ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.10.2019 року м.Дніпро Справа № 904/661/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Дарміна М.О., Березкіної О.В.
при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.
представники сторін:
від відповідача: Команов В.В, довіреність № 169 від 11.09.2018 р., адвокат;
представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Сервіс-Плюс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2019 року, ухвалене суддею Бєлік В.Г. (повний текст якого підписаний 01.07.2019, м. Дніпро) у справі № 904/661/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Сервіс-Плюс", м. Кам`янське Дніпропетровської області
до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат", м. Кам`янське Дніпропетровської області
про визнання недійсним одностороннього правочину оформленого листом (повідомленням) від 29.01.2019 № 53а про розірвання Договору оренди № 17-0533-01 від 31.07.2017,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Юг-Сервіс-Плюс" (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" (далі ПАТ "ДМК", відповідач), в якій просить суд визнати недійсним односторонній правочин Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" оформлений листом (повідомленням) від 29.01.2019 року № 53а про розірвання Договору оренди № 17-0533-01 від 31.07.2017, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юг-Сервіс-Плюс" та Публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат".
Позовна заява мотивована тим, що у листі від 29.01.2019 № 53а про розірвання Договору оренди Відповідач не зазначив основної умови, а саме, - факту порушення орендарем зобов`язань, що є підставою для визнання договору недійсним, не повідомив Позивача, з яких мотивів орендодавець має намір розірвати з 01.03.2019 з орендарем договір оренди транспортних засобів, приміщень та майна № 17-0533-01 від 31.07.2017.
До того ж, лист № 53а датовано 29.01.2019, але направлено позивачу 08.02.2019, а отримано позивачем лише 19.02.2019, тобто менш ніж за 30 днів до моменту розірвання договору.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2019 у справі №904/661/19 у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Юг-Сервіс-Плюс", в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з"ясування обставин справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, фактичним обставинам та матеріалам справи, просить рішення суду від 20.06.2019 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що лист (повідомлення) №53а датовано 29.01.2019, але направлено позивачу 08.02.2019, що підтверджується довідкою Укрпошти за трек-номером 5192504305834 , а отримано позивачем 19.02.2019. Таким чином, суд першої інстанції в своєму рішенні встановив факт несвоєчасного направлення Відповідачем листа (повідомлення) про розірвання договору, а саме 08.02.2019, тобто менш ніж за 30 календарних днів до дати визначеної відповідачем, як дата розірвання договору - 01.03.2019, що порушує умову, передбачену 4.2. договору).
Отже, враховуючи порушення самим відповідачем умов договору, що визначають порядок його одностороннього розірвання, у останнього не було повноважень на його розірвання.
Не погоджується з позицією суду першої інстанції відносно того, що письмове повідомлення замовником виконавця за тридцять днів до дати розірвання, є самостійною умовою та підставою для такого розірвання договору, оскільки наполягає, що умова Договору погоджена сторонами у п. 4.2. діє у співвідношенні з іншими умовами Договору, а саме, - положеннями пункту 6.1.3. Договору, який включає перелік підстав, при наявності яких у Орендодавця виникає право на розірвання говору.
Враховуючи вищевикладене, умовами п. 4.2. Договору врегульовано порядок дострокового розірвання Договору з ініціативи Орендодавця, як то строк та механізм повідомлення Орендодавцем Орендаря, а умовами п. 6.1.3. визначено матеріальний склад підстав для розірвання договору у порядку, передбаченому п. 4.2. Договору.
Зазначає, що сторони, погоджуючи умови Договору, послідовно відокремлюють підстави для виникнення права на одностороннє дострокове розірвання (припинення) договору стороною, від порядку такого припинення, як-то, строк та механізм повідомлення однією стороною іншої.
Отже, не зазначивши в листі № 53а від 08.02.2019 (дата реєстрації Відповідача від 29.01.2019 відповідних підстав (та доказів їх настання) для одностороннього дострокового розірвання (припинення) Договору, передбачених у п.п. 6.1.3, 11.5 Договору, Відповідач фактично порушив умови Договору та вийшов за межі своїх цивільних прав, встановлених Договором.
