як свідчать матеріали адміністративної справи, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано рішення Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 12 від 21.01.2021 року про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за вислугу років із заробітку згідно довідки прокуратури Донецької області №18-85-489 від 17.03.2020 року; зобов`язано Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити з 13.12.2019 року перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», виходячи з розрахунку 90 відсотків від суми місячної заробітної плати, на підставі заяви від 21.01.2021 року та довідки прокуратури Донецької області №18-85-489 від 17.03.2020 року без обмежень граничного розміру з урахуванням раніше проведених виплат.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та у межах строку, встановленого статтею 295 КАС України. подав апеляційну скаргу до Першого апеляційного адміністративного суду, просив скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені позову обсязі.
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2021 року апеляційну скаргу Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області залишено без руху для усунення недоліків, а саме: сплатити судовий збір та надати оригінал квитанції на адресу суду апеляційної інстанції. Копію ухвали від 12 липня 2021 року апелянтом отримано 23 липня 2021 року, що вбачається з відмітки на повідомленні про поштове відправлення (а.с. 82).
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2021 року апеляційну скаргу Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року у справі № 200/3692/21 - повернуто апелянту. Копію ухвали від 06 серпня 2021 року апелянтом отримано 12 серпня 2021 року, відповідно до трекінгу поштових відправлень Урпошти.
11 серпня 2021 року на адресу суду надійшли усунення недоліків, зазначені в ухвалі суду від 12 липня 2021 року, а саме: платіжне доручення від 09.08.2021 року за № 1481.(а.с. 89).
02 вересня 2021 року Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно звернулось з апеляційної скаргою на рішення суду першої інстанції, додавши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в обґрунтування якого посилається на затримку фінансування зі сплати судового збору. Ухвалами Першого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року відкрито апеляційне провадження, поновлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Донецькій області строк на апеляційне оскарження рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року у справі № 200/3692/21 продовжено строк розгляду справи № 200/3692/21 на п`ятнадцять днів відповідно до ч. 2 ст. 309 КАС України, та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження на 23 листопада 2021 року.
Колегія суддів звертає увагу, що пенсійний орган усунув недоліки апеляційної скарги вже через три дні після постановлення ухвали про повернення апеляційної скарги, тобто у найкоротші строки. На думку колегії суддів сам факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, однак, при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду.
Відповідно до положень частини другої статті 298, частини восьмої статті 169 КАС України повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення з такою скаргою в порядку, встановленому законом. При цьому право суб`єкта владних повноважень на повторне звернення з апеляційною скаргою має часові межі, встановлені частиною другою статті 299 зазначеного Кодексу: один рік з дня складення повного тексту судового рішення (крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки).
При вирішенні питання щодо поновлення відповідачу строку на подання апеляційної скарги апеляційний суд не повинен був залишити поза увагою те, що відповідач, звернувся повторно з апеляційною скаргою в межах присічного строку, встановленого частиною другою статті 299 КАС України, додавши платіжне доручення від 09 серпня 2021 року.
Крім того, колегією суддів враховано, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 з 12 березня 2020 року на всій території України запроваджено карантин.
Відповідно до пункту 12 розділу І Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) яким доповнено пункт 3 розділу XII «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України такого змісту: "3. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".
17 липня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби (COVID-19)» від 18 червня 2020 року № 731-IX (далі - Закон № 731-IX), яким, крім іншого, доповнено пункт 3 розділу XII «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України такого змісту: "3. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".
У справі «Іліан проти Туреччини» Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
Враховуючи встановлені судом обставини у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про поважність причини пропуску строку на апеляційне оскарження пенсійним органом, з огляду на те, що відповідач не зловживав своїм процесуальним правом та не допустив необ`єктивного зволікання з поданням апеляційної скарги та використавши своє право на повторне звернення до апеляційного суду. Доступність права на оскарження у зв`язку із пропуском встановленого строку неодноразово була предметом розгляду ЄСПЛ. Так, у своєму рішенні у справі «Скорик проти України» Суд зазначив, що відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені Конвенцією. Так, повинні враховуватися особливості провадження, що розглядається, у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них. У справі «Зубак проти Хорватії» ЄСПЛ, розглядаючи загальні принципи щодо доступу до судів вищої інстанції та обмеження ratione valoris (компетенція з огляду на цінність), зробив висновок, що стаття 6 Конвенції не зобов`язує Договірні держави створювати апеляційні чи касаційні суди, проте якщо такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6, наприклад, у тій частині, в якій вона гарантує учасникам судового процесу ефективне право на доступ до суду.
Таким чином, ЄСПЛ роз`яснив, що положення ст. 6 Конвенції, включаючи право на доступ до суду, поширюються також на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення, якщо таке право передбачено національним законодавством. Відповідно, поновлення пропущеного строку на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення є механізмом забезпечення певної гнучкості та пропорційності при вирішенні питання про допуск скаржника до апеляційного чи касаційного судів.
Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що незгода позивача з процесуальним рішенням колегії суддів, не може бути підставою для відводу.
Згідно пункту 5.2 Банголорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 N 2006/23, при виконанні своїх судових обов`язків суддя не повинен словами чи поведінкою демонструвати прихильність чи упередженість до будь-якої особи чи групи осіб, керуючись причинами, що не стосуються справи.
Зазначений принцип рівності Банголорських принципів поведінки суддів суддями також не порушений, оскільки відсутні докази демонстрування судом прихильності чи упередженості до будь-якої особи.
Розглянувши доводи, на які посилається заявник в заяві про відвід суддів, обставини, які, на думку заявника є підставами для відводу, апеляційним судом не встановлено обставин, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість суддів в результаті розгляду даної справи або наявність інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості суддів.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про відвід судді Першого апеляційного адміністративного суду Блохіна А.А., Сіваченко І.В., Міронової Г.М., у справі № 200/3692/21, оскільки вказані заявником причини відводу не викликають сумніву у неупередженості або об`єктивності судді та є процесуальними діями суду (щодо прийняття рішення), передбаченими Кодексом адміністративного судочинства України.
Враховуючи вище викладене, апеляційний суд вважає даний відвід необґрунтованим.
Керуючись статтями 31, 36, 39, 40 КАС України, апеляційний суд -
У Х В А Л И В:
Заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Блохіна А.А., суддів Міронова Г.М., Сіваченко І.В., у справі № 200/3692/21 визнати необґрунтованою.
Передати заяву ОСОБА_1 для визначення судді у порядку, встановленому ст. 31 КАС України, для вирішення питання про відвід суддів: Блохіна А.А., суддів Міронова Г.М., Сіваченко І.В., суддею, який не входить до складу колегії, що розглядає справу.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді Г.М. Міронова
І.В. Сіваченко