В подальшому, 19 березня 2019 року підприємством Позивача отримано лист ПАТ "ДМК" від березня 2019 року за вих. № 01СД/125, якій згідно опису та штампу на конверті було відправлено 13 березня 2019 року. За змістом листа повідомлено про розірвання договору оренди транспортних засобів, приміщень та майна від 31.07.2017 №17-0533-01 в односторонньому порядку з 21 березня 2019 року та про те що в цей день відбудеться передача транспортних засобів.
Проте, такий лист від 07.03.2019 не може розглядатися, як доповнення до листа № 53а від 08.02.2019, адже ним встановлено новий строк одностороннього дострокового розірвання договору, а саме - 21.03.2019. Тобто, такий лист від 07.03.2019 № 01СД/125 є окремим одностороннім правочином Відповідача, який також був направлений Відповідачем та отриманий Позивачем (Орендарем) менш ніж за 30 днів до визначеної в листі дати розірвання Договору.
Відповідач , Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат", у відзиві на апеляційну скаргу проти задоволення апеляційної скарги заперечив, зазначив, що 19.02.2019 Позивач отримав лист, яким повідомлялось про розірвання Договору оренди транспортних засобів, приміщень та майна від 31.07.2017 № 17- 0533-01 (обставина визнана Позивачем); 19.03.2019 Позивачем отримано лист, в якому зазначалось, що оскільки датою розірвання договору є 21.03.2019, то, відповідно, орендоване майно слід повернути не пізніше цього дня (обставина визнана Позивачем); 21.03.2019 Позивач був зобов`язаний повернути орендоване майно.
З 19.02.2019 по 21.03.2019 - проміжок часу 30 днів.
Таким чином, ПАТ "ДМК" добросовісно і сумлінно дотримано умови Договору від 31.07.2017 № 17-0533-01 та жодних порушень прав Позивача не було допущено.
Вказаний відзив надійшов за межами строку, встановленого судом на його подання. Втім, одночасно з поданням відзиву відповідач в його змісті заявив клопотання про поновлення строку для вчинення певної процесуальної дії та визнання такого пропуску строку поважним, з огляду на велике завантаження, через розгляд заяв кредиторів з грошовими вимогами, заявленими на підставі ухвали суду від 31.05.2019 у справі № 904/2104/19, якою відкрито провадження у справі про банкруттство ПАТ "ДМК".
Частинами 1, 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Наведені відповідачем мотиви для поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає поважними підставами для такого відновлення строку, та з метою дотримання засад рівності та змагальності сторін, передбачених ст.2 ГПК України, вважає необхідним поновити відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та, відповідно, врахувати даний відзив у розгляді апеляційної скарги.
У додаткових поясненнях до апеляційної скарги відповідач зазначив, що не дивлячись на оскарження рішення господарського суду, ТОВ "Юг-Сервіс-Плюс" фактично його було виконано, тим самим, Позивач фактично визнав односторонній правочин ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" про розірвання Договору оренди транспортних засобів, приміщень та майна від 31.07.17 № 17-0533-01.
Так, ТОВ "Юг-Сервіс-Плюс" висловило бажання повернути орендоване, на підставі Договору від 31.07.17 № 17-0533-01, майно ПАТ "ДМК" та, зокрема, листом від 09.10.2019 №0910/-01 повідомило про осіб, уповноважених на передачу майна із оренди.
15.10.2019 ТОВ "Юг-Сервіс-Плюс" повернуло майно, приміщення та транспортні засоби із оренди, що підтверджується підписаними ТОВ "Юг-Сервіс-Плюс" відповідними актами прийому-передачі. На кінець робочого дня 15.10.2019 оригінали вищевказаних актів прийому-передачі знаходяться на погодженні Генерального директора ПАТ "ДМК".
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.07.2019 (головуючий суддя Іванов О.Г.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Сервіс-Плюс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2019 у справі №904/661/19 (суддя Бєлік В.Г.) залишено без руху з підстав відсутності доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі (2881,50 грн), з наданням Позивачу строку на усунення недоліків апеляційної скарги.
12.08.2019 від скаржника до суду надійшов супровідний лист із доданим до нього платіжним дорученням № 1335 від 05.08.2019 про сплату 2881,50 грн.
12.08.2019 розпорядженням керівника апарату суду, відповідно до пунктів 2.3.50, 2.6.2 Засад використання автоматизованої систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №904/661/19 з метою дотримання процесуального строку на вчинення відповідної дії, а саме - відкриття провадження у справі, у зв`язку з відпусткою судді - доповідача Іванова О.Г.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2019, справу №904/661/19 передано колегії суддів у складі: Кощеєв І.М. (головуючий, доповідач), Березкіна О.В., Дармін М.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.08.2019 (колегія суддів у складі: головуючий, доповідач Кощеєв І.М., судді - Дармін М.О., Березкіна О.В.)) відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою позивача на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2019; розгляд апеляційної скарги призначений на 12.09.2019 на 11:30 годину; сторонам наданий строк для подання відзиву, заяв, клопотань.
У зв`язку із виходом на роботу судді-доповідача Іванова О.Г. після відпустки, розпорядженням керівника апарату суду від 02.09.2019 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.09.2019 для розгляду справи №904/661/19 визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач), суддів: Березкіної О.В., Дарміна М.О., якою дану справу 09.09.2019 прийнято до свого провадження; розгляд справи призначено в судовому засіданні на 12.09.2019.
Ухвалою від 12.09.2019 через неявку заявника апеляційної скарги розгляд справи відкладено на 16.10.2019.
Представник Позивача в судове засідання, призначене на 16.10.2019, не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення останньому 23.09.2019 поштового відправлення із штриховим ідентифікатором № 4900075788920.
Згідно з частиною 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
В даному випадку, судом дотримано основних засад господарського судочинства, забезпечена рівність учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, забезпечено право на апеляційний перегляд рішення суду. Сторони мали рівну можливість подати письмові заяви по суті справи, зокрема, позовну заяву, відзив на позов, заперечення на відзив, пояснення та клопотання, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу.
В свою чергу, саме Позивач не забезпечив участі свого представника (будь-якого, як в порядку самопредставництва, так і представника зі статусом адвоката). Отже, вказані обставини є суто суб`єктивними, які залежали виключно від волевиявлення останнього, тому не можуть бути визнані поважними.
Зважаючи на належне повідомлення Позивача про дату, час і місце судового засідання, беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, передбачені ст. 273 ГПК України, а також відсутність передбачених ч. 11 ст. 270 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи, враховуючи, що наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість в порядку ч. 12 ст. 270 ГПК України розглянути справу у відсутність представника Позивача.
В судовому засіданні 16.10.2019 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юг-Сервіс-Плюс" та Публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" укладено договір оренди транспортних засобів, приміщень та майна № 17-0533-01 від 31.07.2017 (т. 1 а.с. 14-19).
Відповідно до п. 1.1. договору Орендодавець надає, а Орендар отримує у платне користування транспортні засоби (Додаток №1), приміщення (далі - об`єкти) (Додаток №2) та майно (Додаток №3), згідно переліку до Договору, що є його невід`ємною частиною. Орендар зобов`язується повернути предмети оренди після закінчення строку оренди.
Відповідно до п. 4.1. договору термін оренди встановлюється з 01.08.2017 по 31.08.2020.
Згідно із п. 4.2. договору орендодавець має право достроково розірвати цей Договір, повідомивши Орендаря за 30 днів до моменту розірвання договору.
Пунктом 5.4. договору встановлено, що орендна плата перераховується Орендарем щомісяця, незалежно від результатів господарської діяльності, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до виставленого Орендодавцем рахунку на підставі підписаного сторонами Акту.
Позивач на виконання умов договору в повному обсязі та своєчасно здійснював орендні платежі, у зв`язку з чим заборгованість відсутня (т. 1 а.с. 26-28).
За умовами п. 13.2 договору даний договір набув чинності з 01.08.17 та діє до 31.08.2020.
Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач направив Позивачу лист (повідомлення) № 53а від 29.01.2019, в якому Орендодавець (відповідач) повідомив Орендаря, що договір оренди транспортних засобів, приміщень та майна № 17-0533-01 від 31.07.2017 буде розірвано з 01.03.2019 (т. 1 а.с. 29-31).
Орендар в свою чергу, направив орендодавцю лист-відповідь, де повідомив про незгоду щодо дострокового розірвання договору оренди транспортних засобів, приміщень та майна № 17-0533-01 від 31.07.2017; зазначив, що лист (повідомлення) № 53а датовано 29.01.2019, але направлено Позивачу 08.02.2019, а отримано Позивачем 19.02.2019; відповідно до вищевказаного листа Відповідач не зазначив основної умови, а саме, - факту порушення орендарем зобов`язань, що є підставою для визнання договору недійсним; не повідомив позивача з яких мотивів орендодавець має намір розірвати з 01.03.2019 з орендарем договір оренди транспортних засобів, приміщень та майна № 17-0533-01 від 31.07.2017 (т. 1 а.с. 33-34).
Позивач вважає, що вчинений відповідачем односторонній правочин розірвання договору оренди транспортних засобів, приміщень та майна № 17-0533-01 від 31.07.2017, оформлений листом (повідомленням) № 53а від 29.01.2019 є недійсним, що стало причиною його звернення до Господарського суду Дніпропетровської області.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження недійсності відмови від спірного договору, а також не надано належних обґрунтувань невідповідності такої відмови діючим нормам цивільного законодавства України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.
Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно частин 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей.
З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Пунктом 2.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" (яка є чинною на даний час) визначено, що в силу припису ст. 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Отже, обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.
При цьому, звертаючись із позовом до суду з вимогою про визнання недійсним договору, позивач зобов`язаний довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними, на момент вчинення правочину і настання відповідних наслідків.
У якості обставин, з якими закон пов`язує визнання недійсним оскаржуваного правочину, оформленого листом від 29.01.2019 № 53а про одностороннє розірвання Договору оренди, Позивач посилається на приписи п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України, яка передбачає, що у разі порушення іншою особою взятих на себе зобов`язань за договором, друга сторона має право на одностороннє розірвання договору, якщо це встановлено договором або законом.
За доводами Позивача, оскільки лист від 29.01.2019 № 53а не містить будь-яких посилань на факти порушення Орендарем своїх зобов`язань за договором, то односторонній правочин про розірвання договору не містить первісної і основної умови, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України, а саме, - факту порушення Орендарем своїх зобов`язань.
Колегія суддів констатує, що у листі від 29.01.2019 № 53а про розірвання Договору оренди Відповідач дійсно не зазначив про жодні факти порушення Орендарем зобов`язань за Договором оренди та не повідомив Позивача з яких мотивів орендодавець має намір розірвати з 01.03.2019 з орендарем договір оренди транспортних засобів, приміщень та майна № 17-0533-01 від 31.07.2017.
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до ст. 783 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо:
1) наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі;
2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі;
3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі;
4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов`язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.
У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно до ч. 1 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Отже, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611, ч. 2 ст.651 ЦК України сторона має право на одностороннє розірвання договору, якщо це встановлено договором або законом та лише у разі порушення іншою особою взятих на себе зобов`язань за договором.
Таким чином, виходячи з наведених норм, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.
В той же час, законом передбачено випадки, коли договір може бути розірвано в односторонньому порядку, в тому числі, шляхом відмови від договору, зокрема, одностороннє розірвання договору може бути наслідком порушення зобов`язань за договором іншою стороною, або якщо таке право на розірвання встановлено договором, незалежно від настання тих чи інших обставин.
У відповідності до ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Тобто у випадках, коли підстава для односторонньої зміни чи розірвання договору встановлена законом або договором, відповідна сторона договору може скористатися нею самостійно, без звернення до суду.
Норма ч. 1 ст. 291 Господарського кодексу України (далі ГК України) хоча і визначає загальне правило про те, що одностороння відмова від договору оренди не допускається, але не забороняє сторонам за взаємною згодою визначити такий порядок припинення договору.
Зі змісту ст. 291 ГК України вбачається, що законодавець дозволяє одностороннє розірвання договору оренди у випадках, передбачених законом, а закон передбачає можливість односторонньої відмови від договору, коли договір встановлює відповідні умови.
За наслідками комплексного аналізу вищевикладених положень законодавства, належним є висновок суду про те, що законодавець передбачив невичерпний перелік випадків, коли орендодавець може відмовитись від зобов`язань за договором оренди та здійснити односторонню відмову (розірвання) від договору оренди та визнає можливість визначити підстави та порядок припинення орендних правовідносин договором між сторонами.
Отже, за змістом наведених норм, повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.
Відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.
Статтями 6 та 627 ЦК України передбачено право сторін укласти договір, який не передбачено актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право відступити в договорі від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Отже, розкриваючи зміст засади свободи договору у статтях 6 та 627 Цивільного кодексу України вказано, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.
Положеннями ч.2 ст. 67 Господарського кодексу України передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
У відповідності до норм статті 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.
З урахуванням вищенаведеного, цивільне та господарське законодавство України зобов`язує сторін правочину (договору) при його вчиненні (укладенні) включити до змісту правочину (договору) передбачені законодавством обов`язкові умови та надає право сторонам правочину (договору) на власний розсуд визначити та погодити будь-які інші умови, в тому числі, умови стосовно припинення договірних правовідносин.
Користуючись принципом свободи договору, передбаченим у статтях 6 та 627 Цивільного кодексу України, сторони погодили, що орендодавець має право достроково розірвати цей Договір, повідомивши Орендаря за 30 днів до моменту розірвання договору (пункт 4.2 Договору).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Отже , за змістом укладеного між позивачем та відповідачем договору, сторонами було узгоджено порядок його розірвання, зокрема, за ініціативою однієї із сторін, тобто в односторонньому порядку. При цьому, самостійною умовою та підставою такого розірвання є письмове повідомлення про це орендаря орендодавцем, за 30 днів до дати розірвання.
Згідно ч. 2 ст. 212 Цивільного кодексу України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина).
В даному випадку узгодження сторонами умови про право сторони на розірвання договору шляхом повідомлення іншої сторони про таку відмову за 30 днів до дати розірвання, слід розуміти як згоду сторін на розірвання договору за скасувальною обставиною, при цьому на відміну від п. 1 ч. 1 ст. 611, ч. 2 ст.651 ЦК України порушення іншою особою взятих на себе зобов`язань за договором не є обов`язковою умовою односторонньої відмови від договору.
Таким чином, укладений між сторонами договір може бути розірвано не лише за згодою сторін чи за рішенням суду, а і шляхом односторонньої відмови від нього, оскільки таке право прямо передбачено п. 4.2. договору.
Узгодження сторонами умови договору про право сторони на відмову від договору шляхом повідомлення іншої сторони про таку відмову не менше, ніж за 30 днів є згодою сторін на припинення договору. Умова пункту 4.2. Договору не протирічить ні ст. 291 ГК України, ні ст. 783 ЦК України, оскільки, в даному випадку йде мова не про односторонню відмову від договору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 611, ч. 2 ст.651 ЦК України, а має місце взаємне волевиявлення двох сторін, закріплене в вищевказаному пункті угоди щодо встановлення певного порядку припинення їх правовідносин, а саме: в порядку відмови на підставі повідомлення.
Законодавством не передбачено заборони відмовлятися в односторонньому порядку від договору.
Вищенаведеним спростовуються доводи заявника апеляційної скарги про те, що письмове повідомлення замовником виконавця за тридцять днів до дати розірвання, є самостійною умовою та підставою для такого розірвання договору.
До того ж, колегія суддів приймає до уваги, що ТОВ "Юг-Сервіс-Плюс" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до ПАТ "ДМК", яким просило суд визнати недійним п.4.2. Договору № 17-0533-01 від 31.07.2017.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2019 у справі №904/493/19 у позові ТОВ "Юг-Сервіс-Плюс" до ПАТ "ДМК" про визнання недійним п.4.2. Договору № 17-0533-01 від 31.07.2017, відмовлено повністю. Рішення набрало законної сили, оскільки апеляційну скаргу ТОВ "Юг-Сервіс-Плюс" було повернуто апелянту у зв`язку з не усуненням недоліків апеляційної скарги.
У вказаному рішенні, суд дійшов висновку, що "сторони у п. 4.2. спірного договору на власний розсуд погодили умови припинення дії договору, зокрема шляхом односторонньої відмови від нього орендодавця, наслідком чого є розірвання договору [...] суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним пункту 4.2. договору оренди транспортних засобів, приміщень та майна від 31.07.2017 № 17-0533-01".
Згідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом
При цьому, колегія суддів враховує, що право на одностороннє розірвання договору, залежить в першу чергу від волевиявлення сторони договору, а не від процедурних формальностей.
Для реалізації права на одностороннє розірвання договору, ПАТ "ДМК" повинно було повідомити Позивача за 30 днів до дати розірвання Договору, однак, визначити наперед точну дату отримання поштового відправлення є неможливим, що спростовує доводи апеляційної скарги про те, що ПАТ "ДМК" не було дотримано процедури розірвання Договору.
Так, 19.02.2019 поштою позивачем було одержано лист (повідомлення) ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" від 29.01.2019 № 53а, згідно якого Орендодавець повідомив Орендаря, що договір оренди від 31.07.17 № 17-0533-01 буде розірваною на підставі п.4.2. Договору.
Таким чином, керуючись положеннями Договору, ПАТ "ДМК" виявило свою волю на розірвання договору. Однак, у зв`язку з тим, що вищевказаний лист-повідомлення було отримано Позивачем лише 19.02.2019, Відповідачем було додатково повідомлено Позивача листом за вих. №01/СД-125 від 07.03.2019 про те, що відповідно до умов договору останнім днем дії Договору є 21.03.2019, а тому, не пізніше цього дня Позивач зобов`язаний повернути предмети оренди.
При цьому, додатково направлений лист стосувався питання передачі транспортних засобів із оренди, а не встановлення нової дати розірвання договору, як зазначає заявник апеляційної скарги.
Вищенаведеним спростовуються доводи заявника апеляційної скарги про порушення самим Відповідачем умов договору, що визначають порядок його одностороннього розірвання, оскільки Позивач був належним чином повідомлений, що Договір буде розірвано, і при цьому, Позивач був забезпечений 30-ти денним строком, протягом якого Договір продовжував свою дію. Тобто, ПАТ "ДМК" не лише дотрималось процедури, але й врахувало інтереси іншої сторони.
Доводи заявника апеляційної скарги про те, що умова Договору погоджена сторонами у п. 4.2. діє у співвідношенні з іншими умовами Договору, а саме положеннями пункту 6.1.3. Договору, який включає перелік підстав, при наявності яких у Орендодавця виникає право на розірвання договору, суперечать змісту самого договору, оскільки узгодження сторонами умови про право сторони на розірвання договору шляхом повідомлення іншої сторони про таку відмову за 30 днів до дати розірвання, слід розуміти як згоду сторін на розірвання договору за скасувальною обставиною без будь-яких інших умов.
Вищезазначені доводи Позивача зводяться до вільного тлумачення пунктів 4.2. та 6.1.3 Договору і норм цивільного законодавства виключно з позиції, викладеної в позовній заяві, не приймаючи до уваги інші норми, передбачені законодавством.
Так, Позивач не враховує відмінність правової природи цих положень, оскільки у випадках, передбачених п. 6.1.3. Договору, одностороннє розірвання Договору пов`язується із порушенням Орендарем умов договору або завданням шкоди майну Орендодавця. Процедура одностороннього розірвання договору в даному випадку не вимагає дотримання 30-тиденного терміну з моменту повідомлення про розірвання, а договір вважався би розірваним з моменту, коли управнена сторона прийняла відповідне рішення, за наявності належних підстав.
Твердження Позивача про те, що умовами п.4.2. Договору врегульовано порядок розірвання договору, а умовами п. 6.1.3. Договору визначено матеріальний склад підстав для одностороннього розірвання Договору, є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах законодавства, оскільки Договір складається із умов, погоджених сторонами. В даному випадку, договір містить окремі умови, які знаходяться у різних розділах Договору і несуть самостійне правове навантаження.
Відповідно до чинної редакції пункту 4.2. Договору він є прямою умовою розірвання Договору і застосовується самостійно, не є бланкетною (відсилочною) умовою, оскільки не містить вказівку, що Договір може бути розірваним в односторонньому порядку у випадках, передбачених іншими пунктами Договору.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
Зважаючи на результати вирішення спору, за якими рішення відбулось на користь Відповідача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у даній справі покладаються на Позивача (заявника у апеляційній скарзі).
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Сервіс-Плюс", м. Кам`янське Дніпропетровської області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2019 у справі №904/661/19 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2019 у справі №904/661/19 - залишити без змін.
Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Сервіс-Плюс", м. Кам`янське Дніпропетровської області за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 18.10.2019.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя М.О. Дармін
Суддя О.В. Березкіна
